Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №460/9597/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

17 вересня 2026 року м. Рівне№460/9597/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доІНФОРМАЦІЯ_1 Військової частина НОМЕР_1

про визнання протиправним та скасування наказу, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) від 02.05.2026 № 2174; визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.05.2026 №122 в частині зарахування до списків особового складу військової частини; визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 15.05.2026 №135 в частині, про зобов`язання звільнити з займаної посади і зарахувати у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 з 15.05.2026; про зобов`язання командира військової частини НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення з військової служби за призовом під час мобілізації та виключити зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Ухвалою від 04.06.2026 відкрито провадження у справі №460/9597/26. Розгляд справи вирішено проводити у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.

Згідно з позовною заявою, вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються на тому, що на момент призову на військову службу під час мобілізації він мав чинну відстрочку, оформлену відповідно до пункту 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Водночас наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 02.05.2026 №2174 позивача призвано на військову службу під час мобілізації та направлено до військової частини НОМЕР_1 , а наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 02.05.2026 №122 зараховано до списків особового складу частини та призначено на відповідну посаду. В подальшому наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 15.05.2026 №135 позивача звільнено із займаної посади та зараховано у розпорядження командира військової частини. Позивач стверджує, що фактично до військової частини НОМЕР_1 не прибував, а про його мобілізацію дізнався з відомостей застосунку «Резерв+». З огляду на наявність на момент призову чинної відстрочки та зазначені обставини зарахування до списків особового складу військової частини позивач вважає оскаржувані накази протиправними та звернувся до суду з цим позовом.

Відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 , подав до суду відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні, зазначивши, що на момент призову позивача на військову службу чинна відстрочка у нього була відсутня, оскільки раніше надана відстрочка у зв`язку з утриманням трьох і більше дітей діяла до 02.02.2026, а автоматично оформлена через застосунок «Резерв+» відстрочка за пунктом 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» була скасована 21.04.2026 у зв`язку з виявленням відсутності законних підстав для її надання. Вказав, що після перевірки військово-облікових даних позивача, взяття його на військовий облік та проходження військово-лікарської комісії, якою його визнано придатним до військової служби, наказом від 02.05.2026 №2174 позивача правомірно призвано на військову службу під час мобілізації та направлено до військової частини НОМЕР_1 . Вважає, що процедура призову позивача проведена відповідно до вимог чинного законодавства, а доводи про наявність у нього на дату призову чинної відстрочки не підтверджені належними доказами, у зв`язку із чим підстави для скасування оскаржуваного наказу відсутні.

Відповідач, військова частина НОМЕР_1 , подав до суду відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні. В обґрунтування заперечень зазначив, що позивача на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 02.05.2026 №2174 призвано на військову службу під час мобілізації та направлено до військової частини НОМЕР_1 , після чого наказом командира військової частини від 02.05.2026 №122 зараховано до списків особового складу та призначено на посаду, у зв`язку із чим наказ про призов був реалізований та вичерпав свою дію. Відповідач також зазначив, що з 04.05.2026 позивач самовільно залишив місце служби, за цим фактом проведено службове розслідування, а наказом від 15.05.2026 №135 його звільнено із займаної посади та зараховано у розпорядження командира військової частини. При цьому відповідач вказав, що звільнення з військової служби здійснюється лише з визначених законом підстав та у встановленому порядку, тоді як позивач із відповідним рапортом про звільнення за сімейними обставинами не звертався. З огляду на наведене вважає оскаржувані накази правомірними, а позовні вимоги - необґрунтованими.

Розглянувши заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є багатодітним батьком, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 . Від шлюбу з ОСОБА_2 позивач має дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується відповідними свідоцтвами про народження. Також позивач має малолітню дитину ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 .

Як вбачається з електронного військово-облікового документа, сформованого у застосунку «Резерв+» 08.02.2026 о 01:29, позивачу було оформлено відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації за пунктом 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», строк дії якої зазначено до завершення мобілізації.

