Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №600/4047/26-а — Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/4047/26-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Анісімова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

I. РУХ СПРАВИ

1.1. ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 № 213 від 27.06.2026 року в частині зарахування солдата ОСОБА_1 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та призначення його на посаду;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення солдата ОСОБА_1 з військової служби та виключити його зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .

1.2. Ухвалою суду від 03.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); справу визначено до розгляду суддею О.В. Анісімовим одноособово.

1.3. 24.08.2026 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній, серед іншого, заявив клопотання про залишення позовної заяви без руху у зв`язку з пропуском позивачем встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС України місячного строку звернення до суду, а також заперечив проти задоволення позову по суті.

1.4. Ухвалою суду від 03.09.2026 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків шляхом подання заяви про поновлення пропущеного процесуального строку звернення до суду.

1.5. У встановлений судом строк представником позивача подано заяву про поновлення пропущеного процесуального строку звернення до суду, в якій зазначено, що копію оскаржуваного наказу отримано представником позивача наручно лише 30.07.2026.

1.6. Ухвалою суду від 09.09.2026 заяву представника позивача про поновлення строку звернення до суду задоволено, визнано поважними причини пропуску позивачем зазначеного строку, пропущений строк поновлено, розгляд справи продовжено за правилами спрощеного позовного провадження.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

2.1. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 27 червня 2026 року наказом командира Військової частини НОМЕР_1 № 213 його, солдата ОСОБА_1 (ВОС НОМЕР_2 ), зараховано до списків особового складу військової частини та призначено на посаду.

2.2. Позивач вказує, що єдиною правовою підставою для видання наказу командира ВЧ НОМЕР_1 № 213 від 27.06.2026 слугував пункт 1 витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 3017 від 27.06.2026 року про призов позивача на військову службу під час мобілізації та направлення його до Військової частини НОМЕР_1 .

2.3. Позивач зазначає, що рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 27.07.2026 у справі № 600/3435/26-а позов позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 задоволено повністю: визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації; визнано протиправним та скасовано пункт 1 наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 3017 від 27.06.2026 в частині призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та направлення до Військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 . Зазначеним рішенням встановлено, що призов позивача відбувся з порушенням вимог статті 129-1 Конституції України, статті 533 та статті 616 КПК України, оскільки станом на дату призову позивач перебував під запобіжним заходом у вигляді особистого зобов`язання за ухвалою слідчого судді від 26.06.2026 у справі № 25/6359/26.

2.4. Позивач посилається на похідний (деривативний) характер наказу командира військової частини про зарахування призваної особи до списків особового складу відносно акта суб`єкта владних повноважень (ТЦК та СП) про її призов на військову службу, зазначаючи, що у разі скасування судом первинного акта про призов похідний наказ про зарахування до списків особового складу втрачає законну підставу для існування, а продовження його дії створює протиправний стан, за якого особа, мобілізацію якої визнано судом незаконною, примусово вважається військовослужбовцем.

2.5. Щодо ефективного способу захисту порушеного права позивач зазначає, що відсутність у статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» такої підстави для звільнення з військової служби, як скасування наказів про призов особи на військову службу та зарахування її до складу військової частини, є виключно свідченням того, що законодавець не допускав можливості проходження військової служби особою, мобілізованою з порушенням вимог законодавства, а не забороною для суду захистити порушене право в інший спосіб. Позивач посилається на постанову Верховного Суду від 11.04.2024 у справі № 520/7954/22, якою підтверджено можливість звільнення особи з військової служби у зв`язку з визнанням протиправними та скасуванням наказів про мобілізацію і зарахування до списків особового складу військової частини.

2.6. Позивач також посилається на частину другу статті 5 КАС України, за якою захист порушених прав особи може здійснюватися судом в інший спосіб, що не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів особи від порушень з боку суб`єктів владних повноважень; на статтю 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права на ефективний засіб юридичного захисту; на Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003, згідно з яким правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах; а також на обов`язковість судових рішень, передбачену статтею 129-1 Конституції України та статтею 370 КАС України.

