Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №744/1078/24 — Семенівський районний суд Чернігівської області

16.09.2026

Справа № 744/1078/24

Провадження № 2/744/64/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2026 року Семенівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого – судді Смаги С. В.,

при секретарях судового засідання Бородіній В. В., Дегтяренко А. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Семенівка Чернігівської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації за транспортний засіб, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачем, ОСОБА_1 ю, пред`явлено до суду позов до відповідача, ОСОБА_2 , про стягнення грошової компенсації за транспортний засіб, в якому позивач просила: стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на її користь грошову компенсацію 1/2 частки вартості транспортного засобу марки «NISSAN QASHQAI», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2011 року випуску, № кузова НОМЕР_2 , у сумі 222366 (двісті двадцять дві тисячі триста шістдесят шість) гривень 20 копійок; стягнути з відповідача на її користь судові витрати; справу розглянути за правилами спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач у позовній заяві зазначила про те, що вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 (далі - відповідач) 29 вересня 2007 року. Їхній шлюб розірвано рішенням Семенівського районного суду Чернігівської області від 10 вересня 2024 року (справа № 744/718/24). У них є спільна донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка на даний час проживає разом з нею в місті Семенівка, продовжує навчання. Під час шлюбу ними 04 вересня 2021 року спільно було куплено транспортний засіб - автомобіль «NISSAN QASHQAI», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2011 року випуску, об`єм двигуна 1598 см. куб. сірого кольору, № кузова НОМЕР_2 , який було зареєстровано за відповідачем 04 вересня 2021 року в Територіальному сервісному центрі № 7444 в місті Мена Чернігівської області. За вказаний автомобіль вони сплатили продавцю 13000 доларів США. Таким чином вищевказаний автомобіль став їхньою спільною сумісною власністю. Автомобіль використовувався у сім`ї для вирішення різних побутових потреб, ми обоє ним користувалися як водії та пасажири, вона також має посвідчення водія категорії «В» з 2013 року.

У 2024 році відносини в їхній сім`ї стали погіршуватися, між ними стали виникати сварки, спільне життя не складалося та стало нестерпним. У зв`язку з цим 18 липня 2024 року позивачем було подано до Семенівського районного суду Чернігівської області позовну заяву до відповідача про розірвання шлюбу, що набрало законної сили 11 жовтня 2024 року. Весь цей час будь-яких подружніх стосунків вони не підтримували, подружнє життя фактично не існувало.

19 серпня 2024 року відповідач таємно від неї, без її відома та, відповідно, без її згоди, з метою приховати, як спільне рухоме майно подружжя, щоб у подальшому не враховувати у визначенні розміру часток майна у праві спільної сумісної власності, здійснив відчуження нашого автомобіля сусіду - ОСОБА_4 шляхом укладання електронного ДКП (договору купівлі-продажу). За вказаним договором автомобіль було перереєстровано на ОСОБА_4 в ТСЦ № 3245 місто Вишгород Київської області 20 серпня 2024 року.

Будь-яких коштів з відшкодування її частки автомобіля відповідач їй не сплатив, у зв`язку з чим вона вимушена звернутись до суду за захистом своїх прав.

Таким чином відповідач всупереч її волі здійснив відчуження вищевказаного транспортного засобу, який був придбаний за час спільного проживання у шлюбі і був об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, на який вони мали рівні права на володіння, користування та розпорядження. Такі правовідносини регулюються статтями 54, 60, 61, 63, 70 Сімейного кодексу України.

У контексті п. 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про прав на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» зазначено, що «у випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі».

Внаслідок відчуження автомобіля відповідач отримав певну суму грошової вартості, але приховав її з метою не враховувати. У даному випадку вартість майна визначається за домовленістю між сторонами, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Право подружжя на поділ майна здійснюється за правилами статей 69-72 Сімейного кодексу України та ст. 372 ЦК України.

Відповідно до роз`яснень, які зазначені у п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» за № 11 від 21 грудня 2007 року «вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільного нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до ч. 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту)».

Таким чином у вищевказаних обставинах спору з відповідачем про рухоме майно, має вирішальну роль те, що автомобіль придбаний за спільні кошти, під час шлюбу, за взаємною згодою, тому безумовно належить до спільної сумісної власності, яка підлягає розподілу.

