Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №484/1862/26 — Миколаївський апеляційний суд

17.09.26

22-ц/812/1829/26

Справа №484/1862/26

Провадження № 22-ц/812/1829/26

Доповідач в апеляційній інстанції: Яворська Ж.М.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

17 вересня 2025 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр"

на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 травня 2026 року, ухвалене у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Маржиною Т.В., повне рішення складено 18 червня 2026 року, у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В:

У березні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «"Споживчий центр" (далі - ТОВ "Споживчий центр", Товариство) звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позов мотивовано тим, що ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 04 вересня 2025 року уклали Кредитний договір (оферти) № 03.09.2025-100002467.

Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі - 10000 грн, що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 04 вересня 2025року, на строк, вказаний в заявці.

Відповідно до умов Договору заявка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою позичальник ознайомився під час укладення кредитного договору.

Відповідно до умов вказаного кредитного договору позичальнику надається кредит на наступних умовах: дата надання/видачі кредиту - 04 вересня2025; сума кредиту: 10000 грн; строк, на який надається кредит - 168 днів з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту- 18 лютого 2026року;

Процентна ставка "Стандарт" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 7 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів (надалі - «чергові періоди»).

Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. процентна ставка "Економ" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0.5% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка "Стандарт".

Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Комісія, пов`язана з наданням кредиту (надалі - "комісія за надання", "комісія"; економічна сутність - плата за надання кредиту) - 5% від суми кредиту та дорівнює 500 грн. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно Графіку платежів. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості (надалі -"Комісія за обслуговування", "комісія") - 500 грн. у кожному з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується кредитором та обліковується в перший день кожного з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно графіку платежів.

Згідно з п. 4.1 Договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5457-08XX-XXXX-3003.

ОСОБА_1 були здійснені заходи спрямовані на визнання боргу, а саме: проведена часткова сплата по вищезазначеному кредитному договору на суму 1900 грн від 17 вересня 2025 року, на суму 2050 грн від 02 жовтня 2025 року.

Відповідачка свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату подання позову, утворилась заборгованість у розмірі 26350 грн, що складається з: тіла кредиту - 10000 грн, процентів - 10500 грн, додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) - 1000 грн, відсотків, нараховані по 625 ст. ЦК України - 4850 грн.

Посилаючись на викладене, ТОВ «Споживчий центр» просить стягнути з відповідача вказану заборгованіст, а також витрати зі сплати судового збору.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 травня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що стороною позивача не надано доказів на підтвердження того, що відповідачка отримала від позикодавця грошові кошти на виконання кредитного договору. Не надано виписок з таких рахунків, з яких можна було б встановити факт користування відповідачкою банківськими картками, рахунками та наявність у неї заборгованості. Жодної інформації про шлях перерахунку коштів на рахунок відповідачки в матеріалах справи не міститься.

Крім того, відсутні первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», які б свідчили про наявність у відповідача заборгованості за кредитним договором, зокрема виписки по особовому рахунку. Розрахунок заборгованості не є первинними документами, що підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, зазначених у позові, тому не є належними доказами наявності заборгованості.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його до апеляційного суду.

В апеляційній скарзі ТОВ «Споживчий центр» посилаючись на ті ж самі обставини які зазначали у позовній заяві, а також на те, що рішення є таким, що прийнято з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що між сторонами було укладено кредитний договір №03.09.2025-100002467 від 04 вересня 2025 року в електронній формі, що відповідно до норм чинного законодавства прирівнюється до письмової. Стороною позивача (Кредитодавця) документи, що складають кредитний договір підписувались електронним підписом. Стороною відповідача документи, що складають кредитний договір, підписувались за допомогою одноразового ідентифікатора, який було надіслано у смс повідомленні на номер, вказаний останнім, як фінансовий - НОМЕР_1. Саме його було використано відповідачем для підписання кредитного договору - 04.09.2025.

Відповідач не заперечував, що вказаний засіб зв`язку, а саме: номер телефону НОМЕР_1 належить йому, або що на час укладення спірних договорів він втратив вказаний засіб зв`язку, що може бути підтверджено відповідними засобами доказування.

Відтак, відповідачем та позивачем було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов правочину (кредитного договору), та підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором, що підтверджується належними доказами. Вказані обставини відповідач не спростував належними та допустимими доказами.