Позиція відповідача

2.7. Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що наказом командира Військової частини НОМЕР_1 № 213 від 27.06.2026 позивача, призваного на військову службу за призовом під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_3 , призначено на посаду кулеметника 2 аеромобільного відділення 1 аеромобільного взводу 2 аеромобільної роти аеромобільного батальйону Військової частини НОМЕР_1 та зараховано до списків особового складу частини, а вказаний наказ виданий відповідно до повноважень, наданих пунктами 4, 5 частини першої статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

2.8. Відповідач посилається на преюдиційний факт, встановлений рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 27.07.2026 у справі № 600/3435/26-а, а саме, що позивач перебував на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , 06.04.2026 пройшов медичний огляд військово-лікарською комісією та був визнаний придатним до військової служби, права на відстрочку від призову не мав, у зв`язку з чим 27.06.2026 був призваний на військову службу в межах заходів загальної мобілізації.

2.9. Відповідач зазначає, що позивач станом на момент звернення до суду змінив статус із військовозобов`язаного на військовослужбовця, який проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , виконуючи конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, та вказує, що позивач не звертався до відповідача із заявою (рапортом) про звільнення з військової служби з підстав, вичерпний перелік яких встановлений пунктом 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», який не передбачає звільнення за рішенням адміністративного суду.

2.10. Відповідач також зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_3 не звертався до прокурора з клопотанням про ініціювання перед слідчим суддею питання про скасування або зміну застосованого до позивача запобіжного заходу, оскільки, на думку відповідача, ухвалою слідчого судді від 26.06.2026 у справі № 25/6359/26 на позивача покладено виключно обов`язок повідомляти прокурора або суд про зміну місця проживання та/або роботи.

2.11. Відповідач посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 05.02.2025 у справі № 160/2592/23 та у справі № 340/3208/22, згідно з якими обраний позивачем спосіб захисту порушеного права у вигляді звільнення з військової служби є неефективним, оскільки не вирішує питання правомірності акта, прийнятого за результатами процедури призову, а процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є завершеною (незворотною) процедурою.

ІІІ. ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

3.1. 25.06.2026 позивачу ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 309 Кримінального кодексу України, у кримінальному провадженні № 12026262020001647.

3.2. Ухвалою слідчого судді Чернівецького міськрайонного суду міста Чернівців Стоцької Л.А. від 26.06.2026 у справі № 25/6359/26 (провадження № 1-кс/725/1145/26) до позивача застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання; на підставі частини п`ятої статті 194 КПК України на позивача на строк до 24.08.2026 включно покладено обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою; не відлучатися з м. Чернівці без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти про зміну місця проживання та/або роботи; утримуватися від спілкування із свідками; здати на зберігання документи для виїзду за кордон. Зазначена ухвала набрала законної сили та підлягала негайному виконанню з моменту її оголошення, тобто з 26.06.2026.

3.3. 06.04.2026, тобто до повідомлення позивачу про підозру, військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_4 проведено медичний огляд позивача, за результатами якого його визнано придатним до військової служби, що підтверджується довідкою ВЛК від 06.04.2026 № 2026-0406-2135-1567-3.

3.4. 27.06.2026, тобто наступного дня після набрання законної сили ухвалою слідчого судді від 26.06.2026, ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 видано наказ № 3017 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період», пунктом 1 витягу з якого позивача (солдата, ВОС 999097) призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період та направлено до Військової частини НОМЕР_1 .

3.5. 27.06.2026 командиром Військової частини НОМЕР_1 видано наказ № 213 (по стройовій частині), яким солдата ОСОБА_1 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_3 , призначено на посаду кулеметника 2 аеромобільного відділення 1 аеромобільного взводу 2 аеромобільної роти аеромобільного батальйону Військової частини НОМЕР_1 та з 27.06.2026 зараховано до списків особового складу частини на всі види забезпечення.

