Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №619/2427/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 619/2427/25 Головуючий суддя І інстанції Нечипоренко І. М.

Провадження № 22-ц/818/1133/26 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: споживчого кредиту

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді Яцини В.Б.

суддів колегії: Тичкової О.Ю., Мальованого Ю.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Шелудько Оксани Олександрівни на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 18 вересня 2025 року у справі № 619/2427/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ СПЛІТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ СПЛІТ» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами № 3/3090552 від 30.12.2021 у розмірі 43597,63 грн та № 395370/3090552 від 24.02.2020 у розмірі 30745,95 грн, а також судових витрат, які складаються із судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Позовна заява мотивована тим, що 21.03.2017 між ОСОБА_1 та АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» було укладено Договір про надання банківських послуг №395370/3090552. 24.02.2020 відповідач звернувся до АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» із заявою-анкетою на відкриття поточного (карткового) рахунку та видачу кредитної картки. 24.02.2020 відповідачем була підписана заява про надання банківської послуги «Кредитна картка», надана АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», відповідно до умов якої, розмір кредитної лінії – 25000,00; строк – 36 місяців; процентна ставка – 36,00 %; реальна процентна ставка за кредитною лінією, % річних (фіксована) – 36,62 %; загальна вартість кредитної лінії – 36990,69 грн; максимальний розмір кредитного ліміту – 250000,00 грн; орієнтовна реальна річна процентна ставка, розрахована, виходячи з максимально допустимого кредитного ліміту, відсотків річних – 37,24 %; орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у т.ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі), розрахована, виходячи з максимально допустимого кредитного ліміту – 369846,50 грн.

Як зазначено позивачем, 30.12.2021 між АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №3/3090552, за умовами якого, кредитор надає позичальнику кредит у сумі 27000,00 грн строком на 72 місяці з 30.12.2021 до 29.12.2027 (включно), процентна винагорода щомісячно у розмірі 11,00 % річних (фіксована процентна ставка), починаючи з дня надання кредиту (дня списання кредитних коштів з позичкового рахунку позичальника) до моменту повного погашення заборгованості за Договором; комісійна винагорода за обслуговування кредитної заборгованості (комісія) щомісячно у розмірі 2,50 % від суми кредиту.

29.08.2023 між АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» та ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ» укладено Договір №4-2023 про відступлення (купівлю – продаж) прав вимог до боржника ОСОБА_1 за кредитними договорами №395370/3090552 від 24.02.2020 та №3/3090552 від 30.12.2021.

11.02.2025 ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ» до ОСОБА_1 була відправлена вимога про необхідність дострокового повернення кредиту протягом 30 календарних днів з дати направлення вимоги.

У зв`язку з невиконанням взятих на себе зобов`язань станом на 14.04.2025 у позичальника утворилася загальна сума заборгованості за кредитним договором №395370/3090552 від 24.02.2020, що становить 30745,95 грн, яка складається із: простроченої заборгованості за основним боргом – 23144,40 грн, простроченої заборгованості за відсотками – 7601,55 грн, а також за договором кредиту №3/3090552 від 30.12.2021 у розмірі 43597,63 грн, яка складається із: простроченої заборгованості за основним боргом у сумі 25522,50 грн; простроченої заборгованості за відсотками – 4575,13 грн; простроченої заборгованості за комісією – 13500,00 грн, що стало підставою звернення до суду з цим позовом.

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 18 вересня 2025 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ» заборгованість за кредитним договором №3/3090552 від 30.12.2021 у розмірі 30097,63 грн та за кредитним договором №395370/3090552 від 24.02.2020 у розмірі 30745,95 грн, а всього 60843,58 грн.

У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ» витрати зі сплати судового збору у розмірі 1982,49 грн.

Не погоджуючись зі вказаним рішенням суду, представник відповідача – адвокат Шелудько О.О. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовної заяви ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції винесено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

В апеляційній скарзі зазначається, що відповідач не отримував вимог про дострокове погашення кредитної заборгованості, а тому кредитор не набув права вимагати дострокового погашення кредитної заборгованості за кредитними договорами.

