Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №344/11743/26 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/11743/26

Провадження № 2/344/6241/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Татарінової О.А.,

секретаря Гарасимів А.В.,

розглянувши у спрощеному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02.12.2021 року акціонерне товариство «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та ОСОБА_1 уклали договір №26207000520773 про встановлення кредитного ліміту, який складається з публічної частини договору, яким є Універсальний договір банківського обслуговування клієнтів фізичних осіб у АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» зі змінами та доповненнями, затверджений Банком і розміщений на офіційному сайті Банку www.creditdnepr.com.ua та індивідуальної частини, якою є вказаний кредитний договір.

Пунктом 1.2. Кредитного договору сторони погодили конкретні умови, на яких відбувалось кредитне обслуговування Банком рахунку Клієнта, зокрема: - п.1.2.1. – ліміт Кредитної лінії; - п.1.2.2. – строк дії кредитного ліміту та умови його продовження; - п.1.2.3. – розмір процентної ставки за користування Кредитом, зокрема на пільговий період (у разі його наявності); - п.1.2.4. – розмір щомісячної комісії за обслуговування Кредитної лінії (за наявності). Умови нарахування Банком процентів та комісій (за наявності) за користування Кредитом та порядок і строки їх оплати Клієнтом визначені розділом 2 Кредитного договору та Розділом 6 УДБО.

Свої зобов`язання за Кредитним договором щодо повернення заборгованості та сплаті відсотків та комісії за наявності за користування кредитною лінією Відповідач виконав не в повному обсязі. Згідно виписок по рахунку Позичальника останній платіж на погашення заборгованості здійснено 21.02.2022 року. Внаслідок чого у Позичальника сформувалась заборгованість перед Банком, що складається з: Залишок по тілу кредиту: 6 780 грн., залишок нарахованих строкових комiсiй 7 245 грн., загальний залишок заборгованості становить 14 025 грн.

Позивач є правонаступником Банку у кредитних правовідносинах, то на підставі вищевикладеного 28.01.2025 року ним було направлено Відповідачу відповідну вимогу про погашення заборгованості. З дати відправлення вимоги минуло більше 30 (тридцяти) календарних днів, проте станом на день звернення з цим позовом вказана вимога Відповідачем не виконана, борг не погашений.

11.04.2024 року між АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та Товариством з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» (Фактор) був укладений договір факторингу №11/04/24.

Клієнт і Фактор підписали додатки до договору факторингу, зокрема Реєстр Боржників і Акт приймання-передачі прав вимоги. Таким чином Фактор набув право вимоги до Боржників за Кредитними Договорами, серед яких і право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №26207000520773 від 02/12/2021 року.

Згідно до Розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №26207000520773 від 02/12/2021 року, сформованої АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» станом на 10.04.2024 року (дата, що передує дню відступлення права вимоги) заборгованість Боржника/Відповідача становить: - залишок простроченого кредиту: в сумі 6780 гривень; - залишок прострочених відсотків: в сумі гривень; - залишок прострочених комiсiй: в сумі 7245 гривень, що разом складає 14025 гривень.

Розмір заборгованості Боржника/Відповідача підтверджується Розрахунком заборгованості від 10.04.2024 року та виписками по особових рахунках позичальника за період з дати укладення Кредитного договору і до дати відступлення права вимоги за таким договором.

Згідно до п.1.2.4. Кредитного договору (за наявності) передбачено, що щомісячна комісія за обслуговування лімітом Кредитної лінії становить 2% від фактичної заборгованості за Кредитом станом на останній банківський день поточного місяця Наведені вище норми законодавства, УДБО та умови Кредитного договору підтверджують обов`язок Позичальника сплатити комісії, які погоджені у Кредитному договорі.

Враховуючи наведене просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» суму заборгованості в розмірі 14025 гривень, що складається із залишку простроченого кредиту: в сумі 6780 гривень; залишку прострочених комiсiй в сумі 7245 гривень, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 662,40 грн. та на оплату професійної правничої допомоги адвоката в сумі 7200,00 грн.

