Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №619/3438/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 619/3438/25 Головуючий суддя І інстанції Калиновська Л. В.

Провадження № 22-ц/818/1105/26 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: споживчого кредиту

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді Яцини В.Б.

суддів колегії: Маміної О.В., Мальованого Ю.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 16 вересня 2025 року у справі № 619/3438/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

У червні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» звернулося до Дергачівського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №219019370 від 14.02.2022 у розмірі 26634 грн 73 коп., та судових витрат: зі сплати судового збору у розмірі 2422 грн 40 коп. та витрат на правничу допомогу у розмірі 7000 грн 00 коп.

Позовна заява мотивована тим, що 14.02.2022 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №219019370 на суму 22 000,00 грн. Згідно з умовами кредитного договору, 14.02.2022 первісний кредитор виконав свій обов`язок та перерахував відповідачу, шляхом ініціювання через банк-провайдер, грошові кошти у розмірі 22 000,00 грн на банківську карту відповідача - НОМЕР_6, яку останній вказав у заявці при укладенні кредитного договору.

28.11.2018 між первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу №28/1118-01. У подальшому до Договору факторингу №28/1118-01 укладалися додаткові угоди, у тому числі щодо продовження терміну дії цього Договору.

23.02.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу №23/0224-01.

29.05.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем укладено Договір факторингу №29/05/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

Як зазначено у позовній заяві, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором станом на момент її подання становить 26 634,73 грн, яка складається з: 21 309,48 грн - заборгованість за тілом кредиту; 5 325,25 грн - заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитом; 0,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи), що стало підставою для звернення до суду.

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 16 вересня 2025 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» заборгованість за кредитним договором №219019370 від 14.02.2022 у розмірі 26634,73 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422 грн 00 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 грн 00 коп.

Не погоджуючись зі вказаним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовної заяви ТОВ «ФК «Ейс» про стягнення заборгованості за кредитним договором у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, оскільки ухвалене за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи.

В апеляційній скарзі зазначається, що під час розгляду справи судом першої інстанції не було доведено факту перерахування коштів ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на картковий рахунок відповідача, однак суд визнав такий факт встановленим. Крім того, апелянт зазначає, що судом не надано належної оцінки доказам у справі, зокрема платіжному дорученню, наданому позивачем як додаток до позовної заяви. Окрім цього, зазначає, що виписка, надана АТ «Універсал Банк», не підтверджує факту перерахування коштів відповідачу саме ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Також апелянт звертає увагу на те, що судом першої інстанції не встановлено правомірності набуття позивачем - ТОВ «ФК «Ейс» права вимоги за кредитним договором до відповідача. Крім того, вказує, що позивачем не надано доказів на підтвердження оплати за Договором про відступлення права вимоги №28/1118-01 від 28.11.2018.

З огляду на викладене, апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Крім того, від представника ТОВ «ФК «Ейс» Полякова О.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 16 вересня 2025 року - залишити без змін.

Зазначає, що відповідно до умов кредитного договору, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало взяті на себе зобов`язання та платіжним дорученням ініціювало переказ коштів у загальній сумі 22 000,00 грн на картковий рахунок відповідача. На підтвердження позовних вимог позивачем надано платіжне доручення №ae6e32c3-641f-450b-bb66-28fb767b6ad8 від 14.02.2022 з відміткою товариства.

Пояснює, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» є небанківською фінансовою установою та не надає платіжних послуг у розумінні законодавства, у зв`язку з чим не здійснює оформлення банківських платіжних доручень. В межах виконання умов договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» ініціює платіжні операції шляхом подання платіжної інструкції надавачу фінансових платіжних послуг із зазначенням реквізитів, визначених клієнтом у заявці на отримання кредитних коштів.

Вказує, що підтвердженням перерахування коштів є подання відповідної платіжної інструкції та електронне повідомлення банку про успішне здійснення переказу на рахунок клієнта. Надані платіжні інструкції містять підпис та печатку первісного кредитора.

Таким чином, позивач вважає доведеним факт перерахування та отримання відповідачем кредитних коштів, а відтак і виникнення у нього зобов`язань за кредитним договором.

Крім того, зазначає, що на виконання ухвали суду АТ «Універсал Банк» надало відповідь, у якій повідомило, що на ім`я ОСОБА_1 емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 . Додатково банком надано виписку за рахунком № НОМЕР_1 за період з 14.02.2022 по 19.02.2022, яка підтверджує зарахування коштів у сумі 22 000,00 грн. Доказів неотримання кредитних коштів відповідачем не надано.

Вказує, що Договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 встановлено, що предметом відступлення є право вимоги до ОСОБА_1 .

Наголошує, що реєстр не є разовим документом, оскільки умовами договору факторингу передбачено можливість його формування (укладення) неодноразово за ініціативою та за потреби сторін.

Таким чином, Договір №28/1118-01 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме з 28.11.2018 по 31.12.2024.

Зазначає, що право вимоги за кредитним договором №219019370 від 14.02.2022 перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» 06.12.2022, відповідно до підписання сторонами Реєстру прав вимоги №206 за Договором факторингу №28/1118-01, який був підписаний вже після укладення кредитного договору.

Вказує, що Реєстр прав вимог №1 від 23.02.2024 за Договором факторингу №23/0224-01 також був від підписаний вже після укладення кредитного договору між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем.

Пояснює, що відповідно до Реєстру боржників за Договором факторингу №29/05/25-Е, від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 26634,73 грн. Акт прийому-передачі реєстру боржників підписано 29.05.2025, а тому право вимоги за кредитним договором №219019370 від 14.02.2022 перейшло до позивача 29.05.2025.

Таким чином, позивач є належним кредитором та отримав дійсне право вимоги за кредитним договором №219019370 від 14.02.2022.

Наголошує, що оплата за договорами факторингу не стосується переходу прав вимоги, адже в них чітко визначено, що моментом набуття права вимоги є підписання сторонами реєстру прав вимог або реєстру боржників та акту прийому-передачі реєстру, а тому вважає, що позивач належним чином довів факт переходу права вимоги.

Разом з тим вказує, що подані позивачем договори факторингу, протоколи погодження та витяги з реєстрів прав вимоги самі по собі є достатніми для підтвердження заявлених вимог. Акти звірки, у свою чергу, виконують допоміжну функцію та додатково підтверджують сплату фактором суми фінансування клієнту, що свідчить про послідовність та узгодженість правової позиції позивача.

Робить висновок про те, що позивачем документально підтверджено законність набуття права вимоги за кредитним договором.

Частинами 1 та 3 статті 368 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Аналізуючи наведені норми права, колегія суддів вважає за необхідне розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Колегія суддів, відповідно до ст.ст.367, 368 ЦПК України, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги і відзиву на неї, дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Згідно з ч.ч.1-5 ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем доведено укладення між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 кредитного договору №219019370 від 14.02.2022.

Крім того, суд зазначив, що кредитором зобов`язання щодо надання грошових коштів виконано належним чином, що підтверджується інформацією АТ «Універсал Банк» від 08.07.2025, наданою у відповідь на ухвалу суду про витребування доказів, згідно з якою в банку на ім`я ОСОБА_1 була емітована банківська картка № НОМЕР_1 , на яку за період з 14.02.2022 по 19.02.2022 зарахований платіж у сумі 22 000,00 грн.

Разом з цим суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не виконав своїх зобов`язань після відступлення позивачу права грошової вимоги до нього.

Таким чином, суд вказав, що відповідач має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «Ейс» за кредитним договором №219019370 від 14.02.2022 на суму 26 634,73 грн, з яких: 21 309,48 грн - заборгованість за тілом кредиту; 5 325,25 грн - заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитом.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, які є законними та обґрунтованими, відповідають встановленим у справі обставинам і не спростовані доводами апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що 14.02.2022 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №219019370 на суму 22 000,00 грн.

Відповідно до кредитного договору, 14.02.2022 кредитодавець ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням через АТ «Універсал Банк» на платіжну картку відповідача НОМЕР_6, що в свою чергу є доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV9T66Z.

Кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав у повному обсязі, що підтверджується повідомленням від 24.06.2025 з відміткою АТ «Універсал Банк» та додатком до нього.

На виконання ухвали суду про витребування доказів було направлено запит до АТ «Універсал Банк» з проханням надати інформацію щодо переказу грошових коштів на банківську карту № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_1 .

У своїй відповіді АТ «Універсал Банк» підтвердило факт здійснення переказу коштів на зазначену банківську картку.

