Вирок від 16 вересня 2026 р. у справі №621/2684/25 — Балаклійський районний суд Харківської області

В И Р О К

іменем України

Справа№ 621/2684/25

Провадження № 1-кп/610/166/2026

17 вересня 2026 року Балаклійський районний суд Харківської області в складі:

головуючого – судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря- ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),

потерпілого - ОСОБА_4 ,

обвинуваченої – ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12025221260000271 від 22.05.2025 за обвинуваченням ОСОБА_5 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Бірки Нововодолазького району Харківської області, громадянки України, із середньо-технічною освітою, не працюючої, зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 286-1 Кримінального кодексу України, -

в с т а н о в и в:

21 травня 2025 року близько 22:30 години ОСОБА_5 , будучи в стані алкогольного сп`яніння (концентрація алкоголю в крові склала - 0,554 %), керуючи технічно справним автомобілем "Skoda Octavia", реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухалась по автодорозі "Мерефа-Лозова-Павлоград (Р51)" з боку с. Таранівка в напрямку с. Велетень Чугуївського району Харківської області зі швидкістю близько 50 км/год. В автомобілі в якості пасажира на передньому пасажирському сидінні знаходився ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вантажу не було.

Проїжджа частина представляла собою горизонтальну ділянку дороги, стан покриття - сухе. Праворуч та ліворуч до проїжджої частини примикають узбіччя. На момент руху автомобіль був нічний час доби, погода була ясна, опадів не було.

ОСОБА_5 , керуючи автомобілем "Skoda Octavia", реєстраційний номер НОМЕР_1 , у нічний час доби з увімкненим ближнім світлом фар рухалась по автодорозі сполученням "Мерефа-Лозова-Павлоград (Р51)" з боку с. Таранівка в напрямку с. Велетень Чугуївського району Харківської області в межах населеного пункту та, під`їжджаючи до АЗС "Лілія", яка розташована по вул. Харківській, 127, в с. Таранівка Чугуївського району Харківської області, не обрала безпечну швидкість руху, враховуючи дорожню обстановку, внаслідок чого не впоралась з керуванням, виїхала на зустрічну смугу руху проїжджої частини вул. Харківської, та здійснила маневр повороту праворуч з метою повернення автомобіля в свою смугу руху. Після цього втратила контроль над управлінням авто, перетнула свою смугу та праве узбіччя по ходу свого руху та допустила виїзд за межі проїзної частини, чим порушила вимоги: п. 12.1. Правил дорожнього руху України, згідно з якими: п. 12.1. "Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним".

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля "Skoda Octavia", реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження: у вигляді забійної рани потиличної ділянки праворуч, яке відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я (згідно п.2.3.3 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом №6 МОЗ України від 17.ОД. 1995), та тупої травми грудної клітки, у формі забою обох легень, закритий компресійний перелом тіла 1-го грудного відділу хребта 2 ст., закритих переломів поперечних відростків тіла 1-го грудного відділу хребта, які в сукупності, так і кожне окремо, відносяться до середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, за тривалістю розладу здоров`я, характерні для даного виду травми та її тяжкості (згідно п. 2.2.1 "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень", затверджених наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995).

Порушення вищезазначеного пункту Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_5 , з технічної точки зору, перебувало у причинному зв`язку з настанням події ДТП та її наслідками.

Вироком Зміївського районного суду Харківської області від 05.12.2025 було затверджено угоду про примирення від 05.11.2025 між обвинуваченою та потерпілим. Визнано ОСОБА_5 винуватою за ч.1 ст. 286-1 КК України та призначено узгоджене покарання відповідно до ч.1 ст. 69 КК України у виді однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн без позбавлення права керування транспортними засобами. (а.с.69-74).

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 01.04.2026 вирок Зміївського районного суду Харківської області від 05.12.2025 скасовано і призначено новий розгляд в суді першої інстанції (а.с.105-107).

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 23.04.2026 обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025221260000271 від 22.05.2025 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286-1 КК України, направлено із Зміївського районного суду Харківської області до Балаклійського районного суду Харківської області.

04.05.2026 ухвалою судді Балаклійського районного суду Харківсько області матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 було прийнято до свого провадження суддею ОСОБА_1

16 вересня 2026 року під час підготовчого провадження між обвинуваченою ОСОБА_5 та потерпілим ОСОБА_4 , у відповідності до вимог статті 471 Кримінального процесуального кодексу України, була укладена угода про примирення, за умовами якої обвинувачена ОСОБА_5 беззаперечно визнала свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення за вказаних вище обставин; цивільний позов потерпілим у кримінальному провадженні не заявлений, не відшкодованої шкоди немає; сторони погодились на призначення ОСОБА_5 узгодженого покарання за частиною 1 статті 286-1 Кримінального кодексу України, із застосуванням статті 69 Кримінального кодексу України, у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн , та призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на 3 роки.

