Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №520/19888/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2026 р. № 520/19888/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панова М.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо розрахунку довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 76 відсотків від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді та не зарахування до стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на отримання довічного грошового утримання судді у відставці, половину строку навчання в Харківському юридичному інституті імені Ф.Е. Дзержинського 1 рік 4 місяців 29 днів; стаж роботи, вимога щодо наявності якого була встановлена законом та надавала право для призначення на посаду судді, тривалістю 2 роки;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на отримання довічного грошового утримання судді у відставці, половину строку навчання в Харківському юридичному інституті імені Ф.Е. Дзержинського 1 рік 4 місяців 29 днів; стаж роботи, вимога щодо наявності якого була встановлена законом та надавала право для призначення на посаду судді, тривалістю 2 роки;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 82 % грошового утримання працюючого судді на відповідній посаді, починаючи з 27.04.2026 року з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що дії відповідача щодо розрахунку довічного грошового утримання їй як судді у відставці у розмірі 76 відсотків від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді та не зарахування до стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на отримання довічного грошового утримання судді у відставці, половину строку навчання в Харківському юридичному інституті імені Ф.Е. Дзержинського 1 рік 4 місяців 29 днів; стаж роботи, вимога щодо наявності якого була встановлена законом та надавала право для призначення на посаду судді, тривалістю 2 роки, є протиправними та такими, що порушують її право на належний соціальний захист та справедливий і гарантований державою рівень довічного грошового утримання судді у відставці.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 257 Кодексу адміністративного судочинства України, та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до Електронного кабінету, яка міститься в матеріалах справи.

Представником відповідача надано до суду відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що діяв в межах повноважень та згідно норм чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що Рішенням Вищої ради правосуддя № 741/0/15-26 від 23 квітня 2026 року було звільнено ОСОБА_1 (далі - позивач) з посади судді Харківського апеляційного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Як суддя у відставці, позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області (далі – відповідач) і з 27.04.2026 отримує щомісячне грошове утримання судді у відставці, яке нараховує відповідач.

Проте, позивач вважає, що відповідачем було неправильно визначено розмір її щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з наступного.

Як зазначає позивач у позові, про допущене порушення позивачу стало відомо після отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 214 666,75 грн. Аналіз розміру здійсненого нарахування свідчить про те, що відповідачем не було враховано весь стаж, який відповідно ЗУ «Про судоустрій та статус суддів» підлягає зарахуванню до стажу роботи на посаді судді для визначення відсотка щомісячного довічного грошового утримання.

Зокрема, при обчисленні стажу безпідставно не враховано: стаж роботи, вимога щодо наявності якого була встановлена законом та надавала право для призначення на посаду судді, тривалістю 2 роки, а також половину строку навчання у вищому навчальному закладі тривалістю 1 рік 4 місяці 29 днів.

Так, на день призначення позивача на посаду судді питання визначення стажу, який давав право на відставку судді, регулювалося Законом України від 15 грудня 1992 року № 2862-XII «Про статус суддів» та під час роботи на посаді судді вступив у дію Указ Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» від 10 липня 1995 року № 584/95.

Станом на 23 квітня 2026 року стаж роботи позивача на посаді судді Орджонікідзевського районного суду міста Харкова, судді Апеляційного суду Харківської області та судді Харківського апеляційного суду становив 33 роки 2 місяці.

Також, відповідно до копій диплома від 29 червня 1985 року, трудової книжки та архівної довідки Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого від 26 березня 2026 року № 125-01-524/147 позивачем було здобуто вищу юридичну освіту в Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського за денною формою навчання з 1 вересня 1982 року до 29 червня 1985 року (2 роки 9 місяців 29 днів).

Це підтверджують і відомості з трудової книжки позивача:

Запис №4 від 01.09.1982: зарахована студенткою 2-го курсу денного факультету;

Запис №5 від 01.07.1985: відрахована у зв`язку із закінченням навчання.

Отже, позивач зазначає, що половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі за денною формою навчання, а саме 1 рік 4 місяці 29 днів, повинен бути зарахований до стажу роботи на посаді судді.

Згідно з вимогами законодавства, чинного на день обрання позивача на посаду судді Орджонікідзевського районного суду міста Харкова, мінімальний стаж роботи в галузі права для зайняття посади судді районного (міського) суду становив 2 роки.

Відповідно до копії трудової книжки позивача стаж професійної діяльності за юридичною спеціальністю (після здобуття вищої освіти) становить понад 2 роки, а саме:

Запис № 6 від 14.08.1985: Прийнята у члени Харківської обласної колегії адвокатів;

Запис № 7 від 25.02.1993: Звільнена у зв`язку з переходом на виборну посаду народної судді.

