Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №520/2891/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2026 р. № 520/2891/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ольги Горшкової,

за участю секретаря судового засідання - Єлизавети Курпас,

представника позивача - Сергія Шатова,

представника відповідача - Таїси Колесник,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Компанія ЕДЕЛЬВЕЙС" до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Компанія ЕДЕЛЬВЕЙ ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК "КОМПАНІЯ ЕДЕЛЬВЕЙС" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахування уточнених позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 29 липня 2025 року №00375620712 про збільшення грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 324 526,00 грн, в тому числі 324 526,00 грн за основним платежем;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 29 липня 2025 року №00375640712 в частині зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2024 рік на загальну суму 743 158,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 29 липня 2025 року №00375780712 про збільшення грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 497 391,25 грн, в тому числі 397 913,00 грн за основним платежем, 99 478,25 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 29 липня 2025 року №00375720712 про застосування штрафу за платежем податок на додану вартість на загальну суму 3 756,50 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 29 липня 2025 року №00375810712 в частині збільшення грошового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальну суму 477 059,11 грн, в тому числі 410 082,31 грн за основним платежем, 66 976,80 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 29 липня 2025 року №00375670712 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за платежем адміністративні штрафи та інші санкції на загальну суму 10 200,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 08 липня 2025 року Головним управлінням ДПС у Харківській області складено проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача, за результатами якої складено акт № 29785/20-40-07-12-05/37189332. Перевіркою встановлено порушення: статті 134, статті 140 Податкового кодексу України в частині заниження податку на прибуток по сплаті до бюджету за 2021 рік у сумі 324525,78 грн та завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2024 рік на суму 767303,00 грн; статті 198, статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов`язано у сумі 7513 грн та завищенню податкового кредиту у 390400 грн, в результаті допущених порушень податкового законодавства занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті у бюджет; статті 120-1, статті 192, статті 201 та підрозділу 2 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України в результаті чого встановлено порушення термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних по встановленим заниженням податкових зобов`язань які були нараховані на суму 7513 грн; статті 270 Податкового кодексу України у зв`язку із заниженням податкових зобов`язань з земельного податку на суму 2,04 грн за 2024 рік; статті 57, статті 287 Податкового кодексу України, в результаті чого несвоєчасно сплачено узгоджену суму податкових зобов`язань по земельному податку з юридичних осіб за жовтень-грудень 2024 року; статті 266 Податкового кодексу України, в результаті чого безпідставно занижено податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної на суму 594347,75 грн, крім того в порушення статті 266 Податкового кодексу України протягом граничних строків не сплачено узгоджені суми податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за ІІІ—IV квартал 2024 року; статті 63 Податкового кодексу України не повідомлено про взяття всіх об`єктів оподаткування за формою № 20-ОПП за 10 об`єктів оподаткування; статті 47, статті 49, статті 51, статті 119, статті 176 Податкового Кодексу України у 3 кв. 2019 року, у 4 кв. 2019 року, 2 кв. 2021 року у Податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, не відображено виплати за ознакою доходу “157” - Дохід, виплачений самозайнятій особі, у ІІ кв. 2021 (лютий), ІІІ кв. 2021 (травень) відображено нарахування податку на доходи фізичних осіб з недостовірними даними; статті 168, статті 176 Податкового Кодексу України, встановлено несвоєчасне перерахування податку на доходи фізичних осіб до або під час виплати оподатковуваного доходу з заробітної плати у сумі 45386,84 грн; статті 6, статті 7, статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в частині несвоєчасного відображення донарахованого та/або доутриманого єдиного внеску у зв`язку з виправленням помилки, допущеної в попередньому звітному періоді, а також встановлено заниження єдиного внеску на загальну суму - 26733,69 грн. Позивач не погоджується з висновками відповідача, викладеними в акті перевірки в частині встановлення заниження податку на прибуток у сумі 324526 грн, завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 743158 грн, заниження податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 410082,31 грн, заниження податку на додану вартість у сумі 397913 грн, а також застосування штрафних санкцій, оскільки такі висновки не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а зроблені на підставі помилкових та суб`єктивх міркувань посадових осіб контролюючого органу. Позивач вважає зазначені висновки контролюючого органу необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам здійснення господарської діяльності товариства. Господарські операції, показники податкового та бухгалтерського обліку, а також понесені товариством витрати підтверджуються належними первинними документами, тоді як висновки відповідача ґрунтуються переважно на формальній оцінці окремих документів та обставин без належного врахування їх сукупності та фактичного змісту господарських операцій. Зокрема, щодо ремонтних робіт у матеріалах наявні договір, кошторис, довідка КБ-3, акти КБ-2в та документи щодо проведення розрахунків. Таким чином, визначення позивачу додаткових податкових зобов`язань, зменшення показників податкового обліку та застосування штрафних санкцій здійснено за відсутності належних правових і фактичних підстав, у зв`язку з чим оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню. Вказані обставини стали підставою для звернення до суду із вказаним позовом.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, а позивачеві - відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 23 березня 2026 року розгляд справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Компанія ЕДЕЛЬВЕЙС" до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень призначено в порядку загального позовного провадження.

Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній зазначив, що вважає позовні вимоги безпідставними та помилковими, а позов відповідно таким, що не підлягає задоволенню. На підставі направлень від 08.05.2025 № 3928, №3929, №3930, №3931 та підставі наказу Головного управління ДПС у Харківській області від 07.05.2025 № 2129-п, 08.05.2025 з 8 год. 40 хв. до 9 год. 30 хв. здійснено вихід за податковою адресою вул. Центральна (колишня Гагаріна), буд. 30 Б, селище Слобідське Лозівського району Харківської області, 64123 Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Компанія Едельвейс» (код ДРПОУ 37189332) з метою проведення документальної позапланової виїзної перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх, передбачених Податковим кодексом України податків та зборів, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи за період з 01.01.2019 по 07.05.2025. При виході на перевірку за податковою адресою вул. Центральна (колишня Гагаріна), буд. 30 Б, селище Слобідське Лозівського району Харківської області встановлено, що за вказаною адресою знаходиться покинутий майновий комплекс, у зв`язку із чим пред`явити під розписку посадовій особі Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Компанія Едельвейс» (код ДРПОУ 37189332) направлення на проведення перевірки від 08.05.2025 №№ 3928, 3929, 3930 та вручити копію наказу від 07.05.2025 № 2129-п не надалось можливим. Контролюючим органом складено акт від 08.05.2025 №4556/20-40-07-12-05/37189332 «Про неможливість проведення перевірки у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Компанія Едельвейс» (код ЄДРПОУ 37189332)». Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Компанія Едельвейс» (код ЄДРПОУ 37189332) надійшов лист від 07.05.2025 №0705/1 ((вх. Головного управління ДПС у Харківській області від 07.05.2025 № 38966/6/ЕКП/53) що до проведення невиїзної перевірки у зв`язку з неможливістю платника податків надати безпечний доступ до господарських документів за місцем реєстрації платника. Заступником начальника ГУ ДПС області прийнято рішення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки. Результати перевірки оформлено актом від 08.07.2025 №29785/20-40-07-12-05/37189332, яким встановлені порушення податкового законодавства, у зв`язку із чим податковим органом винесено спірні податкові повідомлення-рішення.

Представник позивача надав до суду відповідь на відзив на позовну заяву, відповідно до якої зазначив, що у поданому відзиві відповідач фактично повторює висновки акта документальної позапланової невиїзної перевірки, не наводячи нових обставин, належних доказів чи правових аргументів, які б спростовували доводи позовної заяви та подані позивачем докази. Таким чином, наведені у відзиві заперечення не підтверджують правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Позивачем додатково підтверджено реальність господарських операцій з ТОВ «МОТОРМАШ» сукупністю первинних документів, зокрема договором підряду, локальним кошторисом, актами КБ-2в, довідками КБ-3, банківськими та бухгалтерськими документами і зареєстрованими податковими накладними. Ненадання частини цих документів безпосередньо під час перевірки було обумовлено об`єктивними обставинами — пошкодженням місця зберігання архіву внаслідок збройної агресії РФ; після їх віднайдення документи були подані до суду та підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами. Крім того, доводи відповідача щодо неправомірності віднесення до витрат вартості електроенергії та необхідності нарахування податкових зобов`язань з ПДВ не враховують спеціальних положень податкового законодавства, чинних у період воєнного стану, та факту використання майна позивача Військовою частиною НОМЕР_1 для потреб оборони держави. Відтак відзив не спростовує доводів позивача щодо необґрунтованості визначених податкових зобов`язань та не містить достатніх підстав для відмови у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 01.09.2026 судом закінчено підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову.

Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, зазначає наступне.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК «КОМПАНІЯ ЕДЕЛЬВЕЙС» (код 37189332) зареєстроване 25.08.2010, про що вчинений відповідний запис в Єдиному державному реєстрі про проведення державної реєстрації юридичної особи за № 14801020000047598.

Місцезнаходження юридичної особи: вулиця Гагаріна, будинок 30Б, селище Слобідське, Первомайський район, Харківська область, 64123.

Підприємство перебуває на податковому обліку Головного управління ДПС у Харківській області, Лозівська ДПІ. Зареєстровано платником податку на додану вартість 07.09.2010 року, індивідуальний податковий номер 371893320329.

Видами діяльності ТОВ «ТБ «КОМПАНІЯ ЕДЕЛЬВЕЙС» є: виробництво інших виробів з деревини, виготовлення виробів з корка, соломки та рослинних матеріалів для плетіння (код КВЕД 16.29, основний); лісозаготівлі (код КВЕД 02.20); лісопильне та стругальне виробництво (код КВЕД 16.10); надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у. (код КВЕД 82.99); оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (код КВЕД 46.71); оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (код КВЕД 46.73); неспеціалізована оптова торгівля (код КВЕД 46.90); вантажний автомобільний транспорт (код КВЕД 49.41); надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (код КВЕД 68.20); інші види перероблення та консервування фруктів і овочів (код КВЕД 10.39).

На підставі направлень від 08.05.2025 № 3928, №3929, №3930, №3931 та підставі наказу Головного управління ДПС у Харківській області від 07.05.2025 № 2129-п, 08.05.2025 з 8 год. 40 хв. до 9 год. 30 хв. контролюючим органом здійснено вихід за податковою адресою вул. Центральна (колишня Гагаріна), буд. 30 Б, селище Слобідське Лозівського району Харківської області, 64123 Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Компанія Едельвейс» (код ЄДРПОУ 37189332) з метою проведення документальної позапланової виїзної перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх, передбачених Податковим кодексом України податків та зборів, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи за період з 01.01.2019 по 07.05.2025.

При виході на перевірку за податковою адресою вул. Центральна (колишня Гагаріна), буд. 30 Б, селище Слобідське Лозівського району Харківської області встановлено, що за вказаною адресою знаходиться покинутий майновий комплекс, який складається із огорожі парканом декілька занедбаних споруд та гаражів, колишнього виробництва по переробці фруктів, радгоспу імені газети «Комсомольська правда». На час виходу на перевірку працівники та охорона відсутня.

У зв`язку із вищезазначеним, відповідачем складено акт від 08.05.2025 №4556/20-40-07-12-05/37189332 «Про неможливість проведення перевірки у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Компанія Едельвейс» (код ЄДРПОУ 37189332)».

Крім того, відповідачем направлено до Головного управління Національної поліції в Харківській області запит на встановлення місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Компанія Едельвейс» (код ЄДРПОУ 37189332) від 09.05.2025 № 10169/5/20-40-07-12-09.

Відповідно до відповіді Управління Національної поліції в Харківській області від 10.06.2025 №50475-2025 щодо місцезнаходження платника податків, встановлено, що приміщення розташоване за адресою: Харківська область, Лозівський район, селище Слобідське, вул. Центральна, колишня (Гагаріна), буд. 30-Б, належить ТОВ «ТБ «Компанія Едельвейс», але фінансово-господарська діяльність за вказаною адресою не проводилась більше ніж десять років. Також, встановлено, що такі громадяни як ОСОБА_1 , керівник ТОВ «ТБ «Компанія Едельвейс» та ОСОБА_2 головний бухгалтер ТОВ «ТБ «Компанія Едельвейс», на території Слобідського територіального округу Олексіївської територіальної громади Лозівського району Харківської області не зареєстровані, не були зареєстровані ті ніколи не проживали. Проведеними заходами встановити на даний час місцезнаходження Богданович А.В. та Погружельського Д.В. управлінням Національної поліції в Харківській області не надалось можливим.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Компанія Едельвейс» (код ЄДРПОУ 37189332) надійшов лист від 07.05.2025 №0705/1 (вх. Головного управління ДПС у Харківській області від 07.05.2025 № 38966/6/ЕКП/53) щодо проведення невиїзної перевірки у зв`язку з неможливістю платника податків надати безпечний доступ до господарських документів за місцем реєстрації платника.

