Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №723/3153/26 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2026 року м. Чернівці

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду Дембіцька О.О., розглянувши за участю особи, яка притягається до відповідальності – ОСОБА_1 , його захисника Бондарєва Д.Ю.,представника потерпілого ОСОБА_2 – адвоката Гори Н.Ю. апеляційну скаргу адвоката Гори Н.Ю. на постанову Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 21 серпня 2026 року,–

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 21 серпня 2026 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.172-15 КУпАП і на нього накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн.

Відповідно до постанови, капітан ОСОБА_1 будучи військовою службовою особою, а саме командиром третьої навчальної роти зведеного навчального батальйону «Граніт – Прибан» військової частини НОМЕР_1 , всупереч своїм статутним обов`язкам, передбачених Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України ст. 11, 16, 58, 59, 111, 112 в період з 14.06.2026 року по 18.06.2026 року в АДРЕСА_1 , не виконав свої обов`язки, щодо забезпечення належного контролю над особовим складом, неухильного стеження за додержанням військовослужбовцями військової дисципліни та не стримав підлеглий особовий склад від протиправних дій, а саме від вчинення нестатутних взаємовідносин солдатом ОСОБА_3 і перевищення службових повноважень солдатом ОСОБА_4 , тобто вчинення ним дій, які мали суспільно небезпечний характер, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. ч. 2 ст.172-15 КУпАП.

На таке судове рішення представник потерпілого ОСОБА_2 – адвокат Гора Н.Ю. подала апеляційну скаргу із проханням скасувати постанову суду, закрити провадження у справі, а матеріали справи щодо ОСОБА_1 направити до Чернівецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону для вирішення питання про внесення відомостей до ЄРДР та здійснення досудового розслідування.

Провадження №33/822/410/26 Головуючий у І інстанції: Пташник А.М.

Категорія: ч. 2 ст. 172-15 КУпАП Доповідач: Дембіцька О.О.

Апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при розгляді справи неповно та формально дослідив обставини, внаслідок чого дійшов передчасного висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 ознак кримінального правопорушення та безпідставно не застосував положення ст.253 КУпАП.

Зазначає, що суд першої інстанції сам установив факт неналежного виконання ОСОБА_1 , який є командиром 3-ї навчальної роти, своїх службових обов`язків, зокрема щодо належного контролю за особовим складом, запобігання та припинення протиправної поведінки підлеглих.

При цьому судом також установлено протиправну поведінку підлеглих ОСОБА_1 , а саме ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , дії яких суд визнав такими, що мають суспільно небезпечний характер.

Вказує, що зазначені обставини підтверджуються матеріалами справи, у тому числі протоколом про адміністративне правопорушення, матеріалами службової перевірки, витягами з ЄРДР у кримінальних провадженнях №42026261220000062 та №42026261220000063, документами щодо службових обов`язків ОСОБА_1 , поясненнями потерпілого та свідків.

Однак належних правових висновків із установлених обставин суд не зробив та не перевірив, чи можуть дії ОСОБА_1 містити ознаки кримінального правопорушення.

Зазначає, що в матеріалах справи наявні дані про тяжкі наслідки для потерпілого ОСОБА_2 , якому 18 червня 2026 року було заподіяно, зокрема, розрив сечового міхура, у зв`язку з чим проведено оперативне втручання та він перебував на стаціонарному лікуванні до 10 липня 2026 року. Відповідно до довідки ВЛК зазначене тілесне ушкодження є тяжким.

При цьому, як вказує апелянт, у межах кримінального провадження експертизою встановлено, що розрив сечового міхура є травмою, небезпечною для життя в момент її заподіяння.

Суд першої інстанції не дослідив питання про те, чи перебувають тяжкі наслідки для потерпілого у причинному зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх службових обов`язків, що має істотне значення для розмежування адміністративної відповідальності за ч.2 ст.172-15 КУпАП та кримінальної відповідальності за ст.425 КК України.

Посилається на те, що відповідно до ч.2 ст.425 КК України недбале ставлення військової службової особи до служби, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, може утворювати склад кримінального правопорушення, а ч.4 цієї статті передбачає відповідальність за відповідне діяння, вчинене в умовах воєнного стану або бойової обстановки.

