Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №398/891/26 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

іменем України

17 вересня 2026 року м. Кропивницький

справа № 398/891/26

провадження № 22-ц/4809/1575/26

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах Чельник О.І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С.М., Мурашка С.І.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кошельок»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши за правилами спрощеного (письмового) позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» на заочне рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13 травня 2026 року у складі судді Шинкаренко І.П.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кошельок» (далі по тексту - ТОВ «Кошельок») звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 22 травня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Кошельок» було укладено договір №3248703894-346311 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, на умовах строковості, зворотності, платності, за яким відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов та правил, зазначених у договорі. Вказувало, що відповідач не виконав свої зобов`язання за укладеним договором, не повернув кредит та не сплатив проценти, у зв`язку з чим станом на момент звернення до суду у відповідача за договором від 22 травня 2021 року №3248703894-346311 утворилась заборгованість у розмірі 10944,00 грн, з яких 3200,00 грн – заборгованість за тілом кредиту; 7744,00 грн – заборгованість за відсотками за користування кредитом.Посилаючись на вказані обставини просило суд стягнути на свою користь зазначену заборгованість.

Заочним рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13 травня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кошельок» заборгованість за кредитним договором від 22 травня 2021 року №3248703894-346311 у розмірі 4608 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням ТОВ «Кошельок» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просило вказане рішення суду скасувати в частині відмовлених позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками та ухвалити нове судове рішення про задоволення його позовних вимог у повному обсязі.

В іншій частині рішення суду не оскаржується. Тому відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України перевірці в апеляційному порядку не підлягає.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до вимог ч.1 ст.368, ч.1 ст.369 ЦК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності її учасників, відповідно до ч.13 ст.7, ч.2 ст.247 ЦПК України судове засідання не проводиться і фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Крім того, згідно з ч.ч.4, 5 ст.268 та ст.383 ЦПК України постанова не проголошується, а датою її ухвалення є дата складання повного тексту судового рішення.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції – зміні в частині стягнення відсотків за кредитним договором.

Судом встановлено, що 18.05.2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Кошельок» було укладено договір №3248703894-346311 про надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту. Відповідно до умов договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на таких умовах: сума кредиту становить 3200,00 грн (п.1.1. договору, р.3. паспорту кредиту); початковий строк кредитування становить 22 дні (п.2.1. договору). Згідно з п.3.3. сторони домовились, що погашення кредиту та процентів за користування кредитом здійснюватиметься згідно з графіком платежів, що є додатком до цього договору. Пунктом 3.6. кредитного договору встановлено, що сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення лояльного періоду користування кредитом є відкладальною обставиною у розумінні ст.212 ЦК, що має наслідком подовження строку користування кредитом на умовах, визначених п.п.3.7., 3.8 договору. З наступного дня після закінчення лояльного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 730% річних (п.3.8. договору). Згідно з п.4.1.1. договору позичальник зобов`язався вчасно здійснювати платежі щодо погашення кредиту і процентів, нарахованих за користування кредитом, відповідно до графіку платежів. Згідно з п.4.1.3. договору позичальник зобов`язався у випадку прострочення сплати частини або всі всієї суми кредиту сплатити нараховані проценти за користування кредитом, виходячи з фактичного строку користування кредитом, включаючи день погашення (а.с.9-18,20).

Як свідчить наданий позивачем розрахунок заборгованості у ОСОБА_1 за договором від 22 травня 2021 року №3248703894-346311 утворилась заборгованість у розмірі 10944,00 грн, з яких 3200,00 грн – заборгованість за тілом кредиту; 7744,00 грн – заборгованість за відсотками за користування кредитом (а.с.84-85).

Відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у термін, встановлений договором, та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Паспорт споживчого кредиту також є складовою частиною кредитного договору (а.с.9-18).

Як убачається з повідомлення ТОВ «Тас Лінк» 22 травня 2021 року через платіжну систему ТОВ «Тас Лінк» було проведено успішне зарахування коштів в сумі 3200 грн на карту клієнта НОМЕР_1 згідно договору займу №3248703894-346311 (а.с.22).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Статтею 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно з ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Згідно з нормою ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі по тексту Закон).

Статтею третьою Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.ч.3, 4, 6, 12 ст.11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору.

Статтею 12 Закону передбачено, що у разі, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, виходячи з вимог Закону України «Про електронну комерцію», укладення електронного договору можливо шляхом зазначення електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно з ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що у разі, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Судом встановлено, що строк дії договору про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, складає 22 дні (п.2.1. договору) (а.с.12).

Однак, пунктом 3.6. кредитного договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення лояльного періоду користування кредитом є відкладальною обставиною у розумінні ст.212 ЦК України, що має наслідком подовження строку користування кредитом. При цьому зобов`язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення лояльного періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення лояльного періоду (п. 3.7. договору).

На думку апеляційного суду суд першої інстанції не звернув уваги на умови пунктів 3.6., 3.7 кредитного договору, відповідно до яких сторони погодили продовження строку користування кредитом до 112 днів з моменту укладення договору (22 дні + 90 днів), по закінченню якого у відповідача виникає обов`язок повернути суму кредиту та нарахованих відповідно до умов договору процентів за користування кредитом, а у позивача виникає право отримати виконання обов`язку боржником, тобто право вимоги щодо повернення кредиту та нарахованих процентів. Умовою такого продовження є користування кредитом після закінчення лояльного періоду. Тобто строк кредитування з 22.05.2021 по 12.06.2021 є погодженим сторонами договору. До спливу лояльного періоду у 22 дні відповідач не повернув кредит та не сплатив проценти за користування кредитом, що підтверджується доданим до позовної заяви детальним розрахунком заборгованості. Тобто відповідач продовжив користуватися кредитом після закінчення лояльного періоду, що за договором є відкладальною обставиною, внаслідок настання якої строк користування кредитом продовжився до 112 днів з моменту укладення договору до 10.09.2021.

