Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №953/6767/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 953/6767/25 Головуючий суддя І інстанції Губська Я. В.

Провадження № 22-ц/818/1535/26 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді Яцини В.Б.

суддів колегії: Мальованого Ю.М., Тичкової О.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Обласова Сергія Анатолійовича на рішення Київського районного суду м.Харкова від 22 жовтня 2025 року у справі № 953/6767/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

У червні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 65 255,52 грн та судових витрат: судового збору у розмірі 2 422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

Позовна заява мотивована тим, що 26.09.2023 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем був укладений кредитний договір №574699155, згідно з яким відповідач отримав кредит у сумі 13 600,00 грн, зі сплатою відсотків за користування кредитом.

28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) уклали Договір факторингу №28/1118-01, згідно з яким ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передало ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги за кредитними договорами.

Таким чином, 28.11.2023 відповідно до витягу з Реєстру прав вимоги №260 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього), до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 30 401,44 грн.

Відповідно, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило дійсне право вимоги до ТОВ «Таліон Плюс», оскільки з урахуванням визначених строків дії цього Договору, його виконання здійснювалося не одномоментно, а протягом всього часу його дії.

31.07.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу №31/0724-01.

Відповідно до витягу з Реєстру прав вимоги №1 від 31.07.2024 до Договору факторингу №31/0724-01 від 31.07.2024, від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 65 255,52 грн.

14.03.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали Договір факторингу №140325-У, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

Відповідно до Реєстру боржників за Договором факторингу №140325-У від 14.03.2025, від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 65 255,52 грн, що підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру боржників за Договором факторингу №140325-У від 14.03.2025.

Позивач послався на те, що відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання за Договором, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 65 255,52 грн, яка складається з наступного: 13 600,00 грн – заборгованість за кредитом; 51 655,52 грн – заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом, що стало підставою для звернення до суду.

Рішенням Київського районного суду м.Харкова від 22 жовтня 2025 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором №574699155 від 26.09.2023 у розмірі 65 255,52 грн, а також понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 – адвокат Обласов С.А. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Юніт Капітал».

Апеляційна скарга мотивована тим, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом були порушені норми матеріального права, неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Вказує, що на момент укладення Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 грошові зобов`язання відповідача за кредитним договором №574699155 від 26.09.2023 ще не виникли, а відтак не могло виникнути й право вимоги за цим Договором. Оскільки на момент укладення Договору факторингу зобов`язання між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ще не існувало, у первісного кредитора не виникло право вимоги за таким зобов`язанням, яке могло бути передане ТОВ «Таліон Плюс» на підставі Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018. Таким чином, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» здійснило передачу невизначеної вимоги, оскільки на момент укладення Договору факторингу жодної вимоги до відповідача не існувало.

Посилаючись на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 905/306/17, зазначає, що для підтвердження факту відступлення права вимоги та переходу права вимоги від первісного кредитора до нового кредитора на кожному етапі такого переходу заінтересована сторона повинна надати належні та допустимі докази. Зокрема, належними доказами набуття права вимоги є належним чином оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстри договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що вони містять дані щодо відповідного кредитного договору, а також докази виконання умов таких договорів, у тому числі щодо їх оплати.

При цьому вказує, що в суді першої інстанції позивачем не надано доказів на підтвердження оплати за Договором про відступлення права вимоги №28/1118-01 від 28.11.2018.

Зазначає, що наявні в матеріалах справи реєстри прав вимоги, в яких боржником зазначено відповідача, самі по собі не свідчать про набуття позивачем прав кредитора щодо відповідача, оскільки є додатками до договорів та їх невід`ємними частинами.

Виходячи з наведеного, представник відповідача вважає, що позивачем не доведено факту переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором на першому етапі від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс». Відтак наступні переходи права вимоги, які є похідними від первісного, не можуть підтверджувати набуття відповідного права вимоги останнім кредитором, що, у свою чергу, свідчить про відсутність підстав для задоволення позову про стягнення заборгованості.

Крім того, до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу, поданий представником ТОВ «Юніт Капітал» Хлопковою М.С., у якому вона просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення як безпідставну.

Вказує, що Договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 встановлено, що предметом відступлення є права вимоги до боржників, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги.

