Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №643/8653/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 643/8653/25 Головуючий суддя І інстанції Поліщук Т. В.

Провадження № 22-ц/818/1197/26 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: споживчого кредиту

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді Яцини В.Б.

суддів колегії: Тичкової О.Ю., Мальованого Ю.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» на рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 26 вересня 2025 року у справі №643/8653/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № С03.191.72191 від 15.07.2016 у розмірі 60970,34 грн та судових витрат, що складаються з судового збору у розмірі 2422,40 грн, витрат на оплату послуг поштового зв`язку у сумі, відповідно до розрахункового документа про оплату послуг поштового зв`язку, та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7200,00 грн.

Позовна заява мотивована тим, що 15.07.2016 ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 уклали Угоду № C03.191.72191 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки.

Згідно з п.2 Угоди, банк відкриває клієнту поточний рахунок у валюті – гривня, операції за яким можуть здійснюватися за дебетно-кредитною схемою обслуговування з використанням електронного платіжного засобу, та випускає клієнту платіжну картку.

Пунктом 3 Угоди визначено, що банк надає кредит шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії по рахунку на наступних умовах: максимальний ліміт кредитної лінії встановлюється у розмірі 200000,00 грн; ліміт кредитної лінії, доступний клієнту на момент укладення Угоди, становить 15000,00 грн; процентна ставка за користування коштами кредитної лінії становить 48,00 % річних; розмір обов`язкового мінімального платежу (ОМП) встановлюється згідно з тарифами банку; діє індивідуальний порядок внесення суми ОМП, за яким розрахунковою датою є число кожного календарного місяця, яке відповідає числу дня оформлення договору; днем сплати ОМП за попередній розрахунковий період є останній операційний день платіжного періоду.

Свої зобов`язання за Угодою щодо повернення заборгованості та сплати відсотків за користування кредитною лінією відповідач не виконував. Останній платіж було здійснено 16.08.2019. Внаслідок цього у позичальника сформувалася заборгованість перед банком у загальній сумі 48036,46 грн, що складається із заборгованості: за основним боргом у сумі 18779,82 грн, за нарахованими та несплаченими відсотками у сумі 29256,64 грн.

16.11.2023 між АТ «Ідея Банк» (клієнт) та ТОВ «ФК «СОНАТІ» (фактор) був укладений Договір факторингу №16/11-23.

ТОВ «ФК «СОНАТІ» є фінансовою установою та має діючу ліцензію для здійснення діяльності з надання фінансових послуг, зокрема з надання послуг з факторингу, видану розпорядженням Нацкомфінпослуг №1250 від 09.06.2020.

Пунктом 5.4 Договору факторингу №16/11-23 передбачено, що фактор може відступити або передати всі або будь-які права та/або зобов`язання за цим Договором третім особам, які згідно із законодавством мають на це право.

Користуючись даним правом, ТОВ «ФК «СОНАТІ» 29.12.2023 уклало з ТОВ «Санфорд Капітал» Договір факторингу №29/12-23. Відповідно до умов Договору факторингу №29/12-23 від 29.12.2023, ТОВ «Санфорд Капітал» набуло право вимоги і є поточним кредитором щодо заборгованості боржників за первинними договорами.

Відповідно до Додатку №2 «Друкований Реєстр Боржників» до вказаного Договору факторингу, до ТОВ «Санфорд Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за Угодою про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки № C03.191.72191 від 15.07.2016.

Згідно з Довідкою-розрахунком заборгованості ОСОБА_1 за Угодою № C03.191.72191 від 15.07.2016, сформованою первісним кредитором, станом на 16.11.2023 заборгованість становить: за основним боргом у сумі 18779,82 грн; за нарахованими та несплаченими відсотками у сумі 29256,64 грн, що разом становить 48036,46 грн.

Крім того, додатково до суми боргу та процентів, що були нараховані протягом строку дії кредитного договору, відповідно до його умов, позивач заявив до стягнення заборгованість з інфляційних втрат у розмірі 9412,08 грн та трьох процентів річних у розмірі 3521,80 грн.

На підставі викладеного позивач просив суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «Санфорд Капітал» заборгованість за кредитним договором у розмірі 60970,34 грн, судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2422,40 грн, на оплату послуг поштового зв`язку у сумі, відповідно до розрахункового документа про оплату послуг поштового зв`язку, та на оплату професійної правничої допомоги адвоката у сумі 7200,00 грн.

