Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №643/16462/26 — Салтівський районний суд міста Харкова

Справа № 643/16462/26

Провадження № 3/643/2374/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2026 м. Харків

Суддя Салтівського районного суду міста Харкова Замікула Б.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративні матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП,

УСТАНОВИВ:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №725939 від 22.07.2026, водій ОСОБА_1 05.07.2026 об 11 год. 34 хв. у м. Харкові на в`їзді Семиградському, 1, керуючи транспортним засобом Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_1 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та під час маневру розвороту не зайняв відповідне крайнє положення на проїзній частині, не впевнившись у безпечності допустив зіткнення з транспортним засобом Skoda Fabia, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження та завдано матеріальні збитки, чим порушено вимоги п. 10.4 та

пп. «б» п. 2.3 Правил дорожнього руху.

У протоколі про адміністративне правопорушення дії ОСОБА_1 кваліфіковано за

ст. 124 КУпАП.

ОСОБА_1 у судовому засіданні свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав. Пояснив, що розворот на цій ділянці дороги був допустимим, він виконував маневр, перебуваючи на трамвайних коліях, попередньо знизивши швидкість, увімкнувши лівий покажчик повороту та переконавшись у відсутності перешкод, а тому праворуч від нього залишалася вільна для руху частина проїзної частини, достатня для проїзду автомобіля, який рухався позаду. Зазначив, що зіткнення сталося вже в момент розвороту на трамвайних коліях, коли він залишив початковий напрямок руху, а причиною пригоди стало перевищення швидкості та неуважність другого водія, який не витримав безпечної дистанції. Крім того, звернув увагу, що іншим учасником пригоди є працівник патрульної поліції, у зв`язку з чим убачає упередженість при оформленні матеріалів.

Захист інтересів ОСОБА_1 під час судового розгляду здійснював адвокат Конюшко Д.Б., участь якого в судових засіданнях забезпечено в режимі відеоконференції згідно з постановою судді від 24.08.2026. Захисник просив провадження у справі закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення, зазначаючи, що дії ОСОБА_1 неможливо кваліфікувати як порушення

п. 10.4 ПДР, оскільки на вказаній ділянці дороги взагалі відсутні позначені смуги для руху праворуч чи ліворуч. Також захисник наполягав, що згідно зі схемою місця дорожньо-транспортної пригоди вільною для руху залишалася частина проїзної частини завширшки 4,4 м, чого було достатньо для безперешкодного проїзду автомобіля, що рухався позаду.

Потерпілий ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився. Про дату, час і місце розгляду справи він повідомлений належним чином: судову повістку вручено йому особисто 25.08.2026, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, крім того, 20.08.2026 повідомлення про виклик доставлено йому у застосунок «Viber», що підтверджується відповідною довідкою суду. Про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи за його відсутності не подавав, письмових пояснень або заперечень до суду не надіслав. За таких обставин суддя вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, і її захисника, суддя зазначає наступне.

Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За змістом ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд повинен належним чином з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як визначено ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, та не може бути покладений на особу, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Положенням ст. 62 Конституції України гарантовано, що особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана стягненню, доки її вину не буде доведено в законному порядку. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Наведені конституційні гарантії поширюються й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки такі справи за своєю правовою природою належать до сфери кримінальної юстиції у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлений Правилами дорожнього руху (далі — ПДР), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001.

Відповідно до диспозиції ст. 124 КУпАП адміністративна відповідальність настає за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

З наведеного слідує, що обов`язковими елементами складу цього правопорушення є не лише сам факт порушення Правил дорожнього руху та настання матеріальних наслідків, а й наявність прямого причинного зв`язку між конкретним порушенням, допущеним особою, щодо якої складено протокол, і пошкодженням майна. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

Перевіривши матеріали справи та оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суддя доходить висновку, що наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, не доведена, з таких підстав.

Основним джерелом фактичних даних про обстановку на місці події є схема місця дорожньо-транспортної пригоди від 05.07.2026, складена поліцейським на місці події та підписана обома учасниками пригоди без зауважень. Достовірність цієї схеми ніким не заперечується.

Зі схеми вбачається, що на одному рівні із проїзною частиною, в межах місця пригоди, розташовані трамвайні колії, а праворуч від трамвайних колій — наявна вільна для руху частина проїзної частини завширшки 4,4 м. Місце зіткнення зафіксоване ліворуч від трамвайних колій, тобто за межами тієї частини проїзної частини, яка залишалася вільною.

Згідно з абз. 3 п. 11.8 ПДР поворот ліворуч або розворот повинні виконуватися з трамвайної колії попутного напрямку, розташованої на одному рівні з проїзною частиною для нерейкових транспортних засобів, якщо інший порядок руху не передбачено дорожніми знаками 5.16, 5.18 або розміткою 1.18. Матеріали справи не містять даних про наявність на цій ділянці таких знаків чи розмітки; за схемою місця пригоди дорожня розмітка, крім розмітки 1.14.1 у зоні пішохідного переходу, відсутня.

Отже, на ділянці, де сталася пригода, крайнім положенням для виконання розвороту була саме трамвайна колія попутного напрямку. Пояснення ОСОБА_1 про те, що маневр він виконував, перебуваючи на трамвайних коліях, узгоджуються із зафіксованим на схемі розташуванням транспортних засобів і місця зіткнення та жодними об`єктивними доказами не спростовані. Відтак, твердження протоколу про те, що водій «не зайняв відповідне крайнє положення на проїзній частині», належного підтвердження не знайшло.

