Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №953/6232/26 — Слобідський районний суд міста Харкова

Провадження № 2/641/3931/2026 Справа № 953/6232/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року м. Харків

Слобідський районний суд міста Харкова у складі головуючої судді Василенко О.Я., за участю секретаря судового засідання Кривенко А.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

установив:

Представник позивача ТОВ «Стар Файненс Груп» - Кононенко Єгор Олегович звернувся до Київського районного суду м. Харкова з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 03099- 02/2026 від 02.02.2026 у розмірі 35 824,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02.02.2026 між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання кредиту № 03099-02/2026 (надалі – Договір). Договір укладено дистанційно в електронній формі з використанням інформаційно-комунікаційної системи відповідно до Законів України «Про електронну комерцію» та «Про фінансові послуги та фінансові компанії». З боку позичальника Договір підписано з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а з боку позивача кваліфікованим електронним підписом (КЕП) з кваліфікованою електронною позначкою часу. Перед укладенням Договору відповідач через особистий кабінет на вебсайті товариства подав заявку на отримання кредиту, ознайомився з Паспортом споживчого кредиту та офертою, що містили всі істотні умови, після чого підтвердив прийняття умов шляхом натискання кнопки «Погодження» та підписав договір одноразовим ідентифікатором (СМС-кодом), надісланим на його номер телефону. Позивач належним чином виконав свої зобов`язання за Договором, перерахувавши 02.02.2026 на картковий рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 16 000,00 грн, що підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення». Відповідно до умов Договору, позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити комісію за його видачу та відсотки за користування в порядку та строки, визначені Графіком платежів. Проте відповідач зобов`язання за Договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у загальній сумі 35 824,00 грн, яка складається з: заборгованості за основною сумою боргу (тіло кредиту) -16 000,00 грн; заборгованості за відсотками -10 224,00 грн; заборгованості за комісією - 1 600,00 грн; штрафних санкцій (штрафу) - 8 000,00 грн.

Позивач вживав заходи досудового врегулювання спору шляхом направлення відповідачу досудової вимоги про погашення боргу, однак заборгованість сплачена не була.

Окрім стягнення заборгованості, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, які складаються зі сплаченого судового збору у розмірі 2 662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.

Відповідач ОСОБА_1 у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву не подав, заперечень проти позову чи будь-яких клопотань до суду не направляв.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова від 20.05.2026 матеріали цивільної справи направлено за підсудністю до Слобідського районного суду міста Харкова.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.06.2026 справу розподілено судді Василенко О.Я.

Ухвалою судді Слобідського районного суду міста Харкова від 24.06.2026 позовну заяву залишено без руху, надано позиву строк для усунення недоліків.

29.06.2026 на адресу суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою судді Слобідського районного суду міста Харкова від 30.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судові засідання представник позивача не з`явився, в прохальній частині позову просив здійснювати розгляд справи за відсутності представника позивача, і у випадку неявки в судове засідання відповідача у визначені судом дату та час, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів. Крім того, 03.07.2026 до суду надійшла заява від представника позивача – Гайової А.С. про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Відповідач в судові засідання 13.08.2026 та 17.09.2026 не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку шляхом направлення ухвали про відкриття провадження у справі та судових повісток на адресу зареєстрованого місця проживання. Поштові повідомлення повернулися з відміткою: «адресат відсутній», що згідно зі ст. 272 ЦПК України та усталеною практикою Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 752/11896/17, від 09.11.2023 у справі № 753/114/22) вважається належним повідомленням, причини неявки суду не повідомив.

Враховуючи зазначене, відповідно до ст. 280 ЦПК України суд постановив проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини, встановлені судом

02.02.2026 між ТОВ «Стар Файненс Груп» (далі – Товариство) та ОСОБА_1 укладено Договір про надання кредиту № 03099-02/2026 (Договір), відповідно до якого Товариство надає клієнту споживчий кредит в розмірі 16000.00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, комісію за видачу кредиту (в разі застосування) та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Кредит надається строком на 120 днів. Дата надання кредиту 02.02.2026. Кінцева дата погашення кредиту 01.06.2026. За користування кредитом нараховуються проценти в розмірі 0.90% в день на залишок заборгованості, що є платою за користування кредитом та комісія за видачу кредиту в сумі 1600.00грн (що складає 10.00% від суми кредиту). Тип процентної ставки: фіксована. Кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта, включаючи використання реквізитів платіжної картки № 5175 - 47xx - xxxx – 9521.

На виконання Договору Товариство видало кредит шляхом безготівкового перерахування суми кредиту на банківський рахунок відповідача за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) відповідача НОМЕР_1 через платіжну систему платіжного провайдера ТОВ «Універсальні платіжні рішення», що підтверджується повідомленням платіжного провайдера від 24-04-2026 №3426_260424144227.

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, загальна сума заборгованості відповідача за Договором становить 35824,00 грн, з яких: заборгованості за основною сумою боргу (тіло кредиту) -16 000,00 грн; заборгованості за відсотками -10 224,00 грн; заборгованості за комісією - 1 600,00 грн; штрафних санкцій (штрафу) - 8 000,00 грн.

