Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №383/249/26 — Бобринецький районний суд Кіровоградської області

Справа № 383/249/26

Номер провадження 2/383/387/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді – Бондаренко В.В.,

за участю секретаря судового засідання – Зербул С.В.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження з викликом сторін у відкритому судовому засіданні в місті Бобринець Кіровоградської області в залі судових засідань Бобринецького районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди.

В обгрунтування позову позивач зазначив, що він є учасником бойових дій, особою з інвалідністю внаслідок війни 3-ї групи та особою, що перебувала в місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України.

Являється колишнім військовослужбовцем та проходив службу в ЗСУ. З березня 2022 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. В період з 22 квітня 2022 року по січень 2024 року перебував в місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України (полон).

Безпосередня участь у бойових діях та тривале перебування в місцях несвободи має істотний вплив на його психічний, фізичний та моральний стан, оскільки неодноразово був свідком загибелі, поранення своїх товаришів та мирних громадян, постійно піддавався ризику поранення та загибелі, був змушений використовувати зброю та зазнавав інших численних порушень своїх конституційних прав, зокрема гарантованого Конституцією України права на життя, адже постійно реально сприймав загрозу бути вбитим або пораненим, протягом перебування в полоні піддавався катуванню, побоям та залучався до трудової експлуатації.

Також в результаті війни отримав масу захворювань та психологічних травм. На сьогоднішній день знаходиться на тривалій психологічній та медичній реабілітації, проходить консультації з психологом.

Від початку збройної агресії Російської Федерації проти України, він, як громадянин України та учасник бойових дій, постійно перебуває у пригніченому стані, у нього знизився життєвий тонус і погіршилося самопочуття, що негативно позначилося на стосунках з оточуючими та призвело до порушення нормальних життєвих зв`язків, чим особисто йому завдано моральної шкоди, яка підлягає стягненню з Російської Федерації.

Враховуючи характер душевних страждань, яких він зазнав у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, зокрема у зв`язку з перебуванням у полоні та безпосередньою участю в бойових діях, пов`язаною із постійним ризиком для життя та здоров`я, приймаючи до уваги факт протиправної окупації частини території України і беззаконня яке панує на цій частині України, вважає, що у результаті протиправних дій Російської Федерації йому завдана моральна шкода, яку він оцінює в розмірі 10000000 (десять мільйонів) грн. 00 коп., тому звернувся до суду з даним позовом та просить його задовольнити.

Ухвалою суду від 23.02.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження (а.с.35-37).

Ухвалою суду від 21.04.2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.51).

Позивач в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с.74).

Представник відповідача в судове засідання повторно не з`явився, повідомлений про час та місце судового розгляду у встановленому законом порядку, причини неявки не повідомив, відзиву на позов не подав. Клопотання про відкладення справи до суду не надходили. У зв`язку з цим, суд, згідно вимог ст.ст. 223, 280-281 ЦПК України, вважає можливим провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Суд, дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є громадянином України, особою з інвалідністю внаслідок війни 3-ї групи та учасником бойових дій, що підтверджується копією паспорта громадянина України № НОМЕР_1 , виданого 11.01.2024 року (а.с.11), копією посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого 22.04.2024 року (а.с.14), копією посвідчення серії НОМЕР_3 , виданого 25.12.2025 року (а.с.15) та копією витягу з єдиного державного реєстру ветеранів війни №20250220-00008752 від 20.02.2025 року (а.с.32).

З копії військового квитка серії НОМЕР_4 , виданого 29.06.2024 року встановлено, що ОСОБА_1 08.03.2022 року, на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 року №69/2022, був призваний у Збройні сили України по мобілізації (а.с.16-17).

В період з 22.04.2022 року по 03.01.2024 року солдат ОСОБА_1 перебував в місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України, що підтверджується копіями довідок військової частини НОМЕР_5 №3471 від 21.06.2023 року, №4999 від 20.09.2023 року (а.с.18, 19), копією листа Державного підприємства «Український національний центр розбудови миру» №347-24 від 08.01.2024 року (а.с.20, 21) та копією листа Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №22/П-94-6.3-11608 від 08.11.2023 року (а.с.31).

Згідно копії витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_5 (по стройовій частині) №205 від 23.07.2024 року, солдата ОСОБА_1 , колишнього стрільця-зенітника 1 зенітно-ракетного відділення зенітно-ракетного взводу військової частини НОМЕР_5 , на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_6 від 12.06.2024 року №141-РС, звільнено з військової служби у запас у зв`язку із звільненням з полону. З 23.07.2024 року виключено із списків особового складу військової частини НОМЕР_5 та з усіх видів забезпечення (а.с.33).