Так, згідно з відповіддю АТ «Універсал Банк» від 08.07.2025, в банку на ім`я ОСОБА_1 була емітована банківська картка № НОМЕР_1 , на яку за період з 14.02.2022 по 19.02.2022 зарахований платіж у сумі 22 000,00 грн.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу №28/1118-01, зі строком дії до 28 листопада 2019 року.

В подальшому ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали ряд додаткових угод: №19 від 28.11.2019, №26 від 31.12.2020, №27 від 31.12.2021, №31 від 31.12.2022, №32 від 31.12.2023, якими було продовжено строк дії Договору до 31 грудня 2024 року.

06.12.2022 відповідно до витягу з Реєстру прав вимоги №206 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 24 262,98 грн. Підписанням Реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників у повному обсязі.

23.02.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу №23/0224-01.

23.02.2024 відповідно до витягу з Реєстру прав вимоги №1 до Договору факторингу №23/0224-01 від 23.02.2024, від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 26 634,73 грн.

29.05.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали Договір факторингу №29/05/25-Е.

Таким чином, згідно з витягом з Реєстру боржників, від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача на загальну суму 26 634,73 грн.

На підтвердження переходу права вимоги до позивача, разом з позовною заявою долучено Акт прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу №29/05/25-Е від 29.05.2025.

Так, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором станом на момент її подання становить 26 634,73 грн, яка складається з: 21 309,48 грн - заборгованість за тілом кредиту; 5 325,25 грн - заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитом; 0,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи). Зазначена сума також підтверджується випискою з особового рахунку за період з 29.05.2025 по 05.06.2025.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (у тому числі електронній) формі.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований у електронних документах або воля сторін виражена за допомогою електронних засобів зв`язку та підписана стороною (сторонами).

Згідно зі статтею 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми не встановлені законом, а також може укладатися за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем і вважається таким, що укладений у письмовій формі.

Порядок укладення електронних договорів регулюється Законом України «Про електронну комерцію», який передбачає можливість укладення договорів в електронній формі з використанням електронних засобів ідентифікації сторін.

Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором є алфавітно-цифрова послідовність, яка додається до електронних даних особою, що приймає пропозицію укласти електронний договір, та використовується для його підписання.

Аналогічні правові висновки щодо укладення електронних договорів викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Встановлені судом першої інстанції обставини та висновки про укладення вищевказаного кредитного договору не оскаржуються, а тому відповідно до ст.367 ЦПК України колегія суддів їх не перевіряє.

Крім того, відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що у матеріалах справи відсутні докази перерахування коштів за кредитним договором. Проте такі доводи не можуть бути прийняті до уваги апеляційним судом з огляду на наступне.

На підтвердження надання відповідачу кредитних коштів у розмірі 22 000,00 грн позивачем надано суду платіжне доручення №ae6e32c3-641f-450b-bb66-28fb767b6ad8 від 14.02.2022, складене ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Дійсно, зазначене платіжне доручення не є достатнім доказом на підтвердження здійснення фінансової операції щодо переказу грошових коштів ОСОБА_1 , оскільки зазначена в ньому інформація не відповідає вимогам бухгалтерського обліку.

Згідно з правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі №161/16891-15 (провадження №61-517св18) про стягнення заборгованості за кредитним договором, банк зобов`язаний довести отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, установлених договором, що підтверджують наявність заборгованості та її розмір, за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до зазначеної норми Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з п.62 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або надсилання клієнту.

Відтак виписка з рахунку особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, що може бути доказом і який суд має оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів щодо реального виконання кредитного договору.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі №204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі №209/3046/20, від 01 червня 2022 року у справі №175/35/16-ц, від 04 вересня 2024 року у справі №426/4264/19.

Разом з цим ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 20 червня 2025 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів; витребувано у АТ «Універсал Банк» інформацію, що містить банківську таємницю, а саме: чи емітувалась на ім`я ОСОБА_1 платіжна картка НОМЕР_6; інформацію про зарахування коштів на картковий рахунок - маска картки № НОМЕР_2 за період з 14.02.2022 по 19.02.2022 у сумі 22 000,00 грн; чи емітувалась будь-яка інша платіжна картка на ім`я ОСОБА_1 ; чи є/був номер телефону НОМЕР_3 фінансовим номером телефону за картковим рахунком - маска картки № НОМЕР_6 та чи знаходиться/знаходився вказаний номер телефону в анкетних даних ОСОБА_1 ; у разі підтвердження зарахування коштів за період з 14.02.2022 по 19.02.2022 у сумі 22 000,00 грн на картковий рахунок - маска картки № НОМЕР_6, надати первинні документи бухгалтерського обліку, а у разі неможливості надати первинні бухгалтерські документи, надати прирівняні до них.

