Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №646/2026/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 646/2026/25 Головуючий суддя І інстанції Клімова С. В.

Провадження № 22-ц/818/1257/26 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: споживчого кредиту

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді Яцини В.Б.

суддів колегії: Мальованого Ю.М., Маміної О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Основ`янського районного суду м.Харкова від 29 вересня 2025 року у справі №646/2026/25 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2025 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту № б/н від 10.12.2014 у розмірі 35 525,67 грн. Крім того, позивач просив стягнути з відповідачки судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн.

Позовна заява мотивована тим, що 10.12.2014 відповідачка, яка на той час мала інше прізвище ОСОБА_2 , звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Анкету-заяву № б\н від 10.12.2014 та приєдналася до Умов та правил надання банківських послуг саме в тій редакції, що діяла на дату підписання та розміщена на сайті банку: https://privatbank.ua/terms.

На підставі вищевказаної Анкети-заяви відповідачці відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, на яку було встановлено початковий кредитний ліміт, який в подальшому збільшився до 66 000,00 грн, що підтверджується випискою за рахунком. Для отримання доступу до рахунку та використання кредитного ліміту відповідачка отримала кредитну картку № НОМЕР_1 , строк дії – 07/, тип – Універсальна. Відповідачка після отримання картки за умовами укладеного з банком договору здійснила дії щодо проведення її активації, користувалася карткою, а також отримувала кредитні кошти з власної ініціативи. Активація нею картки та користування картковим рахунком свідчать про укладення сторонами кредитного договору, що підтверджуються, зокрема розрахунком заборгованості, випискою за рахункамивідповідачки.

Після спливу строку дії першої картки відповідачкою для можливості користування рахунком додатково отримані наступні картки: 1) кредитна картка № НОМЕР_2 , строк дії – 09/22, тип – Універсальна GOLD. В процесі користування рахунком відбулася зміна відсоткової ставки на 40,8 % річних. У процесі користування кредитним рахунком клієнту були завжди доступні у вільному доступі на сайті банку та у додатку Приват24 умови обслуговування кредитних карток, які банк постійно пропонує клієнту для ознайомлення та огляду кожного наступного разу, коли відбуваються навіть незначні зміни. Клієнт не надавав банку жодного разу заперечення щодо розміру відсоткової ставки, при цьому частково погашав заборгованість, що свідчить про обізнаність клієнта з умовами кредитування.

Позивач зазначив, що надалі, у процесі користування рахунком, 04.11.2022 відповідачка підписала Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, на підставі якої було погоджено інші істотні умови користування кредитним рахунком. Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг відповідачкою підписано власноруч на планшеті, що відповідає вимогам Постанови НБУ від 13.12.2019 №151 «Про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України». При цьому, на момент підписання зазначеної Заяви відповідачка мала заборгованість, що вбачається із виписки за рахунком та розрахунку заборгованості. Тобто, відповідачка була належним чином повідомлена про умови кредитування, зокрема щодо сплати відсотків.

Починаючи з 04.11.2022 відсотки нараховувалися відповідно до підписаної відповідачкою Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а саме згідно з п.1.3 цієї Заяви – у розмірі 40,8 %. При цьому за погодженою ставкою банком нараховано заборгованість за відсотками у розмірі 6829,09 грн.

Також позивач зауважив, що в березні 2022 року банк пішов назустріч клієнтам та скасував нарахування процентів за користування кредитними коштами, встановивши процентну ставку в розмірі 0 %. У подальшому, починаючи з 01.04.2022, процентна ставка поступово відновлювалася до погодженого сторонами розміру, що, за твердженням позивача, детально відображено в розрахунку заборгованості.