Згідно копії довідки, виданої Кропивницькою районною військовою адміністрацією Кіровоградської області 19.01.2026 року, ОСОБА_1 встановлено статус особи, яка постраждала від торгівлі людьми та має права, передбачені ст.16 Закону України «Про протидію торгівлі людьми» (а.с.22).

В періоди з 28.02.2024 року по 27.03.2024 року, з 10.05.2024 року по 18.06.2024 року, з 19.05.2025 року по 06.06.2025 року, з 06.10.2025 року по 24.10.2025 року ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «Обласна клінічна психіатрична лікарня Кіровоградської обласної ради» з діагнозом: стійкий помірно виражений змішаний тривожно-депресивний розлад, прогредієнтний тип перебігу, ускладнений стійкою інсомнією F41.2, що підтверджується виписками із медичної картки стадіонного хворого №83396/25, №4314/25, №3734/24, №1652/24 (а.с.23, 24, 25, 26).

25.01.2024 року військово-лікарською комісією Військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» було проведено медичний огляд ОСОБА_1 та встановлено, що захворювання: розлад адаптації, астено-невротичний синдром пов`язане з проходженням військової служби, що підтверджується копією довідки військово-лікарської комісії №15 від 25.01.2024 року (а.с.28).

23.04.2024 року військово-лікарською комісією в/ч НОМЕР_7 було проведено медичний огляд ОСОБА_1 та встановлено, що захворювання: стійкий, помірно виражений, змішаний тривожно-депресивний розлад, проградієнтний тип перебігу з диссомнічними та когнітивними порушеннями, хронічна цервікалгія без порушення функції, пов`язані із захистом Батьківщини. Визнано ОСОБА_1 обмежено придатним до військової служби, що підтверджується копією довідки військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_7 №1713 від 23.04.2024 року (а.с.27).

З 2014 року Російська Федерація здійснює збройну агресію проти України, тобто вчиняє дії, визначені статтею 3 Резолюції 3314 (ХХІХ) Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 14 грудня 1974 року, як акт збройної агресії.

Згідно заяви Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», текст якої схвалено постановою Верховної Ради України від 21.04.2015 року №337-VIII, збройна агресія Російської Федерації проти України розпочалася 20.02.2014 року з тимчасової окупації Кримського півострову, зокрема, Автономної Республіки Крим і міста Севастополя (перша фаза збройної агресії).

Друга фаза збройної агресії Російської Федерації проти України розпочалася у квітні 2014 року, коли контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами Російської Федерації озброєні бандитські формування проголосили створення «Донецької народної республіки» (07.04.2014 року) та «Луганської народної республіки» (27.04.2014 року).

Третя фаза збройної агресії Російської Федерації розпочалася 27.08.2014 року масовим вторгненням на територію Донецької та Луганської областей регулярних підрозділів збройних сил Російської Федерації.

24.02.2022 року розпочалася та триває ще одна фаза збройної агресії Російської Федерації проти України, повномасштабне вторгнення збройних сил Російської Федерації на суверенну територію України.

Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 року №2102-IX, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року, дія якого триває до теперішнього часу.

В даний час Україна залишається об`єктом збройної військової агресії з боку Російської Федерації яку остання здійснює.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

За змістом ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

В силу ч.1 ст.1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Як передбачено ч.1 ст.1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Згідно ч.ч. 3, 5 ст.23 ЦК України якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки виникають, у тому числі внаслідок правопорушень (деліктів), у зв`язку з чим потерпіла сторона має право вимагати відшкодування завданих збитків.

В деліктних правовідносинах юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення. До його елементів належать протиправна поведінка завдавача шкоди, настання шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою завдавача шкоди, вина останнього.

При цьому на потерпілого (позивача) покладається обов`язок довести факт неправомірної поведінки відповідача, заподіяння ним шкоди та її розмір, а також причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою завдавача шкоди та негативними наслідками. У свою чергу, відповідач має довести відсутність своєї вини у спричиненні шкоди потерпілому (позивачу).

У випадку завдання громадянинові шкоди внаслідок незаконних рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб шкода відшкодовується у повному обсязі незалежно від вини цих органів та осіб.

Право на відшкодування моральної шкоди виникає в особи, у тому числі внаслідок неправомірних дій щодо неї або членів її сім`ї, якщо це призвело до фізичних і душевних страждань потерпілого.

