Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №610/2966/26 — Балаклійський районний суд Харківської області

Справа № 610/2966/26

провадження № 2/610/2104/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2026 Балаклійський районний суд Харківської області в складі:

головуючого – судді Тімонової В.М.,

з участю секретаря судового засідання Черепахи А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 610/2966/26 (провадження № 2/610/2104/2026) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРКРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

29.06.2026 до Балаклійського районного суду Харківської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРКРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1571-3862 від 03.07.2025 в сумі 68148,00 грн.

В обґрунтування позовних зазначено, що 03.07.2025 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та відповідачем ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (navse.in.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про надання кредиту № 1571-3862.

Згідно умов кредитного договору, позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб в сумі 18000,00 грн., строк кредитування 300 днів, базовий період 14 днів, комісія за видачу кредиту – 20,00% від суми кредиту, знижена процентна ставка 0,90 % в день, стандартна процентна ставка: 1.00% за кожен день.

ТОВ «Укр Кредит Фінанс» свої зобов`язання виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти відповідно до умов укладеного Кредитного договору.

Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором порушила, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка станом на 06.05.2026 становить 68148,00 гривень, з яких: заборгованість за кредитом – 18000,00 гривень; заборгованість за нарахованими процентами – 41148,00 гривень; заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК - 9000,00 гривень.

Ухвалою Балаклійського районного суду Харківської області від 08.07.2026 прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі та призначено проведення судового засідання в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

15.07.2026 представником відповідачки – адвокатом Мушкою Н.М. через Електронний суд подано відзив на позовну заяву, у якому просила відмовити у задоволені позову в повному обсязі.

В обґрунтування відзиву вказала, що довідка ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про перерахування ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 18000,00 грн на підставі кредитного договору № 1571-3862 від 03.07.2025 за допомогою системи EASY PAY, а саме за транзакцією № 1633987557 від 03.07.2025, а також повідомлення ТОВ «ФК «Контрактовий Дім» № 415498- 1633987557-07052026 від 07.05.2026 не є належними доказами, які підтверджують здійснення фінансової операції щодо переказу грошових коштів саме відповідачу ОСОБА_1 . Відтак, з огляду на докази, наявні в матеріалах справи, Відповідач та суд позбавлені можливості ідентифікувати належність електронного платіжного засобу відповідачу, оскільки повної інформації щодо номера банківської картки або номера банківського рахунку відповідача матеріали справи не містять. Тому вважає, що матеріали справи не містять належних доказів, що підтверджують виконання ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» умов кредитного договору № 1571-3862 від 03.07.2025 щодо здійснення безготівкового переказу грошових коштів на банківський рахунок саме відповідача як позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу. Позивачем також не надано до позовної заяви доказів існування будь-яких правовідносин між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ТОВ «ФК «Контрактовий Дім», яке здійснило переказ коштів на рахунок відповідача від імені позивача. Крім того, матеріали справи не містять доказів щодо перерахування коштів від ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» як кредитних на рахунки ТОВ «ФК «Контрактовий Дім» для здійснення переказу коштів на виконання вимог договору про відкриття кредитної лінії № 1571-3862 від 03.07.2025 для подальшого переказу їх відповідачу. Довідка ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про перерахування суми кредиту № 1571-3862 від 03.07.2025 року та розрахунок заборгованості за кредитним договором складені самим позивачем, а тому не можуть бути належними та допустимими доказами, оскільки інформація у таких доказах повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони — позивача. Доводи позивача про те, що кредитні кошти були перераховані відповідно до умов кредитного договору та Правил надання споживчих кредитів, на підставі інформації про банківські реквізити для перерахування кредитних коштів, отриманої від відповідача, не підтверджуються будь-якими належними та допустимими доказами та мають бути відхилені судом як припущення.

Крім того зазначила, що наявний у матеріалах справи розрахунок заборгованості є виключно внутрішнім документом Позивача, підготовленим його працівником. Він відображає односторонню арифметичну калькуляцію, не відповідає вимогам закону до первинної звітності й не може вважатися доказом наявності боргу або траншів кредиту за відсутності банківських виписок. Документами, які можуть підтвердити наявність або відсутність заборгованості, а також встановлювати її розмір, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформлені згідно з вимогами статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки саме первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та складені під час здійснення господарської операції, є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Проте позивачем не надано суду первинних бухгалтерських документів щодо видачі кредиту та його часткового погашення, зокрема платіжних доручень, меморіальних ордерів, розписок, чеків чи інших належних документів, а тому відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем, а також сума відсотків, зазначені в розрахунку та довідці, є правильними. При цьому матеріали справи не містять відомостей, що підтверджують факт наявності заборгованості відповідача за кредитним договором саме у розмірі 68 148,00 грн. Доведення наявності та розміру заборгованості за кредитним договором є обов`язком позивача, який останній не виконав, оскільки не довів належними та допустимими доказами її розмір.

