Постанова від 10 вересня 2026 р. у справі №203/7137/26 — Центральний районний суд міста Дніпра

Справа № 203/7137/26

Провадження № 3/0203/1100/2026

ПОСТАНОВА

іменем України

11 вересня 2026 року суддя Центрального районного суду міста Дніпра Черваньова Ю.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла від Дніпровського РУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 184 КУпАП,-

ВСТАНОВИЛА:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 955804 від 30.06.2026, 22.06.2026 об 11 год. 20 хв. на території закладу дошкільної освіти № 192 за адресою: АДРЕСА_2 , між малолітніми ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , виник фізичний конфлікт, внаслідок якого діти спричинили один одному тілесні ушкодження.

Дії ОСОБА_1 органом поліції кваліфіковано за ч. 1 ст. 184 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнала та пояснила, що малолітній ОСОБА_3 є її рідним племінником. Дитина перебуває у складних сімейних обставинах, проживаючи з батьками, знаходилась в неналежних умовах та була свідком домашнього насильства з боку співмешканця матері, що негативно вплинуло на її психологічний стан. Зараз у судовому порядку вирішується питання про позбавлення батьків батьківських прав. Дитина за рішенням служби у справах дітей була тимчасово влаштована у її сім`ю та з того часу хлопчик оточений турботою, йому забезпечено належний догляд та необхідні умови для виховання і розвитку. 22.06.2026 року ОСОБА_4 перебував у закладі дошкільної освіти, де безпосередній догляд та нагляд за дітьми під час їх перебування у закладі здійснювали його працівники. ОСОБА_1 у цей час разом із дитиною не перебувала, оскільки знаходилася на своєму робочому місці. Зі свого боку обов`язки щодо догляду та виховання племінника виконує належним чином.

Захисник Сергієнко С.С. до суду не з`явився, надав клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП. Вказав, що сам по собі конфлікт між дітьми не є автоматичним доказом того, що батьки ухиляються від їх виховання. Щоб притягнути до відповідальності має бути доведеною систематична бездіяльність батьків або умисне ігнорування дитини, а таких доказів матеріали справи не містять. Також послався на порушення ст.254 КУпАП та складання протоколу через 8 днів після конфлікту.

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд доходить висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, з огляду на таке.

Частиною 1 ст. 184 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 18, ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, при цьому основна відповідальність за забезпечення належних умов життя, виховання та розвитку дитини покладається на батьків або, у відповідних випадках, інших осіб, які її виховують, а найкращі інтереси дитини мають бути предметом їх основного піклування.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини та готувати її до самостійного життя та праці.

Статтею 150 СК України визначено обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини. Зокрема, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, піклуватися про здоров`я та безпечні умови життя дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя та поважати дитину.

Відповідно до ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

У п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, не спілкуються з нею в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляють інтересу до її внутрішнього світу та не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори як кожен окремо, так і в сукупності можуть розцінюватися як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки та свідомого нехтування відповідними обов`язками.

Таким чином, об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, полягає саме в ухиленні особи від виконання визначених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дитини.

Отже, для встановлення складу зазначеного адміністративного правопорушення недостатньо самого факту певної неналежної поведінки малолітньої дитини або виникнення за її участю конфліктної ситуації. Необхідно встановити, який конкретно передбачений законодавством обов`язок щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання чи виховання дитини не виконано особою, у яких конкретних діях чи бездіяльності це проявилося та чи є таке невиконання наслідком її винної поведінки.

Разом із тим зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 955804 від 30.06.2026 не вбачається, у чому саме полягало ухилення ОСОБА_1 від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо виховання малолітнього ОСОБА_3 , які конкретно обов`язки нею не виконувалися та якими діями чи бездіяльністю це було допущено.

Крім того судом встановлено, конфлікт між малолітніми ОСОБА_2 та ОСОБА_3 стався 22.06.2026 об 11 год. 20 хв. під час перебування дітей у закладі дошкільної освіти № 192.

При цьому відповідно довідки начальника відділу кадрів ТОВ «ДМЗ Комінмет» від 17.09.2026 року ОСОБА_1 , яка працює менеджером із збуту ТОВ «ДМЗ КОМІНМЕТ», перебувала на робочому місці 22.06.2026 року з 08 год. 00 хв. до 16 год. 30 хв.

Оцінюючи зазначені обставини, суд також враховує особливості правового регулювання забезпечення безпеки та догляду за дитиною під час її перебування у закладі дошкільної освіти.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про дошкільну освіту» кожному вихованцю гарантуються, зокрема, безпека та догляд.

