Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №741/1115/26 — Носівський районний суд Чернігівської області

Провадження номер 2-а/741/19/26

Єдиний унікальний номер 741/1115/26

РІШЕННЯ

іменем України

16 вересня 2026 року м. Носівка

Носівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Крупини А.О.,

секретаря судового засідання Сокирки Є.В.,

представника позивача адвоката Кудрявського Р.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відповідача 1 поліцейського ВП № 1 (смт. Козелець) Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області старшого сержанта поліції Желіби Володимира Олексійовича, відповідача 2 Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

УСТАНОВИВ:

У липні 2026 року адвокат Р. Кудрявський, діючи в інтересах позивача ОСОБА_1 , звернувся до суду з цією позовною завою.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою серії ЕНА № 7423828 від 23 червня 2026 року, винесеною поліцейським відділення поліції № 1 (смт Козелець) Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області старшим сержантом поліції Желібою Володимиром Олексійовичем, позивача ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн.

Відповідно до вказаної постанови ЕНА № 7423828 встановлено, що 23 червня 2026 року о 06:15:07, селище Козелець, вулиця Соборності (Комсомольська), 8, керував автомобілем, у якого не працював задній правий стоп сигнал, чим порушив п. 31.1. ПДР – технічний стан т/з та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів.

Позивач стверджує, що 23 червня 2026 рок перед початком руху та безпосередньо сідаючи за кермо транспортного засобу Mercedes-Benz 313 CDI, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснив перевірку технічного стану автомобіля, зокрема, працездатності всіх світлових приладів, та переконався у їх належному функціонуванні.

Під час перебування на автобусній зупинці по вул. Соборності, біля будинку №8, до позивача підійшов працівник поліції і повідомив про, нібито, несправність заднього правого стоп-сигналу. Позивач не погодився з таким твердженням та запропонував здійснити спільну перевірку. У результаті перевірки було встановлено, що задній правий стоп-сигнал перебуває у справному стані та функціонує належним чином.

На зауваження позивача про відсутність будь-яких порушень та незаконність дій працівника поліції останній не відреагував, натомість повідомив про намір скласти постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення.

Крім того, на заявлене позивачем клопотання щодо надання доказів несправності заднього правого стоп-сигналу під час руху транспортного засобу, працівник поліції безпідставно відмовив та фактично проігнорував вимогу про підтвердження своїх доводів.

Така поведінка свідчить про відсутність належного доказового обґрунтування, склад адміністративного правопорушення відсутній, порушено принцип об`єктивності та неупередженості, а позивача незаконно притягнуто до адміністративної відповідальності, у зв`язку з тим, що несправності в роботі стоп сигналів під час керування позивачем транспортним засобом були відсутні.

Просив суд визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі серії ЕНА № 7423828 від 23 червня 2026 року, скасувати, а провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.

Ухвалою судді Носівського районного суду Чернігівської області Крупини А.О. від 07 липня 2026 року відкрито позовне провадження у даній справі та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (а.с.22).

Цією ж ухвалою роз`яснено відповідачеві Головному управлінню Національної поліції в Чернігівській області право на подання відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідачів, а також документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів позивачу, протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

27 липня 2026 року представником відповідача 2 Головного управління Національної поліції в Чернігівській області не погоджуючись з вимогами позовної заяви указував на те, що доводи позивача не відповідають фактичним обставинам справи, спростовуються матеріалами адміністративної справи та відеозаписом з нагрудних камер поліцейських, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної постанови.

На підтвердження своєї правової позиції зазначав, що, дійсно, 23 червня 2026 року, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 гривень.

Підставою для притягнення до адміністративної відповідальності стало встановлення факту керування позивачем транспортним засобом MERCEDES-BENZ 313 CDI, державний номерний знак НОМЕР_1 , у якого під час руху не працював задній правий сигнал гальмування (стоп-сигнал).

Факт виявленої несправності підтверджується належним та допустимим доказом — відеозаписами, здійсненими за допомогою нагрудної відеокамери поліцейського № 968616:

PSS-20260623-061159UTC+0300;

PSS-20260623-062159UTC+0300;

PSS-20260623-062359UTC+0300.

Зазначені відеозаписи містять безперервну фіксацію події, моменту виявлення несправності, спілкування з водієм та оформлення адміністративних матеріалів.

Так, на відеозаписі PSS-20260623-061159UTC+0300:

01:55-02:01 — зафіксовано рух транспортного засобу MERCEDES-BENZ 313 CDI, державний номерний знак НОМЕР_1 ;

02:01-02:10 — зафіксовано момент натискання позивачем на педаль гальма під час руху транспортного засобу, при цьому задній правий сигнал гальмування не працює.

