Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №401/1715/26 — Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області

15.09.2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

копія

Справа № 401/1715/26 Провадження № 2/401/1719/26

15 вересня 2026 року м. Світловодськ

Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Мельничика Ю.С.,

з участю: секретаря судового засідання Рудської В. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Процедура (рух справи):

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №200325437968 від 04.04.2024 року у розмірі 50 575 грн. 86 коп.

Відповідно до ч.4 та ч.6 ст.19, ч.ч. 1-4 ст. 274 ЦПК України ухвалою суду від 15 червня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Сторони подали заяви про розгляд справи без їх участі.

Згідно ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу судом в силу ч. 2 ст.247 ЦПК України не здійснюється.

Позиція позивача, Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк":

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 04.04.2024 між АТ "Перший Український Міжнародний Банк" та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №200325437968. Відповідно до умов договору відповідачу видано кредитну картку з кредитним лімітом в сумі 20000 грн., який в подальшому було збільшено до 39 935,51 грн. Позивач виконав свої зобов`язання за договором, водночас відповідач не виконує свої кредитні зобов`язання, внаслідок чого станом на 19.03.2026 має перед позивачем заборгованість у розмірі 50575,86 грн., з яких: 36403,34 грн. - заборгованість за кредитом; 14172,52 грн. - заборгованість за процентами.

Позивач направляв письмову вимогу (повідомлення) відповідачу на адресу проживання, яка була зазначена в анкеті на отримання кредиту, однак у наданий строк заборгованість не погашена. Зважаючи на вищенаведене, позивач просить стягнути на свою користь з відповідача суму заборгованості за договором №200325437968 у загальному розмірі 50575,86 грн.

Позиція відповідача, ОСОБА_1 :

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що 19.08.2024 року він був мобілізований до Збройних Сил України, тому у відповідності до п.15 ст.14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" просить відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення відсотків нарахованих після 19.08.2024 та зменшити розмір стягнення до залишку тіла кредиту. На підтвердження своїх заперечень відповідач надав до суду копії посвідчення офіцера та довідки за Формою 5 від 03.08.2026.

Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши матеріали справи та зміст заяв сторін по суті справи, оцінивши у єдності та в сукупності надані сторонами докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, проаналізувавши норми права, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов такого висновку.

Встановлені судом обставини справи:

Матеріалами справи встановлено, що 04.04.2024 в АТ "ПУМБ" Голінний С.В. підписав заяву №325756061 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, в якій вказав, що підписанням цієї заяви підтверджує прийняття публічної пропозиції АТ "ПУМБ" на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, що розміщені на сайті АТ "ПУМБ": pumb.ua, в повному обсязі з врахуванням умов надання всіх послуг як обраних безпосередньо при прийнятті цього договору, так і послуг, що можуть бути в процесі обслуговування, просив відкрити на його ім`я поточний рахунок № НОМЕР_1 та надати кредитну картку у гривнях, встановивши кредитний ліміт у розмірі 15 000 грн. У вказаній заяві також визначено істотні умови кредитування. Серед іншого визначено розрахунковий день 30 число місяця, платіжна дата 30 число місяця, процентна ставка 42,36 % річних, строк дії кредитного ліміту 12 місяців. Цього ж дня між АТ "ПУМБ" та ОСОБА_1 було підписано паспорт споживчого кредиту.

Згідно довідки про збільшення кредитного ліміту за договором №200325437968 від 04.04.2024 встановлено кредитний ліміт у розмірі 15 000 грн. 11.07.2024, 13.08.2024, 17.12.2024 сума кредитного ліміту збільшувалася до 39 935,51 грн.

Про визнання кредитних зобов`язань за договором №200325437968 свідчить виписка з особового рахунку ОСОБА_1 з 07.04.2024 по 30.03.2025, з якої видно, що останній користувався кредитними коштами та частково погашав заборгованість.

Відповідно до розрахунку, заборгованість відповідача перед АТ "ПУМБ" за договором №200325437968 від 04.04.2024 станом на 19.03.2026 складає 50 575,86 грн., з яких: 36 403,34 грн. - заборгованість за кредитом; 14 172,52 грн. - заборгованість за процентами.

З метою досудового врегулювання спору АТ "ПУМБ" направило ОСОБА_1 письмову вимогу (повідомлення) № вих.КНО-44.2.2/9191 від 20.03.2026 про виконання грошових зобов`язань за кредитним договором з вимогою погасити заборгованість у розмірі 50 575,86 грн. протягом тридцяти днів з моменту отримання листа, однак у наданий строк заборгованість відповідачем не погашена.

Вказані обставини підтверджуються належними та допустимими доказами, сторонами визнані та не спростовані.

Оцінка суду (джерела права):

Судом встановлено, що між сторонами виникли цивільно-правові зобов`язання на підставі договору кредиту, які регулюються ЦК України.

Вирішуючи даний спір суд виходить з таких мотивів та правових норм чинного законодавства.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За правилами ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини першої статті 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність", відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Статті 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним в письмовій формі.