Рішенням Салтівського районного суду м. Харкова від 26 вересня 2025 року позов задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Санфорд Капітал» заборгованість за кредитним договором № С03.191.72191 від 15.07.2016 у сумі 48036,46 грн, з яких: заборгованість за основним боргом у сумі 18779,82 грн; заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками у сумі 29256,64 грн.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Санфорд Капітал» судовий збір у сумі 1908,61 грн.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, адвокат Маслюженко М.П., який діє в інтересах ТОВ «Санфорд Капітал», подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Санфорд Капітал» заборгованості з інфляційних втрат у розмірі 9412,08 грн та трьох процентів річних у розмірі 3521,80 грн, а також у частині відмови у стягненні з відповідача витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката у розмірі 7200,00 грн скасувати, позов задовольнити у повному обсязі та вирішити питання щодо судових витрат.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині є безпідставним, необґрунтованим та ухваленим при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Вказує, що договори факторингу укладені в належній формі, відповідають вимогам статей 1077, 1078 ЦК України. Відомостей про визнання вказаних договорів недійсними суду не надано. Позивачем надано суду повні копії договорів факторингу, засвідчені копії актів приймання-передачі реєстрів боржників із підписами та печатками відповідних посадових осіб сторін договору. Таким чином, відповідно до умов Договору факторингу №29/12-23 від 29.12.2023 ТОВ «Санфорд Капітал» набуло право вимоги та є поточним кредитором щодо заборгованості ОСОБА_1 за Угодою про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки № C03.191.72191 від 15.07.2016.

Зауважує, що право кредитора (у тому числі будь-якого наступного) на отримання від боржника суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних є його безумовним правом, яке виникає у разі прострочення виконання боржником грошового зобов`язання та не залежить від волі первісного (попереднього) кредитора.

Робить висновок, що право на стягнення з боржників зазначених сум завжди належить поточному кредитору боржника, нерозривно пов`язане із самим правом грошової вимоги та кореспондує йому.

Крім того, зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що «матеріалами справи не підтверджено надання послуг з правничої допомоги стосовно боржника ОСОБА_1 у сумі 7200,00 грн, та що в долученому до Договору про надання правничої допомоги №1/04 від 01.04.2024 та Акті приймання-передачі послуг з правничої допомоги відсутні прізвище вказаної особи та дата складення самого Акта, що позбавляє суд можливості визначити суму понесених позивачем витрат на правничу допомогу».

Вказано, що суд не дослідив у повному обсязі всі надані позивачем докази, наявні в матеріалах справи.

Таким чином, вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині, в якій позивачу було відмовлено у задоволенні позову.

Щодо судових витрат зазначає, що позивач у зв`язку з розглядом справи поніс наступні судові витрати: судовий збір за подання позовної заяви – 2422,40 грн та за подання апеляційної скарги – 3633,60 грн; витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з розглядом справи в суді першої інстанції, становлять 7200,00 грн, а пов`язані з розглядом справи в суді апеляційному суді – 8400,00 грн. Зауважує, що зазначені судові витрати, пов`язані з розглядом справи, необхідно покласти на відповідача.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Частинами 1 та 3 статті 368 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Аналізуючи наведені норми права, колегія суддів вважає за необхідне розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Рішення суду в частині стягнення з відповідача заборгованості за кредитом у розмірі 48036,46 грн в апеляційному порядку не оскаржено, а тому в силу вимог статті 367 ЦПК України апеляційним судом не переглядається.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України, у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Згідно з п.п.1-4 ч.1 ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з ч.ч.1-5 ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам рішення суду у оскаржуваній частині не відповідає.

Частково відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем надано розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних за період з 16.09.2019 до 23.02.2022, тобто за період, у якому ТОВ «Санфорд Капітал» не набувало права вимоги за кредитним договором № С03.191.72191 від 15.07.2016.

Суд послався на те, що кредитний договір було укладено 15 липня 2016 року. Водночас ТОВ «Санфорд Капітал» набуло право вимоги 29 грудня 2023 рокуза Договором факторингу №29/12-23 за кредитним договором № С03.191.72191 від 15.07.2016 у сумі 48036,46 грн.

У зв`язку з вищевикладеним суд відмовив у задоволенні позовних вимог ТОВ «Санфорд Капітал» про стягнення з відповідача суми інфляційних втрат у розмірі 9412,08 грнта трьох процентів річних від простроченої суми боргу у розмірі 3521,80грн, та стягнув лише заборгованість у сумі 48036,46 грн.