Апелянт також звертає увагу на відсутність належних доказів погодження відповідачем умов кредитних договорів. Матеріали справи не містять підтверджень того, що відповідач ознайомився, зрозумів та погодився саме з Правилами надання споживчого кредиту та умовами страхування життя позичальника у редакції від 21.07.2021, підписуючи кредитний договір №3/3090552 від 30.12.2021, а також із Правилами комплексного банківського обслуговування фізичних осіб у редакції від 20.01.2020 під час укладення кредитного договору №395370/3090552 від 24.02.2020. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони у письмовій формі погодили ціну договорів, зокрема розмір процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів). Не можуть вважатися належним доказом погодження умов кредитних договорів і надані позивачем Паспорти споживчого кредиту від 24.02.2020 та 30.12.2021, оскільки вони містять лише узагальнену інформацію про умови кредитування та прямо передбачають можливість відмінності умов договору від інформації, зазначеної в паспорті. Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового та необґрунтованого висновку про те, що непідписані позичальником Правила є частиною кредитних договорів лише з огляду на посилання на них у тексті договорів.

Крім того, апелянт зазначає про відсутність належних доказів розміру заборгованості за кредитними договорами. Надані позивачем розрахунки заборгованості не є первинними документами та самі по собі не підтверджують отримання відповідачем кредитних коштів, користування ними, а також укладення кредитних договорів на умовах, зазначених позивачем у позовній заяві. Відтак, такі розрахунки не можуть вважатися належними доказами наявності та розміру заборгованості.

Апелянт також вважає, що розмір заборгованості за кредитними договорами підлягає перерахунку. За кредитним договором №3/3090552 від 30.12.2021 позивач має право нараховувати заборгованість лише до дати подання позову, при цьому здійснені відповідачем часткові погашення, підтверджені випискою з рахунку, підлягають вирахуванню із загального розміру заборгованості. Також підлягає виключенню комісія у розмірі 13500,00 грн, оскільки її стягнення не відповідає принципам справедливості, добросовісності та розумності, а належних доказів погодження відповідачем відповідних умов договору позивачем не надано.

Щодо кредитного договору №395370/3090552 від 24.02.2020, за відсутності доказів приєднання відповідача до Правил комплексного банківського обслуговування фізичних осіб у редакції від 20.01.2020 позивач не мав підстав нараховувати заборгованість після закінчення визначеного договором строку кредитування – 36 місяців. Водночас, згідно з випискою з рахунку, відповідачем у період з 24.02.2020 по 05.10.2023 погашено заборгованість за кредитом у сумі 33770,54 грн, а банком списано нараховані проценти на загальну суму 19890,74 грн. Отже, з урахуванням здійснених платежів у відповідача відсутня заборгованість за кредитним договором №395370/3090552 від 24.02.2020, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Окрім цього, апелянт зазначає, що у кредитному договорі №3/3090552 від 30.12.2021 розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості визначено без конкретизації переліку послуг, за які вона стягується, а також без зазначення періодичності їх надання чи звернення споживача за відповідною інформацією.

Також апелянт зазначає, що наданий позивачем «Реєстр» не є належним доказом наявності заборгованості та не підтверджує факту виконання чи невиконання відповідачем зобов`язань за кредитними договорами. Крім того, право вимоги за кредитним договором №3/3090552 від 30.12.2021 не могло бути належним чином відступлене позивачу, оскільки на момент укладення Договору відступлення права вимоги №4-2023 від 29.08.2023 строк кредитування (72 місяці) не закінчився, а право вимоги у первісного кредитора не виникло. Отже, позивачем не підтверджено належного набуття права вимоги за кредитними договорами.

За таких обставин апелянт вважає, що правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості відсутні, у зв`язку з чим у їх задоволенні слід відмовити як необґрунтованих.

Зазначено, що судові витрати відповідача в суді апеляційної інстанції складаються зі сплаченого судового збору у розмірі 3633,60 грн.

