Постанова від 11 листопада 2025 р. у справі №2-562/11 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 листопада 2025 року м. Кропивницький

справа № 2-562/11

провадження № 22-ц/4809/1599/25

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Карпенка О. Л. (головуючий, суддя-доповідач), Мурашка С. І., Чельник О. І.,

за участю секретаря судового засідання Гончар О. В.,

учасники справи:

заявник – Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»,

заінтересовані особи:

1)державний виконавець Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Компанієць Віталій Сергійович (суб`єкт оскаржуваної бездіяльності та рішення),

2)ОСОБА_1 (боржник у виконавчому провадженні);

3)ОСОБА_2 (солідарний боржник за рішенням суду)

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на ухвалу Подільського районного суду міста Кропивницького (суддя Шевченко І. М.) від 05.08.2025,

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст позовних вимог

09.12.2024 Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» засобами поштового зв`язку звернулося до Ленінського районного суду м. Кіровограда зі скаргою на бездіяльність та рішення державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Компанійця Віталія Сергійовича у виконавчому провадженні № 57368620.

Скаргу обґрунтовано тим, що рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 10.06.2011 у справі 2-252/11 стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» заборгованість за кредитним договором N 596 від 25.09.2007 у pозміpi 23 488,94 дол. США, що eквівалентно 189 717,92 грн, сплачений судовий збір у pозмірі 1700,00 грн, витрати на інформаційне забезпечення у pозміpi 120,00 грн та витрати на повідомлення відповідачів про дату розгляду справи через оголошення у пресі у сумі 70,00 грн.

На підставі вказаного рішення суд видав виконавчий лист, який стягувач пред`явив до виконання.

За період 10.10.2018 – 01.03.2024 за виконавчим провадженням № 57368620 до Банку надійшли кошти у сумі 170478,52 грн, що після їх конвертації у валюту боргу становить 6024,21 дол. США.

Відтак рішення суду є невиконаним. Проте, 01.03.2024 державний виконавець Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Компанієць В. С. на підставі п. 9 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виніс постанову про закінчення виконавчого провадження № 57368620.

27.11.2024 представник стягувача АТ «Державний ощадний банк України» ознайомився з матеріалами виконавчого провадження та отримав копію постанови державного виконавця від 01.03.2024 про закінчення виконавчого провадження № 57368620.

Стягувач вважає, що постанова про закінчення виконавчого провадження № 57368620, винесена без повного виконання рішення суду від 10.06.2011 у справі № 2-252/2011, є порушенням норм Закону «Про виконавче провадження» та законних інтересів стягувача, а відтак є незаконною та підлягає скасуванню.

З огляду на таке заявник просив суд:

1)визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Компанійця Віталія Сергійовича у виконавчому провадженні № 57368620;

2)визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Компанійця Віталія Сергійовича від 01.03.2024 про закінчення виконавчого провадження.

2.Короткий зміст рішення суду

05.08.2025 Подільський районний суд міста Кропивницького постановив ухвалу, якою скаргу АТ «Державний ощадний банк України», заінтересовані особи: державний виконавець Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Компанієць Віталій Сергійович, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , на рішення державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Компанієць Віталія Сергійовича залишив без задоволення.

Судове рішення мотивоване тим, що державний виконавець діяв у межах резолютивної частини рішення суду, викладеної у виконавчому листі, та вимог закону.

Крім того, суд вказав, що 13.10.2020 державний виконавець завершив виконавче провадження відповідно до п. 9 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. 22.10.2020 постанову про закінчення виконавчого провадження було надіслано рекомендованими листами всім сторонам виконавчого провадження, які могли своєчасно дізнатися про хід виконавчого провадження та його закінчення у зв`язку з повним виконанням.

З огляду на це суд констатував відсутність підстав для задоволення скарги АТ «Державний ощадний банк України».

3.Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Заявник Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» звернувся до Кропивницького апеляційного суду з апеляційною скаргою на ухвалу Подільського районного суду міста Кропивницького від 05.08.2025 у справі №2-562/11 та просить скасувати її повністю та ухвалити нове судове рішення, яким визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Компанійця В. С. у виконавчому провадженні № 57368620, а також визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Компанійця В. С. від 01.03.2024 про закінчення виконавчого провадження.