Заступником начальника ГУ ДПС області прийнято рішення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.

Відповідачем на адресу ТОВ «ТБ «Компанія Едельвейс» (код ЄДРПОУ 37189332) засобами Управління документами у електронний кабінет платника податку та засобами поштового зв`язку з повідомленням про вручення надіслано: письмове Повідомлення від 14.05.2025 № 4590/6/20-40-07-04-11; копію наказу ГУ ДПС у Харківській області від 14.05.2025 № 2291-п «Про проведення позапланової невиїзної перевірки»; запит про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень) від 14.05.2025 № 27917/6/20-40-07-04-11, від 22.05.2025 № 29460/6/20-40-07-04-11; запрошення щодо підписання матеріалів перевірки від 14.05.2025 № 27939/6/20-40- 07-04-11.

08.07.2025 Головним управлінням ДПС у Харківській області складено акт № 29785/20-40-07-12-05/37189332 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ТБ «КОМПАНІЯ ЕДЕЛЬВЕЙС» щодо дотримання податкового законодавства, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за період з 01.01.2019 по 24.06.2025, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску за період з 01.01.2011 по 24.06.2025.

Перевіркою встановлено порушення:

- п. п. 134.1.1 п.134.1, п. 134.2 ст.134, п. п. 140.5.10 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України (далі – ПК України) встановлено заниження податку на прибуток по сплаті до бюджету за 2021 рік у сумі 324 525,78 грн та встановлено завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2024 рік на суму 767 303,00 грн;

- п. п. «г» п. 198.5 ст. 198, абз. «а» п. 198.1, абзаців першого та другого п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4 ст. 200 ПК України, що призвело заниження податкових зобов`язань у сумі 7 513 грн, у т. ч. за у липні 2022 у сумі 4 175 грн, серпні 2022 у сумі 585 грн, у вересні 2022 у сумі 2 753 грн та завищено податкового кредиту у 390 400 грн, за червень 2021 року 390 400 грн у результаті допущених порушень податкового законодавства занижено податку на додану вартість що підлягає сплаті до бюджету у сумі 397 913 грн, у т. ч. у червні 2021 року 390 400 грн, у липні 2022 у сумі 4 175 грн, серпні 2022 у сумі 585 грн, у вересні 2022 у сумі 2 753 грн;

- п. 201.10 ст. 201 та пункту 11 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, п. 120-1.2 ст. 120-1, п. 192.1 ст. 192, п. 201.10 ст. 201 ПК України в результаті чого встановлено порушення термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних по встановленим заниженням податкових зобов`язань які були нараховані на суму 7 513 грн, у т. ч. у липні 2022 у сумі 4 175 грн, серпні 2022 у сумі 585 грн, у вересні 2022 у сумі 2 753 грн;

- п.п. 271.1.1 ст. 270 ПК України ТОВ «ТБ «КОМПАНІЯ ЕДЕЛЬВЕЙС» було занижено податкові зобов`язання з земельного податку на суму 2,04 грн у т. ч. за 2024 на суму 2,04 грн;

- п. 57.1 ст. 57, п. 287.3 ст. 287 ПК України протягом граничних строків несвоєчасно сплачено узгоджену суму податкових зобов`язань по земельному податку з юридичних осіб за жовтень-грудень 2024 року;

- абз. «є» п. п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266, п. п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 розділу XII ПК України, ТОВ «ТБ «КОМПАНІЯ ЕДЕЛЬВЕЙС» безпідставно занижено податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 594 247,75 грн у т. ч. за 2019 на суму 154 718,61 грн, за 2020 на суму 175 125,17 грн, за 2021 на суму 65 433,30 грн, за 2022 на суму 47 030,20 грн, за 2023 на суму 46 912,68 грн, за 2024 на суму 61 142,19 грн, за 2025 (січень-червень) на суму 43 885,60 грн;

- п.п. 266.10.1 п. 266.10 ст. 266 Кодексу протягом граничних строків не сплачено узгоджені суми податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за III-IV квартал 2024 року;

- п. 63.3 ст. 63 ПК України платником податку не повідомлено про взяття всіх об`єктів оподаткування за формою № 20-ОПП за 10 об`єктів оподаткування;

- п.п. 47.1.3 п. 47.1 ст. 47, п. п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, п. 51.1 ст. 51, абз. 1, 2 п. 119.1 ст. 119, абз. «б» п. 176.2 ст. 176 ПК України у 3 кв. 2019 р., у 4 кв. 2019 р., 2 кв. 2021 у Податкових розрахунках сум доход, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, не відображено виплати за ознакою доходу « 157» - Дохід, виплачений самозайнятій особі, у ІІ кв. 2021 (лютий), III кв. 2021 (травень) відображено нарахування податку на доходи фізичних осіб з недостовірними даними;

- п.п. 168.1.2 п. 168.1, п. п. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п. п. 168.4.4 п. 168.4 ст. 168, абз. «а» п. 176.2 ст. 176 ПК України встановлено несвоєчасне перерахування податку на доходи фізичних осіб до або під час виплат оподатковуваного доходу з заробітної плати у сумі 45 386,84 грн;

- п. 1 ч. 2 ст. 6, п. 1 ч. 1 ст. 7, ч. 5 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI в частині несвоєчасного відображення донарахованого та/або доутриманого єдиного внеску у зв`язку з виправленням помилки, допущеної в попередньому звітному періоді: у вересні 2018 єдиний внесок за серпень 2018 - 79,27 грн;

- п. 1 ч. 2 ст. 6, п. 1 ч. 1 ст. 7, ч. 5 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI встановлено заниження єдиного внеску на загальну суму – 26 733,69 грн, в т. ч. 2020 – 14 509,93 грн, 2021 – 12 233,76 грн.

На підставі висновків акту перевірки №29785/20-40-07-12-05/37189332 Головним управлінням ДПС у Харківській області прийняті податкові повідомлення-рішення, а саме:

- від 29 липня 2025 року № 00375620712 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток які сплачують інші підприємства на загальну суму 324 526,00 грн, в тому числі 324 526,00 грн за основним платежем;

- від 29 липня 2025 року № 00375640712 про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2024 рік на суму 767 303,00 грн;

- від 29 липня 2025 року № 00375780712 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 497 391,25 грн, в тому числі 397 913,00 грн за основним платежем, 99 478,25 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- від 29 липня 2025 року № 00375810712 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальну суму 688 716,41 грн, в тому числі 594 247,75 грн за основним платежем, 94 468,66 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- від 29 липня 2025 року № 00375670712 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за платежем адміністративні штрафи та інші санкції на загальну суму 10 200,00 грн;

- від 29 липня 2025 року № 00375720712 про застосування штрафу за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 3 756,50 грн;

- від 29 липня 2025 року № 00375632411 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 5 635,43 грн, в тому числі 5 501,24 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), 134,19 грн сума пені;

- від 29 липня 2025 року № 00375592411 про застосування штрафу за платежем податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 1 020,00 грн;

- від 29 липня 2025 року № 00375930712 про застосування штрафу за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальну суму 1 142,94 грн;

- від 29 липня 2025 року № 00375850712 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем земельний податок з юридичних осіб на загальну суму 2,55 грн, в тому числі 2,04 грн за основним платежем, 0,51 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- від 29 липня 2025 року № 00375910712 про застосування штрафу за платежем земельний податок з юридичних осіб на загальну суму 0,67 грн;

- від 22 липня 2025 року № 00366022411 про застосування штрафних санкцій з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальну суму 13 366,84 грн;

- від 22 липня 2025 року № 00366032411 про застосування штрафних санкцій з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальну суму 7,93 грн.

Позивач не погоджується з висновками відповідача, викладеними в акті документальної позапланової невиїзної перевірки від 08.07.2023 № 29785/20-40-07-12-05/37189332, в частині встановлення заниження податку на прибуток у сумі 324526 грн, завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 743158 грн, заниження податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 410082,31 грн, заниження податку на додану вартість у сумі 397913 грн, а також застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), у зв`язку із чим звернувся до суду із даним позовом в частині оскарження податкових повідомлень-рішень від 29 липня 2025 року № 00375620712, № 00375780712, № 00375720712, № 00375810712, № 00375670712 та № 00375640712.

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 29 липня 2025 року № 00375620712 та № 00375640712 суд зазначає наступне.

Як вбачається із акту перевірки, контролюючим органом встановлено порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1, пункту 134.2 статті 134, підпункту 140.5.10 пункту 140.5 статті 140 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток, який підлягає сплаті до бюджету за 2021 рік у сумі 324 525,78 грн, а також до завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2024 рік на суму 767 303,00 грн.

Вказаних висновків контролюючий орган дійшов зокрема через те, що надані для проведення перевірки первинні документи по взаємовідносинам з ТОВ «МОТОРМАШ» (код ЄДРПОУ 41825932) не містять аналітичної інформації щодо виду проведених будівельних робіт, а також до перевірки не надано підтверджуючі первинні документи, а саме: акт виконаних робіт, акт приймання-передачі перед початком ремонтних робіт, акт приймання-передачі після проведення ремонтних робіт, про що складено Акт про надання документів не в повному обсязі від 02.07.2025 № 6740/20-40-07-12-05/24667170, у зв`язку з чим неможливо підтвердити необхідність ремонтних робіт та їх понесені витрати на ремонтно-будівельні роботи на об`єкті замовника, розташованого за адресою: селище «Правда», вул. Мічуріна, буд. 21, у сумі 1952000 грн.

Крім того, контролюючий орган зазначив, що згідно аналізу оборотно-сальдової відомості по балансовому рахунку 92 «Адміністративні витрати» встановлено, що ТОВ «ТБ «Компанія Едельвейс» при відсутності фінансово-господарської діяльності у 2022 та 2023 році віднесло до адміністративних витрат витрати за послуги з розподілу електроенергії та електроенергію у 2022 році на суму 190165,36 грн, у 2023 році на суму 403914,36 грн.

Щодо зменшення витрат на суму 1952000 грн суд зазначає наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «ТБ «Компанія Едельвейс» (замовник) та ТОВ «МОТОРМАШ» (підрядник) укладено договір підряду № 003-0421 від 02.04.2021 на виконання ремонтно-будівельних робіт на об`єкті замовника, розташованому за адресою: Харківська область, селище Правда, вул. Мічуріна, буд. 21.

Відповідно до пункту 3.1 договору, вартість робіт за договором визначається згідно з Кошторисом на виконання робіт (додаток № 1) та становить 2342400,00 грн, у тому числі ПДВ 20 % - 390 400,00 грн. Зазначена сума включає відшкодування всіх витрат підрядника та оплату виконаних робіт, використаних матеріалів та інших витрат, пов`язаних з виконанням договору.

У підтвердження реальності виконання умов вищевказаного договору, позивачем надано кошторис на виконання будівельних робіт, що деталізує перелік робіт, їх обсяг та вартісні показники; довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою № КБ-3, яка підтверджує узгоджену договірну ціну та факт виконання робіт у відповідному звітному періоді; акти приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в акти приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в на загальну вартість робіт 2342400,00 грн, в тому числі ПДВ - 390400,00 грн, а саме: № 1 від 05.06.2021 на загальну суму 486 521,36 грн, в тому числі ПДВ - 81 086,89 грн; № 2 від 11.06.2021 на загальну суму 486 977,66 грн, в тому числі ПДВ - 81 162,94 грн; № 3 від 18.06.2021 на загальну суму 477 908,93 грн, в тому числі ПДВ - 79 651,49 грн; № 4 від 25.06.2021 на загальну суму 455 204,52 грн, в тому числі ПДВ - 75 867,42 грн; № 5 від 29.06.2021 на загальну суму 435 787,54 грн, в тому числі ПДВ - 72 631,26 грн; податкові накладні № 612 від 05.06.2021, № 6121 від 11.06.2021, № 521 від 18.06.2021, № 6123 від 25.06.2021, № 6124 від 29.06.2021; картки рахунку 3771 «Розрахунки з різними дебіторами» за листопад 2020 року – грудень 2021 року по взаємовідносинам з ТОВ «Мотормаш»; картки рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за листопад 2020 – грудень 2021 по взаємовідносинам з ТОВ «Мотормаш».

Відповідно до локального кошторису на будівельні роботи та актів за формою № КБ-2в ТОВ «МОТОРМАШ» було виконано такі ремонтні роботи: ремонт фундаментів, ремонт стін, латочний ремонт покрівлі.

