Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №420/21403/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/21403/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 за результатом якого позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) грошового забезпечення за період з 31.05.2023 по 20.12.2024, а також виплачених за вказаний період: матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги для оздоровлення, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) грошове забезпечення за період з 31.05.2023 по 20.12.2024, а також виплачених за вказаний період: матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги для оздоровлення, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначив, що він з 31.05.2023 по 20.12.2024 проходив військову службу на посаді викладача циклової комісії загальновійськових дисциплін навчального батальйону резерву сержантського складу НОМЕР_3 навального центру КМП ВМС ЗСУ (військова частина НОМЕР_1 ). При цьому відповідач, починаючи з 31.05.2023 розраховував грошове забезпечення позивача із застосуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01.01.2018, в той час як мав застосовувати в якості розрахункової величини - розмір прожиткового мінімуму встановлений для працездатних осіб на 01 січня відповідного календарного року, оскільки постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п.6 Постанови КМУ №103, безпосередньо якою і були внесені зміни до п.4 Постанови КМУ №704 в частині застосування для визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу розміру прожиткового мінімуму встановленого законом на 01.01.2018. Відтак, за твердженнями позивача, з 29.01.2020 діє редакція Постанови КМУ №704, яка діяла до зазначених змін та передбачала, що для визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений законом на 01 січня відповідного календарного року. Крім того, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року по справі № 320/29450/24, яке набрало законної сили 18.06.2025 року, було визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови КМУ від 12.05.2023 року №481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови №704. Крім того позивач зауважує, що рішенням Конституційного Суду України від 11.10.2005 №8-рп/2005 зазначено, що звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. З наведеного вбачається, що положення пункту 4 Постанови №704 підлягають застосуванню у спірних правовідносинах у первинній редакції. Також Позивач вважає, що нарахування та виплата позивачу перерахованого грошового забезпечення має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44. Не погоджуючись із вищезазначеними діями відповідача, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Ухвалою суду від 20 липня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (ст.262 КАС України).

Відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому вважаючи позовні вимоги необґрунтованими, просить відмовити у задоволенні позову та вказує, що 12.05.2023 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704», п. 2 якої внесено зміни до п. 4 Постанови № 704, виклавши абзац перший в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14». Пунктом 3 Постанови № 481 установлено, що видатки, пов`язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів. Отже, з дня набрання чинності Постановою № 481 (20.05.2023) Кабінетом Міністрів України замість розрахункової величини «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року» запроваджено сталу розрахункову величину для посадового окладу та окладу за військове звання 1762 грн. Таким чином, з 20.05.2023 року розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру сталої величини - 1762 грн, а не із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року. Оскільки станом на 31.05.2023 пункт 2 Постанови №481 був чинним та у передбаченому законом порядку не скасований, військова частина як суб`єкт владних повноважень зобов`язаний був керуватись цією нормою. Щодо посилань позивача на те, що Постанова №481 скасована рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24 зазначаємо наступне. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, зокрема, визнано протиправним та нечинним пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Відповідно до частини другої статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. З огляду на наведене, постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 є нечинною лише з 18.06.2025. Відтак, визнання у судовому порядку пункту 2 Постанови №481 нечинним не породжує для позивача юридичних наслідків за період з 20.05.2023 по 18.06.2025, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин відповідні положення зазначеної постанови були чинними. Також згідно Постанови Верховного суду від 16 липня 2026 року у справі №320/29450/24 адміністративне провадження № К/990/31448/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Мацедонської В.Е., суддів: Білак М.В., Мельник-Томенко Ж.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову - ОСОБА_2, про визнання дій неправомірними та зобов`язання скасувати пункт 2 Постанови № 481 про внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Кабінету Міністрів України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року (головуючий суддя Кочанова П.В., судді: Діска А.Б., Жукова Є.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року (головуючий суддя Кузьмишина О.М., судді: Карпушова О.В., Ключкович В.Ю.). Було постановлено прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову - ОСОБА_2, про визнання дій неправомірними та зобов`язання скасувати пункт 2 Постанови № 481 про внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» - відмовити. Таким чином позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Представник позивача надав до суду відповідь на відзив на позов де зазначає, що доводи, викладені в ньому, є необґрунтованими, безпідставними та такими, що суперечать нормам діючого законодавства. Пунктом 4 Постанови №704 було чітко визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року по справі №826/6453/18 за наслідками апеляційного перегляду справи було скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, треті особи: ОСОБА_2, Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України, про визнання протиправним та скасування пункту постанови і прийнято в цій частині нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, треті особи: ОСОБА_2 , Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України, про визнання протиправним та скасування пункту постанови - задоволено. Визнано протиправним та скасовано п.6постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб». У іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 року - залишено без змін. Відтак, з врахуванням ст. 265 КАС України, п.6 Постанови №103 втратив чинність з 29.01.2020 р., у зв`язку із чим відновлена дія п.4 Постанови №704 у редакції, до внесення відповідних змін до нього п.6 Постанови 103. Отже, з 29.01.2020 р. розрахунковою величиною для визначення окладів є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установлений законом на 1 січня саме відповідного календарного року, а не на 1 січня 2018 р.. При цьому порядок дій відповідача у зв`язку із втратою чинності положеннями пункту 6 Постанови №103 та змін до пункту 4 Постанови №704, не змінився. Відповідно висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 02.08.2022 у справі №440/6017/21, Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили. Водночас, згідно ст.6 Закон України від 05.10.2000 №2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти. Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2018 року - 1762,00 грн. Прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений на 01.01.2018 підлягав врахуванню у цілях обрахунку розміру грошового забезпечення військовослужбовців за 2018 - 2019 роки, що випливає з приписів Законів України про Державний бюджет на 2018 та 2019 р. відповідно. У свою чергу, Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", Закон України "Про Державний бюджет України на 2021 рік», Закон України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" , Закон України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" , Закон України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року на 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 відповідно, не містять. Отже, положення пункту 4 постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року до 01.01.2020 - набрання чинності Законом №294-IX не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили, а після указаної дати не відповідали таким. З огляду на викладене, зважаючи на те, що з 01.01.2020 положення п.4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу, зокрема ЗУ «Про Державний бюджет України на 2021 рік», із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік). Величина грошового забезпечення, в тому числі залежить і від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, як розрахункової величини для визначення посадового окладу, окладу за військовим званням, інших додаткових видів грошового забезпечення. Порівнюючи встановлений у статтях 7 Законів України про Державний бюджет України на 2018, 2021, 2022 р., 2023 р., 2024 р. розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2018 року становив - 1762,00 грн., станом на 01 січня 2021 р. - 2270,00 грн., станом на 01 січня 2022 р. - 2481,00 грн., станом на 01 січня 2023 р. - 2684,00 грн., станом на 01 січня 2024 р. - 3028,00 грн. Отже, різниця між розмірами прожиткового мінімуму встановленого на 01.01.2018 р. та встановленого на 01.01.2021 р., 01.01.2022 р., 2023 р., 2024 р. впливає на визначення розміру складових грошового забезпечення військовослужбовців.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.

ОСОБА_1 з 31.05.2023 по 20.12.2024 проходив військову службу на посаді викладача циклової комісії загальновійськових дисциплін навчального батальйону резерву сержантського складу НОМЕР_3 навального центру КМП ВМС ЗСУ (військова частина НОМЕР_1 ), згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 31.05.2023 року № 152, від 20.12.2024 року № 357.

Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.12.2024 року № 357, капітана ОСОБА_2 , викладача циклової комісії загальновійськових дисциплін начального батальну резерву сержантського складу військової частини НОМЕР_1 , призначеного наказом Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 10 грудня 2024 року № 1615 на посаду викладача кафедри вогневої підготовки Військової академії (м. Одеса), вважати таким, що справи та посаду здав і вибув до нового місця служби до Військової академії м. Одеса.

