Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №734/1201/26 — Козелецький районний суд Чернігівської області

Справа № 734/1201/26

Провадження № 3/734/864/26

ПОСТАНОВА

іменем України

17 вересня 2026 року селище Козелець

Суддя Козелецького районного суду Чернігівської області Іванюк Т.І., розглянувши справу про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

в с т а н о в и в:

відповідно до протоколу серії ЕПР 1 №615349 від 15.03.2026 водй ОСОБА_1 15.03.2026 року 09:43 с. Сираї, дорога М01, 71 км., Київ – Чернігів – Нові Яриловичі, керував транспортним засобом «Daewoo T13110» д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку зі згоди водія проводився по місцю зупинки за допомогою приладу Драгер ALCOTEST 7510 ARLM-0352, проба позитивна – 0.34 ‰, чим порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції).

У судове засідання особа, яка притягується до адміністративної відповідальності не з`явився.

Захисник адвокат Гуц А.М. подав суду клопотання про закриття провадження у справі відносно ОСОБА_1 за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Свої вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу заперечував вживання алкоголю. Після тесту за допомогою газоаналізатора Драгер, останній відразу висловив категоричну відмову з результатом. З цього моменту у поліцейських виник обов`язок направити ОСОБА_1 до найближчого закладу охорони здоров`я для проведення відповідного огляду, а у разі відмови скласти протокол за відмову від огляду на стан сп`яніння. Однак, поліцейські повідомили ОСОБА_1 , що у лікарні процедура буде та сама, буде продуватися Драгер, а замість роздруківки буде висновок. У подальшому поліцейські почали залякувати Щербака тим, що висновок буде передано на службу. Також поліцейські шляхом введення ОСОБА_1 в оману спонукали його відмовитися від огляду у медичному закладі та поставити відповідні підписи у роздруківці «Драгера» та на акті огляду.

Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, доходить висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутні ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме порушення вимог п. 2.9 а ПДР з огляду на наступне.

Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Обов`язковою ознакою будь-якого адміністративного правопорушення є вина особи у його вчиненні (у формі умислу або необережності), тобто певне психічне відношення особи до свого протиправного діяння і його суспільно небезпечним або шкідливим наслідкам (результату).

Згідно п. 2.9 а Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Диспозиція частини першої статті 130 КУпАП, яка ставиться в вину ОСОБА_2 , є альтернативною та передбачає адміністративну відповідальність за вчинення одного з двох самостійних діянь: керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан такого сп`яніння чи перебування під впливом відповідних лікарських препаратів.

Тобто, склад правопорушення може бути утворений або фактом керування особою (водієм) у стані сп`яніння, або фактом відмови від проходження огляду на виявлення такого стану.

Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР 1 №615349 від 15.03.2026 водй ОСОБА_1 15.03.2026 року 09:43 с. Сираї, дорога М01, 71 км., Київ – Чернігів – Нові Яриловичі, керував транспортним засобом «Daewoo T13110» д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку зі згоди водія проводився по місцю зупинки за допомогою приладу Драгер ALCOTEST 7510 ARLM-0352, проба позитивна – 0.34 ‰, чим порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху

Відповідно до п.2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Проведення огляду на стан сп`яніння здійснюється в порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція) та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 № 1103 (далі - Порядок).

Згідно з положеннями ст.266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп`яніння, підлягають огляду на стан алкогольного сп`яніння, який проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів у присутності двох свідків, а у разі незгоди водія на проведення такого огляду або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я, які мають право на проведення такого огляду, не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення.

Зазначені вимоги закону знайшли своє відображення і в п.7 розділу 1 Інструкції, в якому визначено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП. При цьому в п.6 Порядку вказано, що водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.

При цьому, частиною 5 статті 266 КУпАП передбачено, що огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Разом з тим, із дослідженого у судовому засіданні відео вбачається, як працівники поліції зупиняють в с.Сираї транспортний засіб «Daewoo T13110» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 за перевищення швидкісного режиму. Поліцейський встановлює особу водія, роз`яснює права та складає відповідну постанову про притягнення до адміністративної відповідальності. У подальшому під час спілкування поліцейський повідомляє ОСОБА_1 , що у нього виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкіряного покрову обличчя. ОСОБА_1 пропонується пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу Драгер. ОСОБА_1 каже, що він є військовим та просить викликати працівників ВСП. Після цього все таки продуває прилад «Драгер». Результат позитивний – 0.34‰. Поліцейський запитує у ОСОБА_1 , чи згоден він з результатом огляду. Останній заявляє, що не погоджується з висновком та заперечує своє перебування у стані алкогольного сп`яніння. Поліцейський сідає до службового автомобіля, де складає акт огляду на стан алкогольного сп`яніння відносно ОСОБА_1 . В цей час ОСОБА_1 осторонь розмовляє з іншим поліцейським, але суть розмови на відео не зафіксовано. Потім поліцейський надає на підпис ОСОБА_1 акт огляду на стан сп`яніння та роздруківку з приладу «Драгер» та показує де ставити підпис. Із суті розмови зрозуміло, що ОСОБА_1 не бажає ставити підписи та їхати до лікарні, запитує чи є третій варіант. Коли все ж ОСОБА_1 ставить підпис, поліцейський йому каже, щоб він у акті огляду написав, що з результатом згоден. ОСОБА_1 відповідає, що не погоджується з результатом і хоче зазначити про це у акті, однак йому це зробити не дає поліцейський, прибравши акт. Потім ОСОБА_1 оголошуються права та поліцейський складає відносно нього протокол про адміністративне правопорушення за порушення вимог п.2.9а ПДР за ст.130 КУпАП. Під час оголошення протоколу, поліцейський обґрунтовує своє рішення тим, що оглядом було встановлено, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння та до лікарні їхати відмовився.

Отже, у судовому засіданні встановлено, що з результатом огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу водій ОСОБА_1 не погодився та, в порушення п.2.5 Правил дорожнього руху України, від подальшого проходження огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку в закладі охорони здоров`я відмовився.

Непогодження водія з результатами огляду на стан сп`яніння, проведеного на місці зупинки транспортного засобу, та його відмова від проходження подальшого огляду в закладі охорони здоров`я, свідчать про незавершеність процедури огляду, передбаченої законодавством.

За таких обставин, дії водія не можуть розцінюватися як встановлений факт керування транспортним засобом у стані сп`яніння, а підлягають кваліфікації саме як відмова від проходження огляду, тобто порушення пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність частиною першою статті 130 КУпАП.

Відповідно до вимог ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Наведене ставить під обґрунтований сумнів висновок суду першої інстанції щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Одним з проявів верховенства права, - підкреслюється у підпункті 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 02.11. № 15-рп/2004, - є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим... Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права..."

Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23 жовтня 1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998).

Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними статтею 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини і змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також статтею 62 Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За таких обставин, з огляду на відсутність належних і допустимих доказів, які б беззаперечно підтверджували факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, суд приходить до висновку про недоведеність складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статтею 130 КУпАП, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП є підставою для закриття провадження у справі.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір» в разі закриття провадження в справі судовий збір не стягується.

На підставі викладеного, керуючись ст. 62 Конституції України, ст. ст. 1, 7, 9, 247, 251, 252, 256, 266, 283, 284, 287-289, 294 КУпАП, суд

п о с т а н о в и в:

провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, - закрити.

Постанова може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя