Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №560/5725/26 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/5725/26

РІШЕННЯ

іменем України

17 вересня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Козачок І.С. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у перерахунку пенсії №923290166547 від 10.02.2026, зобов`язати зарахувати до страхового стажу періоди догляду за дитиною-інвалідом, проходження військової служби на території Туркменської РСР з 31.10.1989 по 25.04.1994, період роботи з 05.12.2001 по 31.10.2010 на підставі записів у трудовій книжці, зобов`язати перерахувати пенсію з моменту звернення із заявою з урахуванням всього страхового стажу. В обґрунтування позову зазначає, що відповідач протиправно не зарахував їй до страхового стажу при призначенні пенсії відповідні періоди роботи та період догляду за дитиною попри те, що вони належним чином підтверджуються наданими документами, а також записами трудової книжки.

Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області у відзиві просить відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що спірним рішенням позивачці відмовлено у перерахунку пенсії у зв`язку з відсутністю законних підстав.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

У розумінні абз. 22 ст. 1 Закону № 1058-IV пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затверджено постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 (надалі також - Порядок №637).

Згідно з пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Відповідно до пункту 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Відповідно до п. 3 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Виходячи з приписів Порядку № 637, підтвердження трудового стажу потрібне у разі відсутності трудової книжки, необхідних записів в трудовій книжці, а також якщо містяться неправильні й неточні записи про періоди роботи.

Згідно з п. 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція № 58) заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник», «молодший спеціаліст», «бакалавр», «спеціаліст» та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.

До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Пунктом 2.4 Інструкції № 58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. Відповідно до абзацу 2 пункту 6.1 Інструкції № 58, у разі невірного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, а також псування їх бланків внаслідок недбалого зберігання, вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством.

Водночас, працівник не несе відповідальності за правильність заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особою самостійно. Більше того, окремі недоліки заповнення трудової книжки, навіть якщо вони мають місце, не є підставою вважати відсутніми чи недоведеними відповідні періоди трудового стажу. Трудовим законодавством України не передбачено можливості працівнику здійснювати контроль за правильністю ведення обліку та заповнення роботодавцем трудової книжки, тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а звернув увагу на те, що певні недоліки заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування до страхового стажу відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд виходить з такого.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та з 27.02.2014 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV як мати особи з інвалідністю з дитинства. Пенсію обчислено з врахуванням страхового стажу 23 роки 8 місяців, коефіцієнтів страхового стажу - 0,23667.

У лютому 2026 ОСОБА_2 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою щодо перерахунку пенсії та зарахування до страхового стажу періоду догляду за дитиною - інвалідом віком до 16 років, врахування періоду служби в місцевості з важкими кліматичними умовами (Республіки Туркменістан).

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №923290166547 від 10.02.2026 позивачці відмовлено у перерахунку пенсії у зв`язку з відсутністю законних підстав. У рішенні зазначено, що відсутні підстави для врахування періоду догляду за дитиною-інвалідом до 16-річного віку, оскільки відсутнє свідоцтво про народження дитини або паспорт, та медичний висновок про інвалідність дитини. Також у рішенні зазначено, що території з важкими кліматичними умовами республіки Туркменістан не відносяться до територій, період роботи або служби у яких зараховуються до страхового стажу в півторакратному розмірі.

На виконання вимог ухвали суду від 19.06.2026 відповідач надав інформацію про те, що періоди роботи зараховані позивачці пропорційно сплаченим страховим внескам.

Згідно зі свідоцтвом про народження, копія якого є у справі, ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_3 . Відповідно до довідки №108 від 31.03.2014, виданої Управлінням соціального захисту та населення Запорізької області, ОСОБА_1 перебувала на обліку у відділі соціального захисту м. Дніпрорудне управління праці та соціального захисту населення Василівської РДА Запорізької області та отримувала державну соціальну допомогу на дитину-інваліда ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 з 21.07.1997 по 30.06.2006.

Довідкою до акта огляду МСЕК серії 10ААБ від 10.11.2013 підтверджується те, що ОСОБА_3 06.11.2013 встановлена третя група інвалідності строком до 10.11.2014.

Документами, які підтверджують перебування на групі інвалідності, можуть бути виписка із акта огляду медико-соціальною експертною комісією, медичні висновки, пенсійне посвідчення, посвідчення одержувача допомоги або довідка органів праці та соціального захисту населення або Пенсійного фонду, інші документи прямо визначені законом. Документами, які підтверджують вік, є свідоцтво про народження або паспорт.

При цьому відповідно до частини 3 статті 44 Закону №1058-IV та пунктів 4.2, 4.7 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, зобов`язаний перевірити зміст і належне оформлення поданих документів та встановити право особи на пенсію на підставі всебічного, повного і об`єктивного їх розгляду, а за необхідності має право витребувати додаткові документи та відомості.

Сама по собі обставина неподання позивачкою під час звернення за призначенням пенсії окремих документів, які підтверджують зазначені обставини, не звільняла відповідача від обов`язку здійснити всебічний, повний та об`єктивний розгляд питання про її право на пенсію. Відповідач, як орган, на який покладено повноваження щодо призначення пенсії, не був позбавлений можливості перевірити відповідні відомості та витребувати необхідні документи у порядку, передбаченому статтею 44 Закону №1058-IV та Порядком №22-1.

Отже, за наявності у розпорядженні державних органів інформації про отримання позивачкою допомоги на дитину-інваліда та про встановлення дитині інвалідності, відповідач не повинен був обмежуватись формальним висновком про недостатність поданих документів, а мав перевірити зазначені обставини та надати їм належну оцінку. Невчинення таких дій не може мати наслідком покладення на особу негативних наслідків у вигляді неврахування відповідного періоду до страхового стажу.

Таким чином, відповідач не забезпечив належного та повного з`ясування обставин, що мають значення для призначення пенсії, у зв`язку з чим безпідставно не зарахував до страхового стажу позивачки період здійснення нею догляду за дитиною з інвалідністю до досягнення нею 16-річного віку.

Вирішуючи питання правових підстав зарахування цього періоду, суд зазначає, що спірні правовідносини охоплюють час як до, так і після 01.01.2004 (дати набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV).

Відповідно до пункту «є» статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується час догляду за дитиною з інвалідністю віком до 16 років. Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 11 Закону №1058-IV загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу або надбавку відповідно до законодавства.

Що стосується періоду проходження військової служби на території Туркменської РСР з 31.10.1989 по 25.04.1994, суд виходить з такого.

Період проходження військової служби, що зараховується до вислуги років, зокрема, на пільгових умовах, визначається постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей».

Згідно з положеннями абзацу 9 пункту 1 вказаного Порядку до вислуги років зараховується дійсна військова служба у Радянській Армії, яка відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалась до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, і її обчислення (у тому числі на пільгових умовах) має здійснюватися у порядку, встановленому законодавством колишнього СРСР, якщо постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 не передбачено більш пільгових умов.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до пункту 5 розділу ХV "Прикінцеві положення» Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" період роботи до 01.01.1991 в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.1991.

Порядок надання пільг особам, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, встановлено Указами Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" та від 26.09.1967 "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", а також Інструкцією про порядок надання пільг, затвердженою постановою Держкомпраці і Президії ВЦРПС від 16.12.1967 № 530/П-28.

Згідно з пунктом 3 постанови Ради Міністрів СРСР від 10.02.1960 № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі після 01.03.1960 слід зараховувати за 1 рік і 6 місяців при нарахуванні стажу для отримання пенсії за віком та по інвалідності.

Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Додатка 2 «Періоди дійсної військової служби у Збройних Силах СРСР, які підлягають зарахуванню до вислуги років на пенсію на пільгових умовах» до Положення, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 №530, військова служба у визначених віддалених місцевостях колишнього СРСР зараховується до вислуги років на пільгових умовах - один місяць служби за півтора місяця.

У Туркменській РСР пільгове обчислення вислуги років передбачено, серед іншого, для Ашхабадського району - з 01 січня 1985, а на решті території Туркменської РСР, за винятком міста Ашхабада - з 01 січня 1988.

Як вбачається з витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 31.10.1989 №239, позивачка з 31 жовтня 1989 була зарахована до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , яка дислокувалася в Ашхабадській області Туркменської РСР. У зазначеному наказі також міститься посилання на нормативні акти СРСР, відповідно до яких час проходження військової служби у зазначеній місцевості підлягав зарахуванню до вислуги років на пільгових умовах.

Крім того, відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги...» вислуга років, у тому числі на пільгових умовах, за час військової служби у Збройних Силах, органах безпеки держав - учасниць СНД та інших військових формуваннях, створених законодавчими органами цих держав, обчислюється у порядку, встановленому законодавством відповідних держав, якщо інше не встановлено міжнародними угодами.

Водночас пунктом 4 зазначеної постанови передбачено, що військова служба у віддалених місцевостях або в інших умовах, які відповідно до законодавства колишнього СРСР були підставою для пільгового обчислення вислуги років, зараховується у відповідному пільговому обчисленні.

Отже, враховуючи, що позивачка проходила військову службу у військовій частині, дислокованій в Ашхабадській області Туркменської РСР у період з 31.10.1989 по 25.04.1994, та беручи до уваги встановлені нормативними актами правила пільгового обчислення військової служби у відповідній місцевості, спірний період підлягає зарахуванню до вислуги років на пільгових умовах - один місяць служби за півтора місяці.

Що стосується періоду роботи з 05.12.2001 по 31.10.2010, суд виходить з такого.

