Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №350/142/26 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 350/142/26

Провадження № 2/344/4582/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Татарінової О.А.,

секретаря Гарасимів А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат на підставі ст.625 ЦК України,

В С Т А Н О В И В:

Представник товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат на підставі ст.625 ЦК України. В обґрунтування вимог зазначив, що 11 грудня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Комерційний Банк «НАДРА» (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН») та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 2102/2007 відповідно до якого кредитор надав позичальнику кредит в сумі 32 560 доларів США. Банк свої зобов`язання за Кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши позичальнику кредит на вказану суму. В свою чергу, 11 грудня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Комерційний Банк «НАДРА» (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН» та ОСОБА_2 укладено Договір поруки, за яким Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж об`ємі, що і Позичальник. Надалі, ОСОБА_1 свої зобов`язання за Кредитним договором виконувала не в повному обсязі, внаслідок чого у Боржника перед Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «НАДРА» виникла заборгованість. У зв`язку з вищевказаним, 10 жовтня 2014 року Рожнятівським районним судом Івано-Франківської області ухвалено рішення № 350/1372/14-ц, яким було задоволено позов ПАТ КБ "НАДРА" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості в розмірі 624 395,12 гривень 12 копійок заборгованості за Кредитним договором № 2102/2007 від 11 грудня 2007 року. В свою чергу 03 березня 2021 року Рожнятівським районним судом Івано-Франківської області постановлено ухвалу у справі № 350/1372/14-ц, якою замінено сторону стягувача Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк «Надра» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН» про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в розмірі 624 395,12 грн.

15 липня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДНІПРОФІНАНСГРУП» та ПАТ «КБ «НАДРА» укладено Договір № GL48N718070_1_1 про відступлення прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюх Л.В., за реєстровим № 834, та Договір № GL48N718070_1_1 про купівлю-продаж майнових прав, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюх Л.В., за реєстровим №833, відповідно до яких ТОВ «ФК «ДНІПРОФІНАНСГРУП» набуло право вимоги за Кредитним договором № 2102/2007 від 11 грудня 2007 року, який був укладений між ОСОБА_1 та ПАТ «КБ «НАДРА», Договорами поруки та права Іпотекодержателя за Договором іпотеки, укладеними у забезпечення належного виконання кредитних зобов`язань Позичальника, відповідно до витягу з реєстру Боржників до Договору № GL48N718070_1_1 про відступлення прав вимоги від 15 липня 2020 року. В свою чергу, 31 серпня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДНІПРОФІНАНСГРУП» укладено Договір відступлення прав вимоги за лотом № GL48N718070, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравець О.О., за реєстровим № 3240, відповідно до якого ТОВ «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН» набуло право вимоги за Кредитним договором № 2102/2007 від 11 грудня 2007 року, який був укладений між ОСОБА_1 та ПАТ «КБ «НАДРА», Договорами поруки та права Іпотекодержателя за Договором іпотеки, укладеними у забезпечення належного виконання кредитних зобов`язань Позичальника, відповідно до витягу з реєстру Боржників до Договору відступлення прав вимоги за лотом № GL48N718070 від 31 серпня 2020 року.

Частина 2 ст. 625 ЦК України, передбачає право кредитора на отримання боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов`язання, а також 3 % річних від простроченої суми та оплату цих сум.

Внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникло право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за весь час прострочення, оскільки таке прострочення є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання і до моменту його фактичного виконання та обмежується останніми трьома роками, які передували подачі позову.

Згідно з рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 10 жовтня 2014 року у справі № 2102/2007 сума заборгованості ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за Кредитним договором № 2102/2007 від 11 грудня 2007 року становить 624 395 гривень 12 копійок.