Крім того, суд відмовив у задоволенні вимог позивача стосовно стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, посилаючись на те, що матеріалами справи не підтверджено надання послуг з правничої допомоги стосовно боржника ОСОБА_1 у сумі 7200,00 грн, оскільки в долученому до Договору про надання правничої допомоги №1/04 від 01.04.2024 та Акті приймання-передачі послуг з правничої допомоги відсутні прізвище вказаної особи та дата складення самого Акта, що позбавляє суд можливості визначити суму понесених позивачем витрат на правничу допомогу.

Однак апеляційний суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що 15.07.2016 ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 уклали Угоду № C03.191.72191 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки (а.с.30).

Банк свої зобов`язання перед клієнтом за Угодою та ДКБО виконав у повному обсязі, відкривши поточний рахунок у валюті – гривні та надавши клієнту можливість користуватися кредитними коштами у сумі 15000,00 грн у межах кредитного ліміту, зі встановленою процентною ставкою за користування кредитними коштами у розмірі 48,00 % річних (а.с.30).

З виписки про рух коштів з 15.07.2016 по 16.11.2023 за рахунком ОСОБА_1 вбачається, що останній використовував надані йому кредитні кошти (а.с.60-69).

Порушуючи вимоги закону та умови договору, відповідач, отримавши кредитні кошти, зобов`язання за вказаною Угодою належним чином не виконував, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у загальній сумі 48036,46 грн, що складається із заборгованості: за основним боргом у сумі 18779,82 грн, за нарахованими та несплаченими відсотками у сумі 29256,64 грн, що підтверджується Довідкою-розрахунком заборгованості за кредитним договором (а.с.47).

16.11.2023 між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «СОНАТІ» був укладений Договір факторингу №16/11-23. Пунктом 5.4 Договору факторингу №16/11-23 передбачено, що фактор може відступити або передати всі або будь-які права та/або зобов`язання за цим Договором третім особам, які згідно із законодавством мають на це право (а.с.36-42).

У подальшому ТОВ «ФК «СОНАТІ» 29.12.2023 уклало з ТОВ «Санфорд Капітал» Договір факторингу №29/12-23. Відповідно до п.2.1 цього Договору, клієнт відступає фактору, а фактор приймає права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим Договором (а.с.29-35).

Відповідно до витягів з Реєстрів боржників до вказаних Договорів факторингу, до ТОВ «Санфорд Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за Угодою про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки № С03.191.72191 від 15.07.2016 у сумі 48036,46 грн, що складається із заборгованості: за основним боргом у сумі 18779,82 грн, за нарахованими та несплаченими відсотками у сумі 29256,64 грн (а.с.45, 48-49).

Відповідно до положень ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст.626, 628, 638 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст.1046 ЦК України).

Звертаючись до суду із позовом, ТОВ «Санфорд Капітал», крім заборгованості за тілом кредиту та відсотками за кредитом, просило стягнути 3 % річних та інфляційні втрати нараховані за період з 16.09.2019 до 23.02.2022.

За змістом положень ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями ст.ст. 611, 625 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання статті 625 ЦК України, у якому нарахування процентів тісно пов`язане із застосуванням індексу інфляції, свідчить про компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 ЦК України.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, у ст.625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання, незалежно від підстав його виникнення. Тобто, приписи цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що ані за Договором факторингу №16/11-23 від 16 листопада 2023 року, укладеним між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «СОНАТІ», ані за Договором факторингу №29/12-23 від 29 грудня 2023 року, укладеним між ТОВ «ФК «СОНАТІ» та ТОВ «Санфорд Капітал», не передбачалося передання боргу за інфляційними втратами та 3 % річних.

Проте, судом не враховано, що відповідно до положень ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вже було зазначено, відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання, незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 01 жовтня 2014 року № 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Таким чином, право на нарахування за ст.625 ЦК України переходить до фактора, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема наданих позивачем доказів на підтвердження права вимоги до відповідача, умови Договорів факторингу, укладених 16 листопада 2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «СОНАТІ» №16/11-23, 29 грудня 2023 року між ТОВ «ФК «СОНАТІ» та ТОВ «Санфорд Капітал» №29/12-23 про відступлення права вимоги до відповідача за кредитним договором № С03.191.72191 від 15.07.2016, не містять будь-яких обмежень чи застережень щодо обсягу прав нового кредитора в частині нарахування процентів та інфляційних втрат на суму заборгованості.