3.6. Копію оскаржуваного наказу № 213 отримано представником позивача, адвокатом Мельником Ю.В., наручно 30.07.2026 разом із супровідним листом Військової частини НОМЕР_1 № 693/43450 від 29.07.2026 за результатами розгляду адвокатського запиту.

3.7. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 27.07.2026 у справі № 600/3435/26-а позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 задоволено повністю: визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації; визнано протиправним та скасовано пункт 1 наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 3017 від 27.06.2026 в частині призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та направлення до Військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 . Зазначеним рішенням суду встановлено, що станом на дату видання наказу № 3017 (27.06.2026), тобто вже наступного дня після набрання законної сили ухвалою слідчого судді від 26.06.2026 про застосування до позивача запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, ані слідчим суддею, ані судом жодного рішення про скасування чи зміну цього запобіжного заходу в порядку частини четвертої статті 616 КПК України не ухвалювалося, а доказів звернення прокурора з відповідним клопотанням матеріали відповідної справи не містили.

3.8. Не погодившись із рішенням суду від 27.07.2026 у справі № 600/3435/26-а, ІНФОРМАЦІЯ_5 оскаржив його в апеляційному порядку; ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.08.2026 апеляційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2026 відмовлено у задоволенні клопотання апелянта про відстрочення сплати судового збору, а апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_2 повернуто особі, яка її подала. Відомостей про повторне звернення ІНФОРМАЦІЯ_2 з апеляційною скаргою на рішення від 27.07.2026 у справі № 600/3435/26-а, так само як і доказів скасування чи зміни цього рішення, матеріали цієї справи не містять, а тому зазначене рішення суду набрало законної сили.

3.9. Доказів звернення позивача до відповідача із заявою (рапортом) про звільнення з військової служби з підстав, встановлених пунктом 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», матеріали справи не містять.

3.10. Доказів звернення позивача чи прокурора до слідчого судді з клопотанням про скасування або зміну застосованого до позивача запобіжного заходу з метою проходження військової служби за призовом під час мобілізації в порядку частини четвертої статті 616 КПК України, так само як і доказів ухвалення слідчим суддею чи судом будь-якого рішення про скасування або зміну цього запобіжного заходу, матеріали справи не містять.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА

4.1. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

4.2. Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

4.3. Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.

4.4. Частинами першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

4.5. Частиною другою статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

4.6. Частиною другою статті 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування рішення суб`єкта владних повноважень чи окремих його положень, а також про зобов`язання відповідача - суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

4.7. Статтею 94 КАС України визначено, що письмовими доказами є документи, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору; частиною четвертою статті 78 цього Кодексу передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи.

4.8. Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан, строк дії якого в подальшому неодноразово продовжувався. Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено проведення загальної мобілізації.

4.9. Пунктами 4, 5 частини першої статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ визначено, що початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день зарахування до списків особового складу військової частини – для громадян, які добровільно прибули до військової частини для проходження військової служби за призовом під час мобілізації.

4.10. Пунктом 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

4.11. Статтею 533 КПК України встановлено, що вирок або ухвала суду, які набрали законної сили, обов`язкові для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягають виконанню на всій території України.

4.12. Частиною четвертою статті 616 КПК України (у редакції Закону України №3902-IX від 20.08.2024) передбачено, що підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, інший ніж тримання під вартою, має право звернутися до прокурора з клопотанням про ініціювання перед слідчим суддею або судом питання про скасування відповідного запобіжного заходу для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період; прокурор у такому разі звертається з відповідним клопотанням до слідчого судді або суду, який розглядає кримінальне провадження.

4.13. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

4.14. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997 зазначено, що право на суд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Держави дозволяла, щоб остаточне обов`язкове судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін.

