Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №460/3432/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

17 вересня 2026 рокум. Рівне№460/3432/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Максимчука О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий виклад позицій учасників справи.

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся через свого представника (адвоката) до Рівненського окружного адміністративного суду (далі - суд) з адміністративним позовом (позовною заявою) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нерозгляду рапортів позивача від 07 листопада 2025 року та від 26 листопада 2025 року про направлення на проходження військово-лікарської комісії для визначення стану здоров`я щодо подальшої придатності до несення військової служби та зобов`язати відповідача розглянути рапорт позивача від 07 листопада 2025 року про направлення на проходження військово-лікарської комісії для визначення стану здоров`я щодо подальшої придатності до несення військової служби.

Свій позов позивач обґрунтовує тим, що з 30 жовтня 2024 року він проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 , де бере активну участь в бойових діях як старший стрілець оператор 3 гірсько-штурмового відділення 1 гірсько-штурмового взводу 3 гірсько- штурмової роти 1 гірсько-штурмового батальйону. Позивач зауважує, що з червня 2025 року у позивача значно погіршився фізичний стан, внаслідок чого він з 13 червня 2025 року по 25 червня 2025 року та з 20 жовтня 2025 по 05 листопада 2025 року перебував на стаціонарному лікуванні, після якого позивач отримав консультаційний висновок лікаря, яким позивачу рекомендована госпіталізація на стаціонарне лікування у В/ч НОМЕР_2 на підставі консультативного висновку спеціаліста №25305 від 06.11.2025, виписного епікрізу №432.

Як зазначає позивач, у зв`язку з погіршенням стану здоров`я та необхідністю продовження лікування, що підтверджена медичним висновком, позивач через ІНФОРМАЦІЯ_1 подав до відповідача два рапорти, зокрема від 07 листопада 2025 року та повторно 26 листопада 2025 року з проханням направити його на лікування або на проходження ВЛК у зв`язку з потребою у медичній допомозі та подальшим визначенням ступеня його придатності до військової служби. Зауважує, що обидва рапорти від 07.11.2025 та 26.11.2025 були зареєстровані та прийняті відповідачем, однак на момент звернення позивача до суду з цим позовом залишаються нерозглянутими, оскільки жодної відповіді на них позивач так і не отримав, у зв`язку з чим останній позбавлений можливості продовжити лікування та змушений звернутися за захистом своїх прав до суду і тому просить задовольнити позовні вимоги повністю.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву та у строк, встановлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі, подав до суду відзив, у якому виклав свої заперечення проти позову. Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначає про те, що позивач не повернувся до військової частини НОМЕР_1 (ані до району ведення бойових дій, ані до пункту постійної дислокації за юридичною адресою військової частини НОМЕР_1 – АДРЕСА_1 ) після завершення стаціонарного лікування 06.11.2025, безпідставно відсутній на військовій службі з 06.11.2025 року по теперішній час, його місцезнаходження невідоме та порушує порядок направлення на проходження військово-лікарської комісії щодо встановлення придатності для подальшого проходження військової служби.

Відповідач зазначає, що відповідно до виписного епікризу №432 позивач знаходився на стаціонарному лікуванні у реабілітаційному відділенні КП “Корецька обласна лікарня відновного лікування” з 20.10.2025 по 05.11.2025, однак медичною установою не надано жодних рекомендації щодо подальшого стаціонарного лікування позивача чи проходження військово-лікарської комісії.

Відповідач стверджує, що відповідно до пункту 6.1 Положення №402 встановлено, що прямі начальники від командира окремої частини, йому рівних та вище мають право направляти підпорядкованих військовослужбовців на медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби виключно за рекомендацією лікаря закладу охорони здоров`я (установи), у разі виявлення у військовослужбовця під час обстеження або лікування захворювань, наслідків травми (поранення, контузії, каліцтва), що можуть зумовлювати непридатність до військової служби. Однак, як зауважує відповідач, консультативним висновком від 06.11.2025 №25205 позивачу рекомендовано госпіталізувати його на стаціонарне лікування у в/ч НОМЕР_2 , водночас рекомендація лікаря закладу охорони здоров`я (установи) про проходження позивачем медичного огляду ВЛК з метою визначення ступеня його придатності до військової служби відсутня.

Відповідач стверджує, що при фізичній відсутності позивача у військовій частині НОМЕР_1 взагалі відсутня можливість вжити заходів та скерувати його як на лікування, так і на проходження ВЛК, оскрім того, у зв`язку з відсутністю прямої рекомендації лікаря закладу охорони здоров`я (установи) про проходження медичного огляду ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби, відсутності позивача на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 позовні вимоги не підлягають задоволенню, а позивач не підлягає направленню на ВЛК.

За таких обставин відповідач вважає, що у спірних правовідносинах він діяв виключно в межах повноважень, у спосіб та на підставах, що передбачені чинним законодавством, а тому просить суд відмовити у задоволенні позову.

2. Заяви, клопотання учасників справи, інші процесуальні дії у справі.

Позовна заява подана до суду 24.02.2026 позивачем через представника у електронній формі із використанням електронного кабінету підсистеми «Електронний суд» ЄСІТС, надійшла до суду і була зареєстрована в автоматизованій системі діловодства суду 24.02.2026.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.02.2026 визначено суддю Максимчука О.О. головуючим суддею (суддею-доповідачем) з розгляду справи за вказаною позовною заявою.