Із змісту записів трудової книжки позивачки встановлено:

запис 20 (03.12.2004 призначено виплату допомоги по безробіттю);

запис 21 (06.09.2005 припинено виплату);

запис 22 (13.09.2005 - прийнята на роботу до Київського політехнічного інституту);

запис 23 (14.07.2006 переведена на посаду соціального працівника - вихователя студ-містечка);

запис 24 (08.01.2008 переведена на посаду соціального працівника вихователя 2 категорії студмістечка);

запис 25 (01.07.2010 переведена на посаду соціального працівника-вихователя 2 категорії студмістечка);

запис 26 (31.10.2010 звільнена з посади).

Встановлено, що зазначені записи трудової книжки містять посилання на накази про прийняття на роботу, про звільнення, підписи уповноважених осіб, інші обов`язкові реквізити.

Досліджуючи вимогу позивачки щодо зарахування до стажу періоду з 05.12.2001 по 02.12.2004, суд встановив, що у трудовій книжці позивачки наявний розрив у записах: запис №19 внесено 22.06.1997, а наступний запис №20 датований 03.12.2004 (щодо призначення виплати допомоги по безробіттю, який відповідачем зарахований до стажу).

Відтак, у період з 05.12.2001 по 02.12.2004 позивачка не перебувала у трудових відносинах. Разом з тим, як встановлено судом на підставі довідки УСЗН, у цей самий проміжок часу позивачка була непрацюючою працездатною особою, яка безперервно здійснювала догляд за дитиною з інвалідністю (яка на той момент ще не досягла 16-річного віку) та отримувала відповідну державну соціальну допомогу.

Таким чином, період з 05.12.2001 по 02.12.2004 повністю охоплюється та поглинається періодом догляду за дитиною з інвалідністю до досягнення нею 16-річного віку. Помилкове посилання позивачки у позовній заяві на необхідність зарахування цього відрізку часу саме «на підставі записів у трудовій книжці» (яких фактично немає) не змінює суті її порушеного права. Суд, застосовуючи принцип jura novit curia («суд знає закони»), самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію спірних правовідносин.

Враховуючи викладене, заявлений позивачкою період з 05.12.2001 по 02.12.2004 підлягає включенню до її страхового стажу саме як період догляду непрацюючою матір`ю за дитиною з інвалідністю до досягнення нею 16-річного віку, а відмова пенсійного органу в цій частині є протиправною.

Як видно з наданих відповідачем документів, період одержання допомоги по безробіттю з 03.12.2004 по 06.09.2005 вже зарахований до страхового стажу.

Обов`язок сплати страхових внесків згідно з Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (ч. 6 та ч. 12 ст. 20) та обов`язок сплати єдиного внеску за Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (п. 10 ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 4) покладений на страхувальників (роботодавців).

Періоди роботи, за які підприємство - страхувальник нарахувало застрахованій особі - працівнику заробітну плату, та утримало з неї відповідні страхові внески (єдиний внесок), повинні зараховуватись до страхового стажу застрахованої особи-працівника незалежно від того, чи можливо надати документальне підтвердження фактичної сплати страхувальником страхових внесків. Відтак, працівник не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи до страхового стажу за порушення, яке вчинене/допущене роботодавцем - платником страхових внесків (єдиного внеску).

Зважаючи на це, відсутність у інформаційній базі системи персоніфікованого обліку (в індивідуальних відомостях про застраховану особу) відомостей про сплату роботодавцем страхових внесків за відповідний період не є підставою для позбавлення особи права на стаж та пенсію.

Зазначені правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 04.09.2018 у справі № 482/434/17 щодо аналогічних правовідносин.

Отже, період роботи позивачки з 13.09.2005 по 31.10.2010 підлягає зарахуванню до її страхового стажу в повному обсязі, а дії відповідача щодо зарахування зазначеного періоду роботи лише пропорційно сплаченим страховим внескам, не відповідають вимогам законодавства та порушують право позивачки на належне визначення страхового стажу.

Зважаючи на викладене вище, прийняте відповідачем рішення про відмову у призначенні пенсії, що ґрунтується на незарахуванні (невизнанні) частини наявного у позивачки фактичного стажу, є протиправним та підлягає скасуванню.

Оскільки пенсійний орган не довів правомірності прийнятого рішення і доводи позивачки належними доказами не спростував, позов є обґрунтований та підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов - задоволити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №923290166547 від 10 лютого 2026 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу:

період здійснення непрацюючою матір`ю догляду за дитиною з інвалідністю до досягнення нею 16-річного віку (який охоплює проміжок часу з 05.12.2001 по 02.12.2004 включно);

період проходження військової служби на території Туркменської РСР з 31.10.1989 по 25.04.1994 на пільгових умовах у півторакратному розмірі;

період роботи з 13.09.2005 по 31.10.2010 у повному обсязі на підставі записів трудової книжки без застосування принципу пропорційного зменшення страхового стажу.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням всього зарахованого страхового стажу, починаючи з дати звернення із заявою про перерахунок пенсії ( лютого 2026), з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути на користь ОСОБА_1 1331,20 грн. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 17 вересня 2026 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 )

Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10,м. Хмельницький,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29013 , код ЄДРПОУ - 21318350)

Головуючий суддя І.С. Козачок