Таким чином, банк свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачці можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених Договором, та в межах встановленого кредитного ліміту, а також на звернення відповідачки банк відкрив їй рахунок та надавав кредитні картки до цього рахунку, а відповідачка, отримуючи кредитні картки, фактично отримувала електронний платіжний інструмент, який дає можливість використовувати власні гроші або кредитний ліміт на банківському рахунку для здійснення безготівкових операцій, тим самим відповідачка мала безперервний доступ до самого рахунку. Відповідачка зобов`язалася повернути використану частину кредитного ліміту відповідно до умов договору, а саме щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, який встановлений договором.

Відповідачка в порушення умов кредитного договору та вимог статей 509, 526, 625, 1054 ЦК України зобов`язання за вказаним договором не виконала, оскільки не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, внаслідок чого заборгованість за кредитним договором станом на 29.01.2025 склала 35 525,67 грн, що стало підставою звернення до суду з цим позовом.

Рішенням Основ`янського районного суду м.Харкова від 29 вересня 2025 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за договором кредиту № б/н від 10.12.2014 станом на 29.01.2025 у розмірі 35 525,67 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вказує, що суд першої інстанції не в повному обсязі та необ`єктивно оцінив докази, додані представником позивача до позовної заяви, чим порушив норми матеріального та процесуального права, що, на думку апелянта, призвело до ухвалення рішення, з яким об`єктивно неможливо погодитися.

Просить звернути увагу на те, що 10.12.2014 підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил банківських послуг, однак на момент її підписання, а також у подальшому, самих Умов та Правил працівниками банку їй не було надано.

Наголошує на тому, що підписана Анкета-заява не містить відомостей про розмір наданого кредитного ліміту, процентну ставку та інші істотні умови кредитування. Вказує, що зі змісту наданої банком Анкети-заяви неможливо встановити, на яких саме умовах позивач надавав їй банківські послуги. Вважає, що суд без належних доказів самостійно визначив умови кредитування, на яких, на його думку, позивач надав їй кредитні кошти.

Крім того, наголошує, що матеріали справи не містять належного рішення банку про видачу їй платіжного інструменту, зокрема відповідної платіжної картки.

Звертає увагу, що надані банком документи не підтверджують погодження нею істотних умов кредитного договору та отримання відповідного платіжного інструменту.

Вказує, що 04.11.2022 звернулася до позивача для актуалізації анкетних даних у зв`язку зі зміною прізвища, під час чого працівник банку повідомив про необхідність підписати документи на планшеті та зробити фото.

Наголошує, що зі змістом зазначеної Заяви ознайомилася лише під час підготовки відзиву на позовну заяву.

Вважає, що Заява містить витяги з Умов та Правил різних банківських програм із різними процентними ставками, у зв`язку з чим неможливо встановити конкретні умови, на яких їй надавалися банківські послуги.

Наголошує, що банк не надав доказів, що вона ознайомилася з конкретними Умовами та Тарифами, чинними на момент укладення договорів.

Вважає, що роздруківка Умов із сайту банку не підтверджує погодження нею саме цих умов, оскільки вони змінювалися.

Вказує, що в Заяві від 10.12.2014 відсутні докази повноважень представника банку на її підписання. Звертає увагу, що Заява від 04.11.2022 містить лише її підпис, без підпису уповноваженої особи банку та доказів її підписання за допомогою ЕЦП. Вважає, що зазначені документи не містять усіх обов`язкових реквізитів та не можуть підтверджувати укладення договору.

Вказує, що матеріали справи містять виписку за договором № б/н від 10.12.2014 за період з 05.08.2014 по 03.02.2025, однак не зазначено, до якого саме договору вона відноситься. Звертає увагу, що період виписки розпочинається 20.03.2015, тобто після підписання Заяви від 10.12.2014, та містить реквізити різних платіжних карток. Наголошує, що суд першої інстанції зазначеним обставинам належної оцінки не надав.

Резюмує, що позивач не надав належних доказів виникнення заборгованості. Вказує, що відповідно до виписки за рахунком загальна сума витрат становить 487 083,53 грн, а надходжень – 451 557,86 грн, у зв`язку з чим заборгованість складає 35 525,67 грн.