З огляду на зазначені норми права Верховний Суд в своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 № 127/33824/19, від 16.12.2020.у справі № 561/77/19.

Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" передбачено, що договір про надання фінансових послуг (включно, мікропозики) укладається виключно в письмовій формі: у паперовому вигляді; у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг"; шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/ або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; в порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію".

Закон України "Про електронну комерцію" визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 цього Закону зазначено, що електронний договір’ це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Згідно із ч. 6 ст. 11 вищевказаного Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Приписами статей 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За положеннями ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Статтею 13 Закону України "Про споживче кредитування" передбачено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством).

Відповідно до частини сьомої статті 11 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина дванадцята статті 11 Закону України "Про електронну комерцію").

З огляду на викладене та відповідно до ч. 1 ст. 12 вищевказаного Закону, укладення договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1, 3 ст. 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з п. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Висновок суду:

Розглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, з огляду на наявність порушення відповідачем права позивача щодо повернення кредитних коштів.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 порушив умови кредитного договору №200325437968 від 04.04.2024, неналежно виконуючи взяті на себе зобов’язання, внаслідок чого станом на 19.03.2026 має заборгованість за тілом кредиту у розмірі 36 403,34 грн.

Враховуючи, що відповідач визнав позовні вимоги в частині стягнення з нього заборгованості за тілом кредиту, суд дійшов висновку, що позовні вимоги АТ "ПУМБ" в частині стягнення заборгованості за тілом кредитом підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення заборгованості за процентами, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 3 пункту 4 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації" від 20 травня 2014 року статтю 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" доповнено пунктом 15, згідно з яким військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Пунктом 1 Розділу II Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації" дію підпункту 3 пункту 4 цього Закону поширено на військовослужбовців з початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов`язаних з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.

Згідно з положеннями Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливим періодом є період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

В Україні особливий період розпочався з моменту оголошення Указу Президента України "Про часткову мобілізацію" від 17 березня 2014 року та триває по теперішній час.

За змістом ст. 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливий період продовжується з моменту оголошення рішення про мобілізацію та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Таким чином, закінчення періоду мобілізації не є самостійною підставою для припинення особливого періоду. Законом не визначено чіткого порядку припинення особливого періоду.

Статтею 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" надано визначення поняттю демобілізації як комплексу заходів, спрямованих, серед іншого, на планомірне переведення Збройних Сил України, інших військових формувань, на організацію і штати мирного часу.

Вирішуючи питання щодо меж дії особливого періоду в розумінні Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 серпня 2020 року у справі № 813/402/17 (провадження № 11-609апп19) дійшла висновку про те, що за змістом наведених вище визначень, навіть за не введення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов`язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи.

Відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (Закон № 2011), військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Відповідно до частини дев`ятої статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військовослужбовець це особа, яка проходить військову службу. Після звільнення з військової служби особа втрачає статус військовослужбовця.

Законом № 2011 визначено категорії військовослужбовців і умови, за яких надається їм пільга по кредитним договорам.

Пункт 15 статті 14 Закону № 2011 по суті умовно визначає три основні категорії військовослужбовців, а саме: військовослужбовці, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також їх дружини (чоловіки); військовослужбовці, які були призвані на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружини (чоловіки); інші військовослужбовці, під час дії особливого періоду (у тому числі, які проходять військову службу за контрактом осіб рядового складу, осіб сержантського і старшинського складу, осіб офіцерського складу та інші види військової служби, встановлені частиною шостою статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", крім військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період), які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України, їх дружини (чоловіки).

Документами, на підставі яких надається зазначена пільга, можуть бути: а) для військовослужбовців, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період: посвідчення офіцера і генерала або військовий квиток особи рядового, сержантського і старшинського складу; довідка за формою 5 згідно з додатком 21 до Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 31.01.2024 № 40 (зі змінами) (форма довідки додається); витяг із наказу (завірена копія наказу) по особовому складу про призначення на посаду (для підтвердження виду служби, на якій перебуває військовослужбовець); свідоцтво про шлюб (для дружин (чоловіків) військовослужбовців); б) для військовослужбовців, які перебувають на інших видах служби (крім військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період): посвідчення офіцера і генерала або військовий квиток особи рядового, сержантського і старшинського складу; довідка за формою 5 згідно з додатком 21 до Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 31.01.2024 № 40 (зі змінами); витяг із наказу (завірена копія наказу) по особовому складу про призначення на посаду (для підтвердження виду служби, на якій перебуває військовослужбовець); довідка згідно з додатком 1 до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної 3 безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413 для підтвердження безпосередньої участі в АТО в період з 14.04.2014 по 29.04.2018; довідка згідно з додатком 4 до Порядку № 413 для військовослужбовців, які брали безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях для підтвердження безпосередньої участі в ООС у період з 30.04.2018 по 23.02.2022; довідка згідно з додатком 6 до Порядку № 413 для військовослужбовців, які брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України для підтвердження безпосередньої участі в зазначених заходах у період з 24.02.2022 по теперішній час.