У підтвердження оплат по договору підряду позивачем надано банківську виписку по рахунку № НОМЕР_2 АТ «ПУМБ» за 25.06.2021 року, платіжне доручення від 25.06.2021 № 102, відповідно до якого ТОВ «ТБ «Компанія Едельвейс» перерахувало на рахунок ТОВ «МОТОРМАШ» грошові кошти у сумі 1906612,46 грн, у тому числі ПДВ 20 %, з призначенням платежу: «оплата за ремонтно-будівельні роботи згідно договору підряду № 003-0421 від 02.04.2021»,

Решта грошових зобов`язань за договором у сумі 435787,54 грн була припинена шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, що підтверджується договором про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 25.06.2021 з ТОВ «Мотормаш», актом зарахування зустрічних однорідних вимог від 30.06.2021 з ТОВ «Мотормаш».

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та / або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування (податок на прибуток підприємств) є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Підпунктом «а» пункту 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування (ПДВ) є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу / орендарю.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон № 996-ХIV.

Відповідно до статті 1 цього Закону (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, вирішальним для визначення податкових наслідків господарської операції є не формальна оцінка окремого документа чи окремих відомостей щодо контрагента, а встановлення факту реального здійснення відповідної операції, її економічного змісту та спричинених нею змін у майновому стані платника податків на підставі оцінки сукупності первинних, розрахункових та бухгалтерських документів.

У спірних правовідносинах фактичне виконання ТОВ «МОТОРМАШ» ремонтно-будівельних робіт підтверджується не окремим документом, а сукупністю взаємопов`язаних доказів, зокрема договором підряду № 003-0421 від 02.04.2021, локальним кошторисом, актами приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в, довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою № КБ-3, банківськими документами щодо проведення розрахунків, документами бухгалтерського обліку, документами щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, а також зареєстрованими податковими накладними.

Зазначені документи у своїй сукупності відображають послідовний рух господарської операції — від виникнення договірних зобов`язань та визначення конкретного змісту і вартості робіт до їх виконання, прийняття замовником, проведення розрахунків та відображення результатів операції у бухгалтерському і податковому обліку, що підтверджує фактичний, а не формальний характер господарських правовідносин між ТОВ «ТБ «КОМПАНІЯ ЕДЕЛЬВЕЙС» та ТОВ «МОТОРМАШ».

Згідно з ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва» локальний кошторис складається на конкретні види робіт та містить деталізований перелік операцій, ресурсів, обсягів, технологій виконання і їх вартості. Саме така деталізація дозволяє встановити, чи мають виконані роботи ознаки капітального ремонту (заміна або підсилення конструктивних елементів, зміна технічних параметрів будівлі), або ж роботи носять відновлювальний, локальний та експлуатаційний характер, що притаманно поточному ремонту.

Крім того, відповідно до положень ДБН А.2.2-3:2014 «Склад та зміст проєктної документації на будівництво», необхідність розроблення проєктної документації є однією з визначальних ознак капітального ремонту. У разі якщо з локального кошторису вбачається, що проєктні рішення не передбачаються, а перелік робіт не впливає на несучі конструкції чи техніко-економічні показники об`єкта, такі роботи обґрунтовано відносяться до поточного ремонту.

Отже, саме локальний кошторис як документ, що відображає реальний зміст і обсяг ремонтних робіт, є належною та достатньою підставою для визначення виду ремонту. Формальне найменування ремонту без аналізу кошторисної документації не може вважатися достатнім і об`єктивним критерієм для класифікації ремонтних робіт як поточних або капітальних.

Таким чином, аналіз локального кошторису дає змогу зробити обґрунтований висновок щодо виду ремонту на підставі фактичних техніко-економічних характеристик робіт, що відповідає принципам об`єктивності, повноти та законності оцінки господарських операцій.

За таких обставин висновок, викладений в акті перевірки ГУ ДПС у Харківській області, про ненадання ТОВ «ТБ «Компанія Едельвейс» документів, на підставі яких можливо встановити вид ремонтних робіт, виконаних ТОВ «МОТОРМАШ», є безпідставним, оскільки відповідні документи були фактично надані та досліджені під час перевірки.

Верховний Суд у постанові від 16.08.2022 у справі № 320/10521/20 наголосив, що визначальним для вирішення спорів щодо наявності податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність таких господарських операцій.

При цьому податкова інформація щодо контрагентів платника податків сама по собі не є самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських операцій. Відповідні обставини мають оцінюватися судом у сукупності з доказами, які безпосередньо характеризують зміст та фактичне виконання конкретної господарської операції.

У спірних правовідносинах реальність господарських операцій між ТОВ «ТБ «КОМПАНІЯ ЕДЕЛЬВЕЙС» та ТОВ «МОТОРМАШ» підтверджується сукупністю взаємопов`язаних первинних, розрахункових та бухгалтерських документів, які відображають зміст, обсяг, вартість та фактичне виконання ремонтно-будівельних робіт, їх прийняття замовником та проведення розрахунків за виконані роботи.

Аналогічний підхід викладений Верховним Судом у постанові від 31.05.2023 у справі № 320/8097/21, відповідно до якого при оцінці реальності господарських операцій дослідженню підлягають обставини їх здійснення у сукупності, фактичні правовідносини учасників операції, дійсний рух активів у процесі її виконання, а також зв`язок складених первинних документів із реальними фактами господарської діяльності.

Посилання контролюючого органу на наявну податкову інформацію щодо ТОВ «МОТОРМАШ», у тому числі на прийняття рішення про відповідність цього підприємства критеріям ризиковості платника податку, саме по собі не є належним та достатнім доказом нереальності господарських операцій, без безпосереднього дослідження обставин здійснення конкретних господарських операцій між ТОВ «ТБ «КОМПАНІЯ ЕДЕЛЬВЕЙС» та ТОВ «МОТОРМАШ».

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту.

Вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21.08.2023 у справі № 200/2903/22, а також у постановах Верховного Суду від 03.09.2019 у справі № 810/3790/17 та від 15.04.2025 у справі № 320/15365/23.

Крім того, у постановах Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 813/4815/13-а, від 15.01.2019 у справі № 809/2918/13-а, від 05.03.2019 у справі № 814/344/14 роз`яснено застосування принципу індивідуальної відповідальності платника податків, відповідно до якого негативні наслідки у вигляді позбавлення права на формування показників бухгалтерського чи податкового обліку можуть бути застосовані виключно до того платника податків, який допустив відповідні порушення, а не до іншої особи.

Верховний Суд у постанові від 21.08.2023 у справі № 200/2903/22 дійшов висновку, що інформація, яка міститься в інформаційних базах даних контролюючих органів, має виключно інформативний характер та не є належним доказом порушення податкового законодавства платником податків.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема у постановах від 03.10.2019 у справі № 811/3223/14, від 16.04.2020 у справі № 810/3443/18 та від 30.09.2021 у справі № 400/1986/19.

Також у постановах від 27.03.2018 у справі № 816/809/17, від 01.03.2023 у справі № 813/334/17, від 15.03.2023 у справі № 640/7791/19 Верховний Суд зазначив, що аналіз податкових інформаційних баз не передбачає здійснення податковим органом оцінки реального змісту та характеру господарських правовідносин, які стали підставою для формування показників податкового обліку платника податків.

Крім того, віднесення платника податків до переліку суб`єктів, які відповідають критеріям ризиковості платника податку (зокрема пункту 8 Критеріїв), визначених Порядком № 1165, не позбавляє такого платника права здійснювати господарську діяльність, укладати та виконувати цивільно-правові договори, у тому числі договори на виконання ремонтних робіт. Сам по собі факт включення платника податків до переліку ризикових не створює правових наслідків, які автоматично унеможливлюють виконання господарських операцій або підтверджують нереальність конкретних фінансово-господарських операцій.

Це узгоджується з правовою позицією Верховного Суду щодо оскарження рішень контролюючих органів про відповідність платника податку критеріям ризиковості. Так, у постанові від 05.01.2021 у справі № 640/11321/20 Верховний Суд зазначив, що контролюючий орган зобов`язаний надати належну аргументацію та допустимі докази відповідності платника податку критеріям ризиковості, оскільки сам факт віднесення до певного пункту критеріїв не є автоматичною підставою для висновку про порушення податкового законодавства або нереальність господарських операцій.

Критерії ризиковості платника податків застосовуються виключно в межах процедур податкового адміністрування з метою оцінки податкових ризиків та прийняття рішень щодо зупинення реєстрації податкових накладних. Вони не встановлюють заборон на провадження господарської діяльності, не обмежують цивільну правоздатність чи дієздатність суб`єкта господарювання та не свідчать автоматично про відсутність у нього матеріально-технічних, трудових або організаційних можливостей для виконання відповідних робіт.

Відповідно до законодавства України, що регулює питання бухгалтерського та податкового обліку, факт виконання або можливості виконання ремонтних робіт підтверджується наявністю договорів, актів виконаних робіт, первинних облікових документів, залученням працівників або субпідрядних організацій, використанням власної чи орендованої матеріально-технічної бази. Оцінка реальності господарських операцій має здійснюватися виключно на підставі первинних документів бухгалтерського обліку, а не формального статусу платника податків за критеріями ризиковості.

Таким чином, віднесення ТОВ «МОТОРМАШ» до пункту 8 Критеріїв ризиковості може свідчити лише про підвищену увагу з боку контролюючого органу, але не є правовою підставою для висновку про неможливість або нереальність виконання ним ремонтних робіт.

Більше того, суд зазначає, що у спірних правовідносинах рішення про відповідність ТОВ «МОТОРМАШ» пункту 8 Критеріїв ризиковості було прийнято 30.11.2021, тобто вже після здійснення господарських операцій з виконання ремонтно-будівельних робіт, які є предметом цього спору.

Відповідно, сам факт подальшого віднесення контрагента до категорії ризикових не може ретроспективно свідчити про нереальність раніше фактично здійснених господарських операцій та спростовувати первинні документи, складені за результатами їх виконання.

Таким чином, для висновку про нереальність операцій контролюючий орган повинен був не обмежуватися посиланням на інформаційні бази ДПС та подальше віднесення ТОВ «МОТОРМАШ» до ризикових платників, а встановити та довести конкретні фактичні обставини, які спростовують виконання саме тих ремонтно-будівельних робіт, що є предметом договору №003-0421 від 02.04.2021, та надати докази, які спростовують відомості, зафіксовані у первинних документах щодо їх виконання.

Посилання контролюючого органу на відсутність або недостатність у ТОВ «МОТОРМАШ» трудових ресурсів, основних засобів, виробничих потужностей чи інших матеріально-технічних ресурсів саме по собі не є достатнім доказом неможливості фактичного виконання ним ремонтно-будівельних робіт та, відповідно, нереальності спірних господарських операцій.

У постанові від 16.10.2024 у справі №320/10521/20 Верховний Суд зазначив, що відсутність у контрагента добросовісного платника податку матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання господарської операції та сама по собі не свідчить про одержання покупцем (замовником) необґрунтованої податкової вигоди.

Верховний Суд також наголосив, що можливі порушення суб`єктами господарювання у ланцюгу постачання не можуть бути самостійною підставою для висновку про порушення покупцем вимог податкового законодавства. Платник податків не повинен зазнавати негативних податкових наслідків за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за відсутності встановлених судом обставин, які свідчили б про обізнаність платника щодо такої поведінки контрагентів та узгодженість дій між ними.

Крім того, Верховний Суд виходив із того, що норми податкового законодавства не ставлять достовірність даних податкового обліку платника у залежність від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо платник мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів, робіт або послуг, призначених для використання у його господарській діяльності.

З огляду на наведене, сама по собі податкова інформація щодо ТОВ «МОТОРМАШ», відомості про наявність або недостатність у нього трудових чи матеріально-технічних ресурсів, а також можливі порушення таким контрагентом вимог податкового законодавства не спростовують реальності господарських операцій з ТОВ «ТБ «КОМПАНІЯ ЕДЕЛЬВЕЙС» за наявності сукупності первинних, розрахункових та бухгалтерських документів, що підтверджують фактичне виконання, прийняття та оплату ремонтно-будівельних робіт.

Для спростування реальності відповідних господарських операцій контролюючий орган повинен довести конкретні обставини, які об`єктивно унеможливлювали виконання ТОВ «МОТОРМАШ» саме того обсягу та виду робіт, що передбачені договором та локальним кошторисом, та одночасно спростувати відомості щодо їх фактичного виконання, зафіксовані у первинних документах.

Натомість реальність спірної операції має оцінюватися з урахуванням усієї сукупності доказів: змісту договору, локального кошторису, актів форми КБ-2в, довідок форми КБ-3, фактичного результату виконаних ремонтних робіт, проведених між сторонами розрахунків та відображення відповідної операції у бухгалтерському і податковому обліку.

