Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №560/7819/26 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/7819/26

РІШЕННЯ

іменем України

17 вересня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючої-судді Ковальчук О.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просить визнати протиправними дії суб`єкта владних повноважень - військової частини НОМЕР_1 щодо відмови в задоволення рапорту щодо звільнення з військової служби за підпунктом г пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та зобов`язати військову частину НОМЕР_1 звільнити з військової служби за підпунктом г пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у зв`язку із перебуванням на утриманні трьох і більше дітей віком до 18-ти років.

В обґрунтування позову зазначає, що у листопаді 2025 року подав рапорт про звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі підпункту г пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", а саме зв`язку із перебуванням на утриманні трьох і більше дітей віком до 18-ти років. Листом від 01.05.2026 відповідач повідомив про відсутність підстав для звільнення з військової служби, оскільки відсутні документи, що підтверджують перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18-ти років, крім тих, які мають заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів ха три місяці. Вважає відмову військової частини НОМЕР_1 протиправною, оскільки Управлінням соціального захисту населення Хмельницької міської ради визнано багатодітною сім`єю, а діти знаходяться на утриманні. Просить задовольнити позовні вимоги.

Хмельницький окружний адміністративний суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

До Хмельницького окружного адміністративного суду надійшов відзив військової частини НОМЕР_1 на позовну заяву, у якому представник зазначає, що частиною направлений лист від 17.04.2026 для прийняття кадрового рішення про звільнення лейтенанта ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 (Регіональне управління Сил територіальної оборони " ІНФОРМАЦІЯ_1 " Сил територіальної оборони Збройних Сил України). Стверджує, що виключно військова частина НОМЕР_2 може звільнити офіцера у військовому званні від молодшого лейтенанта до підполковника, який проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , оскільки у військовій частині НОМЕР_1 такі повноваження не передбачені.Відтак, вимоги щодо зобов`язання звільнити з військової служби є необґрунтованими. Просить відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Ухвалою від 19.06.2026 Хмельницький окружний адміністративний суд залучив до участі у справі співвідповідача - військову частину НОМЕР_2 .

Відповідач-2 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що додатки долучені до рапорту не засвідчені в установленому законодавством порядку та безпосередньо суперечили переліку документів зазначеному в самому рапорті військовослужбовця. Стверджує, що клопотання залишене без реалізації через відсутність належних документів, що підтверджують факт перебування на утриманні саме у військовослужбовця трьох і більше дітей. З наданих копій свідоцтв про народження дітей (які долучені до рапорту/клопотання) чітко відомо, що позивач є біологічним батьком лише двох дітей: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Натомість, решта свідоцтв про народження підтверджують факт, що інші (троє) дітей є дітьми його дружини від попереднього шлюбу: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , біологічним батьком яких є ОСОБА_6 . Відтак, позивач жодним чином не довів наявності (перебування) у нього на утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років. Крім того, Жоден із долучених до рапорту документів не встановлює факту утримання як юридичного факту який має значення. У задоволенні позову просить відмовити.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх взаємному зв`язку та сукупності, суд встановив таке.

Позивач – ОСОБА_1 проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 .

У квітні 2026 позивач подав рапорт до військової частини НОМЕР_1 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами відповідно до підпункту г пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військовому службу", у зв`язку із перебуванням на утриманні трьох і більше дітей віком до 18-ти років.

До рапорту про звільнення з військової служби позивач долучив копії паспорту, РНОКПП, паспорту дружини ОСОБА_7 , РНОКПП дружини, свідоцтва про шлю, свідоцтва про народження дітей, акт обстеження умов проживання, завірену копію посвідчення багатодітної сім`ї, довідку з ДВС про заборгованість по аліментах, витяг з реєстру про сімейний стан.

Клопотанням від 17.04.2026 відповідач-1 просив військову частину НОМЕР_2 звільнити позивача з військової служби.