Апелянт вважає, що оскаржуване судове рішення незаконним та необґрунтованим, таким, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а відтак підлягає скасуванню.

Згідно з матеріалами двох виконавчих проваджень (виконавчого провадження № 57368620 про стягнення заборгованості з ОСОБА_3 та виконавчого провадження № 59282948 про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 ) за період 2011 – 2024 років солідарно стягнуто з боржників 189717,92 грн, виконавчий збір та витрати виконавчого провадження у повному обсязі.

Суд першої інстанції не врахував положення ст. ст. 192, 524, 533 ЦК України щодо валюти виконання зобов`язання, а також те, що рішенням суду з боржників ОСОБА_1 і ОСОБА_2 заборгованість підлягає стягненню в іноземній валюті – доларах США, а не в національній валюті України – гривні. Вказаний у рішенні суду еквівалент заборгованості в гривнях був визначений судом на день ухвалення рішення, але він не відповідає курсу валют на день його виконання.

За рішенням суду стягувачу мала бути перерахована сума стягуваних коштів саме в іноземній валюті, визначеній судом, а не її еквівалент у національній валюті України, що відповідає усталеній практиці Верховного Суду, яку суд першої інстанції до уваги не взяв.

Отже, висновок суду про те, що рішення на підставі виконавчого листа є виконаним, а дії та рішення державного виконавця відповідали закону, є хибним.

Висновок суду про те, що стягувач у виконавчому провадженні пропустив строк на оскарження суперечить обставинам справи. Оскаржувану постанову державного виконавця представник стягувача отримав 27.11.2024, відтак десятиденний строк на її оскарження розпочався 28.11.2024, а його закінчення припало на останній робочий день – 09.12.2024, коли й було подано скаргу. При цьому, посилання суду на ранішу постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження щодо ОСОБА_2 є безпідставним, оскільки вона не є предметом оскарження з боку стягувача.

4.Щодо відзивів на апеляційну скаргу

До Кропивницького апеляційного суду від державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Компанійця Віталія Сергійовича та заінтересованої особи ОСОБА_1 відзиви на апеляційну скаргу не надійшли.

Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3 ст. 360 ЦПК України).

У відзиві на апеляційну скаргу, який до суду подала заінтересована особа ОСОБА_2 , викладено незгоду з вимогами та доводами апелянта. Зокрема, сторони у справі № 2-562/11 погодилися із заочним рішенням суду про стягнення з солідарних боржників на користь банку заборгованості як у доларах США, так і в еквіваленті, визначеному у гривнях. Рішення суду виконувалося щодо кожного із солідарних боржників окремо. 13.10.2020 державний виконавець закрив виконавче провадження № 59282515 щодо боржниці ОСОБА_2 у зв`язку із повним виконанням рішення суду. Цю постанову АТ «Ощадбанк» не оскаржив. Крім того, оскаржувану постанову державного виконавця від 01.03.2024 заявник отримав 27.11.2024, відтак строк на її оскарження сплипув 06.11.2024, а скаргу стягувач подав 09.11.2024, тобто з пропуском встановленого законом строку. Питання про поновлення пропущеного строку заявник не поставив. Таким чином, суд повно і правильно встановив обставини справи й ухвалив обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні скарги АТ «Ощадбанк».

5.Короткий зміст пояснень учасників справи у судовому засіданні 12.11.2025

Представник АТ «Державний ощадний банк України» адвокат Безверха Ірина Петрівна підтримала апеляційну скаргу.

Заінтересована особа (суб`єкт оскаржуваної бездіяльності та рішення) - державний виконавець Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Компанієць Віталій Сергійович повідомлений належним чином про час, дату та місце розгляду справи, але в призначений час до суду не з`явився.

Заінтересована особа (боржник у виконавчому провадженні № 57368620) – ОСОБА_1 повідомлений належним чином про час, дату та місце розгляду справи, але в призначений час до суду не з`явився.

Заінтересована особа (боржник у виконавчому провадженні № 59282948) – ОСОБА_2 апеляційну скаргу не визнала з підстав, викладених у її відзиві на скаргу.

Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

За таких обставин суд на місці постановив ухвалу про розгляд справи за відсутності учасників справи, які до суду не з`явилися.