Прокурор ОСОБА_3 вважав, що відсутні підстави для затвердження угоди про примирення, зважаючи на суспільний інтерес кримінального провадження за порушення правил безпеки руху особами, які керують транспортними засобами в стані алкогольного сп`яніння, а також за відсутності підстав доля призначення покарання, не передбаченого у санкції ч.1 ст. 286-1 КК України.

Під час підготовчого судового засідання обвинувачена ОСОБА_5 зазначила, що вона розуміє надані їй законом права, розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, визначені статтею 473 Кримінального процесуального кодексу України, характер пред`явленого обвинувачення та вид покарання, який до неї буде застосований в результаті затвердження угоди про примирення; наполягала на затвердженні угоди про примирення.

Потерпілий ОСОБА_4 просив затвердити зазначену угоду про примирення; наслідки затвердження угоди про примирення, визначені статтею 473 Кримінального процесуального кодексу України, йому зрозумілі.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, вислухавши учасників кримінального провадження, з`ясувавши, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст зазначених обставин та відсутні сумніви у добровільності їх позиції, суд дійшов наступного:

Відповідно пункту 1 частини 1 статті 468 Кримінального процесуального кодексу України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.

Згідно частини 3 статті 469 Кримінального процесуального кодексу України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення. Укладення угоди про примирення у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, не допускається.

Як вбачається з наданих матеріалів кримінального провадження, обвинувачена ОСОБА_5 вчинила порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керувала транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, і її дії суд кваліфікує за частиною 1 статті 286-1 Кримінального кодексу України.

Згідно зі статтею 12 Кримінального кодексу України кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 286-1 Кримінального кодексу України, є нетяжким злочином.

Обвинувачена ОСОБА_5 свою вину у вчиненні вказаного кримінального правопорушення визнала повністю; наявні фактичні підстави для визнання винуватості.

Встановлено, що укладення угоди між потерпілим ОСОБА_4 та обвинуваченою ОСОБА_5 є добровільним; зміст угоди відповідає вимогам статті 471 Кримінального процесуального кодексу України.

З`ясовано, що обвинувачена ОСОБА_5 розуміє права, визначені пунктом 1 частини 5 статті 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені пунктом 1 частини 1 статті 473 Кримінального процесуального кодексу України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до неї у разі затвердження угоди судом; а потерпілий ОСОБА_4 розуміє наслідки затвердження даної угоди, визначені пунктом 2 частини 1 статті 473 Кримінального процесуального кодексу України.

Укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України.

Відсутні передбачені частиною 7 статті 474 Кримінального процесуального кодексу України обставини для відмови у затвердженні угоди про примирення.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 314 Кримінального процесуального кодексу України у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 06 грудня 2018 року (справа № 756/11661/17), згідно з якою при визначенні того, чи можна укладати угоди про примирення між потерпілим та обвинуваченим щодо двооб`єктних (багатооб`єктних) злочинів суд має тільки керуватись вимогами статей 468, 469, 474 КПК України, а й встановити, чи не суперечить зміст такої угоди інтересам суспільства та чи забезпечено баланс інтересів сторін угоди про примирення. Такий висновок підтверджено у постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 10.04.2025 у справі №756/2340/23.

Угода про примирення являє собою ключовий інструмент узгодження інтересів учасників кримінально-правового конфлікту та забезпечення їх балансу. Адже сторони шляхом компромісних і взаємовигідних рішень між собою адаптують норми права про примирення щодо конкретного випадку, чим задовольняють свої інтереси, а в результаті і суспільні інтереси.

Отже, суд приходить до висновку, що зміст укладеної між потерпілим ОСОБА_4 та обвинуваченою ОСОБА_5 угоди про примирення жодним чином не суперечить інтересам суспільства, у ній повною мірою забезпечено баланс інтересів сторін угоди про примирення для цілей норм статей 469,474 КПК України.

Враховуючи, що умови угоди: не суперечать вимогам закону; відповідають інтересам суспільства; не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; укладення угоди було добровільним і сторони дійсно примирилися; виконання обвинуваченою взятих на себе за угодою зобов`язань є можливим; наявні фактичні обставини для визнання винуватості, укладена угода про примирення підлягає затвердженню.

Щодо узгодженої сторонами міри покарання.

Частиною 1 статті 286-1 Кримінального кодексу України передбачено відповідальність за порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження до позбавленням волі на строк до трьох років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від трьох до п`яти років.

Відповідно до ч.1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429, 437-439, 442, 442-1 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 53 Кримінального кодексу України штраф - це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і розмірі, встановлених цим Кодексом, з урахуванням положень частини другої цієї статті.