Наведене свідчить про наявність у позивача права на зарахування до стажу роботи на посаді судді, додатково двох років роботи в галузі права, які вимагалися законом для обрання на посаду судді.

За результатами дослідження долучених до заяви документів щодо визначення відповідного стажу для звільнення судді ОСОБА_1 у відставку, а саме: актів про призначення, про обрання на посаду судді, копії трудової книжки, довідки про роботу на посаді судді, Вищою Радою Правосуддя було встановлено у рішенні № 741/0/15-26 від 23 квітня 2026 року, що до стажу роботи позивача на посаді судді підлягає зарахуванню:

стаж роботи на посаді судді – 33 роки 2 місяці;

стаж роботи, вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді, – 2 роки;

половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі – 1 рік 4 місяці 29 днів.

Отже, загальний стаж роботи судді становить саме 36 років 6 місяців 29 днів.

Таким чином, Відповідачем загалом не було враховано 3 роки 4 місяці 29 днів стажу, що безпосередньо впливає на відсотковий розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Унаслідок цього розмір довічного грошового утримання позивача на її думку був визначений у меншому розмірі, ніж це передбачено законом.

А тому для підтвердження цього факту та перевірки правильності визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання необхідно провести обчислення та встановити розмір суддівської винагороди, яка є базою для всього вирахування. Відповідно до абзацу п`ятого частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, поки що для мене становить 2 102 грн.

Згідно з частиною третьою статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду становить 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Отже, базовий посадовий оклад становить:

2 102 грн х 50 = 105 100 грн.

Оскільки правосуддя здійснювалося у суді, розташованому в населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб, до посадового окладу підлягає застосуванню регіональний коефіцієнт 1,25, передбачений частиною четвертою статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Таким чином, розмір посадового окладу з урахуванням регіонального коефіцієнта становить:

105 100 грн х 1,25 = 131 375 грн.

Крім того, відповідно до частин другої та п`ятої-восьмої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» до посадового окладу підлягають нарахуванню доплати, загальний розмір яких у випадку позивача становить 115 відсотків посадового окладу, а саме: 80 відсотків за вислугу років, 10 відсотків за науковий ступінь, 10 відсотків за перебування на адміністративній посаді та 15 відсотків за доступ до державної таємниці.

Розмір зазначених доплат становить:

131 375 грн х 115% = 151 081,25 грн.

Отже, загальний розмір суддівської винагороди, яка повинна бути врахована для обчислення щомісячного довічного грошового утримання, становить:

131 375 грн + 151 081,25 грн = 282 456,25 грн.

Саме з наведеної суми суддівської винагороди у розмірі 282 456,25 грн відповідач здійснював обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Водночас слід звернути увагу на те, що при визначенні розміру суддівської винагороди, яка є базою для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, Відповідачем було правильно враховано всі передбачені законодавством доплати до посадового окладу судді відповідно до частин другої та п`ятої-восьмої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Загальний розмір таких доплат склав 115 відсотків посадового окладу, у тому числі доплату за вислугу років у розмірі 80 відсотків, яка встановлюється за наявності стажу понад 35 років.

Разом із тим, незважаючи на правильне визначення складових суддівської винагороди, Відповідач на переконання позивача допустив помилку на наступному етапі розрахунку, а саме при визначенні відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

З отриманого розрахунку вбачається, що відповідач застосував показник у розмірі 76 відсотків суддівської винагороди. При цьому відповідно до ч. 3 ст. 142 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів» 50 відсотків становить базовий розмір щомісячного довічного грошового утримання, а додаткові 26 відсотків були визначені шляхом нарахування по 2 відсотки за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років.

282 456,25 грн х 76% = 214 666,75 грн.

Зазначений розрахунок свідчить про те, що при визначенні розміру щомісячного довічного грошового утримання відповідач фактично врахував лише 13 років роботи понад встановлений двадцятирічний стаж, тобто виходив із загального стажу роботи на посаді судді у розмірі 33 років (20 років + 13 років ? 2%).

Таким чином, сам механізм розрахунку, застосований відповідачем, свідчить про неврахування частини стажу, яка відповідно до законодавства повинна бути зарахована до стажу роботи на посаді судді для цілей визначення відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання. Зокрема, не було враховано два роки стажу роботи, вимога щодо якого була встановлена законом та надавала право для призначення на посаду судді, а також половину строку навчання у вищому навчальному закладі тривалістю один рік чотири місяці двадцять дев`ять днів.

За умови врахування зазначених періодів стажу відсотковий розмір щомісячного довічного грошового утримання підлягав би визначенню у більшому розмірі, ніж застосовані відповідачем 76 відсотків суддівської винагороди, що свідчить про протиправне заниження належних позивачу виплат.