08.07.2026 року представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, який обґрунтовує тим, що за умовами Кредитного договору Банк зобов`язався надати Позичальнику у користування кредитні кошти з максимальним кредитним лімітом 200 000,00 грн., строком на 12 місяців з дати встановлення першого доступного ліміту кредитної лінії. Банк, правонаступником якого є Позивач, в позові вказує, що виконав свої зобов`язання за Кредитним договором, в той же час Відповідач, на думку позивача, порушив умови Кредитного договору щодо повернення кредитних коштів та сплати комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Позивачем долучено розрахунок заборгованості виконаний Банком станом на 10.04.2024 р., в якому вказано, що позичальником 02.12.2021 року отримано 5000,00 грн. кредитних коштів та 06.07.2022 року отримано 1780,00 грн. В той же час, позивачем не долучено жодного доказу видачі відповідачу таких кредитних коштів.

Також, в долученому позивачем розрахунку заборгованості вказано, що загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за Кредитним договором становить 14 025,00 грн., з яких: 6780,00 грн. - заборгованість за кредитом; 7245,00 грн. - заборгованість по комісії.

В розрахунку відображено, що Відповідач нібито проводив повернення кредиту, зокрема: 06.07.2022 року в сумі 1780,00 грн., які Банк зарахував на погашення нарахованої в незаконний спосіб комісії.

Тобто, як вже вище вказувалося, 06.07.2022 року Банк нібито видав позичальнику (відповідачу) кредит в сумі 1780,00 грн. і одразу дану суму списав на погашення заборгованості по комісії.

Щодо комісії в кредитному договорі то така комісія є незаконною.

Позивач в позовній заяві вказує, що згідно пункту 1.2.4. Кредитного договору (Договору про встановлення кредитного ліміту) передбачено, що щомісячна комісія за обслуговування лімітом Кредитної лінії становить 2% від фактичної заборгованості за Кредитом станом на останній банківський день поточного місяця (9 сторінка позовної заяви, аркуш справи 5). Однак, дані доводи позивача є надуманими, адже в пункту 1.2.4. Договору про встановлення кредитного ліміту, вказано, що в разі наявності кредитної заборгованості на кінець дня більше 100 грн. (від 100,01 грн.) Банк нараховує щоденну комісію за розрахунково-касове обслуговування, яка визначається залежності від розміру Доступного ліміту кредитної лінії, у наступних розмірах: - з 100,01 по 5000,00 грн. щоденна комісія дорівнює 15 грн.; - з 5000,01 по 10000,00 грн. щоденна комісія дорівнює 25 грн. - з 10000,01 по 15000,00 грн. щоденна комісія дорівнює 30 грн.; - з 15000,01 по 20000,00 грн. щоденна комісія дорівнює 40 грн.

Оцінюючи зміст положення пункту 1.2.4. Договору про встановлення кредитного ліміту, та зміст положень пункту 7.4.1. Загальних умов кредитування розділу 7 «Умови надання споживчих кредитів» Універсального договору банківського обслуговування клієнтів фізичних осіб у АТ «Банк Кредит Дніпро» версія 22.3., чинними на час укладення оспорюваного договору, якими визначено, що до загальних витрат за Кредитом відносяться витрати споживача, пов?язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням Кредиту, уключаючи проценти за користування Кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги Банку, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням Кредиту (уключаючи комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслугову аня, коричне оформления а інші кові лі, крі, торо пос родника (з державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів та інших осіб, а також інші обов`язкові платежі), які сплачуються Клієнтом згідно з вимогами законодавства України та/або умовами Кредитного договору (крім платежів, що згідно із законодавством України не включаються до загальних витрат за споживчим кредитом), відповідач вважає, що дії банку, які складають обслуговування кредиту, відповідають зобов`язанням банку, визначеним пунктом 18.2.4.1. Загальних умов кредитування, про надання не частіше одного разу на місяць безоплатно інформації про поточний розмір заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої банку, надання виписок по рахунку, щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за договором, які сплачені та які належить сплатити і дати сплати, та зобов`язанням кредитодавця про надання інформації споживачу, визначених статтею 11 Закону України «Про споживче кредитування», а тому такі послуги не можуть бути оплатними.

Наведене дає підстави для висновку, що положення пункту 1.2. Кредитного договору, яким передбачено сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту суперечать положенням частини першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», а тому таке положення є нікчемним. Позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві зазначив, що просить розглядати справу без виклику сторін.