При подачі позовної заяви додано відомості щодо ідентифікації відповідача через систему Bank ID. Такі відомості були отримані у порядку і у формі, що передбачені Специфікацією взаємодії абонентського вузла з центральним вузлом Системи BankID Національного банку України, затвердженою Рішенням Ради Системи BankID Національного банку України (протокол від 20.09.2022 № В/57-0003/75064 (зі змінами)(протоколи від 09.01.2023 №В/57-0002/3089), що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин.

Видача кредитних коштів відповідачу підтверджується Листом ТОВ «УПР». Відповідно до договіру на переказ коштів ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024. було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 04.09.2025 10:53:18 на суму 10000,00 (десять тисяч гривень 00 копійок) грн, номер картки НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua - 853128257, призначення платежу: видача за договором кредиту №03.09.2025-100002467». позивачем було перераховано кошти на картковий рахунок відповідача за допомогою інтернет-еквайрингу - iPay.

Отже, Позивач надав на підтвердження переказу коштів лист УПР, який є первинним платіжним документом у розумінні Закону України «Про платіжні послуги», оскільки містить усі відомості щодо платіжної операції у відповідності вищезазначеного закону, а відтак є належним та допустимим доказом видачі коштів відповідачу.

Вказують, що оскільки ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наведений позивачем у позовній заяві розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі.

Правом подання відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 не скористалася.

Сторони про розгляд справи повідомлені належним чином.

За приписами частини 1 статті 369 ЦПК України (в редакції на час подачі апеляційної скарги) апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 стаття 2 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина 1 стаття 4 ЦПК України).

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині відповідає таким вимогам закону не повною мірою.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, що ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 04 вересня 2025 року уклали Кредитний договір (оферти) № 03.09.2025-100002467, який складається з пропозиції про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферта); заявки, оформленої на сайті Кредитодавця після ідентифікації позичальниці, обрання нею конкретних умов та їх схвалення Кредитодавцем; відповіді Позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), що сформовані на сайті Кредитодавця, та підписані Позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода) А498, отриманого Позичальником в смс-повідомленні на номер телефону НОМЕР_3 , вказаний при ідентифікації на сайті.

Умовами пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) передбачено:

- Позичальник, який має намір укласти електронний кредитний договір, ідентифікується (реєструється) в особистому кабінеті на вебсайті кредитодавця за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, отриманим позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний позичальником при його ідентифікації (реєстрації) в особистому кабінеті на вебсайті (п. 2.3.2);

- позичальник в особистому кабінеті на вебсайті кредитодавця обирає умови, на яких бажає укласти електронний кредитний договір (п. 2.3.3);

- позичальник, який прийняв (акцептував) пропозицію укласти електронний договір на умовах, викладених у вищевказаних пропозиції про укладення кредитного договору (оферту) та заявці, підписує відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) електронним підписом, одноразовим ідентифікатором, отриманим ним у вищезазначеному порядку (п. 2.3.6).

У заявці кредитного договору № 03.09.2025-100002467 (кредитної лінії), яка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), вказані наступні умови кредитування: дата видачі кредиту 04 вересня 2025 року; сума кредиту: 10 000 грн; строк, на який надається кредит - 168 днів з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту - 18 лютого 2026 року (п.п.1-4 заявки).

Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит (надалі - "процентна ставка"). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку (пункт 6 заявки).

Комісія, пов`язана з наданням Кредиту (надалі - "Комісія за надання", "Комісія"; економічна сутність - плата за надання Кредиту) - 5% від суми Кредиту та дорівнює 500 грн. 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно Графіку платежів. 9. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості (надалі - "Комісія за обслуговування", "Комісія") - 500 грн. у кожному з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується Кредитором та обліковується в перший день кожного з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно Графіку платежів. Комісія за обслуговування встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено Кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості(п 8,9).

У пропозиції, заявці та відповіді вказані реквізити належного Позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів Позичальнику за даним та наступними договорами: 5457-08XX-XXXX-3003.

Також договір містить ПІБ позичальниці, адресу проживання, паспортні дані, РНОКПП.

Паспорт споживчого кредиту містить інформацію про строк кредитування, нарахування процентів, комісій, неустойки, загальні витрати за кредитом, орієнтовну загальну вартість, реальну річну процентну ставку. Інформація зберігає чинність та є актуальною до 03 вересня 2026 року.