Крім того, позивачем не надано детального розрахунку заборгованості по процентах за користування кредитними коштами, що виключає можливість перевірки правильності заявленої до стягнення суми. Відсутність у матеріалах справи належних первинних банківських документів позбавляє можливості перевірити як сам факт отримання кредиту Відповідачем, так і безспірність розміру грошових вимог. Неподання Позивачем таких доказів свідчить про недоведеність та необґрунтованість позову, що є самостійною підставою для відмови у його задоволенні.

Позивач заявив вимогу про стягнення заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК в розмірі 9000,00 грн. Посилаючись на Закон України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі – Закон № 2120-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18 вказала, нарахування відсотків, штрафів та пеней не підлягають стягненню, оскільки Позичальник звільнений від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за кредитним договором на період дії воєнного стану. Також посилалась на незаконне нарахування комісії в розмірі 3600.00 грн. (а.с. 20-25).

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про час, день та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку. Подав клопотання про проведення судового засідання без участі представника позивача.

Представник відповідачки – адвокат Мушка Н.М. просила розгляд справи проводити без участі відповідача.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи та надані докази, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що 03.07.2025 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 , за допомогою Веб-сайту (navse.in.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1571-3862.

Відповідно до умов кредитного договору, відповідач отримала кредит у розмірі 18000,00 грн. шляхом безготівкового переказу грошової суми на банківський рахунок позичальника, строк кредитування - 300 днів; базовий період - 14 днів; стандартна % ставка - 1,00 % в день, знижена процентна ставка 0,90%, дата повернення кредиту 28.04.2026.

Відповідно до п. 3.1 кредитного договору цей договір укладається сторонами у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п. 4.2. кредитного договору, кредит надається позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п.4.1. цього договору, на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу.

У розділі 13 Договору визначено реквізити договору сторін, в якому зазначено номер особистого електронного платіжного засобу: НОМЕР_1 .

Договір підписано відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора А9284.

Додатком №3 до договору про відкриття кредитної лінії № 1571-3862 від 03.07.2025 є таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за стандартною та зниженою процентними ставками, що також підписані відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора А9284.

В матеріалах справи також наявні правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) продукту «На Все» затверджених наказом директора ТОВ «Укр кредит фінанс» №13-П від 27.01.2025 та паспорт споживчого кредиту в якому викладені усі істотні умови кредиту. Вказані документи підписані відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора А9284.

З довідки ТОВ «Укр кредит фінанс» про перерахування суми коштів за кредитом № 1571-3862 від 03.07.2025, убачається, що 03.07.2025 через платіжну систему EasyPay платіж 1633987557 на карту № НОМЕР_1 перераховано 18000,00 грн.

Згідно листа ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ»» про перерахування суми коштів від ТОВ «Укр кредит фінанс» вбачається, що за кредитним договором 1571-3862 від 03.07.2025 на карту № НОМЕР_2 перераховано 18000,00 грн. 03.07.2025.

Згідно з розрахунком заборгованості, доданим до позовної заяви, заборгованість відповідача за кредитним договором № 1571-3862 від 03.07.2025 станом на 06.05.2026 за відповідачем ОСОБА_1 обліковується заборгованості у розмірі 68148,00 грн яка складається з заборгованості за тілом кредиту 18000,00 грн, з заборгованості за нарахованими процентами 41148,00 грн, заборгованості за процентами річних на підставі ст 625 ЦК – 9000,00 грн.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі статтею 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Матеріали справи свідчать про те, що оспорюваний договір укладений в електронній формі.

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується також Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».

Зокрема, в ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

За змістом ч.13 ст.11 вищевказаного Закону докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України.

Наведене свідчить, що відповідач ознайомилася і погодилася з умовами договору, тобто сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, а подані позивачем паперові копії електронних документів є допустимими письмовими доказами відповідно до ч.13 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію".

