Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №476/291/26 — Миколаївський апеляційний суд

17.09.26

22-ц/812/1823/26

Справа №476/291/26

Провадження № 22-ц/812/1823/26

Доповідач в апеляційній інстанції: Яворська Ж.М.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

17 вересня 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ"

на рішення Єланецького районного суду Миколаївської області від 15 червня 2026 року, ухвалене у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Черняковою Н.В., повний текст складено 25 червня 2026 року, у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст капітал" (далі – ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал", Товариство) звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивовано тим, що 15 вересня 2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір № 3981456 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

На умовах, встановлених договором, ТОВ «Лінеура Україна » зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору: відповідно до п. 1.2. тип кредиту – кредит, сума кредиту складає 2000 грн. Згідно із п. 1.3 Договору строк кредиту 360 днів: з 15 вересня 2023 року по 09 вересня 2024 року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. договору ТОВ «Лінеура Україна » надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто під час укладання договору. Відповідно до зазначених вище умов договору, ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед відповідачем виконало та надало їй кредит в сумі 2000 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 .

У період з 15 вересня 2023 року по 24 травня 2024року відповідачем здійснено оплати на рахунок первісного кредитора в розмірі 50 грн., які спрямовані на оплату тіла кредиту в розмірі 0 грн та оплату процентів за користування грошовими коштами у розмірі 50 грн.

Враховуючи невиконання відповідачкою своїх боргових зобов`язань 24 травня 2024 року ТОВ «Лінеура Україна» на підставі Договору факторингу № 24/05/2024 за плату відступило, а ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» набуло право грошової вимоги до відповідачки.

Рішенням №251124/1 єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» від 25 листопада 2024 року змінено найменування з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» на нове найменування Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал».

Посилаючись на викладене, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитом – 16 270 грн, яка складається з кредиту 2000 грн; суми процентів за користування кредитом 9950 грн та нарахованих позивачем процентів за 108 календарних днів 4 320 грн, 2662, 40 грн судового збору та 10000 витрати на правову допомогу.

Рішенням Єланецького районного суду Миколаївської області від 15 червня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК « Фінтраст Капітал» 6000 грн заборгованості за договором №3981456 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 15 вересня 2023 року, 981 грн 83 коп. у рахунок відшкодування сплаченого судового збору та 3688 грн в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу.

Стягнуто з ТОВ «ФК « Фінтраст Капітал» на користь ОСОБА_1 6312 грн в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідачкою належним чином умови договору не виконані та отримані кредитні кошти не повернуті, тому наявні підстави для стягнення на користь позивача з відповідачки суми заборгованості за тілом кредитом у розмірі 2000 грн, яка виникла на підставі укладеного 15 вересня 2023 року кредитного договору між позичальником та первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна».

Суд зазначав, що умови договору щодо розміру денної процентної ставки з 23 квітня 2024 року суперечать вимогам Закону України «Про споживче кредитування».

А оскільки сторонами не домовлено про визначення денної процентної ставки з 23 квітня 2024 року у допустимому розмірі, то нараховані проценти з 23 квітня 2024 року на підставі нікчемних умов договору за денною процентною ставкою 2% не підлягають стягненню з відповідачки (розмір процентів, нарахованих до 23 квітня 2024 року становить 8670 грн).

Враховуючи приписи частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» суд першої інстанції констатував, що умови договору про визначення денної процентної ставки на рівні 2%, починаючи з 23 квітня 2024 року, обмежують права споживача порівняно з вимогами закону щодо граничного розміру денної процентної ставки, а тому такі умови є нікчемними.

Заявлений позивачем розмір процентів становить 14270 грн, що більш ніж у 7 разів перевищує суму отриманого кредиту у розмірі 2000 грн, тобто становить 713,5% від тіла кредиту.

А тому, суд прийшов до висновку, що розмір процентів, нарахованих до 23 квітня 2024 року становить 8670 грн, який становить 433,5% від суми кредиту.

Проте, такий розмір процентів не відповідає принципам розумності, справедливості та пропорційності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів за кредитним договором.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюються на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

А тому, суд вважав за необхідне зменшити розмір процентів, які підлягають стягненню з відповідачки до 200% від суми кредиту, що складає 4000 грн, що на думку суду відповідатиме логічній компенсації за користування відповідачкою кредитом у сумі 2000 грн. Також судом першої інстанції стягнуто витрати на правову допомогу пропорційно розміру позовних вимог.