Відповідач в судове засідання не з`явився. Представник відповідача у відзиві на позовну заяву зазначив, що просить про розгляд справи без його участі.

Дослідивши письмові докази, судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу порушення права на належне виконання умов кредитного договору, внаслідок чого позивач звернувся з позовом про відновлення його прав шляхом стягнення з боржника заборгованості за кредитним договором.

Згідно з ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа /кредитор/ зобов`язується надати грошові кошти /кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити відсотки.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Так, судом встановлено, що 02.12.2021 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 укладено Договір про встановления кредитного ліміту № 26207000520773.

Згідно п.1.1.Договору банк зобов`язується надати Клієнту грошові кошти (далі Кредит) у тимчасове платне користування, а Клієнт зобов`язується повернути наданий Кредит, сплатити плату за Кредит (проценти та комісії), а також належним чином виконати інші зобов`язання у порядку, встановленому Договором. Кредит надасться у формі кредитної лінії шляхом здійснення операцій (зняття коштів з Рахунку, платежі з Рахунку тощо) за рахунок ліміту кредитної лінії за Поточним рахунком Клієнта № НОМЕР_1 , що відкритий в Банку (далі Рахунок). Операції використання ліміту кредитної лінії можуть здійснюватися з використанням електронного платіжного засобу (далі Картка).

Відповідно до п.1.2.Договору Кредит надасться на наступних умовах: 1.2.1. Максимальний ліміт кредитної лінії на дату укладання цього Договору становить 200 000,00 (Двісті тисяч грн. 00 коп.)). В межах Максимального ліміту кредитної лінії Банк в залежності від оцінки кредитоспроможності Клієнта встановлює Доступний ліміт кредитної лінії, який може бути меншим за Максимальний ліміт кредитної лінії. Банк має право в подальшому змінювати розмір Доступного ліміту кредитної лінії, але його розмір не може перевищувати Максимальний ліміт кредитної лінії. Банк повідомляє Клієнта про встановлення та зміну Доступного кредитного ліміту та його розмір шляхом направлення SMS-повідомлення або в інший спосіб, визначений УДБО.

З п.1.2.2.Догоовру строк кредитування 12 місяців з дати встановлення першого Доступного ліміту кредитної лінії. Подовження строку кредитування може здійснюватися необмежену кількість разів на той же строк і на тих же умовах. У разі небажання Клієнта продовжувати строк кредитування на новий строк Клієнт має звернутись до відділення Банку із відповідною письмовою заявою не пізніше ніж за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення чергового поточного строку кредитування.

Відповідно до п.1.2.3.Договору процентна ставка за користування Кредитом є фіксованою та нараховується на строкову заборгованість за Кредитом у розмірі 0.0001% річних-для Доступного ліміту кредитної лінії від 0 до 20 000,00грн або у розмірі 0,2% за кожен день користувания Кредитом для Доступного ліміту кредитної лінії від 20 000,01 до 200 000,00 гри. У разі порушення строків термінів повернення Кредиту Клієнт зобов`язаний сплатити проценти за порушення грошового зобов`язання (згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), що нараховуються на прострочену заборгованість за Кредитом у розмірі 0,35% за кожен день прострочення, включаючи день погашения простроченої заборгованості.

Як вбачається із п.1.2.4.Договору в разі наявності кредитної заборгованості на кінець дня більше 100 грн. (від 100,01 грн) Банк нараховує щоденну комісію за розрахунково-касове обслуговування, яка визначається в залежності від розміру Доступного ліміту кредитної лінії, у наступних розмірах: 3 100,01 по 5000,00 грн, щоденна комісія дорівнює 15 грн.; 3 5000,01 по 10 000 грн. щоденна комісія дорівнює 25 грн.; з 10 000,01 по 15 000 щоденна комісія дорівнює 30 грн.; з 15.000,01 по 20 000 грн. щоденна комісія дорівнює 40 грн.

Згідно п.1.2.5.Договору цільове призначення Кредиту: на споживчі потреби.

Орієнтовна загальна вартість кредиту становить 323 166,94 грн.(а.с.8-9).

Крім того, між сторонами підписано паспорт споживчого кредиту відповідно до якого між сторонами погоджено умови кредитування (а.с.11).