Наголошує, що нараховані банком проценти та Умови кредитування сторонами не погоджувалися, а тому списання коштів із рахунку в рахунок погашення процентів призвело до штучного збільшення суми заборгованості.

Крім того, до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу, поданий представником АТ КБ «ПриватБанк» Кураксіною О.І., у якому вона просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення, оскільки вона є безпідставною та необґрунтованою.

Вказує, що відповідачка, звернувшись до банку для отримання банківських послуг, підписала Анкету-заяву № б/н від 10.12.2014 та приєдналася до Умов і Правил надання банківських послуг.

Наголошує, що відповідачка приєдналася саме до редакції Умов і Правил, чинної на дату підписання Анкети-заяви та розміщеної на офіційному сайті банку.

Зазначає, що як умови публічного договору Умови і Правила були доступними для ознайомлення клієнта, а відповідачка не могла приєднатися до іншої їх редакції.

Посилається на те, що подані до позовної заяви Умови і Правила та Тарифи відповідають редакції, чинній на дату підписання Анкети-заяви.

Щодо доводів відповідачки про неможливість встановити умови кредитування посилається на те, що суд може перевірити відповідність наданих банком Умов і Тарифів редакції, яка діяла на момент укладення договору.

Наголошує, що підписана відповідачкою Анкета-заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить договір банківського обслуговування та кредитний договір у письмовій формі.

Посилається на те, що на підставі Заяви відповідачці було відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 та надано можливість користуватися кредитними коштами.

Щодо доводів відповідачки зазначає, що користування кредитними коштами та здійснення платежів на погашення заборгованості свідчать про прийняття нею умов договору.

Наголошує, що відсутність протягом тривалого часу звернень відповідачки щодо неправильного нарахування процентів, на думку банку, свідчить про її обізнаність з умовами кредитування та згоду з ними.

Зазначає, що факт користування кредитом та погашення заборгованості підтверджується розрахунком заборгованості та випискою за рахунком.

Пояснює, що на підставі Анкети-заяви відповідачці було відкрито картковий рахунок, встановлено кредитний ліміт та видано кредитну картку, якою вона активувала та користувалася.

Зазначає, що після закінчення строку дії першої кредитної картки відповідачка отримала наступну картку № НОМЕР_2 для продовження користування картковим рахунком.

Звертає увагу, що 04.11.2022 відповідачка підписала Заяву про приєднання до Умов та Правил, якою, на думку банку, погодила істотні умови кредитування, зокрема процентну ставку 40,8 % річних.

Посилається на те, що нарахування процентів після 04.11.2022 здійснювалося відповідно до погодженої відповідачкою процентної ставки.

Щодо доводів відповідачки про відсутність повноважень представника банку зазначає, що документи щодо повноважень працівника не збереглися у зв`язку із закінченням установленого строку їх зберігання.

Зазначає, що розрахунок заборгованості та виписка по рахунку є належними доказами її наявності, при цьому відповідачка розрахунок не спростувала та контррозрахунку не надала.

Вважає, що встановлення кредитного ліміту, користування кредитними коштами та їх часткове погашення підтверджують укладення та виконання сторонами кредитного договору, а тому наявні підстави для стягнення заборгованості.

Зазначає, що на підтвердження чинності відповідної редакції Умов банк надав наказ про її затвердження, виписку з рахунку та довідку про видані відповідачці кредитні картки.

Вважає, що належне виконання відповідачкою зобов`язань протягом певного періоду свідчить про її обізнаність з умовами кредитування та визнання зобов`язань за договором.

Робить висновок, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є вимоги про стягнення боргу в сумі меншій ніж тридцять розмірів прожиткового мінімуму. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Колегія суддів, відповідно до ст.ст.367, 368 ЦПК України дослідила матеріали справи, перевірила доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду – без змін.

Відповідно до ч.ч.1-5 ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам рішення суду відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що 10.12.2014 ОСОБА_3 підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послугу АТ КБ «Приватбанк».