Дії відповідача, а саме те, що він таємно, без згоди та відома позивача незаконно здійснив відчуження автомобіля, свідчать про те, що останній усвідомлював наслідки спору про майно та намагався приховати таким способом рухоме майно з метою уникнути розподілу. Окрім зазначених дій, відповідач не надавав інформації яким саме способом було відчужене майно та не надавав пояснень з приводу своїх дій.

В той же час станом на момент звернення до суду з цією позовною заявою на веб-сайті з продажу транспортних засобів «АвтоРіа» за електронною адресою:auto.ria.com/uk/auto_nissan_qashqai_36424247.html мається оголошення з продажу нашого автомобіля, розміщене відповідачем з вказаною ціною 12000 доларів США або 497760 гривень. При цьому зазначено, що відповідач останній раз був на сайті 22 вересня 2024 року.

Враховуючи те, що на даний час оголошення про продаж автомобіля є активним та не видаленим, це тільки підтверджує той факт, що автомобіль було перереєстровано на ОСОБА_4 з метою приховування спільного майна подружжя відповідач далі намагається його продати вже «справжньому» покупцю і таким чином залишити собі всі кошти з продажу. Тим більше, що автомобіль і на даний час знаходиться в їхньому спільному господарстві в АДРЕСА_1 .

Відповідно до. ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 Сімейного кодексу України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Згідно ч. 1 ст. 70 Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

За час спільного проживання з відповідачем я спочатку працювала, а потім займалась веденням домашнього господарства та здійснювала догляд за дитиною, окрім того відповідач наполягав на тому, щоб я не працювала.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно вимогам ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Правовий режим спільної сумісної та часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування та розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.

Згідно приписів ч. ч. 1, 3 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки домовленістю між сторонами, законом або рішенням суду не встановлено іншого, наші частки у праві власності на спірний автомобіль були рівними, тобто по 1/2 частці за кожним.

Транспортний засіб, зокрема, автомобіль марки «NISSAN QASHQAI», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2011 року випуску, об`єм двигуна 1598 см. куб., сірого кольору, № кузова НОМЕР_2 , на даний час належить на праві приватної власності іншій особі, а саме ОСОБА_4 .

Згідно ч. 1 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідай його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

На її думку вона має право на отримання матеріальної компенсації вартості своєї частки у вищезазначеному автомобілі, адже автомобіль було відчужено відповідачем без її згоди та відома, і таким чином вона втратила свою частину спільного майна.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, долагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно інформації, розміщеної на веб-сайті оголошень «AutoRia» щодо продажу транспортних засобів в мережі Інтернет за електронною адресою: www.auto.ria.com середня ринкова вартість автомобіля «NISSAN QASHQAI», 2011 року випуску, з аналогічними характеристиками складає (враховуючи ціну відповідача) 444732 гривні 40 копійок ((406561+427347+456349+435645+497760) : 5 = 444732,40). Таким чином, позивач вважає, що з відповідача на її користь слід стягнути половину вказаної суми, а саме 222366 гривень 20 копійок.

Ухвалою судді від 18 листопада 2024 року позовну заяву позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі, а справу призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 07 травня 2025 року призначено судову автотоварознавчу експертизу транспортного засобу, та провадження у даній справі зупинено до отримання висновку експерта.

Ухвалою суду від 15 вересня 2025 року після надходження письмового клопотання судового експерта провадження у справі було поновлено та призначено судове засідання. на 19 вересня 2025 року.

Ухвалою суду від 31 жовтня 2025 року задоволено клопотання судового експерта про зобов`язання відповідача надати об`єкти дослідження та документи на нього, а також провести оплату експертизи, та провадження у даній справі зупинено до отримання судом висновку експерта.

Ухвалою суду від 04 лютого 2026 року після надходження висновку експерта провадження у справі було поновлено та призначено судове засідання.

Позивач ОСОБА_1 а у судове засідання не з`явилася, подала до суду письмову заяву, згідно відомостей якої просила розглянути справу протягом усіх судових засідань без її участі, позовні вимоги підтримує повністю, просить суд задовольнити позов.

