Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №635/2224/26 — Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/2224/26

Провадження № 2/635/4621/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Якішиної О.М.

секретаря Клімової Л.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про розірвання договору, стягнення збитківта відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просивстягнути з відповідача ФОП ОСОБА_2 на його користь в порядку відшкодування спричиненої моральної шкоди в сумі 30 000 грн., судові витрати у розмірі 45 064 грн. 96 коп., що складаються з судового збору в розмірі 1064 грн. 96 коп. та витрат на правничу допомогу – 44 000 грн. 00 коп., а також розірвати договір підряду від 07.03.2025 року, укладений між замовником ОСОБА_1 і підрядником ФОП ОСОБА_2 , стягнувши з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування збитків у сумі 2000 (дві тисячі) доларів США.

Позовні вимоги обґрунтовуєтим, що він уклав договір підряду з ФОП ОСОБА_2 від 07.03.2025 року, відповідно до умов якого відповідач (підрядник) зобов`язався виконати роботу по повній заміні батарейних елементів на автомобілі Nissan Leaf ємністю 62 кВт.ч, а позивач (замовник) оплатити роботу. Вищезазначений автомобіль, відповідно до свідоцтва про реєстрацію ТЗ, Nissan Leaf днз. НОМЕР_1 належить ОСОБА_3 – матері позивача. В якості передоплати (часткової оплати) позивач передав, а відповідач отримав 2000 доларів США, залишок оплати 1200 доларів США. Для виконання роботи підряднику необхідно було закупити батарейні елементи, здійснити випробування і налаштування, і після цього встановити на автомобіль, але відповідач батарейні елементи не закупив, договір не виконав повністю, грошові кошти не повернув, посилаючись на вигадані причини.

Зазначає, що дії відповідача спричинили для позивача не лише майнові втрати, а й тривалі душевні переживання, почуття обману, невизначеності, безсилля та нервового напруження. Позивач був змушений неодноразово звертатися до відповідача з вимогами про виконання договору або повернення коштів; витрачати особистий час, зусилля та емоційні ресурси на з`ясування обставин невиконання договору; перебувати у стані постійного стресу, пов`язаного з втратою значної суми коштів; зазнати психоемоційного дискомфорту у зв`язку з неможливістю завершити ремонт автомобіля та використовувати його за призначенням. Оскільки автомобіль належить його матері ОСОБА_3 , невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань спричинило для позивача додаткові моральні переживання перед близькою для нього людини, оскільки саме позивач організовував виконання робіт, передав кошти та розраховував на належний результат. Таким чином, протиправна поведінка відповідача призвела до порушення нормального укладу життя позивача, спричинила тривалі негативні емоції, необхідність захищати свої права у судовому порядку та додатково нести витрати часу і зусиль, яких він не зазнав би за умови належного виконання договору. З урахуванням характеру допущеного порушення, тривалості невиконання зобов`язання, ступеня вини відповідача, глибини душевних переживань позивача, а також засад розумності, справедливості та співмірності, позивач оцінює завдану йому моральну шкоду у розмірі 30 000 грн.

В судове засідання позивач, його представник не з`явилися, у поданій до суду заяві просили розглянути справу за їхньої відсутності, позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином у порядку, передбаченому процесуальним законом. Судова повістка, направлена на адресу відповідача, повернулась з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до положень п.4 ч.8 ст. 128 ЦПК України є належним повідомленням про день та час розгляду справи. Відзиву на позовну заяву або клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача до суду не надходило.

Враховуючи викладене, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін.

Враховуючи неявку сторін у судове засідання, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши повно та всебічно матеріали справи та наявні в них докази, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 07.03.2025 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 2000,00 доларів США як аванс за повну заміну батарейних елементів на автомобілі Nissan Leaf. Факт передачі та отримання зазначених коштів підтверджується копією Розписки про отримання грошових коштів від 07.03.2026 року.

Спірний правочин щодо надання послуг було вчинено сторонами в усній формі, що повністю узгоджується з положеннями статей 202, 205 ЦК України, оскільки поведінка сторін засвідчувала їхню волю до настання відповідних правових наслідків, а законом для цього виду договорів не встановлено обов`язкової письмової форми.

Станом на момент розгляду справи відповідач до виконання робіт не приступив, результату послуг позивачу не передав.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами 1, 2 ст. 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з ч. 1 ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. За приписами ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Положеннями ч. 1 ст. 642 ЦК України передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною 2 статті 530 ЦК України визначено, що якщо строк виконання боржником обов`язку не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги. Оскільки відповідач ігнорує звернення позивача, суд вважає обґрунтованим визначення моменту виникнення прострочення з дня звернення позивача до правоохоронних органів, тобто з 13 лютого 2026 року.

Відповідно до статей 651, 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною або шляхом односторонньої відмови. Тривале невиконання відповідачем умов усної домовленості є істотним порушенням, що завдало позивачу шкоди й позбавило його того, на що він розраховував при укладенні договору. За таких обставин вимога про розірвання договору є законною та обґрунтованою.