Відповідно до чинних нормативно-правових актів і будівельних норм України, поточний ремонт визначається як комплекс робіт, спрямованих на підтримання справного технічного стану будівлі або споруди, усунення незначних пошкоджень і дефектів, що виникають у процесі експлуатації, без зміни конструктивних елементів, техніко-економічних показників та функціонального призначення об`єкта.

Згідно з ДБН А.2.2-3:2014 «Склад та зміст проєктної документації на будівництво» поточний ремонт належить до експлуатаційно-відновлювальних робіт, які виконуються в існуючих будівлях і спорудах з метою підтримання їх належного технічного стану та усунення дефектів без зміни функціонального призначення чи конструктивних параметрів. При цьому зазначеними нормами не передбачено розроблення проєктної документації для поточного ремонту, що підтверджує його відмінність від капітального ремонту та реконструкції.

Аналогічний підхід викладено у листі Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 11.03.2014 № 7/15-2747, в якому зазначено (надано роз`яснення), що роботи з поточного ремонту здійснюються в існуючих будівлях і не передбачають розроблення повної проєктної документації, характерної для капітального ремонту чи реконструкції, та мають на меті усунення дефектів і підтримання об`єкта в придатному для експлуатації стані без зміни його конструктивної схеми.

Тобто, враховуючи положення ДБН А.2.2-3:2014 «Склад та зміст проєктної документації на будівництво» та підходи, закріплені у ДСТУ-Н Б А.1.1-81:2008, поточний ремонт передбачає виконання локальних, часткових відновлювальних робіт, що не впливають на несучу здатність будівлі та не потребують розроблення проєктної документації.

ТОВ «МОТОРМАШ» виконано ремонтні роботи, які проведено в локальних обсягах без втручання в конструктивну схему будівлі. Ці роботи відповідають ознакам поточного ремонту, оскільки мають відновлювальний та експлуатаційний характер; не змінюють несучі конструкції та технічні параметри будівлі; не передбачають розроблення проєктної документації; спрямовані на підтримання належного технічного стану об`єкта.

Відповідно, зазначені роботи обґрунтовано можуть бути класифіковані як поточний ремонт, а не капітальний ремонт чи реконструкція та їх вартість відноситься напряму до складу витрат товариства.

Враховуючи наведене вище, ТОВ «ТБ «Компанія Едельвейс» на підставі наявних у підприємства первинних документів обґрунтовано віднесло витрати на ремонт до складу собівартості, що підтверджується даними картки рахунку 903, оскільки проведені ремонтні роботи були спрямовані виключно на підтримання об`єкта в робочому стані.

Отже, висновки ГУ ДПС у Харківській області про безпідставне включення до складу витрат витрат на ремонт за договором з ТОВ «МОТОРМАШ» зроблені без належного аналізу фактичних обставин справи та наявних доказів, суперечать принципам законності, обґрунтованості та індивідуальної оцінки господарської діяльності.

Щодо посилань податного органу на ненадання ТОВ «ТБ «КОМПАНІЯ ЕДЕЛЬВЕЙС» окремих документв під час проведення перевірки суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів.

Водночас законодавець окремо врегулював випадки втрати, пошкодження або дострокового знищення таких документів. Згідно з пунктом 44.5 статті 44 ПК України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів платник податків зобов`язаний письмово повідомити про відповідні обставини контролюючий орган та вжити заходів щодо їх відновлення у встановлений Кодексом строк. У разі неможливості проведення перевірки у зв`язку з такими обставинами строки її проведення підлягають перенесенню до дати відновлення та надання документів до перевірки у межах строків, визначених цією нормою.

Таким чином, Податковий кодекс України розмежовує звичайне ненадання платником документів контролюючому органу та їх ненадання внаслідок об`єктивних обставин, пов`язаних із втратою, пошкодженням або знищенням документів, встановлюючи для останнього випадку спеціальний порядок дій платника податків та контролюючого органу.

Верховний Суд у постанові від 27.04.2022 у справі №420/13197/20 звернув увагу, що правові наслідки, передбачені пунктом 44.6 статті 44 ПК України, застосовуються щодо документів, які належать або пов`язані з предметом перевірки, на підставі яких платник веде облік доходів, витрат та інших показників, які безпосередньо пов`язані з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, обов`язок зберігання яких покладено на платника законом та надання яких вимагалося контролюючим органом у встановленому законом порядку.

При цьому ненадання під час перевірки частини документів щодо господарських операцій з ТОВ «МОТОРМАШ» не було зумовлене їх неіснуванням або відсутністю фактичних господарських операцій.

Так до початку проведення перевірки позивач листом № 0705/1 від 07.05.2025 повідомив контролюючий орган про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки за місцезнаходженням підприємства у зв`язку з відсутністю можливості забезпечити безпечні умови для її проведення. Зокрема, територія підприємства використовувалася підрозділами Збройних Сил України, що унеможливлювало доступ до приміщень та документів.

Врахувавши наведені обставини, відповідачем було видано наказ від 14.05.2025 № 2291-п про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ТБ «КОМПАНІЯ ЕДЕЛЬВЕЙС» з 25.06.2025 тривалістю 5 робочих днів.

З метою забезпечення збереження первинних бухгалтерських документів та їх подальшого надання контролюючому органу ТОВ «ТБ «КОМПАНІЯ ЕДЕЛЬВЕЙС» було здійснено переміщення архіву документів до нежитлових приміщень за адресою: Харківська область, Харківський район, смт Васищеве, вул. Промислова, буд. 14, які використовувалися на підставі договору безоплатного користування (позички) майна № 0601/25 від 06.01.2025 укладеного з ПП «Вячеслав» (код ЄДРПОУ 22679908), що підтверджується відповідним договором та актом приймання-передачі майна від 06.01.2025.

05.06.2025 внаслідок збройної агресії російської федерації та обстрілу зазначених приміщень було пошкоджено місце зберігання архівних документів, у результаті чого частина документації опинилася серед пошкоджених та розпорошених матеріалів архіву, що унеможливило її оперативне відшукування та надання під час проведення перевірки.

Про зазначені обставини позивач повідомив контролюючий орган під час проведення перевірки листом № 3006-1 від 30.06.2025, до якого були долучені документи, що підтверджують пошкодження місця зберігання архівних документів, зокрема витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження № 22025220000000574, а також документи, що підтверджують правомірність користування відповідними приміщеннями.

Отже, відповідач був належним чином повідомлений про обставини пошкодження архіву та об`єктивну неможливість своєчасного віднайдення і надання окремих первинних документів під час перевірки.

Таким чином, відсутність можливості надати під час перевірки окремі первинні документи була зумовлена об`єктивними обставинами, пов`язаними з наслідками збройної агресії російської федерації, та не свідчила про їх відсутність як таких або про нереальність господарських операцій, оскільки під час перевірки були надані договір підряду, договірна ціна, локальний кошторис, банківські документи, зареєстровані податкові накладні, та інші бухгалтерські документи, які підтверджували факт існування господарських відносин між сторонами.

При цьому саме по собі ненадання окремих документів під час проведення податкової перевірки не може бути безумовною підставою для висновку про відсутність відповідних господарських операцій або позбавлення платника податків права доводити обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення. У даному випадку акти приймання виконаних будівельних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт і витрат були складені у період виконання робіт та існували задовго до початку перевірки. Їх ненадання контролюючому органу було спричинене виключно об`єктивними обставинами, пов`язаними з пошкодженням місця зберігання архівних документів унаслідок збройної агресії російської федерації та необхідністю проведення додаткових заходів з пошуку та інвентаризації архіву.

Після завершення перевірки, у період з 10.09.2025 по 11.09.2025, позивачем спільно з посадовою особою власника пошкоджених приміщень було проведено додаткове обстеження місця зберігання архівних документів та їх інвентаризацію. За результатами проведених заходів були виявлені, зокрема, акти приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою № КБ-3 по взаємовідносинам з ТОВ «МОТОРМАШ», а також інші документи.

Зазначені обставини підтверджуються наказом директора ТОВ «ТБ «КОМПАНІЯ ЕДЕЛЬВЕЙС» від 09.09.2025 № 09/09-01 про створення комісії та проведення інвентаризації архівних документів, актом комісійного обстеження приміщення та місця зберігання архівних документів № 1 від 11.09.2025, актом інвентаризації та виявлення документів № 2 від 11.09.2025, а також актом комісійного обстеження об`єкта, складеним Безлюдівською селищною радою, про пошкодження нежитлових приміщень розташованих за адресою: Харківська область, Харківський район, смт Васищеве, вул. Промислова, буд. 14.

Отже, акти приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт і витрат за формою № КБ-3 існували на момент здійснення господарських операцій, є належними первинними документами бухгалтерського обліку та підтверджують фактичне виконання робіт за договором підряду, укладеним між ТОВ «ТБ «КОМПАНІЯ ЕДЕЛЬВЕЙС» та ТОВ «МОТОРМАШ».

Ненадання зазначених документів під час проведення перевірки було зумовлене об`єктивними обставинами, пов`язаними з пошкодженням місця зберігання архівних документів унаслідок збройної агресії російської федерації та неможливістю їх своєчасного віднайдення, а не відсутністю таких документів чи самої господарської операції. За таких обставин сам по собі факт ненадання окремих первинних документів під час перевірки не може свідчити про нереальність господарських операцій та не є достатньою правовою підставою для невизнання понесених позивачем витрат і формування відповідних показників податкового обліку.

Оскільки зазначені документи подані до суду як докази у даній справі, відтак підлягають оцінці судом у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами, які підтверджують фактичне виконання робіт, реальність господарських операцій між ТОВ «ТБ «КОМПАНІЯ ЕДЕЛЬВЕЙС» та ТОВ «МОТОРМАШ», а також правомірність формування позивачем відповідних показників бухгалтерського та податкового обліку.

За таких обставин сам по собі факт ненадання окремих документів під час проведення перевірки не може оцінюватися відокремлено від причин такого ненадання та всієї сукупності доказів, які підтверджують фактичне здійснення відповідних господарських операцій.

Суд зазначає, що господарські операції з ТОВ «МОТОРМАШ» підтверджуються не виключно документами, які не були надані під час перевірки, а сукупністю інших взаємопов`язаних доказів: договором підряду, локальним кошторисом, первинними документами щодо виконання та прийняття робіт, розрахунковими документами, документами щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, регістрами бухгалтерського обліку та зареєстрованими податковими накладними.

Водночас положення пункту 44.6 статті 44 ПК України, визначаючи матеріально-правові наслідки ненадання документів під час здійснення податкового контролю, не позбавляють платника податків передбаченого процесуальним законом права подавати докази до суду та доводити ними обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Отже, надані ТОВ «ТБ «КОМПАНІЯ ЕДЕЛЬВЕЙС» під час судового розгляду документи підлягають оцінці судом у сукупності з іншими доказами у справі з метою встановлення фактичних обставин здійснення господарських операцій, а сам факт ненадання частини таких документів під час перевірки, з урахуванням установлених причин їх ненадання, не є достатнім доказом того, що господарські операції з ТОВ «МОТОРМАШ» фактично не відбулися.

Щодо посилання відповідача на відсутність акту приймання-передачі перед початком ремонтних робіт та акту приймання-передачі після проведення ремонтних робіт суд зазначає наступне.

Ані Податковий кодекс України, ані Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ані норми цивільного законодавства не встановлюють обов`язку оформлення актів приймання-передачі об`єкта ремонту до початку виконання робіт та після їх завершення як обов`язкової умови підтвердження факту здійснення господарської операції, формування витрат чи податкового кредиту.

Положення глави 61 Цивільного кодексу України, які регулюють правовідносини підряду, також не містять вимоги щодо обов`язкової передачі об`єкта ремонту підряднику за окремим актом приймання-передачі. За змістом статей 837, 839 та 840 ЦК України предметом договору підряду є виконання певної роботи, при цьому такі роботи можуть виконуватися безпосередньо на об`єкті замовника без передачі останнього у володіння підрядника.

У сфері виконання ремонтно-будівельних робіт звичайною є практика, за якої об`єкт нерухомості не вибуває з володіння власника, а підрядник отримує лише доступ до нього в обсязі, необхідному для виконання договірних робіт. Тому сама по собі відсутність актів приймання-передачі об`єкта ремонту не свідчить про відсутність господарської операції або неможливість виконання робіт.

Навіть з урахуванням того, що договором підряду було передбачено оформлення відповідних актів приймання-передачі, їх неоформлення може свідчити виключно про недотримання сторонами окремих організаційних умов договору, однак не впливає на факт виконання робіт, їх обсяг, вартість та результат. Податкові наслідки не можуть ставитися у залежність від наявності чи відсутності документа, який не передбачений законодавством як обов`язковий для підтвердження здійснення господарської операції.