З розрахунку заборгованості за Договором про встановления кредитного ліміту № 26207000520773 від 02.12.2021 року вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 станом на 10.04.2024 року становить 14 025,00 грн., що складається із залишку простроченого кредиту: в сумі 6 780,00 грн.; залишку прострочених комiсiй в сумі 7 245,00 грн. (а.с.12-16).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит, банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Відповідно до положень статей 512,514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, у тому числі внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).

Згідно статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі №914/868/17, від 18 жовтня 2018 року у справі №910/11965/16.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 2 листопада 2021 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі.Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

11.04.2024 року між АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та Товариством з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» (Фактор) був укладений договір факторингу №11/04/24 (а.с.25).

Відповідно до п.7.1. Договору факторингу Фактор здійснює фінансування Клієнта шляхом купівлі у нього Права Вимоги. Розмір фінансування становить 5 400 004,00 гривень без ПДВ і був сплачений Фактором Клієнту, що підтверджується відповідною платіжною інструкцією № 18 від 11.04.2024 р. на суму 5 400 004,00 грн.

Також Клієнт і Фактор підписали додатки до договору факторингу, зокрема Реєстр Боржників і Акт приймання-передачі прав вимоги.

Згідно реєстру боржників від 10.12.2025 року до Договору факторингу №11/04/24 від 11.04.2024 року АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» передав право вимоги Товариству з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» право вимоги за Договором про встановления кредитного ліміту № 26207000520773 від 02.12.2021 року на суму 14 025,00 грн. (а.с.38).

Таким чином Фактор набув право вимоги до Боржників за Кредитними Договорами, серед яких і право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №26207000520773 від 02.12.2021 року.

Відповідно до ч. 1ст. 527 ЦК Україниборжник зобов`язаний виконати свій обов`язок, згідно ч. 1ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Частиною 1ст. 610 ЦК Українивстановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 629 ЦК Українивизначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ст. 625 ЦК України).

При укладенні кредитного договору, беручи на себе певні зобов`язання, сторони повинні були чітко усвідомлювати та враховувати всі ризики, що пов`язані з таким договором.

Як вбачається з виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 отримала надані Банком кредитні кошти та активно користувалася ними, що підтверджує факт укладення кредитного договору.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 допустила неналежне виконання зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка добровільно останньою не сплачується.

З матеріалів справи встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 14 025,00 грн., що складається із залишку простроченого кредиту в сумі 6 780,00 грн.; залишку прострочених комiсiй в сумі 7 245,00 грн. (а.с.12-16).

В той же час, що стосується вимог позову в частині стягнення заборгованості за залишком прострочених комiсiй в сумі 7 245,00 грн. слід зазначити наступне.

Як вбачається із п.1.2.4.Договору в разі наявності кредитної заборгованості на кінець дня більше 100 грн. (від 100,01 грн) Банк нараховує щоденну комісію за розрахунково-касове обслуговування, яка визначається в залежності від розміру Доступного ліміту кредитної лінії, у наступних розмірах: 3 100,01 по 5000,00 грн, щоденна комісія дорівнює 15 грн.; 3 5000,01 по 10 000 грн. щоденна комісія дорівнює 25 грн.; з 10 000,01 по 15 000 щоденна комісія дорівнює 30 грн.; з 15.000,01 по 20 000 грн. щоденна комісія дорівнює 40 грн.

Однак, встановивши у кредитному договорі № 26207000520773 від 02.12.2021 року сплату комісійної винагороди за обслуговування кредиту щомісячними платежами, банк не повідомив, які саме послуги за вказану плату надаються позичальнику, а розмір такої комісійної винагороди, з огляду на обставини справи (зокрема, розмір кредиту та процентів), вносить істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу, що в сукупності свідчить про те, що оспорювані умови кредитного договору є несправедливими.

АТ «Банк «Кредит Дніпро» не було позбавлене можливості надати докази на підтвердження справедливості умов договору щодо встановленої комісії, зокрема з урахуванням переліку та обсягу послуг, які надаються позичальнику за таку плату. Разом з тим наявні в матеріалах справи документи взагалі не містять будь-якого опису послуг, за які банком встановлена комісія.