Ухвалою від 02.03.2026 суд прийняв вказану позовну заяву до розгляду і відкрив провадження в адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, встановив учасникам справи строки на подання заяв по суті спору та витребував у відповідача докази у справі, а саме оригінали або засвідчені в установленому порядку копії: рапортів позивача від 07.11.2025 та від 26.11.2025 з долученими до них документами та відмітками про їх отримання військовою частиною НОМЕР_1 .

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву та у строк, встановлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі, подав до суду 17.03.2026 відзив, у якому відповідач виклав свої заперечення проти позову та долучив витребувані ухвалою суду від 02.03.2026 засвідчені в установленому порядку копії: рапортів позивача від 07.11.2025 та від 26.11.2025 з відмітками про їх отримання військовою частиною НОМЕР_1 .

На момент розгляду справи по суті і ухвалення судом цього рішення інші заяви, клопотання від учасників справи до суду не надійшли, а також суд не здійснював інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо).

З урахуванням вимог частини 4 статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

3. Встановлені судом обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши наявні у справі матеріали, з`ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх позовні вимоги і заперечення, дослідивши подані сторонами письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, що враховані судом при вирішення спору по суті.

Позивач ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 відповідно до наказу №324 від 30.10.2024, що підтверджується копією військового квитка НОМЕР_3

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №325 від 30.10.2024 сержанта військової служби за контрактом ОСОБА_1 , сержанта резерву запасної роти зараховано до списків особового складу частини, на всі види забезпечення старшим стрільцем-оператором 3 гірсько-штурмового відділення 1 гірсько-штурмового взводу 3 гірсько-штурмової роти 1 гірсько-штурмового батальйону.

Позивач є учасником бойових дій згідно з посвідченням серії НОМЕР_4 від 15.04.2025.

Відповідно до консультаційного висновку спеціаліста від 08.06.2025 позивачу рекомендовано: лабораторні обстеження, рентгенографія, КТ/МРТ, УЗД, ЕНМГ, консультації, обмеження фізичних навантажень 2 тижні, ортопедичний пояс, прийом ліків протягом 2 тижнів, ЛФК.

Відповідно до довідки від 16.06.2025 та виписного епікризу із медичної карти стаціонарного хворого №4202 від 25.06.2025, виданого в/ч НОМЕР_5 до в/ч НОМЕР_1 позивач перебував у стаціонарі неврологічного відділення у військовій частині НОМЕР_5 з 13.06.2025 по 25.06.2025. Основний діагноз: вертреброгенна правостороння люмбоішалгія, помірний больовий та м`язово-тонічний синдроми. Лікувальні і трудові рекомендації:

1. Обмеження фізичного навантаження (заборонено тривалі поїздки автомобілем, тривале сидіння без перерви не більше 30 хв., згинання, скручування та піднімання більше 5 кг) на 7 днів.

2. ЛФК. Корсетування ПВХ.

3. Продовжити прийом препаратів – ібупрофен 600 мг., при значному болі.

Консультаційним висновком спеціаліста №23435 від 15.10.2025 позивачу рекомендовано стаціонарне лікування.

З 20.10.2025 по 05.11.2025 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у реабілітаційному відділенні КП «Корецька обласна лікарня відновного лікування» РОР, що підтверджується копією довідки №1149 про тимчасову непрацездатність особи рядового і начальницького складу органів СБУ, МВС, військовослужбовця внутрішніх військ, ЗСУ, від 05.11.2025 та виписного епікризу №432, виданих КП «Корецька обласна лікарня відновного лікування» РОР. Стаціонарний режим не порушував.

Відповідно до виписного епікризу №432 хворий пройшов курс стаціонарної медичної реабілітації і виписаний з незначним покращенням. Болі в ПВХ зменшилися, проте рухи в ньому обмежені. Відчуття слабкості та оніміння у правій нижній кінцівці утримується. Ходьба утруднена. Рекомендовано: ЛФК для мязів ПВХ та правої нижньої кінцівки (ощадлива); масаж курсами; уникати фізичних навантажень та переохолоджень; нагляд неврологом; повторні підтримуючі курси реабілітаційного лікування.

Згідно з консультаційним висновком спеціаліста №25205 від 06.11.2025 позивача 1) рекомендовано госпіталізувати на стаціонарне лікування у в/ч НОМЕР_2 ; 2) в подальшому скерувати на ВЛК з метою визначення придатності до в/с.

До відзиву на позовну заяву відповідач долучив копію матеріалів службового розслідування за фактом неприбуття з лікувального закладу старшого стрільця-оператора 3 гірсько-штурмового відділення 1 гірсько-штурмового взводу 3 гірсько-штурмової роти 1 гірсько-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 сержанта ОСОБА_1 , розпочатого наказом від 07.11.2025 №8310/кп та завершеного наказом від 17.11.2025 №8608/кп. До матеріалів службового розслідування включено: акт службовоо розслідування, копію наказу командира ВЧ НОМЕР_1 №8310/кп від 07.11.2025, копію рапорту про СЗЧ сержанта ОСОБА_1 , копію довідки доповіді про факт СЗЧ сержанта ОСОБА_1 , пояснення старшого бойового медика 3 гірсько-штурмової роти 1 гірсько-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , пояснення старшого навідника 3 гірсько-штурмової роти 1 гірсько-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 , витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.10.2024 №325, витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.11.2025 №320, витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройвій частині) від 22.10.2025 №302, копію виписного епікризу із медичної карти стаціонарного хворого стосовно сержанта ОСОБА_1 , службову характеристику на сержанта ОСОБА_1 , медичну характеристику на сержанта ОСОБА_4 , копію особистих документів сержанта ОСОБА_1 , аркуш вивчення на сержанта ОСОБА_1 , копію наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 17.11.2025 №8608/кп.

Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №302 від 22.10.2025 позивач, який з 08.10.2025 перебував у щорічній основній відпустці за 2025 рік вважається таким, що з 20.10.2025 знаходиться у Комунальному підприємстві «Корецька обласна лікарня відновного лікування» м. Корець на стаціонарному лікуванні.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №320 від 08.11.2025 позивач вважається таким, що самовільно залишив частину з 06.11.2025, йому призупинено виплату грошового забезпечення з 06.11.2025.

Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 «Про завершення проведення службового розслідування по факту самовільного залишення військової частини сержантом ОСОБА_1 » №8608/кп від 17.11.2025 позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності після повернення до розташування підрозділу за клопотанням командира 1 гірсько-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 ; прийнято рішення не зараховувати позивачу до строку військовї служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії; не здійснювати позивачу продовольче, речове, виплату грошового та інших видів забезпечення; вважати, що пільги і соціальні гарантії, встановлені законодавстмом на останнього не поширюється; щомісячну премію за листопад місяць 2025 позивачу не виплачувати; до наказу про виплату додаткової винагороди за листопад місяць 2025, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 окрім випадків, передбачених абзацом 10 пункту 15 розділу 34 цього ж Порядку не включати.

Командиру 1 гіркьсько-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 копію акту службового розслідування та доданих до нього матеріалів по факту самовільного залишення частини без штатної зброї та без поважних причин з 06.11.2025 по теперішній час (станом на день завершення службового розслідування старшим стрільцем-оператором 3 гіркьско-штурмового відділення 1 гірсько-штурмового взводу 3 гірсько-штурмової роти 1 гірсько-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 сержантом ОСОБА_1 у воєнний час направити на адресу директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополь, на адресу ІНФОРМАЦІЯ_3 та Запорізької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону (м. Запоріжжя).

07.11.2025 позивач подав до відповідача рапорт з проханням направити його на лікування у зв`язку з необхідністю стаціонарного лікування через значне погіршення стану здоров`я. До вказаного рапорту позивач долучив: копію консультаційного висновку спеціаліста №25305 від 06.11.2025; копію виписного епікризу №432 КП «Корецька обласна лікарня відновного лікування» Рівненської обласної ради; довідку №1149 про тимчасову непрацездатність КП «Корецька обласна лікарня відновного лікування» Рівненської обласної ради; копію всіх сторінок військового квитка НОМЕР_3 .

Даний рапорт було доставлено та отримано відповідачем 10.11.2025, що підтверджується копією картки реєстрації вихідного документа 1333/6739 від 10.11.2025.

26.11.2025 позивач повторно звернувся до відповідача із рапортом про направлення його на проходження ВЛК у зв`язку із значним погіршенням здоров`я. До вказаного рапорту позивач долучив: копію консультаційного висновку спеціаліста №25305 від 06.11.2025; копію виписного епікризу №432 КП «Корецька обласна лікарня відновного лікування» Рівненської обласної ради; довідку №1149 про тимчасову непрацездатність КП «Корецька обласна лікарня відновного лікування» Рівненської обласної ради; копію всіх сторінок військового квитка НОМЕР_3 .

Даний рапорт було доставлено та отримано відповідачем 28.11.2025, що підтверджується копією картки реєстрації вихідного документа 1333/7315 від 28.11.2025.

До матеріалів справи позивач долучив копію скарги до Генерального штабу Збройних Сил України від 16.12.2025 з проханням вжити відповідних заходів та направити його на лікування та проходження ВЛК, оскільки виконувати бойові завдання він не має фізичної можливості, потребує негайної медичної допомоги. До вказаної скарги позивач долучив: копію консультаційного висновку спеціаліста №25305 від 06.11.2025; копію виписного епікризу №432 КП «Корецька обласна лікарня відновного лікування» Рівненської обласної ради; довідку №1149 про тимчасову непрацездатність КП «Корецька обласна лікарня відновного лікування» Рівненської обласної ради; копію всіх сторінок військового квитка НОМЕР_3 ; копію рапорту та супровідного листа від 07.11.2025; копію рапорту та супровідного листа від 26.11.2025.

В ході судового розгляду справи учасники справи не подали до суду і в матеріалах судової справи відсутні будь-які відповіді військової частини НОМЕР_1 для позивача, які б підтверджували факт розгляду і вирішення по суті відповідачем рапортів позивача від 07.11.2025 та від 26.11.2025 про направлення позивача на лікування у зв`язку з необхідністю стаціонарного лікування через значне погіршення стану здоров`я або на проходження ВЛК.

Отже, у цій справі, яка розглядається судом, предметом спору є бездіяльність відповідача, яка полягає у не розгляді ним рапортів позивача від 07.11.2025 та від 26.11.2025 про направлення позивача на лікування у зв`язку з необхідністю стаціонарного лікування через значне погіршення стану здоров`я або на проходження ВЛК.

4. Нормативно-правове регулювання спірних правовідносин та висновки суду.