З 20 грудня 2024 року виключити зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Вислуга років на 20 грудня 2024 року становить: календарна - 11 років 08 місяців 25 днів, пільгова - 01 рік 10 місяців 01 день, загальна - 13 років 06 місяців 26 днів. Виплатити щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби за 19 тарифним розрядом - 4370 гривень на місяць в розмірі 405% місячного грошового забезпечення, надбавку за особливості проходження служби у розмірі 81,3% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років 3 01 по 20 грудня 2024 року. Виплатити індексацію з 01 по 20 грудня 2024 року. Щорічна основна відпустка за 2023 рік використана терміном 30 діб. Щорічна основна відпустка за 2024 рік використана терміном 15 діб. Грошову допомогу на оздоровлення за 2024 рік отримав. Відпустка за сімейними обставинами та з інших поважних причин в особливий період зі збереженням грошового забезпечення на підставі пункту 17, 18, статті 10-1 пункту 17 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" за 2024 рік використана терміном 10 (десять) діб з 14 лютого 2024 року по 23 лютого 2024 року. Матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік, відповідно до пункту розділу XXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, отримав. Відповідно до статті 16-2 Закону України Про відпустки", пункту 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, відповідно до пункту згідно розділу Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, відпустка як учасника бойових дій за 2023 - 2024 рік не використовувалась та не компенсувалась.

16 червня 2026 р. в інтересах позивача до Військової частини НОМЕР_1 направлено адвокатський запит вих. № 204 від 16.06.2026 р. щодо надання відповідних документів та інформації: витяги з наказів про проходження військової служби (про зарахування до списків особового складу/виключення); довідку про розмір грошового забезпечення (або особові картки, архівні відомості) за період з 29.10.2020 р. по день виключення з особового складу військової частини включно (помісячно), із зазначенням розміру основних та додаткових видів грошового забезпечення; інформацію, який розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб застосовувався при обрахуванні грошового забезпечення військовослужбовця, зокрема посадового окладу, окладу за військовим званням, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, премії та одноразових виплат, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, допомоги на оздоровлення, з 29.10.2020 р. по день виключення з особового складу військової частини.

Згідно відповіді військової частини НОМЕР_1 № 1149/5475 від 19.06.2026 року, карток особового рахунку, військовослужбовцю ОСОБА_1 не в повному обсязі нараховувалось та виплачувалось грошове забезпечення, оскільки розмір прожиткового мінімуму, який був застосований при розрахунку грошового забезпечення за період з 31.05.2023 по 20.12.2024 складав 1762 грн.

19 червня 2026 р. до військової частини НОМЕР_1 в інтересах позивача направлено заяву шляхом направлення на електронну пошту щодо здійснення перерахунку сум щомісячного грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 31.05.2023 по 20.12.2024, а також виплачених за вказаний період: матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги для оздоровлення, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з п.4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»№ 704 від 30.08.2017 р., провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.

На час подання даного адміністративного позову відповідь від військової частини не надійшла.

Позивач вважає бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати грошового забезпечення в повному обсязі протиправною та такою, що порушує гарантоване Законом право військовослужбовця на достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби.

Відповідач безпідставно не здійснив перерахунок грошового забезпечення позивача в повному обсязі за час проходження військової служби та при виключенні з особового складу частини, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Вирішуючи даний публічно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч.1-3 ст.9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі - Закон №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Частиною 4 ст.9 Закону №2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

30.08.2017 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” (далі - Постанова №704), якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років. Установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 1 до Постанови №704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 4 Постанови №704 (в первинній редакції на дату прийняття) передбачено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови №704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

21.02.2018 Кабінет Міністрів України ухвалив Постанову №103 пунктом 6 якої внесено зміни, зокрема до постанови Кабінету Міністрів України №704, пункт 4 якої викладено в такій редакції: “ 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.”.

Оцінюючи доводи сторін з урахуванням викладеного вище суд вказує, що дійсно постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб”.

Отже, з 29.01.2020 р. відповідні зміни, які були внесені до п.4 Постанови КМ України №704 втратили чинність.

Таким чином, з 29 січня 2020 року не діє норма п.6 постанови КМУ №103, якою були внесені зміни до п.4 постанови КМУ №704 стосовно того, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Окрім того суд зауважує, що Закон України від 05.10.2000 №2017-III “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” (далі - Закон №2017-III) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.

У свою чергу, базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти (ст.6 Закону №2017-III).

Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

При цьому, згідно із ч.2 ст.92 Конституції України виключно законами України встановлюються Державний бюджет України і бюджетна система України (п.1) та порядок встановлення державних стандартів (п.3).

Разом з цим, Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.

Пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 №2629-VIII “Про Державний бюджет України на 2019 рік” було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.

У свою чергу, Закон України від 14.11.2019 №294-IX “Про Державний бюджет України на 2020 рік” та в подальшому закони про бюджет на наступні роки таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року, не містять.

Тобто, положення п.4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для обчислення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року до 01.01.2020 - набрання чинності Законом №294-IX не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили, а після цієї дати не відповідали йому.

У зв`язку із вказаним, з огляду на передбачені в ч.3 ст.7 КАС України правила, а також враховуючи те, що з 01.01.2020 положення п.4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для обчислення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для розрахунку посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до правовідносин щодо перерахунку грошового забезпечення військовослужбовців починаючи з 01.01.2020, з урахуванням актуальної практики Верховного суду у справах з аналогічними правовідносинами, належало застосовувати п.4 Постанови №704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону України про державний бюджет на відповідний рік із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

Водночас, на переконання суду таке правозастосування пункту 4 постанови № 704 слід застосовувати лише щодо періоду з 01.01.2020 по 19.05.2023, оскільки 12 травня 2023 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 481 “Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704”, пунктом 2 якої внесено зміни до пункту 4 Постанови № 704, виклавши абзац перший в такій редакції: “ 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14”.

Таким чином, з дня набрання чинності Постановою № 481 (20 травня 2023 року) Кабінет Міністрів України замість розрахункової величини “прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року” запровадив сталу розрахункову величину для посадового окладу та окладу за військове звання 1762,00 грн.

Суд також приймає до уваги, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року по справі № 320/29450/25, визнано протиправним та скасовано п. 2 постанови КМУ від 12.05.2023 року № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року у справі №320/29450/24 залишено без змін.

Разом з цим, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16.07.2026, касаційну скаргу Кабінету Міністрів України задоволено. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог до Кабінету Міністрів України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову, про визнання дій неправомірними та зобов`язання скасувати пункт 2 Постанови № 481 про внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” - відмовлено.

Суд звертає увагу, що спірні у цій справі правовідносини стосуються саме перерахунку грошового забезпечення позивача за період з 31.05.2023 по 20.12.2024.

Відтак, як станом на час виникнення спірних правовідносин, так і станом на теперішній час, Постанова КМУ №481, згідно з приписами якої з 20.05.2023 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру - 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14, вважається чинною, що спростовує доводи позивача про порушення відповідачами його прав у вигляді обрахунку та виплати його грошового забезпечення за період з 31.05.2023 по 20.12.2024 виходячи із розрахункової величини – 1762 грн.

З огляду на те, що відповідач протягом спірного періоду з 31.05.2023 по 20.12.2024, за висновком суду, правильно застосовував для визначення розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням позивача величину – 1762 грн, у зв`язку із тим, що у період з 20.05.2023 діяла Постанова КМУ №481, яка станом на час виникнення спірних правовідносин, та так само і на теперішній час, з урахуванням постанови КАС ВС від 16.07.2026 року у справі № 320/29450/24, є чинною, суд доходить висновку, що основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові його види, які були виплачені позивачу протягом указаного вище спірного періоду з 31.05.2023 по 20.12.2024 обраховувались у встановлених законом розмірах, що свідчить про безпідставність вимог позивача і у цій частині.

З огляду на правомірне нарахування відповідачем грошового забезпечення позивача за період з 31.05.2023 по 20.12.2024 суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

В процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов до висновку, що відмовляючи позивачу у перерахунку грошового забезпечення за період з 20.05.2023 року по 01.10.2025 року, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, з огляду на що в задоволенні адміністративного позову належить відмовити повністю.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.5 ст.139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір" позивача звільнено від сплати судового збору.

Враховуючи звільнення позивача від сплати судового збору та відмову у задоволенні позову розподіл судових витрат у відповідності до вимог ст.139 КАС України судом не здійснюється.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 12, 77, 90, 241-246, 255, 257, 258, 262, 291, 293, 295 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправним та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя К.С. Єфіменко

.