Суд послався на те, що з розрахунку заборгованості за кредитом вбачається, що відповідачка отримала кредитні кошти та тривалий час ними користувалася, однак в добровільному порядку не повернула. Крім того, з виписки за рахунком вбачається, що відповідачка є активним користувачем банківських послуг, про що свідчать транзакції зі зняття готівки в банкоматі, оплати послуг в торгівельній мережі, здійснення платежів у рахунок погашення кредиту тощо. Зазначене свідчить про те, що відповідачка, діючи розумно і з належною обачливістю, мала достатньо часу та можливостей ознайомитися з умовами кредитування.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду. Вони є законними та обґрунтованими, відповідають встановленим у справі обставинам, та доводами скарги не спростовані.

Судом відповідно до наявних у справі доказів встановлено, що 10.12.2014 ОСОБА_3 підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ КБ «Приватбанк».

Цього ж дня відповідачка підтвердила, що розуміє, що Заява про приєднання до Умов та Правил з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, що розміщені на офіційному сайті банку: www.privatbank.ua, складають Договір про надання банківських послуг, про що свідчить її підпис.

04.11.2022 з метою актуалізації даних ОСОБА_1 було підписано додаткову Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ КБ «Приватбанк».

До зазначеної Анкети-заяви банк додав витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у АТ КБ «Приват-Банк», розміщених на сайті: www.privatbank.ua.

За інформацією, яка міститься у вищевказаному витягу, відповідачка ознайомилася з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, підтвердила, що отримала всі пояснення, необхідні для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до її потреб та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз`яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати, в тому числі у разі невиконання зобов`язань за таким договором.

Крім того, сторонами погоджено порядок повернення кредиту: шляхом внесення клієнтом коштів у розмірі мінімального обов`язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту; визначено розмір мінімального обов`язкового платежу та відсотки.

З виписки за договором за період з 05.08.2014 по 03.02.2025 встановлено, що відповідачка є активним користувачем банківських послуг, про що свідчать транзакції зі зняття готівки в банкоматі, оплати послуг в торгівельній мережі, здійснення платежів у рахунок погашення кредиту тощо, що свідчить про те, що відповідачка, діючи розумно і з належною обачливістю, мала достатньо часу та можливостей ознайомитися з умовами кредитування.

З наданого до суду розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачка взяті на себе зобов`язання щодо повернення суми кредиту належним чином не виконала, внаслідок чого заборгованість за договором кредиту станом на 29.01.2025 склала 35 525,67 грн, а саме: заборгованість за кредитом – 28 696,58 грн, заборгованість за відсотками – 6 829,09 грн.

Відповідно до вимог частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частинами першою та другою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Відповідно, виписка за рахунком, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом заборгованості позичальника за кредитом, яку суд має досліджувати в сукупності з іншими доказами.

Подібні висновки Верховний Суд виклав у постановах від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18 (провадження №61-9618св19), від 20 жовтня 2020 року у справі №456/3643/17 (провадження №61-9882св20), від 28 жовтня 2020 року у справі №760/7792/14-ц (провадження №61-16754св19), від 17 грудня 2020 року у справі №278/2177/15-ц (провадження №61-22158св19).

З матеріалів справи вбачається, що 10.12.2014 відповідачка приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк».

Надалі, у межах ст.634 ЦК України, умови надання банківських послуг оновилися шляхом підписання Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 04.11.2022. Підписом під Заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 04.11.2022 відповідачка погодила, що починаючи з 04.11.2022 проценти будуть нараховуватися згідно з п.1.3 цієї Заяви – у розмірі 40,8 % річних.

Відповідачка беззастережно погодила відсоткову ставку у розмірі 40,8 % річних для карти Універсальна Gold. Відповідно до ч.1 ст.628, ст.1054 ЦК України, умови договору є обов`язковими. Факт користування коштами підтверджується випискою за договором № б/н від 10.12.2014 за період з 05.08.2014 по 03.02.2025 (загальний обсяг витрат відповідачки склав 487 083,53 грн), яка містить відомості про рух коштів за рахунком, персональні дані відповідачки, а також реквізити платіжних карток, за якими здійснювалися операції, а саме №5168755505587549 та №5168742228131029.