Розмір штрафу визначається судом з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до п`ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями цього Кодексу не передбачено вищого розміру штрафу.

Під час вирішення питання щодо призначення покарання обвинуваченій ОСОБА_5 на підставі угоди про примирення, судом враховано відомості про особу обвинуваченої, яка раніше не судима (а. п. 51), під наглядом в психіатричному і наркологічному кабінетах не перебувала (а. п. 52, 53); має зареєстроване місце проживання (а. п. 54-57), компрометуючі відомості з місця проживання у відношенні обвинуваченої відсутні.

ОСОБА_5 беззастережно визнала свою винуватість, щиро розкаялася, що виявилося у критичному ставленні до вчиненого злочину та готовності нести кримінальну відповідальність, активно сприяла розкриттю злочину, що виявилося у наданні показань про його обставини, добровільно відшкодувала завдані збитки потерпілому, який є сином обвинуваченої, безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення надавала допомогу ОСОБА_4 та надавала матеріальну допомогу для лікування, що визнається судом обставинами, що пом`якшують покарання.

Обтяжуючих обставин не встановлено.

Враховуючи, що наявні кілька передбачених статтею 66 КК України обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, відсутні обставини, передбачені статтею 67 КК України, які обтяжують покарання, з урахуванням особи винної, яка раніше не судима, розлучена, на обліку в психіатричному чи наркологічному кабінетах не перебувала, компрометуючі відомості щодо неї відсутні, суд вважає можливим перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті 1 статті 286-1 Кримінального кодексу України, та призначити узгоджене сторонами основне покарання у виді штрафу з дотриманням положень частин 1, 2 статті 53 КК України в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн 00 коп.

Також санкцією частини 1 статті 286-1 Кримінального кодексу України передбачене обов`язкове додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк від трьох до п`яти років, в зв`язку з цими вимогами суд вважає за необхідне призначити узгоджене сторонами додаткове покарання у виді 3 років позбавлення права керувати транспортними засобами.

Отже, умови угоди: не суперечать вимогам закону; відповідають інтересам суспільства; не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; укладення угоди було добровільним; виконання обвинуваченою взятих на себе за угодою зобов`язань є можливим; наявні фактичні обставини для визнання винуватості.

За таких обставин, укладена угода про визнання винуватості підлягає затвердженню.

Відповідно до статей 118, 122, 124, 126 Кримінального процесуального кодексу України з обвинуваченої ОСОБА_5 належить стягнути на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів для проведення судових експертиз: автотехнічної експертизи № СЕ-19/121-25/17866-ІТ від 21.07.2025 в розмірі 6 239 грн 80 коп.; автотехнічної експертизи № СЕ-19/121-25/19096-ІТ від 28.07.2025 в розмірі 3 565 грн 60 коп. (а. п. 65, 66).

Застосований щодо речових доказів арешт на підставі ухвали слідчого судді Зміївського районного суду Харківської області від 26.05.2025 належить скасувати згідно вимог ст. 174 КПК України (а. п. 61-64).

Долю речових доказів суд вирішує у відповідності до вимог статті 100 КПК України (а. п. 58-60).

На підставі викладеного, керуючись статтями 314, 349, 374-376, 468, 469, 471, 473-475 Кримінального процесуального кодексу України, суд -

у х в а л и в:

Затвердити угоду про примирення, укладену 16 вересня 2026 року між обвинуваченою ОСОБА_5 та потерпілим ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12025221260000271 за обвинуваченням ОСОБА_5 у кримінальному правопорушенні, передбаченому частиною 1 статті 286-1 КК України.

Визнати ОСОБА_5 винуватою у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України та призначити покарання із застосуванням ч. 1 статті 69 КК України у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) грн з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 роки.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави 9 805 (дев`ять тисяч вісімсот п`ять) грн 40 коп. на відшкодування процесуальних витрат на залучення експертів на проведення судових експертиз: автотехнічної експертизи № СЕ-19/121-25/17866-ІТ від 21.07.2025 в розмірі 6 239 грн 80 коп.; автотехнічної експертизи № СЕ-19/121-25/19096-ІТ від 28.07.2025 в розмірі 3 565 грн 60 коп.

Арешт тимчасово вилученого майна, застосований на підставі ухвали слідчого судді Зміївського районного суду Харківської області від 26.05.2025, скасувати.

Речові докази, - автомобіль Skoda Octavia, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та ключ запалення до нього, що передані на зберігання обвинуваченій ОСОБА_5 , - вважати повернутими власнику.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Балаклійський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення виключно з підстав, передбачених частиною 3 статті 394 Кримінального процесуального кодексу України.

Головуючий: