Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №216/4760/26 — Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/4760/26

провадження 2/216/4005/26

РІШЕННЯ

іменем України

17 вересня 2026 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Маланюка О. Я.,

за участю секретаря судового засідання: Агурейчевої А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті Кривому Розі ради про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом, –

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовною заявою, в якій первісно просила визнати за нею право власності на домоволодіння - одноповерховий житловий будинок «А-1» загальною площею 151 кв.м, що включає 1/2 частину сараю «Б», вбиральні «В», вимощення «І», огорожі № 1, 2, 3, 5 і хвіртки № 4 по АДРЕСА_1 за набувальною давністю, на підставі ст. 344 ЦК України. Первісний позов обґрунтовувався тим, що з серпня 2009 року, після смерті її прадідуся ОСОБА_3 , вона понад 15 років безперервно, відкрито та добросовісно володіє вказаним нерухомим майном.

27 липня 2026 року Позивач на підставі ч. 3 ст. 49 ЦПК України подала письмову Заяву про зміну предмета позову. Обґрунтовуючи зміну вимог, позивач погодилася з доводами відповідача, що належним способом захисту в даному випадку є норми спадкового права. Зазначила, що первісний власник майна - її прадідусь ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . За життя він уклав договір купівлі-продажу квартири від 12.08.1992 року, проте нотаріальне оформлення спадкових прав за спадковою справою № 19-2010 виявилося неможливим через відсутність повної реєстрації в БТІ самовільних побудов господарських споруд. Позивач вказала, що вона є спадкоємицею за законом, фактично вступила в управління спадковим майном, несе тягар його утримання, а тому просить визнати за нею право власності на домоволодіння та господарські споруди в порядку спадкування за законом.

Ухвалою суду від 08 вересня 2026 рокку вказану Заяву про зміну предмета позову було прийнято судом до розгляду, підготовче провадження закрито, а справу призначено до судового розгляду по суті в межах змінених позовних вимог про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

Відповідач у поданому відзиві на позовну заяву проти задоволення вимог заперечував у повному обсязі. Свою позицію мотивував тим, що до складу спадщини відповідно до ст. 1218 ЦК України входять лише ті права та обов`язки, які належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини. Оскільки за життя ОСОБА_3 не було оформлено правовстановлюючих документів та не здійснено введення в експлуатацію самочинно збудованих (реконструйованих) об`єктів (житлового будинку А-1 та сараю Б), такі об`єкти є самочинним будівництвом у розумінні ст. 376 ЦК України, а тому право власності на них не може переходити в порядку спадкування. Крім того, позивачем не надано доказів наявності прав на земельну ділянку, акта введення в експлуатацію, а також відомостей про інших спадкоємців. Представник відповідача просив розглядати справу без його участі та у задоволенні позову відмовити повністю.

У судовому засіданні 17 вересня 2026 року Позивачн надала пояснення якими підтримала свої заявлені позовні вимоги відповідно до тексту заяви про зміну предмету позову. Представник Відповідача не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, у поданому відзиві на позову заяву просив здійснювати розгляд справи без участі представника.

У судове засідання 17 вересня 2026 року за ухвалою суду від 08.09.2026 року з`явилася свідок ОСОБА_4 . Судом, відповідно до вимог ст. 229, 230 ЦПК України, було встановлено особу свідка, роз`яснено її права, обов`язки та попередило під розписку про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання і відмову від давання показань за ст. 384, 385 КК України. Свідка було допитано в судовому засіданні з повним фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази та заслухавши показання свідка, суд встановив наступне:

12 серпня 1992 року ОСОБА_3 (прадідусь Позивача) уклав договір купівлі-продажу квартири з Виконавчим комітетом Криворізької міської ради народних депутатів в особі інженера ЖКК № 2 ОСОБА_5 .. Вказаний договір був посвідчений державним нотаріусом Першої Криворізької державної нотаріальної контори та зареєстрований у реєстрі за № 4-1411 (в реєстровій книзі БТІ під № 23, арк. 201, запис № 7601). За цим договором прадідусь придбав у приватну власність квартиру, що складається з двох кімнат, загальною площею 47,7 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 78 років в місті Кривому Розі.

Дружина прадідуся, ОСОБА_6 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 . Їхній син (дідусь Позивача), ОСОБА_7 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується повторним свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 . Після смерті первісних власників була заведена спадкова справа № 19-2010, яка залишилася незавершеною.

Згідно з копією Технічного паспорта на садибний житловий будинок АДРЕСА_2 , виготовленого КП ДОР «Криворізьке БТІ» станом на 18.05.2016 року, замовником інвентаризації виступав ОСОБА_8 . На схематичному плані земельної ділянки та експлікації містяться офіційні примітки та штампи: «Не оформлені правоустановчі документи 1/2 ч. сараю Б (1951 р.)» та «Збудовано самочинно житловий будинок А-1 (1993 р.) після реконструкції. Загальна площа 121,9 кв.м».

Судом досліджено та детально проаналізовано Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 476351222 від 08.05.2026 року. Відповідно до цього актуального витягу, за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомості 804177712110) зареєстровано право спільної часткової власності на 1/2 частку за ОСОБА_9 . Підставою виникнення права власності є договір купівлі-продажу, серія та номер: 1240, виданий 07.12.2019 року приватним нотаріусом Лігутою Л.В.. В описі об`єкта чітко зазначено: «а саме квартира АДРЕСА_3 , площею 56,8 кв.м., 1/2 частка сараю Б».

Позивачка ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 20.08.2013 року (Довідка Відділу реєстрації місця проживання від 12.06.2026 р.). На момент смерті прадідуся (серпень 2009 року) Позивач була малолітньою особою віком 7 років. На підтвердження факту утримання майна позивачем надано платіжні інструкції АТ "Укрпошта" про оплату комунальних послуг за вказаною адресою, де платником значиться покійний ОСОБА_3 .

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 надала суду пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та заяві про зміну предмета позову. Свідок зазначила, що після смерті ОСОБА_3 у серпні 2009 року Позивачка безперервно, відкрито доглядає за вказаним житлом, сплачує рахунки за світло, газ і воду, а також здійснювала ремонти, підтримуючи домоволодіння у належному санітарному стані.

Аналізуючи показання свідка ОСОБА_4 у сукупності з іншими матеріалами справи, суд приймає їх до уваги як достовірне підтвердження фактичних обставин тривалого проживання позивачки ОСОБА_1 у спірному приміщенні та здійснення нею дій щодо фактичного утримання майна.

Разом з тим, суд наголошує на приписах ч. 2 ст. 78 ЦПК України (допустимість доказів), згідно з якими обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Юридичні факти наявності права власності на спадкове нерухоме майно у спадкодавця на момент його смерті, наявність чи відсутність зареєстрованих прав інших титульних власників, а також черговість закликання до спадкування за законом (ст. 1261–1265 ЦК України) є обставинами, які доводяться виключно відповідними письмовими документами, актами органів реєстрації РАЦС та відомостями з державних реєстрів. Показання свідка, в силу своєї природи, не можуть спростувати або замінити собою відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, спадкового реєстру.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують об`єктивні й непереборні перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку (ст. 392, 1296 ЦК України).

Оцінивши матеріали справи за своїм внутрішнім переконанням відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в редакції заяви про зміну предмета позову не підлягають задоволенню з чотирьох самостійних матеріально-правових підстав:

По-перше, порушення прав третіх осіб: Позивачка просить визнати за нею право власності на домоволодіння - одноповерховий житловий будинок «А-1» загальною площею 151 кв.м. (у т.ч. 1/2 частину сараю «Б» тощо). Проте, згідно з офіційними актуальними даними Державного реєстру речових прав (Витяг № 476351222 від 08.05.2026 р.), 1/2 частина цього об`єкта нерухомості з 07.12.2019 року належить на праві приватної спільної часткової власності іншій живій особі - ОСОБА_9 . Даний правочин (договір купівлі-продажу) є чинним, ніким не скасованим і не визнаним недійсним. Позивачка ж просить суд визнати за нею право власності на все домоволодіння повністю (100%), проігнорувавши права зареєстрованого співвласника. Згідно зі ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України право приватної власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений свого майна. Суд не має права виносити рішення, які позбавляють третіх осіб їхнього законного зареєстрованого права власності, без оскарження підстав набуття такого права та без залучення цих осіб до участі у справі.