При цьому доводи відповідачки про відсутність у матеріалах справи окремого рішення банку про видачу відповідної платіжної картки є безпідставними, оскільки факт оформлення та використання платіжних карток, а відтак і доступу відповідачки до рахунку та кредитних коштів, підтверджується безпосередньо банківською випискою та відображеними в ній операціями.

Наявність у виписці реквізитів двох різних платіжних карток зумовлена тим, що первісно для доступу до рахунку та використання кредитного ліміту відповідачці було надано кредитну картку №5168755505587549, тип – Універсальна, а після закінчення строку її дії – оформлено наступну платіжну картку № НОМЕР_2 , тип – Універсальна GOLD, за якою надалі здійснювалися операції за відповідним рахунком.

Таким чином, виписка з карткового рахунку, додана до позовної заяви, є належним та допустимим доказом, що підтверджує розмір заборгованості за тілом кредиту, а також доказом існування між сторонами кредитних правовідносин, враховуючи факт користування позичальником кредитними коштами, часткового повернення отриманих коштів у кредит.

Відповідачка за весь час користування кредитними коштами, здійснюючи погашення заборгованості за кредитом не була позбавлена права висловити свою незгоду з умовами кредитування, в т.ч. щодо процентної ставки та відмовитися від користування кредитними коштами.

Відповідачка не спростувала доказів отримання кредитних карток та здійснення платіжних операцій за рахунком.

Щодо посилання відповідачки на те, що в Заяві від 10.12.2014 відсутні докази повноважень представника банку на її підписання, а Заява від 04.11.2022 містить лише її підпис, без підпису уповноваженої особи банку, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідачка визнає факт укладення кредитного договору шляхом підписання 10.12.2014 Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил банківських послуг, але зазначає, що повноваження представника банку на її підписання не були підтверджені. Разом з тим, представник АТ КБ «ПриватБанк», чиї повноваження належним чином підтверджені довіреністю, в свою чергу підтвердив повноваження представника банку при підписанні відповідачкою Анкети-заяви від 10.12.2014, і вказав, що документи щодо повноважень працівника не збереглися у зв`язку із закінченням установленого строку їх зберігання (5 років), а тому їх неможливо надати.

З урахуванням цього, відповідно до статті 241 ЦК України, колегія суддів вважає таку заяву представника банку як схвалення правочину. При цьому згідно з долученими до справи доказами, а саме відповідно до банківської виписки за договором № б/н від 10.12.2014 за період з 05.08.2014 по 03.02.2025, банк надав кошти у розпорядження відповідачки, тобто вчинив дії, що свідчать про прийняття до виконання угоди, яка зафіксована у Анкеті-заяві від 10.12.2014.

Відповідно до статті 241 ЦК України, правочин вважається схваленим банком з моменту перерахування коштів на умовах, визначених кредитним договором № б/н від 10.12.2014.

Крім того, як вбачається з виписки банку, відповідачка користувалася кредитними коштами після підписання Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 04.11.2022, тому вважається, що умови договору були змінені шляхом приєднання до публічного договору. Вказані дії свідчать про прийняття правочину до виконання та його подальше схвалення, у зв`язку з чим доводи відповідачки в цій частині також є безпідставними.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Докази та обставини, на які посилається відповідачка в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

На підставі вищевказаних обставин та правового обґрунтування колегія суддів визнає, що оскаржене рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи скарги є недоведеними та висновків суду не спростували, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375, 381-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Основ`янського районного суду м.Харкова від 29 вересня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду лише у випадках, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складений 17 вересня 2026 року.

Головуючий –

В.Б. Яцина

Судді - Ю.М. Мальований

О.В. Маміна.