Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №141/562/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 141/562/26

Провадження № 33/801/935/2026

Категорія: 156

Головуючий у суді 1-ї інстанції Демченко І. В.

Доповідач: Міхасішин І. В.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 рокум. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі судді Міхасішина І.В.,

за участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Оратівського районного суду Вінницької області від 27 липня 2026 року,

у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 130 КУпАП, ч.2 ст. 130 КУпАП, -

встановив:

Постановою судді Оратівського районного суду Вінницької області від 27 липня 2026 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 130 КУпАП, ч. 2 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень з позбавленням права керування всіма транспортними засобами строком на 3 (три ) роки без оплатного вилучення транспортного засобу.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір в сумі 665,60 грн(шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок) в дохід Державного бюджету України.

Відповідно до обставин, встановлених судовим рішенням, 08.07.2026 на автодорозі сполученням с. Прибережне – с-ще Оратів Оратівської ТГ Вінницького району Вінницької області, водій керував транспортним засобом, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, огляд на стан сп`яніння проводився на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Драгер 6810, результат позитивний 1, 27%, чим порушив п.2.9. ПДР – повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень , передбачених ч. 1 статті 130 КУпАП. Відповідальність за вчинене правопорушення передбачена ч.2 ст.130 КУпАП.

Крім того, 15.07.2026 року о 13 год 10 хв , водій гр. ОСОБА_1 керував транспортним засобом, а саме трициклом марки Crosser в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Alcotest, що підтверджуються тестом №4274 від 15.07.2026, результат огляду становить 0,41 % проміле, чим порушив п. 2.9.ПДР – повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених ч. 1 статті 130 КУпАП. Відповідальність за вчинене правопорушення передбачена ч.2 ст.130 КУпАП.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просив постанову суду скасувати, а провадження у справі закрити.

Скарга мотивована тим, що справа розглянута без його участі, вказані судом обставини є необґрунтованими.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження скаржник зазначив, що про дату і час розгляду справи в суді першої інстанції його не повідомляли, а оскаржувана постанова отримана 04 серпня 2026 року.

Відповідно до ч. 2ст. 294 КУпАП в разі заявлення клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги, останнє вирішується суддею апеляційного суду. При цьому слід взяти до уваги обставини, які об`єктивно вплинули чи могли вплинути на можливість оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до розписки копію постанови Оратівського районного суду Вінницької області від 27 липня 2026 року ОСОБА_1 отримав 04 серпня 2026 року, а апеляційну скаргу на цю постанову подав 13 серпня 2026 року.

Оцінивши доводи заявленого клопотання, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Оратівського районного суду Вінницької області від 27 липня 2026 року підлягає задоволенню.

В судовому засіданні особа, яку притягнуто до адміністративної ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав просив суд її задовольнити. ОСОБА_1 в судовому засіданні повідомив що трицикл яким він керував є електричним з електродвигуном потужністю800W.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до положень статті 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

За змістом ст.129 Конституції України, однією із засад судочинства є забезпечення обвинуваченому права на захист.

Відповідно до статті 2 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Вказаних приписів судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови дотримано не в повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів справи, 08.07.2026 на автодорозі сполученням с. Прибережне – с-ще Оратів Оратівської ТГ Вінницького району Вінницької області, водій керував транспортним засобом, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, огляд на стан сп`яніння проводився на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Драгер 6810, результат позитивний 1, 27%, чим порушив п.2.9. ПДР – повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених ч. 1 статті 130 КУпАП. Відповідальність за вчинене правопорушення передбачена ч.2 ст.130 КУпАП.

Крім того, 15.07.2026 року о 13 год 10 хв , водій гр. ОСОБА_1 керував транспортним засобом, а саме трициклом марки Crosser в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Alcotest, що підтверджуються тестом №4274 від 15.07.2026, результат огляду становить 0,41 % проміле, чим порушив п. 2.9.ПДР – повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених ч. 1 статті 130 КУпАП. Відповідальність за вчинене правопорушення передбачена ч.2 ст.130 КУпАП.

27.07.2026 постановою суду об`єднано адміністративні справи № 141/562/26 та № 141/575/26 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст.130 КУпАП, в одне провадження. Об`єднаній справі присвоєно № 141/562/26.

Відповідно до положення ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлене неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Згідно з п. 2 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі.

Відповідно ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. При цьому орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

В протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 714131 від 08.07.2026, зазначено, що 08.07.2026 на автодорозі сполученням с. Прибережне – с-ще Оратів Оратівської ТГ Вінницького району Вінницької області, водій керував транспортним засобом, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, огляд на стан сп`яніння проводився на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Драгер 6810, результат позитивний 1, 27%, чим порушив п.2.9. ПДР – повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень , передбачених ч. 1 статті 130 КУпАП.

Крім того, 15.07.2026 року о 13 год 10 хв , водій гр. ОСОБА_1 керував транспортним засобом, а саме трициклом марки Crosser в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Alcotest, що підтверджуються тестом №4274 від 15.07.2026, результат огляду становить 0,41 % проміле, чим порушив п. 2.9.ПДР – повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених ч. 1 статті 130 КУпАП. Відповідальність за вчинене правопорушення передбачена ч.2 ст.130 КУпАП

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Згідно правових позицій, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясувати всі обставини, перелічені в статтях 247, 280 КУпАП, надати оцінку не тільки тим доказам, які доводять винуватість, але й оцінити доводи та докази, які виправдовують особу.