У відповідності до статті 625 ЦК України, Відповідач зобов`язаний сплатити суму боргу урахуванням 3% річних, що становить: за період з 20.08.2017 року по 31.12.2017 року 6 876,90 грн., за період з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року 18 731,85 грн., за період з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року 18 731,85 грн., за період з 01.01.2020 року по 01.03.2020 року у розмірі 3 121,98 грн., а всього 47 462,58 грн.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції за період з вересня 2017 року по лютий 2020 року виходячи з суми боргу 624 395,12 грн. становить 125 127,95 грн.

Таким чином, загальна заборгованість по сплаті витрат, передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України, станом на момент подання позову становить 172 580,53 грн., а саме: три відсотка річних - 47 462,58 грн. , інфляційні втрати – 125 127,95 грн.

Таким чином, ТОВ «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН» має право стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 суму боргу із урахуванням 3% річних та інфляційних період витрат, з 20 тому Товариство звертається до суду з позовом в межах строку позовної давності, а саме за серпня 2017 року по 01 березня 2020 року.

Враховуючи наведене, просить суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН» три проценти річних та інфляційні втрати в розмірі 172 580,53 гривень у зв`язку з невиконанням умов кредитного договору № 2102/2007 від 12 грудня 2007 року та рішення Рожнятівського районного суду ІваноФранківської області від 10 жовтня 2014 року у справі № 350/1372/14-ц.