Встановивши наведені вище фактичні обставини справи та відповідні їм спірні правовідносини, суд вважає, що до спірних правовідносин за наведених фактичних обставин справи підлягають застосуванню такі норми права і висновки Верховного суду про їх застосування.

За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розділом ІІ Конституції України передбачені основоположні права, свободи та обов`язки людини і громадянина. Зокрема, статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно з пунктом 20 частини 1 статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Відповідно до статті 1 Закону України від 21.10.1993 №3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі - Закон №3543-XII) мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано. Особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Статтею 1 Закону України "Про оборону України" від 06.12.1991 року №1932-XII (далі - Закон №1932-XII), передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався і на момент розгляду цієї справи строк дії воєнного стану в Україні є вкотре продовженим та чинним.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносин у цій галузі, визначено Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII, (далі Закон №2011-XII).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону №2011-ХІІ турбота про збереження та зміцнення здоров`я військовослужбовців - обов`язок командирів (начальників). На них покладається забезпечення вимог безпеки при проведенні навчань, інших заходів бойової підготовки, під час експлуатації озброєння і військової техніки, проведення робіт та виконання інших обов`язків військової служби.

Згідно з ч. 9 ст. 1 Закону України від 25.03.1992 року №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон №2232-XII) щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до ч. 13 ст. 2 Закону №2232-XII громадяни України, які перебувають на військовому обліку, направляються для підготовки до військової служби, особи, які призиваються, направляються або приймаються на військову службу, приймаються на службу у військовому резерві, та військовозобов`язані, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями та іншими спеціальностями в Службі безпеки України під час проведення мобілізації, проходять обов`язковий медичний огляд, крім випадків, передбачених цим Законом. Порядок проведення медичного огляду затверджується відповідно Міністерством оборони України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, Службою безпеки України, Службою зовнішньої розвідки України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я. Перелік військово-облікових спеціальностей затверджується Міністерством оборони України, а інших спеціальностей в Службі безпеки України - Головою Служби безпеки України.

Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 затверджено «Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» (далі - Положення №402), відповідно до пункту 1.2 розділу І якого військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби, служби у військовому резерві військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза - це:

медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців, які проходять базову військову службу); військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби;

визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ;

встановлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.

Основними завданнями військово-лікарської експертизи згідно з п. 1.3 Розділу І Положення №402 є:

добір громадян України, придатних за станом здоров`я до військової служби, для укомплектування Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України;

аналіз результатів медичного огляду та розробка заходів щодо комплектування Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України особовим складом, придатним до військової служби за станом здоров`я;

контроль за організацією і станом лікувально-оздоровчої роботи серед призовників, аналіз результатів і розроблення пропозицій із удосконалення цієї роботи;

контроль за організацією, проведенням і результатами лікувально-діагностичної роботи у закладах охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України, закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності (далі - заклади охорони здоров`я (установи) та медичних підрозділах військових частин, що стосується військово-лікарської експертизи;

надання методичної та практичної допомоги з питань військово-лікарської експертизи військово-лікарським комісіям, закладам охорони здоров`я (установам);

визначення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, які призвані на збори, у осіб, звільнених із військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть;

розроблення спільно з головними медичними спеціалістами Міністерства охорони здоров`я України (далі - МОЗ України) і Міністерства оборони України вимог щодо стану здоров`я призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, військовослужбовців, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, резервістів для найдоцільнішого використання їх на військовій службі;

визначення ступеня придатності військовослужбовців до військової служби у зв`язку з їх звільненням;

проведення наукової роботи з питань військово-лікарської експертизи;

підготовка кадрів для військово-лікарських комісій;

формування висновку про необхідність забезпечення особи з обмеженнями повсякденного функціонування допоміжними засобами реабілітації (технічними та іншими засобами реабілітації) за формою, наведеною в додатку до Порядку забезпечення допоміжними засобами реабілітації (технічними та іншими засобами реабілітації) або з інвалідністю, дітей з інвалідністю та інших окремих категорій населення і виплати грошової компенсації вартості за самостійно придбані такі засоби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2012 року № 321.

Для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) (пункт 2.1 розділу І Положення №402).

У ході судового розгляду справи сторонами визнано у їх заявах по суті спору і з наявних у матеріалах справи документів суд встановив, що станом на день виникнення спірних правовідносин позивач є військовослужбовцем, що проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , а тому медичний огляд його як військовослужбовця регламентується положеннями глави 6 розділу ІI Положення №402.

У пункті 6.1. глави 6 розділу ІІ Положення №402 вказано, що направлення на медичний огляд військовослужбовців проводиться: прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, штатних ВЛК, керівниками ТЦК та СП, начальниками (керівниками) закладів охорони здоров`я за місцем лікування, органів військового управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, органами прокуратури, слідчим, судом у порядку та з метою, визначеними цим Положенням.

Прямі начальники від командира окремої частини, йому рівних та вище мають право направляти підпорядкованих військовослужбовців на медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби виключно за рекомендацією лікаря закладу охорони здоров`я (установи), у разі виявлення у військовослужбовця під час обстеження або лікування захворювань, наслідків травми (поранення, контузії, каліцтва), що можуть зумовлювати непридатність до військової служби.

Також направлення військовослужбовців на медичний огляд ВЛК прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище проводиться у випадках, визначених Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153, та Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністра оборони України від 10 квітня 2009 року № 170, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 травня 2009 року за № 438/16454.

