Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №953/12881/26 — Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/12881/26

н/п 2-о/953/190/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Зуба Г.А.

за участю секретаря Кулікової Т.В.,

представника заявниці – адвоката Смиковської А.М.,

заінтересованої особи – ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за заявою ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місцеперебування за адресою: АДРЕСА_1 ), заінтересована особа: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місцеперебування за адресою: АДРЕСА_2 ) про видачу обмежувального припису,

ВСТАНОВИВ:

10.09.2026 до Київського районного суду м. Харкова надійшла заява ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису, в якій остання просить суд: застосувати терміновий заборонний припис стосовно ОСОБА_1 та встановити обмежувальні заходи:

- заборонити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наближатися на відстань один кілометр до місця проживання заявниці за адресою: АДРЕСА_3 , а також до місця проживання бабусі заявниці ОСОБА_3 - будинку за адресою: АДРЕСА_4 ;

- заборонити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , особисто і через третіх осіб розшукувати заявницю, переслідувати та в будь-який спосіб спілкуватись з ОСОБА_2 та членами її родини: чоловіком ОСОБА_4 , сином ОСОБА_5 , донькою ОСОБА_6 , татом ОСОБА_7 , мамою ОСОБА_8 та сестрою ОСОБА_9 ;

- заборонити вести листування, телефонні переговори, листування засобами мобільного зв?язку, месенджерами тощо з ОСОБА_2 або контактувати із нею через інші засоби зв?язку особисто і через третіх осіб;

- заборонити вести листування, телефонні переговори, листування засобами мобільного зв?язку, месенджерами тощо з членами родини заявниці: чоловіком ОСОБА_4 , сином ОСОБА_5 , донькою ОСОБА_6 , татом ОСОБА_7 , мамою ОСОБА_8 та сестрою ОСОБА_9 , контактувати з вказаними особами через інші засоби зв?язку особисто і через третіх осіб.

- про видачу обмежувального припису поінформувати уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем мого проживання для взяття ОСОБА_1 на профілактичний облік, а також відповідну адміністрацію.

В обґрунтування заяви ОСОБА_2 зазначає, що вона перебуває в шлюбі з ОСОБА_4 , мають двох дітей. Бабуся заявниці, ОСОБА_3 , від шлюбу з дідусем, ОСОБА_10 , має трьох дітей, у тому числі маму заявниці - ОСОБА_8 , а також ОСОБА_11 - рідну тітку.

ОСОБА_11 з 1992 року по теперішній час проживає в шлюбі з ОСОБА_1 , тобто з того часу, коли заявниці було 4 роки. Приблизно з 2018 року сім?я тітки ОСОБА_12 , разом з їхньою донькою ОСОБА_13 , а також її чоловіком та дітьми переїхали до с. Подвірки (Харківська область, Харківський район, Солоницівська територіальна громада), де приблизно до червня 2026 року мешкали за адресою: АДРЕСА_5 . Приблизно у червні 2026 року ОСОБА_1 разом з ОСОБА_11 проживають за адресою: АДРЕСА_2 .

Крім того ОСОБА_2 вказує, що з 17 жовтня 2023 року ОСОБА_1 систематично проявляв щодо неї протиправні дії у вигляді постійних образ, цькування та погроз, за що був притягнутий до відповідальності за домашнє насильство.

Так, постановою Дергачівського районного суду Харківської області від 29.05.2026 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУПАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Однак, ОСОБА_1 на шлях виправлення не став та продовжив вчиняти стосовно заявниці та її родичів протиправні дії, які виразились в повідомленнях, які містять відомості, що не відповідають дійсності, з метою безпідставного примусу до певних дій, погроз та психологічного тиску на ОСОБА_2 та її близьких. Після отримання повідомлень заявниця та її близькі мають сильну душевну тривогу та побоювання за життя і здоров?я, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити та завдали шкоди психічному здоров?ю. Те, що протягом останніх трьох років систематично робить ОСОБА_1 навіть після притягнення до адміністративної відповідальності продовжує робити - це психологічне насильство та залякування.

Вважає, що внаслідок такого тиску з боку ОСОБА_1 заявниця відчуває постійну, фактично хронічну тривожність: постійне напруження, прискорене серцебиття, панічні атаки, проблеми зі сном, страх зустріти ОСОБА_1 , небажання відвідувати бабусю. Стан заявниці - це постійна наявність: нав?язливих думок, постійного сканування простору, різкої реакції на звуки, відчуття небезпеки навіть у безпечному місці. ОСОБА_2 обмежує своє життя через страх: звузила коло пересування, ізолювалася від близьких, знизилась якість життя. Тривалий та системний стрес, який заявниця відчуває від спілкування з ОСОБА_1 , вплинув на її здоров`є: головні болі, проблеми зі шлунком, зниження імунітету та виснаження. Постійні погрози психіка сприймає як реальну небезпеку. Наразі фактично сімейні відносини мають нестерпний характер через ситуацію, що склалася. Отже, всі вищевказані дії з боку ОСОБА_1 мають ознаки домашнього насильства різних форм.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 вересня 2026 року для розгляду зазначеної заяви визначено суддю Зуба Г.А.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 11.09.2026 відкрито провадження в цивільній справі за заявою ОСОБА_2 , призначено судове засідання.

Заявниця в судовому засіданні підтримала подану заяву та просила її задовольнити в повному обсязі.

Представниця заявниці – адвокат Смиковська А.М. в судовому засіданні доводи, викладені в заяві, підтримала, наголосила на необхідності її задоволення з підстав, викладених в її змісті.

ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечував проти задоволення заяви з підстав необґрунтованості.

Суд, заслухавши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, встановив таке.

Відповідно до ст. 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі - Закон).

Згідно з вимогами пп. 3, 6, 7, 8 ч.1 ст.1 цього Закону домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Особа, яка постраждала від домашнього насильства - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі. Кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі. У частині 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено перелік осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання, серед яких - подружжя, батьки (мати, батько) і дитина (діти).

У частинах 2, 3, 4 ст. 26 Закону України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству» визначено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Згідно з приписами частини 1, 2, 4 статті 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.

У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» або Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», на строк від одного до шести місяців.

Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.

Далі, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 28 квітня 2020 року в справі № 754/11171/19, при вирішенні питання щодо застосуванні обмежувального припису, суд на підставі установлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства має оцінити пропорційність вручання у права і свободи особи враховуючи, що ці заходи пов`язані із протиправною поведінкою такої особи.

У постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 369/7782/19 зроблено висновок, що відповідно до частини 3 статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

Оцінка ризиків полягає в оцінюванні вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи. Оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з`ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства та загальної оцінки ситуації вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи.

Відповідно до правової позиції, висловленої в Постанові Верховного суду від 27 червня 2024 року по справі № 509/7151/23, під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Згідно з правовою позицією, послідовно висловленої Верховним судом у справах № 363/3496/18, № 452/317/19, № 570/2528/20, суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник та оцінювати ризики продовження відповідних дій в майбутньому.

Відповідно до правової позиції, висловленої в Постанові ВС від 30 січня 2020 року у справі № 545/744/19, наявність конфліктних ситуацій, пов`язаних з поділом майна, не може бути підставою для застосування обмежувального припису, якщо не доведено існування ризиків вчинення домашнього насильства.

Суд встановив, постановою Дергачівського районного суду Харківської області від 29.05.2026, яка набула чинності 09.06.2026, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правовопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 гривень, без застосування пробаційної програми.

Так, 13.05.2026 ОСОБА_1 , перебуваючи за місцем мешкання за адресою: ???, неодноразово висловлював на адресу ОСОБА_2 погрози, які супроводжувалися нецензурною лайкою та висловами, шляхом надсилання повідомлень у месенджері «Вайбер» на її особистий номер, чим вчинив домашнє насильство психологічного характеру та завдав шкоду психічному здоров`ю, чим порушив вимоги ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

При розгляді даної справи суд виходить із наявності встановлених фактів систематичного вчинення психологічного насильства ОСОБА_1 відносно заявниці, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Тому заслуговують на увагу доводи заявниці про те, що її життя та здоров`я під загрозою, систематичні випадки насильницьких дій призвели до постійних побоювань за свою безпеку, неможливості відчувати себе захищеною від повторення протиправних дій кривдника.

Проаналізувавши наявні докази, суд вважає, що у даній справі наявні очевидні ризики повторного заподіяння домашнього насильства ОСОБА_1 відносно його родички ОСОБА_2 та її родини.

Заявниця зверталася до правоохоронних органів щодо вчинення ОСОБА_1 щодо неї психологічного насильства. Докази цього містяться в матеріалах справи і не були належним чином спростовані заінтересованою особою ОСОБА_1 .