Зазначених вимог місцевий суд, розглядаючи дану справу, не дотримався повною мірою, оскільки поза увагою та без належної оцінки суду залишились обставини, які істотно вплинули на висновки щодо визнання винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 130 КУпАП.

Частиною 2 ст.130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за повторне протягом року керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Вказана норма КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до нормативно-правових актів, які регулюють вказані правила.

Серед ознак такого адміністративного правопорушення обов`язково повинно бути посилання на конкретний нормативно-правовий акт, яким встановлюються відповідні правила та якого не дотрималась особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, порушивши тим самим законодавчі приписи.

Відповідно до вимог статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються, зокрема суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, а також інші відомості, необхідні для вирішення справи.

При цьому суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП або нормах інших нормативно-правових актів, якими передбачена відповідальність за вчинення чітко визначених протиправних дій.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про дорожній рух», організація дорожнього руху в Україні здійснюється на основі єдиних правил, установлених Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 затверджені Правила дорожнього руху України (далі ПДР), які регламентують порядок дорожнього руху на всій території держави.

Згідно з пунктом 1.1 ПДР, інші нормативні акти, що регулюють окремі аспекти дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів певних видів, рух на закритих територіях тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах ПДР та не можуть їм суперечити.

Відповідно до пункту 1.10 ПДР України транспортний засіб це пристрій призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. Даний термін охоплює всі види транспортних засобів, які можуть рухатися дорогами загального користування.

В Правилах окремо визначаються такі терміни як «транспортні засоби» та «механічні транспортні засоби», а розділ 2 Правил передбачає обов`язки і права водіїв саме механічних транспортних засобів. Так, якщо транспортний засіб це пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів, то механічний транспортний засіб це транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.

Отже, із системного тлумачення пункту 1.10 ПДР вбачається, що не всі транспортні засоби є механічними транспортними засобами. Ключовою ознакою механічного транспортного засобу є наявність двигуна (зокрема електродвигуна) визначеної потужності. Для визнання транспортного засобу механічним необхідно встановити його тип, спосіб приведення в рух та потужність двигуна.

Водночас, пункт 1.10 ПДР передбачає, що, наприклад, велосипеди є транспортними засобами, але не механічними, оскільки приводяться в рух мускульною силою людини, а особа, яка ними керує, не є водієм у розумінні ПДР.

Механічний транспортний засіб, здійснювати керування яким, тобто виконувати функції водія, є лише транспортний засіб з електричним двигуном, потужністю понад 3 кВт.

З матеріалів справи встановлено, що зміст протоколів про адміністративне правопорушення не відповідають вимогам статті 256 КУпАП, тому що в протоколі серії ЕПР1 № 714131 від 08.07.2026 не зазначено яким транспортним засобом керував ОСОБА_1 а в протоколі серії ЕПР1 № 719890 від 15.07.2026 зазначено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом трициклом марки Crosser проте не зазначено відповідної марки та моделі трициклу, також не надано технічних характеристик трициклу та не визначено який тип двигуна і яким способом він приводиться в рух, що є обов`язковою умовою для визначення цього трициклу, як транспортного засобу в розумінні пункту 1.10 ПДР України.

Встановити яким саме трицикол, зокрема чи наявний у ньому електродвигун і якої потужності з долученого до матеріалів справи відеозапису з нагрудної камери поліцейського не можливо.

В свою чергу, загальними положеннями Правил дорожнього руху визначено поняття водія - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії.

Проте, діючими ПДР не врегульовано статус трициклу, відсутні норми, які регламентують обов`язок отримання водійського посвідчення у разі керування ним.

В статті 1 Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» наводиться визначення термінів, зокрема, електричного колісного транспортного засобу, легкого персонального електричного транспортного засобу, низькошвидкісного легкого електричного транспортного засобу тощо.

Відповідно до цього Закону такий трицикл за ознакою потужності визначається як легкий персональний електричний транспортний засіб колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину.

В зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не керував механічним транспортним засобом, на нього не поширюються обов`язки водія, передбачені розділом 2 ПДР України, а відтак він не є суб`єктом адміністративного правопорушення, що передбачене статтею 130 КпАП України.

Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути безумовно доведено достатніми доказами, які установлюють об`єктивну істину у справі.

Аналізуючи під час апеляційного розгляду наявні в матеріалах справи докази, апеляційний суд приходить до переконання, що висновки суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не підтверджуються зібраними по справі доказами. Оскільки, суд першої інстанції всупереч вимогам ст. 252 та 280 КУпАП належним чином не перевірив і не дослідив всіх обставин справи в їх сукупності, та не дав їм належної правової оцінки.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессегеі Ябардо проти Іспанїї» від 06 грудня 1998 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Доводи апеляційної скарги знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи, спростовують висновків суду та дають підстав вважати що судом першої інстанцій було порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Ч. 1 до ст. 7 КУпАП, ст. 62 Конституції України передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, з урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що обставини, викладені у протоколі не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а досліджені у судовому засіданні докази не є достатніми для висновку про наявність складу вказаного адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 .

Зазначене є підставою для закриття провадження в справі за недоведеністю належними доказами складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

За таких обставин, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази у вчинені ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, суддя вважає, у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись ст. 247, 294 КУпАП, апеляційний суд,-

постановив:

Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови задовольнити, поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Оратівського районного суду Вінницької області від 27 липня 2026 року.

Апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Оратівського районного суду Вінницької області від 27 липня 2026 року скасувати, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 130 КпАП України закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя І.В. Міхасішин