09.06.2026 року від представника відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що наявність прострочення кредитора та відсутності вини боржників виключають підстави для стягнення трьох процентів річних та інфляційних збитків. Відповідачки є родичками першого ступеня споріднення (дочка та матір, відповідно). 11.12.2007 року між ВАТ «КБ «Надра» та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2102/2007 про надання кредиту в сумі 32560 доларів США. Того ж дня, для забезпечення зобов`язань по кредитному договору між банком та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки належної їй на праві власності квартири. Також того ж дня між банком та відповідачкою ОСОБА_2 було укладено договір поруки, відповідно до умов якого ОСОБА_2 зобов`язалась солідарно відповідати за зобов`язаннями ОСОБА_1 по кредитному договору. 10.10.2014 рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області у справі №350/1372/14-ц за позовом АТ КБ «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору було вирішено стягнути 624395,12 грн. Рішення суду набрало законної сили 25.11.2014 р. Строк звернення його до примусового виконання становив один рік з 26.11.2014 по26.11.2015 (п.2 ч.1 ст.22 Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV у редакції від 26.10.2014 року). Вказане рішення суду до примусового виконання звернуто не було: ні у АСВП ані у Реєстрі боржників не міститься жодної відповідної інформації. З 04.06.2015 року АТ КБ «Надра» вступив у процес припинення юридичної особи. 26.11.2015 кредитор АТ КБ «Надра» пропустив строк звернення до примусового виконання рішення суду у справі №350/1372/14-ц у зв`язку із чим втратив право вимоги за вказаним рішенням. Враховуючи перебування АТ КБ «Надра» в стані припинення та відсутністю буд-яких вимог до відповідачки зі сторони кредитора впродовж тривалого часу (понад 6 років) у 2021 році відповідачка намагалась самостійно з`ясувати наявність виконавчого провадження з примусового виконання рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 10.10.2014 року у справі №350/1372/14- ц на що Відділом ДВС у м. Івано-Франківську (лист вих.№02-19/В-2399033 від 25.11.2021) повідомило про відсутність такого. Як відповідачкам стало відомо вже з матеріалів позову у даній справі: 15.07.2020 року між АТ КБ «Надра» і ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» було укладено договір про відступлення права вимоги ТОВ «Преміум лігал колекшн» на користь ТОВ «Дніпрофінансгруп», відповідно до якого ТОВ «Дніпрофінансгруп» набуло повноважень нового кредитора у зобов`язанні. 31.08.2020 року між ТОВ «Дніпрофінансгруп» і ТОВ «Преміум лігал колекшн» було укладено договір про відступлення права вимоги за кредитним договором на користь ТОВ «Преміум лігал колекшн», відповідно до якого ТОВ «Преміум лігал колекшн» набуло повноважень нового кредитора у зобов`язанні. 03.03.2021 ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області у справі №350/1372/14-ц повноваження нового кредитора ТОВ «Преміум лігал колекшн» по кредитному договору було підтверджено. Однак, ні кредитор АТ КБ «Надра», ані кредитори ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» чи ТОВ «Преміум лігал колекшн» не повідомляли боржників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про заміну кредитора у зобов`язанні. Боржники також не брали участі у розгляді питання про заміну кредитора Рожнятівським районним судом Івано-Франківської області 03.03.2021 у справі № 350/1372/14-ц, оскільки про засідання у вказаній справі їм не було відомо. Внаслідок фактичної припинення діяльності АТ КБ «Надра» з 04.06.2015 та невжиття ним заходів щодо примусового виконання рішення суду у справі 350/1372/14-ц боржникам не було платіжних реквізитів кредитора для погашення заборгованості. Отже, у зв`язку із незверненням АТ КБ «Надра» у встановлений строк рішення суду у справі №350/1372/14-ц до примусового виконання та припиненням його діяльності боржники були позбавлені можливості здійснити погашення заборгованості. У подальшому, внаслідок неповідомлення боржників про неодноразову заміну кредиторів (15.07.2020, 31.08.2020) виконання зобов`язань по кредитному договору було неможливим. Повідомлення кредитором АТ КБ «Надра» своїх нових платіжних реквізитів, які змінились внаслідок закриття відділень АТ КБ «Надра» та початку 04.06.2015 року процедури припинення юридичної особи, так само як повідомлення про заміну кредитора є тими діями, до вчинення яких боржники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були позбавлені можливості здійснювати погашення заборгованості. Боржник за грошовим зобов`язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора (ч.4 ст.613 ЦК України). Окрім того, якщо порушення зобов`язання сталося з вини кредитора, суд відповідно зменшує розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника. Суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов`язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення. (ст. 616 ЦК України) Таким чином, інфляційні збитки виникли внаслідок прострочення кредиторів (АТ КБ «Надра», ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп», ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп») які не повідомляли боржників про своїх платіжні реквізити та свій статус. За відсутності вини боржників у виникненні цих збитків заявлені вимоги про їх відшкодування задоволенню не підлягають. Оскільки вина боржників у невиконанні грошового збов`язання відсутня, вони підлягають звільненню й від сплати трьох процентів річних на підставі ч. 4 ст.613 ЦК України. Факт втрати кредитором 26.11.2015 року права на примусове стягнення боргу і не поновлення такого права виключає підстави для задоволення вимог про стягнення нарахування трьох процентів річних та інфляційних збитків. У даній справі строк пред`явлення виконання рішення суду у справі №350/1372/14-ц пропущено 26.11.2015 і не поновлено. Відтак підстави для нарахування санкцій за ст.625 ЦК України у період 20.08.2017 – 20.03.2020 р. за невиконання цього ж рішення – відсутні. Крім того, заявлена сума витрат на правову допомогу не відповідає критерію розумності та пропорційності, відтак. У даному випадку, із врахуванням принципу розумності, - наявні правові підстави для зменшення витрат на правову допомогу позивача, які підлягають стягненню із відповідача із 15000 до 6000 грн.