Фактичне виконання ремонтних робіт у даному випадку підтверджується сукупністю належних та допустимих доказів, зокрема договором підряду, локальним кошторисом, довідкою про договірну ціну, актами приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в, довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою КБ-3, платіжними документами, зареєстрованими податковими накладними, а також регістрами бухгалтерського обліку.

Відтак посилання відповідача на відсутність актів приймання-передачі об`єкта ремонту як на підставу для висновку про нереальність господарських операцій між ТОВ «ТБ «КОМПАНІЯ ЕДЕЛЬВЕЙС» та ТОВ «МОТОРМАШ» є безпідставним, ґрунтується виключно на формальному підході до оцінки доказів та не спростовує фактичного виконання підрядних робіт, підтвердженого належними первинними документами.

Отже, враховуючи наявність належним чином оформлених первинних документів, фактичне виконання ремонтних робіт, їх оплату, відображення у бухгалтерському та податковому обліку, висновки контролюючого органу про безпідставність включення до складу витрат суми 1 952 000,00 грн є необґрунтованими, не підтверджені належними та допустимими доказами та підлягають відхиленню.

Таким чином, висновки контролюючого органу про безпідставність включення ТОВ «ТБ «КОМПАНІЯ ЕДЕЛЬВЕЙС» до складу витрат вартості ремонтно-будівельних робіт у сумі 1 952 000,00 грн суперечать фактичним обставинам справи та ґрунтуються виключно на припущеннях контролюючого органу.

З урахуванням наведеного, висновки відповідача, викладені в акті перевірки, про порушення позивачем вимог підпункту 134.1.1 пункту 134.1, пункту 134.2 статті 134 Податкового кодексу України, а також про заниження податку на прибуток підприємств за 2021 рік у сумі 324 525,78 грн, є необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи і вимогам чинного законодавства.

Контролюючий орган дійшов зазначених висновків без належного дослідження первинних бухгалтерських документів, без урахування реального змісту та економічної суті господарських операцій, а також без доведення факту неправомірного формування фінансового результату до оподаткування, що є обов`язковою умовою для застосування положень статті 134 Податкового кодексу України.

Відповідно, визначення позивачу грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств за податковим повідомленням-рішенням від 29.07.2025 № 00375620712 у сумі 324526 грн є безпідставним, а зазначене податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Щодо зменшення витрат у 2022 році на суму 190165,36 грн та у 2023 році на суму 403914,36 грн суд зазначає наступне.

Так, в акті перевірки контролюючим органом встановлено порушення п. п. 134.1.1 п. 134.1, п. 134.2 ст. 134, п. п. 140.5.10 п. 140.5 ст. 140 ПК України та зроблено висновок про завищення ТОВ «ТБ «Компанія Едельвейс» від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2024 рік на суму 767303 грн у зв`язку з тим, що при відсутності доходів у 2022-2023 роках позивачем було віднесено до складу адміністративних витрат витрати на послуги з розподілу електричної енергії та електричну енергію у сумі 190165,36 грн за 2022 рік та 403914,36 грн за 2023 рік.

Відповідач, посилаючись на п. п. 140.5.10 п. 140.5 ст. 140 ПК України, дійшов висновку про необхідність коригування фінансового результату до оподаткування у зв`язку з безоплатним наданням послуг з електропостачання Військовій частині НОМЕР_1 .

Проте наведена норма регулює особливості оподаткування операцій з безоплатного надання товарів, робіт, послуг та безповоротної фінансової допомоги особам, які не є платниками податку на прибуток підприємств, за винятком випадків, прямо передбачених Податковим кодексом України.

Судом встановлено, що під час проведення перевірки, що підтверджується змістом акта перевірки, позивач повідомив контролюючий орган про те, що починаючи з липня 2022 року належним йому нерухомим майном, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема насосною станцією, будівлями за адресами АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , користувалася Військова частина НОМЕР_1 .

Вказаний факт не заперечується і відповідачем по справі.

Суд зазначає, що Військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) включена до Реєстру неприбуткових установ та організацій з 29.06.2022 на підставі рішення № 2223014600093 з ознакою неприбутковості 0031 «бюджетні установи» та мала статус неприбуткової організації протягом спірного періоду.

Основною діяльністю Військової частини НОМЕР_1 є виконання завдань із забезпечення оборони держави та участь у заходах із відсічі та стримування збройної агресії російської федерації.

Отже, неврахування правового статусу Військової частини НОМЕР_1 як неприбуткової організації призвело до неправильного застосування п. п. 140.5.10 п. 140.5 ст. 140 ПК України.

Оскільки Військова частина НОМЕР_1 є неприбутковою організацією, внесеною до Реєстру неприбуткових установ та організацій, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення п. п. 140.5.9 п. 140.5 ст. 140 ПК України, а не п. п. 140.5.10 п. 140.5 ст. 140 ПК України.

Водночас, на період дії воєнного стану застосовуються спеціальні положення, визначені пунктом 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України. Так, відповідно до підпункту 69.6 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України коригування, передбачені підпунктом 140.5.9 пункту 140.5 статті 140 ПК України, не здійснюються щодо сум вартості товарів, виконаних робіт або наданих послуг, добровільно переданих Збройним Силам України, військовим частинам та іншим утвореним відповідно до законів України військовим формуванням для потреб забезпечення оборони держави у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України.

Отже, навіть у разі визнання факту безоплатного надання послуг з електропостачання Військовій частині НОМЕР_1 , позивач не був зобов`язаний здійснювати коригування фінансового результату до оподаткування, оскільки спірні правовідносини підпадають під дію спеціальних положень підпункту 69.6 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України.

Таким чином, висновки відповідача щодо необхідності збільшення фінансового результату до оподаткування та зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток є безпідставними та такими, що не відповідають вимогам податкового законодавства.

Щодо твердження контролюючого органу про відсутність у ТОВ «ТБ «КОМПАНІЯ ЕДЕЛЬВЕЙС» фінансово-господарської діяльності у 2022–2023 роках суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарською діяльністю є діяльність особи, пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що визначальною ознакою господарської діяльності є її спрямованість на досягнення відповідного економічного результату, а не обов`язкове фактичне отримання доходу чи прибутку у кожному окремому звітному періоді.

Господарська діяльність за своєю економічною природою здійснюється в умовах підприємницького ризику, а тому її результатом залежно від конкретних економічних обставин може бути як отримання прибутку, так і виникнення збитків, тимчасова відсутність доходу або перевищення понесених витрат над отриманими доходами.

Відтак відсутність доходу протягом певного звітного періоду, так само як і збитковий фінансовий результат діяльності підприємства, сама по собі не свідчить про припинення господарської діяльності та не означає, що витрати, понесені підприємством у відповідному періоді, автоматично не пов`язані з такою діяльністю.

Господарська діяльність не обмежується виключно безпосереднім здійсненням операцій з реалізації товарів, виконання робіт чи надання послуг, які у конкретному періоді призвели до отримання доходу. Її здійснення об`єктивно передбачає також вчинення дій та понесення витрат, необхідних для забезпечення можливості подальшого здійснення діяльності, належного утримання та збереження активів підприємства, підтримання їх у стані, придатному для використання у господарській діяльності, а також виконання зобов`язань, пов`язаних з володінням та експлуатацією таких активів.

При цьому збитковість окремої господарської операції або діяльності підприємства протягом певного періоду не є самостійною та достатньою підставою для висновку про її негосподарський характер. Визначальним у такому випадку є наявність економічної спрямованості відповідної діяльності та зв`язку понесених витрат із діяльністю платника податків, а не виключно факт отримання ним доходу у тому самому звітному періоді.

Отже, ототожнення контролюючим органом відсутності доходу ТОВ «ТБ «КОМПАНІЯ ЕДЕЛЬВЕЙС» у 2022– 2023 роках із відсутністю господарської діяльності є помилковим, оскільки саме по собі неотримання доходу не свідчить ані про припинення господарської діяльності підприємства, ані про втрату його активами господарського призначення, ані про відсутність зв`язку витрат на їх утримання із господарською діяльністю Товариства.

Наведене має безпосереднє значення для оцінки висновків контролюючого органу щодо неправомірності віднесення ТОВ «ТБ «КОМПАНІЯ ЕДЕЛЬВЕЙС» до складу адміністративних витрат вартості електричної енергії та послуг з її розподілу у 2022– 2023 роках.

Сам по собі факт неотримання Товариством доходу від реалізації товарів (робіт, послуг) у відповідному звітному періоді не свідчить про припинення ним господарської діяльності та не виключає необхідності несення витрат, обумовлених володінням, утриманням та збереженням належних підприємству активів.

ТОВ «ТБ «КОМПАНІЯ ЕДЕЛЬВЕЙС» у спірний період не припинило свою діяльність як суб`єкт господарювання, не було ліквідоване, продовжувало володіти належними йому активами та, відповідно, несло об`єктивно необхідні витрати, пов`язані з їх утриманням та збереженням.

Споживання електричної енергії та отримання послуг з її розподілу за своєю економічною сутністю не обов`язково пов`язане виключно з безпосереднім процесом виробництва продукції чи отриманням доходу у тому самому звітному періоді. Забезпечення електропостачання об`єктів нерухомого майна може бути необхідною умовою їх належного утримання, збереження функціонального стану та можливості подальшого використання у господарській діяльності.

При цьому у спірний період відповідне майно ТОВ «ТБ «КОМПАНІЯ ЕДЕЛЬВЕЙС» фактично використовувалося Військовою частиною НОМЕР_1 для потреб оборони держави в умовах воєнного стану, що додатково підтверджує фактичне використання об`єктів та об`єктивну необхідність забезпечення їх електричною енергією.

Отже, висновок контролюючого органу про неправомірність понесення Товариством витрат на електричну енергію та послуги з її розподілу, обґрунтований фактично лише відсутністю доходу від господарської діяльності у 2022– 2023 роках, не враховує економічної сутності відповідних витрат та фактичних обставин використання майна.

Відсутність доходу у відповідному звітному періоді не є тотожною відсутності господарської діяльності, а понесення витрат за відсутності одночасного отримання доходу не свідчить саме по собі про їх негосподарський характер. Для вирішення питання щодо правомірності врахування таких витрат визначальним є їх економічний зміст, фактичне понесення та зв`язок із діяльністю платника податків і належними йому активами.

Витрати на послуги з розподілу електричної енергії та спожиту електричну енергію у 2022-2023 роках були понесені позивачем саме з метою збереження, утримання та забезпечення належного функціонування належних йому активів, у тому числі виробничих та адміністративних приміщень, електромереж, насосної станції, обладнання та інших об`єктів інфраструктури підприємства. Такі витрати безпосередньо пов`язані з господарською діяльністю позивача та відповідають критеріям визнання витрат, визначеним НП(С)БО 16 «Витрати».

Відповідно до п. п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток є фінансовий результат до оподаткування, визначений за правилами бухгалтерського обліку та скоригований лише на різниці, прямо передбачені Податковим кодексом України. Жодних обмежень щодо включення до складу витрат на електричну енергію, понесених для утримання активів підприємства, податкове законодавство не встановлює.

Таким чином, витрати на послуги з розподілу та споживання електричної енергії у 2022-2023 роках є економічно обґрунтованими, документально підтвердженими та правомірно врахованими при формуванні фінансового результату до оподаткування.

З урахуванням наведеного, висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки, про порушення п. п. 134.1.1 п. 134.1, п. 134.2 ст. 134, п. п. 140.5.10 п. 140.5 ст. 140 ПК України та про завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2024 рік на суму 743 158 грн є необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи і вимогам чинного законодавства.

Таким чином, суд дійшов висновку, що зменшення відповідачем від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2024 рік на суму 743158 грн є безпідставним, а податкове повідомлення-рішення від 29 липня 2025 року № 00375640712 підлягає скасуванню в цій частині.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 29 липня 2025 року № 00375780712 та № 00375720712, суд зазначає наступне.

Так, перевіркою встановлено порушення підпункту «г» пункту 198.5 статті 198, абзацу «а» пункту 198.1, абзаців першого та другого пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200 ПК України, що, на думку контролюючого органу, призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 7 513 грн, у т. ч. в липні 2022 - 4 175 грн, серпні 2022 - 585 грн, у вересні 2022 - 2 753 грн, а також до завищення податкового кредиту на загальну суму 390 400 грн, у т. ч. за червень 2021 року - 390 400 грн. У результаті зазначених, за висновком контролюючого органу, порушень податкового законодавства занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, у загальному розмірі 397 913 грн, у т. ч. за червень 2021 - 390 400 грн, за липень 2022 - 4 175 грн, за серпень 2022 - 585 грн, за вересень 2022 - 2 753 грн.