В апеляційній скарзі ТОВ "ФК " Фінтраст Капітал " посилаючись на те, що рішення є таким, що прийнято з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить рішення суду скасувати, стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» суму заборгованості у розмірі 13 618 грн, з яких: сума кредиту – 2 000 грн, сума процентів за користування кредитом – 9 458 грн, нараховані позивачем проценти за 108 календарних днів – 2 160 грн, а також сплачений судовий збір 2662,40 грн, витрати на правову допомогу у розмірі 10000 грн, витрати на правову допомогу в апеляційній інстанції у розмірі 8000грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що кредитний договір укладений між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем повністю відповідає вимогам чинного законодавства України.

Вказують, що суд фактично встановив факт укладення договору про надання споживчого кредиту, проте на інших умовах, а саме, щодо нарахування відсотків. Окрім того, суд не врахував додаткові роз`яснення щодо виконання окремих вимог Закону № 3498-IX Національного Банку України.

Зокрема, відповідно до вищезазначених роз`яснень: “Як було зазначено у Листі, відповідно до пункту 17 Розділу IV “Прикінцеві та перехідні положення” Закону про споживче кредитування тимчасово протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом № 3498-IX, тобто до 20 серпня 2024 року включно, встановлено максимальний розмір денної процентної ставки, який не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 % (до 22.04.2024 включно); протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 23.04.2024 до 20.08.2024 включно). На підставі частини п`ятої статті 8 Закону про споживче кредитування починаючи з 241 дня з дня набрання чинності Законом № 3498-IX, тобто з 21 серпня 2024 року, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої статті 8 Закону про споживче кредитування не може перевищувати 1%.”

Пунктом 1.4.1. Договору передбачено стандартну процентну ставку, яка становить 2 % в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 Договору. Пунктом 1.4.2. передбачено знижену процентну ставку, яка становить 1,4 % в день та застосовується на наступних умовах. Якщо клієнт до встановленого строку, зазначеного в п. 1.4.2. Договору або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, клієнт як учасник Програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання клієнтом умов для отримання індивідуальної знижки від товариства, користування кредитом для клієнта здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим договором та доступні для інших клієнтів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, клієнт розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом отримання індивідуальної знижки лише як учасника програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим договором. Клієнт погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання клієнтом права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для клієнта, оскільки надання кредиту за цим Договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки.

Окремо зауважують, що відповідно до п. 4.1. Договору, сторони домовилися, що повернення (виплата) кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно з графіком платежів, крім випадку, визначеного в п.4.3. Договору.

У період з 15 вересня 2023 року по 24 травня 2024 року відповідачем здійснено оплати на рахунок первісного кредитора в розмірі 50 грн, які спрямовані на оплату тіла кредиту в розмірі 0 грн та оплату процентів за користування грошовими коштами у розмірі 50 грн.

За даними поденного розрахунку заборгованості, сформованого первісним кредитором, вбачається, що у період з дати укладання договору, а саме: з 15 вересня 2023 року по 24 травня 2024 року, у відповідача перед первісним кредитором утворилась заборгованість за нарахованими процентами за користування грошовими коштами у межах погодженого строку дії договору у розмірі 9458 грн.

Відповідно до п. 1.1. Договору факторингу № 24/05/2024 від 24.05.2024 року, фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Відповідно до умов строк дії п. 1.3 Договору № 3981456 строк кредиту 360 днів: з 15 вересня 2023 року по 09 вересня 2024 року. Станом на дату укладання договору факторингу від 24 травня 2024 року №24/05/2024, строк дії Договору № 3981456 від 15 вересня 2023 року не закінчився. А тому, в межах строку дії договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» у період з 25 травня 2024 року по 09 вересня 2024 року (108 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 2160 грн.

Зазначають, що проценти нараховано у меж погодженого строку надання кредиту, зазначеному в п. 1.3. Договору № 3981456 від 15вересня 2023 року, а тому на думку апелянта заборгованість з нарахованих процентів за користування грошовими коштами підлягає стягненню з відповідача у сумі 11618 грн.