6.Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частин 1, 2, 4 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скаргиза наявними у ній доказами, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що судове рішення (ухвала суду) першої інстанції не відповідає зазначеним нормам закону, протевимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню частково.

7.Суд першої інстанції встановив такі неоспорювані обставини:

10.06.2011 Ленінський районний суд м. Кіровограда ухвалив заочне рішення у справі № 2-252/2011 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» заборгованості за кредитним договором № 596 від 25.09.2007 у розмірі 23488,94 доларів США, що еквівалентно 189 17,92 грн, судовий збір розмірі 1700,00 грн, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 грн та витрати на повідомлення відповідачів про дату розгляду справи через оголошення в газеті в сумі 70,00 грн.

Вказане рішення суду набрало законної сили, сторонами не оскаржувалось.

09.08.2011 Ленінський районний суд м. Кіровограда видав виконавчий лист № 2-562/2011 про стягнення з ОСОБА_1 кредитної заборгованості за кредитним договором № 596 від 25.09.2007 у розмірі 23488,94 доларів США, що еквівалентно 189717,92 грн, судовий збір розмірі 1700,00 грн, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120,00 грн та витрати на повідомлення відповідачів про дату розгляду справи через оголошення в газеті в сумі 70,00 грн.

10.10.2018 державний виконавець, відповідно до ст. ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження», виніс постанову про відкриття виконавчого провадження, яку направив сторонам до виконання та до відома.

01.03.2024 державний виконавець Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Компанійцем В. С. відповідно до п.9 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виніс постанову про закінчення виконавчого провадження № 57368620.

Крім того, суд встановив, що інший виконавчий лист № 2-562/2011, виданий Ленінським районним судом м. Кіровограда від 09.08.2011 про стягнення з ОСОБА_2 (солідарно) заборгованості за кредитним договором в сумі 23488,94 дол. США, що еквівалентно 189717,92 грн, судові витрати у сумі 1820,00 грн на користь філії - Кіровоградське обласне управління АТ «Ощадбанк» знаходився в провадженні державного виконавця Машнягуци А.О. (АСВП № 59282515), виконавче провадження було відкрите 06.06.2019 і 13.10.2020 завершено на підставі п.9 ст. 39 3акону України «Про виконавче провадження».

22.10.2020 постанову про закінчення виконавчого провадження № 59282515 направлено до ПАТ «Державний ощадний банк» філія Кіровоградське обласне управління АТ «Ощадбанк» відповідно до реєстру відправлень вихідної кореспонденції Подільського ВДВС м. Кропивницький, що підтверджується матеріалами виконавчого провадження.

8.Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

8.1.Норми права та їх джерела

Відповідно до п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

За ст. 129-1 Основного Закону суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» (далі – Закон № 1404-VIII).

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі – рішення) – сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусовому виконанню підлягають рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень (ст. 3 Закону № 1404-VIII).

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (ч. 1 ст. 5 Закону № 1404-VIII).

Так відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження»).

Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження»).

За змістом рішення Конституційного Суду України від 26.06.2013 № 5-рп/2013 у справі № 1-7/2013 виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

У ч. 4 ст. 10 ЦПК України та у ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

ЄСПЛ у рішенні у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене ст. 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

У рішенні від 05.07.2012 у справі «Глоба проти України» ЄСПЛ зазначив, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції.

У такому сенсі відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном.

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 13 Закону № 1404-VIII).

У постанові від 06.04.2026 у справі № 545/304/22 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду виснував іnter alia: «На підставі зазначеного можна зробити висновок, що належне виконання державним виконавцем покладених на нього обов`язків гарантує, зокрема, непорушність майнових прав як стягувача, так і боржника».

Виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VIII).

Отже, закінчуючи виконавче провадження із зазначених підстав, державний виконавець зобов`язаний пересвідчитися, що відповідне зобов`язання виконано у чіткій відповідності з резолютивною частиною рішення суду.

Водночас джерелом відомостей про фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом можуть бути будь-які докази, що містять відповідну інформацію, вид і форма яких залежить від суті та змісту покладеного на боржника зобов`язання.