З матеріалів справи вбачається, що 01.05.2026 позивача було доставлено працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно з відзивом, під час перебування у територіальному центрі позивач пройшов військово-лікарську комісію, за результатами якої визнаний придатним до військової служби у військових частинах забезпечення, територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, військових навчальних закладах, навчальних центрах, медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку та охорони.

Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 02.05.2026 №2174 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» та поіменного списку №ПС/1066 від 02.05.2026 ОСОБА_1 призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та направлено до військової частини НОМЕР_1 .

Як вбачається з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.05.2026 №122, ОСОБА_1 з 02.05.2026 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення, призначено на посаду оператора відділення інформаційних систем взводу зв`язку роти бойового управління військової частини НОМЕР_1 . У наказі зазначено, що позивач прибув із ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до мобілізаційного розпорядження оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_8 » від 29.04.2026 №М61дск та з 02.05.2026 вважається таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків.

Разом з тим, позивач зазначає, що фактично до військової частини НОМЕР_1 його доставлено не було, 02.05.2026 його відпустили з ІНФОРМАЦІЯ_1 додому, а про мобілізацію він дізнався 03.05.2026 після оновлення відомостей у застосунку «Резерв+».

Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04.05.2026 №124, на підставі доповіді №28 про самовільне залишення військової частини ОСОБА_1 з 04.05.2026 йому призупинено виплату грошового забезпечення та знято з усіх видів забезпечення. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 04.05.2026 №96/А призначено службове розслідування за фактом самовільного залишення позивачем місця служби.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 15.05.2026 №135 ОСОБА_1 звільнено із займаної посади оператора відділення інформаційних систем взводу зв`язку роти бойового управління та з 15.05.2026 зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 .

Як вбачається з матеріалів справи, 04.05.2026 представник позивача звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 з адвокатським запитом щодо надання документів, які стали підставою для призову ОСОБА_1 на військову службу. Листом від 08.05.2026 №01-2/3029 у відповідь на зазначений запит надано копію наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 02.05.2026 №2174. В подальшому представником позивача отримано витяги з наказів командира військової частини НОМЕР_1 від 02.05.2026 №122 та від 15.05.2026 №135.

З урахуванням встановлених обставин позивач не погодився з його призовом на військову службу під час мобілізації за наявності оформленої відстрочки, а також із подальшим зарахуванням до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та зарахуванням у розпорядження командира цієї військової частини, у зв`язку із чим звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із положеннями ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-XII від 25.03.1992.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Частина друга цієї статті передбачає, що військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

А відповідно до частини третьої - військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

В силу вимог частини п`ятої - від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

У зв`язку з введенням Указом Президента України №65/2022 від 24.02.2022 в Україні воєнного стану, з метою запровадженням та виконанням заходів вказаного правового режиму, направлених на забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та на виконання Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» №69/2022 від 24.02.2022 здійснюється призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації.

На момент розгляду вказаної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу по мобілізації в умовах воєнного стану.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3543-XII від 21.10.1993.

У статті 1 цього Закону визначено, що мобілізація це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до частини восьмої статті 4 Закону №3543-ХІІ, з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій. На час особливого періоду дія будь-яких прийнятих до настання цього періоду нормативно-правових актів, що передбачають скорочення чисельності, обмеження комплектування або фінансування Збройних Сил України, інших військових формувань чи правоохоронних органів спеціального призначення, зупиняється.

В силу вимог частини п`ятої статті 22 Закону №3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.

Цей порядок визначає:

механізм реалізації повноважень та взаємодію між місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від підпорядкування і форми власності, органами військового управління, органами та підрозділами, що входять до системи поліції, та посадовими особами територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з організації проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період;

порядок оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил України, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України чи відповідного підрозділу розвідувальних органів України;

процедуру перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов`язаних та резервістів та внесення відповідних змін у військово-облікові документи;

порядок надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення;

організацію медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів;

процедури оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період;

механізм відправлення військовозобов`язаних та резервістів до місць проходження військової служби.