Перерахування ТОВ "Споживчий центр" 04 вересня 2025 року на картку клієнта № НОМЕР_2 коштів у розмірі 10 000 грн за кредитним договором № 03.09.2025-100002467 через систему іРay (№ транзакції 853128257) підтверджується копією листа ТОВ "Універсальні платіжні рішення" від 27 березня 2026 року № 1-2703, з яким ТОВ "Споживчий центр" укладено договір на переказ коштів К-П-2024/01-2 від 01.04.2024.

Згідно з розрахунком про стан заборгованості за кредитним договором № 03.09.2025-100002467 від 04.09.2025 року, станом на 25.03.2026 заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становила 26350 грн та складалась з основного боргу за тілом кредиту у розмірі 10 000 грн, за відсотками у розмірі 10500 грн, за комісією у розмірі 1000 грн, відсотків за ст. 625 ЦК України 4850грн.

У позовній заяві ТОВ "Споживчий центр" зазначено, що відповідачкою сплачено 1900 грн від 17 вересня 2025 року, на суму 2050 грн від 02 жовтня 2025 року.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин 1, 3 статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Пунктами 5-7 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору

Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та"Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом ;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із кредитного договору № № 03.09.2025-100002467 від 04 вересня 2025 року між ТОВ "Споживчий центр" та ОСОБА_1 вбачається, що у відповідності до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який укладений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора Е498, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Договір № № 03.09.2025-100002467 від 04.09.2025 року містить ПІБ ОСОБА_1 , її РНОКПП, серію і номер паспорта, які збігаються з даними Єдиного державного демографічного реєстру, номер телефону НОМЕР_1 . Доказів того, що такі дані товариством отримано не від ОСОБА_1 або вони їй не належать чи використані будь-якими особами незаконно, суду не надано.

В інформаційному повідомленні позичальника наявна інформація про її контактний телефон НОМЕР_1 , що дає підстави стверджувати, що саме на цей номер телефону відбулося надіслання смс-повідомлення з зазначенням одноразового ідентифікатора Е498, який було використано для підписання кредитного договору в електронній формі. Належність вказаного номеру телефону відповідачці нею не спростовано.

До того ж, при укладенні договору відповідачка пройшла ідентифікацію через систему BankID НБУ.

Оскільки договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт, та ОСОБА_1 підписала його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, тому без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19, провадження № 61-1602св20, від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, провадження № 61-2903св21, від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20, провадження № 61-2303св21, від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20, провадження № 61-16059св21, від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20, провадження № 61-2902св21.

Отже, відповідачка уклала із ТОВ "Споживчий центр" електронний договір та підписала такий у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" (електронним підписом одноразовим ідентифікатором), а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Вказаний договір є чинним, недійсним судом не визнаний.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами виконання ТОВ "Споживчий центр" вимог договору в частині надання позикодавцем кредиту позичальникові у розмірі 10 000,00 грн і виникнення у відповідачки обов`язку з повернення позики та сплати процентів.

Колегія суддів не погоджується із такими висновками суду, з огляду на наступне.

Як вбачається із заявки споживача ОСОБА_1 , яка підписана одноразовим ідентифікатором, пропозиція про укладення договору і відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), містять реквізити належного позичальнику електронного засобу для перерахування коштів позичальнику за даним договором № 5457-0825-1280-3003.

Згідно з п.11.5 пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) Позичальник підтверджує, що вказаний ним для перерахування коштів платіжний засіб/поточний рахунок належить виключно Позичальнику на законних підставах, право на його використання не зупинене, не припинене, не обмежене іншим чином, платіжний засіб не є втраченим, безперешкодно використовується виключно Позичальником.

Пунктом 10 Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит), затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03.11.2021 № 113, передбачено, що договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача (далі - кредитна операція), з урахуванням вимог пункту 9 розділу II цього Положення, повинні містити номер особистого електронного платіжного засобу споживача сторони договору, з використанням реквізитів якого кредитодавець здійснює кредитну операцію, у форматі 5457-08ХХ-ХХХХ-3003 (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу).

