Вирок від 15 вересня 2026 р. у справі №642/5774/26 — Холодногірський районний суд міста Харкова

Справа № 642/5774/26

Провадження № 1-кп/642/553/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року м. Харків

Холодногірський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

захисника – ОСОБА_4 ,

обвинуваченого – ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 08.04.2026 року за №12026221200000735 за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Дем`янівка, Нижньосірогозького району, Херсонської області, громадянина України, із повною незакінченою середньою освітою, що одружений, має дитину – ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , осіб похилого віку не має, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , на посаді водія-механіка евакуаційного відділення взводу технічного обслуговування військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні солдат, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

-12.02.2018 Веселівським районним судом Запорізької області за ч. 3 ст. 185 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст.ст. 71, 72 КК України частково приєднано невідбуте покарання за вироком Веселівського районного суду Запорізької області від 25.12.2015 та остаточно призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі;

-23.05.2019 Веселівським районним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі. Вироком Великобілозерського районного суду Запорізької області від 10.06.2020 дії перекваліфіковано на ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 289, ч. 1 ст. 70 КК України та призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі;

-10.11.2020 Веселівським районним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначеним за вироком Великобілозерського районного суду Запорізької області від 10.06.2020, остаточно визначено покарання у виді 5 років позбавлення волі; звільненного 23.05.2024 за відбуттям строку покарання;

- 24.08.2024 у кримінальному провадженні № 62024240010000471 повідомлений про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України. Ухвалою Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 10.02.2026 кримінальне провадження закрито на підставі Закону України «Про амністію», -

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 357, ч. 5 ст. 407 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Так, 06.04.2026 приблизно о 03 год. 00 хв., точний час в ході судового розгляду не встановлено, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи у приміщенні готелю «Готель-Експрес», розташованого за адресою: м. Харків, площа Привокзальна, буд. 1, поблизу станції метро «Вокзальна» у м. Харкові, де разом із потерпілим ОСОБА_7 перебував у номері готелю, достовірно встановив місце знаходження особистого майна потерпілого, у тому числі мобільного телефону, паспорта громадянина України, банківської картки, грошових коштів та рюкзака з речами.

Усвідомлюючи фактичні обставини та маючи реальну можливість заволодіти майном потерпілого, ОСОБА_5 , діючи з корисливих мотивів, прийняв рішення про таємне викрадення належного ОСОБА_7 майна з метою особистого незаконного збагачення та подальшого розпорядження ним на власний розсуд.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_5 , діючи умисно, повторно, протиправно та незаконно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки таких дій та свідомо бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, упевнившись та скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, потерпілий не має реальної можливості своєчасно виявити та припинити його дії, шляхом вільного доступу таємно викрав належне ОСОБА_7 майно, а саме: мобільний телефон марки «Motorola G05» синього кольору, 4/256 Gb, із сім-картками мобільного оператора та IMEI, зазначеними в матеріалах провадження; грошові кошти у сумі 6000 грн; рюкзак з особистими речами потерпілого.

Після вчинення вказаного кримінального правопорушення ОСОБА_5 з місця події зник, отримав реальну можливість володіти, користуватися та розпоряджатися викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_7 матеріальну шкоду. Вартість мобільного телефону «Motorola G05» відповідно до висновку судової товарознавчої експертизи становить 4049 грн. 10 коп.

Крім того, ОСОБА_5 , під час вчинення таємного викрадення майна потерпілого ОСОБА_7 , побачив та незаконно заволодів банківською платіжною карткою АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_2 , рахунок IBAN НОМЕР_3 , емітованою АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_7 .

Вказана банківська картка відповідно до вимог Закону України «Про інформацію», Закону України «Про платіжні послуги», Закону України «Про банки і банківську діяльність» та за своїм функціональним призначенням є офіційним документом, оскільки посвідчує право її власника на доступ до банківського рахунку, ініціювання платіжних операцій, розпорядження грошовими коштами та підтверджує юридично значимі факти у сфері банківських правовідносин.