При цьому зміст поняття освітньої послуги у сфері дошкільної освіти охоплює не лише розвиток, навчання та виховання дитини, а й догляд за нею, забезпечення її безпеки і здоров`я та належного перебування за місцем здобуття дошкільної освіти. Забезпечення безпечного перебування вихованців у закладі дошкільної освіти є складовою організації його діяльності та освітнього процесу. Педагогічні працівники в межах покладених на них професійних та посадових обов`язків мають дбати про фізичне і психічне здоров`я вихованців та брати участь у створенні безпечного і здорового освітнього середовища. Організація такого середовища та забезпечення дотримання працівниками закладу вимог законодавства належать також до повноважень керівника закладу дошкільної освіти.

Отже, у період фактичного перебування малолітньої дитини у закладі дошкільної освіти безпосередній догляд за нею та здійснення передбачених законодавством і посадовими обов`язками заходів щодо забезпечення її безпеки в межах освітнього процесу здійснюються відповідними працівниками закладу дошкільної освіти.

За таких обставин відсутність ОСОБА_1 безпосередньо поруч із малолітнім у момент події не може розцінюватися як її самоусунення від виконання обов`язків щодо догляду та виховання дитини. Передача дитини до закладу дошкільної освіти та її перебування там у встановлений час, коли безпека і догляд вихованця забезпечуються в межах діяльності відповідного закладу, не свідчать про ухилення особи, яка виховує дитину, від виконання покладених на неї обов`язків.

Крім того, наявні в матеріалах справи докази свідчать про фактичне забезпечення ОСОБА_3 належним доглядом та вихованням.

Так, відповідно до характеристики Комунального закладу дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу № 192 Дніпровської міської ради від 27.08.2026 № 71 ОСОБА_3 відвідує групу № 3 старшого дошкільного віку « ОСОБА_5 » з 01.05.2026.

З Наказу начальника служби у справах дітей Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради № 43 від 26.08.2026 вбачається, що ОСОБА_3 тимчасово влаштований в сім`ю тітки ОСОБА_1 з 27.04.2026 року

Відповідно до характеристики закладу дошкільної освіти № 71 від 27.08.2026 вихованням та доглядом за ОСОБА_3 займаються тітка та бабуся, які приділяють належну увагу його вихованню, розвитку та освітнім потребам, взаємодіють із педагогами та дотримуються наданих рекомендацій. Дитина відвідує заклад охайною та доглянутою. Під час адаптації до освітнього середовища у ОСОБА_3 іноді виникають конфліктні ситуації з однолітками, у яких він потребує допомоги дорослого для дотримання правил взаємодії та мирного вирішення суперечностей. Водночас дитина поступово адаптувалася до колективу, бере участь у спільній діяльності та взаємодіє з однолітками і педагогами.

Таким чином, зміст характеристики не свідчить про неналежне виконання ОСОБА_1 обов`язків щодо догляду та виховання малолітнього, а навпаки підтверджує, що дитині забезпечуються належний догляд, виховання та увага до її розвитку й освітніх потреб. Наявність окремих конфліктних ситуацій з однолітками сама по собі не свідчить про ухилення від виконання обов`язків щодо виховання дитини.

Суд також бере до уваги надану ОСОБА_1 характеристику з місця роботи, відповідно до якої вона характеризується як грамотний фахівець високого рівня, сумлінна, працелюбна, дисциплінована та відповідальна особа. Вказаний документ суд оцінює у сукупності з іншими матеріалами справи як такий, що характеризує особу, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Водночас зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення, а також консультативних висновків, вбачається, що конфлікт між малолітніми мав взаємний характер, внаслідок чого ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спричинили один одному тілесні ушкодження.

Вказана обставина не дає підстав пов`язувати сам факт виникнення конфлікту виключно з неналежним вихованням ОСОБА_3 та відповідно, робити з цього висновок про ухилення ОСОБА_1 від виконання покладених на неї обов`язків.

Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі не є беззаперечним доказом винуватості особи та підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами у справі. Викладене у протоколі твердження про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення має бути підтверджене сукупністю належних, допустимих та достатніх доказів, які дають можливість установити наявність усіх елементів складу відповідного правопорушення.

Відповідно до стандарту доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується Європейським судом з прав людини при оцінці доказів, доведеність обставин може випливати із сукупності достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи неспростовних презумпцій факту (рішення ЄСПЛ від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161).

Однак таких доказів матеріали справи не містять.

За таких обставин суд доходить висновку, що матеріалами справи не доведено наявності в діях ОСОБА_1 об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, та її вини у вчиненні такого правопорушення.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на викладене суд доходить висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, у зв`язку з чим провадження у справі підлягає закриттю.

Керуючись п. 1 ст. 247, ст.ст. 283, 284, 287, 294 КУпАП, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 184 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає чинності після закінчення строку на її оскарження.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Скарга на постанову подається до Дніпровського апеляційного суду через Центральний районний суд міста Дніпра.

Суддя Ю.М. Черваньова