Вирок від 16 вересня 2026 р. у справі №344/2792/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 344/2792/26

Провадження № 11-кп/4808/475/26

Категорія ч.4 ст. 185 КК України

Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1

Суддя-доповідач ОСОБА_2

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано – Франківського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_3 ,

суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,

з участю прокурора ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

захисника ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційною скаргою зі змінами заступника керівника Івано – Франківської обласної прокуратури ОСОБА_10 на вирок Івано – Франківського міського суду від 11 червня 2026 року, згідно якого

ОСОБА_8 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Нова Каховка, Херсонської

області, житель АДРЕСА_1 ,

громадянин України, з середньою освітою, неодружений,

непрацюючий, раніше неодноразово судимий, остання

судимість 08.07.2025 року вироком Богородчанського

районного суду за ч.1 ст. 309 КК України до покарання у

виді пробаційного нагляду на строк один рік,

обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185, ч.2 ст. 309, ч.3 ст. 389 КК України,

в с т а н о в и л а :

вироком суду ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.2 ст.309, ч.3 ст.389 КК України та призначено покарання:

- за ч.2 ст.309 КК України – у виді позбавлення волі на строк один рік;

- за ч.3 ст.389 КК України – у виді обмеження волі на строк один рік.

На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено обвинуваченому покарання за сукупністю кримінальних правопорушень - у виді позбавлення волі на строк один рік.

На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання покарань, призначених за даним вироком та вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13.03.2026 року призначено ОСОБА_8 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк два роки один місяць.

Призначено ОСОБА_8 за ч.4 ст.185 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років.

На підставі ч.1 ст.71 КК України, частково приєднано невідбуте покарання за даним вироком та вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13.03.2026 року та призначено ОСОБА_8 остаточне покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі на строк п`ять років два місяці.

Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_8 вказано рахувати з моменту фактичного затримання з 09.04.2026 року.

Зараховано в строк покарання, частково відбуте ним покарання за вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13.03.2026 року з 09.04.2026 року до вступу цього вироку в законну силу з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Скасовано арешт накладений на майно ухвалами слідчих суддів Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16.01.2026 року та від 14.04.2026 року.

Заставу в сумі 66 560 гривень після набрання вироком законної сили вказано повернути заставодавцю ОСОБА_11 .

Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_8 на користь держави – 6 382 гривні 44 копійки витрат за проведення судових експертиз.

Судом встановлено, що ОСОБА_8 вчинив: таємне викрадення чужого майна (крадіжці), вчинене повторно, в умовах воєнного стану, незаконне придбання та зберігання психотропних речовин без мети збуту, вчинене протягом року після засудження за ст.309 КК України та ухилення від відбування покарання у виді пробаційного нагляду, за таких обставин.

15.12.2025 року о 09 год. 50 хв., ОСОБА_8 зайшов до приміщення магазину «YUKI», що по вул. Гетьмана Мазепи, 168, м. Івано-Франківськ.

Перебуваючи у вказаному магазині ОСОБА_8 побачив на товарно-виставкових стелажах матеріальні цінності, після чого в нього виник умисел на таємне викрадення чужого майна.

Реалізовуючи свій протиправний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_8 , діючи умисно, повторно, у період дії на території України воєнного стану, який введений згідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, продовженого відповідно до Указу Президента України від 20.10.2025 року №793/2025, затвердженим Законом України від 21.10.2025 року №4643-ІХ з корисливих спонукань, усвідомлюючи протиправний та суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх шкідливі наслідки і свідомо бажаючи настання таких наслідків, з метою незаконного збагачення, вважаючи, що за його діями ніхто з осіб, які б могли усвідомлювати факт протиправного заволодіння майном, не спостерігає, таємно викрав: зимові черевики чорного кольору, марки Yuki, розміру 42, вартість яких згідно висновку експерта становить 2595 гривень; коротку чоловічу зимову куртку, чорного кольору, марки Yuki, розмір XL, вартість якої згідно висновку експерта становить 1709 гривень; чоловічу демісезонну шапку, сірого кольору, вартість якої згідно висновку експерта становить 341 гривень; чоловіче зимове худі чорного кольору, марки Yuki, розмір L, вартість якої згідно висновку експерта становить 879 гривень.

В подальшому, ОСОБА_8 покинув місце вчинення злочину, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, спричинивши потерпілій ОСОБА_12 майнову шкоду на загальну суму 5 524 гривень.

Крім цього, 08 липня 2025 року вироком Богородчанського районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_8 засуджено за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 рік із покладенням на ОСОБА_8 обов`язків, передбачених ст.59-1 КК України: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

29.08.2025 засуджений ОСОБА_8 з`явився до Івано-Франківського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» в Івано-Франківській області, де йому роз`яснено умови відбування покарання у виді пробаційного нагляду, винесено постанову про встановлення днів явки на реєстрацію, призначено днем явки перший вівторок кожного місяця та попереджено про кримінальну відповідальність за ухилення від відбування покарання у виді пробаційного нагляду, про що засуджений ОСОБА_8 власноручно підписався.

Таким чином, ОСОБА_8 зобов`язався відбути 1 (один) рік пробаційного нагляду у повному обсязі із виконанням покладених на нього обов`язків згідно вироку Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 08.07.2025 року.

Однак, незважаючи на попередження про недопущення порушення порядку та умов відбування покарання у виді пробаційного нагляду та зобов`язання відбувати вказане покарання, в порушення вимог ч.3 ст.49-1 КВК України ОСОБА_8 , не маючи наміру виконувати покладені на нього обов`язки, усвідомлюючи протиправний характер своєї умисної бездіяльності, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки, без поважних на те причин ухилявся від відбування покарання та не виконував покладені на нього обов`язки.

Зокрема, ОСОБА_8 неодноразово до Івано-Франківського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» в Івано-Франківській області у визначені дати (07.10.2025, 04.11.2025, 06.01.2026) без поважних причин, за що 16.10.2025, 05.11.2025 попереджено про притягнення до кримінальної відповідальності за ч.3 ст.389 КК України за ухилення від відбування покарання у вигляді пробаційного нагляду.

Так, ОСОБА_8 Івано-Франківський районний відділу філії ДУ «Центр пробації» в Івано-Франківській про причину не відбуття пробаційного нагляду не повідомляв.

Крім цього, ОСОБА_8 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, за невстановлених обставин незаконно придбав полімерну колбу, із кристалічною речовиною, що містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено,-PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он), яку помістив у кишеню штанів та зберігав при собі без мети збуту.

11 лютого 2026 року близько 16 год. 30 хв. під час здійснення заходів, спрямованих на запобігання вчиненню кримінальних та інших правопорушень пов`язаних з незаконним обігом наркотичних засобів та психотропних речовин на території міста Івано-Франківська, працівниками Івано-Франківського районного управління поліції ГУ НП в Івано-Франківській області перебуваючи в м. Івано-Франківськ, по вул. Євгена Коновальця, 103, зупинено ОСОБА_8 , у ході спілкування з яким у працівників поліції виникли підстави вважати, що ОСОБА_8 незаконно зберігає при собі речовини, обіг яких обмежено чи заборонено.

Згідно статті 34 Закону України «Про Національну поліцію», працівниками поліції прийнято рішення про проведення поверхневої перевірки ОСОБА_8 , під час якої останній повідомив, що у нього в кишені штанів знаходиться полімерна колба із вмістом психотропної речовини.

Цього ж дня, в період часу з 17 год. 39 хв. по 17 год. 43 хв. в м. Івано-Франківськ, по вул. Євгена Коновальця, 103, в ході проведення працівниками поліції слідчо-оперативної групи Івано-Франківського РУП ГУ НП в Івано-Франківській області огляду місця події, ОСОБА_8 , усвідомлюючи неможливість продовження протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним придбанням та зберіганням особливо небезпечної психотропної речовини, добровільно видав з кишені куртки полімерну колбу, в якій знаходилась кристалічна речовина білого кольору, яка, згідно висновку експерта містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено, PVP (1-феніл-2-пролідин-1-іл-пентан-1-он), у кількості 0,3137 грама.

Також, 09.04.2026 року близько 17 год. 35 хв. ОСОБА_8 , зайшов до приміщення ломбарду «Скарбниця», що за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Гетьмана Мазепи 20, де здійснює свою підприємницьку діяльність ТОВ «Трейд Світ Груп». Перебуваючи у вказаному приміщенні у ОСОБА_8 виник неправомірний умисел на таємне викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій протиправний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, з метою незаконного збагачення, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в період дії на території України воєнного стану, який введено згідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ (зі змінами, востаннє внесеними Указом Президента України № 40/2026 від 12.01.2026, затвердженим Законом України № 4757-ІХ від 14.01.2026), керуючись корисливими мотивами, з метою незаконного збагачення, попередньо відволікши продавця магазину ОСОБА_8 , підійшов до столу касової зони, де із виставкового прилавку викрав мобільний телефон марки «Iphone 15 Pro Мах», вартістю відповідно до висновку експерта 42 370 грн.