Згідно з частиною 1 статті 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем у повному обсязі.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).

Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи надані суду докази на доведення обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, наявні правові підстави для визнання укладеною між сторонами і дійсною усної угоди, сплачена сума передоплати у розмірі 2000,00 доларів США підлягає стягненню з відповідача.

При визначенні валюти стягнення суд керується правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 500/5194/16, згідно з якою у разі визначення грошового еквіваленту в іноземній валюті сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу. При цьому в судовому рішенні зазначається сума боргу в іноземній валюті, а її перерахунок здійснюється державною чи приватною виконавчою службою безпосередньо під час виконання судового рішення.

Згідно з статтею 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (надалі Постанова), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно п. 7 Постанови заподіяна моральна (немайнова) шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

Відповідно п. 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У абз. 2 п. 5 Постанови судам роз`яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.

Прецедентною практикою Європейського суду з прав людини і на законодавчому рівні в Україні, у тому числі ч.2 ст. 1166 ЦК України, згідно з якою особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини, закріплено дію презумпцію моральної шкоди. Тобто, моральна шкода вважається завданою позивачу, якщо відповідачем не доведено належними доказами відсутність його вини у завданні такої шкоди (узгоджується з правовою позицію Верховного Суду, викладеною у постанові від 10.02.2021 у справі № 761/24143/19)

Судом встановлено, що внаслідок невиконання відповідачем протягом тривалого часу своїх зобов`язань за договором позивач був змушений неодноразово звертатися до відповідача з вимогами про виконання договору або повернення коштів, витрачати особистий час, зусилля та емоційні ресурси на з`ясування обставин невиконання договору, перебувати у стані постійного стресу, пов`язаного з втратою значної суми коштів, зазнати психоемоційного дискомфорту у зв`язку з неможливістю завершити ремонт автомобіля та використовувати його за призначенням. А тому суд вважає доведеним заподіяння позивачу моральної шкоди з боку позивача.

З урахуванням характеру допущеного порушення, тривалості невиконання зобов`язання, ступеня вини відповідача, глибини душевних переживань позивача, а також засад розумності, справедливості та співмірності, суд вважає позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди у розмірі 30 000 грн. обгрунтованими, а тому задовольняє їх в повному обсязі.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір сплачений позивачем у розмірі 2130,00 грн.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правову допомогу у розмірі 44000,00 грн. суд зазначає наступне.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 1, п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи, до яких в числі інших належать і витрати на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Доля цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язані зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою: 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

11.02.2026 р. між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Апазіді К.Ю. укладено договір про надання правничої допомоги № 11022026А.

Згідно додатку до договору сторонами погоджено вартість послуг адвоката: усна консультація з вивченням документів – 4000 грн., складання позовної заяви майнового характеру – 8000 грн., участь в суді першої інстанції (майновий спір) + за судодень (орієнтовно мінімум 2 засідання) – 24000 грн. + 8000 грн., а всього 44000 грн.

Факт понесених витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, підтверджується Рахунком № 001354 від 17.03.2026 року та відповідною платіжною інструкцією від 18.03.2026 року.

Згідно актів виконаних робіт № 1 від 11.02.2026 р. та № 2 від 06.03.2026 р. позивачу надано наступні послуги: усна консультація з вивченням документів – 4000 грн., складання позовної заяви майнового характеру – 8000 грн.

Представник позивача приймав участь в судових засіданнях при відкладенні розгляду справи 09.04.2026 р. (12 хв.) та 02.06.2026 р. (22 хв.).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова ВС від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17).

Таким чином, вирішуючи питання про розподіл витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, взявши до уваги умови договору про надання правової допомоги, обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, підтверджених належними та допустимими доказами, суд дійшов висновку, що визначений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у сумі 44 000,00 грн. є завищеним, витрати у зазначеній сумі не можна визнати належно обґрунтованими та необхідними в контексті обставин цієї справи.

Справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, а отже не відноситься до складних справ, та без участі представника позивача. Вартість послуг представника позивача за участь у двох судових засіданнях при відкладені розгляду справи на суму 32000 грн. суд вважає неспівмірним з витраченим часом та складністю питання.

Враховуючи викладене, виходячи з обсягу фактично наданих послуг, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат, а також розгляду справи в спрощеному позовному провадженні, суд вважає можливим зменшити розмір судових витрат та стягнути з відповідача витрати за надання правової допомоги на користь позивача в сумі 10 000, 00 гривень, що є обґрунтованим і пропорційним до предмета спору та виконаної адвокатом роботи по справі.

Керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Розірвати договір про надання послуг від 07.03.2025 року, укладений в усній формі між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_1 щодо заміни батарейних елементів на автомобілі.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 2000,00 (дві тисячі) доларів США, за договором від 07.03.2025 р., 30000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп. в порядку відшкодування моральної шкоди, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 2130 (дві тисячі сто тридцять) грн. 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу допомогу у розмірі 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя О.М. Якішина