Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №953/478/26 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Єдиний унікальний номер 953/478/26

Номер провадження 22-ц/818/3291/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2026 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді (судді-доповідача) Мальованого Ю.М.,

суддів Маміної О.В., Яцини В.Б.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» на рішення Київського районного суду м. Харкова від 11 лютого 2026 року в складі судді Бородіної Н.М. по справі № 953/478/26 за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

У січні 2026 року Акціонерне товариство «Сенс Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивовано тим, що 14 січня 2022 року між АТ «Альфа-Банк» (правонаступником якого є АТ «Сенс Банк» згідно статуту) та ОСОБА_1 шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) укладено угоду № 491060616 про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, відповідно до умов якої банк надав відповідачу кредит у вигляді кредитного ліміту в розмірі 27 746,08 грн з процентною ставкою 39,90% річних строком 60 місяців, тобто до 17 січня 2027 року. Банк належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором. Натомість ОСОБА_1 своїх зобов`язань за договором не виконував, жодного погашення кредиту та відсотків не здійснював, внаслідок чого виникла заборгованість.

11 листопада 2025 року АТ «Сенс Банк» направив відповідачу вимогу про повернення всієї суми кредиту та відсотків за кредитним договором протягом 30 календарних днів з дня одержання цієї вимоги.

Посилаючись на вказані обставини, АТ «Сенс Банк» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 491060616 у розмірі 69 177,71 грн, з яких 27 746,08 грн - заборгованість за кредитом, 41 431,63 грн - заборгованість за відсотками, а також судові витрати.

30 січня 2026 року ОСОБА_1 подав відзив, в якому проти заявлених вимог заперечував, просив застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, а у разі незгоди суду - зменшити розмір позовних вимог, виключивши штрафи, пеню та відсотки. Також посилався на обставини воєнного стану та на те, що є батьком дитини з інвалідністю підгрупи А.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 11 лютого 2026 року позовні вимоги АТ «Сенс Банк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором № 491060616 від 14 січня 2022 року у розмірі 51 521,76 грн, з яких 17 266,76 грн - заборгованість за кредитом, 34 255,00 грн - заборгованість за відсотками, а також судові витрати у розмірі 5 213,60 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що умовами кредитного договору № 491060616 не передбачено право кредитора на дострокове стягнення кредитних коштів, а умови, розміщені на сайті банку за посиланням https://sensebank.ua/tarifi-ta-umovi, не є складовою кредитного договору, оскільки відсутній підпис позичальника про ознайомлення з ними. Водночас, прострочена заборгованість, яка виникла станом на 20 січня 2026 року, підлягає стягненню.

На вказане судове рішення АТ «Сенс Банк» в особі представника Полетаєвої Тетяни Юріївни подало апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення суду першої інстанції, збільшивши розмір заборгованості, що підлягає стягненню з 51 521,76 грн до 69 177,71 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що умови договору про можливість дострокового повернення кредиту є складовою публічного договору і договору приєднання (статті 633, 634 ЦК України), умови яких розміщені на сайті банку. Апелянт посилається на те, що 11 листопада 2025 року він направив відповідачу вимогу про дострокове повернення кредиту, яку останній не виконав протягом 30 календарних днів, у зв`язку з чим вся заборгованість стала достроково вимагаємою. Крім того, зазначає, що за відсутності дострокового стягнення суд мав стягнути прострочену заборгованість у повному обсязі.

Відзиву на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходило.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу АТ «Сенс Банк» на рішення Київського районного суду м. Харкова від 11 лютого 2026 року в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини 1 статті 369 ЦПК України.

Відповідно до частин 1, 2, 4 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 14 січня 2022 року між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 шляхом акцептування банком оферти клієнта укладено угоду № 491060616 про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії (а.с. 22).

Відповідно до умов договору банк надав відповідачу кредит у вигляді кредитного ліміту в розмірі 27 746,08 грн з процентною ставкою 39,90% річних строком 60 місяців - до 17 січня 2027 року. Загальна сума, яка підлягає поверненню згідно графіку, складає 64 401,22 грн (а.с. 23 зворот).

14 січня 2022 року ОСОБА_1 та АТ «Альфа Банк» підписано паспорт споживчого кредиту з вищевказаними умовами кредитування (а.с. 23).

АТ «Альфа-Банк» належним чином виконало свої зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачу кредитні кошти, що підтверджується меморіальним ордером № 863013036 від 17 січня 2022 року, випискою по позичковому рахунку № НОМЕР_1 та випискою по рахунку для повернення заборгованості № НОМЕР_2 (а.с. 25-28). Відповідач кредитну картку активував та активно користувався кредитними коштами. Жодного погашення кредиту та відсотків відповідач не здійснював.