Крім того, від представника ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ» Балашова В.В. надійшов відзив, в якому він просить апеляційну скаргу представника відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – залишити без змін.

Зазначає, що ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ» у лютому 2025 року направило на адресу ОСОБА_1 досудові вимоги: №471 від 11.02.2025 на суму 43597,63 грн за кредитним договором №3/3090552 від 30.12.2021 та №522 від 12.02.2025 на суму 30745,95 грн за кредитним договором №395370/3090552 від 24.02.2020. Вимоги надіслані рекомендованими листами згідно з Реєстром поштових відправлень №22. Закон прямо не зобов`язує кредитора оформлювати опис вкладення, тому спосіб направлення рекомендованим листом із повідомленням про вручення є належним, а доводи відповідача щодо «неналежного» повідомлення є безпідставними.

Вказує, що відповідач не заперечує факту існування кредитних зобов`язань, а лише намагається уникнути їх виконання, посилаючись на формальні процесуальні обставини. При цьому умови кредитних договорів були особисто підписані відповідачем, є чинними та не визнані недійсними у судовому порядку. Відповідач був вільним у виборі банку та, підписавши договори, погодився з їх умовами, що підтверджує його волевиявлення. Правила кредитування є публічною частиною договорів, були відкрито оприлюднені на вебсайті банку та у його відділеннях, не містять прихованих умов і не суперечать законодавству. Вони деталізують положення індивідуальних договорів, а їх умови відповідають паспортам споживчого кредиту, підписаним відповідачем.

Разом з тим зазначає, що надані позивачем виписки з рахунків та розрахунки заборгованості підтверджують рух коштів, нарахування процентів і розмір боргу. Відповідачем такі докази не спростовані та не надано альтернативного розрахунку. Зазначені документи складені відповідно до вимог законодавства та нормативних актів НБУ, а тому є належними й допустимими доказами наявності та розміру заборгованості.

Крім того, зазначає, що вимоги апелянта щодо списання комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості за Договором №3/3090552 є безпідставними, оскільки суд першої інстанції вже врахував відповідні заперечення відповідача. Так, згідно з рішенням суду до стягнення за Договором №3/3090552 визначено 30745,95 грн, що на 13500,00 грн менше від первісно заявленої суми позовних вимог.

Щодо тверджень про нібито здійснення позичальником «переплати» за Договором №395370/3090552 у розмірі 19 890,74 грн зазначає, що вони не підтверджені жодними належними доказами. Апелянтом не обґрунтовано порядок розрахунку зазначеної суми, не надано контррозрахунку чи пояснень щодо підстав для висновку про наявність такої «переплати».

Крім того, посилається на те, що 29.08.2023 АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» і ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ» уклали Договір №4-2023 про відступлення права вимоги. У реєстрі боржників, що є невід`ємною частиною цього Договору, ОСОБА_1 зазначений під АДРЕСА_1 та №49. 15.09.2023 право вимоги за кредитними договорами №3/3090552 і №395370/3090552 офіційно перейшло до ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ». Відповідач був належним чином повідомлений про зміну кредитора і зобов`язаний сплатити борг у сумі 43597,63 грн та 30745,95 грн відповідно.

Робить висновок, що позивач довів правомірність своїх вимог, підтвердив факт відступлення права вимоги та наявність у відповідача заборгованості. Заперечення відповідача мають виключно формальний характер і не спростовують ані дійсності договорів, ані правомірності нарахувань та передачі права вимоги.

Частинами 1 та 3 статті 368 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Аналізуючи наведені норми права, колегія суддів вважає за необхідне розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Колегія суддів, відповідно до ст.ст.367, 368 ЦПК України, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги і відзиву на неї, дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Згідно з ч.ч.1-5 ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із встановлених фактів укладення між відповідачем та АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» кредитних договорів. Також суд зазначив, що АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» виконало свої зобов`язання за договорами у повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах договорів. Крім того, суд встановив, що відповідач не виконав своїх зобов`язань щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів.