Також наголошують, що процентна ставка за договором була погоджена сторонами під час його укладення, і відповідач свідомо прийняв умови договору, не висловивши застережень чи заперечень. Суд, посилаючись на принципи справедливості, добросовісності та розумності, фактично втрутився у договірні відносини сторін, зменшивши обсяг зобов`язань відповідача без належних правових підстав.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , діючи через свого представника Максименко В.В. просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду без змін. Відмовити ТОВ "ФК " Фінтраст Капітал" у стягненні з відповідача витрат на правову допомогу в апеляційній інстанції у розмірі 8000 грн, а в разі якщо суд дійде висновку про наявність підстав для компенсації - зменшити їх розмір до суми, яка відповідає критеріям розумності, необхідності та співмірності.

Сторони про розгляд справи повідомлені належним чином.

За приписами частини 1 статті 369 ЦПК України (в редакції на час подачі апеляційної скарги) апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на доводи апеляційної скарги позивач оскаржує рішення суду лише щодо часткового задоволення позовних вимог про стягнення процентів за користування відповідачем кредитними коштами, тому в частині інших висновків суду апеляційним судом не перевіряється

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 стаття 2 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина 1 стаття 4 ЦПК України).

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині відповідає таким вимогам закону не повною мірою.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, що 15 вересня 2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 3981456 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Відповідно до п.1.2 договорів, на умовах, встановлених договором, Товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Сума кредиту 2000,00 гривень (п.1.2 договору).

Згідно з п.1.3 основного договору, строк кредиту 360 днів. Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком № 1 до цього договору.

Тип процентної ставки - фіксована (п.1.4. основного кредитного договору). Стандартна процентна ставка становить 2,00% в день., знижена процентна ставка 1.40% в день.

Як вбачається з п.1.8. основного договору, мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби.

Відповідно до п.5.1 договору, Товариство має право вимагати від споживача повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та виконання усіх інших обов`язків, встановлених договором.

Відповідно до п.9.9 договору, підписуючи цей договір, споживач підтверджує, зокрема, що перед укладенням цього договору йому в чіткій та зрозумілій формі надана інформація за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, що розміщені на веб-сайті, повністю розуміє їх, погоджується з ними і зобов`язується неухильно їх дотримуватися.

ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед відповідачкою за кредитним договором виконало та надало їй кредит в сумі 2000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідачки № НОМЕР_1 .

Згідно з розрахунками первісного кредитора ТОВ «Лінеура Україна» проценти за користування кредитними коштами нараховані відповідачу за період з 15 вересня 2023 року по 24 травня 2024 року за стандартною процентною ставкою у розмірі 2.0% за один день від залишку неповернутої суми кредиту та складає 9950 грн.

24.05.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ "Фінансова компанія " Фінтраст Капітал" було укладено договір факторингу №24/05/2024, згідно з умовами якого до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідачки.

Після відступлення 24 травня 2024 року за договором факторингу № 24/05/2024 своїх прав первісним кредитором позивачу в цій справі, нарахування процентів за період з 25 травня до 09 вересня 2024 року із розрахунку стандартної процентної ставки в межах погодженого сторонами договору строку кредитування склало 4320,00 грн., що відображається у письмовому розрахунку, який додано до позовної заяви.

Із матеріалів справи вбачається, що станом на дату звернення з позовом до суду відповідачці нараховано заборгованість за кредитним договором в розмірі 16270 грн, з яких: 2000 грн. - заборгованості з тіла кредиту, 9950 грн. – нарахованих процентів первісним кредитором, 4320 грн. – нарахованих процентів ТОВ "Фінансова компанія " Фінтраст Капітал " за 108 календарних днів.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно- телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа (стаття 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 5 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20.

У справі встановлено, що для підписання кредитного договору ОСОБА_1 було використано електронний підпис одноразовим ідентифікатором «Т643» відповідно до вимог частини 6 та 8 статті 11 і 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що сторони досягли усіх істотних умов та уклали кредитний договір.