15.06.2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якому представник зазначає наступне. Щодо твердження стосовно того, що ні кредитор АТ КБ «Надра», ані кредитори ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» чи ТОВ «Преміум лігал колекшн» не повідомляли боржників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про заміну кредитора у зобов`язанні. 15 липня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДНІПРОФІНАНСГРУП» та ПАТ «КБ «НАДРА» укладено Договір № GL48N718070_І_1 про відступлення прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюх Л.В., за реєстровим № 834, та Договір № GL48N718070_І_1 про купівлю-продаж майнових прав, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюх Л.В., за реєстровим №833, відповідно до яких ТОВ «ФК «ДНІПРОФІНАНСГРУП» набуло право вимоги за Кредитним договором № 2102/2007 від 11 грудня 2007 року, який був укладений між ОСОБА_1 та ПАТ«КБ «НАДРА», Договорами поруки та права Іпотекодержателя за Договором іпотеки, укладеними у забезпечення належного виконання кредитних зобов`язань Позичальника, відповідно до витягу з реєстру Боржників до Договору № GL48N718070_I_1 про відступлення прав вимоги від 15 липня 2020 року. В свою чергу, 31 серпня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДНІПРОФІНАНСГРУП» укладено Договір відступлення прав вимоги за лотом № GL48N718070, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравець О.О., за реєстровим № 3240, відповідно до якого ТОВ «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН» набуло право вимоги за Кредитним договором № 2102/2007 від 11 грудня 2007 року, який був укладений між ОСОБА_1 та ПАТ «КБ «НАДРА», Договорами поруки та права Іпотекодержателя за Договором іпотеки, укладеними у забезпечення належного виконання кредитних зобов`язань Позичальника, відповідно до витягу з реєстру Боржників до Договору відступлення прав вимоги за лотом № GL48N718070 від 31 серпня 2020 року. Надалі, 14 грудня 2020 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН» направлено до ОСОБА_1 Вимоги про усунення порушень, за відомими новому Кредитору адресами, а саме: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 .

Таким чином, у зв`язку з направленням ОСОБА_1 Вимоги про усунення порушень, доводи Представника Відповідачки щодо не повідомлення боржників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про заміну кредитора у зобов`язанні повністю спростовуються, адже ТОВ «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН» чітко повідомлено розмір заборгованості та реквізити для перерахування коштів щодо погашення такої заборгованості. Отже, ОСОБА_1 була обізнана про заборгованість за Кредитним договором № 2102/2007 від 11 грудня 2007 року та мала можливість погашення такої заборгованості у встановлений кредитором строк. Щодо звернення Відповідачки до відділу ДВС у місті Івано-Франківську в 2021 році з приводу з`ясування наявності виконавчого провадження, доцільно зауважити наступне. 10 жовтня 2014 року Рожнятівським районним судом ІваноФранківської області ухвалено рішення № 350/1372/14-ц, яким було задоволено позов ПАТ КБ "НАДРА" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості в розмірі 624 395,12 (шістсот двадцять чотири тисячі триста дев`яносто п`ять) гривень 12 копійок заборгованості за Кредитним договором № 2102/2007 від 11 грудня 2007 року.

Надалі, внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникло право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за весь час прострочення, оскільки таке прострочення є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання і до моменту його фактичного виконання та обмежується останніми трьома роками, які передували подачі позову. Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН» звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 суму боргу із урахуванням 3% річних та інфляційних витрат за період з 20 серпня 2017 року по 01 березня 2020 року.

Відповідачка звернулась до відділу державної виконавчої служби з метою з`ясування наявності виконавчого провадження лише у 2021 році, однак рішення Рожнятівського районного суду ІваноФранківської області по справі № № 350/1372/14-ц, за яким встановлено наявність заборгованості та його розмір ухвалено – 10 жовтня 2014 року. Таким чином можна зробити висновок, що ОСОБА_1 тривалий час знала про наявність рішення про стягнення заборгованість починаючи з 2014 року, однак звернулася до відділу державної виконавчої служби з метою з`ясування наявності виконавчого провадження лише у 2021 році, що лише підтверджує тривале невиконання рішення суду.

Поряд із цим, обов`язковість судового рішення для боржника не скасовується, зобов`язання не припиняється. Боржник не позбавлений можливості виконати рішення суду в позасудовому порядку.

Таким чином, зважаючи на тривале не виконання Відповідачками рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 10 жовтня 2014 року по справі № 350/1372/14-ц, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають зобов`язання зі сплатити боргу, оскільки частина 1 статті 526 ЦК України встановлює, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а отже вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН» щодо стягнення трьох відсотків річних відповідно до статті 625 ЦК України є законними та обгрунтованими.

