Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №127/26711/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/26711/25

Провадження № 22-ц/801/1800/2026

Категорія: 41

Головуючий у суді 1-ї інстанції Шаміна Ю. А.

Доповідач:Ковальчук О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 рокуСправа № 127/26711/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Ковальчука О. В.,

суддів: Панасюка О. С., Берегового О. Ю.,

розглянувши цивільну справу, без повідомлення її учасників, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою її представником – адвокатом Головеньком Віталієм Петровичем, на рішення Вінницького міського суду Вінницької області, ухвалене 12 травня 2026 року суддею Шаміною Ю. А., дата складання повного тексту судового рішення не відома,

У С Т А Н О В И В:

У серпні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (далі –ТОВ «Юніт Капітал») звернулося до суду з вказаним вище позовом до ОСОБА_1 .

Позовні вимоги мотивовано тим, що 11.03.2021 між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі – ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», первісний кредитор) укладений кредитний договір №743732544 у формі електронного документа шляхом заповнення анкети-заявки та надіслання повідомлення про успішне підписання кредитного договору.

Даний договір підписаний відповідачкою електронним підписом одноразовим персональним ідентифікатором MNV5С28Е.

Відповідно до умов договору, відповідачка отримала кредит на суму 28 740 грн на умовах строковості, зворотності.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (далі – ТОВ «Таліон Плюс») укладений договір факторингу №28/1118-01 строк дії якого неодноразово продовжувався шляхом укладення додаткових угод.

Зокрема, укладенням додаткової угоди від 31.12.2023 продовжено строк дії договору до 31.12.2024.

При цьому, інші умови договору залишились без змін відповідно до договору факторингу в редакції від 31.12.2020.

Відповідно до умов вказаного договору факторингу ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уступило ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до боржників, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги.

Відповідно до реєстру прав вимоги №142 від 13.07.2021 до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором №743732544 від 11.03.2021.

ТОВ «Таліон Плюс» відступило право вимоги Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (далі – ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс»), уклавши договір факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 зі змінами, відповідно до якого, ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» отримало право вимоги до боржників, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги.

У свою чергу, 04.06.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем було укладено договір факторингу №04/06/25-Ю відповідно до умов якого, ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило позивачу право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №743732544 від 11.03.2021 на загальну суму 43 077,10 грн.

Позивач зазначає, що з моменту отримання права вимоги до відповідачки за вищевказаним кредитним договором, позивачем не здійснювалося жодних нарахувань. При цьому, вказана сума заборгованості за договором не погашена ні на рахунок попередніх кредиторів, ні на рахунок позивача.

За таких підстав, ТОВ «Юніт Капітал» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №743732544 від 11.03.2021 на загальну суму 43 077,10 грн, із яких: 21 527,88 грн - заборгованість за тілом кредиту; 21 549,22 грн - заборгованість по відсоткам, а також 2 422,40 грн судового збору та 7 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

12 травня 2026 року рішенням Вінницького міського суду Вінницької області вказаний вище позов задоволено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, ОСОБА_1 через свого представника – адвоката Головенька В. П. подала апеляційну скаргу, у якій посилається на його необґрунтованість, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить оскаржуване рішення скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Також просить стягнути з позивача судові витрати, понесені в суді апеляційної інстанції.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, зазначає, що відповідачка частково погашала заборгованість, однак вказане залишилося поза увагою суду першої інстанції.

Звертає увагу на те, що позивачем не підтверджено право вимоги до відповідачки за кредитним договором № 743732544 від 11.03.2021 та не доведено, що додаткові угоди до договору факторингу містили погодження всіх істотних умов щодо відступлення саме вимог, які виникнуть у 2021 році.

Також вважає, що суд першої інстанції не дав оцінки умовам кредитного договору щодо нарахування процентів (зокрема, підвищеної ставки 1,3 % на день при простроченні), які можуть створювати істотний дисбаланс прав та обов`язків споживача всупереч статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та нормам Закону України «Про споживче кредитування» (чинним на момент укладення договору).

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Юніт Капітал» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Апеляційний суд відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін за таких підстав.

Статтею 375 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам.

Судом установлено, що 11.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладений договір №743732544 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора MNV5С28Е (а.с. 24 зворот, 25).

