Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №127/2-6791/09 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/2-6791/09

Провадження № 22-ц/801/1878/2026

Категорія:

Головуючий у суді 1-ї інстанції Жмудь О. О.

Доповідач:Матківська М. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 рокуСправа № 127/2-6791/09м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі:

Головуючого: Матківської М.В.

Суддів: Войтка Ю. Б., Стадника І. М.,

Секретар: Закернична А. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр»

на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 27 травня 2026 року за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Женева», Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал», Перший відділ державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про заміну сторони виконавчого провадження та видачу дубліката виконавчого листа,

Ухвалу постановив суддя Жмудь О. О.

Ухвалу постановлено за відсутності сторін у м. Вінниці

Повний текст судового рішення складено 01 червня 2026 року,

встановив:

У травні 2026 року ТОВ «Коллект Центр» звернулося до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження та видачу дубліката виконавчого листа.

Заяву мотивовано тим, що 09 лютого 2017 року Вінницький міський суд Вінницької області ухвалив рішення по справі № 127/2-6791/09 про стягнення з боржника, яким є: ОСОБА_1 , на користь ПАТ «КРЕДИТПОМБАНК» заборгованості за кредитним договором № 46.3/58-КМК/08.

11 травня 2018 року ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області у справі замінено сторону виконавчого провадження ПАТ «КРЕДИТПРОМБАНК» на ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК».

11 травня 2018 року між ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» та ТОВ «ФК «ЖЕНЕВА» було укладено договір № 449/К про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» відступило ТОВ «ФК «ЖЕНЕВА», а ТОВ «ФК «ЖЕНЕВА» набуло право вимоги заборгованості за договором кредиту, в тому числі за кредитним договором № 46.3/58-КМК/08.

03 листопада 2020 року між ТОВ «ФК «ЖЕНЕВА» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено договір № 03/11-02-Д про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «ФК «ЖЕНЕВА» відступило ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», а ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» набуло право вимоги заборгованості за договором кредиту, в тому числі за кредитним договором №46.3/58-КМК/08.

27 січня 2023 року між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» було укладено договір № 27-01/2023 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», а ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло право вимоги заборгованості за договором кредиту, в тому числі за кредитним договором № 46.3/58-КМК/08.

У зв`язку з цим заявник просив замінити стягувача у виконавчому листі №127/2-6791/09 ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» на його правонаступника - ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР».

Крім того заявник просив видати дублікат виконавчого листа з огляду на те, що після закінчення виконавчого провадження виконавчий лист стягувачем отриманий не був.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 27 травня 2026 року провадження у цивільній справі за заявою ТОВ «Коллект Центр» про заміну сторони виконавчого провадження та видачу дубліката виконавчого листа закрито, оскільки є така, що набрала законної сили ухвала суду від 14 квітня 2026 року про відмову у задоволенні заяви ТОВ «Коллект Центр» про заміну сторони, а заявник звернувся повторно із такою ж заявою, з таких же підстав, тому застосувавши згідно положень статті 10 ЦПК України аналогію закону, суд закрив провадження у справі.

В апеляційній скарзі ТОВ «Коллект Центр» просить скасувати ухвалу суду, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що підставою відмови у задоволенні заяви про заміну сторони стягувача правонаступником вперше в ухвалі суду від 14 квітня 2026 року, було не надання заявником необхідних документів, що підтверджують відступлення права вимоги за кредитним договором боржника до попередніх кредиторів та, в подальшому, до ТОВ «Коллект Центр». ТОВ «Коллект Центр» врахував вказані в ухвалі від 14 квітня 2026 року недоліки при подачі до суду необхідних документів і в травні 2026 року звернувся до суду із заявою про заміну сторони стягувача правонаступником та видачу дубліката виконавчого документа, врахувавши недоліки попередньо поданої заяви про заміну сторони, про які було вказано в ухвалі суду від 14 квітня 2026 року, при тому, товариством було долучено до повторно поданої заяви про заміну сторони документи, про які суд вказав в ухвалі від 14 квітня 2026 року та повторно подав заяву про заміну сторони правонаступником та видачу дубліката виконавчого документа, але із врахуванням допущених недоліків, про які вказав суд в ухвалі від 14 квітня 2026 року, надавши всі наявні у ТОВ «Коллект Центр» документи на підтвердження відступлення права вимоги.

Товариство вважає, що суд першої інстанції помилково закрив провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК, оскільки не звернув уваги на те, що провадження у вказаній справі було закінчено ухваленням рішення 09 лютого 2017 року, а звернення ТОВ «Коллект Центр» із заявою про заміну сторони правонаступником відноситься до процесуальних питань пов`язаних із виконанням судового рішення, яке повинно бути розглянуто у передбаченому законом порядку.