На виконання частини п`ятої статті 22 Закону №3543-XII Кабінетом Міністрів України прийнята постанова «Питання проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» №560 від 16.05.2024, якою затверджено: Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період та Порядок подання через центри надання адміністративних послуг із використанням засобів Єдиного державного вебпорталу електронних послуг заяв про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Зазначена постанова набрала чинності 18.05.2024 - одночасно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» №3633-IX від 11.04.2024 і станом на час виникнення спірних правовідносин діяла в редакції постанови №1364 від 24.10.2025 (застосовується з 1 листопада 2025 року) зі змінами, внесеними згідно з постановами №591 від 21.05.2024, №675 від 07.06.2024, №747 від 25.06.2024, №748 від 18.06.2024, №800 від 09.07.2024, №807 від 09.07.2024, №930 від 16.08.2024, №951 від 16.08.2024, №1130 від 01.10.2024, №1134 від 01.10.2024, №1542 від 27.12.2024, №1558 від 31.12.2024, №91 від 28.01.2025, №94 від 28.01.2025, №219 від 28.02.2025, №519 від 06.05.2025, №633 від 30.05.2025, №916 від 30.07.2025, №1057 від 27.08.2025, №1062 від 01.09.2025, №1364 від 24.10.2025, №1609 від 05.12.2025, №1644 від 10.12.2025, №1779 від 30.12.2025.

Кабінет Міністрів України прийняв постанову №560 від 16.05.2024, яка набрала чинності 18.05.2024 "Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період". Цей Порядок визначає: зокрема процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення;

У цьому Порядку у розділі "Надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення" чітко передбачено алгоритм дій ТЦК.

Відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:

голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);

члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

За наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.

У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

У разі неможливості провести перевірку у військовозобов`язаного підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів територіальний центр комплектування та соціальної підтримки повідомляє про необхідність надання відповідних підтвердних документів.

У додатку 5 до постанови КМУ №560 Переліку документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію передбачено, що жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці свідоцтво про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства військовозобов`язаного та один із документів:

-свідоцтво про реєстрацію шлюбу з матір`ю (батьком) дітей (трьох і більше) або

-рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір`ю),

-або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з тим із батьків, який є військовозобов`язаним,

- або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх вихованні,

- або рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов`язаного відповідно до положень статті 315 Цивільного процесуального кодексу України,

- а також договір про сплату аліментів на дитину.

Так, визначальною умовою для виникнення права на відстрочку за наведеною нормою є перебування на утриманні військовозобов`язаного трьох і більше дітей віком до 18 років за відсутності встановленого законом виключення щодо заборгованості зі сплати аліментів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Спір у цій справі виник у зв`язку з призовом ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 02.05.2026 №2174 та подальшим зарахуванням його до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Основним доводом позивача на обґрунтування протиправності його призову є наявність у нього права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та відображення у сформованому 08.02.2026 електронному військово-обліковому документі в застосунку «Резерв+» відомостей про наявність відстрочки до завершення мобілізації.

Вирішуючи спір, суд враховує, що статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено категорії військовозобов`язаних, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Водночас порядок перевірки підстав для надання відстрочки та її оформлення визначається Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560.

Положення Порядку №560 передбачають можливість автоматичного оформлення відстрочки за допомогою електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з іншими державними реєстрами та базами даних. Водночас така відстрочка існує за умови наявності у військовозобов`язаного відповідних законних підстав; законодавство також передбачає перевірку таких підстав за допомогою інформаційної взаємодії державних реєстрів. Зміни до Порядку №560, внесені у 2025 році, також пов`язували продовження автоматично оформленої відстрочки з наявністю законних підстав для неї.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 раніше користувався відстрочкою від призову на військову службу під час мобілізації у зв`язку з наявністю на його утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років. Востаннє така відстрочка була надана рішенням комісії для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_9 , оформленим протоколом від 18.11.2025 №53, строком до 02.02.2026. Після закінчення зазначеного строку позивач до відповідної комісії із заявою та документами щодо оформлення відстрочки не звертався.

Разом з тим, 07.02.2026 позивач за допомогою мобільного застосунку «Резерв+» сформував запит на автоматичне оформлення відстрочки, зазначивши підставою пункт 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», внаслідок чого у його електронному військово-обліковому документі було відображено відомості про надання відповідної відстрочки. Водночас, за відомостями Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, у подальшому в порядку електронної інформаційної взаємодії з іншими державними реєстрами та базами даних встановлено відсутність підстав для надання позивачу відстрочки за зазначеною ним підставою, у зв`язку із чим 21.04.2026 таку відстрочку автоматично скасовано.

