Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №460/13405/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

17 вересня 2026 року м. Рівне№460/13405/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді К.М.Недашківської, розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинення певних дій.

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі – Позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі – Відповідач), в якому Позивач просить суд: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду 16 липня 2025 року у справі №460/9624/25 щодо нарахування ОСОБА_1 з 01.01.2026 пенсії відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виходячи з величини прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність, встановленого положеннями Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" - 2361,00 грн; визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16 липня 2025 у справі №460/9624/25 щодо нездійснення виплати ОСОБА_1 пенсії періодичними щомісячними платежами у повному розмірі, визначеному рішенням суду у справі №460/9624/25, тобто згідно із Рішенням Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(1)/2021, відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №230/96-ВР, у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком (згідно із Законом про Державний бюджет України на відповідний рік); зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні судового рішення

Стислий виклад позиції Позивача.

Позивач зазначає, що має статус особи, потерпілої від наслідків Чорнобильської катастрофи, є особою з інвалідністю ІІ групи захворювання, яке пов`язане із наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, і отримує відповідну пенсію згідно із Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". З посиланням на Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021, стверджує, що нарахування та виплату позивачу пенсії по інвалідності відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" повинне здійснюватися з розрахунку шести мінімальних пенсій за віком. Натомість відповідач протиправно цього не здійснює, чим порушує право позивача на належний соціальний захист. Просив позовні вимоги задовольнити повністю.

Стислий виклад заперечень Відповідача.

Відповідач подав відзив на позовну заяву в якому вказав, що рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16.07.2025 у справі №460/9624/25, залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.09.2025, виконано шляхом проведення перерахунку пенсії Позивача у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком із застосуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у розмірі 2361,00 грн. Вказав, що зазначеним судовим рішенням на орган Пенсійного фонду України не покладено обов`язку здійснювати у подальшому автоматичні перерахунки пенсії у зв`язку зі зміною розміру прожиткового мінімуму. На переконання Відповідача, право на перерахунок пенсії має визначатися відповідно до законодавства, чинного на момент звернення особи із відповідною заявою, а судове рішення не встановлює права на майбутні перерахунки. У зв`язку з цим Відповідач вважає відсутніми правові підстави для застосування при виконанні рішення суду з 01.01.2026 прожиткового мінімуму у розмірі 2595,00 грн та просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою суду від 24.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін – у порядку письмового провадження (стаття 263 КАС України).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до статті 229 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, особою з інвалідністю II групи внаслідок захворювання, пов`язаного з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області та отримує пенсію по інвалідності за нормами Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду у справі №460/9624/25, яке набрало законної сили, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії, передбаченої статтею 54 Закону №796-XII, у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, визначених Законом України «Про Державний бюджет України на відповідний рік», щомісячно, з урахуванням раніше виплачених коштів, починаючи з 30.11.2024, за виключенням періоду отримання пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

На виконання вказаного судового рішення Відповідач обчислив пенсію Позивача у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком у сумі 18888,00 грн, виходячи з показника 2361,00 грн.

Позивач вважає, що з 01.01.2026 при виконанні рішення у справі №460/9624/25 Відповідач мав застосувати прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, установлений Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», у розмірі 2595,00 грн, у зв`язку з чим основний розмір пенсії повинен становити 20760,00 грн (2595,00 грн x 8).

Отже, зі змісту заявлених вимог убачається, що предметом цього позову є оцінка рішень та дій Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, вчинених саме під час та на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду у справі №460/9624/25.

Вважаючи протиправними дії Відповідача щодо нарахування і виплати пенсії по інвалідності у неналежному розмірі, Позивач звернувся до суду з цим позовом.

Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу своїх дій, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території, визначені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII (далі Закон №796-XII).

Метою та завданнями Закону №796-XII є захист громадян, які постраждали внаслідок: 1) Чорнобильської катастрофи; 2) інших ядерних аварій та випробувань; 3) військових навчань із застосуванням ядерної зброї.

Відповідно до ст. 49 Закону №796-XII пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Так, суд зауважує, що відповідно до частини першої статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Згідно частини другої статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Статтею 382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, до яких належать, зокрема, зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення тощо.

Крім цього, приписами частини першої статті 383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

Верховний Суд у постанові від 22.08.2019 у справі №522/10140/17 підкреслив, що правові норми КАС України стосовно судового контролю, мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Позивач вказує на протиправні дії відповідача щодо виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20.11.2025 в адміністративній справі №460/9624/25, при цьому ініціює новий судовий спір шляхом подання позовної заяви, не звертаючись при цьому до суду першої інстанції із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Як уже зазначав суд, за своєю суттю цей спір виник у зв`язку з неналежним, на думку Позивача, виконанням Відповідачем рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20.11.2025 у справі №460/9624/25, яким Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зобов`язано здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , передбаченої статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, визначених Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік, щомісячно, з урахуванням раніше виплачених сум. Зокрема, Позивач вважає неналежним виконання зазначеного судового рішення у зв`язку з тим, що при обчисленні його пенсії з 01.01.2026 Відповідач продовжує застосовувати величину прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у розмірі 2361,00 грн, замість 2595,00 грн, установлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», унаслідок чого основний розмір пенсії визначено у сумі 18888,00 грн, тоді як Позивач вважає, що він має становити 20760,00 грн.

Відтак, той факт, що Позивач вважає суму підвищення до пенсії меншою, ніж це передбачено законодавством не свідчить про те, що між даними сторонами виник новий публічно-правовий спір.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

З огляду на наведене, суд вважає, що при розгляді позовних вимог Позивача, які фактично зводяться до невиконання окремого судового рішення в іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконання судового рішення являє собою завершальну стадію судового провадження.

Аналогічна за змістом правова позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №686/23317/13-а та від 06.02.2019 у справі №816/2016/17, а також Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №580/3376/20, від 27.04.2021 у справі №460/418/20, від 28.05.2021 у справі №540/942/20, від 02.12.2021 у справі №808/1156/18.

Зокрема, на правильність вирішення спірного питання саме у порядку подання заяви, передбаченої статтею 383 КАС України, вказав і Верховний Суд у постанові від 23.09.2020 у справі №760/3142/17, наголосивши, що оскільки набрало законної сили судове рішення з того самого фактичного предмету спору, то дії відповідача, вчинені на виконання судового рішення, не можуть бути розглянуті в окремому провадженні.

Отже, хоча Позивач у цій справі обрав спосіб захисту шляхом подання окремого позову, яким фактично просить перевірити належність виконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20.11.2025 у справі №460/9624/25, зокрема щодо обчислення з 01.01.2026 пенсії, передбаченої статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, визначених Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік, із застосуванням величини прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у розмірі 2595,00 грн, а також щодо здійснення виплати такої пенсії щомісячними платежами у повному розмірі, спірні правовідносини щодо обсягу пенсійних прав Позивача вже були вирішені судовим рішенням, яке набрало законної сили, та перейшли до стадії його виконання. Відтак питання щодо правильності застосованої Відповідачем при виконанні судового рішення розрахункової величини, повноти та порядку виплати присудженої пенсії стосується саме належності виконання рішення у справі №460/9624/25 та підлягає вирішенню в межах установлених КАС України механізмів судового контролю за виконанням судового рішення, а не шляхом повторного вирішення цих питань у новому позовному провадженні.

Відтак, якщо Позивач вважає, що рішеннями, діями чи бездіяльністю Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, вчиненими на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду у справі №460/9624/25, порушуються його права, підтверджені цим судовим рішенням, належним процесуальним способом захисту є звернення у межах справи №460/9624/25 із заявою, передбаченою статтею 383 КАС України, а не ініціювання нового позовного провадження з вимогами, спрямованими на перевірку правильності та повноти виконання рішення суду.

Вимога Позивача щодо здійснення виплати пенсії періодичними щомісячними платежами у повному розмірі стосується реалізації прямої вказівки попереднього судового рішення про щомісячну виплату пенсії у визначеному ним розмірі.

Посилання Позивача на застосування Відповідачем постанови Кабінету Міністрів України №821 від 14.07.2025, а також доводи щодо правомірності чи неправомірності встановленого нею механізму виплати не змінюють процесуальної природи спору. Такі доводи характеризують, на думку Позивача, спосіб неналежного виконання рішення у справі №460/9624/25 і тому підлягають оцінці саме в межах відповідної процедури судового контролю за виконанням цього рішення.

Вимога про зобов`язання Відповідача вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні судового рішення, також є похідною від тверджень Позивача про протиправність поведінки Відповідача саме на стадії виконання судового рішення.

Отже, в разі протиправності, на думку Позивача, вчинених відповідачем - суб`єктом владних повноважень рішень, дій чи бездіяльності на виконання рішення адміністративного суду, до адміністративного суду слід подавати відповідну заяву в порядку статті 383 КАС України, а не новий адміністративний позов із вимогами про виконання попереднього судового рішення.

Таким чином, з врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що позивачем обрано невірний спосіб захисту порушених прав.

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як наслідок, у задоволенні позову належить відмовити повністю.

Питання щодо розподілу судових витрат у порядку статті 139 КАС України не підлягає вирішенню, оскільки Позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинення певних дій – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.,

Повний текст рішення складений 17 вересня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)

Суддя К.М. Недашківська