По-друге, неналежний склад відповідачів у справі: Позивачка пред`явила позов виключно до Виконавчого комітету. Відповідно до сталої правової позиції Верховного Суду (зокрема, сформованої у постановах Касаційного цивільного суду від 11 березня 2020 року у справі № 638/11710/19 та від 27 червня 2019 року у справі № 175/2338/16-ц), належним відповідачем у справах про визнання права власності в порядку спадкування є інші спадкоємці, які прийняли спадщину, або особи, які реально оспорюють чи не визнають права спадкоємця. Орган місцевого самоврядування (виконком) є лише допоміжним відповідачем за повної відсутності інших спадкоємців, майна чи у разі визнання спадщини відумерлою. В даній справі, як свідчать матеріали БТІ, замовником техпаспорта виступав ОСОБА_8 , а частина майна належить ОСОБА_9 .. Позивачка не залучила реальних зацікавлених осіб та співвласників. Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у позові.

По-третє, самовільна реконструкція та неможливість її спадкування: З матеріалів технічної інвентаризації вбачається, що первісна площа квартири, придбаної прадідусем у 1992 році, становила 47,7 кв.м. Надалі у 1993 році було здійснено капітальну реконструкцію, внаслідок якої площа об`єкта літ. А-1 збільшилася до 121,9 кв.м, проте БТІ чітко зафіксувало цей об`єкт як «збудований самочинно». ОСОБА_3 за життя не узаконив реконструкцію будинку та сараю Б. Відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або завершила самочинне будівництво, не набуває права власності на нього. Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 916/1601/20 та Постанови Пленуму ВССУ № 6 від 30.03.2012 р., на самочинно збудовані/реконструйовані об`єкти не поширюється режим спадкування, оскільки вони не належали спадкодавцю на законних підставах на момент смерті. Спадкоємці можуть успадкувати лише право на будівельні матеріали. Суд не може легалізувати масштабну самочинну реконструкцію будинку через спадковий позов, оминаючи встановлений законом порядок введення об`єктів в експлуатацію компетентними органами архітектурно-будівельного контролю.

По-четверте, відсутність доказів черговості та прийняття спадщини: Згідно з нормами ст. 1258, 1261–1265 ЦК України спадкування за законом здійснюється почергово. Позивачка є правнучкою померлого у 2009 році ОСОБА_3 , (дане підтверджується і свідченням свідка ОСОБА_4 ) що відносить її до п`ятої черги спадкоємців за законом, або дає право претендувати за правом представлення (ст. 1266 ЦК) у разі смерті її батька та дідуся. Крім того, на момент відкриття спадщини (серпень 2009 року) вона була малолітньою дитиною 7 років і не могла самостійно здійснювати управління спадщиною. Позивачкою, в порушення ст. 81 ЦПК України, не надано суду жодного документа з нотаріальної контори (копії матеріалів спадкової справи № 19-2010, витягу зі Спадкового реєстру), які б підтверджували її статус спадкоємиці, що подала заяву про прийняття спадщини чи була закликана до неї. Факт оплати комунальних послуг (де в квитанціях досі зазначено ім`я покійного прадідуся) не замінює собою обов`язкових нотаріальних та правовстановлюючих документів про прийняття спадщини.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до переконання, що обраний позивачкою спосіб захисту прав є безпідставним, вимоги заявлені до неналежного відповідача, без залучення реальних співвласників нерухомості та стосуються об`єкта самочинного будівництва, а тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.

У зв`язку з повною відмовою у задоволенні позовних вимог, понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в загальній сумі 2364 грн. 61 коп. (1331,20 грн. при подачі позову та 1033,41 грн. доплати після оцінки майна) відповідно до ст. 141 ЦПК України покладаються виключно на Позивача і стягненню з Відповідача не підлягають.

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 15, 16, 321, 328, 331, 376, 392, 1216, 1218, 1258, 1261–1265, 1266, 1296 ЦК України, ст. 4, 12, 13, 49, 76–81, 89, 141, 211, 223, 229, 230, 247, 258, 259, 263–265, 268 ЦПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті Кривому Розі ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом на домоволодіння одноповерхового житлового будинку «А-1» загальною площею 151 кв.м., що включає 1/2 частину сараю «Б», вбиральні «В», вимощення «І», огорожі № 1,2,3,5 і хвіртки № 4 по АДРЕСА_1 – відмовити повністю.

Судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2364 (дві тисячі триста шістдесят чотири) гривні 61 копійку залишити за Позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після спливу строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено, проголошено та підписано 17 вересня 2026 року.

Суддя О.Я.МАЛАНЮК