Наголошує, що реєстр не є разовим документом, оскільки умовами договору факторингу передбачено можливість його формування (укладення) неодноразово за ініціативою та за потреби сторін.

Таким чином, Договір №28/1118-01 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме з 28.11.2018 по 31.12.2024.

Зазначає, що право вимоги за кредитним договором №574699155 від 26.09.2023 перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» 28.11.2023, відповідно до підписання сторонами Реєстру прав вимоги №260 за Договором факторингу №28/1118-01, який був підписаний вже після укладення кредитного договору.

Крім того, вказує, що 31.07.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу №31/0724-01, за умовами якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №574699155 від 26.09.2023.

На підтвердження переходу права вимоги посилається на витяг з Реєстру прав вимоги №1 до Договору факторингу №31/0724-01 від 31.07.2024, відповідно до якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача.

Також представник позивача зазначає, що 14.03.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем укладено Договір факторингу №140325-У, за умовами якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №574699155 від 26.09.2023.

На підтвердження переходу права вимоги позивач посилається на витяг з Реєстру боржників за Договором факторингу №140325-У від 14.03.2025, відповідно до якого до позивача перейшло право вимоги до відповідача.

Представник позивача зауважує, що долучені до позовної заяви витяги з Реєстрів прав вимоги до Договорів факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, №31/0724-01 від 31.07.2024 та №140325-У від 14.03.2025 підписані уповноваженими особами сторін та скріплені печатками, містять усі необхідні реквізити, зокрема номери та дати договорів, відомості про боржника, розмір заборгованості та реквізити сторін, а тому є належними доказами переходу права вимоги. При цьому повні реєстри прав вимоги не можуть бути надані до суду, оскільки містять інформацію, що становить таємницю фінансової послуги та персональні дані інших боржників, доступ до яких обмежений вимогами законодавства про захист інформації та персональних даних.

Зауважує, що у чинному законодавстві немає прямої вказівки на те, що право вимоги переходить лише після оплати. Стаття 1077 ЦК України, яка регулює факторинг, лише встановлює обов`язок сплати за договором факторингу, але не визначає момент переходу прав. Це дозволяє сторонам договору самостійно визначати, коли відбувається перехід права вимоги, що відповідає загальному принципу свободи договору, закріпленому в цивільному праві.

Посилається на практику Верховного Суду, згідно з якою право вимоги може перейти раніше фактичної оплати, якщо це передбачено договором.

Робить висновок, якщо в договорі не зазначено, що право вимоги переходить тільки після оплати, то відсутність платежу не впливає на сам перехід права. У такому випадку фактор просто залишається боржником за оплатою, але це не означає, що право вимоги до боржника не перейшло. Таким чином, за наявності підписаного реєстру та інших документів можна доводити, що право вимоги перейшло, навіть, якщо фактична оплата ще не відбулася.

У зв`язку з викладеним представник позивача вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що спрямовані на уникнення виконання грошового зобов`язання, і просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.

У додаткових поясненнях представник ТОВ «Юніт Капітал» Хлопкова М.С. також просить врахувати правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 07.01.2026 у справі № 727/2790/25.

Звертає увагу, що у цій постанові було зроблено висновок щодо правомірності переходу права вимоги на підставі Договору факторингу №28/1118-0128 від 28.11.2018 між первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс».

За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є вимоги про стягнення боргу в сумі меншій ніж тридцять розмірів прожиткового мінімуму. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Колегія суддів, відповідно до ст.ст.367, 368 ЦПК України дослідила матеріали справи, перевірила доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду – без змін.

Відповідно до ч.ч.1-5 ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам рішення суду відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що укладеним кредитним договором передбачено порядок та умови погашення кредиту, зокрема погашення заборгованості за кредитом, сплату нарахованих за період користування кредитом процентів, комісії за користування кредитом та інших витрат.

Крім того, суд зазначив, що оскільки відповідач не виконує умови договору в добровільному порядку, сума отриманого кредиту та проценти за користування ним підлягають примусовому стягненню.

Отже, обставини, викладені в позовній заяві, підтверджені належними доказами, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення позову у повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду. Вони є законними та обґрунтованими, відповідають встановленим у справі обставинам, та доводами скарги не спростовані.