Як вбачається з наданої АТ «Універсал Банк» інформації на виконання ухвали суду від 20 червня 2025 року, в банку на ім`я ОСОБА_1 була емітована банківська картка № НОМЕР_1 , на яку за період з 14.02.2022 по 19.02.2022 зарахований платіж у сумі 22 000,00 грн.

Зазначене спростовує доводи відповідача про те, що в матеріалах справи відсутні первинні бухгалтерські документи, які б підтверджували здійснення господарської операції з видачі кредитних коштів. Надана банківська виписка про рух коштів містить усі необхідні реквізити та в розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинним документом.

Інших доказів щодо походження цих коштів відповідачем не надано, що свідчить про їх отримання саме у рамках зазначеного кредитного договору.

Отже, із наведеного очевидно випливає, що кредитні кошти були надані та фактично отримані відповідачем, внаслідок чого у нього виникли зобов`язання їх повернути на підставі вимог кредитора.

Крім того, відповідач в апеляційній скарзі зазначає про недоведеність позивачем факту набуття ним права вимоги. Водночас колегія суддів відхиляє такі доводи як необґрунтовані та безпідставні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України (у редакції, чинній на момент укладення відповідних договорів факторингу), за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно зі статтею 1078 ЦК України (у відповідній редакції), предметом договору факторингу може бути як право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), так і право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Як вбачається з матеріалів справи, 28 листопада 2018 року між ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) укладено Договір факторингу №28/1118-01, п.2.1 якого передбачено, що згідно з умовами цього Договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.

У п.1.3 Договору факторингу №28/1118-01 визначено, що право вимоги - всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому.

Пунктом 1.2 Договору факторингу №28/1118-01 визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних Додатках до Договору, а саме в реєстрах прав вимоги.

Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному Додатку (п.4.1 Договору факторингу №28/1118-01).

Цей Договір набуває чинності та всі права та обов`язки сторін за цим Договором набувають повної юридичної сили з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, та скріплення печатками (за наявності її у сторони) (п.8.1 Договору факторингу №28/1118-01).

28.11.2019 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії Договору продовжено до 31.12.2020. При цьому інші умови Договору залишилися без змін.

31.12.2020 між клієнтом та фактором укладено Додаткову угоду №26 від 31.12.2020 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, яка продовжила строк Договору до 31 грудня 2021 року. У цій Додатковій угоді Договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте дата його укладення залишена як 28.11.2018 та №28/1118-01.

31.12.2021 сторони Договору факторингу уклали Додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії Договору до 31 грудня 2022 року. При цьому інші умови Договору залишилися без змін, відповідно до Договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.

31.12.2022 сторони Договору факторингу уклали Додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії Договору до 31 грудня 2023 року. При цьому інші умови Договору залишилися без змін, відповідно до Договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.

31.12.2023 сторони Договору факторингу уклали Додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії Договору до 31 грудня 2024 року.

Відповідно до витягу з Реєстру прав вимоги №206 від 06 грудня 2022 року на виконання Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (з урахуванням Додаткових угод до нього), укладеного між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», за №512 зазначено боржника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ), кредитний договір №219019370 від 14.02.2022, сума заборгованості: за основним боргом (тіло кредиту) - 21 309,48 грн, за відсотками - 2 953,50 грн; загальна сума заборгованості (сума відступлення грошової вимоги) складає 24 262,98 грн.

Таким чином, право вимоги стосовно ОСОБА_1 перейшло від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» в день підписання ними Реєстру прав вимог №206 від 06 грудня 2022 року.

23.02.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу №23/0224-01.

Згідно з п.2.1 Договору факторингу №23/0224-01 від 23 лютого 2024 року, ТОВ «Таліон Плюс» відступило ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги.

Право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному Додатку (п.4.1 Договору факторингу №23/0224-01).

Відповідно до витягу з Реєстру прав вимоги №1 від 23 лютого 2024 року до Договору факторингу №23/0224-01, укладеного між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс», за №11765 зазначено боржника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ), кредитний договір №219019370 від 14.02.2022, сума заборгованості: за основним боргом (тіло кредиту) - 21 309,48 грн, за відсотками - 5 325,25 грн; загальна сума заборгованості (сума відступлення грошової вимоги) складає 26 634,73 грн.