Аналізуючи статтю 14 Закону України "Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей", можна зробити висновок, що перелік пільг військовослужбовців та членів їх сімей, закріплений у пунктах 1-12 цього Закону, та право на отримання саме цих пільг потребує наявність відповідного посвідчення.

Згідно довідки форми 5 від 03.08.2026, виданої керівником ІНФОРМАЦІЯ_1 , старший лейтенант ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призовом офіцерів запасу в ІНФОРМАЦІЯ_2 з 19 серпня 2024 року по теперішній час.

Згідно копії посвідчення офіцера, виданого на ім`я ОСОБА_1 , останній наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №269 від 19.08.2026 призначений на посаду офіцера відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У зв`язку з наведеним, враховуючи період перебування відповідача на військовій службі з 19.08.2024 по теперішній час та виникненням зобов`язання між сторонами 04.04.2024, нараховані позивачем проценти за користування кредитом не підлягають стягненню з відповідача.

Перевіряючи наданий позивачем розрахунок заборгованості, суд зазначає, що правомірним є нарахування відсотків лише за період до 18.08.2024 (включно).

Згідно з розрахунку позивача, за липень 2024 року відповідачу нараховано проценти у розмірі 520,72 грн, які він сплатив у повному обсязі 31.08.2024 року. За серпень 2024 року загалом нараховано процентів в сумі 534,61 грн, що за 18 днів до моменту призову (534,61 грн / 31 день * 18 днів) становить 310,42 грн.

Таким чином, загальна сума правомірно нарахованих відсотків за весь період користування кредитом становить 831,14 грн (520,72 грн + 310,42 грн).

Крім цього, з розрахунку заборгованості по процентам видно, що фактично відповідачем після 19.08.2026 року сплачено у рахунок погашення процентів (згідно з колонкою «Фактичне погашення»): 1) 31.10.2024 - 1 567,32 грн; 2) 31.12.2024 - 1 414,05 грн; 3) 31.01.2025 - 1 228,00 грн; 4) 28.02.2025 - 1281,99 грн; 5) 31.03.2025 - 1 093,84 грн, що у загальному розмірі складає 7105,92 грн (з урахуванням сплати процентів у розмірі 520,72 грн за липень 2024 року)

Оскільки сума фактично сплачених відповідачем коштів на погашення процентів (7105,92 грн) перевищує суму правомірно нарахованих процентів (831,14 грн), позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за процентами у розмірі 14 172,52 грн є безпідставними та задоволенню не підлягають.

З огляду на те, що позивач у період з 19.08.2024 безпідставно продовжував нараховувати проценти за користування кредитом всупереч приписам ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», зарахування позивачем здійснюваних відповідачем платежів у рахунок погашення нарахованих процентів є неправомірним.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Оскільки грошове зобов`язання відповідача зі сплати процентів за користування кредитом з 19.08.2024 було припинено в силу закону, всі платежі, здійснені відповідачем після вказаної дати та зараховані позивачем на погашення процентів, слід вважати такими, що сплачені за відсутності відповідного обов`язку.

Враховуючи принципи справедливості, добросовісності та розумності, а також мету законодавчих гарантій соціального і правового захисту військовослужбовців, суд приходить до висновку, що надлишково сплачені відповідачем кошти у вигляді процентів підлягають зарахуванню в рахунок погашення основного боргу (тіла кредиту).

Різниця між фактично сплаченими відповідачем процентами (7 105,92 грн) та сумою правомірно нарахованих відсотків до 18.08.2024 включно (831,14 грн) становить 6 274,78 грн.

Таким чином, дійсний розмір заборгованості за тілом кредиту, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, має бути зменшений судом на суму 6 274,78 грн, шляхом перерозподілу безпідставно зарахованих платежів, а тому з відповідача підлягає до стягнення заборгованість за сумою кредиту (тілом кредиту) у розмірі 30 128 грн. 56 коп.

За таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за кредитним договором №200325437968 від 04.04.2024 у розмірі 30 128 грн. 56 коп.

Судові витрати у справі розподіляються у відповідності з положеннями ст.141 ЦПК України та покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 10-13, 76-81, 83, 89, 141, 223, 264, 265, 268, 274, 279 ЦПК України, ст.ст. 258, 267, 525, 526, 530, 536, 549, 553, 554, 610, 611, 1048-1054 ЦК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" заборгованість за кредитним договором №200325437968 від 04.04.2024 у розмірі 30 128 грн 56 коп, а також судовий збір в сумі 1 586,02 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Найменування сторін:

Позивач: Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», місцезнаходження: вул. Андріївська, буд. 4, м. Київ, 04070, код ЄДРПОУ 14282829.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя Світловодського

міськрайонного суду Ю.С. Мельничик

Згідно з оригіналом