З детального розрахунку заборгованості за кредитним договором слідує, що за період з 22.05.2021 по 12.06.2021 включно проценти за користування кредитом нараховувалися у розмірі 2,00% (дисконтна процентна ставка в день, в межах лояльного періоду) за кожен день строку користування кредитом 64 грн на день, що складає 1408 грн, що свідчить про те, що нарахування позивачем процентів за користування кредитом у цей період є законним.

Однак, з 13.06.2021 по 10.09.2021 проценти за користування кредитом нараховувалися позивачем у розмірі 2,20%, що суперечить умовам договору, зокрема п.3.8. договору.

Оскільки з 13.06.2021 по 10.09.2021 проценти за користування кредитом становили 2,00% (базова процентна ставка в день) за кожен день строку користування кредитом і такі умови передбачені п.3.8 кредитного договору, то розмір процентів після закінчення лояльного періоду складає 5760 грн (90 днів х 60 грн (2%)), та які підлягають стягненню на користь позивача (а.с.84-85).

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги ТОВ «Кошельок» про стягнення заборгованості за відсотками, що становить 7168 грн (5760 грн + 1408 грн), є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню. З наведених вище підстав оскаржуване рішення суду підлягає зміні.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Тому, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача ТОВ «Кошельок» підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині з підстав, передбачених ч.1 ст.376 ЦПК України, слід змінити, збільшивши розмір заборгованості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кошельок» за кредитним договором від 18.05.2021 №3248703894-346311 до 10368 грн, з яких 3200 грн – заборгованість за тілом кредиту; 7168 грн – заборгованість за відсотками за користування кредитом.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частинами 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний суд цій справі оскаржуване рішення суду змінює, тому відповідно до наведених положень ЦПК України суд змінює розподіл судових витрат.

У зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог ТОВ «Кошельок» відповідно до ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на його користь підлягає стягненню сплачений за подання позовної заяви судовий збір пропорційно до задоволених вимог (94,74%), у розмірі 2294,98 грн та за подання апеляційної скарги пропорційно до задоволених вимог в оскаржуваній частині у розмірі 1557,60 грн, а всього 3852,58 грн.

Пунктом першим частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 зазначено, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2023 року у справі № 726/1142/22.

У позовній заяві ТОВ «Кошельок» заявлено про стягнення з ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції, в якій зазначило, що орієнтовний розмір витрат, які позивач очікує понести у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції становить 10000 грн. До заяви позивач приєднав відповідні докази, а саме: копію договору про надання правової допомоги від 12 лютого 2025 року; додаток від 10 жовтня 2025 року до договору про надання правової допомоги від 12 лютого 2025 року; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДН №5506 Гурському Г.Ю. Загальний розмір витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції становить 10000 грн (а.с.26-27).

Апеляційний суд враховує, що суд першої інстанції визначив розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2000 грн, з урахуванням часткового задоволення позову, а тому колегія суддів вважає за необхідне збільшити цей розмір до 5000 грн, зважаючи на часткове задоволення позовних вимог ТОВ «Кошельок» та положення п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України. Такий розмір витрат на професійну правничу допомогу, на думку колегії суддів, відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.

Крім того, у поданій апеляційній скарзі представник ТОВ «Кошельок» просило стягнути з Денисенка Д.А. 4000 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції та надав докази, які підтверджують надання такої допомоги, а саме копію договору про надання правової допомоги від 12 лютого 2025 року; додаток від 15 жовтня 2025 року до договору про надання правової допомоги від 12 лютого 2025 року; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДН №5506 Гурському Г.Ю. (а.с.86-89).

До суду апеляційної інстанції від відповідача заперечень щодо неспівмірності витрат не надійшло.

Разом з тим визначений позивачем розмір компенсації витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 4000 грн не відповідає загальним засадам цивільного законодавства та критеріям відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, а тому колегія суддів вважає за необхідне зменшити цей розмір до 2000 грн, ураховуючи також часткове задоволення апеляційної скарги позивача. На переконання колегії суддів зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» задовольнити частково.

Заочне рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13 травня 2026 року змінити в частині стягнутого боргу, виклавши у такій редакції.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» (ЄДРПОУ 40842831, Київська область, Бучанський район, с. Чайки, вул. Антонова, буд. 8А) заборгованість за кредитним договором від 22.05.2021 № 3248703894-346311 у загальному розмірі 10368 (десять тисяч триста шістдесят вісім) грн 00 коп, з яких 3200 грн – заборгованість за тілом кредиту; 7168 грн – заборгованість за відсотками за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» (ЄДРПОУ 40842831, Київська область, Бучанський район, с. Чайки, вул. Антонова, буд. 8А) судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у загальному розмірі 3852 (три тисячі вісімсот п`ятдесят дві) грн 58 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» (ЄДРПОУ 40842831, Київська область, Бучанський район, с. Чайки, вул. Антонова, буд. 8А) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 (сім тисяч) грн 00 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя О. І. Чельник

Судді С. М. Єгорова

С.І.Мурашко