В подальшому, ОСОБА_8 із викраденими мобільним телефоном покинув місце вчинення злочину, та розпорядився на власний розсуд, чим спричинив ТОВ «Трейд Світ Груп» майнову шкоду на вказану суму.

В апеляційній скарзі зі змінами прокурор вважає вирок Івано – Франківського міського суду від 11.06.2026 року щодо ОСОБА_8 таким, що підлягає скасуванню з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального законодавства, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідності призначеного покарання особі обвинуваченого та тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень внаслідок м`якості.

Зазначає, що суд першої інстанції неправильно визначив спосіб призначення покарання на підставі ч.4 ст. 70 КК України, вказавши: «… за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання покарань, призначених за даним вироком та вироком Івано – Франківського міського суд від 13.03.2026 року, призначити ОСОБА_8 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк два роки один місяць».

Крім цього, призначаючи остаточне покарання на підставі ст. 71 КК України, суд неправильно вказав : «… частково приєднати невідбуте покарання за даним вироком та вироком Івано – Франківського міського суду від 13.03.2026 року та призначити ОСОБА_8 остаточне покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі на строк п`ять років два місяці».

З урахуванням висновків Верховного Суду, зокрема постанови об`єднаної палати Верховного Суду від 22.01.2024 року та Великої палати Верховного Суду постанови від 24.06.2026 року, суд мав вказати наступне: до покарання, призначеного за ч.4 ст. 185 КК України, частково приєднати невідбуту частину покарання, призначеного цим вироком за ч.4 ст. 70 КК України та призначити ОСОБА_8 остаточне покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі на строк п`ять років два місяці».

Також суд першої інстанції допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність при зарахуванні покарання, відбутого за попереднім вироком.

Після призначення остаточного покарання за ч.4 ст. 70 та ст. 71 КК України суд зарахував покарання, відбуте за вироком Івано – Франківського міського суду від 13.03.2026 року, що суперечить вимогам закону, оскільки мав зарахувати його тільки на підставі ч.4 ст. 70 КК України, в строк відбування покарання, призначеного на підставі цієї норми.

Визначивши початок відбування остаточного покарання з 09.04.2026 року, суд першої інстанції не врахував, що вказаний період підлягає застосуванню за правилами передбаченими ч.4 ст.70 КК України, а тому фактично зарахував його обвинуваченому двічі.

Також при ухваленні цього вироку не враховано правового висновку Великої палати Верховного Суду від 24.06.2026 року щодо застосування положень ч.4 ст. 70 КК України, а саме: якщо після постановлення вироку у справі буде встановлено, що засуджений винен ще в кількох кримінальних правопорушень, одні з яких вчинено до постановлення вироку, а інші – після його постановлення, остаточне покарання призначається із застосування правил як ст. 70 та ст. 71 КК України.

Окрім цього, звертає увагу суду на те, що призначаючи покарання обвинуваченому суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, однак не врахував, що фактичні обставини вчинених кримінальних правопорушень свідчать про їх високу суспільну небезпеку, а покарання не відповідає меті кримінального покарання та застосуванням санкцій закону про кримінальну відповідальність.

Просить вирок Івано – Франківського міського суд від 11.06.2026 року скасувати.

Ухвалити новий вирок, яким призначити покарання ОСОБА_8 :

- за ч.4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк п`ять років;

- за ч.2 ст. 309 КК України у виді позбавлення волі на строк один рік;

- за ч.3 ст. 389 КК України у виді обмеження волі на строк один рік.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначити обвинуваченому покарання за сукупність кримінальних правопорушень у виді позбавлення волі на строк п`ять років.

На підставі ч.4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання, призначеного вироком Івано – Франківського міського суду від 13.03.2026 року, більш суворим, призначеним цим вироком за ч.1 ст. 70 КК України, призначити ОСОБА_8 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років.

Зарахувати в строк покарання, призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі ч.4 ст. 70 КК України покарання, відбуте ОСОБА_8 за вироком Івано – Франківського міського суду від 13.03.2026 року.

Призначити ОСОБА_8 за ч.4 ст. 185 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років два місяці.

На підставі ч.1 ст. 71 КК України до покарання, призначеного за ч.4 ст. 185 КК України, частково приєднати невідбуту частину покарання, призначеного цим вироком за ч.4 ст. 70 КК України та призначити ОСОБА_8 остаточне покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі на строк шість років шість місяців.

Строк відбуття покарання ОСОБА_8 рахувати з дня набрання вироком законної сили.