Таким чином товариство не позбавлене права на повторне звернення до суду із заявою про вирішення процесуальних питань, в тому числі для вирішення питання заміни сторони виконавчого провадження.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надходив.

У судове засідання, будучи належним чином повідомленими, сторони не з`явились, будь яких клопотань чи заяв не подали.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення за таких підстав.

Суд першої інстанції постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі виходив із того, що наявна така, що набрала законної сили ухвала суду від 14 квітня 2026 року про відмову в задоволенні заяви ТОВ «Коллект Центр» про заміну сторони та заявник звернувся повторно з такою ж заявою, з таких же підстав.

Апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно частини 3 статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У статті 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

У матеріалах справи відсутні відомості, що рішення суду виконано.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених Конституцією України, цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконання судового рішення є невід`ємною та заключною частиною судового процесу, яка поєднана з попередніми частинами єдиною та основною метою всього судочинства, яке полягає в захисті прав і охоронюваних законом інтересів осіб.

Розгляд процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб), є виконанням судових рішень як заключний етап у процесі реалізації захисту цивільних прав.

Відповідно до частини першої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Отже, заміна сторони виконавчого провадження є процесуальним питанням, пов`язаним з виконанням судових рішень.

Згідно зі статтею 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 516 ЦК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 8 лютого 2022 року в справі № 2-7763/10 зроблено висновок про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора в зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. У зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`’зання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора. Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальному правовідношенні її правонаступником).

Процесуальне правонаступництво передбачене статтею 55 ЦПК України. Це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. У зв`язку із цим для вирішення судом питання щодо процесуальної заміни сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи – правонаступника. Матеріальне правонаступництво реалізується в межах процесуального правонаступництва виключно за правилами останнього.

Заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу.

Як вбачається з матеріалів справи, в березні 2026 року ТОВ «Коллект Центр» звернулось до Вінницького міського суду Вінницької області із заявою про заміну сторони стягувача правонаступником та видачу дубліката виконавчого листа (справа № 127/2 6791/2009, провадження № 6/127/95/26)(а. с. 159-186).

Вимогами заяви ТОВ «Коллект Центр» було замінити вибулого стягувача ПАТ «Дельта Банк» у виконавчому листі № 127/2-6791/09 за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 та видати дублікат виконавчого листа по даній справі.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 14 квітня 2026 року у задоволенні заяви ТОВ «Коллект Центр», заінтересовані особи: ПАТ «Дельта Банк», ОСОБА_1 , ТОВ «ФК «Женева», ТОВ «Вердикт капітал», Перший відділ державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про заміну сторони виконавчого провадження та видачу дубліката виконавчого листа відмовлено (а. с. 201-204).

У травні 2026 року заявник ТОВ «Коллект Центр» повторно звернувся до суду із заявою про заміну сторони стягувача правонаступником та видачу дубліката виконавчого документа (а. с. 207-230).

Ухвалою Вінницького міського суду від 27 травня 2026 року закрито провадження у справі з підстав визначених п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, з огляду того, що наявна ухвала суду від 14 квітня 2026 року про відмову у задоволенні заяви ТОВ «Коллект Центр» про заміну сторони виконавчого провадження (а. с.237-238).

Так дійсно, пункт 3 частини першої статті 255 ЦПК України визначає, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Ці підстави спрямовані на усунення випадків повторного вирішення судом тотожного спору, який уже розглянуто і остаточно вирішено по суті, оскільки після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.

Разом із тим, розділ VI ЦПК України регулює розгляд процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб), і розгляд таких процесуальних питань не є окремим видом судового провадження, а є виконанням судових рішень.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 листопада 2024 року у справі № 186/871/14-ц зазначила, що розгляд процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень, у тому числі і заміна стягувача у виконавчому провадженні, і видача дубліката виконавчого документа, є триваючими правовідносинами до тих пір, поки судове рішення не буде виконане в порядку, передбаченому законом. Тому державний / приватний виконавець чи заявник має право звертатися до суду з відповідним поданням, заявою, направленими на виконання статті 129 Конституції України щодо обов`язковості судового рішення, стільки раз, скільки це необхідно, аби виконати судове рішення (за винятком випадків, передбачених статтею 44 ЦПК України).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі, неправильно застосувавши норми процесуального права. Доводи апеляційної скарги щодо помилковості такого висновку підтвердилися за результатами апеляційного перегляду справи.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» задовольнити.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 27 травня 2026 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: М. В. Матківська

Судді: Ю. Б. Войтко

І. М. Стадник