Велика Палата ВС у справі № 903/602/24 підтвердила, що визначені законом 3 % річних є законодавчим мінімумом, який суд не має права зменшувати (на відміну від неустойки/пені). Договором факторингу або основним договором може бути передбачений і вищий розмір процентів за прострочення.

З огляду на те, що відповідач порушив грошове зобов`язання, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення, відповідно до положень ст.625 ЦК України.

Враховуючи зазначене, доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та заслуговують на увагу, оскільки є підстави для стягнення з відповідача інфляційних втрат за період з 16.09.2019 до 23.02.2022 у розмірі 9412,08 грнта 3 % річних за період з 16.09.2019 до 23.02.2022у розмірі 3521,80грн.

З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду, відтак рішення суду першої інстанції в частині відмови у позовних вимогах щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних необхідно скасувати.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи (пункти 1, 3 частини першої статті 376 ЦПК України).

Відповідно до статті 382 ЦПК України, в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.1 ст.141 ЦПК України).

З урахуванням наслідків розгляду справи апеляційним судом та задоволення позову ТОВ «Санфорд Капітал», з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, що складаються із судового збору за подачу позовної заяви та апеляційної скарги у сумі (2422,40 + 3633,60) = 6056,00 грн (а.с.44, 111).

Щодо доводів апеляційної скарги про безпідставність відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу судова колегія зазначає таке.

Матеріали справи свідчать, що між ТОВ «Санфорд Капітал» та Адвокатським об`єднанням «Альянс ДЛС» був укладений Договір про надання правничої допомоги №1/04 від 01 квітня 2024 року.

Згідно із п.1.1 Договору, клієнт доручає, а адвокатське об`єднання зобов`язується надавати йому на довгостроковій основі, відповідно до умов даного Договору, правничу допомогу, у відповідності до завдання клієнта, а клієнт зі свого боку зобов`язується прийняти зазначені послуги і сплатити винагороду.

Відповідно до п.3.2 Договору, сума гонорару за надання послуг визначається, виходячи із фактичного обсягу наданих послуг та вартості послуг (прейскуранту), зазначеного в Додатку №2 до цього Договору, та зазначається об`єднанням в Акті приймання-передачі наданих послуг.

Пунктом 3.4.3 Договору передбачено, що підписані сторонами Акти приймання передачі наданих послуг є підставою для проведення розрахунків за надану правничу допомогу.

Враховуючи норми чинного законодавства, умови Договору про надання правничої допомоги №1/04 від 01 квітня 2024 року, ТОВ «Санфорд Капітал» на підтвердження фактично понесених витрат на правничу допомогу разом із позовною заявою було подано до суду: копію Договору про надання правничої допомоги №01/04 від 01.04.2024, копію додатка до Договору про надання правничої допомоги №01/04 від 01.04.2024 «Реєстр боржників» від 01.04.2025, копію Акта приймання-передачі наданих послуг з правничої допомоги №5 від 05.05.2025, копію ордера на надання правничої допомоги від 19.08.2024, копію свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю (а.с.21-26, 49, 55, 15, 20).

З додатка до Договору про надання правничої допомоги №01/04 від 01.04.2024 «Реєстр боржників» від 01.04.2025 слідує, що на виконання умов п.2.1 Договору, клієнт передав, а об`єднання отримало в роботу даний Реєстр прав вимог щодо боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № С03.191.72191 від 15.07.2016 на загальну суму 48036,46 грн.

Як вбачається з Акта приймання-передачі наданих послуг з правничої допомоги №5 від 05.05.2025, адвокатським об`єднанням надано ТОВ «Санфорд Капітал» такі послуги: проведення юридичного та фінансового аналізу боржника ОСОБА_1 вартістю 1200,00 грн; складання, підписання та подання до суду позовної заяви щодо стягнення заборгованості із боржника ОСОБА_1 вартістю 6000,00 грн, загалом на суму 7200,00 грн.