Судом першої інстанції встановлено, що між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на підставі ст.1054 ЦК України та договору кредитування №574699155 від 26.09.2023 були встановлені договірні відносини, згідно з якими відповідач отримав кредит у сумі 13 600,00 грн, зі сплатою відсотків за користування кредитом. Зазначені обставини підтверджуються наданим кредитним договором №574699155 від 26.09.2023, правилами надання грошових коштів у позику, заявкою на отримання кредитних коштів у кредит, договорами факторингу, довідкою щодо підтвердження переходу права вимоги.

28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) уклали Договір факторингу №28/1118-01, згідно з яким ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передало ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги за кредитними договорами.

28.11.2023 відповідно до витягу з Реєстру прав вимоги №260 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього), до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 30 401,44 грн.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило дійсне право вимоги до ТОВ «Таліон Плюс», оскільки з урахуванням визначених строків дії цього Договору, його виконання здійснювалося не одномоментно, а протягом всього часу його дії.

31.07.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу №31/0724-01.

Відповідно до витягу з Реєстру прав вимоги №1 від 31.07.2024 до Договору факторингу №31/0724-01 від 31.07.2024, від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 65 255,52 грн.

14.03.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали Договір факторингу №140325-У, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

Відповідно до Реєстру боржників за Договором факторингу №140325-У від 14.03.2025, від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 65 255,52 грн, що підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру боржників за Договором факторингу №140325-У від 14.03.2025.

Під час передачі прав вимоги за факторинговими договорами право вимоги за кредитним договором №574699155 від 26.09.2023 перейшло до позивача, що свідчить про факт отримання права грошової вимоги до нього у розмірі 65 255,52 грн, яка складається з наступного: 13 600,00 грн – заборгованість за кредитом; 51 655,52 грн – заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом, що стало підставою для звернення до суду.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

У частині першій статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини першої статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Укладення кредитного договору та факт отримання кредитних коштів відповідачем не оскаржуються, у зв`язку з чим у цій частині рішення суду першої інстанції апеляційним судом не переглядається.

Крім того, представник відповідача у апеляційній скарзі наводить доводи щодо недоведеності позивачем факту набуття ним права вимоги до відповідача, проте колегія суддів їх відхиляє з огляду на необґрунтованість та безпідставність.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України (у редакції, чинній на момент укладення відповідних договорів факторингу), за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно зі статтями 1078 та 1081 ЦК України (у відповідній редакції), предметом договору факторингу може бути як право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), так і право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Як вбачається з матеріалів справи, 28 листопада 2018 року між ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) укладено Договір факторингу №28/1118-01, п.2.1 якого передбачено, що згідно з умовами цього Договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.

У п.1.3 Договору факторингу №28/1118-01 визначено, що право вимоги – всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому.

Пунктом 1.2 Договору факторингу №28/1118-01 визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних Додатках до Договору, а саме в реєстрах прав вимоги.

Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному Додатку (п.4.1 Договору факторингу №28/1118-01).

Цей Договір набуває чинності та всі права та обов`язки сторін за цим Договором набувають повної юридичної сили з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, та скріплення печатками (за наявності її у сторони) (п.8.1 Договору факторингу №28/1118-01).

28.11.2019 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії Договору продовжено до 31.12.2020. При цьому інші умови Договору залишилися без змін.

31.12.2020 між клієнтом та фактором укладено Додаткову угоду №26 від 31.12.2020 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, яка продовжила строк Договору до 31 грудня 2021 року. У цій Додатковій угоді Договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте дата його укладення залишена як 28.11.2018 та №28/1118-01.

31.12.2021 сторони Договору факторингу уклали Додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії Договору до 31 грудня 2022 року. При цьому інші умови Договору залишилися без змін, відповідно до Договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.

31.12.2022 сторони Договору факторингу уклали Додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії Договору до 31 грудня 2023 року. При цьому інші умови Договору залишилися без змін, відповідно до Договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.

31.12.2023 сторони Договору факторингу уклали Додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії Договору до 31 грудня 2024 року.