Ввважає, що зазначені у ВП ВС у справі № 754/511/23 (постанова від 11.02.2026 року) доводи не можуть бути застосовані у даній справі, оскільки вони ґрунтуються на ситуації, за якої судом уже вирішувалося питання про поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання та було відмовлено у його поновленні. Натомість у межах даного спору питання про поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання перед судом не ставилося, не розглядалося та відповідного судового рішення з цього приводу не ухвалювалося, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для висновку про остаточну втрату права на примусове виконання судового рішення. Враховуючи наведне, просить суд позов задовольнити.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідач та її представник в судовому засіданні просили відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши письмові докази, судом встановлен і такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно з ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що згідно Кредитного договору №2102/2007 від 11.12.2007 року (а.с.8) банк надав ОСОБА_1 , кредит в розмірі 32560 доларів США, зі строком повернення до 12 травня 2025 року, та зі сплатою відсотків за користування кредитом з розрахунку 12,39% відсотків річних.

Відповідно до договору поруки від 11 грудня 2007 року (а.с.10), ОСОБА_2 , виступає поручителем за зобов`язаннями ОСОБА_1 за Кредитним договором №2102/2007 від 11.12.2007 року.

Рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 10 жовтня 2014 року по справі 350/1372/14-ц стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором №2102/2007 від 11.12.2007 року в сумі 624395,12 гривень та 3654 гривень судових витрат по справі (а.с.11).

Як вбачається із витягу із сайту – офіційного інтернет-представництва Національного банку України 05.06.2015 року о 09:55 опубліковано повідомлення про те, що Національний банк України, продовжуючи розпочату процедуру виведення з ринку неплатоспроможного ПАТ "КБ "НАДРА", 04 червня 2015 року прийняв рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію цього банку (а.с.91).

15 липня 2020 року між ПАТ «КБ «НАДРА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДНІПРОФІНАНСГРУП» укладено Договір №GL48N718070_I_1 про відступлення права вимоги, та Договору №GL48N718070_I_1 про купівлі-продажу майнових прав, відповідно до якого ТОВ «ФК«ДНІПРОФІНАНСГРУП» набуло права вимоги за Кредитним договором №2102/2007 від 11.12.2007 року (а.с.13-14).

31 серпня 2020 року між ТОВ «ФК «ДНІПРОФІНАНСГРУП» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН» укладено Договір відступлення прав вимоги за лотом №GL48N718070, відповідно до якого ТОВ «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН» набуло права вимоги за Кредитним договором №2102/2007 від 11.12.2007 року, Договорами поруки, права Іпотекодержателя за Договором іпотеки, права Заставодержателя за Договором застави, укладеним у забезпечення належного виконання кредитних зобов`язань Позичальника, відповідно до витягу з реєстру Боржників до Договору про відступлення прав вимоги за лотом №GL48N718070 від 31.08.2020 р. (а.с.17-23).

14.12.2020 року ТзОВ «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН» надіслало ОСОБА_1 вимогу про усунення порушень зобов`язань за Кредитним договором №2102/2007 від 11.12.2007 року (а.с.113)

Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 03 березня 2021 року по справі 350/1372/14-ц замінено стягувача за виконавчими листами №350/1372/14-ц виданими на примусове виконання рішення у справі №350/1372/14-ц від 10.10.2014 року Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області з Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Надра" на ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» прав Кредитора по Кредитному договору №2102/2007 від 11.12.2007 року (а.с.12).

З копії листа заступника начальника Відділу ДВС у м.Івано-Франківськ Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) від 25.11.2021 року встановлено, що згідно даних автоматизованої системи виконавчих проваджень на виконанні у Відділі ДВС у м. Івано-Франківську Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) не перебувало виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Надра банк» боргу згідно судового рішення №350/1372/14-ц виданого від 10.10.2014 р. Рожнятівським районним судом Івано-Франківської області (а.с.99).