Відповідно до п. 6.2. Глави 6 розділу ІІ Положення №402 на військовосліжбовців, які направляються на медичний огляд ВЛК, подаються:

направлення із зазначенням військового звання, прізвища, ім`я та по батькові, дати народження, місяця та року призову (прийняття) на військову службу, ТЦК та СП, яким призваний у Збройні Сили України (колишнього СРСР), попереднього діагнозу та мети огляду (направлення на огляд може бути підписане начальником штабу (від начальника штабу полку та вище) або начальником кадрового органу (від начальника управління роботи з особовим складом об`єднання та вище) із посиланням на рішення відповідного командира (начальника). Зразок направлення наведено в додатку 15. Направлення на медичний огляд ВЛК, видане військовослужбовцю, обов`язкове до виконання;

медична книжка;

посвідчення особи (військовий квиток);

фотокартка 3 х 4 см без головного убору - при амбулаторному огляді;

службова характеристика для проведення медичного огляду військово-лікарською комісією (зразок заповнення якої наведено в додатку 16). У тексті характеристики наводиться інформація щодо освіти військовослужбовця, який ВВНЗ і коли закінчив, навчання в інших навчальних закладах, у тому числі закордонних, особливостей проходження військової служби, служби за кордоном, у складі національного персоналу, національного контингенту, військових місіях, участі у бойових діях тощо, обов`язково зазначається думка командування військової частини щодо фізичного стану, фактичної працездатності військовослужбовця, виконання ним своїх службових обов`язків за станом здоров`я та можливість подальшого проходження ним військової служби на займаній посаді, призначення на посаду з меншим обсягом обов`язків, на нижчу посаду тощо;

медична характеристика (у медичній характеристиці обов`язково зазначають інформацію про захворюваність військовослужбовця, результати медичних оглядів ВЛК (при вступі у ВВНЗ, відрядженні за кордон, у миротворчі місії, під час служби у спецспорудах тощо), втрату працездатності за станом здоров`я за останні три роки та думку начальника медичної служби військової частини щодо можливості подальшого проходження військовослужбовцем військової служби на займаній посаді за станом здоров`я).

Службова та медична характеристики обов`язково надаються у мирний час у разі направлення військовослужбовця на медичний огляд командиром військової частини за місцем проходження ним військової служби, та в особливий період - у випадках повторного направлення військовослужбовця на медичний огляд командиром військової частини з метою визначення ступеню придатності до військової служби протягом 12 місяців з дня закінчення попереднього медичного огляду, а також у випадках направлення на медичний огляд військовослужбовців із захворюваннями психіки та поведінки. В інших випадках надання службової та медичної характеристик не обов`язкове.

Крім зазначеного вище, на осіб, які направляються на огляд з приводу поранень, травм, контузій, каліцтв, одержаних у період проходження ними військової служби надаються оригінал або належним чином засвідчена копія довідки про обставини одержання травми (поранення, контузії, каліцтва); на військовослужбовців - учасників бойових дій, миротворчих місій, ліквідації наслідків аварії на ядерних об`єктах, розмінування об`єктів народного господарства надаються відповідні посвідчення, витяги із особових справ, інші довідкові матеріали (допускається надання ксерокопій указаних документів, завірених відповідними посадовими особами та гербовою печаткою військової частини (закладу)).

В свою чергу згідно пунктом 6.4. Положення №402 у разі виявлення під час обстеження або лікування у закладі охорони здоров`я (установі) у військовослужбовця захворювання, наслідків травми (поранення, контузії, каліцтва), які зумовлюють непридатність до військової служби, ці особи направляються на медичний огляд для встановлення ступеня придатності до військової служби за рішенням начальника (керівника) закладу охорони здоров`я (установи) на підставі подання начальника (керівника) лікувального відділення, в якому обстежується (лікується) військовослужбовець, про що робиться запис у медичній карті стаціонарного (амбулаторного) хворого (медичній книжці), який завіряється підписом начальника (керівника) закладу охорони здоров`я (установи).

Згідно з пунктом 6.6. Положення №402 військовослужбовці оглядаються ВЛК у закладах охорони здоров`я (установах) за територіальним принципом або за місцем лікування, навчання, перебування у відрядженні, за місцем проведення відпустки.

Пунтом 6.9. Положення №402 встановлено, що медичний огляд військовослужбовців, які отримали захворювання, травми (поранення, каліцтва, контузії), з метою визначення ступеня придатності до військової служби проводиться при визначеному лікарсько-експертному наслідку (результаті) захворювання, травми (поранення, каліцтва, контузії).

Визначений наслідок (результат) захворювання, поранення, травми, контузії, каліцтва - це такий стан здоров`я, коли результати обстеження та лікування дають підстави ВЛК (ЛЛК) винести постанову про ступінь придатності до військової служби (служби за військовою спеціальністю), а подальше лікування не призведе до відновлення придатності до військової служби.

За змістом приписів пункту 6.11. Положення №402 у разі коли є незаперечні дані, що здатність до проходження військової служби за станом здоров`я не відновиться, постанова ВЛК про потребу військовослужбовців у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) не приймається, а вирішується питання про придатність їх до військової служби.