Вважає, що за таких обставин питання про наявність у діях ОСОБА_1 ознак кримінального правопорушення потребує належної кримінально-правової перевірки.

Зазначає, що відповідно до ст.253 КУпАП у разі виявлення під час розгляду справи про адміністративне правопорушення ознак кримінального правопорушення матеріали підлягають передачі прокурору або органу досудового розслідування.

При цьому вважає, що для застосування зазначеної норми суд не зобов`язаний у межах провадження про адміністративне правопорушення остаточно встановлювати склад кримінального правопорушення, вину особи чи надавати остаточну кримінально-правову кваліфікацію її діям.

Вказує, що суду першої інстанції було відомо про наявність кримінальних проваджень щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які є безпосередніми виконавцями протиправних дій, а також про тяжкість наслідків, заподіяних потерпілому.

За таких обставин, на думку апелянта, питання щодо можливої службової недбалості або бездіяльності їх безпосереднього командира не могло бути відхилене без належного дослідження.

Посилається також на положення ч.2 ст.9, ст.ст.10, 15, 245 КУпАП та зазначає, що адміністративна відповідальність настає за умови, якщо відповідне правопорушення за своїм характером не тягне кримінальної відповідальності.

Вважає, що суд першої інстанції, встановивши факт неналежного виконання ОСОБА_1 службових обов`язків та наявність тяжких наслідків для потерпілого, мав надати цим обставинам належну правову оцінку з огляду на можливість кримінально-правової кваліфікації його дій.

Таким чином, вважає, що висновок суду першої інстанції про відсутність ознак кримінального правопорушення є передчасним та недостатньо мотивованим, а відмова у передачі матеріалів прокурору або органу досудового розслідування призвела до неповного з`ясування обставин справи та залишення без належної процесуальної перевірки відомостей, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.

Заслухавши доводи представника потерпілого ОСОБА_2 – адвоката Гори Н.Ю., яка підтримала апеляційну скаргу, доводи ОСОБА_1 та його захисника Бондарєва Д.Ю. про відсутність підстав для скасування судового рішення, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до наступного.

Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.

Апеляційний суд вважає, що таких вимог суд першої інстанції не дотримався та судове рішення не відповідає вимогам закону з огляду на наступне.

Зі змісту протоколу від 03 липня 2026 року про вчинення військового адміністративного правопорушення вбачається, що підставою для його складення стали обставини, встановлені під час перевірки повідомлення ОКНП «Чернівецька лікарня швидкої медичної допомоги»(м.Чернівці) про отримання військовослужбовцем ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, зокрема травми живота та сечового міхура.

На підставі такого повідомлення посадовими особами ВСП була проведена перевірка з приводу нестатутних відносин та перевищення військовою службовою особою службових повноважень у 3 навчальній роті зведеного навчального батальону « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в/ч НОМЕР_1 на території полігону « ІНФОРМАЦІЯ_2 » поблизу

АДРЕСА_1 ході перевірки встановлено,що мають місце факти застосування сили військовослужбовцями цієї в/ч.

У протоколі зазначено, що 12.06.2026 року між солдатами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 виник конфлікт щодо вживання наркотичних речовин.

14.06.2026 року під час чергового конфлікту втрутився інструктор 3 навчальної роти солдат ОСОБА_4 , який припинив бійку та почав з`ясовувати обставини події.

При цьому, як зазначено у протоколі, ОСОБА_4 , перевищуючи надані йому службові повноваження, застосував до ОСОБА_2 фізичне насильство, завдавши йому декілька ударів у ділянку тулуба з метою отримання інформації щодо походження наркотичної речовини.

Надалі ОСОБА_4 здійснив шикування особового складу 3 навчальної роти, повідомив військовослужбовцям про нібито незаконне ввезення ОСОБА_2 наркотичних речовин на територію полігону та прив`язав останнього до дерева поблизу намету, де той залишався протягом тривалого часу.

Крім того, ОСОБА_4 зняв із ОСОБА_2 штани та залишив його прив`язаним у присутності значної кількості військовослужбовців.

Згідно з протоколом, випадки застосування фізичного насильства до ОСОБА_2 з боку ОСОБА_4 надалі повторювалися.