Отже, сформований 08.02.2026 електронний військово-обліковий документ відображав стан облікових відомостей на момент його формування, однак сам по собі не підтверджував існування відповідної відстрочки станом на дату призову позивача - 02.05.2026, оскільки до цієї дати, а саме 21.04.2026, відомості про таку відстрочку були скасовані.

При цьому суд звертає увагу, що предметом цього спору не є правомірність скасування 21.04.2026 відстрочки позивача. Позовних вимог про визнання протиправним та скасування відповідного рішення, дії чи запису, внаслідок якого припинено дію відстрочки, позивачем не заявлено. Підстави та процедура її скасування, як самостійного владного рішення, в межах заявленого предмета позову не оскаржуються.

Відтак суд при вирішенні питання про правомірність наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_10 від 02.05.2026 №2174 оцінює обставини, які існували безпосередньо на момент його прийняття, та не вирішує питання правомірності попереднього припинення відстрочки, яке не охоплюється предметом заявлених позовних вимог.

За встановлених обставин станом на 02.05.2026 у відповідних облікових даних позивач не мав чинної оформленої відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Саме ця обставина має визначальне значення для оцінки дій ІНФОРМАЦІЯ_10 на момент прийняття оскаржуваного наказу.

Суд також враховує, що сама по собі наявність у військовозобов`язаного певних сімейних обставин не звільняє його від необхідності дотримання встановленої процедури підтвердження та оформлення відстрочки, зокрема забезпечення наявності в уповноваженого органу або відповідних державних реєстрах відомостей та документів, необхідних для встановлення права на таку відстрочку. Процедура призову за Порядком №560 включає, серед іншого, уточнення військово-облікових даних, проходження медичного огляду, перевірку підстав для надання відстрочки, документальне оформлення призову та направлення особи до місця проходження військової служби.

Таким чином, позивач, вважаючи, що після припинення раніше оформленої відстрочки у нього продовжують існувати передбачені законом підстави, які перешкоджають його призову, не був звільнений від обов`язку належним чином забезпечити підтвердження таких обставин у встановленому порядку та перевірити актуальність відомостей свого військового обліку. Наявність електронного військово-облікового документа, сформованого 08.02.2026, не могла сама по собі гарантувати незмінність відображених у ньому відомостей незалежно від подальшої зміни обставин чи результатів перевірки відповідних державних реєстрів.

Як вбачається з матеріалів справи, під час здійснення заходів оповіщення представниками поліції спільно з представниками групи оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_10 перевірено військово-облікові документи ОСОБА_1 . За даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів встановлено, що позивач підлягає призову на військову службу під час мобілізації. Після уточнення військово-облікових даних його взято на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_11 та направлено для проходження медичного огляду.

Відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 01.05.2026 №2026-0501-2028-4056-0 позивача визнано придатним до військової служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, військових навчальних закладах, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення та охорони. Рішення військово-лікарської комісії позивачем не оскаржувалося, а вимоги щодо його правомірності у цій справі не заявлені.

Ураховуючи результати медичного огляду та відсутність станом на 02.05.2026 у позивача чинної оформленої відстрочки, наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_10 від 02.05.2026 №2174 відповідно до поіменного списку №ПС/1066 від 02.05.2026 ОСОБА_1 призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та направлено до військової частини НОМЕР_1 .

Матеріалами справи не встановлено порушень ІНФОРМАЦІЯ_12 саме процедури призову позивача, які існували на момент прийняття наказу від 02.05.2026 №2174 та могли б свідчити про його протиправність. На час прийняття цього наказу відомості про чинну відстрочку позивача були відсутні, позивач пройшов медичний огляд та був визнаний придатним до військової служби з визначеними обмеженнями, після чого його призов було документально оформлено.