Суддя враховує також, що сам по собі розворот на цій ділянці дороги не заборонений: місце виконання маневру розташоване поза межами пішохідного переходу, позначеного дорожньою розміткою 1.14.1, тобто поза межами, визначеними пп. «ґ» п. 10.7 ПДР. Інших обставин, за яких розворот забороняється (п. 10.7 ПДР), у справі не встановлено. Не встановлено й того, що маневр виконувався без подання попереджувального сигналу: за поясненнями ОСОБА_1 лівий покажчик повороту було увімкнено завчасно, і ці пояснення нічим не спростовані.

Натомість на водія, який рухався позаду в попутному напрямку, покладалися самостійні обов`язки, невиконання яких і перебуває у причинному зв`язку із зіткненням.

Так, згідно з п. 13.1 ПДР водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу. За визначенням, наведеним у п. 1.10 ПДР, безпечна дистанція — це відстань до транспортного засобу, що рухається попереду по тій самій смузі, яка у разі його раптового гальмування або зупинки дасть можливість водієві транспортного засобу, що рухається позаду, запобігти зіткненню без здійснення будь-якого маневру.

Відповідно до п. 12.1 ПДР під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним. Положенням п. 12.3 ПДР передбачено, що у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.

Матеріалами справи, зокрема схемою місця пригоди та фототаблицею, підтверджується, що транспортний засіб Skoda Fabia, д.н.з. НОМЕР_2 , рухався позаду в попутному напрямку та застосував екстрене гальмування, яке, однак, не дало змоги запобігти зіткненню, а транспортний засіб змістився ліворуч, за межі трамвайної колії. Зазначене свідчить, що дистанція до транспортного засобу, який рухався попереду та виконував маневр зі зниженням швидкості, не відповідала вимогам п. 13.1 ПДР у розумінні визначення безпечної дистанції, наведеного в п. 1.10 ПДР, а обрана швидкість не забезпечувала можливості постійно контролювати рух транспортного засобу.

Крім того, за наявною дорожньою обстановкою водій, який рухався позаду, мав об`єктивну можливість уникнути зіткнення шляхом безпечного об`їзду праворуч, як це передбачено п. 12.3 ПДР: згідно зі схемою місця дорожньо-транспортної пригоди, достовірність якої не заперечується, праворуч від трамвайних колій залишалася вільною частина проїзної частини завширшки 4,4 м, що перевищує визначену п. 1.10 ПДР мінімальну ширину смуги руху (2,75 м) і є достатнім для проїзду легкового автомобіля. Доказів того, що ця частина проїзної частини була зайнята іншими транспортними засобами чи непридатна для руху, матеріали справи не містять.

Доводи протоколу ґрунтуються фактично лише на письмових поясненнях другого учасника пригоди ОСОБА_2 від 05.07.2026 про те, що розворот виконувався з крайньої правої смуги без попереднього перестроювання. Ці пояснення суперечать поясненням ОСОБА_1 та не узгоджуються зі схемою місця пригоди в частині розташування місця зіткнення.

Також суддя зауважує, що інший учасник ДТП, незважаючи на належне повідомлення та особисте отримання судової повістки, до суду не з`явився, не надав своїх пояснень щодо обставин зіткнення та не спростував доводів ОСОБА_1 . Своєю бездіяльністю він фактично усунувся від участі в розгляді справи.

Інших доказів, які б дозволяли встановити механізм пригоди та розташування транспортних засобів у момент, що передував зіткненню, у справі немає: відеозаписи пригоди відсутні, свідки не встановлені, автотехнічна експертиза не призначалася і не проводилася, замірів швидкості руху транспортних засобів не здійснювалося. Рапорти поліцейських, які прибули на місце події, також не містять даних про механізм пригоди; навпаки, у рапорті інспектора Лимаренка М.Г. від 05.07.2026 прямо зазначено, що учасники повідомили різні обставини і на місці встановити, хто саме винуватий у пригоді, не вдалося.

Оцінюючи наведене в сукупності, суддя виходить із того, що протокол про адміністративне правопорушення є лише джерелом доказової інформації про подію правопорушення і сам по собі, за відсутності інших доказів, не може бути беззаперечним підтвердженням винуватості особи. Висновок про наявність у діях ОСОБА_1 порушення п. 10.4 та пп. «б» п. 2.3 ПДР ґрунтується на припущенні, яке не підтверджене жодним об`єктивним доказом, тоді як обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на користь особи.

Оскільки не доведено ні самого факту порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху, ні наявності причинного зв`язку між його діями та пошкодженням транспортних засобів, у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Водночас суддя наголошує, що цією постановою не вирішується питання про винуватість у дорожньо-транспортній пригоді іншого її учасника — водія ОСОБА_2 . Протокол про адміністративне правопорушення стосовно нього не складався, а тому він не набув процесуального статусу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, і не наділений відповідним обсягом прав, передбачених ст. 268 КУпАП. Суд розглядає справу виключно в межах того обвинувачення, яке сформульоване у протоколі, і щодо тієї особи, стосовно якої цей протокол складено.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 284 КУпАП за наявності обставин, передбачених ст. 247 цього Кодексу, виноситься постанова про закриття справи.

За таких обставин провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Оскільки постанова про накладення адміністративного стягнення не ухвалюється, передбачених п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» підстав для стягнення судового збору немає.

Керуючись ст. 245, 247, 251, 252, 268, 280, 283, 284, 287, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП — закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Салтівський районний суд міста Харкова протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження, а у випадку такого оскарження — з дня набрання законної сили рішенням за результатами такого оскарження, яке винесено за наслідками розгляду справи по суті.

Суддя Борис ЗАМІКУЛА