Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №727/8973/26 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/8973/26

Провадження № 2/727/3006/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року Шевченківський районний суд м.Чернівці в складі:

Головуючого-судді: Одовічен Я.В.

За участю секретаря: Зінич О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Чернівці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Посилалося на те, що 18.12.2019 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредиту №39107, за умовами якого відповідач отримав грошові кошти у сумі 13000 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплати проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

ТОВ «ФК «Кредіплюс» свої зобов`язання перед відповідачем виконало в повному обсязі, надавши йому, визначені договором кредитні кошти, натомість відповідач не виконав умови кредитного договору. У зв`язку з відсутністю здійснення платежів на виконання умов кредитного договору у відповідача ОСОБА_1 утворилась заборгованість.

12.10.2020 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» був укладений договір факторингу №20201012.

Згідно договору відступлення прав вимоги та ст.512 ЦК України, ТОВ «ФК «Кредит Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками ТОВ «ФК «Кредіплюс», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №39107 від 18.12.2019 року.

Станом на дату подання позовної заяви (22.06.2026 року) заборгованість відповідача становить 30231 грн. 24 коп., в тому числі: 12449 грн. 46 коп. – заборгованість за тілом кредиту; 17256 грн. 78 коп. – заборгованість за відсотками; 525 грн. 00 коп. заборгованість за пенею.

На підставі викладеного, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №39107 від 18.12.2019 року в розмірі 30231 грн. 24 коп. та понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 02.07.2026 року по справі було відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Також, ухвалою ухвалою суду віл 02.07.2026 року, за клопотанням позивача витребувано докази.

Відповідачем відзиву на позов подано не було.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позов підтримав. Не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином за останнім відомим місцем проживання в порядку, передбаченому положеннями ст.ст. 130,131 ЦПК України та шляхом розміщення оголошення на веб-сайті суду, про що у справі є належні докази, про причини відсутності не повідомив.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З урахуванням викладеного, а також наявністю згоди позивача на проведення заочного розгляду даної справи, суд вважає за можливе на підставі ст.280 ЦПК України розглянути вказану справу у відсутності відповідача, на підставі наявних у справі доказів.

Згідно положень ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши письмові докази у справі, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що 18.12.2019 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №39107 (а.с.10-12).

Відповідно до п.1.1. кредитного договору, сторони підтверджують, що правовою основою для укладення даного договору є заява на видачу кредиту, оформлена позичальником 18-12-2019 року.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що кредитодавець видає позичальнику в кредит грошові кошти (кредит) в сумі (загальному розмірі) 13000 гривень на споживчі потреби, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти кредитодавцю, відповідно до умов, зазначених у договорі. Сума кредиту, яка зазначена в цьому договор, надається позичальнику в безготівковій формі шляхом на рахунок/картку позичальника № НОМЕР_1 (п.2.1.1 кредитного договору).

Згідно п.3.1.1 кредитного договору, перебіг строку, на який надається кредит розпочинається з моменту підписання цього договору і перерахування коштів кредитодавцем та складає 48 тижнів.

У п.3.1.2 кредитного договору сторони погодили, що за користування кредитом позичальник сплачує кредитодавцю 260% річних від суми кредиту. Тип процентної ставки – фіксована.

Якщо позичальник не сплатив/не повністю сплатив періодичний платіж в день настання дати його належної сплати, визначеної графіком платежів, а також протягом 5 календарних днів після настання дати платежу, то на 6-й день від дати неналежної сплати позичальник зобов`язаний одноразово сплатити на користь кредитодавця пеню у розмірі 150 гривень, а починаючи з 7-го дня 15 гривень за кожний календарний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня і не більше за 15% від суми простроченого платежу (п.5.1 договору).

Відповідно до п.6.15 кредитного договору, підписанням цього договору позичальник підтверджує, що примірник укладеного договору він отримав.

18.12.2019 року ОСОБА_1 була підписана заява на видачу кредиту №100130564 (а.с.15зв.-16).

Як вбачається довідки ТОВ «ФК «Кредіплюс» про переказ коштів, кошти за кредитним договором №39107 від 18.12.2019 року (позичальник: ОСОБА_1 ) було перераховано АТ КБ «ПриватБанк» на рахунок позичальника: номер платіжного доручення: crd_151593; дата та час операції: 18.12.2019 року о 15:25; сума платежу: 13000 грн. 00 коп.; статус платежу: успішно; номер картки – НОМЕР_1 ; банк отримувача коштів: АТ «А-Банк» (а.с.18).

Згідно наданої АТ «А-Банк» на виконання ухвали суду від 02.07.2026 року про витребування інформації, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_1 . Також, з наданої банком виписки про рух коштів встановлено, що 18.12.2019 року на вказану картку було перераховано 13000 грн. 00 коп. (а.с.72-77).

ТОВ «ФК «Кредіплюс» свої зобов`язання перед відповідачем виконав у повному обсязі, надавши йому, визначені договором кредитні кошти, натомість відповідач ОСОБА_1 взяті на себе за договором зобов`язання не виконав, оскільки не вносив платежі, передбачені умовами кредитного договору, та проценти за користування кредитом. У зв`язку з відсутністю здійснення платежів на виконання умов кредитного договору у ОСОБА_1 утворилась заборгованість.

Даючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно із ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом частини першої та другої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За положеннями статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, укладений між сторонами договір відповідає вимогам Закону та є обов`язковим до виконання.

12.10.2020 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» (кредитор) та позивачем ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (новий кредитор) укладено договір відступлення прав вимоги №20201012 (а.с.33-37).