Під час апеляційного розгляду:

- прокурор, підтримав подану апеляційну скаргу зі змінами та просив її задовольнити;

- обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_9 заперечили з приводу поданої апеляційної скарги зі змінами прокурора, просили залишити її без задоволення, а вирок суду першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді, доводи учасників кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги зі змінами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 розглянуто в порядку ст.349 ч.3 КПК України, де судом визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, оскільки під час судового розгляду в суді першої інстанції обвинувачений правильно зрозумів зміст обставин кримінального провадження, і у зв`язку із повним визнанням вини, вважав недоцільним дослідження в судовому засіданні доказів, зібраних на досудовому розслідуванні, і що в подальшому він не матиме права оскаржити фактичні обставини кримінального провадження в апеляційному порядку. Інші учасники судового розгляду проти цього не заперечили.

Колегія суддів не вбачає порушень проведення судом судового розгляду в порядку ст.349 ч.3 КПК України, а тому вирок суду у цій частині не переглядатиметься судом апеляційної інстанції, відповідно до вимог ст. 404 ч.1 КПК України.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185, ч.2 ст. 309, ч.3 ст. 389 КК України, за викладених у вироку обставин, є вірним, відповідає фактичним обставинам даного провадження і підтверджений наявними у кримінальному провадженні доказами.

Однак, згідно вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Даних вимог закону суд першої інстанції не дотримався та в порушення загальних засад призначення покарання, неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність та призначив обвинуваченому явно несправедливе та надмірно м`яке покарання, не вмотивувавши належним чином таке рішення.

Доводи апеляційної скарги прокурора про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого через м`якість та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність є обґрунтованими.

Відповідно до ч.1 ст. 70 КК України при сукупності злочинів суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожний злочин окремо, визначає основне покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Частиною 4 вказаної статті передбачено, що за правилами, передбаченими в частині першій – третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в суді буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку у строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Однак, суд першої інстанції неправильно визначив спосіб призначення покарання на підставі вимог ст. 70, ст. 71 КК України.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження 15.12.2025 року ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст. 185 КК України, пов`язане з таємним викраденням чужого майна.

Крім того, 08 липня 2025 року вироком Богородчанського районного суду ОСОБА_8 засуджено за ч.1 ст. 309 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 рік із покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 59-1 КК України. Однак, покладені на нього обов`язки він належним чином не виконував, у зв`язку з чим щодо нього було порушено кримінальне провадження за фактом умисного ухилення від відбування покарання у виді пробаційного нагляду, передбаченого ч.3 ст.389 КК України.

Також установлено, що 11.02.2026 року ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, пов`язане з незаконним придбанням та зберіганням психотропних речовин без мети збуту.

13.03.2026 року вироком Івано – Франківського міського суду ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України та із застосуванням ч.1 ст. 69 КК України призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком 2 роки.

На підставі ч.1 ст. 71, ст.72 частково приєднано невідбуте покарання за вироком Богородчанського районного суду від 08 липня 2025 року та призначено ОСОБА_8 остаточне покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі на строк 2 роки 1 місяць.

09.04.2026 року обвинувачений ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст. 185 КК України, пов`язане з таємним викраденням чужого майна.

Враховуючи правовий висновок Великої палати Верховного Суду від 24.06.2026 року згідно якого, якщо після постановлення вироку у справі буде встановлено, що засуджений винен ще в кількох кримінальних правопорушеннях, одні з яких вчинено до постановлення вироку 1, а інші – після його постановлення, остаточне покарання призначається із застосуванням правил як ст.70, так і ст. 71 КК України в такій послідовності:

1) спочатку призначається покарання за кожне кримінальне правопорушення окремо, вчинене до постановлення вироку 1;

2) далі - за правилами ч. 1 ст. 70 КК визначається покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, учинених до постановлення вироку 1; після цього - за правилами ч. 4 ст. 70 КК;

3) потім - призначається покарання за кожне кримінальне правопорушення окремо, вчинене після постановлення вироку 1;

4) далі - за правилами ч. 1 ст. 70 КК визначається покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, учинених після постановлення вироку 1;

5) після цього - за правилами ст. 71 КК визначається остаточне покарання за сукупністю вироків, а саме до покарання, визначеного в п.4, повністю або частково приєднується не відбута частина покарання, визначена у п.2.

Якщо стосовно особи було постановлено два вироки (далі - вирок 1 та вирок 2) і буде встановлено, що нею вчинено кримінальні правопорушення до постановлення вироку 1 та після нього, а також після постановлення вироку 2, то покарання призначається з урахуванням дотримання вказаного вище порядку.