Під час дії особливого періоду військовослужбовцям, які амбулаторно чи стаціонарно пройшли медичний огляд ВЛК, за результатами медичного огляду визнані непридатними до військової служби або непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців, та виписуються із закладу охорони здоров`я (установи) до оформлення ВЛК свідоцтва про хворобу, яке є підставою для оформлення документів про звільнення військовослужбовця з військової служби, у день виписки (закінчення медичного огляду ВЛК) видається довідка ВЛК з постановою «Потребує звільнення від виконання службових обов`язків на _____ календарних днів». У постанові ВЛК зазначається строк, необхідний для оформлення та затвердження свідоцтва про хворобу, але не більше 30 календарних днів з дня закінчення медичного огляду.

У мирний час та під час дії особливого періоду, у разі коли військовослужбовці визнані непридатними до військової служби або непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців і в період оформлення звільнення з військової служби не можуть за станом здоров`я виконувати службові обов`язки, ВЛК одночасно з постановою про непридатність приймає постанову «Потребує звільнення від виконання службових обов`язків за станом здоров`я на строк, необхідний для оформлення звільнення, але не більше 30 календарних днів з дня закінчення медичного огляду (п.6.17. Положення №402).

Отже, з огляду на норми спеціального законодавства, що регламентує порядок здійснення медичного огляду військовослужбовців, направлення на медичний огляд здійснюється прямим начальником від командира військової частини, в якій такий військовослужбовець проходить військову службу.

Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення №1153).

Відповідно до пункту 240 Положення №1153 військовослужбовці, які визнані непридатними до військової служби за станом здоров`я, підлягають звільненню з військової служби за станом здоров`я, крім військовослужбовців, визнаних військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби за станом здоров`я за наслідками захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час виконання обов`язків військової служби, що призвело до встановлення їм інвалідності, часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (за винятком розумових, сенсорних, психологічних вад та інших захворювань, визначених Міністерством оборони України), які виявили бажання проходити військову службу та стосовно яких прийнято рішення про залишення на військовій службі за контрактом. Військовослужбовці, які були визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби за станом здоров`я за наслідками захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час виконання обов`язків військової служби, що призвело до встановлення їм інвалідності, часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, та яким згідно з прийнятими рішеннями дозволено проходити військову службу за контрактом на визначених посадах, можуть бути звільнені з військової служби до закінчення строку контракту в порядку, визначеному пунктом 35 цього Положення.

Після отримання військовою частиною відповідного висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність військовослужбовця до військової служби за станом здоров`я документи про його звільнення з військової служби оформлюються та надсилаються посадовій особі, яка видає наказ про звільнення негайно.

Відповідно до норм Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" від 24.03.1999 № 548-XIV (далі - Статут внутрішньої служби Збройних Сил України), яким керуються всі військові частини, кораблі, управління, штаби, організації, установи і військові навчальні заклади Збройних Сил України, встановлено, що про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо) (стаття12 розділу 1 частини 1 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України).

Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника (стаття 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України).

Водночас загальні вимоги до документування управлінської інформації та організації роботи з документами, створеними в паперовій та електронній формі в Апараті Головнокомандувача Збройних Сил України, Генеральному штабі Збройних Сил України, командуваннях видів, родів військ (сил) Збройних Сил України, органах військового управління, штабах угруповань військ (сил), військових частинах (установах) Збройних Сил України (далі – військові частини, установи), включаючи їх підготовку, реєстрацію, облік, зберігання і контроль за виконанням встановлено Інструкцією з діловодства у Збройних Силах України, затвердженою наказом Головнокомандувача Збройних Сил України 31 січня 2024 №40.

Так пунктом 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України визначено, що одним з видів документів, які створюються у Збройних Силах України, це рапорт (заява) письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.

Механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України (далі - Міноборони), Збройних Силах України (далі - Збройні Сили) та Державній спеціальній службі транспорту визначено Порядком організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затвердженим наказом Міністерства оборони України 06 серпня 2024 року № 531 (далі – Понядок №531).

Згідно з п. 1 розділу ІІ Порядку №531 рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах. Військовослужбовець має право усно рапортувати за допомогою технічних засобів комунікації.

Особливості подання та розгляду рапортів у паперовій формі визначені Розділом ІІІ Порядку №531.

Відповідно до п. 1. Розділу ІІІ Порядку №531 у паперовому рапорті військовослужбовець вказує: найменування посади командира (начальника), якому адресується рапорт; заголовок «Рапорт»; суть порушеного питання; перелік доданих до рапорту документів або їх копій (за потреби); найменування займаної посади; військове звання, власне ім`я та прізвище; дату; особистий підпис.

Командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції.

Резолюція повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку. (п. 2. Розділу ІІІ Порядку №531).

Пунктом 2 Розділу ІІІ Порядку №531 встановлено, що командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції. Резолюція повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку.

Відповідно до п. 3. Розділу ІІІ Порядку №531 непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту.

Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою.

Якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, безпосередній або прямий командир (начальник) військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті (п.4 Розділу ІІІ Порядку №531).

Усі рапорти, які потребують розгляду (прийняття рішення) командиром військової частини, попередньо обов`язково реєструються службою діловодства (п. 6. Розділу ІІІ Порядку №531).

Початок перебігу строку розгляду паперового рапорту розпочинається із часу подання рапорту, а не часу його реєстрації в службі діловодства.

Часом подання паперового рапорту є дата передачі рапорту на погодження безпосередньому командиру (начальнику) військовослужбовця, а у разі відмови в розгляді рапорту безпосереднім командиром (начальником) - дата передачі рапорту прямому командиру (начальнику), з урахуванням вимог пункту 1 цього розділу.