Оскільки такі дії вчиняються у присутності дітей, що негативно впливає на їх емоційний стан, то, з метою застосування превентивного засобу, стримування та попередження повторення неправомірних дій зі сторони кривдника, суд вважає, що до кривдника необхідно застосувати обмежувальний припис на строк шість місяців, який є максимальним в силу ч. 4 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Суд вважає, що такий захід стримування буде сприяти безпеці заявниці та її неповнолітніх дітей, стимулюватиме ОСОБА_1 до правомірної поведінки, дотримання правил встановленого правопорядку, запобігання правопорушенням, поваги до прав, честі і гідності інших громадян.

Задовольняючи заяву про видачу обмежувального припису, суд вважає за необхідне заборонити ОСОБА_1 наближатися на відстань ближче ніж 100 метрів до місця проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 .; заборонити ОСОБА_1 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_2 та її дітьми - ОСОБА_5 (сина заявниці), ОСОБА_6 (дочки заявниці) або контактувати з ними через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Проте, суд не знаходить підстав для задоволення поданої заяви у частині заборонити ОСОБА_1 особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_2 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею, оскільки така вимога постановлена на майбутнє та викладена під умовою, а тому не містить у собі реального поновлення порушених прав заявниці.

Крім того, суд не вбачає підстав для задоволення заяви в частині заборони ОСОБА_1 наближатися на відстань один кілометр до місця, яке заявниця часто відвідує - будинку, в якому проживає її бабуся ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_4 , оскільки доказів на підтвердження вчинення домашнього насильства щодо останньої або за місцем проживання ОСОБА_3 щодо ОСОБА_2 суду не надано.

Суд під час розгляду заяви про видачу обмежувального припису має надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі.

Беззаперечних доказів на підтвердження вчинення домашнього насильства щодо ОСОБА_4 (чоловіка заявниці), ОСОБА_7 (батька заявниці), ОСОБА_8 (матері заявниці), ОСОБА_9 (сестри заявниці) у розумінні Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» заявниця до суду не надала, а тому підстави вважати, що наявні ризики настання тяжких наслідків для останніх у зв`язку з відмовою суду у видачі обмежувального припису відсутні.

Оскільки заявниця не надала суду належних і допустимих доказів на підтвердження фактів вчинення насильства стосовно ОСОБА_4 (чоловіка заявниці), ОСОБА_7 (батька заявниці), ОСОБА_8 (матері заявниці), ОСОБА_9 (сестри заявниці), зокрема того, що вони зверталися до компетентних органів із заявами щодо вирішення цього питання, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви в цій частині.

Відповідно до ч. 3 ст. 350-5 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, суд відносить на рахунок держави.

З огляду на викладене вище, подана заява підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 350-5 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, суд відносить на рахунок держави.

Згідно із ч. 4 ст. 350-6 ЦПК України рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє виконання.

Відповідно до ч.2 ст.350-8 ЦПК України про видачу або продовження обмежувального припису суд не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення повідомляє уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) заявника для взяття особи, стосовно якої видано або продовжено обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також районні, районні у містах Києві і Севастополі державні адміністрації та виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад за місцем проживання (перебування) заявника.

Керуючись ст. 350-1 - 350-6 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місцеперебування за адресою: АДРЕСА_1 ), заінтересована особа: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місцеперебування за адресою: АДРЕСА_2 ) про видачу обмежувального припису - задовольнити частково.

Видати обмежувальний припис строком на 6 (шість) місяців щодо ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місцеперебування за адресою: АДРЕСА_2 ).

Визначити такі заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , та покласти на нього такі обов`язки:

- заборонити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наближатися на відстань ближче ніж 100 метрів до місця проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 ;

- заборонити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_2 та її неповнолітніми дітьми – сином ОСОБА_5 та донькою ОСОБА_6 - або контактувати з ними через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

В іншій частині поданої заяви - відмовити.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повідомити Харківське районне управління поліції № 2 ГУ Національної поліції в Харківській області для взяття особи, стосовно якої видано обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також Адміністрацію Салтівського району Харківської міської ради (61001, м. Харків, вул. Юр`ївська, буд. 13).

Відомості про учасників справи:

Заявниця: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місцеперебування за адресою: АДРЕСА_1 ;

Заінтересована особа: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місцеперебування за адресою: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено 17 вересня 2026 року.

СУДДЯ Г.А. ЗУБ