8.2.Оцінка аргументів учасників справи та висновків суду першої інстанції

У справі, яка переглядається в апеляційному порядку, суд правильно встановив, що заочним рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 10.06.2011 у справі № 2-252/2011 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» заборгованість за кредитним договором № 596 від 25.09.2007 у розмірі 23488,94 доларів США, що еквівалентно 189 17,92 грн, судовий збір розмірі 1700,00 грн, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 грн та витрати на повідомлення відповідачів про дату розгляду справи через оголошення в газеті в сумі 70,00 грн.

Рішення суду у справі № 2-252/2011 набрало законної сили 20.06.2011, а суд видав 09.08.2011 два окремі виконавчі листи відносно солідарних боржників: ОСОБА_1 (а. с. 85 – 86) та ОСОБА_2 (а. с. 87 – 88).

10.10.2018 державний виконавець Подільського відділу державної виконавчої служби міста Кропивницький Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Голік М. Б. на підставі виконавчого листа № 20562/11, виданого 09.08.2011 Ленінським районним судом м. Кіровограда щодо боржника ОСОБА_1 ,, відкрито виконавче провадження № 57368620.

01.03.2024 державний виконавець Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Компанієць В. С. на підставі п. 9 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виніс постанову про закінчення виконавчого провадження № 57368620.

Матеріали витребуваної на підставі ухвали Ленінського районного суду м. Кіровограда від 18.02.2025 (а. с. 29) копії виконавчого провадження № 57368620 не містять доказів того, що державний виконавець Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Компанієць В. С. відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» надіслав стягувачу АТ «Ощадбанк» копію постанови від 01.03.2024 про закінчення виконавчого провадження.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що 27.11.2024 представник АТ «Ощадбанк» Безверха І. П. ознайомилася з виконавчим провадженням № 57368620 (а. с. 8).

Оскільки докази доведення державним виконавцем до відома стягувача свого рішення про закриття виконавчого провадження у справі відсутні, відтак про це рішення стягувачу стало відомо 27.11.2024.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Натомість згідно з п. «а» ч. 1 ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.

Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ст. 123 ЦПК України).

Ту саму норму, яку містить п. «а» ч. 1 ст. 449 ЦПК України, також містить п. «а» ч. 1 ст. 341 ГПК України.

У п. 56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 920/149/18 вказано: «під час оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця, на виконанні яких перебуває виконавчий документ господарського суду, слід дотримуватися відповідних положень ГПК України, вміщених у розділі VI «Судовий контроль за виконанням судових рішень», зокрема щодо права на звернення зі скаргою у строк десять календарних днів, визначений пунктом «а» частини першої статті 341 цього Кодексу».

Законодавець не відносить пропуск строку на подання скарги на дії виконавця до підстав відмови у задоволенні скарги. Пропуск строку на подання скарги на дії виконавця є підставою для залишення скарги без розгляду (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 2602.2025 у справі № 361/717/13-ц).

Суд першої інстанції у мотивувальній частині оскаржуваного рішення констатував, що строк на оскарження постанови державного виконавця Компанійця В. С. від 01.03.2024 про закінчення виконавчого провадження № 57368620 сплинув для стягувача 06.12.2024, однак заяву про поновлення строку на оскарження той не подав.

За таких обставин суд мав застосувати наслідки пропуску процесуального строку, встановлені ст. 126 ЦПК України, тобто мав залишити скаргу без розгляду. Однак суд розглянув скаргу по суті, відхилив доводи заявника про неповне виконання рішення суду та відмовив у задоволенні скарги. Тобто розглянув її по суті.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з висновками суду першої інстанції та доводами ОСОБА_2 про нібито звернення АТ «Ощадбанк» до суду зі скаргою з пропуском встановленого строку.

По-перше, відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у вже згаданій постанові від 13.03.2019 у справі № 920/149/18, під час оскарження рішень виконавців до суду підлягає застосуванню саме той строк, який встановлений процесуальним кодексом, тобто в календарних днях(спеціальна норма), а не у робочих днях, як це передбачено ч. 5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» (загальна норма).