4.15. Відповідно до постанови Верховного Суду від 11.04.2024 у справі № 520/7954/22 підтверджено можливість звільнення особи з військової служби у зв`язку з визнанням протиправним та скасуванням наказів про мобілізацію і зарахування до списків особового складу військової частини.

4.16. Відповідно до постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05.02.2025 у справі № 160/2592/23 процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є, по суті, завершеною процедурою, а належним способом захисту порушеного права в подібних правовідносинах є вирішення судом питання про правомірність акта, прийнятого за результатами процедури призову.

4.17. Статтею 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

V. ПОЗИЦІЯ СУДУ

5.1. Предметом спору у цій справі є правомірність наказу командира Військової частини НОМЕР_1 № 213 від 27.06.2026 в частині зарахування позивача до списків особового складу частини та призначення його на посаду, а також наявність підстав для зобов`язання відповідача прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби та виключення його зі списків особового складу.

5.2. Розглядаючи справу, суд самостійно з`ясовує зміст норм права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, і не є зв`язаним правовою кваліфікацією обставин справи, наведеною учасниками справи (принцип jura novit curia).

5.3. Щодо правомірності наказу командира Військової частини НОМЕР_1 № 213 від 27.06.2026 в оспорюваній частині суд зазначає наступне.

5.3.1. Судом встановлено, що станом на дату видання наказу № 213 (27.06.2026), тобто вже наступного дня після набрання законної сили ухвалою слідчого судді від 26.06.2026 про застосування до позивача запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, зазначена ухвала була чинною, обов`язковою до виконання і в установленому законом порядку не скасовувалася та не змінювалася; доказів звернення прокурора з відповідним клопотанням в порядку частини четвертої статті 616 КПК України, так само як і доказів ухвалення слідчим суддею чи судом будь-якого рішення про скасування чи зміну цього запобіжного заходу, матеріали справи не містять.

5.3.2. Оцінюючи довід відповідача про те, що ухвалою слідчого судді від 26.06.2026 на позивача покладено виключно обов`язок повідомляти про зміну місця проживання та/або роботи, суд зазначає, що зміст зазначеної ухвали, включно з переліком покладених нею обов`язків (у тому числі обов`язку не відлучатися з м. Чернівці без дозволу слідчого, прокурора або суду), докладно наведений у рішенні Чернівецького окружного адміністративного суду від 27.07.2026 у справі № 600/3435/26-а, копія якого долучена до матеріалів цієї справи. Відповідач, стверджуючи про інший, вужчий зміст ухвали слідчого судді, не надав суду ні копії самої ухвали, ні будь-яких інших доказів на підтвердження свого доводу, а відтак, з огляду на частину другу статті 77 КАС України, за якою обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача як суб`єкта владних повноважень, зазначений довід відповідача судом відхиляється як недоведений.

5.3.3. Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 № 213 від 27.06.2026 позивача зараховано до списків особового складу військової частини, розташованої за межами м. Чернівці, та призначено на посаду кулеметника аеромобільного підрозділу, тобто фактично поставлено позивача у становище, за якого одночасне виконання ним обов`язку проходити військову службу поза межами м. Чернівці та обов`язків, покладених ухвалою слідчого судді від 26.06.2026 (не відлучатися з м. Чернівці без дозволу слідчого, прокурора або суду, прибувати за першою вимогою), є об`єктивно неможливим. Незалежно від того, чи був відповідач фактично обізнаний про зміст ухвали слідчого судді на момент видання наказу № 213, зазначена ухвала на той час була чинною, а тому оспорюваний наказ, виданий без урахування такої ухвали і без дотримання встановленого статтею 616 КПК України порядку скасування запобіжного заходу з метою мобілізації, не міг породжувати правові наслідки, що об`єктивно суперечили обов`язковому судовому рішенню.

