Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №390/1528/26 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 вересня 2026 року м. Кропивницький

справа № 390/1528/26

провадження № 22-ц/4809/1550/26

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С. М., Чельник О. І.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідачі – Другий відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,

третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного (письмового) позовного провадження, без повідомлення учасників справи, цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Патрашко Ірини Анатоліївни, яка представляє інтереси ОСОБА_1 , на ухвалу Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 02 червня 2026 року у складі судді Бойко І. А. і

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовної заяви

В травні 2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі – Другий відділ ДВС у м. Черкаси), Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі – АТ КБ «ПриватБанк») та просила:

-визнати протиправними дії державної виконавчої служби Другого відділу ДВС у м. Черкаси КМУ МЮУ з неправомірного утримання коштів банківської комісії при здійсненні переказів цільових коштів з виплати боргу стягувачу ОСОБА_1 ;

-скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження № 2/390/249/25 (справа № 390/502/25) від 21 березня 2026 року;

-зобов`язати Другий відділ ДВС у м. Черкаси КМУ МЮУ відновити виконавче провадження та вжити заходів для повного виконання рішення суду, а саме стягнення недоплаченої суми у розмірі 1,28 грн;

-зобов`язати АТ КБ «ПриватБанк» здійснювати зарахування цільових коштів, що надходять від органів державної виконавчої служби на користь ОСОБА_1 без утримання комісії за нецільове поповнення рахунку.

Позовна заява мотивована тим, що державним виконавцем передчасно закінчено виконавче провадження без фактичного виконання рішення суду в повному обсязі, оскільки із присуджених позивачу 255,51 грн фактично зараховано 254,23 грн через утримання банківської комісії у розмірі 1,28 грн.

Позивач вважала, що така комісія неправомірно утримана за рахунок стягувача, а не боржника, а державний виконавець не перевірив повноту виконання рішення та не вжив заходів для усунення порушення, у зв`язку з чим постанова про закінчення виконавчого провадження підлягає скасуванню, а провадження — відновленню для повного виконання судового рішення.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 02 червня 2026 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, АТ КБ «Приватбанк» про визнання протиправними дій державної виконавчої служби, скасування постанови про закінчення виконавчого провадження та зобов`язання вчинити пені дії, передано на розгляд до Соснівського районного суду міста Черкас.

Ухвала суду мотивована тим, що подане ОСОБА_1 звернення за формою, статусом учасників та змістом заявлених вимог є саме позовною заявою, а тому підсудність справи має визначатися за загальними правилами територіальної підсудності ЦПК України.

Оскільки основний відповідач — Другий відділ ДВС у місті Черкаси, до якого заявлено більшість позовних вимог, а також боржник ОСОБА_2 знаходяться у м. Черкаси, суд першої інстанції дійшов висновку, що справа не підсудна Кропивницькому районному суду Кіровоградської області та підлягає передачі за територіальною підсудністю до Соснівського районного суду м. Черкас.

Короткий зміст апеляційної скарги

В апеляційній скарзі адвокат Патрашко І. А., яка представляє інтереси ОСОБА_1 просить:

-ухвалу Кропивницького районного суду від 02 червня 2026 року скасувати;

-визнати протиправними дії державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо передчасного винесення постанови про закриття виконавчого провадження № 2/390/249/25 у межах справи № 390/502/25;

-скасувати постанову державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 24 лютого 2026 року про закриття виконавчого провадження № 2/390/249/25 (справа № 390/502/25); Зобов`язати Другий відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відновити вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 2/390/249/25.

Апеляційна скарга мотивована тим, щосуд першої інстанції помилково передав справу на розгляд до Соснівського районного суду м. Черкас, оскільки спір фактично стосується оскарження дій державного виконавця під час виконання рішення Кропивницького районного суду, а тому відповідно до статей 447, 448 ЦПК України така скарга має розглядатися саме судом, який ухвалив рішення та видав виконавчий документ.

Виконавче провадження було закінчено передчасно, оскільки рішення суду фактично не виконано в повному обсязі: із присуджених 255,51 грн стягувачу надійшло 254,23 грн, а 1,28 грн було утримано як банківську комісію.

Банківська комісія не повинна зменшувати присуджену стягувачу суму, а витрати виконавчого провадження мають покладатися не на стягувача.

Відзив на апеляційну скаргу

Від Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, АТ КБ «Приватбанк» про визнання протиправними дій державної виконавчої служби, скасування постанови про закінчення виконавчого провадження та зобов`язання вчинити пені дії, передано на розгляд до Соснівського районного суду міста Черкаси.

Відзивів на апеляційну скаргу від інших учасників справи не надходило, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.

Розгляд справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.

З приписами частини другої статті 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду, зазначену в пункті 9 частини 1 статті 353 цього Кодексу, зокрема, ухвала про передачу справи на розгляд іншого суду, розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно частини тринадцятої статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.

Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року за № 3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

За змістом п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Разом з тим, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності.

При цьому підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції.

Згідно з нормами процесуального закону завданням інституту підсудності є розподіл цивільних справ між судами загальної юрисдикції для більш швидкого і правильного розгляду і вирішення справи, найбільш ефективного захисту прав, свобод та інтересів суб`єктів права.