Усвідомлюючи, що банківська платіжна картка АТ КБ “ПриватБанк”, емітована на ім`я ОСОБА_7 , є офіційним документом та надає доступ до банківського рахунку потерпілого, ОСОБА_5 , діючи з корисливих мотивів та з метою подальшого використання її для незаконного доступу до грошових коштів потерпілого, прийняв рішення про її незаконне привласнення.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне привласнення чужого офіційного документа, ОСОБА_5 , діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, упевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає та не зможе завадити його злочинним діям, незаконно привласнив вказану банківську картку, яка надала доступ до банківського рахунку потерпілого.

Після незаконного привласнення банківської картки ОСОБА_5 залишив її при собі та розпорядився нею на власний розсуд, використовуючи її у подальшому для вчинення нового умисного корисливого кримінального правопорушення, пов`язаного з викраденням грошових коштів з банківського рахунку потерпілого.

Крім того, ОСОБА_5 , під час викрадення майна потерпілого ОСОБА_7 , незаконно заволодів паспортом громадянина України у формі ID-картки № НОМЕР_4 , виданим на ім`я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Паспорт громадянина України є важливим особистим документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, необхідний особі для реалізації прав та виконання обов`язків у цивільних, адміністративних, банківських, соціальних та інших правовідносинах.

Усвідомлюючи, що паспорт громадянина України у формі ID-картки є важливим особистим документом потерпілого, ОСОБА_5 , діючи умисно та протиправно, прийняв рішення про незаконне заволодіння зазначеним документом з метою його подальшого утримання при собі та розпорядження ним на власний розсуд.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 , діючи умисно, протиправно та незаконно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та бажаючи їх настання, без будь-яких правових підстав незаконно заволодів паспортом громадянина України у формі ID-картки № НОМЕР_4 на ім`я ОСОБА_7 , після чого залишив документ при собі та отримав реальну можливість розпоряджатися ним на власний розсуд.

Крім того, ОСОБА_5 , після незаконного привласнення банківської картки АТ КБ «ПриватБанк», емітованої на ім`я потерпілого ОСОБА_7 , у ОСОБА_5 виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення грошових коштів, які знаходились на банківському рахунку потерпілого, шляхом використання викраденої банківської картки для здійснення банківських операцій, розрахунків за товари та послуги, а також зняття готівки.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна - грошових коштів потерпілого, ОСОБА_5 , діючи умисно, повторно, протиправно та незаконно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи, що банківська картка та грошові кошти на рахунку йому не належать, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки своїх дій та свідомо бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, 06.04.2026 року здійснив ряд фінансових операцій із використанням викраденої банківської картки АТ КБ «ПриватБанк» потерпілого ОСОБА_7 .

Вказаними діями ОСОБА_5 таємно викрав належні потерпілому ОСОБА_7 грошові кошти на загальну суму 102 446 грн. 26 коп., після чого обернув викрадене майно на свою користь та розпорядився ним у подальшому на власний розсуд, чим спричинив потерпілому майнову шкоду на вказану суму.

Факт здійснення вказаних операцій підтверджується протоколом огляду предмета від 13.05.2026, яким оглянуто CD-R диск з інформацією АТ КБ «ПриватБанк» щодо руху коштів по банківському рахунку потерпілого, банківською випискою, ілюстраціями до протоколу огляду, а також іншими матеріалами кримінального провадження. Крім того, використання викраденого майна потерпілого підтверджується протоколом огляду відеозапису магазину «GADGIK», де зафіксовано особу, яка використовує викрадену банківську картку та майно потерпілого під час придбання товарів.

Крім того, ОСОБА_5 , будучі солдатом, військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, перебуваючи на посаді водія-механіка евакуаційного відділення взводу технічного обслуговування військової частини НОМЕР_1 , реалізуючи свій злочинний умисел, з мотивів небажання виконувати обов`язки військової служби та з метою незаконно ухилитися від неї, маючи об`єктивні можливості продовжувати військову службу, в умовах воєнного стану, у порушення вимог ст. ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст.ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, не одержавши дозволу відповідних командирів або начальників, за відсутності поважних причин, 27.03.2026 не з`явився до місця несення служби – місця тимчасового розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_3 та проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у скоєнні інкримінованих йому злочинів, передбачених ч.4 ст. 185, ч.ч.1,3 ст. 357, ч.5 ст. 407 КК України визнав повністю, щиро покаявся та пояснив, що дійсно викрав належне потерпілому військовослужбовцю ОСОБА_7 майно, зокрема мобільний телефон марки «Motorola G05». Крім того, заволодів його банківською карткою, якою скористався, шляхом доступу до банківського рахунку потерпілого, пов`язаного з викраденням грошових коштів. Також незаконно заволодів паспортом у формі ID-картки на його ім`я. Так, 27.03.2026 року не з`явився до місця несення служби та проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням військових обов`язків.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_5 та інші учасники судового провадження не оспорювали вказані вище фактичні обставини справи, суд відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним в повному обсязі дослідження доказів щодо цих обставин, які ніким не оспорюються, визнавши необхідним у судовому засіданні допитати обвинуваченого та вивчити дані, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_5 .