5.3.4. Крім того, суд враховує, що єдиною правовою підставою для видання наказу командира Військової частини НОМЕР_1 № 213 від 27.06.2026 слугував пункт 1 наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 3017 від 27.06.2026 про призов позивача на військову службу під час мобілізації та направлення його до Військової частини НОМЕР_1 ; зазначена обставина відповідачем не спростована. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 27.07.2026 у справі № 600/3435/26-а, яке набрало законної сили після повернення апеляційної скарги ІНФОРМАЦІЯ_2 ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2026, дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо призову позивача визнано протиправними, а пункт 1 наказу № 3017 від 27.06.2026 в частині такого призову скасовано. Хоча відповідач у цій справі не брав участі у справі № 600/3435/26-а, а тому встановлені зазначеним рішенням обставини не мають для нього формальної преюдиційної сили в розумінні частини четвертої статті 78 КАС України, вказане рішення суду набрало законної сили, а відповідно до статті 129-1 Конституції України та статті 370 КАС України є обов`язковим для всіх органів державної влади, їх посадових осіб і підлягає виконанню на всій території України; воно також є належним письмовим доказом у розумінні статті 94 КАС України, зміст якого відповідачем не спростовано. Наказ командира військової частини про зарахування призваної особи до списків особового складу за своєю правовою природою є похідним (деривативним) від акта суб`єкта владних повноважень про її призов на військову службу, а тому остаточне визнання протиправними дій щодо призову позивача та скасування відповідного припису наказу № 3017 додатково і самостійно свідчить про відсутність у відповідача правових підстав для подальшого перебування позивача у списках особового складу військової частини, зарахованого на підставі наказу, виданого без урахування чинного судового рішення, яким на позивача покладено процесуальні обов`язки у кримінальному провадженні.

5.3.5. За таких обставин суд вважає, що наказ командира Військової частини НОМЕР_1 № 213 від 27.06.2026 в частині зарахування солдата ОСОБА_1 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та призначення його на посаду видано не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а отже не відповідає критеріям правомірності рішень (дій) суб`єкта владних повноважень, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, і підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

5.4. Щодо зобов`язання відповідача прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби та виключення його зі списків особового складу суд зазначає наступне.

5.4.1. Оцінюючи довід відповідача про те, що вичерпний перелік підстав звільнення військовослужбовців, встановлений пунктом 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», не передбачає звільнення за рішенням адміністративного суду, а обраний позивачем спосіб захисту є неефективним з огляду на правову позицію Верховного Суду у справі № 160/2592/23, суд враховує наступне.

5.4.2. Правовідносини у справі № 160/2592/23, на яку посилається відповідач, стосувалися ситуації, за якої суду належало вирішити питання про правомірність самої процедури призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації, яка на момент розгляду такого спору судом ще не була визнана протиправною в окремому судовому провадженні; за таких обставин Верховний Суд дійшов висновку, що належним способом захисту є вирішення судом питання про правомірність акта призову, а не зобов`язання військової частини звільнити особу з військової служби. У справі, що розглядається, ситуація є іншою: протиправність дій щодо призову позивача на військову службу та відповідного припису наказу ТЦК та СП про такий призов вже встановлена окремим судовим рішенням у справі № 600/3435/26-а, а предметом цього спору є похідні правові наслідки такого протиправного призову – перебування позивача у статусі військовослужбовця на підставі наказу командира військової частини, виданого на підставі акта, дії щодо прийняття якого визнані протиправними.

5.4.3. Суд враховує позицію позивача, з якою погоджується, про те, що відсутність у статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» такої підстави для звільнення з військової служби, як скасування наказу про призов та зарахування особи до складу військової частини, зумовлена тим, що законодавець при прийнятті цієї норми виходив із презумпції правомірності процедури призову і не допускав можливості проходження військової служби особою, мобілізованою з порушенням вимог законодавства, а не мав на меті позбавити таку особу ефективного судового захисту.