У разі направлення рапорту засобами поштового зв`язку часом подання рапорту є дата надходження рапорту до поштового відділення за місцем знаходження відповідного підрозділу (п. 8. Розділу ІІІ Порядку №531).

Згідно з приписами п. 9 розділу III Порядку №531 розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється:

1) невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов`язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров`я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин;

2) у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту.

З наявних у матеріалах справи доказів суд встановив, що 07.11.2025 позивач звернувся до командира НОМЕР_1 з рапортом про направлення його на лікування у зв`язку з необхідністю стаціонарного лікування через значне погіршення стану здоров`я, до якого долучив: копію консультаційного висновку спеціаліста №25305 від 06.11.2025; копію виписного епікризу №432 КП «Корецька обласна лікарня відновного лікування» Рівненської обласної ради; довідку №1149 про тимчасову непрацездатність КП «Корецька обласна лікарня відновного лікування» Рівненської обласної ради; копію всіх сторінок військового квитка НОМЕР_3 .

Даний рапорт було доставлено та отримано відповідачем 10.11.2025, що підтверджується копією картки реєстрації вихідного документа 1333/6739 від 10.11.2025.

Також 26.11.2025 позивач повторно звернувся до військової частини НОМЕР_1 із рапортом про направлення його на проходження ВЛК у зв`язку із значним погіршенням здоров`я. До вказаного рапорту позивач долучив: копію консультаційного висновку спеціаліста №25305 від 06.11.2025; копію виписного епікризу №432 КП «Корецька обласна лікарня відновного лікування» Рівненської обласної ради; довідку №1149 про тимчасову непрацездатність КП «Корецька обласна лікарня відновного лікування» Рівненської обласної ради; копію всіх сторінок військового квитка НОМЕР_3 .

Даний рапорт було доставлено та отримано відповідачем 28.11.2025, що підтверджується копією картки реєстрації вихідного документа 1333/7315 від 28.11.2025.

Суд вважає, що оскільки рапорт є по суті письмовим зверненням військовослужбовця до керівництва військової частини, то до спірних правовідносин також застосовуються норми Інструкції про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 28.12.2016 №735 (далі – Інструкція №735).

Так за змістом приписів п. 6 Розділу ІІІ Інструкції №735 звернення вважається вирішеним, якщо розглянуто всі поставлені в ньому питання, прийнято обґрунтоване рішення та вжито потрібних заходів щодо його виконання і заявника повідомлено про результати розгляду звернення і прийняте рішення.

Відповідь за результатами розгляду звернення обов`язково дається тим органом військового управління, військовою частиною, які його отримали і до компетенції яких входить розв`язання порушених у зверненні питань, за підписом керівників або осіб, яким право ставити підпис надано відповідним керівником органу військового управління, командиром військової частини (п.7 Розділу ІІІ Інструкції №735).

Рішення про відмову в задоволенні вимог або прохань, викладених у зверненні, доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на чинне законодавство і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення. При цьому вказуються заходи, які вживались органом військового управління, військовою частиною для перевірки цього звернення. Якщо давалася усна відповідь, то складається відповідна довідка, яка додається до матеріалів перевірки звернення (п.8 Розділу ІІІ Інструкції №735).

5. Висновки суду по суті спору та позовних вимог.

Враховуючи встановлені судом у цій справі і описані вище фактичні обставини, відповідні їм правовідносини, застосовані до них судом норми права і висновки Верховного суду про їх застосування, суд дійшов до наступних висновків по суті спору та позовних вимог.

В матеріалах справи відсутні докази фактичного розгляду командуванням військової частини НОМЕР_1 у встановлений п. 9 розділу III Порядку №531 строк рапортів позивача від 07.11.2025 про направлення позивача на лікування у зв`язку з необхідністю стаціонарного лікування через значне погіршення стану здоров`я або на проходження ВЛК та від 26.11.2025 про направлення позивача на проходження ним військово-лікарської комісії. Також у матеріалах справи відсутнє будь-яке рішення відповідача про задоволення або рішення про відмову в задоволенні вимог рапортів позивача від 07.11.2025 та від 26.11.2025, в письмовій формі з посиланням на правову норму Закону і викладенням мотивів відмови та роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Такий висновок суду ґрунтується на тому, що дані рапорти були отримані та зареєстровані у відповідача, що підтверджується копіями карток реєстрації вихідного документа №1333/6739 від 10.11.2025 та №1333/7315 від 28.11.2025, а також доданими відповідачем до матеріалів справи копіями рапортів позивача від 07.11.2025 та від 26.11.2025 з реєстраційними номерами у військовій частині НОМЕР_1 : №12238/ВЛК від 10.11.2025 та №15690 від 28.11.2025.

Однак, матеріали судової справи не містять жодної відповіді військової частини НОМЕР_1 для позивача, які б підтверджували факт розгляду і вирішення по суті відповідачем рапорту від 07.11.2025 про направлення позивача на лікування у зв`язку з необхідністю стаціонарного лікування через значне погіршення стану здоров`я або на проходження ВЛК та рапорту від 26.11.2025 про направлення позивача на проходження військово-лікарської комісії.

