Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №641/6191/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 641/6191/25 Головуючий суддя І інстанції Маньковська О. О.

Провадження № 22-ц/818/2851/26 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді Яцини В.Б.

суддів колегії: Маміної О.В., Тичкової О.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Слобідського районного суду м.Харкова від 15 січня 2026 року у справі №641/6191/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №6798452 від 25.09.2019 у загальному розмірі 41772,53 грн, а також сплаченої суми судового збору в розмірі 2422,40 грн та 8000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Позовна заява мотивована тим, що 25.09.2019 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит №6798452, відповідно до умов якого відповідачу було надано грошові кошти у розмірі 14999,00 грн на умовах, визначених кредитним договором, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом на умовах та в терміни, що визначені Договором. Проте відповідач не виконав належним чином умови кредитного договору, у зв`язку з чим у останнього утворилася заборгованість у розмірі 41772,53 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту – 14999,00 грн; заборгованості за процентами – 18224,10 грн; заборгованості за комісією – 1049,93 грн; заборгованості за штрафами – 7499,50 грн. 26.12.2019 ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали Договір відступлення прав вимоги №44-МЛ, у зв`язку з чим у позивача виникло право на звернення до суду зі вказаною позовною заявою.

Рішенням Слобідського районного суду м.Харкова від 15 січня 2026 року позов в частині стягнення заборгованості задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №6798452 від 25.09.2019 у розмірі 20773,62 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 1380,76 грн.

Позовні вимоги про стягнення витрат на правову допомогу задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» витрати на правову допомогу у розмірі 8000,00 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення в частині розподілу судових витрат, а саме зменшити розмір витрат на правову допомогу з 8000,00 грн до 3000,00 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що у відзиві на позов відповідач не визнавав позовні вимоги у повному обсязі, у тому числі вимоги про стягнення витрат на правову допомогу.

Враховуючи викладене, відповідач вважає за можливе після часткового задоволення позовних вимог клопотати про зміну рішення в частині розподілу судових витрат, виходячи з того, що при визначенні суми відшкодування суд має враховувати критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Наголошує, що ця справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а тому, на думку відповідача, її можна віднести до справ незначної складності з огляду на сталу судову практику.

Посилаючись на правові висновки Верховного Суду щодо пропорційності розміру судових витрат, відповідач зазначає, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн не відповідають вимогам ч.4 ст.137 ЦПК України, є завищеними, необ`єктивними та непропорційними з огляду на результати розгляду справи, ціну позову, обсяг виконаних Адвокатським об`єднанням «Апологет» робіт, а також строки звернення до суду з позовом, а тому не повинні перевищувати 3000,00 грн.

Крім того, до суду апеляційної інстанції надійшли письмові пояснення, подані представником ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» Усенком М.І., у яких він просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення як безпідставну. Крім того, просить всі судові витрати покласти на апелянта.

Вказує, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 8000,00 грн є повністю обґрунтованим, реальним та співмірним з обсягом виконаної адвокатом роботи.

Більше того, наголошує, що у даній справі витрати підтверджуються: Договором про надання правової допомоги №0107 від 01.07.2025; Актом наданих послуг та детальним описом робіт, згідно з яким адвокатом витрачено 6 годин 30 хвилин. Також у позовній заяві подано перелік послуг і зазначено кількість часу, який було витрачено на їх виконання.

Наголошує, що розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у Договорі у вигляді фіксованої суми та не змінюється залежно від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Посилається на те, що Верховний Суд наголошує: суд не має права зменшувати розмір витрат з власної ініціативи за відсутності обґрунтованих доказів їхньої неспівмірності з боку іншої сторони. Розмір гонорару у цій справі є фіксованим згідно з Договором, що, за практикою ВС, не змінюється залежно від обсягу послуг чи витраченого часу, якщо сторони так домовилися.

Вказує, що відповідач не надав жодних належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що сума у розмірі 8000,00 грн перевищує середньоринкову вартість аналогічних правничих послуг та не відповідає складності справи.

У зв`язку з викладеним представник позивача вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що спрямовані на уникнення виконання грошового зобов`язання, і просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Разом із цим, відповідач подав до суду письмові пояснення, в яких наполягає на задоволенні своїх вимог, посилаючись на те, що суд задовольнив позовні вимоги позивача лише на 50 % від заявленого в позові та зменшив суму судового збору, однак витрати на професійну правничу допомогу були стягнуті з нього в повному обсязі, що, на думку відповідача, є підставою для зміни рішення суду в цій частині.

Зазначає, що при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу суду слід врахувати обсяг та характер фактично виконаної адвокатом роботи. Зокрема, відповідач вважає завищеними витрати часу, зазначені за ознайомлення з кредитною справою (2 години) та складання позовної заяви (понад 3 години), оскільки позивачем та його представником здійснюється супровід значної кількості аналогічних справ, а відтак підготовка позовної заяви у цій справі не потребувала такого обсягу часу та зусиль.

З огляду на наведене відповідач вважає заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу завищеним та таким, що не відповідає критеріям співмірності, реальності та розумності, у зв`язку з чим вважає, що такі витрати мають бути відшкодовані у розмірі не більше 3000,00 грн.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 16 березня 2026 року відповідно до вимог ч.1 ст.369 ЦПК України розгляд справи призначено без повідомлення (виклику) учасників справи.

Оскільки рішення суду оскаржується лише в частині витрат на професійну правничу допомогу, в іншій частині рішення суду колегією суддів не переглядається.

Колегія суддів, відповідно до вимог ст.367 ЦПК України, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, які стосуються лише суми відшкодування витрат на правничу допомогу, вважає, що апеляційна скаргапідлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.ч.1-5 ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам рішення суду не зовсім відповідає.