Тож, кредитний договір між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому ОСОБА_1 через особистий кабінет на вебсайті товариства подано заявку на отримання кредиту за умовами, які вона вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту шляхом натискання відповідної кнопки, після чого позивачем надіслано відповідачу за допомогою засобів зв`язку одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який відповідач і використала для підтвердження підписання кредитного договору, що укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача, цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Отже, встановивши, що без здійснення вказаних дій відповідачем кредитний договір не був би укладений сторонами, колегія суддів приходить до висновку про те, що цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Встановивши зазначені обставини у справі, колегія суддів приходить до висновку про те, що між сторонами у справі укладений кредитний договір, за умовами якого відповідачка зобов`язалась прийняти грошові кошти та повернути їх частинами у визначений договором строк, а також сплатити відповідні проценти у погодженому сторонами розмірі за користування такими кредитними коштами. Доказів повернення вказаних грошових сум кредитору у вигляді тілу кредиту або відсотків матеріали справи не містять.

Як вбачається із змісту кредитного договору між позичальником та первісним кредитором було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, в тому числі щодо сплати процентів (пункт 1.4.1 кредитного договору).

Підпис відповідачки під договором свідчить про її ознайомлення з усіма їх умовами, загальними умовами кредитування, іншою інформацією надання якої передбачено чинним законодавством України.

Отже, підписавши кредитний договір ОСОБА_1 посвідчила свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочини вчинено в формі, встановленій законом, та вони були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами. Відповідач з власної ініціативи звернулась за отриманням кредиту до вільно обраної нею фінансової установи, а саме ТОВ «Лінеура Україна», отримавши від останньої всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору.

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зокрема, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

У межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.

Частиною першою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За частиною ж другою цієї статті якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому на підставі статті 1048 цього Кодексу.

Водночас за змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 611, 612, 623-625, 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов`язку виконання зобов`язання, зокрема повинен достроково повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.

Суд першої інстанції на підставі наявних у справі та оцінених у відповідності із вимогами статті 89 ЦПК України в їх сукупності та взаємозв`язку доказів, правильно встановив фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін, надав їм відповідну правову оцінку та дійшов висновку про те, що невиконання позичальником ОСОБА_1 зобов`язань з повернення отриманих від позивача кредитних коштів разом із нарахованими відповідно до умов договору процентами за користування кредитними коштами, є підставою стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором на користь позивача.

Позивач в апеляційній скарзі не оскаржує рішення суду в частині стягнення 2000 грн отриманих кредитних коштів (основного боргу), а тому в цій частині рішення суду апеляційним судом не переглядається.

Щодо стягнення з відповідачки нарахованих позивачем процентів за користування кредитними коштами, колегія суддів виходить з наступних міркувань.

У відзиві на позовну заяву відповідачка не заперечувала факт укладання кредитного договору, проте не погоджувалася з вимогами щодо нарахування процентів за користування кредитом починаючи з 23 квітня 2024 року. Крім того заперечувала проти нарахованих позивачем процентів та вважала їх завищеними, непропорційними та такими, що не відповідають принципам розумності, справедливості та добросовісності.

Стандартна процентна ставка за користування кредитом відповідно до 1.4.1. договору становить 2,0% в день.

Згідно долученого позивачем до справи розрахунку первісного кредитора ТОВ «Лінеура Україна» за користування кредитними коштами нараховані відповідачу за період з 15 вересня 2023 року по 24 травня 2024 року складають 9950 грн.

А відповідно до розрахунку здійсненого ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" з 25 травня до 09 вересня 2024 року проценти за користування кредитом становлять 4320 грн.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу частини другої статті 1057 цього Кодексу.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначаються Законом України «Про споживче кредитування» визначає.

Відповідно до пунктів 10, 11 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» споживче кредитування - правовідносини щодо надання, обслуговування та повернення споживчого кредиту; споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

За умовами укладеного сторонами договору його укладено з метою задоволення особистих потреб позичальника (пункт 2.4), тому спірні правовідносини підпадають під регулювання Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно із пунктом 1-2 частини 1 статті 1 цього закону денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту.

Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування» регулює питання реальної річної процентної ставки, денної процентної ставки та загальної вартості кредиту для споживача

Вищезазначену статтю було доповнено частиною п`ятою згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ від 22 листопада 2023 року, якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Цим Законом Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» також було доповнено пунктом 17, відповідно до якого тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати:-протягом перших 120 днів - 2,5 %;-протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

З урахуванням змін до Закону України «Про споживче кредитування», які набрали чинності з 24 грудня 2023 року, розмір денної процентної ставки за договорами про споживчий кредит з 25 грудня 2023 року по 23 квітня 2024 року (120 днів перехідного періоду) не має бути більше 2,5 %, з 24 квітня 2024 року по 20 серпня 2024 року (наступні 120 днів перехідного періоду) - не більше 1,5 %, а з 21 серпня 2024 року - не більше 1%.

Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Кредитний договір укладений 15 вересня 2023 року строком 360 днів.

Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року набрав чинності 24 грудня 2023 року. З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про застосування до вказаних правовідносин зазначеного вище закону та стягнення процентів за користування кредитом по 23 квітня 2024 року включно, з огляду на те, що умови договору про визначення денної процентної ставки на рівні 2% з 24 квітня 2024 року, є нікчемними.

За такого за встановлених у справі обставин та враховуючи наведені у цій постанові положення закону, що регулюють правовідносини у сфері споживчого кредитування, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення процентів за користування кредитом мають бути задоволені частково в сумі 8710 грн, а тому приймає в цій частині доводи апеляційної скарги.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, який на власний розсуд зменшив суму заборгованості відповідача за процентами за користування кредитом до 4000 грн, оскільки вважав, що встановлений сторонами договору розмір відсотків є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг.

Так, відповідно до частин 1 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Частиною 5 статті 18 цього ж закону передбачено, що якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором

У справі, яка переглядається відсутні докази визнання недійсними умов Договору, або висування споживачем таких вимог.

Аналіз вказаної законодавчої норми, висновків Верховного Суду (див. до прикладу постанови від 09 вересня 2020 року по справі № 732/670/19, від 12 січня 2021 року по справі 524/5556/19), свідчить, що її положення застосовуються при нарахуванні боржникові у зобов`язанні непропорційно великих сум як відповідальність за невиконання зобов`язання.

Натомість у справі, яка переглядається, згідно розрахунку заборгованості за позовними вимогами нарахування неустойки (штрафу та пені) на заборгованість відповідачу не проводилась, а проценти за користування кредитними коштами за своєю правовою природою не відносяться до компенсації у разі невиконання боржником зобов`язань, тому не підпадають під ознаки, наведені у статі 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Також колегія суддів вважає не застосовним у справі, яка переглядається, висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23, оскільки в ній спірні правовідносини виникли та регулювалися Законом України «Про споживче кредитування» у попередній редакції, тоді як положення цього закону в редакції, яка була чинною на день укладення Договору (18 червня 2024 року), передбачала положення щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки і відповідно норма була внесена Законом № 3498-IX від 22 листопада 2023 року саме з метою обмежити можливість фінансових установ у визначенні надвеликих значень процентів за користування кредитними коштами. До того ж у згаданій справі, розглянутій Верховним Судом, на відміну до справи, яка переглядається, споживач оспорював здійснений фінансовою установою розрахунок, зокрема щодо обрахування сплачених ним сум.

Відтак, колегія суддів відхиляє аргументи відзиву на позовну заяву та апеляційну скаргу про несправедливі умови нарахування відсотків, оскільки ураховуючи умови укладеного договору, погоджений розмір процентів, положення Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування", а також те, що відповідачка на повернення кредиту не внесла жодного платежу, колегія суддів не вбачає підстав вважати проценти в сумі 8710 грн такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства про захист прав споживачів або порушують принцип рівності сторін договору.

Між сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов отриманого ОСОБА_1 кредиту. Розмір та порядок їх нарахування були визначені в умовах договору, з якими відповідачка ознайомилась та підписала.

Оскільки оскаржуване рішення суду в частині часткового задоволення позовних вимог (стягнення зменшеної ніж розрахованої позивачем суми заборгованості за процентами) ухвалено внаслідок невірної оцінки наявних у справі доказів та неправильного застосування судом першої інстанції норм права, що регулюють кредитні відносини, є підстави, передбачені пунктами 2, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України, для зміни рішення та стягнення з відповідачки на користь позивача 10710 грн заборгованості за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №3981456 від 15 вересня 2023 року, з яких: 2000 грн заборгованість за кредитом, 8710 грн заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.

Тому апеляційну скаргу слід задовольнити частково.