Відповідно до витягу з Реєстру прав вимоги №260 від 28 листопада 2023 року на виконання Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (з урахуванням Додаткових угод до нього), укладеного між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», за №304 зазначено боржника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), кредитний договір №574699155 від 26.09.2023, сума заборгованості: за основним боргом (тіло кредиту) – 13 600,00 грн, за відсотками – 16 801,44 грн; загальна сума заборгованості (сума відступлення грошової вимоги) складає 30 401,44 грн.

Таким чином, право вимоги стосовно ОСОБА_1 перейшло від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» в день підписання ними Реєстру прав вимог №260 від 28 листопада 2023 року.

31.07.2024 ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу №31/0724-01, зі строком дії до 31 грудня 2024 року.

Згідно з п.2.1 Договору факторингу №31/0724-01 від 31 липня 2024 року, ТОВ «Таліон Плюс» відступило ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги.

Право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному Додатку (п.4.1 Договору факторингу №31/0724-01).

Відповідно до витягу з Реєстру прав вимоги №1 від 31 липня 2024 року до Договору факторингу №31/0724-01 від 31 липня 2024 року, укладеного між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс», за №3487 зазначено боржника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), кредитний договір №574699155 від 26.09.2023, сума заборгованості: за основним боргом (тіло кредиту) – 13 600,00 грн, за відсотками – 51 655,52 грн; загальна сума заборгованості (сума відступлення грошової вимоги) складає 65 255,52 грн.

Отже, право вимоги стосовно ОСОБА_1 перейшло від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» з моменту підписання ними Реєстру прав вимог №1 від 31 липня 2024 року.

14.03.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» уклали Договір факторингу №140325-У від 14.03.2025, відповідно до умов якого ТОВ «Юніт Капітал» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

Згідно з п.1.1 Договору факторингу №140325-У від 14 березня 2025 року, ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило ТОВ «Юніт Капітал» право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому, до третіх осіб – боржників. Перелік боржників зазначено в реєстрі боржників, який формується згідно з Додатком №1.

Відповідно до п.1.2 Договору факторингу №140325-У від 14 березня 2025 року, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників згідно з Додатком №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього Договору.

На підтвердження переходу права вимоги до позивача до матеріалів справи долучено підписаний сторонами Акт прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу №140325-У від 14 березня 2025 року.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників від 14 березня 2025 року до Договору факторингу №140325-У від 14 березня 2025 року, укладеного між ТОВ «Юніт Капітал» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», за №540 зазначено боржника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), кредитний договір №574699155 від 26.09.2023, сума заборгованості: за основним боргом (тіло кредиту) – 13 600,00 грн, за відсотками – 51 655,52 грн; загальна сума боргу складає 65 255,52 грн.

Таким чином, право вимоги стосовно ОСОБА_1 перейшло від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Юніт Капітал» з моменту підписання ними Акта прийому-передачі Реєстру Боржників від 14.03.2025.

Крім того, представник відповідача у своїй апеляційній скарзі вказує, що в суді першої інстанції позивачем не надано доказів на підтвердження оплати за Договором про відступлення права вимоги №28/1118-01 від 28.11.2018.

Разом з цим колегія суддів звертає увагу, що умовами укладених Договорів факторингу передбачено перехід права вимоги з моменту підписання реєстру права вимоги чи акта прийому-передачі реєстру боржників та не пов`язано з оплатою за Договором факторингу, проведення якої відтерміновано на визначений Договором строк. Слід зазначити, що встановлений порядок оплати не впливає на перехід права вимоги за кредитним договором. Це також є ознакою договору відступлення права вимоги (цесії), передбаченого п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, і не свідчить про відсутність права вимоги у позивача, яке він набув на підставі вищевказаних Договорів, за якими право вимоги було передано на умовах відстрочення платежу, що, у свою чергу, відповідає правовим висновкам, висловленим у постановах ВП ВС від 11.09.2018 у справі №909/968/16 та від 08.08.2023 у справі №910/8115/19.

Наведені у відзиві на апеляційну скаргу аргументи знайшли своє підтвердження у матеріалах справи та спростовують доводи скарги.

Так, відповідно до правових висновків, які були висловлені у постанові Верховного Суду від 07.01.2026 у справі № 727/2790/25: допускається відступлення за договором факторингу наявної вимоги та майбутньої вимоги.