Отже, право вимоги стосовно ОСОБА_1 перейшло від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» з моменту підписання ними Реєстру прав вимог №1 від 23 лютого 2024 року.

29.05.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем укладено Договір факторингу №29/05/25-Е.

Згідно з п.1.1 Договору факторингу №29/05/25-Е від 29 травня 2025 року, ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило ТОВ «ФК «Ейс» право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому, до третіх осіб - боржників. Перелік боржників зазначено в реєстрі боржників, який формується згідно з Додатком №1.

Відповідно до п.1.2 Договору факторингу №29/05/25-Е від 29 травня 2025 року, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників згідно з Додатком №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього Договору.

На підтвердження переходу права вимоги до позивача до матеріалів справи долучено підписаний сторонами Акт прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу №29/05/25-Е від 29 травня 2025 року.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників від 29 травня 2025 року до Договору факторингу №29/05/25-Е від 29 травня 2025 року, укладеного між ТОВ «ФК «Ейс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», за №4005 зазначено боржника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ), кредитний договір №219019370 від 14.02.2022, сума заборгованості: за основним боргом (тіло кредиту) - 21 309,48 грн, за відсотками - 5 325,25 грн; загальна сума заборгованості (сума відступлення грошової вимоги) складає 26 634,73 грн.

Таким чином, право вимоги стосовно ОСОБА_1 перейшло від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК «Ейс» з моменту підписання ними Акта прийому-передачі Реєстру Боржників від 29 травня 2025 року.

Разом з цим колегія суддів звертає увагу, що умовами укладених Договорів факторингу передбачено перехід права вимоги з моменту підписання реєстру права вимоги чи акта прийому-передачі реєстру боржників та не пов`язано з оплатою за Договором факторингу, проведення якої відтерміновано на визначений Договором строк. Слід зазначити, що встановлений порядок оплати не впливає на перехід права вимоги за кредитним договором. Це також є ознакою договору відступлення права вимоги (цесії), передбаченого п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, і не свідчить про відсутність права вимоги у позивача, яке він набув на підставі вищевказаних Договорів, за якими право вимоги було передано на умовах відстрочення платежу, що, у свою чергу, відповідає правовим висновкам, висловленим у постановах ВП ВС від 11.09.2018 у справі №909/968/16 та від 08.08.2023 у справі №910/8115/19.

Таким чином, відповідач безпідставно вважає, що у позивача відсутнє право вимоги. Покликання відповідача на відповідні правові висновки Верховного Суду щодо необхідності встановлення факту оплати за договором факторингу не можна взяти до уваги, оскільки вони стосувалися інших обставин справи, в яких, на відміну від умов Договорів факторингу у даній справі, така підстава (оплата на день підписання акту прийому-передачі прав вимоги) прямо була передбачена у відповідних договорах. Отже, таке посилання також було нерелевантним до обставин цієї справи.

Крім того, в матеріалах справи містяться платіжна інструкція від 26.02.2024 №5703 про сплату суми фінансування за Реєстром прав вимоги №1 від 23.02.2024 до Договору факторингу №23/0224-01 від 23.02.2024 та платіжна інструкція від 04.06.2025 №243 про сплату суми фінансування за Реєстром боржників до Договору факторингу №29/05/25-Е від 29.05.2025, які підтверджують фактичне виконання сторонами умов відповідних Договорів факторингу та здійснення оплати вже після їх укладення.

Отже, звертаючись до суду з позовом, ТОВ «ФК «Ейс» на підставі положень ЦК України надало належні та допустимі докази, що підтверджують набуття позивачем права вимоги за кредитним договором.

Інші, наведені у апеляційній скарзі доводи, не спростовують висновки суду першої інстанції, є безпідставними та необґрунтованими.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

На підставі вищевказаних обставин та правового обґрунтування колегія суддів визнає, що оскаржуване рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи скарги є недоведеними та висновків суду не спростували, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

У зв`язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, судова колегія доходить висновку, що сплачені апелянтом судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на сторону відповідача.

Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375, 381-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 16 вересня 2025 рокузалишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду лише у випадках, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складений 17 вересня 2026 року.

Головуючий суддя В.Б. Яцина

Судді колегії О.В. Маміна

Ю.М. Мальований.