Під час відібрання пояснень у ОСОБА_2 на тілі були виявлені тілесні ушкодження, зокрема забій передньої черевної стінки, забій грудної клітки, численні садна та синці шкірних покривів тулуба й кінцівок.

Факт застосування сили щодо ОСОБА_2 , як зазначено в протоколі, підтвердили також опитані ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

У протоколі зазначено, що безпосереднім командиром ОСОБА_3 та ОСОБА_4 був командир 3 навчальної роти зведеного навчального батальйону «Граніт-Прибан» військової частини НОМЕР_1 капітан ОСОБА_1 .

Як вказано у протоколі, ОСОБА_1 , будучи військовою службовою особою та старшим над особовим складом, у період з 14.06.2026 по 18.06.2026 у АДРЕСА_1 не забезпечив належного контролю за особовим складом, не здійснював належного стеження за додержанням військовослужбовцями військової дисципліни та не стримав підлеглих від протиправних дій, а саме від нестатутних взаємовідносин з боку ОСОБА_3 та перевищення службових повноважень з боку ОСОБА_4 ,тобто вчинення ними дій,які мають суспільно-небезпечний характер.

Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковані, згідно протоколу, за ст.172-15 ч.2 КУпАП як недбале ставлення військової службової особи до військової служби,вчинене в умовах особливого періоду.

(протокол на а.с.1-8).

Під час розгляду справи у районному суді представник потерпілого-адвокат Гора Н.Ю. просила направити матеріали справи прокурору для перевірки щодо наявності складу кримінального(ст.ст.425,426 КК України),а не адміністративного правопорушення у діях ОСОБА_1 .

Суд доводи захисника не оцінив належним чином,зазначивши лише,що внаслідок дослідження матеріалів справи,заслухання пояснень ОСОБА_1 та адвоката Гори Н.Ю. дійшов висновку про відсутність ознак кримінального правопорушення,яке б дало змогу застосувати ст.253 КУпАП.

Такі висновки суд жодним чином не мотивував.

Згідно ст.425 КК України встановлена кримінальна відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до служби, якщо це заподіяло істотну шкоду, або тяжкі наслідки ,або вчинене в особливий період,в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці.

Відповідно до ст.426 ККУ передбачена кримінальна відповідальність за бездіяльність військової влади,зокрема,умисне неприпинення кримінального правопорушення, що вчиняється підлеглим, або ненаправлення військовою службовою особою до органу досудового розслідування повідомлення про підлеглого, який вчинив кримінальне правопорушення, а також інше умисне невиконання військовою службовою особою дій, які вона за своїми службовими обов`язками повинна була виконати, якщо це заподіяло істотну шкоду, або тяжкі наслідки, або вчинене в особливий період,в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці.

Той факт,що ОСОБА_1 є військовою службовою особою,зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення,вбачається із долучених до матеріалів справи наказів та ним не оспорювалось.

Із письмових пояснень потерпілого ОСОБА_5 ,наданих районному суду, вбачається,що станом на 19.08.2026 року він продовжував перебувати на стаціонарному лікуванні внаслідок отриманих у червні 2026 року травм у в/ч.

По суті подій повідомив,що ОСОБА_6 14.06.2026 року під час конфлікту,який сам ініціював,наносив потерпілому удари кулаками по голові,а ОСОБА_7 ,втрутившись у конфлікт,наказав ОСОБА_5 прибирати у палатці та наніс ногою удар в нижню частину живота,від чого відчув сильний біль та впав на землю.Потім до потерпілого підбіг інший військовослужбовець,який наніс удар дерев`яною палицею у праве око,а ОСОБА_7 ,відібравши палицю,наніс потерпілому удари по спині,нирках,животу і ногах та продовжував такі дії протягом усього часу прибирання.

Потім ОСОБА_7 наказав йому вийти на вулицю і інший військовослужбовець ОСОБА_8 надав команду прив`язати його до дерева,де він стояв прив`язаний з 10 до 16 год.

В цей час капітан ОСОБА_9 неодноразово проходив повз нього,однак не з`ясував такої ситуації,не намагався розв`язати потерпілого.

З 14.06 по 17.06.2026,незважаючи на тяжкі травми, потерпілий був вимушений ходити на заняття,поки не втратив свідомість на полігоні.