При цьому доводи позивача щодо наявності у нього сімейних обставин, які, на його переконання, надавали право на відстрочку, не спростовують факту відсутності чинної оформленої відстрочки на момент його призову. Фактичне існування сімейних обставин та наявність належно оформленої відстрочки на конкретну дату є взаємопов`язаними, однак не тотожними юридичними обставинами. Суд у цій справі не вирішує питання правомірності скасування відстрочки 21.04.2026, оскільки відповідні дії чи рішення не оскаржені позивачем.

За таких обставин суд не встановив правових підстав для висновку про протиправність наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 02.05.2026 №2174, а тому позовна вимога про визнання його протиправним та скасування задоволенню не підлягає.

Щодо позовних вимог, заявлених до військової частини НОМЕР_1 , суд зазначає таке.

Як вбачається з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.05.2026 №122, ОСОБА_1 , призваного на військову службу під час мобілізації та направленого до військової частини НОМЕР_1 , з 02.05.2026 зараховано до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення, призначено на посаду оператора відділення інформаційних систем взводу зв`язку роти бойового управління.

Зарахування військовослужбовців до списків особового складу військової частини здійснюється на підставі відповідних документів військового обліку та направлення, а наказ по стройовій частині є документом, яким оформлюється таке зарахування. Як зазначено у відзиві військової частини, підставою для зарахування позивача були документи, отримані у зв`язку з його призовом та направленням до військової частини НОМЕР_1 .

Оскільки судом не встановлено протиправності наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_10 від 02.05.2026 №2174 про призов позивача, відсутні підстави вважати протиправним подальше оформлення військовою частиною правовідносин щодо проходження ним військової служби лише з мотивів, наведених позивачем стосовно незаконності його мобілізації.

Крім того, саме по собі можливе існування у позивача сімейних обставин, які за умови їх належного підтвердження можуть бути підставою для відстрочки від призову або після набуття статусу військовослужбовця — для звільнення з військової служби у встановленому законом порядку, не свідчить про протиправність наказу військової частини про зарахування до списків особового складу, виданого на виконання документально оформленого призову.

Таким чином, вимога про визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02.05.2026 №122 у частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини, яка обґрунтовується позивачем протиправністю його призову, є похідною від вимоги про скасування наказу ІНФОРМАЦІЯ_10 від 02.05.2026 №2174. Оскільки підстав для задоволення основної вимоги судом не встановлено, відсутні підстави і для задоволення зазначеної похідної вимоги.

Щодо наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.05.2026 №135 судом встановлено, що наказом від 04.05.2026 №124, на підставі доповіді №28 про факт самовільного залишення військової частини, позивачу з 04.05.2026 призупинено виплату грошового забезпечення та його знято з усіх видів забезпечення. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 04.05.2026 №96/А призначено службове розслідування за фактом самовільного залишення позивачем місця служби.

В подальшому наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 15.05.2026 №135 на підставі наказу по особовому складу від 15.05.2026 №59-РС та доповіді №28 ОСОБА_1 звільнено із займаної посади та зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 з 15.05.2026. Відповідач зазначає, що станом на час подання відзиву позивач з 04.05.2026 до військової частини не з`явився та обліковувався як такий, що самовільно залишив місце служби.

Позивач не навів самостійних обставин, які б свідчили про протиправність наказу від 15.05.2026 №135 незалежно від його доводів про незаконність первинного призову на військову службу. Натомість його вимога в цій частині ґрунтується на твердженні про те, що внаслідок протиправності призову він взагалі не мав набути статусу військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 .

Оскільки суд не встановив протиправності наказу від 02.05.2026 №2174 та похідного від нього зарахування позивача до списків особового складу військової частини, наведене позивачем обґрунтування не є достатньою підставою для скасування наказу від 15.05.2026 №135. Відтак у задоволенні цієї позовної вимоги також належить відмовити.

Щодо вимоги зобов`язати командира військової частини НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби за призовом під час мобілізації та виключити його зі списків особового складу військової частини суд зазначає, що порядок припинення військової служби після набуття особою статусу військовослужбовця визначається Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України. Закон передбачає окремі підстави для звільнення військовослужбовців під час дії воєнного стану, у тому числі через визначені законом сімейні обставини.