Таким чином, вже під час фактичної експлуатації транспортного засобу було встановлено наявність технічної несправності.

Щодо спростування тверджень позивача про справність стоп-сигналу зазначає про таке.

Позивач у позовній заяві стверджував, що перед початком руху ним було перевірено технічний стан транспортного засобу, зокрема роботу світлових приладів, та встановлено їх справність.

Однак зазначені твердження є лише суб`єктивними поясненнями позивача, які не підтверджені жодними об`єктивними доказами.

Натомість, матеріали відеофіксації підтверджують протилежне. Після зупинки транспортного засобу та короткочасного спілкування з поліцейським позивач здійснює огляд задньої частини транспортного засобу;

03:40-03:55 — позивач пояснює причину несправності словами: «Лампочка через дороги відійшла».

Зазначені пояснення свідчать, що позивач не заперечував сам факт несправності світлового приладу, а пояснював можливу причину його виникнення.

Крім того, на відеозаписі:

04:32 — позивач запускає двигун та запитує працівників поліції, чи працює правий стоп-сигнал. Працівники поліції повідомляють, що він не працює.

Таким чином, навіть після спроб позивача усунути несправність, робота правого стоп-сигналу не була відновлена.

Додатково це підтверджується відеозаписом PSS-20260623-062359UTC+0300:

00:22-00:31 — зафіксовано повторну перевірку роботи стоп-сигналу, після того, як позивач вважав несправність усунутою. Під час натискання на педаль гальма правий стоп-сигнал знову не працює.

Отже, твердження позивача про те, що транспортний засіб був справним, повністю спростовується об`єктивними даними відеофіксації.

Щодо правильності кваліфікації за ч. 1 ст. 121 КУпАП посилався на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 КУпАП адміністративна відповідальність настає за керування водієм транспортним засобом, що має технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється.

Згідно з п. 31.1 Правил дорожнього руху України технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху.

Відповідно до п. 31.4 ПДР України забороняється експлуатація транспортних засобів за наявності технічних несправностей, визначених відповідними положеннями Правил.

Зовнішні світлові прилади, у тому числі сигнали гальмування, є елементами конструкції транспортного засобу, які забезпечують безпеку дорожнього руху та інформування інших учасників руху про намір водія здійснити гальмування.

Отже, керування транспортним засобом із непрацюючим стоп-сигналом утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП.

Представником відповідача до відзиву додано відеозапис з нагрудної камери поліцейського.

Просив суд при ухваленні судового рішення врахувати обставини, викладені у відзиві ГУНП в Чернігівській області та відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Р. Кудрявський позов підтримав повністю та просив його задовольнити, акцентував увагу суду на тому, що ОСОБА_1 здійснює нерегулярні пасажирські перевезення указаним транспортним засобом. Кваліфікуючи допущене ОСОБА_1 порушення за п. 31.1. ПДР, в оскаржуваній постанові поліцейський не зазначив, яких конкретно вимог Національного стандарту України "Колісні транспортні засоби", "Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання" (ДСТУ 3649:2010) водій не дотримався. Уважав, що несправність правого стоп сигналу транспортного засобу не охоплюється порушенням п. 31.1 ПДР та не тягне відповідальність за ч. 1 ст. 121 КУпАП. Дізнавшись про несправність правого стоп сигналу, яка виникла під час руху, водій ОСОБА_1 одразу на місці таку несправність усунув та безперешкодно продовжив подальший рух. Відеозапис до постанови однозначно не підтверджує вину ОСОБА_1 .

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомленим належним чином.

У судове засідання представник Головного управління Національної поліції в Чернігівській області не з`явився, у відзиві на позовну заяву просив суд слухати справу за відсутності відповідача.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті (ст. 257 КАС України).

З`ясувавши позицію представника позивача, повно і всебічно дослідивши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Так, згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Судом установлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ЕНА № 7423828 від 23 червня 2026 року, винесеною поліцейським ВП № 1 (смт Козелець) Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області, старшим сержантом поліції Желібою В.О., ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн. Підставою для притягнення до відповідальності слугував висновок про порушення п. 31.1 ПДР- технічний стан т/з та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, а саме те, що 23 червня 2026 року о 06:15:07 у селищі Козелець, вулиця Соборності (Комсомольська), 8, керував автомобілем Mercedes-Benz 313 CDI, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , у якого не працював задній правий стоп сигнал (а.с.12).

