Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №716/1199/26 — Заставнівський районний суд Чернівецької області

Справа № 716/1199/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.09.2026 м. Заставна

Заставнівський районний суд Чернівецької області в складi:

головуючого судді Шевчук Р.М.,

при секретарі судового засідання Єлащуку Р.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовною ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Козловська Юлія Павлівна, до ОСОБА_2 , про ваизнання частки померлого співвласника у спільній сумісній власності та визнання права власності в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася з позовом до суду в якому посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько – ОСОБА_3 .

Після його смерті відкрилася спадщина до складу якої ввійшов житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані в АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,243 га, яка розташована в АДРЕСА_1 цільовим призначенням для будівництва обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) кадастровий номер 7321581000:02:001:0161.

Зазначає, що спадкоємцями першої черги є він та його мати ОСОБА_2 , яка в свою чергу відмовилась від спадщини та на неї не претендує.

Вказує на те, що звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Нотаріус 18 лютого 2026 року винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій через відсутність визначення часток у спільній сумісній власності, а тому оформити спадщину в нотаріальній конторі не вдалося.

Тому він змушений звернутися до суду за захистом своїх прав. Посилаючись на норми права, які врегульовують даний вид правовідносин, просить визнати що частка померлого батька ОСОБА_3 у спірному майні була та визнати за ним право власності на спадкового майна.

Відзив на позовну заяву у встановлений судом термін відповідачем не подано.

Ухвалою суду від 20.07.2026 року прийнято зазначену позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити за правилами загального позовного провадження. Витребувано докази по справі.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився. Представник позивача адвокат Козловська Ю.П. через канцелярію суду надала заяву, в якій просила розглядати справу без їх участі.

Крім цього, відповідачка ОСОБА_2 скерувала до суду заяву про визнання позову та просить розглядати справу без її участі.

Частиною 3 статті 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних в суду матеріалів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом встановлено, що відповідачка позовні вимоги визнала у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, суд вважає, що визнання позову є добровільним, не суперечить вимогам закону, не порушує права, свободи чи охоронювані законом інтереси інших осіб, а заявлені позовні вимоги підтверджуються належними та допустимими доказами, дослідженими судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, прав та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд бере до уваги, що 10.09.2026 року до суду від представника позивача адвоката – Козловської Ю.П. надійшла заява про залишення без розгляду позову в частині вимог про визнання частки померлого співвласника ОСОБА_3 просить в цій частині залишити позов без розгляду. Інші позовні вимоги, а саме в частині визнання за позивачем права власності на земельної ділянки за позивачем в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , просить суд задовільнити.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, у зв`язку з чим, виключно заявнику належить право вибору характеру своїх процесуальних дій: залишити заяву без розгляду, чи закінчити судовий розгляд справи.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Підстав для відмови в прийнятті заяви про залишення заяви без розгляду судом не встановлено. Залишення заяви без розгляду не позбавляє заявника права звернутися до суду повторно. Враховуючи викладене, суд приходить до висновку що слід залишити без розгляду позовну вимогу про визнання частки померлого співвласника ОСОБА_3 .

Вирішуючи позовні вимоги в частині визнання за позивачем права власності на земельної ділянки за позивачем в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Боянчук Чернівецького району Чернівецької області помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 .

Відповідно до частини першої статті 1220 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, а часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Отже, після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 відкрилася спадщина, до складу якої входили належні йому на момент смерті майнові права.

Судом встановлено, що за життя ОСОБА_3 12 січня 2018 року склав заповіт, відповідно до якого заповів усе своє майно своєму сину - ОСОБА_1 . Копія зазначеного заповіту міститься у матеріалах спадкової справи №265/2025.

Таким чином, ОСОБА_1 є спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 за заповітом, а не за законом.

Крім цього з інформаційної довідки виконавчого комітету Юрковецької сільської ради від 13.11.2025 вбачається року на час смерті спадкодавця ОСОБА_3 , з ним проживали: син ОСОБА_1 дружина ОСОБА_2 та невістка ОСОБА_4 .

Отже на час відкриття спадщини право на обов`язкову частку у спадщині мала також дружина, відповідач - ОСОБА_2 , а його син, позивач ОСОБА_1 успадкував майно внаслідок заповіту.

Відповідно до статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно зі статтею 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб незалежно від наявності у нього сімейних, родинних відносин із цими особами.

Отже, волевиявлення спадкодавця, викладене у заповіті від 12 січня 2018 року, свідчить про його намір передати належне йому майно після смерті своєму сину - ОСОБА_1 .

Разом із тим судом встановлено, що до складу спадщини входить право на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,2143 га, кадастровий номер 7321581000:02:001:0161, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

З матеріалів справи вбачається, що зазначена земельна ділянка перебувала у спільній сумісній власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 18 лютого 2026 року, винесеною приватним нотаріусом Чернівецького районного нотаріального округу Чернівецької області Бурдейною Г.П., позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку.