Аналізуючи вищевикладені докази суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 доведена та кваліфікує його дії за ч.4 ст. 185 КК України тобто у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану; за ч.1 ст. 357 КК України, тобто у незаконному привласненні офіційного документа, вчиненому з корисливих мотивів; за ч.3 ст. 357 КК України, тобто у незаконному заволодінні важливим особистим документом; за ч.5 ст. 407 КК України, тобто у нез`явленні вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем, вчиненому в умовах воєнного стану, тривалістю понад три доби.

Призначаючи покарання, суд керується положеннями ст. 65 КК України, та враховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення.

За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину. Індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром якої є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.

При призначенні покарання ОСОБА_5 суд враховує, що обвинувачений є особою раніше неодноразово судимою, що свідчить про те, що він на шлях виправлення не став та належних висновків для своєї поведінки не зробив, тобто його негативну соціальну спрямованість. Тому, з урахуванням зазначених обставин провадження, суд дійшов до висновку про можливість його перевиховання та виправлення тільки в умовах ізоляції від суспільства.

За вказаних обставин суд вважає, що щире каяття з боку обвинуваченого істотно не знижує ступінь тяжкості вчиненого, а тому підстав для застосування ст. ст. 69, 75 КК України суд не вбачає.

Зважаючи на встановлені обставини та міру покарання, яку призначає суд, а також те, що ризики, вказані в ухвалі суду від 19.08.2026 р., не змінилися та не відпали, суд вважає, що запобігання їм неможливе шляхом застосування іншого запобіжного заходу, а тому до набрання вироком законної сили залишає запобіжним заходом обвинуваченому ОСОБА_5 тримання під вартою.

Цивільний позов в провадженні не заявлений.

Обставиною, яка відповідно до ч.1 ст. 66 КК України пом`якшує покарання ОСОБА_5 - є щире каяття у скоєному злочині.Обставин, які відповідно до ч. 1 ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_5 суд - не вбачає.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про необхідність призначити ОСОБА_5 покарання, у межах санкції інкримінованої статті, а саме у виді позбавлення волі.

Витрати по кримінальному провадженню на залучення експерта складають 1832,04 грн.

Питання про речові докази суд вирішить відповідно до ст.100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 337, 370, 371, 374 КПК України, суд,-

ухвалив:

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 357, ч.5 ст. 407 КК України, та призначити йому покарання:

-за ч.4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк - 5 (п`ять) років;

-за ч.1 ст. 357 КК України у виді обмеження волі на строк - 1 (один) рік;

-за ч.3 ст. 357 КК України у виді обмеження волі на строк - 2 (два) роки;

-за ч.5 ст. 407 КК України у виді позбавлення волі на строк - 5 (п`ять) років 6 (шість) місяців.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_5 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк - 5 (п`ять) років 6 (шість) місяців.

До набрання вироком законної сили, запобіжний захід, застосований до ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою, - залишити без змін.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з 25.06.2026 р.

Стягнути із ОСОБА_5 на користь держави на відшкодування процесуальних витрат на залучення експерта в розмірі 1832,04 (одна тисяча вісімсот тридцять дві) грн.

Речові докази у справі:

-Мобільний телефон «Motorola G05», який в подальшому було запаковано до експертного сейф пакету з № SUD1110238 – повернути потерпілому ОСОБА_7

-три DVD-диски з відеозаписом від 06.04.2026 - залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження;

Вирок може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду через Холодногірський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Згідно ч. 2 ст.394КПК України вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається засудженому та прокурору.

Головуючий:

Суддя ОСОБА_1