Транспортний засіб Mercedes-Benz 313 CDI, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , належить ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 (а.с.11).

Позивач ОСОБА_1 є водієм, про що свідчить копія посвідчення водія серії НОМЕР_3 від 15лютого 2017 року (а.с.10).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з частинами 1-4 статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 9 КУпАП установлено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

У відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 213 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення розглядають органи Національної поліції.

За правилами ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення правил дорожнього руху, зокрема, частини першої статті 121 цього кодексу.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Частиною 4 статті 258 КУпАП передбачено, що у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулична-дорожній мережі.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України Про дорожній рух встановлюють Правила дорожнього руху (далі - ПДР), затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, із змінами. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до пункту 31.1 ПДР України технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.

Приписами пункту 31.4 розділу 31 ПДР встановлено, що забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності визначених цим пунктом технічних несправностей і невідповідності визначених цим пунктом вимогам.

У наведеному пункті ПДР, викладений перелік технічних несправностей транспортних засобів, за наявності яких забороняється експлуатація таких транспортних засобів, до яких належить, зокрема:

а) кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу;

б) порушено регулювання фар;

в) не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла;

г) на світлових приладах немає розсіювачів або використовуються розсіювачі і лампи, що не відповідають типу даного світлового приладу;

ґ) на розсіювачах світлових приладів нанесено тонування або покриття, що зменшує їх прозорість чи світлопропускання (підпункт 31.4.3. пункту 31.4. ПДР).

Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №630 від 28 грудня 2020 року затверджені національні стандарти України ДСТУ 3649:2010 Національний стандарт України "Колісні транспортні засоби", "Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання".

Відповідно до ДСТУ 3649:2010 цей стандарт поширюють на колісні транспортні засоби (надалі КТЗ) категорій M, MG,N, NG, O, призначені для перевезення вантажів та (або) пасажирів, а також на КТЗ, які за своєю конструкцією та обладнанням призначені для виконання спеціальних робочих функцій, або призначені для перевезення пасажирів чи вантажів певних категорій, на дорогах загального користування. Стандарт установлює вимоги щодо безпечності та методи контролювання технічного стану КТЗ, що перебувають в експлуатуванні.

У розділі 6.1.5 таблиці 1 наведено, що сигнал гальмування (задній стоп-сигнал) є обов`язковим для всіх категорій колісних транспортних засобів (КТЗ), у тому числі для автомобілів типу Mercedes-Benz 311, який належить до категорії М або N (пасажирський або вантажний автомобіль).

У пункті 6.1.7.2 чітко вказано, що сигнали гальмування мають вмикатися під час приведення у дію відповідних органів керування гальмівних систем і функціонувати у сталому режимі весь період гальмування.

Зазначений стандарт застосовують винятково при технічному огляді колісного транспортного засобу для здійснення контролю технічного стану КТЗ на відповідність вимогам ДСТУ 3649 під час проведення державного технічного огляду колісного транспортного засобу.

Частина 1 статті 121 КУпАП передбачає, що керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 121 КУпАП, утворюється за умови керування транспортним засобом, що має технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється.

У свою чергу, частиною першою статті 29 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам і пройшли державний технічний огляд (за винятком транспортних засобів, що не підлягають огляду).

З переглянутого в судовому засіданні відеозапису із нагрудного відеореєстратора поліцейського встановлено, що екіпаж патрульної поліції здійснює патрулювання та рухається в селищі Козелець по вулиці Соборності. Попереду них рухається транспортний засіб Mercedes-Benz 313 CDI, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , білого кольору, водій якого на вимогу поліцейського приймає праву сторону та зупиняється. Поліцейський пояснює, що причиною зупинки є те, що не працює правий сигнал (06:14:08), у відповідь на що водій пояснює причину несправності: «Проїхав по такій дорозі» (06:15:40, 06:19:11); при натисканні водієм педалі гальм видно, що в автомобілі не працює стоп-сигнал з правого боку; у подальшому водій механічним способом впливає на фару, стукаючи по ній (06:16:01), пояснюючи, що відійшла лампочка (06:17:22, 06:18:35); зазначає поліцейським: «Порушення усунув при вас» (06:18:35). Після оформлення адміністративних матеріалів водій вільно продовжує рух. Під час спілкування з поліцейськими водій ОСОБА_1 не заперечував факту несправності заднього стоп-сигналу керованого ним транспортного засобу.