Встановлені під час розгляду фактичні обставини у справі свідчать про те, що Правила надання грошових коштів у вигляді позики ТОВ «Укр Кредит Фінанс» перебувають в загальному доступі, розміщенні на веб-сайті кредитодавця (navse.in.ua) та в розумінні статей 641,644 ЦК України є публічною пропозицією (офертою) на укладення договору позики із визначенням порядку і умов кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

У постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року по справі № 127/33824/19 зроблено правовий висновок, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт Товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений; сторони не досягли б згоди щодо усіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу.

За обставинами даної справи позичальник (відповідач ОСОБА_1 ) шляхом власноручного введення одноразового ідентифікатора А9284, отриманого від позивача, вчинила дії на укладення договору про відкриття кредитної лінії № 1571-3862 від 03.07.2025, тобто договір вважається укладеними у відповідності до ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» та, відповідно, сторони досягли згоди щодо всіх їх істотних умов.

Судовим розглядом було встановлено, що вказаний кредитний договір відповідачем підписано електронним підписом, недійсним в судовому порядку не визнавався, а відтак є чинним і підлягає до виконання його сторонами. Відповідач під час укладення кредитного договору, ознайомилася з його текстом та істотними умовами кредитування а саме: сумою кредиту, процентною ставкою, строком кредитування, графіком платежів та порядком погашення заборгованості, що підтверджується особистим електронним підписом позичальника. Оскільки, кредитний договір був підписаний відповідачем без будь-яких застережень, суд приходить до висновку, що остання погодилася з його умовами та зобов`язалася виконувати їх.

Факт видачі кредитних коштів позичальнику підтверджується довідкою ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування суми кредиту № 1571-3862 від 03.07.2025. Зазначене узгоджується із висновками Верховного суду які викладені у постанові від 12 лютого 2025 року по справі 679/1103/23 в яких викладено, що довідка про перерахування за допомогою платіжної системи кредиту на вказану позичальником картку є належним доказом отримання відповідачем кредитних коштів.

Відповідно до п.10 ст.1 ЗУ «Про платіжні послуги», еквайринг платіжних інструментів (далі - еквайринг) - платіжна послуга, що полягає у прийнятті платіжних інструментів, результатом якої є переказ коштів отримувачу та/або видача коштів у готівковій формі.

Відповідно до ст.22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (далі Закон), яким керувався Кредитор на момент укладення договору, ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: 1) платіжне доручення; 2) платіжна вимога-доручення; 3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний ордер. Платіжна інструкція (платіжне доручення) це розпорядження ініціатора надавачеві платіжних послуг щодо виконання платіжної операції.

Згідно п. 22.4 ст. 22 Закону при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.

Згідно абз. 2 п. 22.6 ст. 22 вищезгаданого Закону обслуговуючий отримувача банк зобов`язаний перевірити відповідність номера рахунка отримувача і його коду (ідентифікаційного номера, за його наявності, тощо), що містяться в розрахунковому документі, та зараховувати кошти на рахунок отримувача виключно у разі їх збігу. У противному разі банк, що обслуговує отримувача, має право затримати суму переказу на строк до чотирьох робочих днів для встановлення належного отримувача цих коштів. У разі неможливості встановлення належного отримувача банк, що обслуговує отримувача, зобов`язаний повернути кошти, переказані за цим документом, банку, що обслуговує платника, із зазначенням причини їх повернення.

Згідно з пунктом 8.1 статті 8 Закону банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Враховуючи вище викладене суд зазначає що відсутність детальної інформації від банку-еквайра не спростовує факту емітування платіжної картки та зарахування коштів на рахунок відповідача.

Крім того суд зазначає, що відповідно розділу 13 договору № 1571-3862 від 03.07.2025 визначені реквізити сторін з якого вбачається номер платіжної картки відповідача а саме № НОМЕР_1 . Тобто у суду немає сумнівів щодо належності вказаної карти відповідачу оскільки вона сама вказала такий платіжний засіб під час укладення кредитного договору. Матеріали справи не містять доказі того що відносно ОСОБА_1 вчинялись шахрайські дія, докази звернень до правоохоронних органів відповідача відсутні так і відсутні докази того що зазначені персональні дані відповідача були використані третіми особами.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, тобто належним виконанням зобов`язань з боку відповідача є повернення кредиту та сплата процентів за користування ним у строки, у розмірі та валюті, як це було визначено кредитним договором.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, припис абзацу другого частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 цього Кодексу, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У зазначеній постанові Верховний Суд сформував низку правових висновків. Зокрема, Велика Палата розмежувала поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання».