По-друге, за встановленими ст. ст. 123, 124 ЦПК України правилами початку та закінчення процесуальних строків, строк на звернення АТ «Ощадбанк» до суду зі скаргою на постанову державного виконавця від 01.03.2024 про завершення виконавчого провадження № 57368620 розпочався з наступного дня, після того, коли стягувач дізнався про таке рішення виконавця (27.11.2024), тобто з 28.11.2024. Останній (десятий) календарний день строку для подання до суду скарги – 07.12.2024 (субота), відтак останнім днем строку є перший після нього робочий день – 09.12.2024. При цьому, згідно з ч. 6 ст. 124 ЦПК України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку. Заявник подав скаргу до Ленінського районного суду м. Кіровограда, здавши її на пошту 09.12.2024 (в останній день строку), що підтверджується відбитком штемпеля оператора поштового зв`язку на конверті (а. с. 13). Отже, стягувач у виконавчому провадженні № 57368620 звернувся до суду зі скаргою на постанову державного виконавця від 01.03.2024 у строк, встановлений п. «а» ч. 1 ст. 449 ЦПК України.

По-третє, наразі предметом оскарження є рішення (постанова) державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Компанійця В. С. про закриття виконавчого провадження № 57368620 з виконання виконавчого листа № 2-562/11 у якому стягувач – АТ «Ощадбанк», а боржник – ОСОБА_1 . Тому посилання суду першої інстанції на те, що стягувач міг бути ознайомлений з постановою державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Машнягуц А. О. від 13.10.2020 про закриття виконавчого провадження № 59282948 з виконання виконавчого листа № 2-562/11, за яким стягувач – АТ «Ощадбанк», а боржник – ОСОБА_2 , у зв`язку повним фактичним виконання, не має значення для розгляду скарги, яку подав заявник, адже вона подана в іншому виконавчому провадженні, відповідно оскаржується інше рішення державного виконавця, строк на його оскарження обчислюється окремо.

Отже, стягувач у виконавчому провадженні № 57368620 – АТ «Ощадбанк» звернувся до суду зі скаргою на постанову державного виконавця про закриття виконавчого провадження у строк, встановлений п. «а» ч. 1 ст. 449 ЦПК України, відтак суд першої інстанції дійсно мав підстави для її розгляду по суті.

Щодо суті оскаржуваної ухвали, то вона зводиться до висновку суду про те, що державний виконавець виконав рішення суду відповідно до його резолютивної частини, викладеної у виконавчому листі, та вимог закону.

З таким висновком суду колегія суддів апеляційного суду не погоджується.

Згідно з виконавчим листом із ОСОБА_1 на користь АТ «Ощадбанк» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 596 від 25.09.2007 у розмірі 23488,94 доларів США, що еквівалентно 189 17,92 грн, судовий збір розмірі 1700,00 грн, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 грн та витрати на повідомлення відповідачів про дату розгляду справи через оголошення в газеті в сумі 70,00 грн.

У постанові Верховного Суду України від 01.11.2017 у справі № 6-1063цс17 про оскарження постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження з виконання рішення суду про стягнення кредитної заборгованості, проаналізувавши положення ст. 99 Конституції України, ст. ст. 192, 524, 533 ЦК України та норми Закону України «Про виконавче провадження» у відповідній редакції, сформульовано висновок про те, що судове рішення не може змінювати зміст договірного зобов`язання, що існувало між сторонами, тобто воно залишається грошовим зобов`язанням в іноземній валюті, а тому судове рішення підлягає примусовому виконанню з урахуванням особливостей, визначених ст. 53 Закону України «Про виконавче провадження».

У пунктах 55, 56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 761/12665/14-ц сформульовано висновок щодо застосування тих самих норм матеріального права, а саме: «У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквіваленту такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні. Перерахування стягувачеві суми у національній валюті України чи іншій валюті, аніж валюта, зазначена у резолютивній частині судового рішення, не вважається належним виконанням судового рішення».

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.12.2019 у справі № 2-910/11, прийнятій за аналогічних обставин справи, копія якої міститься у справі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц сформульовано висновок: «У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику. Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України».

На час здійснення виконавчого провадження № 57368620 норми ст. ст. 192, 524, 533 ЦК України змін не зазнали.

Відтак у виконавчому провадженні № 57368620 виконання виконавчого листа, виданого Леніським районним судом м. Кіровограда на підставі заочного рішення суду від 10.06.2011 у справі № 2-252/2011 стосовно боржника ОСОБА_1 , мало здійснюватися шляхом переказу стягувачеві вказаної у резолютивній частині рішення суми в іноземній валюті - 23488,94 долара США, а не її еквівалента у гривні.