5.4.4. Відповідно до частини другої статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Частиною другою статті 245 КАС України передбачено право суду у разі задоволення позову прийняти рішення про визнання протиправним та скасування рішення суб`єкта владних повноважень чи окремих його положень та про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

5.4.5. Оскільки перебування позивача у складі військовослужбовців Військової частини НОМЕР_1 з 27.06.2026 і дотепер обумовлене виключно наказом № 213, правомірність якого спростована цим рішенням, залишення позивача у списках особового складу військової частини без покладення на відповідача обов`язку вчинити дії щодо його звільнення означало б збереження протиправного стану, за якого особа, призов якої на військову службу визнано протиправним, продовжує примусово вважатися військовослужбовцем, що не відповідає принципу верховенства права та вимозі ефективного поновлення порушених прав, сформульованій, зокрема, у Рішенні Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

5.4.6. За таких обставин суд вважає, що заявлений позивачем спосіб захисту порушеного права – зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення солдата ОСОБА_1 з військової служби та виключити його зі списків особового складу – є ефективним, належним та відповідає меті повного відновлення порушеного права позивача, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

5.5. Доводи відповідача про наявність в Україні воєнного стану, оголошення загальної мобілізації, а також про перебування позивача в статусі підозрюваного у кримінальному провадженні судом до уваги приймаються, однак не спростовують викладених висновків, оскільки загальні підстави для проведення мобілізації в цій справі не оспорюються, а предметом спору є правомірність конкретного наказу, виданого без урахування чинного судового рішення у кримінальному провадженні, та похідні правові наслідки визнання протиправним призову позивача, встановленого в окремому судовому провадженні.

5.6. Суд також звертає увагу, що відповідно до частини другої статті 77 КАС України обов`язок доказування правомірності оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача як суб`єкта владних повноважень. Проте у відзиві на позовну заяву відповідач не спростував ні факту похідного характеру наказу № 213 від наказу № 3017, ні наведених позивачем обставин щодо змісту ухвали слідчого судді від 26.06.2026, обмежившись загальними посиланнями на законодавство про мобілізацію та проходження військової служби, а тому зазначений обов`язок доказування відповідачем у цій справі виконано не було.

VІ. ВИСНОВКИ СУДУ

6.1. Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На розвиток зазначених конституційних положень частиною другою статті 2 КАС України визначені критерії, за якими адміністративний суд оцінює правомірність рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

6.2. Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; обов`язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладається на відповідача.

6.3. У цій справі судом встановлено, що наказ командира Військової частини НОМЕР_1 № 213 від 27.06.2026 в частині зарахування позивача до списків особового складу та призначення його на посаду виданий на підставі наказу територіального центру комплектування та соціальної підтримки, дії щодо прийняття якого визнано протиправними рішенням суду, яке набрало законної сили, а також без урахування чинної на момент його видання ухвали слідчого судді про застосування до позивача запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання; доказів правомірності своїх дій у порядку частини другої статті 77 КАС України відповідач не надав.

6.4. Враховуючи похідний характер оскаржуваного наказу, встановлену в судовому порядку протиправність призову позивача на військову службу, а також необхідність забезпечення ефективного та повного відновлення порушеного права позивача відповідно до частини другої статті 5 та частини другої статті 245 КАС України, суд доходить висновку про обґрунтованість також і вимоги про зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби та виключити його зі списків особового складу військової частини.

6.5. За таких обставин суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог у повному обсязі та наявність підстав для визнання протиправним і скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 №213 від 27.06.2026 в оспорюваній частині, а також для зобов`язання відповідача прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби та виключення його зі списків особового складу.

6.6. Враховуючи викладене вище, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю.

VІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

7.1. За подання позовної заяви немайнового характеру позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1 331,20 грн.

7.2. Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

7.3. Оскільки позов задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1 331,20 грн підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 .

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 №213 від 27.06.2026 року в частині зарахування солдата ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та призначення його на посаду.

3. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення солдата ОСОБА_1 з військової служби та виключити його зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) судовий збір у розмірі 1 331,20 грн.

У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_3 );

Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).

Суддя О.В. Анісімов