При цьому для розмежування прав грошової вимоги, що може відступатися на підставі договору факторингу обрано різні критерії. Зокрема, для: (а) наявної вимоги - це строк платежу; (б) майбутньої вимоги - це момент виникнення. Різність критеріїв, які покладені в виокремлення видів, створює складнощі у розумінні як наявної, так і майбутньої вимоги;

Наявна вимога - це право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (частина перша статті 1078 ЦК України). Втім очевидно, що строк платежу визначає не існування, а тільки можливість здійснення права грошової вимоги. І, звісно, що наявні грошові вимоги не вичерпуються тими, строк платежу яких настав.

Оскільки якщо зробити протилежний висновок, то в категорію майбутніх вимог слід віднести будь-які інші права грошової вимоги, навіть ті які існують в зобов`язанні, але їх здійснення залежить від настання умови чи спливу строку. Саме тому до наявних вимог потрібно віднести й «недозрілі» грошові вимоги. «Недозріла» вимога - це різновид наявної вимоги, тобто право грошової вимоги, можливість здійснення якого залежить від настання умови чи спливу строку платежу. Як наслідок наявна та недозріла вимога існують до або в момент укладення договору факторингу.

Майбутня вимога - це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому (частина перша статті 1078 ЦК України), тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з`явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу;

У договорі факторингу необхідно індивідуалізувати право грошової вимоги. Наявна та «недозріла» вимоги мають бути визначені в договорі факторингу з максимальним ступенем конкретності, яка б забезпечувала можливість виокремити такі вимоги від інших вимог клієнта в момент укладення договору факторингу. Для наявної та «недозрілої» вимоги, оскільки вони існують на час укладення договору факторингу, індивідуалізація може полягати, зокрема, у вказівці предмета (розміру чи обсягу вимоги), суб`єктів (як активного - кредитора, так і пасивного - боржника), підстави виникнення (наприклад, договір поставки).

Майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення. До цього часу майбутня вимога хоча б якось має пов`язуватися із клієнтом.

Повертаючись до обставин цієї справи, колегія суддів звертає увагу, що судом відповідно до наявних у справі доказів встановлено, що за умовами Договору факторингу клієнт на день його укладення зобов`язується відступити фактору права вимоги клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому, які зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором. Конкретний перелік кредитних договорів наводиться у відповідних Додатках до Договору, а саме в реєстрах прав вимоги. Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному Додатку.

З огляду на це, колегія суддів відхиляє за безпідставністю наведені у скарзі доводи про відсутність у позивача права вимоги. Покликання представника відповідача на відповідні правові висновки Верховного Суду щодо необхідності встановлення факту оплати за договором факторингу не можна взяти до уваги, за їх нерелевантністю, оскільки вони стосувалися інших обставин справи, в яких, на відміну від вищевказаних умов Договорів факторингу у даній справі, момент переходу права вимоги був пов`язаний з іншими умовами – їх оплати, а не з підписанням сторонами реєстру прав вимог, які у даній справі були дотримані.

Крім того, в матеріалах справи містяться платіжна інструкція від 05.08.2024 №7075 про сплату суми фінансування за Реєстром прав вимоги №1 від 31.07.2024 до Договору факторингу №31/0724-01 від 31.07.2024 та платіжна інструкція від 17.03.2025 №327 про сплату суми фінансування за Реєстром боржників до Договору факторингу №140325-У від 14.03.2025, які підтверджують фактичне виконання сторонами умов відповідних Договорів факторингу та здійснення оплати вже після їх укладення.

Отже, звертаючись до суду з позовом, ТОВ «Юніт Капітал» на підставі положень статей 512, 514, 516, 1077, 1078, 1082 ЦК України надало належні та допустимі докази, що підтверджують набуття позивачем права вимоги за кредитним договором.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи скарги цього висновку не спростовують, то відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Так як апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судового збору, сплаченого у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375, 381-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Обласова Сергія Анатолійовича залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м.Харкова від 22 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду лише у випадках, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складений 17 вересня 2026 року.

Головуючий – В.Б. Яцина

Судді - Ю.М. Мальований

О.Ю. Тичкова.