Натомість з пояснень учасників справи, які викладені у їх заявах по суті, копії виконавчого провадження вбачається, що на виконання заочного рішення суду у справі № 2-562/11 АТ «Ощадбанк» було перераховано вказаний у резолютивній частині рішення суми боргу у національній валюті України - 189 17,92 грн (згідно з заочним рішенням суду – це еквівалент суми боргу 23488,94 долара США станом на 21.03.2011).

Стягувач, отримавши таке виконання, сам конвертував отримані кошти у валюту зобов`язання за поточним курсом гривні до долара США, що, за його розрахунком, становить 6024,20 долара.

При цьому за даними сайту НБУ (https://bank.gov.ua/ua/markets/exchangerates) офіційний курс гривні до долара США з 21.03.2011 до 01.03.2024 зріс з 79,477 грн за 1 долар США до 38,0492 грн за 1 долар США.

Перерахування стягувачеві у виконавчому провадженні АТ «Ощадбанк» стягуваної з боржника ОСОБА_1 заборгованості в іншій валюті, аніж зазначеній у резолютивній частині заочного рішення суду у справі № 2-256/11, тобто у її еквіваленті у національній валюті України, визначеному на час пред`явлення позову (подання заяви про зміну розміру позовних вимог) не вважається належним виконанням судового рішення.

Перед прийняттям постанови про закінчення виконавчого провадження державний виконавець зобов`язаний встановити факт виконання відповідного рішення боржником та повноту такого виконання.

Недотримання зазначеного обов`язку виконавцем є об`єктом судового контролю за виконанням судових рішень у цивільних справах.

Суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та всупереч покладеному на нього ч. 4 ст. 263 ЦПК України обов`язку не врахував відповідні висновки Верховного Суду, а тому ухвалив помилкове судове рішення (ухвалу).

Оскаржувана постанова державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Компанійця В. С. від 01.03.2024 про закінчення виконавчого провадження № 57368620 винесена передчасно, тобто без повного та належного виконання заочного рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 10.06.2011 у справі № 2-256/11, тому скарга АТ «Ощадбанк» у частині скасування зазначеної постанови підлягає задоволенню.

Вирішуючи вимогу заявника про визнання бездіяльності державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Компанійця Віталія Сергійовича у виконавчому провадженні № 57368620 протиправною, колегія суддів апеляційного суду виходить з такого.

За змістом ст. 447-1 ЦПК України об`єктами судового контролю за виконанням судових рішень у цивільних справах є відповідні рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.

Отже, рішення (індивідуальний акт), дії або бездіяльність виконавця є самостійними об`єктами оскарження, які законодавець розрізняє.

Зміст скарги, яку до суду першої інстанції подав стягувач АТ «Ощадбанк», зокрема її мотиви, дають підстави для висновку, що об`єктом оскарження є саме рішення державного виконавця у формі постанови від 01.03.2024 про закінчення виконавчого провадження № 57368620.

Бездіяльність можна визначити як певну форму поведінки особи, яка полягає у невиконанні нею дій, які вона повинна була і могла вчинити відповідно до покладених на неї посадових обов`язків згідно із законодавством України.

Однак у скарзі не наведено окремих додаткових обставин, які б вказували саме на бездіяльність державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Компанійця В. С. під час здіснення виконавчого провадження № 57368620.

Отже заявник у цій скарзі не розмежував поняття рішення і бездіяльності державного виконавця.

Відтак у задоволенні скарги у цій частині належить відмовити.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 – 384, 450ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Вимоги апеляційної скарги Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» задовольнити частково.

Ухвалу Подільського районного суду міста Кропивницького від 05.08.2025 скасувати й постановити нове судове рішення.

Постанову державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Компанійця Віталія Сергійовича від 01.03.2024 про закінчення виконавчого провадження № 57368620 визнати неправомірною та скасувати.

У задоволенні заяви в частині визнання бездіяльність державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Компанійця Віталія Сергійовича у виконавчого провадження № 57368620 протиправною відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 17.09.2026.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 3 ст. 394 ЦПК України.

Головуючий О. Л. Карпенко

Судді: С. І. Мурашко

О. І. Чельник