Контролюючим органом зазначено, що військова частина користувалася безоплатно наданими послугами з постачання електричної енергії у 2022 році на суму 190165,36 грн та у 2023 році на суму 403914,36 грн.

При цьому платником податку не складалися податкові накладні на відшкодування вартості спожитої електричної енергії, такі податкові накладні не реєструвалися в Єдиному реєстрі податкових накладних та не були включені до складу податкових зобов`язань. У зв`язку з цим, на думку контролюючого органу, в порушення підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України платником податку не нараховано податкові зобов`язання, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 Податкового кодексу України, а також не складено та не зареєстровано у встановлені Кодексом строки зведені податкові накладні за товарами, послугами та необоротними активами, придбаними з податком на додану вартість, що були використані в операціях, які, на думку перевіряючих, не є господарською діяльністю платника податку. Загальна вартість таких операцій, за висновком контролюючого органу, становить 45078 грн, сума податку на додану вартість - 7513 грн, у т. ч. за липень 2022 - 4175 грн, за серпень 2022 - 585 грн, за вересень 2022 - 2753 грн; встановлено порушення вимог абзацу «а» пункту 198.1, абзаців першого та другого пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що, за висновком перевіряючих, призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 390400 грн за червень 2021 року.

Щодо встановленого в акті перевірки ГУ ДПС у Харківській області порушення підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, а саме: не нарахування податкових зобов`язань виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 Податкового кодексу України, та не складання і не реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних у строки, встановлені Кодексом, зведених податкових накладних за товарами, послугами та необоротними активами, придбаними з податком на додану вартість, які, на думку контролюючого органу, були використані в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 Кодексу), на загальну суму 45 078 грн, сума податку на додану вартість з яких становить 7 513 грн, у тому числі: у липні 2022 року - 4 175 грн, у серпні 2022 року - 585 грн, у вересні 2022 року - 2 753 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідну зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними або виготовленими з податком на додану вартість, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Отже, необхідною умовою виникнення обов`язку з нарахування податкових зобов`язань на підставі підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України є встановлення факту використання придбаних з ПДВ товарів або послуг саме в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Сам по собі факт відсутності у платника доходу від реалізації товарів, робіт чи послуг протягом певного звітного періоду не є достатньою підставою для висновку про використання придбаних товарів або послуг поза межами його господарської діяльності.

Крім того, при оцінці спірних правовідносин контролюючим органом не враховано спеціальне правове регулювання, запроваджене на період дії воєнного стану.

Разом з тим відповідно до абзацу четвертого пункту 32-1 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України не є постачанням товарів та послуг операції з безоплатної передачі або надання товарів та послуг (без будь-якої грошової, матеріальної чи іншої компенсації) Збройним Силам України, Національній гвардії України, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки України, Державній прикордонній службі України, Міністерству внутрішніх справ України, Державній службі України з надзвичайних ситуацій, Управлінню державної охорони України, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, іншим утвореним відповідно до законів України військовим формуванням, їх з`єднанням, військовим частинам, підрозділам, установам або організаціям, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, за винятком випадків, коли такі операції оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість. При цьому до операцій, визначених у зазначеному пункті, норми пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України не застосовуються.

Таким чином, законодавець безпосередньо виключив застосування механізму нарахування компенсуючих податкових зобов`язань, передбаченого пунктом 198.5 статті 198 ПК України, до визначених цією спеціальною нормою операцій, пов`язаних із забезпеченням потреб оборони держави в період воєнного стану.

Як встановлено з матеріалів справи, у спірний період майно ТОВ «ТБ «КОМПАНІЯ ЕДЕЛЬВЕЙС» використовувалося Військовою частиною НОМЕР_1 для потреб оборони держави, а понесені Товариством витрати на електричну енергію та її розподіл були безпосередньо пов`язані із забезпеченням функціонування відповідних об`єктів. Цих обставин не заперечує й відповідач.

При цьому суд враховує, що сам контролюючий орган не заперечує факту використання у спірний період об`єктів нерухомого майна ТОВ «ТБ «КОМПАНІЯ ЕДЕЛЬВЕЙС» Військовою частиною НОМЕР_1 .

Більше того, саме зазначена обставина покладена контролюючим органом в основу висновку про фактичне безоплатне надання Товариством Військовій частині НОМЕР_1 послуг з електропостачання.

Отже, між сторонами фактично відсутній спір щодо використання відповідних об`єктів Військовою частиною НОМЕР_1 та забезпечення їх у цей період електричною енергією. Спірним є саме питання правової кваліфікації таких обставин та наявності у Товариства обов`язку з нарахування податкових зобов`язань відповідно до підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України.

За таких обставин контролюючий орган, кваліфікуючи забезпечення електричною енергією об`єктів, які використовувалися Військовою частиною НОМЕР_1 для потреб оборони держави, як використання придбаних послуг в операціях, що не є господарською діяльністю Товариства, мав надати оцінку не лише положенням пункту 198.5 статті 198 ПК України, а й спеціальним положенням податкового законодавства, установленим на період дії воєнного стану.

Отже, висновок контролюючого органу про необхідність нарахування Товариством податкових зобов`язань з ПДВ на підставі підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України лише з мотивів відсутності у Товариства доходу від господарської діяльності у відповідному періоді не ґрунтується на повному та належному дослідженні характеру спірних операцій і не враховує спеціального правового регулювання, встановленого пунктом 32-1 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.

Водночас суд зазначає, що на спірні правовідносини поширюється спеціальне правове регулювання, встановлене Податковим кодексом України на період дії воєнного стану.

Так, відповідно до пункту 32-1 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України не вважаються постачанням товарів та послуг випадки, коли товари та послуги передаються/надаються, зокрема, Збройним Силам України та іншим утвореним відповідно до законів України військовим формуванням, їх з`єднанням, військовим частинам, підрозділам, установам або організаціям, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Цією ж нормою встановлено, що товари та послуги, передані/надані у зазначених випадках, не вважаються використаними платником податку в неоподатковуваних операціях або операціях, що не є його господарською діяльністю.

Отже, спеціальною нормою податкового законодавства прямо виключено виникнення обов`язку щодо нарахування компенсуючих податкових зобов`язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України у разі надання товарів або послуг відповідним військовим формуванням для потреб забезпечення оборони держави.

Як встановлено контролюючим органом та не заперечується сторонами, починаючи з липня 2022 року об`єктами нерухомого майна ТОВ «ТБ «КОМПАНІЯ ЕДЕЛЬВЕЙС» користувалася Військова частина НОМЕР_1 , а забезпечення зазначених об`єктів електричною енергією контролюючий орган сам кваліфікував як безоплатне надання Товариством послуг з електропостачання відповідній військовій частині.

За таких обставин висновок контролюючого органу про використання відповідних послуг в операціях, що не є господарською діяльністю позивача, та, як наслідок, про виникнення у Товариства обов`язку нарахувати податкові зобов`язання відповідно до підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України суперечить спеціальним положенням пункту 32-1 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.

Відтак визначення ТОВ «ТБ «КОМПАНІЯ ЕДЕЛЬВЕЙС» додаткових податкових зобов`язань з податку на додану вартість у загальній сумі 7 513 грн, у тому числі за липень 2022 року — 4 175 грн, серпень 2022 року — 585 грн та вересень 2022 року — 2 753 грн, з наведених контролюючим органом підстав є необґрунтованим.

Оскільки суд дійшов висновку про відсутність у ТОВ «ТБ «КОМПАНІЯ ЕДЕЛЬВЕЙС» обов`язку щодо нарахування податкових зобов`язань з ПДВ у сумі 7 513 грн відповідно до підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України, відповідно, був відсутній і обов`язок щодо складання та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних зведених податкових накладних на зазначені суми.

Відтак застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 3 756,50 грн за порушення строків реєстрації таких податкових накладних є безпідставним, а податкове повідомлення-рішення від 29.07.2025 №00375720712 підлягає скасуванню.

Щодо завищення задекларованих ТОВ «ТБ «КОМПАНІЯ ЕДЕЛЬВЕЙС» показників у рядку 10.1 податкових декларацій з податку на додану вартість «Придбання товарів/послуг на митній території України з основною ставкою» на суму 390 400 грн, у тому числі за червень 2021 року у сумі 390 400 грн, суд зазначає.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит — сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Правові підстави та порядок формування податкового кредиту визначені статтею 198 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

За приписами пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

При цьому нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Водночас пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено негативну умову формування податкового кредиту: не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведеними положеннями кореспондуються приписи статті 201 ПК України, якими врегульовано порядок складання та реєстрації податкових накладних.

Зокрема, відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку — продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, системний аналіз наведених положень Податкового кодексу України свідчить, що право платника податку на формування податкового кредиту з ПДВ виникає за умови фактичного здійснення операції з придбання товарів або послуг, наявності належного документального підтвердження такої операції та підтвердження відповідної суми податку зареєстрованою в ЄРПН податковою накладною або іншим передбаченим законом документом.

При цьому сама по собі наявність зареєстрованої податкової накладної не підміняє необхідності встановлення фактичного здійснення господарської операції, однак за умови підтвердження реального придбання товарів або послуг належними первинними документами така податкова накладна є передбаченою Податковим кодексом України підставою для віднесення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Таким чином, при вирішенні питання щодо правомірності формування платником податку податкового кредиту дослідженню підлягає фактичний зміст господарської операції та сукупність доказів її здійснення, зокрема договірні та первинні документи, документи щодо проведення розрахунків, відображення операції в бухгалтерському обліку, а також наявність належним чином складених та зареєстрованих у ЄРПН податкових накладних.

Застосовуючи наведені положення податкового законодавства до спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Як встановлено під час розгляду справи, між ТОВ «ТБ «КОМПАНІЯ ЕДЕЛЬВЕЙС» та ТОВ «МОТОРМАШ» було укладено договір підряду №003-0421 від 02.04.2021 на виконання ремонтно-будівельних робіт на об`єкті замовника, загальна вартість яких відповідно до умов договору та кошторисної документації становила 2 342 400 грн, у тому числі ПДВ — 390 400 грн.

Фактичне виконання господарської операції підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, зокрема договором підряду, локальним кошторисом, актами приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в №1 від 05.06.2021, №2 від 11.06.2021, №3 від 18.06.2021, №4 від 25.06.2021 та №5 від 29.06.2021, довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою КБ-3, банківськими документами, документами бухгалтерського обліку та документами щодо припинення частини грошових зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Зазначені документи у своїй сукупності дають можливість встановити зміст та обсяг виконаних робіт, їх вартість, сторін господарської операції, період її здійснення, а також проведення розрахунків між замовником та підрядником.

При цьому загальна вартість робіт, відображена в актах приймання виконаних будівельних робіт, становить 2 342 400 грн, у тому числі ПДВ — 390 400 грн, та відповідає вартості робіт, визначеній договором підряду та кошторисною документацією.

На виконання зазначених господарських операцій ТОВ «МОТОРМАШ» складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №612 від 05.06.2021, №6121 від 11.06.2021, №521 від 18.06.2021, №6123 від 25.06.2021 та №6124 від 29.06.2021.

Загальна сума податку на додану вартість за вказаними податковими накладними становить 390 400 грн та відповідає сумі податкового кредиту, відображеного ТОВ «ТБ «КОМПАНІЯ ЕДЕЛЬВЕЙС» у податковій декларації з ПДВ за червень 2021 року.

Суд також враховує, що контролюючим органом не заперечується факт складання та реєстрації зазначених податкових накладних в ЄРПН, не встановлено невідповідності сум ПДВ, зазначених у податкових накладних, сумі податкового кредиту, задекларованого позивачем, а також не наведено обставин, які б свідчили про дефекти їх складання або реєстрації, що відповідно до положень статті 198 ПК України виключали б право позивача на віднесення відповідних сум ПДВ до податкового кредиту.

Таким чином, встановлені судом обставини підтверджують наявність передбачених статтею 198 ПК України умов для формування ТОВ «ТБ «КОМПАНІЯ ЕДЕЛЬВЕЙС» податкового кредиту з ПДВ за господарськими операціями з ТОВ «МОТОРМАШ» у сумі 390 400 грн.

Водночас суд відхиляє доводи контролюючого органу щодо нереальності господарських операцій між ТОВ «ТБ «КОМПАНІЯ ЕДЕЛЬВЕЙС» та ТОВ «МОТОРМАШ».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 звернула увагу на те, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Добросовісний платник податків не повинен зазнавати негативних наслідків у зв`язку з можливою неправомірною діяльністю його контрагента за відсутності встановлених обставин, які свідчили б про обізнаність платника щодо такої поведінки контрагента або про узгодженість їхніх дій.