Задовольняючи вимоги представника позивача про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідачем не заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, а тому вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у визначеному останнім розмірі є обґрунтованими та пропорційними.

Разом з тим колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції щодо розміру відшкодування витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч.3 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За правилами, встановленими у ч.1 ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч.2 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн, представником позивача надано до суду: Договір про надання правничої допомоги №0107 від 01.07.2025, Акт №1296 від 05.08.2025 про надані послуги та детальний опис робіт, ордер на надання правничої допомоги.

Як вбачається з Акта наданих послуг та детального опису робіт, Адвокатським об`єднанням «Апологет» надано ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» такі послуги: усна консультація клієнта, щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором, ознайомлення з матеріалами кредитної справи, погодження правової позиції клієнта у справі, складення позовної заяви з урахування правової позиції клієнта, подання заяви до суду від імені клієнта, загалом на суму 8000,00 грн, на що адвокатом витрачено 6 годин 30 хвилин.

Стороною позивача дотримано вимоги ч.8 ст.141 ЦПК України, оскільки докази понесення витрат на правничу допомогу подані до суду до початку розгляду справи по суті.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначав, що не визнає позовні вимоги в повному обсязі.

В апеляційній скарзі та письмових поясненнях відповідач просив врахувати, що в суді першої інстанції не визнавав позов у повному обсязі, у тому числі вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, а також те, що позов задоволено лише на 50 %, судовий збір зменшено, натомість витрати на професійну правничу допомогу стягнуто в повному обсязі. Зазначав, що витрати в розмірі 8000,00 грн не відповідають вимогам ч.4 ст.137 ЦПК України, є завищеними та непропорційними, а тому їх розмір має бути зменшено до 3000,00 грн.

Критерії співмірності витрат на професійну правничу допомогу визначені ч.4 ст.137 ЦПК України.

Згідно з ч.6 ст.137 ЦПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Тобто, у положеннях частин 5 та шостої статті 137 ЦПК України знайшов своє втілення принцип змагальності, згідно з яким на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Вказаний правовий висновок був висловлений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, від 08.06.2022 у справі №357/380/20.

У додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з аналізу частини 3 статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1)їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи. Під критерієм реальності розуміється встановлення дійсності та необхідності таких витрат, а критерій розумності визначається, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін, що узгоджується із правовими висновками, наведеними Верховним Судом у постановах від 29 січня 2020 року у справі №367/4910/17-ц, від 02 березня 2020 року у справі №370/27/16-ц, від 07 квітня 2023 у справі №910/11002/21.

Колегія суддів звертає увагу на те, що надані позивачем докази належним чином підтверджують факт фактичного надання адвокатом правничої допомоги. Разом з тим, у цивільному судочинстві діє принцип пропорційності, ст.11 ЦПК України, який передбачає, що суд при його вирішенні в межах, встановлених цим Кодексом, враховує: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Тому усі процесуальні дії та рішення суду мають відповідати цьому принципу, який суд застосовує самостійно відповідно до правової концепції «суд знає право».

Оскільки справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження, представник позивача участі в судових засіданнях не брав, а процесуальні документи, у тому числі позовну заяву, подавав через підсистему «Електронний суд», що не потребувало значного обсягу часу. Крім того, зазначені позивачем послуги з усного консультування клієнта щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором, ознайомлення з матеріалами кредитної справи та погодження правової позиції фактично охоплюються послугою зі складення позовної заяви та є складовою підготовки позовних матеріалів.

З урахуванням категорії та складності справи, обсягу фактично виконаної адвокатом роботи, незначних витрат процесуального часу, доводів відповідача, а також того, що позовні вимоги були задоволені судом першої інстанції лише частково – у розмірі 20773,62 грн із заявлених 41772,53 грн, тобто на 49,73 %, – колегія суддів вважає за необхідне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу.

При цьому відсутність у відповідача окремої заяви про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, поданої до суду першої інстанції, з огляду на конкретні обставини цієї справи не перешкоджає суду апеляційної інстанції оцінити їх розмір на предмет відповідності критеріям розумності, обґрунтованості та пропорційності.

Таке зменшення відповідає принципу пропорційності цивільного судочинства, закріпленому у ст.11 ЦПК України, та забезпечує справедливий баланс між понесеними позивачем витратами і результатом розгляду справи.

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про зміну рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу та зменшення суми витрат, понесених позивачем у суді першої інстанції, до 4000,00 грн.

Згідно з п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (ч.2 ст.376 ЦПК України).

Згідно з ч.4 ст.376 ЦПК України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Враховуючи викладені висновки апеляційного суду, апеляційна скарга відповідно до п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції – зміні в резолютивній частині шляхом зменшення суми стягнутих з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції з 8000,00 грн до 4000,00 грн, що відповідає принципу пропорційності, передбаченому ст.11 ЦПК України.

Оскільки розподіл судових витрат не пов`язаний із вирішенням позовних вимог по суті спору, а за результатами апеляційного перегляду пропорція задоволених позовних вимог не змінилася, судові витрати, понесені скаржником під час апеляційного перегляду справи, відшкодуванню не підлягають.

Керуючись п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376, ч.ч.2, 4 ст.376, ст.ст.381, 382, 383, 384 ЦПК України

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Слобідського районного суду м.Харкова від 15 січня 2026 року щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 8000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу – змінити, зменшивши суму до 4000,00 грн.

В іншій частині рішення не оскаржувалося та не переглядалося.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду лише у випадках, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складений 17 вересня 2026 року.

Головуючий –

В.Б. Яцина

Судді -

О.В. Маміна

О.Ю. Тичкова.