Як зазначено у постанові нотаріуса, підставою для відмови є відсутність документів, які підтверджували б домовленість між співвласниками щодо визначення (виділення) часток із спільної сумісної власності, оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 7321581000:02:001:0161 перебуває у спільній сумісній власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Таким чином, перешкодою для нотаріального оформлення спадкових прав позивача є невизначеність частки спадкодавця у праві спільної сумісної власності на зазначену земельну ділянку.

Відповідно до частини першої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб, належить їм на праві спільної власності. Спільна власність є спільною частковою або спільною сумісною.

Згідно з частиною першою статті 368 ЦК України спільною сумісною власністю є спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності.

Відповідно до частини першої статті 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Отже, законодавством встановлено презумпцію рівності часток співвласників у спільній сумісній власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Доказів на підтвердження іншого розміру часток ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у праві спільної сумісної власності на зазначену земельну ділянку судом не встановлено та сторонами не надано.

За таких обставин суд вважає, що частка кожного зі співвласників у праві власності на земельну ділянку кадастровий номер 7321581000:02:001:0161 становить 1/2.

Судом також встановлено, що дружина спадкодавця - ОСОБА_2 - звернулася із заявою про відмову від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , яка міститься у матеріалах спадкової справи №265/2025.

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦК України спільною сумісною власністю є спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності.

Згідно з частиною другою статті 370 ЦК України у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла, до інших осіб - спадкоємців.

Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У зв`язку зі смертю ОСОБА_3 до складу спадщини відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України увійшла належна йому 1/2 частка у праві власності на зазначену земельну ділянку.

Враховуючи ту обставину, що за життя ОСОБА_3 склав заповіт від 12 січня 2018 року, яким усе своє майно заповів сину - ОСОБА_1 , позивач є спадкоємцем за заповітом після смерті батька .

Разом із тим, із матеріалів спадкової справи №265/2025 вбачається, що ОСОБА_2 подала заяву, в якій зазначила, що відмовляється від прийняття спадщини належної їй частки спадкового майна після смерті чоловіка ОСОБА_3 , а також вказала, що на виділ 1/2 частки із майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, не претендує.

Зазначена заява підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами у справі, оскільки саме вона свідчить про волевиявлення ОСОБА_2 щодо невчинення нею дій, спрямованих на оформлення за нею як співвласником належної їй 1/2 частки спірної земельної ділянки, а також щодо відмови від прийняття спадщини після смерті чоловіка.

Суд при цьому враховує, що право ОСОБА_2 на 1/2 частку у спільному майні подружжя та право на спадкову частку після смерті ОСОБА_3 мають різну правову природу.

Водночас у даному випадку ОСОБА_2 прямо зазначила у своїй заяві, що на виділ 1/2 частки із майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, не претендує.

Таким чином, між сторонами відсутній спір щодо належності ОСОБА_2 частки у спільному сумісному майні, а її заява свідчить про відсутність претензій щодо виділу зазначеної частки та щодо оформлення спірного нерухомого майна за ОСОБА_1 .

Суд також бере до уваги, що ОСОБА_2 є відповідачем у даній справі та її волевиявлення щодо відмови від спадщини та відсутності претензій на виділ 1/2 частки із майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, узгоджується із заявленими позивачем вимогами.

За таких обставин суд виходить із того, що між сторонами відсутній спір щодо переходу спірного нерухомого майна до позивача, а необхідність звернення до суду виникла виключно у зв`язку з неможливістю нотаріального оформлення спадкових прав без визначення часток у спільній сумісній власності.

Постановою приватного нотаріуса Чернівецького районного нотаріального округу Чернівецької області Бурдейної Г.П. від 18 лютого 2026 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з відсутністю документів, які б підтверджували домовленість між співвласниками щодо визначення (виділення) часток із спільної сумісної власності.

Отже, саме судове визначення часток у спільній сумісній власності та встановлення правових наслідків заяви ОСОБА_2 є необхідними для усунення перешкод у нотаріальному оформленні спадкових прав позивача.

Враховуючи встановлені обставини, зміст заповіту, заяву ОСОБА_2 про відмову від прийняття спадщини та про відсутність претензій на виділ 1/2 частки із майна, що перебувало у спільній сумісній власності подружжя, а також відсутність спору щодо належності спірної земельної ділянки, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

При цьому суд вважає за необхідне визнати за ОСОБА_1 право власності на спірну земельну ділянку в цілому, оскільки ОСОБА_2 , яка була її співвласником, не претендує на виділ належної їй 1/2 частки із майна, що перебувало у спільній сумісній власності подружжя, та відмовилася від прийняття належної їй частки спадкового майна після смерті чоловіка.

Таким чином, судове рішення спрямоване на усунення перешкод у реалізації позивачем права на оформлення належного йому нерухомого майна та відповідає встановленим у справі обставинам.

Керуючись368, 370, 392, 1216, 1218, 1218, 1220, 1233, 1235 ЦК України ст.ст.12,13,16,49,82,200,206,211,247,263-265,268,273 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну вимогу про визначення частки у спільній сумісній власності співвласника ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишити без розгляду.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,РНОКПП: НОМЕР_2 , право власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на земельну ділянку площею 0,2143 га, кадастровий номер 7321581000:02:001:0161, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Судове рішення не проголошувалося відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Чернівецького апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Шевчук Р.М.