Згідно з частиною 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Із положень частин 1-5 статті 137 ЦПК України слідує, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

В силу частин 2, 3, 8 статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що сторона, на користь якої ухвалене судове рішення, має право на відшкодування понесених судових витрат, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу.

До складу витрат на професійну правничу допомогу включаються витрати з оплати винагороди адвоката за здійснення представництва інтересів учасника справи в суді та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Склад і розмір судових витрат входить до предмета доказування у справі, тому особа, яка заявила про витрати на професійну правничу допомогу, має документально підтвердити та довести, що такі витрати є дійсними, необхідними та розумними.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 червня 2020 року у справі № 757/16448/17-ц (провадження № 61-48191св18).

На підтвердження відповідних витрат на правову допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг, акт прийому-передачі наданих послуг).

Отже, у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Водночас, у разі, якщо понесені особою витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критеріям співмірності, то за обґрунтованим клопотанням іншої сторони суд може зменшити розмір указаних судових витрат.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Щодо компенсації витрат на професійну правничу допомогу ТОВ «ФК Фінтраст Капітал» у суді першої та апеляційної інстанцій.

Звертаючись з позовом ТОВ «ФК Фінтраст Капітал» просило стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн.

На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надано такі документи: копію договору про надання правової допомоги №10/12-2024 від 10.12.2024, укладеного між адвокатом Столітнім М.М. та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал»; копію заявки №18360 на виконання доручення до договору №10/12-2024 від 10.12.2024; копію акту №18360 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 21 квітня 2026року до договору про надання правничої допомоги №10/12-2024 від 10.12.2024 на суму 10000 грн, рахунок фактуру за надання правової допомоги.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача Максименко В.В. посилаючись на характер виконання адвокатської роботи, принцип співмірності, розумності судових витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, малозначність справи, суму кредиту 2000 грн, вважала, що вартість цих робіт є завищеним, неспівмірним зі складністю справи, виконаною адвокатом роботою, часом та обсягом наданих послуг (справа не потребує аналізу великої кількості норм чинного законодавства), використання шаблону, в якому лише змінюються реквізити відповідачів, договорів та розмір заборгованості, становлять для позивача додатковий спосіб доходу, просила зменшити вказану суму до 1000 грн.

Колегія суддів враховуючи типовість для позивача поданого позову і наданих до суду доказів, а також те, що підготовка позову у цій справі не вимагала від адвоката значного обсягу юридичної та технічної роботи, вивчення великого обсягу фактичних даних, регулювання цієї категорії справ здійснюється невеликим обсягом нормативно-правових актів, розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, дійшла висновку, що заявлена представником позивача сума судових витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн є завищеною і непропорційною до предмету спору. Враховуючи заперечень представника відповідача та у відповідності до принципу співмірності та критерію розумності розміру витрат на професійну правничу допомогу розмір витрат необхідно зменшити з 10 000 грн до 6000 грн.

Відповідно до частини 3 статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу, колегія суддів виходить з того, що позовні вимоги ТОВ «ФК Фінтраст Капітал» задоволені частково на 65,83%.

Отже, вимоги позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції підлягають частковому задоволенню пропорційно до задоволених позовних вимог, а тому з відповідачки на користь позивача належить стягнути витрати на правничу допомогу понесені в суді першої інстанції у розмірі 3949 грн. 8 коп.

В апеляційній скарзі представник позивача просила про стягнення витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 8000 грн.

На підтвердження своїх витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції представником позивача Крюковою М.В. було надано ордер серія АН №2026096 від 13 липня 2026 року, договір про надання правової допомоги №07/07-2022 від 07 липня 2022 року, звіт про надання правової допомоги за цим договором від 08 липня 2026 року на суму 8000 грн, що включає види правової допомоги: 1) правова експертиза документів та складання апеляційної скарги у справі ОСОБА_1 4 год - 8000 грн, подання апеляційної скарги, також надала платіжну інструкцію №8581 про сплату адвокату за надані послуги 8000 грн (т. 1 а.с. 218,247,249, 249 зворот).

У відзиві на апеляційну скаргу представником відповідача ОСОБА_1 - Максименко В.В. заявлено клопотання про зменшення суми витрат на правову допомогу в апеляційній інстанції, до суми яка відповідає критеріям розумності, необхідності і співмірності.