Отже, належний розмір щомісячного довічного грошового утримання на думку позивача повинен становити 82 відсотки суддівської винагороди (50% + 32%), а не 76 відсотків, як помилково визначено Відповідачем.

А тому виходячи із суддівської винагороди у розмірі 282 456,25 грн, належний розмір щомісячного довічного грошового утримання позивача становить 231 614,13 грн, тоді як Відповідачем було визначено його у розмірі 214 666,75 грн.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, вважаючи їх протиправними, позивач звернулася до суду з даним позовом.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вимогами статті 22 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

У статті 43 Конституції України, серед іншого, визначено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно статті 126 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.

Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

У преамбулі Закону України від 2 червня 2016 року №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі – Закон №1402) зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Статтею 4 Закону № 1402 визначено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Зі змісту частин 1-4 статті 142 Закону №1402, встановлено, що судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання.

Досліджуючи поняття «щомісячне довічне грошове утримання судді», Конституційний суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 року №18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 року №3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості.

Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу.

Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 року №10-рп/2013).

Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.

Таким чином, наявне правове регулювання та правові висновки Конституційного Суду України доводять, що держава гарантує кожному судді, який йде у відставку належне щомісячне довічне грошове утримання, розмір якого у свою чергу залежить зокрема від стажу судді.

Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Отже, для визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання істотне значення має саме тривалість стажу роботи на посаді судді, який підлягає зарахуванню у порядку, встановленому законом, оскільки саме від його тривалості залежить відсотковий розмір довічного грошового утримання.

Згідно з ч. 1 ст. 116 зазначеного Закону № 1402-VIІІ суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Абзацом четвертим пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VIII встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Згідно з абзацом другим статті 1 Указу Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» від 10 липня 1995 року № 584/95 до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 3 вересня 2020 року у справі № 9901/521/19 дійшла висновку, що заочна та вечірня форми навчання у вищому юридичному навчальному закладі не зараховуються до стажу судді, який дає право на відставку.

Частиною другою статті 137 Закону № 1402-VIII визначено, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Системний аналіз зазначеної норми в її взаємозв`язку з абзацом четвертим пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII дає підстави для висновку, що з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” у зв`язку з прийняттям Закону України “Про Вищий антикорупційний суд”», яким унесено зміни до статті 137 Закону № 1402-VIII, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Саме таку правову позицію покладено в основу рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 листопада 2018 року, яке Велика Палата Верховного Суду постановою від 30 травня 2019 року у справі № 9901/805/18 залишила без змін.

Велика Палата Верховного Суду погодилась із висновками колегії суддів Касаційного адміністративного суду та зазначила, що частину другу статті 137 Закону № 1402-VIII (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагається законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, оскільки вказана норма закону призвела до покращення правового становища суддів, надавши можливість зараховувати до стажу роботи на посаді судді їхній стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення їх на посаду.

Частиною першою статті 7 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-XII «Про статус суддів» (у редакції, чинній на день призначення ОСОБА_1 на посаду судді) встановлено, що право на зайняття посади судді районного (міського), міжрайонного (окружного) суду, військового суду гарнізону має громадянин України, який досяг на день обрання 25 років, має вищу юридичну освіту і, як правило, стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років.

Таким чином, системний аналіз положень Конституції України, Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а також правових позицій Верховного Суду свідчить про те, що визначальним юридичним фактором для обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є повний стаж роботи на посаді судді включно зі стажем роботи, вимога щодо наявності якого була встановлена законом та надавала право для призначення на посаду судді, тривалістю 2 роки, а також половиною строку навчання у вищому навчальному закладі тривалістю 1 рік 4 місяці 29 днів , який підлягає зарахуванню відповідно до вимог закону.

Саме від правильності визначення та повноти врахування такого стажу безпосередньо залежить відсотковий розмір довічного грошового утримання, а отже і розмір щомісячних виплат, що підлягають нарахуванню судді у відставці.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, Харківська область, 61022, ЄДРПОУ 14099344) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо розрахунку довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 76 відсотків від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді та не зарахування до стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на отримання довічного грошового утримання судді у відставці, половину строку навчання в Харківському юридичному інституті імені Ф.Е. Дзержинського 1 рік 4 місяців 29 днів; стаж роботи, вимога щодо наявності якого була встановлена законом та надавала право для призначення на посаду судді, тривалістю 2 роки.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на отримання довічного грошового утримання судді у відставці, половину строку навчання в Харківському юридичному інституті імені Ф.Е. Дзержинського 1 рік 4 місяців 29 днів; стаж роботи, вимога щодо наявності якого була встановлена законом та надавала право для призначення на посаду судді, тривалістю 2 роки.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 82 % грошового утримання працюючого судді на відповідній посаді, починаючи з 27.04.2026 з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в загальному розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ 14099344).

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М.Панов