За цим договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит на суму 28 740 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачувати проценти кредитодавцю відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Комфорт» Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога» (п. 1.1. договору).

Кредит надається строком на 126 днів. Строк дії Договору обчислюється з моменту його укладення Сторонами та до закінчення строку на який надано Кредит, але в будь-якому разі Договір діє до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов`язань (п. 1.2-1.3 Договору).

Нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється в розмірі 237,25 (двісті тридцять сім цілих двадцять п`ять сотих) відсотків річних, що становить 0,65 відсотків в день від суми Кредиту за час користування ним (далі – «Дисконтна процентна ставка») (п. 1.4 Договору).

Згідно з п. 1.6 договору умови нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою застосовуються за умови, що кожен з чергових платежів здійснений не пізніше строку вказаного в Графіку платежів за цим Договором. Сторони погодили, що у разі прострочення повернення будь-якого з платежів за цим Договором умови про нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою скасовуються і до відносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою починаючи з наступного дня що слідує Датою платежу. У разі якщо Позичальник погасить прострочену заборгованість за Договором, умови у вигляді нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою застосуються знову, починаючи з наступного дня за днем повного погашення простроченої заборгованості.

На умовах викладених в п. 1.6. Договору, до відносин між Сторонами застосовуються умови нарахування процентів за ставкою 474,50 (чотириста сімдесят чотири цілих п`ять десятих) відсотків річних, що становить 1,30 відсотків в день від суми Кредиту за час користування ним (далі – «Базова процентна ставка») (п. 1.5 договору).

Також ОСОБА_1 підписано паспорт споживчого кредиту до договору №743732544 від 11.03.2021 (а.с.24).

Із наведеного позивачем порядку дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога», алгоритму ТОВ «Манівео швидка Фінансова допомога» стосовно укладення кредитних договорів встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 , за допомогою мережі Інтернет, перейшла на офіційний сайт Товариства - www.moneyveo.ua, ознайомилася з Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід`ємною частиною кредитного договору. Після чого відповідач заявила про бажання отримати кошти, подавши відповідну заявку на отримання грошових кошів в кредит від 11.03.2021, в якій вказала свої персональні дані, а саме: прізвище, ім`я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адресу електронної пошти, номер карткового рахунку та місце реєстрації/проживання.

З наданого позивачем алгоритму укладення кредитного договору вбачається, що без ознайомлення з умовами надання та обслуговування кредитів та правилами про порядок надання коштів у позику, подальше укладення електронного договору кредиту на сайті є неможливим (а.с. 18-20).

На виконання умов договору №743732544 від 11.03.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало 11.02.2021 грошові кошти в сумі 28740,00 грн на банківську карту № НОМЕР_1 , номер якої вказано відповідачкою ОСОБА_1 у заявці на отримання грошових коштів в кредит по договору №743732544 від 11.03.2021, що підтверджується повідомленням АТ КБ «ПриватБанк», а також платіжним дорученням від 11.03.2021 (а.с.12 зворот,62-68).

Відповідно до розрахунку заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» за договором №743732544 від 11.03.2021 станом на 13.07.2021, загальний розмір боргу ОСОБА_1 становить 42 517,38 грн (а.с.15 зворот, 16).

28.11.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» уклали договір факторингу №28/1118-01, відповідно до пункту 8.2 Договору його строк дії закінчується 28 листопада 2019 року (а.с.42-44).

28.11.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020 (а.с.44 зворот).

31.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду №26 від 31.12.2020 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31.12.2021. В даній додатковій угоді договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції(а.с. 45,46).

31.12.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №27, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2022(а.с. 47 зворот).

31.12.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №31, якою строк дії договору продовжено до 31.12.2023(а.с. 47 зворот).

31.12.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №32, якою, зокрема, продовжено строк дії договору до 31.12.2024 (а.с. 48).

Предметом договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.

Пунктом 1.2. визначено, що Перелік Кредитних договорів наводиться у відповідних Додатках до Договору, а саме Реєстрах прав вимоги.

В той же час, відповідно до п.1.5. Договору факторингу встановлено, що Реєстр прав вимоги означає перелік Прав вимоги до Боржників, що відступається за Договором. Форма вказаного Реєстру наведена в Додатку №1 до Договору.