Колегія суддів, враховуючи заперечення представника відповідача Максименко В.В. щодо співмірності суми та незначну складність справи та обсяг виконаних адвокатом робіт, з урахуванням обсягу фактично виконаної адвокатом роботи, принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності цих витрат, виходячи з конкретних обставин справи, дійшла висновку про наявність підстав зменшення з 8000 грн до 4000 грн.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу, колегія суддів виходить з того, що апеляційну скаргу ТОВ «ФК Фінтраст Капітал» задоволено частково на 65,83 %.

Отже, вимоги позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції підлягають частковому задоволенню пропорційно до задоволених позовних вимог, а тому з відповідачки на користь позивача належить стягнути витрати на правничу допомогу понесені в суді апеляційної інстанції у розмірі 2634 грн 00 коп.

Щодо компенсації витрат на професійну правничу допомогу ОСОБА_1 у суді першої інстанції.

Інтереси відповідачки ОСОБА_1 у суді першої інстанції представляла адвокат Максименко В.В. що підтверджується ордером серія ВЕ №1195241 від 15 травня 2026 року( а.с.119).

У суді першої інстанції представник відповідача Максименко В.В. у відзиві на позовну заяву просила про стягнення з позивача на користь відповідача витрати на правовому допомогу у розмірі 10 000 грн.

На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надано такі документи: копію договору про надання правової допомоги №11/05/26/1 від 11 травня 2026 року, укладеного між адвокатським бюро «Вікторії Максименко» та ОСОБА_1 ; копію додаткової угоди №1 від 11 травня 2026 року, акт №1 про прийняття-передачу надання правової допомоги від 23 травня 2026 року; квитанцію до прибуткового касового ордеру №33 від 23 травня 2026 року, копію свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю( т.1 а.с.127-129).

У відповіді на відзив представник позивача просив відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача про стягнення з ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» судових витрат у розмірі 10000 грн, проте аргументів щодо не співмірності вказаної суми ним не викладено (т.1 а.с. 134-141).

Зважаючи на тривалість розгляду справи, час, витрачений адвокатом на виконання адвокатських робіт, заперечення представника позивача проти задоволення вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, часткове задоволення позову, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення вимог представника відповідача та стягнення з позивача на користь відповідачки витрати на правничу допомогу понесені в суді першої інстанції у розмірі 3417 грн (10000х34,17%:100%).

Частиною 13 статті 141 ЦПК України визначено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки за наслідками апеляційного перегляду рішення суду змінено, відповідно є підстави для зміни проведеного судом першої інстанції розподілу судового збору та відповідного стягнення судового збору за подання апеляційної скарги.

За подання позовної заяви позивач сплатив 2662 грн. 40 коп. судового збору, заявляючи позовні вимоги у розмірі 16270 грн, задоволено вимог на суму 10 710 грн, що становить 65.83%. За такого з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1752,65 грн.

При зверненні з апеляційною скаргою позивач просив про стягнення на свою користь з відповідача 16270 грн. За подання апеляційної скарги позивачем сплачено 3993 грн. 60 коп.

Суд апеляційної інстанції задовольнив вимоги на 65,83%. За такого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2629 грн.

А всього слід стягнути 4381,65 грн судового збору за подання позову та апеляційної скарги.

Згідно з частин 4, 5 статті 268 ЦПК України, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення у цій справі, є дата складення повного судового рішення - 17 вересня 2026 року.

Керуючись статтями 367,368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» задовольнити частково.

Рішення Єланецького районного суду Миколаївської області від 15 червня 2026 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» 10710 грн заборгованості за договором №3981456 від 15 вересня 2023 року, з яких: 2000 грн заборгованість за кредитом, 8710 грн заборгованість за процентами за користування кредитом та судові витрати: 4381,65 грн судового збору за подання позову та апеляційної скарги, 6583 грн 80 коп. витрат на професійну правничу допомогу в суді першої та апеляційної інстанціях.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» на користь ОСОБА_1 3417 грн. витрат за надання правової допомоги у суді першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.

Головуючий Ж.М. Яворська

Судді Т.М. Базовкіна

Л.М. Царюк

Повний текст постанови складено 17 вересня 2026 року.