У разі вирішення спору судом розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються моральні втрати особи, що призвели до порушення її нормальних життєвих зв`язків і вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя. Також враховуються обставини, що призвели до погіршення або позбавлення можливості реалізації особою своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Моральна шкода відшкодовується потерпілому (позивачеві) одноразовим платежем, а також іншим майном або в інший спосіб.

Судом встановлено, що у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України ОСОБА_1 зазнав душевних страждань, зокрема будучи призваним на військову службу по мобілізації, за час перебування у зоні бойових дій неодноразово був свідком загибелі та поранення своїх товаришів, інших учасників бойових дій, мирних громадян, був змушений використовувати зброю, особисто постійно піддавався ризику поранення та загибелі, тривалий час перебував в полоні, де піддавався катуванню та побоям, під час проходження військової служби отримав травми та захворювання, внаслідок яких був визнаний обмежено придатним до військової служби.

Крім цього, ОСОБА_1 , як громадянин України та учасник бойових дій постійно перебуває у пригніченому стані, у нього знизився життєвий тонус і погіршилося самопочуття, що негативно позначилося на стосунках з оточуючими та призвело до порушення нормальних життєвих зв`язків.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує характер допущеного державою Російська Федерація правопорушення, глибину душевних та фізичних страждань ОСОБА_1 та приходить до висновку, що заявлений позивачем до відшкодування розмір моральної шкоди 10000000 грн. є таким, що відповідає вимогами розумності і справедливості.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб стягнення компенсації за завдану моральну шкоду у виді одноразової суми, заявленої до відшкодування, розмір якої є адекватним психотравмуючій ситуації та обставинам, за яких було завдано моральної шкоди позивачу, охоплює всі порушення, що були допущені Російською Федерацією відносно нього.

Крім цього, суд звертає увагу на те, що військова агресія та окупація Російською Федерацією території України є не тільки порушенням суверенітету й територіальної цілісності України, але й порушенням основоположних принципів і норм міжнародного права (статті 2 Статуту Організації Об`єднаних Націй). Більше того, така військова агресія супроводжується злочинами геноциду проти народу України, а також іншими військовими злочинами збройних сил та вищого керівництва Російської Федерації.

Частина перша статті 79 Закону України «Про міжнародне приватне право» встановлює судовий імунітет, відповідно до якого пред`явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.

Відповідно до обставин справи, звернення до українського суду є єдиним ефективним засобом судового захисту порушених прав та законних інтересів позивача. Наразі відсутні будь-які механізми або інші міждержавні домовленості між Україною та російською федерацією щодо відшкодування збитків фізичним та юридичним особам, завданих внаслідок дій військової агресії Російської Федерації на території України.

За таких обставин, застосування судового імунітету Російської Федерації (зокрема, ч. 1 ст.79 Закону України «Про міжнародне приватне право») у цій справі не буде узгоджуватися із обов`язком України як держави і суду зокрема забезпечити реалізацію права позивача на справедливий суд.

З огляду на відсутність інших ефективних засобів судового захисту порушеного права позивача, застосування судового імунітету Російської Федерації буде порушенням самої сутності права на справедливий суд. Також, зважаючи на військову агресію Російської Федерації, якою порушується державний суверенітет України, застосування судового імунітету Російської Федерації буде непропорційним до своєї мети.

Оскільки внаслідок здійснення збройної агресії проти України Російська Федерація вийшла за межі своїх суверенних прав, вчинила акт неповаги до суверенітету та територіальної цілісності іншої держави, то вона не має підстав посилатися на імунітет для уникнення відповідальності за заподіяні збитки позивачу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2022 року у справі №635/6172/17).

Відтак, суд вважає, що позивач довів належними, допустимими, достовірними, достатніми доказами свої вимоги, які знайшли своє підтвердження під час судового розгляду справи.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 22 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

За правилами ч.6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За результатом розгляду справи позовні вимоги задоволено повністю, томуз держави Російська Федерація на користь держави Україна підлягає стягненню судовий збір в сумі 16640 грн. 00 коп. від сплати якого був звільнений позивач при зверненні до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 23, 1167, 1173, 1174 ЦК України, ст.ст. 12, 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-289, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди – задовольнити повністю.

Стягнути з держави Російська Федерація на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 10 000 000 (десять мільйонів) грн. 00 коп.

Стягнути з держави Російська Федерація на користь держави Україна судовий збір в сумі 16640 (шістнадцять тисяч шістсот сорок) грн. 00 коп.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, місцезнаходження: вул. Житня, будинок 14, будівля 1, м. Москва, п.і.119991.

Повне судове рішення складено 17.09.2026 року.

Суддя В.В. Бондаренко