Зокрема, стаття 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачає можливість звільнення військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, через сімейні обставини або інші поважні причини, визначені частиною дванадцятою цієї статті. До таких обставин закон відносить, за встановлених ним умов, перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років.

Водночас звільнення з військової служби за сімейними обставинами не відбувається автоматично лише внаслідок існування відповідної життєвої обставини. Для реалізації такого права військовослужбовець повинен ініціювати перед командуванням питання про звільнення та надати документи, які підтверджують відповідну законну підставу. Як вбачається з відзиву військової частини, встановлений порядок передбачає подання військовослужбовцем рапорту та документів на підтвердження підстав звільнення.

Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 звертався до командування військової частини НОМЕР_1 із рапортом про звільнення з військової служби через сімейні обставини, додавав до нього необхідні документи, а командування військової частини відмовило йому у звільненні або іншим чином порушило його право на розгляд такого рапорту.

Натомість, заявлена позивачем вимога про зобов`язання командира військової частини звільнити його з військової служби ґрунтується передусім на твердженні про незаконність самого призову. Однак, як уже встановлено судом, підстав для визнання протиправним наказу про призов від 02.05.2026 №2174 у межах заявленого предмета спору немає.

Суд наголошує, що право на відстрочку від призову та право військовослужбовця на звільнення з військової служби є різними за своїм змістом та порядком реалізації правовими механізмами. Після призову особи та набуття нею статусу військовослужбовця питання припинення військової служби вирішується за підставами та процедурою, встановленими законодавством для звільнення з військової служби.

При цьому відмова у задоволенні позову в цій справі не позбавляє ОСОБА_1 права, за наявності дійсних та передбачених законом сімейних обставин, звернутися до командування військової частини НОМЕР_1 з відповідним рапортом про звільнення з військової служби, додавши належні документи на підтвердження відповідної підстави. У разі прийняття за результатами такого звернення рішення, з яким позивач не погоджуватиметься, або допущення бездіяльності щодо його розгляду він не позбавлений права на захист своїх прав у встановленому законом порядку.

Таким чином, досліджені судом докази у їх сукупності свідчать, що станом на дату прийняття наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 02.05.2026 №2174 чинна оформлена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації у позивача була відсутня. Відомості про автоматично оформлену у лютому 2026 року відстрочку були скасовані 21.04.2026, а правомірність такого скасування позивачем у межах цієї справи не оскаржується та предметом судового розгляду не є. При цьому позивач не був звільнений від необхідності контролювати актуальність своїх військово-облікових даних та належним чином підтвердити й оформити відстрочку за наявності відповідних законних підстав. На час призову ІНФОРМАЦІЯ_12 виходив із наявних у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про відсутність чинної відстрочки, позивач пройшов військово-лікарську комісію та був визнаний придатним до військової служби, а порушень установленої процедури призову, які б зумовлювали протиправність оскаржуваного наказу, матеріалами справи не підтверджено.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 02.05.2026 №2174.

Оскільки позовні вимоги про визнання протиправними та скасування наказів командира військової частини НОМЕР_1 від 02.05.2026 №122 у частині зарахування позивача до списків особового складу та від 15.05.2026 №135 у частині звільнення його із займаної посади і зарахування у розпорядження командира військової частини, а також про зобов`язання прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби та виключення його зі списків особового складу обґрунтовані позивачем протиправністю первинного призову та є похідними від основної вимоги, підстави для їх задоволення також відсутні.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, не підтверджуються належними та допустимими доказами, у зв`язку з чим адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат, відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, не здійснюється.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_13 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) від 02.05.2026 №2174; визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.05.2026 №122 в частині зарахування до списків особового складу військової частини ОСОБА_1 ; визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 15.05.2026 №135 в частині солдата ОСОБА_1 , оператора відділення інформаційних систем взводу зв`язку роти бойового управління, звільнення із займаної посади і зарахування у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 з 15.05.2026; зобов`язання командира військової частини НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби за призовом під час мобілізації та виключити зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 17 вересня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 )

Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_5 ) Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_6 )

Суддя Н.В. Друзенко