Вказане узгоджується із висновками у постановах Верховного Суду у постанові від 08 березня 2023 року у справі № 204/2820/21, постанови Верховного Суду від 01 лютого 2023 року у справі № 199/7014/20, постанови Верховного Суду від 09 лютого 2024 року у справі № 337/3703/22.

Відповідно до статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене суд дійшов до висновку, що доводи представника відповідача щодо того, що на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а умови договору щодо комісії несправедливі, є обґрунтованими, а тому суд приходить до переконання про відмову у задоволені позову в частині стягнення заборгованості за простроченою комісією.

Таким чином, враховуючи, що відповідач порушив умови договору в частині неповернення кредиту, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «Санфорд Капітал» та вважає за необхідне стягнути з відповідача заборгованість за простроченим кредитом у розмірі 5000,00 грн. ( сума боргу у розмірі 6 780,00 грн. – зарахована Банком в рахунок погашення простроченої комісії у розмірі 1780,00 грн.)

Щодо витрат на правничу допомогу, то суд враховує, що ч.1 ст.133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. При цьому п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу віднесені саме до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата ), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом з тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат враховується: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом ст. 137, 141 ЦПК України витрати на правничу допомогу мають бути дійсними (реальними), необхідними, а їх розмір розумним з огляду на складність справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини наведеної, зокрема, у пункті 95 рішення від 26.02.2015у справі «Баришевський проти України», пункті 80 рішення від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», пункті 88 рішення від 30.03.2004у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. При цьому, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини (рішення від 23.01.2014у справі «East|WestAlianceLimited» проти України», заява № 19336/04), обґрунтованим слід вважати розмір витрат, що є співмірним до складності справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та часом, витраченим на виконання таких робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також з ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 в справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одним з основних елементів верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість та кількість підготовлених документів, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Суд повинен оцінити витрати сторони у справі на оплату правничої допомоги у сукупності з критеріями, на які звертає увагу Європейський суд з прав людини, ураховуючи реальні обставини їх понесення та необхідності таких трат. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137та ч.8 ст.141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.01.2021 в справі №925/1137/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.12.2020 в справі № 317/1209/19, від 03.02.2021 у справі № 554/2586/ 16-ц.

На підтвердження отримання професійної правничої допомоги позивачем надано копію договору про надання правничої допомоги №1/04 від 01.04.2024, укладеного між ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» та адвокатським об`єднанням «АЛЬЯНС ДЛС» (а.с.19), реєстр боржників до Договору про надання правничої допомоги №1/04 від 01.04.2024 року (а.с.37), акт приймання-передачі послуг з правничої допомоги №6, згідно якого вартість наданих послуг складає 7200,00 гривень (а.с.41).

Суд зазначає, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.

Враховуючи складність справи, необхідність дотримання критерію розумності розміру понесених, або тих які будуть понесені стороною витрат, пов`язаність цих витрат із розглядом справи, суд вважає наявними підстави для стягнення на користь позивача понесених витрат по сплаті правничої допомоги.

Враховуючи, що позов задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 2566,80 грн. (5000,00 грн./14 025,00 грн.=0,3565; 0,3565*7 200,00 грн.=2566,80 грн.)

Частиною першою статті 141 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 949,14 грн. (5000,00 грн./14 025,00 грн.=0,3565; 0,3565*2 662,40 грн.)

На підставі викладеного і керуючись ст. ст.526,527,530,615,625,1052,1054 ЦК України, ст.ст.2,10,11,57-60,88,209,212-215,224-226 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ», місцезнаходження: м.Дніпро, вул.Сімферопольська, 21, 5-й поверх, приміщення 68,69, код ЄДРПОУ 43575686 заборгованість за Кредитним договором № 26207000520773 від 02.12.2021 року в сумі 5000 ( п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ», місцезнаходження: м.Дніпро, вул.Сімферопольська, 21, 5-й поверх, приміщення 68,69, код ЄДРПОУ 43575686 витрати по сплаті судового збору у розмірі 949 гривні 14 копійок та витрати на правничу допомогу в сумі 2566 гривень 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ», місцезнаходження: м.Дніпро, вул.Сімферопольська, 21, 5-й поверх, приміщення 68,69, код ЄДРПОУ 43575686.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Суддя Татарінова О.А.