Даний доказ, а саме безперервний відеозапис з нагрудного відеореєстратора поліцейського, що в повній мірі відображає обставини, котрі мають значення і є достатніми для вирішення цієї адміністративної справи, суд уважає беззаперечним, таким, що свідчить про керування ОСОБА_1 транспортним засобом Mercedes-Benz 313 CDI, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , у якого не працював задній правий стоп сигнал.

Відповідно до пункту 1 розділу 5 Наказу Міністерства інфраструктури України «Про затвердження Вимог до перевірки конструкції та технічного стану колісного транспортного засобу, методів такої перевірки» від 26 листопада 2012 року №710 фари, передні та задні габаритні ліхтарі, бічні габаритні ліхтарі, контурні вогні та денні ходові вогні, стоп-сигнали, покажчики повороту та аварійний сигнал, передні протитуманні фари та задні протитуманні ліхтарі, ліхтарі заднього ходу, ліхтарі освітлення заднього номерного знака, світловідбивачі, видимі (світловідбивні) позначки та маркувальні таблички, сигнальні індикатори, обов`язкові для приладів зовнішнього освітлення перевіряються візуально, а за необхідності перевіркою функціонування шляхом вмикання та з використанням відповідного обладнання.

Технічна несправність правого заднього стоп-сигналу є порушенням вимог безпеки технічного стану транспортного засобу, що призводить до заборони його експлуатації.

Посилання представника позивача на те, що в оскаржуваній постанові не вказано, яких саме вимог Національного стандарту України "Колісні транспортні засоби", "Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання" (ДСТУ 3649:2010) водій не дотримався, висновків суду не спростовує.

У той же час, стороною позивача доказів того, що транспортний засіб Mercedes-Benz 313 CDI, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , проходив обов`язковий технічний контроль із встановленням його придатності до експлуатації або неможливості експлуатації, у порядку встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2012 року № 137, із змінами, не надано.

Суд уважає, що фактичні дані, які містяться в оскаржуваній постанові про адміністративне правопорушення дають можливість встановити наявність порушення позивачем вимог п. 31.1 Правил дорожнього руху, і, відповідно, наявність адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, а доводи позивача, якими він заперечує правомірність складеної постанови, спростовані.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 23 грудня 2005 року "Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" визначено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП; в постанові необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і зазначити мотиви відмови від інших доказів, на які посилається правопорушник.

У відповідності до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У розумінні статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Що стосується вимоги позову в частині визнання постанови серії ЕНА № 7423828 від 23 червня 2026 року по справі про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП протиправною то суд звертає увагу на наступне.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний суд має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач, окрім вимоги про скасування постанови, просив визнати її протиправною, однак, виходячи з положень ч. 3 ст. 286 КАС України, яка містить вичерпний перелік рішень суду за наслідками розгляду справ з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, вимога ОСОБА_1 у цій частині задоволенню не підлягає.

За вище викладених обставин, позовні вимоги позивача не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, є необґрунтованими та не доведеними, а тому суд робить висновок, що позовні вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд робить висновок, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є законною та відповідає нормам чинного законодавства.

Наведене дає підстави для висновку, що поліцейський Желіба В.О., встановивши порушення позивачем вимог ч. 1 статті 121 КУпАП, у межах наданих йому повноважень, правомірно склав оскаржувану постанову та застосував до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн, а відтак, правові підстави для скасування постанови серії ЕНА № 7423828 від 23 червня 2026 року відсутні. Ураховуючи викладені обставини, суд уважає за необхідне відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати позивачу не відшкодовуються, оскільки судом відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 126, 213, 222, 245, 251, 255, 258, 276, 283-285 КУпАП, ст.ст. 2, 5-10, 14, 20, 72-79, 90, 94, 241-246, 250-251, 255, 286, 293, 295 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову відповідача 1 поліцейського ВП № 1 (смт. Козелець) Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області старшого сержанта поліції Желіби Володимира Олексійовича, відповідача 2 Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 7423828 від 23 червня 2026 року відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про сторони у справі:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідач 1: ОСОБА_3 , поліцейський ВП № 1 (смт Козелець) Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області, старший сержант поліції, адреса місцезнаходження: 17000, вул. Родини Богомольців, буд. 16, смт Козелець Чернігівського району Чернігівської області;

відповідач 2: Головне управління Національної поліції в Чернігівській області, місцезнаходження: 14000, м. Чернігів, проспект Перемоги, буд. 74, код згідно ЄДРПОУ 40108651.

Повне рішення складено 16 вересня 2026 року.

Суддя Анатолій КРУПИНА