Відповідно до п.1.1 договору відступлення прав вимоги, на умовах, встановлених цим договором, кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами визначеними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками (портфель заборгованості).

Права вимоги переходять до нового кредитора з моменту підписання сторонами цього договору, після чого новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості. При цьому виконання новим кредитором та кредитором умов, що визначені цим пунктом, є необхідною та достатньою підставою для оформлення відступлення права вимоги. Додаткового оформлення відступлення права вимоги у цих випадках не вимагається (п.6.2.3 договору).

Згідно витягу з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №20201012 від 12.10.2020 року, ТОВ «ФК «Кредіплюс» передало ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №39107 від 18.12.2019 року на загальну суму 30231 грн. 24 коп., з яких: 12449 грн. 46 коп. – залишок по тілу кредиту; 17256 грн. 78 коп. – залишок по відсотках; 525 гривень – заборгованість по штрафах/пені (а.с.46зв.).

Пунктом 1 ч.1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Згідно ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Отже, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» у визначеному Законом порядку набуло право вимоги до ОСОБА_1 .

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, укладений між сторонами договір відповідає вимогам Закону та є обов`язковим до виконання.

Згідно з ч. 1ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Звертаючись до суду з позовними вимогами, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» посилалося на те, що у відповідача наявна заборгованість за договором про споживчий кредит №39107 від 18.12.2019 року у розмірі 30231 грн. 24 коп., з яких: 12449 грн. 46 коп. – заборгованість за тілом кредиту; 17256 грн. 78 коп. – заборгованість за відсотками; 525 гривень – заборгованість за пенею.

Щодо позовних вимог про стягнення пені суд зазначає наступне:

Судом установлено, що умовами договору №39107 від 18.12.2019 року передбачено, що якщо позичальник не сплатив/не повністю сплатив періодичний платіж в дент настання дати його неналежної сплати, визначеної графіком платежів, а також протягом 5 календарних днів після настання дати платежу, то на 6-й день від дати неналежної сплати позичальник зобов`язаний одноразово сплатити на користь кредитодавця пеню у розмірі 150 гривень, а починаючи з 7-го дня 15 гривень за кожний календарний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня і не більше за 15% від суми простроченого платежу (п.5.1 договору).

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №39107 від 18.12.2019 року за період з 18.12.2019 року по 12.10.2020 року розмір пені складає 525 гривень (а.с.19-21).

Оскільки заборгованість за пенею нарахована за період з 18.12.2019 року по 12.10.2020 року, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача нарахована заборгованість за пенею у розмірі 525 гривень.

Таким чином, заборгованість ОСОБА_1 за договором №39107 від 18.12.2019 року складає 30231 грн. 24 коп., з яких: 12449 грн. 46 коп. – заборгованість за тілом кредиту; 17256 грн. 78 коп. – заборгованість за відсотками; 525 гривень – заборгованість за пенею.

Відповідачем зазначений розмір заборгованості будь-якими доказами спростовано не було.

Положеннями статті 81 ЦПК України регламентовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

За таких обставин, суд дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а також враховуючи те, що відповідач не належно виконує свої зобов`язання за укладеними договорами та відповідно не надав суду доказів на спростування вказаного, а також не заперечував щодо дотримання банком строків звернення до суду за захистом порушених прав, приходить до висновку, що позов ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне:

Порядок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу здійснюється відповідно до статей 134, 137, 141 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 134 ЦПК України разом із першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

З огляду на статтю 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявила клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) дійшла висновку, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункти 107-109).

Частина друга статті 141 ЦПК України передбачає, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Позивачем на підтвердження понесених витрат на правничу професійну допомогу в розмірі 8000 гривень було надано договір про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 року укладений між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та адвокатським об`єднанням «Апологет» (а.с.50зв.), ордер від 02.07.2025 року (а.с.6), витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Усенко М.І. є керівником АО «Апологет» (а.с.58), акт №1707 наданих послуг від 08.06.2026 року (а.с.51), детальний опис наданих послуг до акту №1707 за договором про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 року, від 08.06.2026 року (а.с.51зв.).

Згідно витягу з Єдиного реєстру адвокатів України, ОСОБА_2 отримав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю 29.09.2012 року.

Відповідно до вказаного детального опису адвокатським об`єднанням були надані послуги адвоката у вигляді: усна консультація клієнта, щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором – 30 хв.; ознайомлення з матеріалами кредитної справи – 02 год.; погодження правової позиції клієнта у справі – 30 хв.; складання позовної заяви з урахуванням правової позиції клієнта – 03 год. 30 хв.; подання заяви до суду від імені клієнта – 1 штука. Кількість потраченого часу 06 год. 30 хв.

Згідно акту №1707 наданих послуг від 08.06.2026 року, підписанням цього акту сторони підтверджують факт надання адвокатським об`єднанням та прийняття клієнтом послуг відповідно до положень укладеного ними договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 року.

Виконавцем надано клієнту, а клієнтом прийнято послуги згідно договору про надання правової (правничрої) допомоги №0107 від 01.07.2025 року щодо боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №39107. Сума наданих послуг 8000 гривень.

Будь-яких клопотань від відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами до суду не надходило.

Тому, враховуючи те, що позовні вимоги задоволено повністю, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 гривень.

Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 549, 610, 611, 1049, 1050 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76-83, 130, 131, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП – НОМЕР_2 ), проживаючого в АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236), яке розташоване в м.Львів, вул.Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, 4-й поверх, заборгованість за кредитним договором №39107 від 18.12.2019 року у розмірі 30231 грн. 24 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП – НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236) понесені судові витрати у розмірі 2662 грн. 40 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 8000 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя: Одовічен Я.В.