У судове засідання представник позивача - адвокат Голик Євген Валерійович не з`явився, належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового засідання, до суду подав письмову заяву, згідно даних якої просив розгляд справи провести без його участі та без участі позивача.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, подав до суду письмову заяву, згідно відомостей якої просив розглянути справу протягом усіх судових засідань без його участі, позовні вимоги визнає повністю, не заперечує проти задоволення позовних вимог, просить врахувати при винесенні рішення результати проведення судової автотоварознавчої експертизи.

Представник відповідача - адвокат Загалець Олександр Миколайович у судове засідання не з`явився.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, вивчивши матеріали цивільної справи, за наявних у справі даних та доказів вважає, що позов підлягає задоволенню повністю за наступних встановлених судом обставин.

У справі встановлено, що позивач зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 (далі - відповідач) 29 вересня 2007 року. Їхній шлюб розірвано рішенням Семенівського районного суду Чернігівської області від 10 вересня 2024 року (справа № 744/718/24). У них є спільна донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка на даний час проживає разом з позивачем в місті Семенівка, продовжує навчання. Під час шлюбу ними 04 вересня 2021 року спільно було куплено транспортний засіб - автомобіль «NISSAN QASHQAI», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2011 року випуску, об`єм двигуна 1598 см. куб. сірого кольору, № кузова НОМЕР_2 , який було зареєстровано за відповідачем 04 вересня 2021 року в Територіальному сервісному центрі № 7444 в місті Мена Чернігівської області. За вказаний автомобіль вони сплатили продавцю 13000 доларів США. Таким чином вищевказаний автомобіль став їхньою спільною сумісною власністю. Автомобіль використовувався у сім`ї для вирішення різних побутових потреб, ми обоє ним користувалися як водії та пасажири, позивач також має посвідчення водія категорії «В» з 2013 року.

У 2024 році відносини в їхній сім`ї стали погіршуватися, між ними стали виникати сварки, спільне життя не складалося та стало нестерпним. У зв`язку з цим 18 липня 2024 року позивачем було подано до Семенівського районного суду Чернігівської області позовну заяву до відповідача про розірвання шлюбу, що набрало законної сили 11 жовтня 2024 року. Весь цей час будь-яких подружніх стосунків вони не підтримували, подружнє життя фактично не існувало. 19 серпня 2024 року відповідач таємно від позивача, без відома позивача та, відповідно, без згоди позивача, з метою приховати, як спільне рухоме майно подружжя, щоб у подальшому не враховувати у визначенні розміру часток майна у праві спільної сумісної власності, здійснив відчуження їхнього автомобіля сусіду - ОСОБА_4 шляхом укладання електронного ДКП (договору купівлі-продажу). За вказаним договором автомобіль було перереєстровано на ОСОБА_4 в ТСЦ № 3245 місто Вишгород Київської області 20 серпня 2024 року.

Будь-яких коштів з відшкодування її частки автомобіля відповідач позивачу не сплатив, у зв`язку з чим позивач вимушена звернутись до суду за захистом своїх прав.

Таким чином відповідач всупереч волі позивача здійснив відчуження вищевказаного транспортного засобу, який був придбаний за час спільного проживання у шлюбі і був об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, на який вони мали рівні права на володіння, користування та розпорядження. Такі правовідносини регулюються статтями 54,60, 61,63, 70 Сімейного кодексу України.

У контексті п. 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про прав на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» зазначено, що «у випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі». Внаслідок відчуження автомобіля відповідач отримав певну суму грошової вартості, але приховав її з метою не враховувати. У даному випадку вартість майна визначається за домовленістю між сторонами, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Право подружжя на поділ майна здійснюється за правилами статей 69-72 Сімейного кодексу . України та ст. 372 ЦК України.

Відповідно до роз`яснень, які зазначені у п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» за № 11 від 21 грудня 2007 року «вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільного нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до ч. 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту)».

Таким чином у вищевказаних обставинах спору з відповідачем про рухоме майно, має вирішальну роль те, що автомобіль придбаний за спільні кошти, під час шлюбу, за взаємною згодою, тому безумовно належить до спільної сумісної власності, яка підлягає розподілу. Дії відповідача, а саме те, що відповідач таємно, без згоди позивача та без відома незаконно здійснив відчуження автомобіля, свідчать про те, що останній усвідомлював наслідки спору про майно та намагався приховати таким способом рухоме майно з метою уникнути розподілу. Окрім зазначених дій, відповідач не надавав інформації яким саме способом було відчужене майно та не надавав пояснень з приводу своїх дій.