Згідно витягу із АСВП від 05.06.2026 року записів щодо відкритих виконавчих проваджень боржником за якими є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 – немає (а.с.95-98).

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

У частині першій статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У главі 50 ЦК України визначено підстави припинення зобов`язання, а в частині першій статті 598 цієї глави обумовлено, що зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Підстави припинення зобов`язання визначені, зокрема, у статтях 599, 600, 601, 604-609 ЦК України.

За відсутності інших підстав, передбачених договором або законом, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Належним є виконання зобов`язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Загальні підходи до визначення змісту порушення зобов`язань містяться у статті 610 ЦК України, відповідно до якої порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання (частина друга статті 615 ЦК України).

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування трьох процентів річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16 (провадження № 14-446цс18).

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Такий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

За загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов`язання, яке виникло з підстав, що існували до його ухвалення, але не породжує такого зобов`язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства передбачають виникнення зобов`язання саме з набранням законної сили рішенням суду.

Аналіз глави 50 ЦК України, яка врегульовує питання припинення зобов`язання, свідчить, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу. Схожих висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 64 постанови від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).

У випадку порушення учасником правовідносин умов правочину внаслідок невиконання взятих на себе обов`язків інша сторона має можливість захистити свої права (зокрема, у судовому порядку), а регулятивні правовідносини трансформуються в охоронні, тобто такі, що захищені судовим рішенням.

У пункті 99 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 вересня 2025 року у справі № 369/13444/20 (провадження № 14-52цс25) зазначено, що ухвалення судового рішення щодо стягнення заборгованості за договором не є підставою заміни зобов`язання за договором - новим зобов`язанням за рішенням суду, а вказує лише на охоронний характер таких правовідносин, яким надано захист судовим рішенням. Таке судове рішення не змінює обсягу прав та обов`язків сторін зобов`язання, а лише підтверджує їх наявність та надає можливість примусового виконання цивільного зобов`язання у процедурах виконавчого провадження. Пункт 98 цієї постанови подібний до змісту пункту 64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18) про те, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з ухваленням судового рішення щодо нього чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність актів правосуддя про стягнення заборгованості не припиняє зобов`язань сторін.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 757/44680/15-ц здійснив тлумачення змісту частини першої статті 509, частини першої статті 267, статті 625 ЦК України та дійшов висновку про те, що: натуральним є зобов`язання, вимога в якому не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, але добровільне виконання якої не є безпідставно набутим майном; конструкція статті 625 ЦК України щодо нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат розрахована на її застосування до такого грошового зобов`язання, вимога в якому може бути захищена в судовому (примусовому) порядку; кредитор у натуральному зобов`язанні не має права на нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат, оскільки вимога в такому зобов`язанні не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2023 року у справі № 554/9126/20 сформульовано висновки щодо застосування статті 625 ЦК України в натуральному зобов`язанні та зазначено, що тлумачення змісту як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 частини першої цієї статті свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер і інші джерела правового регулювання, насамперед акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є за своєю суттю нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, під час тлумачення норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Натуральним зобов`язанням (obligatio naturalis) є зобов`язання, вимога в якому не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, оскільки боржник заявив про застосування позовної давності, яку застосував суд, але добровільне виконання якої не є безпідставно набутим майном. Задавненим є зобов`язання, в якому стосовно задавненої вимоги спливла позовна давність, кредитор не пред`являє в судовому порядку позову про захист задавненої вимоги і боржник відповідно не заявив про застосування до неї позовної давності.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем. Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.

Тобто за межами цього строку (строку пред`явлення виконавчого документа до виконання) виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження як завершальної стадії судового процесу спливає одночасно зі строком пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Строки пред`явлення виконавчих документів до виконання, підстави переривання строку давності пред`явлення виконавчого документа до виконання, право стягувача, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання на звернення із заявою про поновлення такого строку до суду визначені у статті 12 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження».