ОСОБА_1 неодноразово протягом цього періоду бачив його із явними тілесними ушкодженнями,однак не вжив жодних заходів для забепезпечення надання йому медичної допомоги,а коли ситуація набула розголосу,вимагав,щоб потерпілий повідомив батьку,що все добре,а потім вимогав забрати заяву.

До лікарні його доставили у критичному стані .Внаслідок побиття отримав розрив сечового міхура та інші тілесні ушкодження.

Вказує,що його били декілька днів,прив`язували до дерева на цілий день на видному місці,все це ОСОБА_9 бачив,однак не вжив заходів до припинення таких дій військовослужбовцями.

Вважає,що у діях ОСОБА_1 є ознаки кримінального правопорушення.

(а.с.124-128)

Як вбачається із письмових пояснень військовослужбовців ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та інших, вони бачили,як ОСОБА_7 побив ОСОБА_5 і прив`язав до дерева,а коли потерпілий був прив`язаний,це бачили ОСОБА_1 та інші командири(а.с.40-43)

Згідно матеріалів справи,повідомлення про факт заподіяння військовослужбовцю ОСОБА_5 тілесних ушкоджень надійшло до ВСП з лікувального закладу,а не з військової частини,де він проходив службу та його командиром був ОСОБА_1 .

Відтак,за наявними у справі даними, не ОСОБА_1 ,а військовою службою правопорядку на підставі повідомлення лікарні було направлено повідомлення прокурору про виявлення в діях ОСОБА_6 та ОСОБА_12 ознак кримінальних правопорушень.

(а.с.10-15)

Потім,22.06.2026 року були внесені відомості до ЄРДР щодо Фаворова за ст.406 ч.2 ККУ а також відносно нього і та ОСОБА_12 за ст.426-1 ч.5 ККУ

(а.с.16-17)

З виписки стаціонарного хворого вбачається,що ОСОБА_5 перебував на стаціонарному лікуванні з 18.06 по 10.07.2026 року з цілим рядом діагнозів,серед яких розрив сечового міхура,перитоніт,забій грудної клітини і стінки живота,тощо(а.с.118-120)

Згідно виписки,з 31.07.2026 року він перебував на стаціонарному лікуванні з діагнозом: інші змішані тривожні розлади,тривожно-невротичний синдром з інсомнією,панічними атаками,нічними жахами,що, за поясненнями захисту,є наслідками перенесеного насильства(а.с.121-122)

Відповідно до довідки ВЛК від 10.07.2026 року, ОСОБА_2 отримав тяжкі травми,пов`язані із проходженням військової служби

(а.с.140-141)

За таких обставин доводи представника потерпілого про те,що у діях ОСОБА_1 можуть вбачатися ознаки кримінальних(а не адміністративного), правопорушень, є обгрунтованими,однак вони можуть бути перевірені лише компетентним,визначеним КПК України,органом і за встановленою законом процедурою.

Жодній із викладених вище обставин районний суд не надав оцінки в розрізі доводів захисника,яка просила направити матеріали прокурору для перевірки у порядку ст.253 КУпАП.

Відповідно до ч.2 ст. 9 КУпАП адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Згідно ст.15 КУпАП,за вчинення військових адміністративних правопорушень військовослужбовці, а також військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів несуть відповідальність, передбачену главою 13-Б цього Кодексу, за умови, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальну відповідальність.

Відповідно до ст.253 КУпАП, якщо при розгляді справи орган (посадова особа) прийде до висновку, що в порушенні є ознаки кримінального правопорушення, він передає матеріали прокурору або органу досудового розслідування.

Із врахуванням викладених вище обставин, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити,постанову суду щодо ОСОБА_1 скасувати та матеріали справи направити через Сторожинецький районний суд до Чернівецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону для перевірки.

Керуючись ст.ст.253,294 КУпАП, суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду, –

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_2 – адвоката Гори Н.Ю. задовольнити.

Постанову Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 21 серпня 2026 року щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст.172-15 КУпАП скасувати.

Матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. ч. 2 ст.172-15 КУпАП направити через Сторожинецький районний суд Чернівецької області до Чернівецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону для перевірки щодо наявності складу кримінального правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Чернівецького

апеляційного суду О.О. Дембіцька