Разом з цим суд дійшов висновку, що у відповідача існує обов`язок перед позивачем щодо сплати заборгованості за кредитним договором №3/3090552 від 30.12.2021 у розмірі 30097,63 грн та за кредитним договором №395370/3090552 від 24.02.2020 у розмірі 30745,95 грн, а всього 60843,58 грн.

При цьому суд не вбачав підстав для задоволення позову в частині стягнення заборгованості за комісією у розмірі 13500,00 грн, оскільки умова кредитного договору №3/3090552 від 30.12.2021 про сплату відповідачем щомісячної комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 2,50 % від суми кредиту є нікчемною.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, які є законними та обґрунтованими, відповідають встановленим у справі обставинам і не спростовані доводами апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що 21.03.2017 між ОСОБА_1 та АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» було укладено Договір про надання банківських послуг №395370/3090552, де визначено, що заява про надання банківської послуги – підписаний клієнтом письмовий документ, у затвердженій банком формі, що подається клієнтом банку, в порядку, передбаченому Договором, для цілей отримання банківської послуги, з пропозицією про отримання відповідної банківської послуги та є невід`ємною частиною Договору (а.с.39).

24.02.2020 ОСОБА_1 була підписана заява про надання банківської послуги «Кредитна картка», надана АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», відповідно до умов якої, розмір кредитної лінії – 25000,00; строк – 36 місяців; процентна ставка – 36,00 %; реальна процентна ставка за кредитною лінією, % річних (фіксована) – 36,62%; загальна вартість кредитної лінії – 36990,69 грн; максимальний розмір кредитного ліміту – 250000,00 грн; орієнтовна реальна річна процентна ставка, розрахована, виходячи з максимально допустимого кредитного ліміту, відсотків річних – 37,24 %; орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у т.ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі), розрахована, виходячи з максимально допустимого кредитного ліміту – 369846,50 грн (а.с.40).

24.02.2020 ОСОБА_1 звернувся до АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» із заявою-анкетою на відкриття поточного (карткового) рахунку та видачу кредитної картки (а.с.41).

24.02.2020 ОСОБА_1 було підписано наданий АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» Паспорт споживчого кредиту, з якого вбачається, тип кредиту – кредитна лінія; сума/ліміт кредиту – 25000,00 грн; максимально допустимий ліміт кредиту, тобто ліміт, до якого може бути збільшений розмір кредитної лінії – 250000,00 грн; строк кредитування – 36 місяців; мета отримання кредиту – придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення споживчих потреб (відповідно до Закону України «Про споживче кредитування»); спосіб та строк надання кредиту – безготівковим шляхом на поточний рахунок позичальника в день укладення кредитного договору; процентна ставка, відсотків річних – 36,00%; тип процентної ставки – фіксована; загальні витрати за кредитом – 11990,69 грн; орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у т.ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) – 36990,69 грн; реальна річна процентна ставка, відсотків річних – 36,62%; орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у т.ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі), розрахована, виходячи з максимально допустимого кредитного ліміту – 369846,50 грн; орієнтовна реальна річна процентна ставка, розрахована, виходячи з максимально допустимого кредитного ліміту, відсотків річних – 37,24 % (а.с.42).

24.02.2020 ОСОБА_1 отримав платіжну картку № НОМЕР_1 , про що свідчить підпис отримувача (а.с.43).

30.12.2021 ОСОБА_1 підписав Заяву-анкету №0101133-30122021-003 на отримання готівкового кредиту «Свобода» (а.с.27).

30.12.2021 між АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №3/3090552, відповідно до умов якого, кредитор надає позичальнику кредит у сумі 27000,00 грн строком на 72 місяці з 30.12.2021 до 29.12.2027 (включно). Позичальник сплачує платежі для погашення заборгованості за Договором щомісячно в число місяця, визначене Графіком платежів за кредитом (Додаток №1 до Договору, що є його невід`ємною частиною), як день повернення кредиту. Позичальник зобов`язаний сплачувати банку: процентну винагороду щомісячно у розмірі 11,00 % річних (фіксована процентна ставка), починаючи з дня надання кредиту (дня списання кредитних коштів з позичкового рахунку позичальника), до моменту повного погашення заборгованості за Договором; комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості (комісію) щомісячно у розмірі 2,50 % від суми кредиту (а.с.22).