До 05 жовтня 2016 року положення щодо строків пред`явлення виконавчих документів до виконання, підстави переривання строку давності пред`явлення виконавчого документа до виконання, право стягувача, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання на звернення із заявою про поновлення такого строку до суду визначались у статтях 22-24 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження».

Одним з елементів забезпечення прав учасників справи на стадії виконання судового рішення є встановлена статтею 433 ЦПК України можливість поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання в разі його пропуску з причин, визнаних судом поважними.

Наявність судового рішення про відновлення прав на грошові суми не змінює правової природи правовідносин учасників спору, оскільки за своєю юридичною природою рішення суду не породжує нових прав та/або обов`язків, а як спосіб захисту порушеного права на їх отримання лише трансформує та/або підтверджує існуючі зобов`язання з їх виплати у спосіб, обраний позивачем.

Водночас можливість примусового стягнення кредитором заборгованості, про стягнення якої ухвалено рішення суду, вичерпується після закінчення строку пред`явлення до виконання виконавчого документа на виконання вказаного рішення, якщо такий строк не було поновлено судом в установленому законом порядку.

Оскільки право на примусове виконання обмежене строком пред`явлення виконавчого документа до виконання, то в разі пропуску такого строку та за умови, що суд відмовив у його поновленні, право на примусове виконання судового рішення вважається остаточно втраченим. Держава більше не забезпечує реалізацію цього рішення через виконавчу службу. Це означає, що рішення стає таким, яке не можна виконати примусово. У такому випадку за загальним правилом судове рішення про стягнення боргу не припиняє самого зобов`язання (борг як цивільно-правовий обов`язок формально продовжує існувати), але реалізація цього зобов`язання неможлива через примусове виконання.

Кредитор не може повторно пред`явити виконавчий документ до виконання (строк пропущено, а в його поновленні відмовлено), повторно звернутися до суду про той самий борг (наявне судове рішення щодо цього боргу), вимагати виконання через державні механізми. Боржник уже не зобов`язаний повертати борг через примус і може посилатися на остаточну втрату можливості виконання рішення.

Саме таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 лютого 2026 року у справі № 754/511/23 (провадження № 14-63цс25), до розгляду якої було зупинено касаційне провадження у цій справі.

Так, предметом спору є вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН» про стягнення з відповідачів на підставі ч.2 ст.625 ЦК України трьох процентів річних та інфляційних втрат за період з 20.08.2017 року по 01.03.2020 року в розмірі 172 580,53 гривень у зв`язку з невиконанням умов кредитного договору № 2102/2007 від 12 грудня 2007 року та рішення Рожнятівського районного суду ІваноФранківської області від 10 жовтня 2014 року у справі № 350/1372/14-ц, яке відповідачами добровільно не виконано.

Згідно даних автоматизованої системи виконавчих проваджень виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Надра банк» боргу згідно судового рішення №350/1372/14-ц виданого від 10.10.2014 р. Рожнятівським районним судом Івано-Франківської області на виконанні не перебувало.

В матеріалах справи відсутні докази звернення стягувача до органів виконавчої служби для примусового виконання рішення Рожнятівського районного суду ІваноФранківської області від 10 жовтня 2014 року, та поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання судового рішення №350/1372/14-ц виданого від 10.10.2014 р..

За таких обставин, основна вимога позивача про примусове виконання грошового зобов`язання, яка підтверджена судовим рішенням, не може бути реалізована у примусовому порядку, а можливість стягнення за виконавчим документом є вичерпаною.

Не перебування виконавчого листа на виконанні в органах державної виконавчої служби у поєднанні з відсутністю судового рішення про поновлення строку для його пред`явлення до виконання, на думку суду, виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень частини другої статті 625 ЦК України, оскільки ця норма підлягає застосуванню у разі наявності грошового зобов`язання, яке підлягає виконанню.

Наведені обставини свідчать про недоведеність заявлених вимог, а тому суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити за необґрунтованістю.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 247, 259, 263,265,268,273 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат на підставі ст.625 ЦК України відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Татарінова О.А.