Отже, між сторонами виник спір щодо належного виконання відповідачем взятих на себе кредитних зобов`язань.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ст.1047, 1055 ЦК України договір позики (кредиту) укладається у письмовій формі. Згідно із ч. 2 п.2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

При цьому, відповідно до п.6 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Суд встановив, що Договір укладено за допомогою інформаційно-комунікаційної системи (ІКС), частиною якої є офіційний вебсайт Товариства та мобільний застосунок, у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію». Договір підписано з боку відповідача електронним підписом одноразовим ідентифікатором Y894, що отриманий ним на фінансовий номер, зазначений при реєстрації, що відповідає приписам п. 6 ст. 3 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», п. 12 ч. 1 ст. 1, ст.17 Закону «Про електронні довірчі послуги». Отже, оскільки Договір підписаний відповідачем шляхом застосування електронного підпису одноразовим ідентифікатором, він укладений з додержанням письмової форми, визначеної законом та з додержанням процедури, визначеної Законом України «Про електронну комерцію».

На виконання Договору Товариство надало відповідачу кредит в сумі 16000,00 грн. Кредит надано через платіжну систему платіжного провайдера, що надає послуги позивачу. Отже позивач виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, відповідно до умов Договору.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині заборгованості за сумою отриманого кредиту 16000,00 грн.

Щодо нарахування процентів за користування кредитом суд встановив таке.

Згідно з ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №444/9519/12 (провадження №14-10 цс 18) від 28 березня 2018 року.

Відповідно до п. 1.2 Договору строк кредитування 120 днів. З наданого суду розрахунку заборгованості вбачається, що проценти нараховані в межах строку кредитування, а тому вимоги про їх стягнення підлягають задоволенню.

Щодо суми комісій суд зазначає таке.

Згідно з п. 1.4 Договору передбачена комісія за надання кредиту в сумі 1600,00 грн, що становить 10% від суми кредиту одноразово. Можливість сплати комісії за надання кредиту передбачена, зокрема ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування». Отже, вимоги щодо стягнення комісії в сумі 1600,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог про стягнення заборгованості за пенею/штрафами суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Указом Президента України № 64/2022 від 22.02.2022, затвердженим Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та станом на день розгляду справи не закінчився та не скасовано.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17 розяснила, що норма ЦК України превалює над однопредметною нормою іншого нормативно-правового акта, який має юридичну силу закону України. Спеціальні норми закону можуть містити уточнювальні положення, проте не можуть прямо суперечити положенням ЦК України. Заначений принцип відображений також у Рішенні Конституційного Суду України від 13.03.2012 у справі № 5-рп/2012. Відтак, хоч зміни в Закону України «Про споживче кредитування» прийнятий пізніше, проте статтею 4 ЦК України встановлено, що інші закони України приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, а на суб`єкта законодавчої ініціативи, що подає до Верховної Ради проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж ЦК України, покладено обов`язок одночасно подати до Верховної Ради проект закону про внесення змін до ЦК України, які мають розглядатися одночасно. Оскільки на момент виникнення спірних правовідносин відповідні зміни до ЦК України подані не були, то з огляду на положення статті 4 ЦК України та позицію Конституційного Суду України застосування колізійного принципу lex posterior derogat priori (лат. «пізніший закон скасовує попередній») у цій ситуації неможливе

За таких обставин, позовна вимога про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 8000,00 грн не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за Договором підлягають задоволенню в сумі 27824,00 грн, яка складається з: 1600,00 грн за сумою кредиту, 10 224,00 грн заборгованості за процентами за користування кредитом; 1 600,00 грн заборгованості за комісією за надання кредиту.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивач надав суду платіжну інструкцію на підтвердження сплати судового збору в сумі 2662,40 грн.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу в сумі 6 000,00 грн позивач надав договір про надання правової допомоги від 02.01.2026 №44022416, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних Горобей Р.Г. необхідних для надання правничої допомоги, акт надання послуг №03099-02/2026 від 24.04.2026 на суму 6000,00 грн на підтвердження факту надання правової допомоги Горобей Русланою Геннадіївною, довіреність у порядку передоручення від Кононенко Є.О. на Гайову Анастасію Сергіївну.

Між тим, вказані документи не містять беззаперечних відомостей, що договір про надання правової допомоги укладено для надання правничої допомоги саме у цій справі. Так, позовна заява від позивача були подані суду директором ТОВ «Стар Файненс Груп» Кононенком Є.О., заява про розгляб справи без участі представника позивача подана уповноваженою директором особою- Гайовою А.С.

Крім того, суд зауважує, що вказані документи не містять відомостей про надання правової допомоги саме у цій справі, зокрема посилання на номер справи та/або Договір та/або боржника тощо.

Зважаючи, що процесуальні документи подано особами, яка перебувають у трудових відносинах з відповідачем, посада директора передбачає здійснення функцій представництва юридичної особи – позивача, в тому числі і з юридичного захисту, відсутність у документах посилання на номер справи, Договір та/або боржника, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення витрат на правничу допомогу Горобей Р.Г., оскільки їх розумну необхідність не доведено.

Отже, суд дійшов висновку, що судові витрати підлягають відшкодуванню з відповідача в сум і сплаченого судового збору у розмірі 2662,40 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 10 - 13, 76 - 81, 141, 263 - 265, 268, 273, 280 - 283, 293, 294 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» заборгованість за Кредитним договором № 03099-02/2026 від 02.02.2026 у розмірі 27824,00 грн, а також понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 2662,40 грн

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем у встановленому порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Учасники справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп», ЄДРПОУ 44022416, адреса для листування: 03150, місто Київ, вул.Велика Васильківська, будинок 7; IBAN: НОМЕР_2 в АТ «ОЩАДБАНК.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя О.Я.Василенко