З 01 грудня 2022 року найменування АТ «Альфа-Банк» змінено на АТ «Сенс Банк» (а.с. 18-20).

11 листопада 2025 року АТ «Сенс Банк» направило ОСОБА_1 вимогу про повернення протягом 30 календарних днів усієї заборгованості за кредитним договором № 491060616 від 14.01.2022 року (а.с. 30).

Відповідно до розрахунку заборгованості, поточна прострочена заборгованість ОСОБА_1 станом на 20 січня 2026 року складає 51 521,76 грн, з яких: 17 266,76 грн - заборгованість за тілом кредиту, 34 255,00 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом (а.с. 23 зворот).

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит. Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені. Якщо кредитодавець відповідно до умов договору вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц зазначила, що звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений вказаним Законом порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги щодо дострокового повернення коштів, не дотримавши передбачений договором порядок, у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову в частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором.

Із системного аналізу статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» вбачається, що у справах про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором саме позивач повинен довести, що умовами договору передбачено право банку у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі. У випадку, якщо умовами договору про споживчий кредит передбачено право кредитодавця вимагати дострокового повернення кредиту, останній зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку. В оцінці цього визначальними є умови кредитного договору, який є джерелом правового регулювання цивільних відносин між сторонами.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що банк звертається до суду з позовом про дострокове повернення коштів за кредитним договором, тобто предметом позову є як стягнення простроченої заборгованості, так і дострокове стягнення всієї суми кредитних коштів, строк виплати якої ще не настав.

Оцінюючи умови угоди про надання споживчого кредиту № 491060616 від 14 січня 2022 року, колегія суддів встановила, що умовами зазначеної угоди не передбачено право банку вимагати дострокового повернення споживчого кредиту, як і не визначено порядку направлення юридично значимих повідомлень та підтвердження їх отримання позичальником. В оферті зазначено про можливість дострокового припинення угоди лише за умови дострокового повного погашення кредитної заборгованості за угодою позичальником.

Банк, обґрунтовуючи право на дострокове повернення кредиту, посилається на умови, розміщені на сайті банку за посиланням https://sensebank.ua/tarifi-ta-umovi. Проте такі умови не є складовою кредитного договору № 491060616, оскільки суду не надано доказів ознайомлення позичальника з їх конкретною редакцією, яка б містила право кредитора вимагати дострокового повернення боргу, тож їх не можна вважати складовою кредитного договору. Це узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).

Враховуючи, що умовами угоди про надання споживчого кредиту № 491060616 не передбачено як права банку вимагати дострокового повернення кредиту, так і порядку направлення юридично значимих повідомлень позичальнику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що банком не дотримано положень частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», тож кредитодавець не набув права на дострокове повернення споживчого кредиту у повному обсязі, строк виплати якого ще не настав. Аналогічного висновку у подібних спорах дійшов Верховний Суд у постановах від 22 жовтня 2025 року у справі № 539/402/24, від 14 квітня 2026 року у справі № 585/1140/24.

Разом з тим, наведене є підставою для відмови у задоволенні позову лише у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів з відповідача, строк повернення яких станом на час звернення до суду не настав. Прострочена заборгованість, яка виникла на час звернення банку до суду - 51 521,76 грн (17 266,76 грн тіло кредиту + 34 255,00 грн відсотки), правомірно стягнута судом першої інстанції.

Щодо заперечень відповідача про пропуск строку позовної давності колегія суддів зазначає наступне.

Кредитний договір укладено 14 січня 2022 року, а строк його виконання визначено до 17 січня 2027 року. Оскільки позов подано у січні 2026 року, позивач звернувся до суду в межах діючого строку зобов`язання.

Крім того, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби, перебіг позовної давності було продовжено. За приписами пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (У редакції Закону України від 08 листопада 2023 року № 3450-IX) у період дії воєнного стану в Україні перебіг позовної давності зупиняється на весь строк дії такого стану. Аналогічні висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 02 липня 2025 року у справі за № 903/602/24. Таким чином, загальний трирічний строк позовної давності позивачем не пропущений, а висновок суду першої інстанції в цій частині є правильним.

Щодо посилань апелянта на норми про публічний договір та договір приєднання (статті 633, 634 ЦК України), колегія суддів зазначає, що оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. З огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України споживач лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Доказів ознайомлення позичальника з конкретною редакцією умов сайту банку, яка б містила право кредитора на дострокове повернення кредиту, суду не надано.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції по суті не спростовують. Суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного вирішення позову, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог АТ «Сенс Банк» - лише в частині стягнення простроченої заборгованості, яка виникла станом на 20 січня 2026 року.

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. ст. 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 11 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 17 вересня 2026 року.

Головуючий Ю.М. Мальований

Судді О.В. Маміна

В.Б. Яцина