Відтак ненадання військовою частиною НОМЕР_1 позивачу відповідного рішення за результатами розгляду його рапортів від 07.11.2025 та від 26.11.2025 у встановлені строки свідчить про протиправну бездіяльність командування військовї частини НОМЕР_1 .

Щодо тверджень відповідача про те, що, безпідставна відсутність позивача на військовій службі з 06.11.2025 по теперішній час порушує порядок направлення на проходження військово-лікарської комісії щодо встановлення придатності для подальшого проходження військової служби, суд зазначає наступне.

Згідно з абз. 1 п. 144-1 Положення №1153/2008 для військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, дезертирував із Збройних Сил України або добровільно здався в полон, військова служба призупиняється відповідно до частини другої статті 24 Закону №2232-ХІІ.

Відповідно до ч.2 статті 24 Закону №2232-ХІІ (у редакції чинній на момент скоєння СЗЧ) військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством. Під час дії воєнного стану військова служба для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби чи дезертирували, не призупиняється.

Із доданого до матеріалів справи наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №320 від 08.11.2025 встановлено, що позивач вважається таким, що самовільно залишив частину з 06.11.2025, йому призупинено виплату грошового забезпечення з 06.11.2025, а згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 «Про завершення проведення службового розслідування по факту самовільного залишення військової частини сержантом ОСОБА_1 » №8608/кп від 17.11.2025 позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності після повернення до розташування підрозділу за клопотанням командира 1 гірсько-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 та прийнято рішення не зараховувати позивачу до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії; не здійснювати позивачу продовольче, речове, виплату грошового та інших видів забезпечення; вважати, що пільги і соціальні гарантії, встановлені законодавстмом на останнього не поширюється; щомісячну премію за листопад місяць 2025 позивачу не виплачувати; до наказу про виплату додаткової винагороди за листопад місяць 2025, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 окрім випадків, передбачених абзацом 10 пункту 15 розділу 34 цього ж Порядку не включати.

Однак, вказані обставини не спростовують правових підстав заявленого позову та не спростовують наявності факту бездіяльності командування військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапортів позивача від 07.11.2025 про направлення позивача на лікування у зв`язку з необхідністю стаціонарного лікування через значне погіршення стану здоров`я або на проходження ВЛК та від 26.11.2025 про направлення позивача на проходження військово-лікарської комісії.

Суд відхиляє доводи відповідача, що при фізичній відсутності позивача у військовій частині НОМЕР_1 взагалі відсутня можливість вжити заходів та скерувати позивача хоч на лікування, хоч на проходження ВЛК, оскільки такі вимоги не передбачені чинним законодавством. Ані стаття 24 Закону №2232-ХІІ, ані Положення №402 не містять заборони командиру військової частини вирішувати питання про направлення військовослужбовця на лікування чи проходження ВЛК за фізичної відсутності військовослужбовця у військовій частині.

Суд також відхиляє твердження відповідача про те, що у консультаційному висновку від 06.11.2025 №25205 відсутня рекомендація лікаря закладу охорони здоров`я (установи) про проходження медичного огляду ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби. Оскільки судом встановлено, що консультаційний висновок від 06.11.2025 №25205 містить щодо позивача і рекомендацію «госпіталізувати на стаціонарне лікування у в/ч НОМЕР_2 » (п.1 рекомендацій), і рекомендацію «в подальшому спрямувати на ВЛК з метою визначення придатності до в/с» (п. 2 рекомендацій).

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо не розгляду рапортів позивача від 07 листопада 2025 року та від 26 листопада 2025 року про направлення на лікування або проходження військово-лікарської комісії.

Положеннями статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У справі «East/West Alliance Limited» проти України» (№ 19336/04) Суд вказує, що дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією «небезпідставної скарги» та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов`язання за цим положенням. Межі обов`язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Polandа № 30210/96).

З огляду на викладене, враховуючи, що під час судового розгляду справи підтвердилось допущення ВЧ НОМЕР_1 протиправної бездіяльності, яка полягає у не розгляді рапортів позивача від 07.11.2025 та від 26.11.2025, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права буде зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 розглянути рапорти позивача від 07.11.2025 та від 26.11.2025.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи наведене та оцінюючи надані учасниками справи докази в сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних у повному обсязі.

6.Розподіл судових витрат.

Приписами пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" позивача (як військовослужбовця у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків) звільнено від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, то ж позивач при зверненні до суду із позовною заявою судовий збір не сплачував, і крім того він не подав до суду доказів понесення ним будь-яких інших судових витрат. А тому у суду відсутні передбачені законом підстави для стягнення на користь позивача судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій – задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нерозгляду рапортів ОСОБА_1 від 07.11.2026 про направлення його на лікування у зв`язку з необхідністю стаціонарного лікування через значне погіршення стану здоров`я або на проходження військово-лікарської комісії та від 26.11.2025 про направлення ОСОБА_1 на проходження військово-лікарської комісії для визначення стану здоров`я щодо подальшої придатності до проходження військової служби.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути по суті рапорти ОСОБА_1 від 07.11.2026 про направлення його на лікування у зв`язку з необхідністю стаціонарного лікування через значне погіршення стану здоров`я або на проходження військово-лікарської комісії та від 26.11.2025 про направлення ОСОБА_1 на проходження військово-лікарської комісії для визначення стану здоров`я щодо подальшої придатності до проходження військової служби.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_6 );

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_7 ).

Суддя Олександр МАКСИМЧУК