Тобто, покарання за кримінальні правопорушення вчинені до постановлення вироку Івано – Франківського міського суду від 13.03.2026 року, потрібно було визначити за правилами ч.1 ст. 70 КК України – за їх сукупністю шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим. Після цього, з урахуванням вироку Івано – Франківського міського суду від 13.03.2026 року остаточне покарання за кримінальні правопорушення, вчинені до постановлення цього вироку, підлягають визначенню за правилами ч.4 ст. 70 КК України.

Після визначення таким чином покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, вчинених до постановлення вироку від 13.03.2026 року, суд мав перейти до призначення покарання за кримінальне правопорушення, вчинене після постановлення вироку Івано – Франківського міського суду від 13.03.2026 року. І тільки тоді остаточне покарання слід було призначити за сукупністю вироків відповідно до ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання, визначеної за правилами ч.4 ст. 70 КК України.

Враховуючи правовий висновок Великої палати Верховного Суду від 24.06.2026 року, суд першої інстанції не дотримався наведеної послідовності застосування положень ч.1, ч.4 ст. 70 КК України та ст. 71 КК України, неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, що призвело до неправильного визначення остаточного покарання ОСОБА_8 .

Окрім цього, колегія судів вважає, що судом першої інстанції на підставі зібраних доказів правильно кваліфіковано дії обвинуваченого ОСОБА_8 за ч. 4 ст. 185, ч.2 ст. 309, ч.3 ст. 389 КК України і вина його у вчиненні даних кримінальних правопорушень доведена повністю, проте призначене покарання обвинуваченому не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, а тому повинно бути більш суворим.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_8 колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання відповідно до ст. 66, 67 КК України.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, колегія суддів визнає повне визнання вини та щире каяття.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого апеляційний суд визнає рецидив кримінальних правопорушень.

Також колегією суддів враховано, дані про особу обвинуваченого, а саме те, що він раніше неодноразово судимий, на обліку в лікаря нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується негативно.

З врахуванням наведеного, доводи прокурора про те, що суд першої інстанції призначено обвинуваченому надто м`яке покарання є обґрунтованими, а тому колегія суддів вважає, що покарання ОСОБА_8 слід призначити більш суворе.

На думку колегії суддів таке покарання відповідатиме вимогам ст.ст. 50, 65 КК України та буде необхідне й достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів, а також справедливим щодо досягнення мети покарання.

З огляду на викладене, апеляційна скарга зі змінами прокурора є обґрунтованою, і наведені в ній доводи дають підстави для її часткового задоволення, а тому вирок суду першої інстанції, слід скасувати в частині призначеного покарання та ухвалити новий вирок.

Керуючись ст.ст.374, 405, 407,409, 413,414 ,418,420 КПК України, колегія суддів, -

ухвалила :

Апеляційну скаргу зі зміна прокурора – задовольнити частково.

Вирок Івано – Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11.06.2026 року щодо ОСОБА_8 в частині призначеного покарання – скасувати, та ухвалити новий вирок.

ОСОБА_8 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185, ч. 2 ст. 309, ч.3 ст. 389 КК України та призначити йому покарання:

- за ч.4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк п`ять років;

- за ч.2 ст. 309 КК України у виді позбавлення волі на строк один рік;

- за ч.3 ст. 389 КК України у виді обмеження волі на строк один рік.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначити обвинуваченому ОСОБА_8 покарання за сукупністю кримінальних правопорушень у виді позбавлення волі на строк п`ять років.

На підставі ч.4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання, призначеного вироком Івано – Франківського міського суду від 13.03.2026 року, більш суворим, призначеним цим вироком за ч.1 ст. 70 КК України, призначити ОСОБА_8 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років.

Зарахувати в строк покарання, призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі ч.4 ст. 70 КК України покарання, відбуте ОСОБА_8 за вироком Івано – Франківського міського суду від 13.03.2026 року.

Призначити ОСОБА_8 за ч.4 ст. 185 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років два місяці.

На підставі ч.1 ст. 71 КК України до покарання, призначеного за ч.4 ст. 185 КК України, частково приєднати невідбуту частину покарання, призначеного цим вироком за ч.4 ст. 70 КК України та призначити ОСОБА_8 остаточне покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі на строк шість років.

В решті вирок суду залишити без змін.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок може бути оскаржений до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення, засудженим у той же строк з дня вручення йому копії вироку.

Головуючий ОСОБА_3

Судді: ОСОБА_4

ОСОБА_5