Крім того, ОСОБА_1 було підписано наданий АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» Паспорт споживчого кредиту, з якого вбачається, тип кредиту – кредит; сума/ліміт кредиту – 27000,00 грн; строк кредитування – 72 місяців; мета отримання кредиту – придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення споживчих потреб (відповідно до Закону України «Про споживче кредитування»); спосіб та строк надання кредиту – безготівковим шляхом на поточний рахунок позичальника в день укладення кредитного договору; процентна ставка, відсотків річних – 11,00 %; тип процентної ставки – фіксована; комісія за обслуговування кредитної заборгованості – 2,50 % від початкової суми кредиту, сплачується щомісячно в гривні; загальні витрати за кредитом – 58602,27 грн; орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у т.ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) – 85602,27 грн; реальна річна процентна ставка, відсотків річних – 63,30%; пеня нараховується на суму простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який сплачується пеня, але не більше ніж 15 % суми простроченого платежу; штрафи за порушення зобов`язань позичальника за кредитним договором – 1 % від суми виданого кредиту; процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту, відсотків річних – 11,00 % (а.с.25).

Разом з цим ОСОБА_1 було підписано Додаток №1 до Паспорта споживчого кредиту (продукти «Готівковий кредит «Свобода», «Споживчий кредит «Партнерський»), що містить таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної ставки за договором про споживчий кредит (у т.ч. орієнтовний графік платежів за кредитом, ануїтет) (а.с.26).

ОСОБА_1 отримав кредитні кошти у розмірі 27000,00 грн за кредитним договором №3/3090552 від 30.12.2021, про що свідчить меморіальний ордер №40905511-1 (а.с.28).

Випискою з рахунку за період з 30.12.2021 – 15.09.2023 (а.с.18-21, а.с.36-38) та випискою по рахунку приватного клієнта №140000-2023/1005 за період з 24.02.2020 по 05.10.2023 (а.с.33-35) підтверджується факт користування ОСОБА_1 кредитними коштами.

29.08.2023 між АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ Банк» та ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ» укладено Договір №4-2023 про відступлення (купівлю – продаж) прав вимог до боржника ОСОБА_1 . Відповідно до п.2.1 Договору №4-2023 від 29.08.2023, первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору права вимоги до боржників, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні Договору у порядку та у строки, встановлені Договором (а.с.15-16).

Платіжною інструкцією №150 від 18.09.2023 підтверджується факт оплати за відступлення права вимоги за Договором №4-2023 від 29.08.2023 (а.с.63).

Отже, до ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ» перейшло право вимоги за кредитними договорами № 3/3090552, 395370/3090552, загальна сума заборгованості яких становить 74343,58 грн, боржником є ОСОБА_1 , що підтверджується Додатком №1 до Договору відступлення права вимоги №4-2023 від 29.08.2023, а саме реєстром прав вимог від 15.09.2023, порядковий номер 48, 49 (а.с.64-98).

Після відступлення права вимоги за кредитним договором ОСОБА_1 АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» надсилало на адресу останнього повідомлення про відступлення права вимоги із зазначенням необхідності погашення суми заборгованості новому кредитору (а.с.53-54).

Згідно з відомостями розрахунку заборгованості, сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №395370/3090552 від 24.02.2020 становить 30745,95 грн, яка складається з: простроченої заборгованості за основним боргом – 23144,40 грн; простроченої заборгованості за відсотками – 7601,55 грн (а.с.32).