Пунктом 4.1. встановлено, що право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку цього Договору.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №142 від 13.07.2021 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» отримало право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №743732544 від 11.03.2021 на загальну суму 42517,38 грн (а.с.38).

05.08.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №05/0820-01, строк дії якого закінчується 04.08.2021 (а.с.35,36).

Предметом даного договору факторингу є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Право вимоги від клієнта до фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог, встановленому в відповідному Додатку договору (п. 4.1).

Згідно додаткових угод №2 від 03.08.2021 та №3 від 30.12.2022 до Договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 строк дії договору було продовжено до 30.12.2024 включно(а.с.37, 37 зворот).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» здійснило нарахування процентів за кредитним договором №743732544 від 11.03.2021 з 14.07.2021 по 15.07.2021.

Згідно розрахунку заборгованості, проведеного ТОВ «Таліон Плюс», заборгованість за договором №743732544 від 11.03.2021 становить 43077,10 грн, з яких: 21527,88 грн- тіло кредиту, 21549,22 грн - нараховані проценти (15 зворот -16).

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №10 від 31.07.2023 до Договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №743732544 від 11.03.2021 на загальну суму 43 077,10 грн (а.с.30 зворот -31).

04.06.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Онлайн Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» укладено договір факторингу №04/06/25-Ю, відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Онлайн Фінанс» зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження позивачу за плату, а Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Онлайн Фінанс» відступити позивачу право вимоги до боржників, в тому числі до відповідача за кредитним договором №743732544 від 11.03.2021 (а.с.32 зворот -34).

Відповідно до п. 1.2 договору факторингу, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається з моменту підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованостей та є невід`ємною частиною цього договору.

04.06.2025 сторони договору факторингу підписали та скріпили печатками акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №04/06/25-Ю від 04.06.2025.

Згідно витягу з реєстру боржників від 04.06.2025 заборгованість відповідача за кредитним договором №743732544 від 11.03.2021 становить 43077,00 грн, з яких: 21527,88 грн – прострочене тіло, 21549,22 грн – прострочені відсотки (а.с.29 зворот, 30).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано належні та допустимі докази, які підтверджують факт невиконання ОСОБА_1 узятих на себе зобов`язань за кредитним договором, щодо повернення фактично отриманої суми кредитних коштів та процентів, а тому порушене право позивача підлягає судовому захисту.

Апеляційний суд погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Згідно із положеннями ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

За змістом ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оскільки факт укладення кредитного договору жодною із сторін не оспорюється, а судове рішення фактично оскаржується лише в частині правомірності нарахування процентів за користування кредитними коштами, а також наявності у позивача права вимоги до відповідачки, то апеляційний суд в силу статті 367 ЦК України переглядає рішення лише в цій частині.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги про залишення поза увагою судом першої інстанції того, що відповідачка ОСОБА_1 частково погашала заборгованість, колегія суддів виходить з наступного.

Із наявних у матеріалах справи доказів убачається, що 11.03.2021 ОСОБА_1 первісним кредитором видано кредит у розмірі 28 740 грн строком на 126 днів.

Позивач, звертаючись до суду з позовом просив стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за тілом кредиту у розмірі 21 527,88 грн та 21 549,22 грн заборгованість по відсоткам.

Відповідачка справді частково погашала заборгованість, зокрема, 25.03.2021 сплатила 4 813,30 грн, із яких 2 615,30 грн зараховано на сплату відсотків за користування кредитними коштами та 2 196,96 на погашення тіла кредиту.

08.04.2021 ОСОБА_1 знову сплатила 4 813,30 грн, із яких позивачем 2 415,28 грн зараховано на сплату відсотків за користування кредитними коштами та 2 398,02 грн на погашення заборгованості за тілом кредиту.

23.04.2021 ОСОБА_1 знову частково сплатила заборгованість у розмірі 4 813,30 грн, із яких 2 197,16 грн зараховано на сплату відсотків за користування кредитними коштами та 2 616,14 грн на погашення заборгованості за тілом кредиту.

Таким чином, часткова сплата відповідачкою заборгованості була врахована як позивачем при подачі позову, так і судом при задоволенні позову.

Разом із тим, вказані платежі повністю не погашають ні тіло кредиту, ні нараховані відсотки, у зв`язку з чим залишок заборгованості підлягає стягненню.