Листом від 29.04.2026 відповідач-2 повідомив, що клопотання від 17.04.2026 залишене без реалізації у зв`язку з тим, що службові матеріали не погоджені юридичною службою частини. Під час опрацювання клопотання встановлена відсутність належних документів, що підтверджують факт перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Вважаючи протиправною відмову відповідача-1 щодо звільнення з військової служби, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" № 2232-XII від 25.03.1992 (далі Закон № 2232-XII).

Відповідно до частини 5 статті 1 Закону № 2232-XII від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону № 2232-XII.

За змістом підпункту г пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII (в редакції станом на день виникнення спірних відносин) військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті.

Згідно з абзацом 5 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону № 2232-XII під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, зокрема, перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Згідно з пунктом 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затверджених указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008) військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:

підстави звільнення з військової служби;

думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;

районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153, визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170 (далі - Інструкція №170 в редакції на час спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 14.28 Розділу ХІV Інструкції № 170 документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України.

За приписом абзацу 4 пункту 241 Положення накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин.

Таким чином, військовослужбовець, який бажає звільнитися з військової служби, подає рапорт та документи, які підтверджують підстави звільнення. В свою чергу за результатом розгляду рапорту військовослужбовця про звільнення з військової служби приймається відповідне рішення. Подання рапорту по команді означає направлення його в порядку підпорядкування безпосередньому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до прямого керівника, командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті, зокрема, питання звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів. Рапорт має дійти до останньої ланки з клопотаннями безпосередніх (прямих) командирів (начальників) або з обґрунтуванням їх відсутності.

Суд встановив, що рапорт позивача від 14.04.2026 повинен розглядатись шляхом накладення резолюцій "погоджено" або "не погоджено", з вказівкою на їх посади, військові звання, імена та прізвища, а також містити підписи.

При цьому, наслідком написання рапорту військовослужбовця про звільнення з військової служби є наказ по особовому складу про звільнення з військової служби чи відмова у задоволенні рапорту.

Листом від 29.04.2026 відповідач-2 повідомив, що клопотання від 17.04.2026 залишене без реалізації у зв`язку з тим, що службові матеріали не погоджені юридичною службою частини.

Відтак, з досліджених у справі доказів встановлено, що рапорт позивача разом з доданими до нього документами відповідачем-1 по суті поставленого позивачем питання не розглянутий і жодного рішення не прийнято.

При цьому, відмітка юридичної служби військової частини про те, що рапорт не підлягає задоволенню не замінює рішення командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті звільнення військовослужбовця з військової служби.

C+уб`єкт владних повноважень не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції.

Згідно із загальними засадами права дії суб`єкта владних повноважень це - активна поведінка суб`єкта владних повноважень, а бездіяльність це пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень. Як дії, так і бездіяльність можуть мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.04.2019 у справі № 342/158/17 суд касаційної інстанції зазначив, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Військова частина НОМЕР_2 не надала жодних доказів на підтвердження розгляду рапорту позивача по суті з обґрунтуванням підстав для відмови у звільненні позивача з військової служби, так само як і відсутні в матеріалах справи будь-які докази, що підтверджували б прийняття рішення на користь позивача.

Статтею 13 Європейської Конвенції з прав людини передбачено право особи, права та свободи якої було порушено, на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушених прав та бути адекватним наявним обставинам.

За змістом пункту 10 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позовних вимог суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Згідно з частиною 2 статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем-2 допущено протиправна бездіяльність, що полягає у не розгляді рапорту позивача.

Тому, з метою забезпечення ефективного захисту прав позивача суд вважає за доцільне зобов`язати військову частину НОМЕР_2 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі підпункту г пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у зв`язку із перебуванням на утриманні трьох і більше дітей віком до 18-ти років, з урахуванням висновків суду.

Враховуючи викладене, позов слід задовольнити частково.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судовий збір необхідно стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо розгляду рапорту ОСОБА_1 звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі підпункту г пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у зв`язку із перебуванням на утриманні трьох і більше дітей віком до 18-ти років.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі підпункту г пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у зв`язку із перебуванням на утриманні трьох і більше дітей віком до 18-ти років, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 665,60 грн судового збору за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 )

Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_4 ) Військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_5 )

Головуючий суддя О.К. Ковальчук