Крім того, згідно з відомостями розрахунку заборгованості, сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 3/3090552 від 30.12.2021 становить 43597,63 грн, яка складається з: простроченої заборгованості за основним боргом – 25522,50 грн; простроченої заборгованості за відсотками – 4575,13 грн; простроченої заборгованості за комісією – 13500,00 грн (а.с.17).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Під час розгляду справи встановлено, що кредитні договори №3/3090552 від 30.12.2021 та №395370/3090552 від 24.02.2020 містять інформацію про суму та мету кредиту, умови і порядок його видачі, строк повернення та погашення, розмір процентної ставки (річної), а також відповідальність сторін. Договори підписані сторонами, які досягли домовленості щодо всіх істотних умов. На момент укладення договорів позичальник не заявляв додаткових вимог щодо їх умов, а в подальшому частково виконував свої зобов`язання. Сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їхнє волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі.

Однак, отримавши від банку кредитні кошти у розмірі 25000,00 грн та 27000,00 грн відповідно, ОСОБА_1 у порушення умов кредитних договорів належним чином не виконав своїх зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами.

Відповідач отримував кредитні кошти, користувався ними та протягом тривалого часу частково виконував зобов`язання щодо їх повернення, що підтверджується випискою з рахунку та не заперечується самим відповідачем, як і факт укладення кредитних договорів.

Позивачем на підтвердження заборгованості відповідача надано розрахунки заборгованості, меморіальний ордер та виписки з рахунку боржника, які у розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинними документами та підтверджують здійснені за банківським рахунком операції. Тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність позовних вимог у частині стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №395370/3090552 від 24.02.2020, що становить 30745,95 грн, яка складається із: простроченої заборгованості за основним боргом – 23144,40 грн, простроченої заборгованості за відсотками – 7601,55 грн, а також за договором кредиту №3/3090552 від 30.12.2021 у розмірі 30097,63 грн, яка складається із: простроченої заборгованості за основним боргом у сумі 25522,50 грн; простроченої заборгованості за відсотками – 4575,13 грн.

Крім того, представник відповідача вказує на те, що кредитний договір №3/3090552 від 30.12.2021 діє до 29.12.2027, а тому, на її думку, у позивача не було підстав вимагати дострокового повернення боргу. Проте зазначені доводи є безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.

У постанові Верховного Суду від 17.03.2021 у справі №200/5646/18-ц суд зазначив, що строк дії кредитного договору не перешкоджає кредитору заявляти вимогу про дострокове стягнення заборгованості у разі порушення боржником графіка платежів.

Верховний Суд у постанові від 20.01.2022 у справі №754/15484/15-ц підкреслив, що невиконання боржником своїх зобов`язань є підставою для дострокового стягнення заборгованості незалежно від того, чи сплив загальний строк дії договору.

Також представник відповідача зазначає, що за кредитним договором №395370/3090552 від 24.02.2020 відповідач не лише погасив заборгованість, а й здійснив «переплату». Проте такі твердження не підтверджені належними та допустимими доказами.

Згідно зі ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Верховний Суд у постанові від 21.10.2020 у справі №372/4357/17 зазначив, що доказами виконання кредитних зобов`язань є первинні банківські документи (квитанції, платіжні доручення, виписки з рахунку), а не посилання боржника на наявність «переплати».

У постанові від 09.12.2020 у справі №199/1507/18-ц суд наголосив, що якщо відповідач заявляє про погашення заборгованості, але не надає документів на підтвердження цього, такі доводи є голослівними та не можуть бути взяті судом до уваги.

Отже, доводи представника відповідача щодо відсутності підстав для дострокового стягнення заборгованості та наявності «переплати» не підтверджені належними доказами і не спростовують обґрунтованості позовних вимог.

Також слід відхилити доводи апелянта щодо необхідності виключення заборгованості за комісією, оскільки ці аргументи відповідача вже були обґрунтовано враховані судом першої інстанції, який відмовив у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача простроченої заборгованості за комісією у розмірі 13500,00 грн, оскільки пункт 1.4.2 кредитного договору №3/3090552 від 30.12.2021, яким передбачено сплату ОСОБА_1 комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно, у розмірі 2,50 % на місяць від суми кредиту, є нікчемним відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Доводи представника відповідача про ненадання позивачем належних доказів переходу до нього права вимоги до відповідача за кредитними договорами колегія суддів вважає безпідставними.