Надуманими, на переконання колегії суддів, є доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не підтверджено право вимоги до відповідачки за кредитним договором № 743732544 від 11.03.2021 та не доведено, що додаткові угоди до договору факторингу містили погодження всіх істотних умов щодо відступлення саме вимог, які виникнуть у 2021 році.

Визначення факторингу міститься у статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», у якій зазначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається (частина друга статті 1078 ЦК України).

Верховний Суд у постанові від 07.01.2026 у справі № 727/2790/25 зазначив, що допускається відступлення за договором факторингу наявної вимоги та майбутньої вимоги. При цьому для розмежування прав грошової вимоги, що може відступатися на підставі договору факторингу обрано різні критерії. Зокрема, для: (а) наявної вимоги - це строк платежу; (б) майбутньої вимоги - це момент виникнення. Різність критеріїв, які покладені в виокремлення видів, створює складнощі у розумінні як наявної, так і майбутньої вимоги;

наявна вимога - це право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (частина перша статті 1078 ЦК України). Втім очевидно, що строк платежу визначає не існування, а тільки можливість здійснення права грошової вимоги. І, звісно, що наявні грошові вимоги не вичерпуються тими, строк платежу яких настав. Оскільки якщо зробити протилежний висновок, то в категорію майбутніх вимог слід віднести будь-які інші права грошової вимоги, навіть ті які існують в зобов`язанні, але їх здійснення залежить від настання умови чи спливу строку. Саме тому до наявних вимог потрібно віднести й «недозрілі» грошові вимоги. «Недозріла» вимога - це різновид наявної вимоги, тобто право грошової вимоги, можливість здійснення якого залежить від настання умови чи спливу строку платежу. Як наслідок наявна та недозріла вимога існують до або в момент укладення договору факторингу;

майбутня вимога - це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому (частина перша статті 1078 ЦК України), тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з`явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу;

у договорі факторингу необхідно індивідуалізувати право грошової вимоги. Наявна та «недозріла» вимоги мають бути визначені в договорі факторингу з максимальним ступенем конкретності, яка б забезпечувала можливість виокремити такі вимоги від інших вимог клієнта в момент укладення договору факторингу. Для наявної та «недозрілої» вимоги, оскільки вони існують на час укладення договору факторингу, індивідуалізація може полягати, зокрема, у вказівці предмета (розміру чи обсягу вимоги), суб`єктів (як активного - кредитора, так і пасивного - боржника), підстави виникнення (наприклад, договір поставки);

майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення. До цього часу майбутня вимога хоча б якось має пов`язуватися із клієнтом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.09.2018 у справі № 909/968/16 зазначила такі характеристики договору факторингу як правочину: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові, операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватися у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальної вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону про фінансові послуги.

Крім того, у постанові від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18 Велика Палата Верховного Суду додатково навела ознаки договору факторингу: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов`язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом про фінансові послуги умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01.02.2018 у справі № 2-127/11 зазначено, що «скориставшись правом на врегулювання відносин у договорі, первинний кредитор та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на власний розсуд визначили момент виникнення у фактора права вимоги. Так, в пункті 4.1. укладеного між ними договору визначено, що право власності на права вимоги, які відступаються за укладеним договором, вважається таким, що перейшло від клієнта (ПАТ «УкрСиббанк») до фактора (ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія») в день підписання акта приймання-передачі права вимоги.

Як убачається з матеріалів справи, 28.11.2018 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» (клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) був укладений договір факторингу №28/1118-01.

Відповідно до п. 2.1. договору факторингу клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених Договором.

Згідно п.п. 1.3. договору факторингу під правом вимоги розуміються всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Відтак, договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 встановлено, що предметом відступлення за ним є в тому числі вимоги, які виникнуть у клієнта в майбутньому (майбутня вимога), при цьому перелік кредитних договорів, за якими здійснюється відступлення, наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги. Такі додатки до договору є невід`ємною частиною договору факторингу.

13.07.2021 на виконання п. 2.1. договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було складено та підписано реєстр права вимоги №142 за яким передані (відступлені) права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 11.03.2021

Відтак, реєстр права вимоги № 142 за яким передані (відступлені) права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 11.03.2021 був укладений між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» після укладення кредитного договору та настання строку виконання зобов`язання за ним.