Таким чином, судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Чинне законодавство не вимагає надання інших документів на підтвердження понесення стороною витрат на професійну правничу допомогу, а тому висновок суду про відсутність доказів на підтвердження факту понесення таких витрат є необґрунтованим.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року (справа №362/3912/18, провадження №61-15005св19).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Разом з тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено у постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі №362/3912/18 (провадження №61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі №301/2534/16-ц (провадження №61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі №201/14495/16-ц (провадження №61-22962св19), від 23 травня 2022 року у справі №724/318/21 (провадження №61-19599св21).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18 (провадження №12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 (провадження №12-14гс22)).

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Так, позивач просив стягнути витрати на професійну правничу допомогу, понесені під час розгляду справи в суді першої інстанції, у розмірі 7200,00 грн.

Вирішуючи питання щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів враховує обсяг та характер виконаних адвокатом робіт, час, необхідний для підготовки та подання позовної заяви й інших процесуальних документів, складність справи, а також принципи співмірності та розумності судових витрат.

Разом із тим, надані позивачем докази не містять достатньої деталізації виконаних адвокатом робіт та витраченого на них часу, яка б давала можливість дійти висновку про обґрунтованість заявленої до стягнення суми в повному обсязі. Зазначене унеможливлює об`єктивну оцінку співмірності заявлених витрат у розмірі 7200,00 грн із фактичним обсягом наданої правничої допомоги. Крім того, зазначені позивачем послуги з юридичного та фінансового аналізу боржника під час складання позовної заяви фактично охоплюються послугою зі складання позовної заяви та є складовою частиною підготовки позовних матеріалів.

За таких обставин колегія суддів вважає обґрунтованим та співмірним стягнення з відповідача на користь ТОВ «Санфорд Капітал» витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. Такий розмір відповідає обсягу та характеру виконаної адвокатом роботи, складності справи та є пропорційним із фактично наданою правничою допомогою.

Разом з цим, в апеляційній скарзі представником апелянта заявлено вимогу про відшкодування витрат на правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи у апеляційному суді, у розмірі 8400,00 грн.

До суду апеляційної інстанції представником позивача надано: копію Акта приймання-передачі наданих послуг з правничої допомоги №7 від 23.10.2025, копію ордера на надання правничої допомоги від 19.08.2024, копію свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю (а.с.104-106).

Як вбачається з Акта приймання-передачі наданих послуг з правничої допомоги №7 від 23.10.2025, адвокатським об`єднанням надано ТОВ «Санфорд Капітал» такі послуги: складання, підписання та подання апеляційної скарги на рішення суду у справі №643/8653/25 стосовно боржника ОСОБА_1 вартістю 8400,00 грн.

Проте з урахуванням складності та категорії справи (стягнення заборгованості за кредитним договором), обсягу наданих доказів, незмінності позиції представника позивача протягом розгляду справи судами обох інстанцій, а також складання позовної заяви та апеляційної скарги, які частково дублюють доводи одна одної, ця робота не вимагала від професійного адвоката значних зусиль та витрат часу. При цьому, колегія суддів бере також до уваги, що у Акті приймання-передачі наданих послуг не наведено розширеного переліку виконаних адвокатом робіт, їх обсягу та часу, витраченого на їх виконання, що унеможливлює об`єктивно оцінити співмірність заявлених витрат у розмірі 8400,00 грн із фактичним обсягом наданої правничої допомоги.

Враховуючи наведене, з огляду на те, що позов ТОВ «Санфорд Капітал» задоволено, але також з урахуванням принципів співмірності та розумності судових витрат і критерію реальності адвокатських витрат, судова колегія дійшла висновку, що справедливим є стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Санфорд Капітал» судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн, надану протягом апеляційного перегляду справи.

Керуючись ст.ст.367, 368, 369, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» задовольнити.

Рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 26 вересня 2025 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 9412,08 грн, 3 % річних у сумі 3521,80 грн задовольнити.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 в частині стягнення витрат на правничу допомогу задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» заборгованість за Угодою № C03.191.72191 від 15.07.2016, а саме інфляційні втрати у сумі 9412,08 грн та 3 % річних у сумі 3521,80 грн за період з 16.09.2019 до 23.02.2022.

Змінити розподіл судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» 6056,00 грн судового збору за подачу позовної заяви та апеляційної скарги.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» 9000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, надану протягом розгляду справи судом першої інстанції, та протягом апеляційного перегляду справи.

В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржувалося та не переглядалося.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду лише у випадках, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складений 17 вересня 2026 року.

Головуючий – В.Б. Яцина

Судді -

О.Ю. Тичкова

Ю.М. Мальований.