Пунктом 64 Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 № 164, передбачено, що суб`єкт господарювання зобов`язаний: 1) дотримуватися правил здійснення платіжної операції з використанням платіжного інструменту та процедур безпеки, установлених договором з еквайром; 2) не розголошувати даних про держателя особам, які не мають на це законного права або повноважень, і не дозволяти їм використовувати за призначенням платіжний інструмент; 3) не копіювати платіжний інструмент чи його реквізити.

Таким чином, відповідачем при оформленні заявки було зазначено повний номер картки (електронного платіжного засобу відповідача), але відповідно до вищенаведених постанов Правління Національного банку України позивач не може зазначати та зберігати в договорах, інших документах повний номер особистого електронного платіжного засобу відповідача.

Еквайр зобов`язаний надати держателю платіжної картки (платнику) квитанцію платіжного терміналу (пункти 156, 160 Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління НБУ від 29.07.2022 №164).

Відповідно до пункту 159 Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 № 164, документи за операціями з використанням платіжних інструментів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань.

У постанові від 06 травня 2020 року у справі № 372/223/17 Верховний Суд указав, що факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки тощо.

Перерахування ТОВ "Споживчий центр" 04 вересня 2025 року на картку клієнта № НОМЕР_2 коштів у розмірі 10 000,00 грн за кредитним договором № 03.09.2025-100002467 від 04 вересня 2025 року через систему іРay (№ транзакції 853128257) підтверджується копією листа ТОВ "Універсальні платіжні рішення" від 27 березня 2026 року № 1-2703, з яким ТОВ "Споживчий центр" укладено договір на переказ коштів К-П-2024/01-2 від 01 квітня 2024 року ( а.с.21).

Колегія суддів враховує, що в листі ТОВ «Універсальні платіжні рішення» зазначено номер платіжної картки НОМЕР_2 , на яку перераховано 10 000 грн. Перші шість та останні чотири цифри цього номера відповідають цифрам номера електронного платіжного засобу, зазначеного відповідачем у кредитному договорі

Крім того, дата і час перерахування коштів відповідають даті укладення кредитного договору, сума переказу відповідає сумі кредиту, номер договору в призначенні платежу повністю збігається з номером кредитного договору, укладеного між сторонами.

Доказів того, що картка з номером 5457-08XX-XXXX-3003 ОСОБА_1 не належить, та на неї 04 вересня 2025 року не було перераховано кредитних коштів у розмірі 10 000,00 грн за договором № № 03.09.2025-100002467, матеріали справи не містять.

Суд першої інстанції взагалі не оцінив лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення» разом з врахуванням інших наявних у справі доказів, а саме електронного кредитного договору, заявки, зазначеного у ній номера електронного платіжного засобу, факту проходження відповідачем ідентифікації через BankID, номера транзакції iPay.ua, суми, дати, часу платежу.

Тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність виконання ТОВ "Споживчий центр" зобов`язання з надання ОСОБА_1 кредиту в сумі 10 000,00 грн шляхом перерахування коштів на картковий рахунок НОМЕР_2 , зазначений нею у договорі.

Щодо тверджень суду про ненадання позивачем первинних бухгалтерських документів на підтвердження видачі кредиту, то колегія суддів враховує, що ТОВ "Споживчий центр" не є банківською установою, не відкривав позичальнику рахунку у банку, а лише перерахував за допомогою ТОВ "Універсальні платіжні рішення" кредитні кошти на вже наявну у неї картку, тому позивач не має можливості сформувати та надати банківську виписку за рахунком.

Виходячи з наведеного, позивачем надано належні та допустимі докази укладення кредитного договору та отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 10 000 грн, які жодним чином не спростовані. Більш того, відповідачем на виконання умов укладеного договору сплачено кошти у розмірі 3950 грн, які було враховано позивачем при проведені розрахунку.

Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Договором між сторонами передбачено строк кредитування з 04 вересня 2025 року по 18 лютого 2026 року (168 днів), сплату процентної ставки у розмірі 1% за один день користування кредитом протягом цього строку.

Зазначена процентна ставка повністю відповідає вимогам Закону України "Про споживче кредитування" з урахуванням обмежень, передбачених Законом України № 3498-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", що набрав чинності 24 грудня 2023 року (максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: 2,5 % до 22 квітня 2024 року включно; 1,5 % з 23 квітня 2024 року до 20 серпня 2024 року включно, 1% з 21 серпня 2024 року).