Дотримання судами процесуальних норм інституту підсудності є вимогою ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке гарантує, що кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Територіальна юрисдикція (підсудність) визначається правилами статей 26-32 ЦПК, зокрема, правилами загальної, альтернативної та виключної підсудності.

За загальним правилом (стаття 27 ЦПК) підсудність визначається місцем проживання або місцезнаходженням відповідача.

Відповідно до положень частини другої статті 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

За змістом статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби під час виконання судового рішення порушено їхні права чи свободи.

Згідно з частиною першою статті 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Разом з тим, у цій справі ОСОБА_1 реалізувала право на судовий захист шляхом звернення до суду не зі скаргою в порядку зазначених норм, а з позовною заявою до двох відповідачів із заявленням відповідних позовних вимог.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 звернулася до суду саме з позовом до Другого відділу ДВС у місті Черкаси та АТ КБ «ПриватБанк», у якому просила визнати протиправними дії ДВС щодо утримання банківської комісії, скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження, зобов`язати ДВС відновити виконавче провадження та стягнути недоплачені 1,28 грн, а також зобов`язати АТ КБ «ПриватБанк» здійснювати зарахування відповідних коштів без утримання комісії (а. с. 1-10).

Зі змісту вказаної позовної заяви слідує, що ОСОБА_1 сама визначила поданий процесуальний документ як позовну заяву, зазначила себе позивачем, а Другий відділ ДВС у місті Черкаси та АТ КБ «ПриватБанк» — відповідачами.

Крім того, заявлені нею вимоги не обмежуються оскарженням рішення чи дій державного виконавця, оскільки окрему позовну вимогу пред`явлено до АТ КБ «ПриватБанк» про зобов`язання здійснювати зарахування коштів без утримання банківської комісії.

Таким чином, суд вважає, що характер і сукупність заявлених вимог, а також визначений позивачем суб`єктний склад учасників свідчать про звернення ОСОБА_1 до суду саме в порядку позовного провадження, а тому подане нею звернення є позовною заявою, а не скаргою на дії державного виконавця в порядку судового контролю за виконанням судового рішення.

У зв`язку з викладеним територіальна підсудність цієї справи підлягає визначенню за загальними правилами, встановленими статтями 27–32 ЦПК України.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням Другого відділу ДВС у місті Черкаси, до якого пред`явлено основну частину позовних вимог, є: 18018, Черкаська область, м. Черкаси, проспект Хіміків, 50, що територіально відноситься до юрисдикції Соснівського районного суду міста Черкас.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 звернулась до суду саме в порядку позовного провадження, а основна частина позовних вимог пред`явлена до юридичної особи, місцезнаходження якої віднесено до територіальної юрисдикції Соснівського районного суду міста Черкас, суд погоджується з висновком суду першої інстанції про непідсудність справи Кропивницькому районному суду Кіровоградської області та наявність передбачених пунктом 1 частини першої статті 31 ЦПК України підстав для передачі справи на розгляд до Соснівського районного суду міста Черкас.

Доводи апеляційної скарги про помилковість передачі справи до Соснівського районного суду міста Черкас та необхідність її розгляду Кропивницьким районним судом як судом, який видав виконавчий документ, колегія суддів відхиляє, оскільки ОСОБА_1 звернулася до суду саме з позовом, а не зі скаргою на дії державного виконавця в порядку статей 447–448 ЦПК України, тому підсудність справи правильно визначена за загальними правилами територіальної підсудності.

Суд не надає оцінку доводам апеляційної скарги щодо передчасного закінчення виконавчого провадження, неповного виконання рішення суду та неправомірного утримання банківської комісії, оскільки вони стосуються суті заявлених позовних вимог, тоді як предметом апеляційного перегляду є виключно ухвала суду першої інстанції про передачу справи за підсудністю.

Під час апеляційного розгляду представником позивача подано заяву, в якій заявник просить змінити процесуальний статус АТ КБ «ПриватБанк», виключивши його з числа відповідачів та залучивши до участі у справі як третю особу, а також доповнити позов новою вимогою до Другого відділу ДВС щодо включення банківської комісії у розмірі 1,28 грн до витрат виконавчого провадження та її стягнення з боржника.

Суд зазначає, що відповідно до частини шостої статті 367 ЦПК України в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Крім того, предметом перегляду у даній справі є ухвала суду першої інстанції про передачу справи за підсудністю, законність та обґрунтованість якої перевіряється виходячи з обставин справи, які існували на час її постановлення.

Тому викладені у заяві вимоги щодо зміни процесуального статусу АТ КБ «ПриватБанк» та доповнення позовних вимог не підлягають вирішенню судом апеляційної інстанції під час цього перегляду оскаржуваної ухвали.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення питання.

Оскільки суд першої інстанції постановив ухвалу з додержанням норм процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції без змін, суд не здійснює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката Патрашко Ірини Анатоліївни, яка представляє інтереси ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а ухвалу Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 02 червня 2026 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий суддя С. І. Мурашко

Судді С. М. Єгорова

О. І. Чельник