05.08.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №05/0820-01, строк дії якого закінчується 04.08.2021

Згідно додаткових угод №2 від 03.08.2021 та №3 від 30.12.2022 до Договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 строк дії договору було продовжено до 30.12.2024 включно.

Витягом із реєстру прав вимоги №10 від 31.07.2023 до Договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №743732544 від 11.03.2021 на загальну суму 43 077,10 грн.

04.06.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Онлайн Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» укладено договір факторингу №04/06/25-Ю, відповідно до умов якого до позивача перейшло право вимоги до відповідачки за кредитним договором №743732544 від 11.03.2021

З огляду на викладене, укладення договору факторингу між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» до виникнення кредитних правовідносин із відповідачкою ОСОБА_1 , а потім наступний перехід права вимоги до позивача на підставі договорів факторингу, не свідчить про недійсність відступлення права вимоги, оскільки на момент укладення кредитного договору між відповідачкою та первісним кредитором вказаний вище договір факторингу був чинним.

При цьому, з матеріалів справи також убачається, що подані витяги з реєстрів прав вимоги за договором факторингу відповідають вимогам, встановленим законодавством України.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не дав оцінки умовам кредитного договору щодо нарахування процентів (зокрема, підвищеної ставки 1,3 % на день при простроченні), які можуть створювати істотний дисбаланс прав та обов`язків споживача всупереч статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та нормам Закону України «Про споживче кредитування» (чинним на момент укладення договору), колегія суддів виходить з наступного.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача (ч. 2 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів»).

Згідно з п.5 ч.3 ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів» встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором є несправедливими умовами договору.

Відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», визначено необхідні вимоги, які повинні бути зазначені у договорі про споживчий кредит, в тому числі орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит.

Також відповідно до ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що реальна річна процентна ставка обчислюється відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 5 Закону України «Про споживче кредитування», визначено, що державне регулювання та нагляд у сфері споживчого кредитування здійснює Національний банк України,який визначає методики розрахунку реальної річної процентної ставки за договорами про споживчий кредит, яка була врахована фінансової установою при розробці форми кредитного договору та є невід`ємною умовою кредитного договору, що був підписаний сторонами.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що кредитний договір від 11.03.2021, укладений сторонами у спосіб, визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо його укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів».

Кредитний договір було укладено на підставі вільного волевиявлення ОСОБА_1 .

На підтвердження своєї обізнаності про умови кредитування ОСОБА_1 поставила свій електронний підпис у кредитному договорі, тим самим підтвердивши отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, наданого згідно з обраними умовами кредитування.

ОСОБА_1 не скористалася своїм правом відмовитися в односторонньому порядку від укладання кредитного договору, хоча вона мала можливість ознайомитися з інформацією необхідною для отримання споживчого кредиту споживачем для прийняття усвідомленого рішення перед його укладанням.

Розмір процентів за користування кредитними коштами та порядок їх нарахування узгоджено сторонами договору, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України.

При цьому, зустрічних вимог про визнання кредитного договору недійсним в частині визначення розміру відсотків за ставкою 1,3 % на день при простроченні за користування кредитними коштами у зв`язку з невідповідністю вимогам Закону України «Про захист прав споживачів» відповідачка не заявляла, тому умови кредитного договору не можна вважати несправедливими.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, про відсутність підстав вважати, що умови договору можуть створювати істотний дисбаланс прав та обов`язків споживача.

Відтак, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції правильно встановив правову природу спору, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повністю з`ясував обставини, що мають значення для справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, у зв`язку із чим підстави для його скасування, з посилань, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.

Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому, відповідно до положень ст. 375 ЦПК України, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до п. п. «в» п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України, ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на те, що апеляційна скарга залишена без задоволення, то судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції необхідно віднести за рахунок особи, яка подала апеляційну скаргу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 374, 375, 382 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником – адвокатом Головеньком Віталієм Петровичем, залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 12 травня 2026 року залишити без змін.

Понесені скаржницею, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, судові витрати залишити за нею.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України

Головуючий О. В. Ковальчук

Судді: О. Ю. Береговий

О. С. Панасюк