Окрім того, в п. 54 постанови Верховний Суд вказав, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Тобто, згідно з позицією Верховного Суду, припинення нарахування передбачених договором процентів можливо у двох випадках: закінчення строку кредитування, який визначений договором, та пред`явлення вимоги в порядку ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Вказаний висновок підтримано у постановах Верховного Суду у справах №296/10217/15-ц від 07 липня 2020 року, №912/1120/16 від 04 лютого 2020 року, №910/18943/20 від 27 липня 2021 року.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа № 910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18 січня 2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Відповідно до умов кредитного договору, відповідач отримала кредит у розмірі 18000,00 грн. шляхом безготівкового переказу грошової суми на банківський рахунок позичальника, строк кредитування - 300 днів; базовий період - 14 днів; стандартна % ставка 1,00 % в день, знижена 0,90 %, дата повернення кредиту 28.04.2026.

Згідно з розрахунком заборгованості, доданим до позовної заяви, заборгованість відповідача за кредитним договором № 1571-3862 від 03.07.2025 станом на 06.05.2026 за відповідачем ОСОБА_1 обліковується заборгованості у розмірі 68 148,00 гривень, з яких: заборгованість за кредитом – 18 000,00 гривень; заборгованість за нарахованими процентами – 41 148,00 гривень; заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК – 9 000,00 гривень;.

З наданого позивачем розрахунку вбачається що ТОВ «Укр кредит фінанс» здійснювало нарахування процентів в межах строку кредитування визначеного п.4.12 кредитного договору а саме з 03.07.2025 по 28.04.2026.

Отже, розмір нарахованих процентів за кредитним договором № 1571-3862 від 03.07.2025 повністю узгоджується із розрахунками заборгованості долученим позивачем до матеріалів справи та умовами кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках. Зазначена норма закріплює принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого саме позивач визначає обсяг та спосіб судового захисту свого порушеного права.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання.

Водночас за змістом статті 1054 ЦК України за кредитним договором позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти на умовах, встановлених договором. Отже, у разі встановлення факту неналежного виконання позичальником своїх договірних зобов`язань кредитор вправі вимагати належного виконання такого зобов`язання.

За таких обставин суд доходить висновку, що оскільки відповідачем не було належним чином виконано умови кредитного договору, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості в загальному розмірі 59 148,00 грн, з огляду на погоджені сторонами умови кредитного договору та з урахуванням чинного законодавства.

Щодо стягнення з відповідача заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України у сумі 9000,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022 року) був запроваджений воєнний стан, який продовжено і на момент ухвалення цього рішення.

За змістом частини 2 статті 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є саме Цивільний кодекс України.

Відповідно до висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 10.10.2018 року у справі №362/2159/15-ц, законодавець встановив пріоритет ЦК України у договірних відносинах. Лише у випадку відсутності регулювання на рівні ЦК України застосовується законодавство про захист прав споживачів.

Тому, з урахуванням викладеного, позовні вимоги в частині щодо стягнення з відповідача відсотків річних у порядку ст. 625 ЦК України в сумі 9000,00 грн. не підлягають задоволенню.

Щодо посилання представника відповідачки – адвоката Мушки Н.М. про незаконне стягнення заборгованості за комісією у розмірі 3600,00 грн, суд зазначає, що вказані вимоги позивачем не заявлялись

Отже, оцінивши надані докази у їх сукупності, надавши їм належну правову оцінку, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню заборгованість за договором кредитної лінії № 1571-3862 від 03.07.2025 у розмірі 59148,00 грн, яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 18 000 грн та за нарахованими процентами в сумі 41148,00 грн.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позов задоволено частково, суд, згідно до положень ст. 141 ЦПК України, присуджує позивачу судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме з відповідача в сумі 2310,69 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12, 13, 19, 76, 81, 141, 247, 259, 263, 265, 268, 273, 274 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРКРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 1571-3862 від 03.07.2025 в розмірі 59148,00 (п`ятдесят дев`ять тисяч сто сорок вісім грн 00 коп) грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» судовий збір у розмірі 2310,69 (дві тисячі триста десять грн 69 коп) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», 01133 м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 407, ЄДРПОУ: 38548598.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , відомості про РНОКПП НОМЕР_3 .

СУДДЯ: В.М. Тімонова