Водночас у постанові від 26.07.2023 у справі №160/25972/21 Верховний Суд, оцінюючи посилання контролюючого органу на інформацію, наявну в інформаційних базах ДПС, зазначив, що відповідні інформаційно-аналітичні матеріали та схеми співставлення реалізації і придбання товарів (робіт, послуг) не є належними доказами нереальності господарських операцій, якщо вони фактично є лише узагальненням інформації з баз даних та не ґрунтуються на безпосередньому дослідженні первинних документів суб`єктів господарювання.

У цій же постанові Верховний Суд погодився з відхиленням посилань контролюючого органу на рішення про відповідність контрагента критеріям ризиковості, оскільки таке рішення було прийняте вже після здійснення спірних господарських операцій.

Зазначені висновки є релевантними до спірних правовідносин, оскільки рішення Комісії регіонального рівня №35178 про відповідність ТОВ «МОТОРМАШ» пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку прийнято 30.11.2021, тоді як спірні ремонтно-будівельні роботи виконувалися у червні 2021 року.

У спірних правовідносинах висновки контролюючого органу щодо ТОВ «МОТОРМАШ» ґрунтуються, зокрема, на відомостях інформаційних ресурсів ДПС, твердженнях щодо недостатності у контрагента трудових та матеріально-технічних ресурсів, а також на рішенні Комісії регіонального рівня від 30.11.2021 №35178 про відповідність ТОВ «МОТОРМАШ» пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку.

Разом з тим рішення про відповідність ТОВ «МОТОРМАШ» критеріям ризиковості було прийнято 30.11.2021, тоді як спірні ремонтно-будівельні роботи виконувалися у червні 2021 року, тобто більш ніж за п`ять місяців до прийняття зазначеного рішення.

За таких обставин сам факт подальшого віднесення контрагента позивача до категорії ризикових платників податку не підтверджує нереальності господарських операцій, які фактично відбулися до прийняття такого рішення, та не спростовує первинних документів, складених за результатами їх здійснення.

Так само відомості контролюючого органу щодо відсутності або недостатності у ТОВ «МОТОРМАШ» окремих трудових чи матеріально-технічних ресурсів самі по собі не підтверджують неможливості виконання спірних робіт та мають оцінюватися у сукупності з іншими обставинами справи.

Натомість у межах цієї справи фактичне здійснення господарської операції підтверджується взаємопов`язаною сукупністю доказів: договором підряду, локальним кошторисом, актами за формою КБ-2в, довідками за формою КБ-3, банківськими документами, бухгалтерським обліком, проведенням розрахунків між сторонами та зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними.

При цьому контролюючим органом не наведено конкретних доказів недостовірності зазначених документів, їх невідповідності фактичним обставинам, а також доказів того, що ремонтно-будівельні роботи, результати яких прийняті позивачем та відображені у його бухгалтерському і податковому обліку, фактично не виконувалися.

Посилання контролюючого органу на «послуги невідомого походження» також не спростовує факту виконання робіт ТОВ «МОТОРМАШ», оскільки такий висновок ґрунтується на аналізі інформаційних баз контролюючого органу та не підтверджений доказами, які б безпосередньо спростовували фактичне виконання конкретних ремонтно-будівельних робіт на об`єкті позивача.

Отже, наведені контролюючим органом обставини не спростовують установленого судом факту здійснення господарських операцій між ТОВ «ТБ «КОМПАНІЯ ЕДЕЛЬВЕЙС» та ТОВ «МОТОРМАШ» та не є достатньою правовою підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит з ПДВ.

Таким чином, відповідачем не доведено відсутності господарської операції, недостовірності первинних документів або неправомірності формування позивачем податкового кредиту. Натомість матеріалами справи підтверджено фактичне виконання ремонтно-будівельних робіт, їх оплату, належне документальне оформлення та реєстрацію відповідних податкових накладних в ЄРПН.

За таких обставин право ТОВ «ТБ «КОМПАНІЯ ЕДЕЛЬВЕЙС» на формування податкового кредиту з ПДВ у сумі 390 400 грн повністю відповідає вимогам статей 198 та 201 ПК України, а висновки відповідача про його завищення є необґрунтованими.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що доводи відзиву не спростовують обставин, викладених у позовній заяві, не підтверджують правомірності податкового повідомлення-рішення від 29.07.2025 № 00375780712, а відтак зазначене рішення підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 29 липня 2025 року № 00375810712, суд зазначає наступне.

Перевіркою встановлено порушення абз. «є» п. п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266, п. п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 розділу XII ПК України, що, на думку контролюючого органу, призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальну суму 594 347,75 грн, у т. ч. за 2019 на суму 154 718,61 грн, за 2020 на суму 175 125,17 грн, за 2021 на суму 65 433,30 грн, за 2022 на суму 47 030,20 грн, за 2023 на суму 46 912,68 грн, за 2024 на суму 61142,19 грн, за 2025 (січень-червень) на суму 43885,60 грн, зокрема з наступних підстав.

Контролюючим органом зазначено, що за період з 01.01.2019 по 24.06.2025 ТОВ «ТБ «КОМПАНІЯ ЕДЕЛЬВЕЙС» задекларовано податку на нерухоме майно, відмінне від земельної в сумі 71365,47 грн.

Також, в акті перевірки контролюючий орган зазначає, що за результатами аналізу інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено наявність у власності ТОВ «ТБ «КОМПАНІЯ ЕДЕЛЬВЕЙС» нежитлових будівель, які не були відображені у деклараціях з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2019-2024 роки та за січень-червень 2025 року.

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, у тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, у тому числі його частка.

Відповідно до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, у тому числі його часток.

Підпунктом 266.3.3 пункту 266.3 статті 266 ПК України встановлено, що база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, у тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об`єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт.

Таким чином, виникнення обов`язку юридичної особи зі сплати податку на нерухоме майно закон безпосередньо пов`язує з наявністю у такої особи права власності на відповідний об`єкт нерухомого майна. Відповідно, визначення бази оподаткування має здійснюватися виходячи з фактичної площі об`єкта, що належить платнику податку на праві власності, та з урахуванням періоду, протягом якого відповідне право існувало.

Базовий податковий (звітний) період відповідно до підпункту 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України дорівнює календарному року.

При цьому при переході права власності на об`єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податковий обов`язок щодо відповідного об`єкта має визначатися з урахуванням моменту виникнення та припинення права власності.

Отже, для правильного визначення податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, контролюючий орган повинен достовірно встановити: належність конкретного об`єкта нерухомості платнику податку на праві власності у відповідному податковому періоді; дату виникнення та, у разі відчуження, припинення такого права; фактичну загальну площу об`єкта, що перебувала у власності платника; ставку податку, встановлену на відповідній території для відповідного виду нерухомості.

Нарахування податку щодо майна, яке у відповідному податковому періоді не перебувало у власності особи, або виходячи з площі, яка перевищує площу належного їй об`єкта нерухомості, не відповідає положенням статті 266 Податкового кодексу України.

Як вбачається з акта перевірки та розрахунку до податкового повідомлення-рішення, при визначенні ТОВ «ТБ «КОМПАНІЯ ЕДЕЛЬВЕЙС» податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, контролюючим органом у відповідних податкових періодах враховувалися, зокрема, такі об`єкти нерухомого майна:

– винний завод-комплекс, розташований за адресою: Харківська обл., Первомайський район, селище Правда, вул. Мічуріна, буд. 21;

– вагова, розташована за адресою: Харківська обл., Первомайський район, селище Правда, вул. Гагаріна, буд. 14;

– склад ядохімікатів, розташований за адресою: Харківська обл., Первомайський район, селище Правда, вул. Гагаріна, буд. 32;

– адмінбудівля, майстерня, гараж, мехмайстерня, розташовані за адресою: Харківська обл., Первомайський район, селище Правда, вул. Гагаріна, буд. 30;

– мехмайстерня, розташована за адресою: Харківська обл., Первомайський район, селище Правда, вул. Гагаріна, буд. 30Б;

– котельня, розташована за адресою: Харківська обл., Первомайський район, селище Правда, вул. Гагаріна, буд. 16;

– їдальня, склад, розташовані за адресою: Харківська обл., Первомайський район, селище Правда, вул. Садова, буд. 1;

– гуртожиток, розташований за адресою: Харківська обл., Первомайський район, селище Правда, вул. Гагаріна, буд. 11;

– гуртожиток, розташований за адресою: Харківська обл., Первомайський район, селище Правда, вул. Гагаріна, буд. 7;

– гуртожиток, розташований за адресою: Харківська обл., Первомайський район, селище Правда, вул. Садова, буд. 6;

– гуртожиток, розташований за адресою: Харківська обл., Первомайський район, селище Правда, вул. Садова, буд. 5;

– гуртожиток, розташований за адресою: Харківська обл., Первомайський район, селище Правда, вул. Гагаріна, буд. 9;

– столярна майстерня, розташована за адресою: Харківська обл., Первомайський район, селище Правда, вул. Цілинна, буд. 30;

– склад, розташований за адресою: Харківська обл., Первомайський район, селище Правда, вул. Цілинна, буд. 33.

При цьому саме належність частини зазначених об`єктів позивачу на праві власності у відповідні податкові періоди, площа окремих об`єктів та період перебування їх у власності Товариства є визначальними для перевірки правильності здійсненого контролюючим органом розрахунку.

Дослідивши надані сторонами докази, зокрема правовстановлюючі документи на нерухоме майно, технічні паспорти, відомості бухгалтерського обліку позивача та розрахунок контролюючого органу, суд встановив, що при визначенні податкових зобов`язань за спірний період контролюючим органом до бази оподаткування включено як об`єкти нерухомого майна, які у відповідні періоди не перебували у власності ТОВ «ТБ «КОМПАНІЯ ЕДЕЛЬВЕЙС», так і площі, що не відповідали фактичній площі належних позивачу об`єктів.

Так, у 2019 році у власності позивача перебували адміністративна будівля літ. «А-1» площею 112,4 кв. м, вагова площею 24,9 кв. м, винний завод-комплекс загальною площею 5 066,1 кв. м та мехмайстерня літ. «Б-2» площею 1 208,4 кв. м.

Водночас при здійсненні розрахунку щодо винного заводу-комплексу контролюючим органом визначено площу оподаткування 5 340,9 кв. м замість фактичних 5 066,1 кв. м, унаслідок чого податкове зобов`язання завищено на 3 387,08 грн. Крім того, щодо інших об`єктів нерухомості, які у 2019 році не перебували у власності позивача, контролюючим органом безпідставно нараховано 87 592,47 грн податку.

Таким чином, загальна сума безпідставно визначеного податкового зобов`язання за 2019 рік становить 90 979,55 грн.

Аналогічні порушення допущені контролюючим органом при визначенні податкового зобов`язання за 2020 рік. Зокрема, площу винного заводу-комплексу визначено у розмірі 5 340,9 кв. м замість фактичної площі 5 066,1 кв. м, що призвело до завищення податкового зобов`язання на 3 840,50 грн. Щодо об`єктів нерухомості, які не перебували у власності позивача, безпідставно нараховано ще 99 145,45 грн.

Отже, загальна сума безпідставного донарахування за 2020 рік становить 102 985,95 грн.

Щодо 2021 року судом враховано не лише належність конкретних об`єктів позивачу та їх фактичну площу, а й дати припинення права власності на них.

Так, право власності позивача на адміністративну будівлю літ. «А-1» та винний завод-комплекс загальною площею 5 066,1 кв. м припинено у червні 2021 року, а право власності на мехмайстерню літ. «Б-2» площею 1 208,4 кв. м — у грудні 2021 року.

З урахуванням положень підпункту 266.8.1 пункту 266.8 статті 266 ПК України податок за відповідними об`єктами підлягав обчисленню лише за період перебування такого майна у власності позивача.

Внаслідок неврахування зазначених обставин та неправильного визначення площі винного заводу-комплексу контролюючим органом завищено податкове зобов`язання щодо цього об`єкта на 3 357,45 грн, а щодо мехмайстерні — на 604,20 грн. Крім того, за об`єкти, які у відповідному періоді не перебували у власності Товариства, безпідставно нараховано 42 010,80 грн.

Таким чином, загальна сума безпідставно визначеного податкового зобов`язання за 2021 рік становить 45 972,45 грн.

У 2022 році, як вбачається з досліджених судом доказів, із наведених контролюючим органом об`єктів у власності позивача перебувала вагова площею 24,9 кв. м. Натомість податкові зобов`язання були визначені відповідачем також щодо інших об`єктів нерухомості, які позивачу на праві власності не належали.

У зв`язку з цим безпідставне донарахування податку за 2022 рік становить 45 511,70 грн.

У 2023 році у власності позивача перебувала вагова площею 24,9 кв. м, а у вересні 2023 року ним набуто право власності на адміністративну будівлю літ. «А-1» площею 112,4 кв. м та нежитлові будівлі загальною площею 5 066,1 кв. м за адресою: АДРЕСА_4 .

Однак контролюючим органом при здійсненні розрахунку враховано також інші об`єкти, які у власності Товариства не перебували, внаслідок чого за 2023 рік безпідставно визначено податкові зобов`язання у сумі 46 912,68 грн.

За 2024 рік контролюючим органом аналогічно здійснено нарахування податку щодо об`єктів нерухомого майна, право власності позивача на які не підтверджено. Сума такого безпідставного нарахування становить 49 712,78 грн.

За період січень–червень 2025 року внаслідок включення до розрахунку об`єктів нерухомості, які не перебували у власності ТОВ «ТБ «КОМПАНІЯ ЕДЕЛЬВЕЙС», контролюючим органом безпідставно визначено податкові зобов`язання у сумі 28 007,20 грн.

Отже, сукупний розмір безпідставно визначеного контролюючим органом податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2019– 2025 роки становить 410 082,31 грн.

Суд звертає увагу, що сама по собі наявність у Державному реєстрі речових прав відомостей щодо певного нерухомого майна не звільняє контролюючий орган від обов`язку правильно встановити конкретний об`єкт права власності, його площу, дату виникнення та припинення відповідного речового права і лише після цього визначати податковий обов`язок платника.

Натомість у спірному випадку контролюючим органом не забезпечено належного співставлення відомостей, використаних при здійсненні податкового розрахунку, з правовстановлюючими документами щодо кожного конкретного об`єкта нерухомого майна та відповідного періоду перебування такого об`єкта у власності позивача.

За таких обставин висновки контролюючого органу в оскаржуваній частині не відповідають вимогам підпунктів 266.1.1, 266.2.1, 266.3.1, 266.3.3, 266.8.1 статті 266 Податкового кодексу України та фактичним обставинам справи.

За таких обставин визначення податкових зобов`язань за податковим повідомленням-рішенням від 29.07.2025 року № 00375810712 у сумі 477 059,11 грн (у тому числі 410 082,31 грн за основним платежем та 66 976,80 грн за штрафними (фінансовими) санкціями) є безпідставним, а доводи відзиву не підтверджують правомірності зазначеного рішення, яке підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 29 липня 2025 року № 00375670712.

Як вбачається з акта перевірки, контролюючим органом встановлено порушення ТОВ «ТБ «КОМПАНІЯ ЕДЕЛЬВЕЙС» пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України, яке, за висновком відповідача, полягало у неподанні повідомлень про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП щодо 10 об`єктів нерухомого майна, а саме:

– складу ядохімікатів площею 357,1 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_5 ;

– котельні площею 267,0 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_6 ;

– їдальні площею 375,4 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ;

– гуртожитку площею 372,8 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_6 ;

– гуртожитку площею 368,6 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_5 ;

– гуртожитку площею 245,5 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ;

– гуртожитку площею 880,5 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ;

– гуртожитку площею 548,5 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_5 ;

– столярної майстерні площею 330,5 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_7 ;

– складу площею 54,6 кв. м, розташованого за адресою: Харківська обл., Первомайський район, селище Правда, вул. Цілинна, буд. 33.

На підставі зазначеного висновку податковим повідомленням-рішенням від 29.07.2025 №00375670712 до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у загальному розмірі 10 200,00 грн.

Відповідно до пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання осіб (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Платник податків зобов`язаний повідомляти контролюючі органи про всі об`єкти оподаткування та об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Порядок обліку платників податків і зборів затверджений наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588.

Розділом VIII Порядку №1588 врегульовано порядок обліку об`єктів оподаткування та об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням. Інформація про такі об`єкти подається платником податків до контролюючого органу у повідомленні за формою №20-ОПП.

При цьому у повідомленні за формою №20-ОПП зазначається інформація про об`єкти оподаткування, які є власними, орендованими або переданими в оренду.

Отже, обов`язок щодо подання повідомлення за формою №20-ОПП виникає не внаслідок самого факту фізичного існування певного об`єкта нерухомості, а за умови наявності юридичного та фактичного зв`язку відповідного об`єкта з конкретним платником податків, унаслідок якого такий об`єкт набуває для нього статусу об`єкта оподаткування або об`єкта, пов`язаного з оподаткуванням чи через який провадиться діяльність.

Таким чином, передумовою для висновку про порушення платником податків пункту 63.3 статті 63 ПК України у зв`язку з неподанням повідомлення за формою №20-ОПП є встановлення контролюючим органом щодо кожного конкретного об`єкта обставин, які свідчать про його належність до об`єктів такого платника податків, зокрема наявність відповідного права власності, користування, оренди, передачі в оренду або використання такого об`єкта при здійсненні господарської діяльності.

Відтак сам по собі факт існування нерухомого майна за певною адресою не є достатньою правовою підставою для покладення на ТОВ «ТБ «КОМПАНІЯ ЕДЕЛЬВЕЙС» обов`язку щодо подання стосовно нього повідомлення за формою №20-ОПП. Для притягнення позивача до відповідальності контролюючий орган повинен встановити та належними доказами підтвердити існування такого правового або фактичного зв`язку між кожним із зазначених в акті перевірки об`єктів та позивачем.

Надаючи оцінку правомірності застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за неподання повідомлення за формою №20-ОПП щодо зазначених вище 10 об`єктів нерухомого майна, суд виходить з такого.

Як встановлено судом під час розгляду правомірності податкового повідомлення-рішення від 29.07.2025 №00375810712, контролюючим органом при визначенні податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, було включено до об`єктів оподаткування низку об`єктів нерухомого майна, які у відповідні податкові періоди не перебували у власності ТОВ «ТБ «КОМПАНІЯ ЕДЕЛЬВЕЙС».

Саме до таких об`єктів належать і 10 об`єктів нерухомого майна, неподання повідомлення за формою №20-ОПП щодо яких контролюючий орган визначив як самостійне порушення пункту 63.3 статті 63 ПК України та застосував до позивача штрафні (фінансові) санкції.

Матеріалами справи, зокрема правовстановлюючими документами на нерухоме майно, даними бухгалтерського обліку позивача та іншими дослідженими судом доказами, не підтверджується перебування зазначених об`єктів у власності ТОВ «ТБ «КОМПАНІЯ ЕДЕЛЬВЕЙС» у періоди, за які контролюючим органом встановлено відповідне порушення.

При цьому контролюючим органом не наведено належних та достатніх доказів того, що за відсутності у позивача права власності на зазначені об`єкти вони перебували у його користуванні чи оренді, були передані ним в оренду або фактично використовувалися ТОВ «ТБ «КОМПАНІЯ ЕДЕЛЬВЕЙС» при здійсненні господарської діяльності, тобто мали інший юридичний або фактичний зв`язок із позивачем, який зумовлював би виникнення обов`язку щодо повідомлення про них за формою №20-ОПП.

Отже, висновок контролюючого органу про порушення позивачем пункту 63.3 статті 63 ПК України фактично ґрунтується на віднесенні зазначених об`єктів нерухомого майна до об`єктів позивача без належного встановлення правової підстави такого віднесення.

Суд зауважує, що притягнення платника податків до відповідальності за неподання повідомлення за формою №20-ОПП передбачає необхідність попереднього встановлення самого обов`язку такого платника повідомити контролюючий орган про відповідний об`єкт. За відсутності доказів того, що конкретний об`єкт є об`єктом оподаткування такого платника або об`єктом, пов`язаним з його оподаткуванням чи через який ним провадиться діяльність, сам факт неподання щодо такого об`єкта повідомлення за формою №20-ОПП не утворює складу відповідного податкового правопорушення.

Таким чином, оскільки контролюючим органом не доведено наявності у ТОВ «ТБ «КОМПАНІЯ ЕДЕЛЬВЕЙС» обов`язку щодо подання повідомлення за формою №20-ОПП стосовно кожного із зазначених в акті перевірки 10 об`єктів, відсутні правові підстави для висновку про порушення позивачем вимог пункту 63.3 статті 63 ПК України.

За таких обставин застосування до ТОВ «ТБ «КОМПАНІЯ ЕДЕЛЬВЕЙС» штрафних (фінансових) санкцій у загальному розмірі 10 200,00 грн є необґрунтованим, а податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 29.07.2025 №00375670712 – протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Отже, оцінюючи встановлені у справі обставини у їх сукупності, суд доходить висновку, що наведені контролюючим органом підстави для визначення позивачу спірних податкових зобов`язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій не знайшли належного підтвердження під час судового розгляду.

Так, дослідженими судом первинними, бухгалтерськими та іншими документами підтверджено фактичне здійснення господарських операцій між ТОВ «ТБ «КОМПАНІЯ ЕДЕЛЬВЕЙС» та ТОВ «МОТОРМАШ», виконання передбачених договором ремонтних робіт, їх прийняття позивачем, проведення розрахунків між сторонами та відображення відповідних операцій у бухгалтерському та податковому обліку. Висновки контролюючого органу про нереальність зазначених господарських операцій не підтверджені сукупністю належних та допустимих доказів, а використана відповідачем податкова інформація щодо контрагента сама по собі не спростовує фактичного здійснення господарських операцій.

У зв`язку з цим судом не встановлено правових підстав для виключення відповідних витрат при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування, а також для виключення зі складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сформованих позивачем за господарськими операціями з ТОВ «МОТОРМАШ».

Щодо визначення податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 7 513,00 грн судом встановлено, що електрична енергія споживалася на об`єктах, які у період дії воєнного стану використовувалися військовою частиною НОМЕР_1 , у зв`язку з чим до спірних правовідносин підлягають застосуванню спеціальні положення пункту 32№ підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України. Відтак підстави для нарахування позивачу компенсуючих податкових зобов`язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України та застосування пов`язаних із ними штрафних санкцій відсутні.

Також під час судового розгляду встановлено неправомірність визначення позивачу частини податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки контролюючим органом до розрахунку включено об`єкти нерухомого майна, які у відповідні податкові періоди не перебували у власності позивача, неправильно визначено площу окремих належних йому об`єктів та не враховано періоди набуття і припинення права власності. Такі порушення призвели до безпідставного визначення основного податкового зобов`язання у сумі 410 082,31 грн та відповідних штрафних (фінансових) санкцій у сумі 66 976,80 грн.

Крім того, контролюючим органом не доведено наявності у позивача обов`язку щодо подання повідомлення за формою №20-ОПП стосовно 10 об`єктів нерухомого майна, оскільки не встановлено належного правового або фактичного зв`язку цих об`єктів із ТОВ «ТБ «КОМПАНІЯ ЕДЕЛЬВЕЙС», який зумовлював би виникнення передбаченого пунктом 63.3 статті 63 ПК України обов`язку щодо їх декларування. Відтак застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 10 200,00 грн є необґрунтованим.

Суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас у межах розгляду цієї справи відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у частині, що є предметом судового оскарження, та не спростовано встановлених судом на підставі досліджених доказів обставин.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи викладене, оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.

Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 257-258, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК "КОМПАНІЯ ЕДЕЛЬВЕЙС" (вул. Гагаріна, буд. 30Б, с-ще Слобідське, Первомайський р-н, Харківська обл., 64123, ЄДРПОУ 37189332) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, 61057, ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 29 липня 2025 року №00375620712 про збільшення грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 324 526,00 грн, в тому числі 324 526,00 грн за основним платежем.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 29 липня 2025 року №00375640712 в частині зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2024 рік на загальну суму 743 158,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 29 липня 2025 року №00375780712 про збільшення грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 497 391,25 грн, в тому числі 397 913,00 грн за основним платежем, 99 478,25 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 29 липня 2025 року №00375720712 про застосування штрафу за платежем податок на додану вартість на загальну суму 3 756,50 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 29 липня 2025 року №00375810712 в частині збільшення грошового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальну суму 477 059,11 грн., в тому числі 410 082,31 грн. за основним платежем, 66 976,80 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 29 липня 2025 року №00375670712 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за платежем адміністративні штрафи та інші санкції на загальну суму 10 200,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, 61057, ЄДРПОУ 43983495) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК "КОМПАНІЯ ЕДЕЛЬВЕЙС" (вул. Гагаріна, буд. 30Б, с-ще Слобідське, Первомайський р-н, Харківська обл., 64123, ЄДРПОУ 37189332) сплачену суму судового збору у розмірі 20106 (двадцять тисяч сто шість) грн. 36 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення проголошено та підписано 17.09.2026 року.

Суддя Ольга Горшкова