У межах строку кредитування відповідачці нараховано відсотки за користування кредитом у розмірі 10500 грн.

У позовній заяві ТОВ "Споживчий центр" зазначено, що відповідачкою сплачено 1900 грн. від 17.09.2025 року, на суму 2050 грн. від 02.10.2025 року, вказані кошти були враховані позивачем при здійсненні розрахунку заборгованості.

Щодо позовних вимог про стягнення комісії, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 8 відповіді позичальника про прийняття пропозиції кредитного договору визначено, що комісія, пов`язана з наданням кредиту (надалі - "комісія за надання"; економічна сутність - плата за надання кредиту) - 5% від суми кредиту та дорівнює 500 грн. 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитодавцем в день видачі кредиту, сплачується згідно графіку платежів.

Пунктом 9 відповіді позичальника про прийняття пропозиції кредитного договору визначено, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості (надалі - "комісія за обслуговування", "комісія") - 500 грн. у кожному з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується кредитодавцем та обліковується в перший день кожного з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно графіку платежів. Комісія за обслуговування встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на віддаленнях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До Комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які кредитодавець зобов`язаний надавати позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні, зокрема, загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Отже, положення Закону України «Про споживче кредитування» допускають встановлення кредитодавцем комісій, пов`язаних із наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, за умови їх погодження сторонами та відповідності вимогам цього Закону.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , обравши конкретні умови кредитування на основі пропозиції кредитодавця, заповнив заявку на укладення кредитного договору, тобто погодився, зокрема з тим, що за надання кредиту сплачується комісія, пов`язана з наданням кредиту та комісія за обслуговування кредитної заборгованості. Також, своїм підписом на договорі відповідач підтвердив, що ознайомлений з усіма умовами кредитування, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, розуміє та зобов`язується їх виконувати.

Із огляду на вищевикладене та з урахуванням того, що отримані відповідачем кредитні кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість вимог позову та стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за кредитом у сумі 21500 грн, із яких: 10 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 10500 грн - проценти, 1000 грн - комісія за обслуговування кредитної заборгованості.

Щодо стягнення з відповідача 4850 грн процентів, нарахованих позивачем за невиконання позичальником зобов`язань згідно статті 625 ЦК України, то вказані вимоги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки спірна сума нарахована позивачем у період дії в Україні воєнного стану з 15 жовтня 2025 року по 19 лютого 2026 року, то ОСОБА_1 звільнена від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу.

Зважаючи на наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неповно встановив фактичні обставини у справі, висновки суду не в повній мірі відповідають наданим сторонами доказам, суд неправильно застосував норми матеріального права, та як наслідок дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову в цілому.

Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За наведених обставин, колегія суддів вважає, що наявні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову ТОВ «Споживчий центр».

Згідно з п.п. «б», «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України у постанові суду апеляційної інстанції має бути зазначено про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення, та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 13 статті 141 ЦПК України визначено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки за наслідками апеляційного перегляду рішення суду змінено, відповідно, є підстави для зміни проведеного судом першої інстанції розподілу судового збору та відповідного стягнення судового збору за подання апеляційної скарги.

За подання позовної заяви ТОВ «Споживчий центр» сплатило 2662 грн. 40 коп. судового збору, за подання апеляційної скарги 3993 грн 60 коп., а всьогор 6656 грн.

Так, суд апеляційної інстанції задовольнив позовні вимоги на 81.59%.

Тому з відповідачки на користь позивача слід стягнути 5430 грн.89 коп. судового збору (2662 грн. 40 коп. + 3993 грн 60 коп.) х 81.59%).

Згідно з частин 4, 5 статті 268 ЦПК України, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення у цій справі, є дата складення повного судового рішення - 17 вересня 2026 року.

Керуючись статтями 367,368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» задовольнити.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 травня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 21500 грн заборгованості за кредитним договором №03.09.2025-100002467 від 04 вересня 2025 року, з яких: 10000 грн - заборгованість за кредитом, 10500 грн - заборгованість за процентами за користування кредитними коштами,1000 грн -заборгованості по комісії за обслуговування кредитної заборгованості та 5430 грн 89 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.

Головуючий Ж.М. Яворська

Судді Т.М. Базовкіна

Л.М. Царюк

Повний текст постанови складено 17 вересня 2026 року.