В той же час станом на момент звернення до суду з цією позовною заявою на веб-сайті з продажу транспортних засобів «АвтоРіа» за електронною адресою:auto.ria.com/uk/auto_nissan_qashqai_36424247.html мається оголошення з продажу їхнього автомобіля, розміщене відповідачем з вказаною ціною 12000 доларів США або 497760 гривень. При цьому зазначено, що відповідач останній раз був на сайті 22 вересня 2024 року.

Враховуючи те, що на даний час оголошення про продаж автомобіля є активним та не видаленим, це тільки підтверджує той факт, що автомобіль було перереєстровано на ОСОБА_4 з метою приховування спільного майна подружжя,і відповідач далі намагається його продати вже «справжньому» покупцю і таким чином залишити собі всі кошти з продажу. Тим більше, що автомобіль і на даний час знаходиться в їхньому спільному господарстві в АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 Сімейного кодексу України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Згідно ч. 1 ст. 70 Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

За час спільного проживання з відповідачем позивач спочатку працювала, а потім займалась веденням домашнього господарства та здійснювала догляд за дитиною, окрім того відповідач наполягав на тому, щоб позивач не працювала.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно вимогам ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Правовий режим спільної сумісної та часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування та розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.

Згідно приписів ч. ч. 1, 3 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки домовленістю між сторонами, законом або рішенням суду не встановлено іншого, їхні частки у праві власності на спірний автомобіль були рівними, тобто по 1/2 частці за кожним.

Транспортний засіб автомобіль марки «NISSAN QASHQAI», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2011 року випуску, об`єм двигуна 1598 см. куб., сірого кольору, № кузова НОМЕР_2 , на даний час належить на праві приватної власності іншій особі, а саме ОСОБА_4 .

Згідно ч. 1 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

На думку позивача вона має право на отримання матеріальної компенсації вартості своєї частки у вищезазначеному автомобілі, адже автомобіль було відчужено відповідачем без її згоди та відома, і таким чином вона втратила свою частину спільного майна.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, долагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно висновку експерта за результатами проведеної судової транспортно-товарознавчої експертизи від 15 грудня 2025 року № СЕ-19/125-25/7096-АВ, ринкова вартість з урахуванням зносу, автомобіля марки «Nissan Qashqai», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2011 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , об`єм двигуна 1598 см3, станом на момент проведення експертизи) 10.12.2025), становить 390 596,72 грн. (триста дев`яносто тисяч п`ятсот шість гривень 72 копійки).

Виходячи з викладеного позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, з врахуванням вартості спірного автомобіля, встановленої експертизою, шляхом стягнення з відповідача грошової компенсації 1/2 частки вартості транспортного засобу у сумі 195 298 (сто дев`яносто п`ять тисяч двісті дев`яносто вісім) гривень 36 копійок.

Відповідно до п. 6 ст. 264 Цивільного процесуального кодексу України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Суд, вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору, керується ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, де вказано, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з огляду на те, що позов задовольняється частково, з відповідача на користь позивача, підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1956 (одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят шість) гривень 82 копійки (2223,66 грн. (сума сплаченого позивачем судового збору) : 100 х 88 % (процент задоволених позовних вимог)).

Керуючись ст. ст. 4, 12, 81, 89, 141, ч. 1. ст. 142, ч. 2 ст. 247, ст. ст. 259, 263, 264, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації за транспортний засіб - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , грошову компенсацію 1/2 частки вартості автомобіля марки «NISSAN QASHQAI», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2011 року випуску, № кузова НОМЕР_2 , у сумі 195 298 (сто дев`яносто п`ять тисяч двісті дев`яносто вісім) гривень 36 копійок.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , судові витрати, понесених нею на сплату судового збору за подання позовної заяви, у розмірі 1956 (одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят шість) гривень 82 копійки.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Представник позивача - адвокат Голик Євген Валерійович, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Представник відповідача - адвокат Загалець Олександр Миколайович, реєстраційний номер облікової картки платника податків не відомий, адреса: АДРЕСА_4 .

Суддя: С. В. Смага