За приписами п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч.1 ст.513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину. Закон прямо допускає відступлення і майбутніх прав вимоги.

Відповідно до ч.1 ст.516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 по справі №761/25831/17 визнав правомірним відступлення прав вимоги за діючим кредитним договором, навіть якщо зобов`язання боржника ще не виконані.

У постанові Верховного Суду від 24.06.2020 у справі №910/8475/19, суд підтвердив, що договір відступлення може охоплювати як існуючі, так і майбутні вимоги кредитора.

В постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №905/306/17 Верховний Суд дійшов висновку, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012 тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до суду першої інстанції надано належні докази переходу права вимоги від первісного кредитора до нового, зокрема Договір про відступлення права вимоги №4-2023 від 29.08.2023, Реєстр прав вимог №1 від 15.09.2023 та докази оплати за цим Договором.

Також колегія суддів зауважує, що Договір про відступлення права вимоги №4-2023 від 29.08.2023, на підставі якого позивач набув право вимоги до відповідача у цій справі, є чинним, а питання про визнання його недійсним заінтересованими особами перед судом не порушувалося.

Отже, з огляду на наведені обставини та наявні у справі докази, встановлено, що відбулася заміна кредитора на підставі укладеного Договору відступлення права вимоги №4-2023 від 29.08.2023, а тому до ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ» перейшло право вимоги за кредитними договорами №3/3090552 від 30.12.2021 та №395370/3090552 від 24.02.2020, укладеними між АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» та ОСОБА_1 .

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що банком не дотримано процедури досудового врегулювання.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.12.2021 між АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №3/3090552, відповідно до умов якого, кредитор надає позичальнику кредит у сумі 27000,00 грн строком на 72 місяці з 30.12.2021 до 29.12.2027 (включно). З позовом ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ» звернулося у травні 2025 року, тобто до закінчення строку кредитування.

У змісті договору не врегульовано питання дострокового повернення кредиту.

Згідно зі ст.16 Закону України «Про споживче кредитування», у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці, кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

15.09.2023 ОСОБА_1 АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» було направлено повідомлення про те, що відбулося відступлення прав вимоги за Договором №4-2023 від 29.08.2023 до ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ», яке в свою чергу стало новим кредитором за кредитним договором №3/3090552 від 30.12.2021.

Також позивач повідомив відповідача про необхідність перераховувати кошти у сумі 43597,63 грн, що відповідає розміру поточних зобов`язань за кредитним договором, а саме заборгованості за кредитом (тілом кредиту), нарахованими процентами за користування кредитом та комісією, на користь нового кредитора за наведеними нижче реквізитами.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частинами першою-другою статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ» дотрималося вимог Закону України «Про споживче кредитування» та направило відповідачу досудову вимогу у формі повідомлення про необхідність погашення заборгованості за кредитним договором.

Апелянт не спростував факту направлення та отримання такого повідомлення відповідачем. Незгода апелянта з формою досудової вимоги сама по собі не свідчить про недотримання встановленої законом процедури та не є підставою для відмови в задоволенні позову.

Інші, наведені у апеляційній скарзі доводи, не спростовують висновки суду першої інстанції, є безпідставними та необґрунтованими.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

На підставі вищевказаних обставин та правового обґрунтування колегія суддів визнає, що оскаржуване рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи скарги є недоведеними та висновків суду не спростували, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

У зв`язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, судова колегія доходить висновку, що сплачені апелянтом судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на сторону відповідача.

Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375, 381-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Шелудько Оксани Олександрівни залишити без задоволення.

Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 18 вересня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду лише у випадках, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складений 17 вересня 2026 року.

Головуючий суддя В.Б. Яцина

Судді колегії О.Ю. Тичкова

Ю.М. Мальований.