Рішення від 20 серпня 2026 р. у справі №215/8376/25 — Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/8376/25

2/215/964/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2026 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

у складі: головуючого, судді - Демиденка Ю.Ю.

за участю: секретаря - Мироненко А.О.

розглянувши в порядку ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

УСТАНОВИВ:

21.10.2025 позивач ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» звернулось до суду з даною позовною заявою, в обґрунтування якої вказує, що 09.04.2021 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений Договір №275802-КС-001 про надання кредиту, згідно якого останній отримав кредит в сумі 40000 грн. строком на 24 тижні зі сплатою процентів та комісії за користування кредитом. Відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів, сплаті процентів та комісії належним чином не виконав, має заборгованість, яка станом на 09.10.2025 становить 83135,06 грн. з яких: 36304,30 грн. – сума прострочених платежів по тілу кредиту; 45455,02 грн. – сума прострочених платежів по процентах; 1375,74 грн. – сума прострочених платежів за комісією.

На підставі викладеного, позивач ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за Договором №275802-КС-001 про надання кредиту від 09.04.2021 в розмірі 83135,06 грн.

27.04.2024 представник відповідача адвокат Фролова Н.В. надала відзив на позовну заяву (додаткові письмові пояснення) в якому вказує, що відповідач ОСОБА_1 не визнає позов в повному обсязі, оскільки матеріали справи не містять доказів: реєстрації відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі позивача; підписання кредитного договору та паспорту споживчого кредиту будь-яким ідентифікатором (комбінації букв чи цифр або букв та цифр); надсилання ідентифікатора відповідачу за допомогою смс-повідомлення чи на електронну пошту та отримання цього ідентифікатора саме відповідачем; підписання кредитного договору позивачем ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА»; отримання відповідачем кредитних коштів, оскільки долучені до позовної заяви копії квитанцій платіжного сервісу Fondy не є первинними банківськими документами, не містять відомостей про фактичне зарахування коштів на рахунок відповідача, не підтверджують належність вказаної платіжної картки відповідачу а також не дозволяють ідентифікувати отримувача коштів (а.с.114-121).

Відповідь на відзив на позовну заяву представником позивача не надана.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.)

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Так, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 вищезазначеного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 вказаного Закону).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 цього ж Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 зазначеного вище Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як видно із доданих до позовної заяви копій документів, 09.04.2021 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений Договір №275802-КС-001 про надання кредиту, згідно якого останній отримав кредит в сумі 40000 грн. строком на 24 тижні зі сплатою процентів та комісії за користування кредитом (а.с.46-54, 57, 60-71). Зазначений кредитний договір був укладений за допомогою відповідного електронного сервісу та підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором (а.с.55-56).

Під час реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі позивача ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА», позичальник надав всі необхідні відомості шляхом заповнення обов`язкових реквізитів кредитного договору та проставив відмітку про надання дозволу на обробку своїх персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, що відповідає ЗУ «Про захист персональних даних» та рекомендаціям Уповноваженого ВРУ з прав людини щодо застосування положень цього Закону.

Водночас, відповідач ОСОБА_1 є дієздатною особою, яка в повній мірі має можливість усвідомлювати свої дії та керувати ними, розуміти наслідки вчинення певних дій та можливість відмовитись від вчинення таких дій, що будуть суперечити його інтересам, адже без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт позивача ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» не був би укладений.

Крім того, підписанням за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора G-3553 кредитного договору, ОСОБА_1 підтвердив свою обізнаність та згоду із запропонованими умовами надання кредиту, що свідчить про його вільне волевиявлення, спрямоване на укладення договору саме на тих умовах, що у ньому визначені.

Таким чином, суд вважає доведеним факт укладання між позивачем ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та відповідачем ОСОБА_1 . Договору №275802-КС-001 про надання кредиту від 09.04.2021.

На виконання умов Договору №275802-КС-001 про надання кредиту від 09.04.2021, позивачем ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» на картковий рахунок відповідача ОСОБА_1 було перераховано грошові кошти в загальній сумі 40000 грн. (20000 грн. + 20000 грн.).

Даний факт підтверджується квитанціями №395419708 від 09.04.2021 та №395420001 від 09.04.2021 (а.с.58, 59), а також витребуваною судом під час розгляду справи випискою за період з 09.04.2021 по 24.09.2021 по картковому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому у АТ «СЕНС БАНК» на ім`я відповідача.

Разом з тим, відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання щодо повернення кредиту, сплаті процентів та комісії за користування кредитними коштами належним чином не виконав, має заборгованість, яка станом на09.10.2025 становить 83135,06 грн. з яких: 36304,30 грн. – сума прострочених платежів по тілу кредиту; 45455,02 грн. – сума прострочених платежів по процентах; 1375,74 грн. – сума прострочених платежів за комісією (а.с.21-45).

Згідно ч.1 ст.1048, ч.2 ст.1056-1 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором та визначається залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1 ст.612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо приступив до його виконання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи відсутність оплати за Договором №275802-КС-001 про надання кредиту від 09.04.2021 з боку відповідача ОСОБА_1 , суд дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми заборгованості за тілом кредиту в розмірі 36304,30 грн. та процентами в розмірі 45455,02 грн.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача заборгованості за комісією, суд приходить до такого висновку.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно ч.2 ст.8 цього Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно ч.ч.1, 2, 5, 7 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Відповідно до ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Аналіз умов Договору №275802-КС-001 про надання кредиту від 09.04.2021 свідчить про те, що визначена комісія за надання кредиту в розмірі 6000 грн., передбачена п.1.4.9 та п.5.2 Правил надання споживчих кредитів ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА», є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику.

Умови договору не містять переліку інших додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія за обслуговування кредиту.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 09 грудня 2019 року в справі №524/5152/15.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 21 квітня 2021 року в справі №677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі №751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі №209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі №640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі №343/557/15-ц.

Таким чином, оскільки положення Договору №275802-КС-001 про надання кредиту від 09.04.2021 щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту суперечать положенням ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», тому є нікчемними з моменту укладення договору, а відтак відсутні підстави для стягнення з боржника заборгованості за комісією за надання кредиту, яка за своєю правової природою не є тілом кредиту.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованості по комісії в розмірі 1375,74 грн. задоволенню не підлягають.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Позивачем ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» за звернення до суду з позовом був сплачений судовий збір в сумі 2422,40 грн. (а.с.1).

Оскільки, позовні вимоги ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» були задоволенні судом частково, а саме із заявленої позивачем суми заборгованості в розмірі 83135,06 грн. стягнуто лише 81759,32 грн. (98,38% від заявленої суми заборгованості), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2383,16 грн.

Керуючись ст.ст.10, 12, 43, 49, 141, 259 ч.6, 263-265, 268, 273, 274 ч.4 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за Договором №275802-КС-001 про надання кредиту від 09.04.2021 в розмірі 81759,32 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 36304,30 грн. та заборгованості по процентах за користування кредитом у розмірі 45455,02 грн., а також понесені судові витрати в розмірі 2383,16 грн. сплаченого судового збору, а всього 84142,48 грн.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Сторони мають право оскаржити рішення подавши на протязі тридцяти днів з дня складення повного судового рішення апеляційну скаргу безпосередньо в Дніпровський апеляційний суд.

Повне рішення складено 21.08.2026.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», код ЄДРПОУ 41084239, адреса: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26/411.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

СУДДЯ: