Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №591/10388/26 — Зарічний районний суд м. Сум

Справа № 591/10388/26 Провадження № 3/591/2458/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2026 року Зарічний районний суд міста Суми у складі: головуючого судді Косар А. І., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Суми матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли від Охтирського районного відділу поліції ГУ НП в Сумській області Національної поліції України стосовно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовець,

про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП)

установив:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 735338 від 02.08.2026, водій ОСОБА_1 02.08.2026 о 16:00 в м.Сумах по вул.Харківська, 177 керував транспортним засобом Volkswagen Touran НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп`яніння , а саме звужені зіниці очей , які не реагують на світло , виражене тремтіння пальців рук , неприродня блідість, від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у станволеному законом порядку у медичному закладі відмовився під відеозапис , від керування транспортним засобом відсторонений шляхом паркування транспортного засобу на узбіччі дороги, чим порушив п.2.5 ПДР.

Дії ОСОБА_1 поліцейським уповноваженого підрозділу поліції кваліфіковано за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 743495 від 12.08.2026, водій ОСОБА_1 12.08.2026 о 10:14 в м.Сумах по вул.Харківська, 177 керував транспортним засобом Volkswagen Touran НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп`яніння , а саме звужені зіниці очей , які не реагують на світло , виражене тремтіння пальців рук , від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у станволеному законом порядку у медичному закладі відмовився під відеозапис, від керування транспортним засобом відсоронений шляхом передачі керма особі, яка має посвідчення водія відповідної категорії пі відеозапис, чим порушив п.2.5 ПДР.

Дії ОСОБА_1 поліцейським уповноваженого підрозділу поліції кваліфіковано за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечив свою вину, зазначив, що наркотичні засоби не вживає, у зазначений у протоколах про адміністративні правопорушення місці та час будучи військовим керував транспортним засобом, який є у розпорядженні військової частини при виконанні бойового завдання, а тому часу зупинитись і пройти освідування не мав, через що і відмовився.

Зазначив, що під час виконання обов`язків військової служби, і проведення його огляду було ініційовано не посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого створеного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення. Тому вся процедура огляду, яку застосували до нього є недійсною, а її результати недопустимими доказами, оскільки отримані всупереч умовам і порядку, встановлених законом. Застосування цієї процедури починається з моменту встановлення, що особа є військовослужбовцем.

Заслухавши думку ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, слід зробити наступні висновки.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Правила, встановлені ст. 36 КУпАП, допускають розгляд одним і тим же органом справ про адміністративні правопорушення відносно особи, яка вчинила кілька адміністративних правопорушень.

Враховуючи, що у провадженні Зарічного районного суду знаходиться кілька справ про вчинення адміністративного правопорушення однією особою, перебувають у провадженні одного судді, призначені на один день та стосуються однієї особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд зобов`язаний об`єднати їх в одне провадження під одним номером: справа № 591/10388/26, провадження №3/591/2458/26.

Відповідно до вимог стст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган ( посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП докази оцінюються на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Рішення Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства України згідно зі ст. 14 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

З диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП вбачається, що відповідальність за вчинення вказаного правопорушення настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з вимогами ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, статтею 53цього Закону передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.

Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до пункту 1.9 Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до ст. 266-1 КУпАП військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів, а також військовослужбовці Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Огляд військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Як вбачається з протоколів про адміністративні правопорушення ЕПР1 № 735338 від 02.08.2026 та серії ЕПР1 № 743495 від 12.08.2026 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом з явними ознаками наркотичного сп`яніння , від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку у медичному закладі відмовився ,чим порушив п.2.5 ПДР.

Європейський суд неодноразово наголошував, що судочинство у національних судах повинно здійснюватись «згідно із законом».

У п. 44 рішення по справі «Володимир Поліщук та Світлана Поліщук проти України» від 30 вересня 2010 року Суд наголосив, що суди повинні забезпечувати дотримання матеріальних та процесуальних норм.

Для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.

Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Так, з матеріалів справи вбачається, що доказами вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є: протоколи про адміністративні правопорушення , форми виводу, довідкою , направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відеозаписом на оптичному носії даних.

Судом також досліджено надані стороною захисту докази: копією військового квитка на ім`я ОСОБА_1 з відміткою про проходження служби у ВЧ НОМЕР_2 кулеметником.

Наведені докази є належними, допустимими та достатніми для висновку про те, що на момент зупинки транспортного засобу 02.08.2026 та 12.08.2026 ОСОБА_1 виконував обов`язки військової служби.

Відповідно до ч. 2 ст. 266-1 КУпАП огляд військовослужбовців, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння та виконують обов`язки військової служби, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини із застосуванням спеціальних технічних засобів та тестів.

Згідно з ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, зокрема під час службових поїздок, а також поза межами військової частини, якщо перебування там пов`язане з виконанням покладених на них службових завдань. Отже, за наявності підстав вважати, що ОСОБА_2 перебував у стані сп`яніння під час виконання обов`язків військової служби, його огляд на стан сп`яніння повинен був здійснюватися у спеціальному порядку, визначеному ст. 266-1 КУпАП. Відповідна позиція узгоджується з позицією висловленою в листі Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 17.12.2025 № 748/0/158-25.

Матеріали справи свідчать, що огляд у порядку, передбаченому ст. 266-1 КУпАП, не проводився, а адміністративний матеріал був складений працівниками Національної поліції за процедурою, встановленою для цивільних осіб.

Відповідно до ч. 9 ст. 266-1 КУпАП огляд, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Таким чином, оскільки процедура виявлення ознак сп`яніння у ОСОБА_1 була проведена з порушенням вимог ст. 266-1 КУпАП, він вважається недійсним, а його результати є недопустимими доказами, оскільки отримані всупереч вимогам і порядку, встановлених законом. Застосування цієї процедури має починатися з моменту встановлення, що особа є військовослужбовцем.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є джерелом права в Україні кожному гарантовано право на справедливий суд.

Суд не може самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, винуватість особи має доводитися саме в суді, що вимагає «обережності дій суду» при вирішені питання про тягар доказування в такій категорії справ.

В такій ситуації протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом у даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніву у суду.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» звертається увага судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягують до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.

Об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є керування транспортними засобами особами в стані сп`яніння, передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані сп`яніння, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння.

Отже, лише при наявності у особи, яка керувала транспортним засобом, ознак сп`яніння або перебування цієї особи в стані сп`яніння, або відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння може бути підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

При цьому, законність зупинки транспортного засобу, виявлення працівниками поліції адміністративного правопорушення, проведення огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або в медичному закладі та складання щодо особи протоколу про адміністративне правопорушення мають відповідати вимогам законів та інструкцій, якими регламентовані відповідні процедури.

Наведені вище факти та виявлені порушення, у відповідності до статті 62 Конституції України, повинні тлумачитись судом на користь ОСОБА_1 і вони не дають змоги суду однозначно оцінити дії останнього, як такі, що містять склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що дані про винність ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, у зв`язку з чим провадження в справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 підлягає закриттю за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Керуючись статтями 247, 283, 284, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

Постановив:

Об`єднати в одне провадження матеріали справи про адміністративне правопорушення №591/10388/26, провадження №3/591/2458/26 зі справою №587/3738/26, провадження №3/591/1827/26, присвоївши номер справи 591/10388/26, номер провадження 3/591/2458/26.

Провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП (протоколи про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 № 735338 від 02.08.2026 та серії ЕПР1 № 743495 від 12.08.2026)

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з моменту винесення постанови до Сумського апеляційного суду через Зарічний районний суд міста Суми.

Суддя А. І. Косар