Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №420/17493/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/17493/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року Одеський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді - Завальнюка І.В.,

при секретарі – Гоменюк Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі в порядку загального позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛЕНПОРТ ОДЕСА» до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 26.05.2026 року № 46834000702, згідно якого зменшена сума бюджетного відшкодування у розмірі 2736243,89 та застосовані штрафні санкції з цього податку у розмірі 1368121,95 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки за актом перевірки, на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, є необґрунтованими та неправомірними. Позивач наголошує на повній реальності господарських операцій із контрагентом ТОВ «ЛЕНД ФАРМ ТРЕЙДІНГ», зважаючи на те, що має в наявності всі належним чином оформлені первинні документи (договори, видаткові накладні, зареєстровані в ЄРПН податкові накладні, банківські виписки), які підтверджують право на податковий кредит. Крім того, придбана сільськогосподарська продукція була фактично вивезена за межі України, що підтверджується вантажно-митними деклараціями та беззаперечно свідчить про реальний рух активів і використання товару в господарській діяльності. Крім того, позивач також спростовує доводи податкового органу щодо фіктивності ланцюга постачання. Зокрема стверджує, що статус «ризикового» був присвоєний виробнику ФГ «САПФІР К» більше ніж через рік після здійснення спірних операцій, а сам позивач не повинен нести відповідальність за діяльність третіх осіб. Оскільки товар постачався на умовах CPT (витрати та ризики за транспортування несе продавець), позивач зазначає, що недоліки в товарно-транспортних накладних або припущення податківців щодо недостатності земельних чи складських ресурсів у виробника не можуть бути законною підставою для скасування права на бюджетне відшкодування ПДВ.

Ухвалою судді від 15.06.2025 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження; призначено підготовче засідання.

30.06.2026 до суду від Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що в ході перевірки встановлено, що господарські операції між позивачем та ТОВ «ЛЕНД ФАРМ ТРЕЙДІНГ» щодо придбання сої мали виключно формальний (документальний) характер, а реального руху активів не відбулося. На думку відповідача, задекларований товар має невідоме джерело походження, оскільки по ланцюгу постачання безпосередній виробник продукції (ФГ «САПФІР К») фізично не міг виростити заявлений обсяг сої. Це підтверджується відсутністю в нього достатньої площі земельних ділянок (через скасування договорів суборенди в судовому порядку), браком складських приміщень та необхідних трудових ресурсів. Крім того, відповідач вказує на суттєві дефекти в документальному оформленні та транспортуванні вантажу. Зокрема, у перевізника були відсутні наймані водії, у товарно-транспортних накладних (ТТН) виявлено безпідставні розбіжності у вазі (доставлено більше вантажу, ніж відвантажено), а позивач не надав обов`язкових карток аналізу зерна, які б підтверджували якість та залікову вагу товару. З огляду на ці обставини, відповідач наполягає, що первинні документи є дефектними, а отже, позивач не мав права формувати податковий кредит та заявляти ПДВ до бюджетного відшкодування.

27.07.2026 до суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення (відповідь на відзив), згідно з якими наявність зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних та видаткових накладних є належним підтвердженням реальності господарських операцій. Заперечуючи проти доводів відповідача щодо дефектів у товарно-транспортних накладних (ТТН), позивач зазначає, що за умовами поставки CPT організація перевезення та всі пов`язані з цим ризики покладаються на продавця. Крім того, недоліки ТТН не є доказом безтоварності операції, оскільки рух активів доведений фактом подальшого експорту цієї продукції за кордон, що підтверджується митними деклараціями. Крім того, позивач спростовує доводи відповідача щодо відсутності у виробника трудових та матеріальних ресурсів. Зокрема зазначає, що відсутність в ЄРПН податкових накладних на оренду складів зумовлена тим, що орендодавцями є фізичні особи (не платники ПДВ), а водії могли залучатися як ФОП, виплати яким не відображаються у звітності так само, як найманим працівникам. Позивач звертає увагу, що податковий орган не проводив зустрічних звірок і зробив висновки виключно на основі припущень та інформації з власних баз даних ІС «Податковий блок», не довівши при цьому жодної недобросовісності чи необізнаності самого позивача під час вибору контрагента.

20.08.2026 до суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення, згідно з якими в межах справи № 420/36320/25 суди першої та апеляційної інстанцій вже дослідили ланцюг постачання та визнали доведеною спроможність виробника ФГ «САПФІР К» вирощувати, зберігати та реалізовувати сільськогосподарську продукцію. Суди тоді відхилили доводи податкового органу про нестачу матеріально-технічних чи земельних ресурсів як такі, що ґрунтуються виключно на припущеннях та базах даних ДПС. Оскільки відповідач не надав жодних нових належних доказів для спростування цих фактів у поточній справі, позивач просить суд врахувати вказані судові рішення як беззаперечне підтвердження реальності спірних господарських операцій.

03.09.2026 до суду від представника відповідача надійшли додаткові пояснення (заперечення), згідно з якими ФГ «САПФІР К» має статус ризикового платника податків. Так, у червні та серпні 2026 року щодо цього підприємства було ухвалено ще декілька рішень про відповідність критеріям ризиковості. Підставами для таких рішень вказано відсутність сплати єдиного внеску, недостатність трудових ресурсів для здійснення заявлених обсягів операцій, накопичення залишків товарів без наявності місць зберігання (або без придбання послуг зберігання), а також постачання товарів без доказів їх реального виробництва. При цьому податкова інформація з баз даних ДПС підтверджує фіктивний (ризиковий) характер операцій по ланцюгу постачання. Зазначає, що позивач також несе обов`язок доказування тих обставин, на яких ґрунтуються його вимоги, і має спростувати надані відповідачем дані щодо нереальності господарських операцій конкретними доказами. З огляду на це, відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалою суду від 04.08.2026, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження по справі та справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити з підстав, викладених у заявах по суті справи.

Представник відповідача в судовому засідання позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволення позову просив відмовити з підстав, викладених у заявах по суті справи.

Ухвалою суду від 07.09.2026 відкладено ухвалення та проголошення судового рішення на 17.09.2026 о 12:00 год.

Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що на підставі п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України, контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Гленпорт Одеса» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за лютий 2025 від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами якої складено акт від 27.04.2026 №279/34-00- 07-06/38721941.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Гленпорт Одеса» п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.10 ст. 201, п. 200.1, пп. б) п. 200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ, зі змінами та доповненнями, оскільки Товариством завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, на 2736243,89 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки Південним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.05.2026 року № 46834000702, згідно якого зменшена сума бюджетного відшкодування у розмірі 2736243,89 та застосовані штрафні санкції з цього податку у розмірі 1368121,95 грн.

Зважаючи на те, що висновки акту перевірки щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Ленд Фарм Трейдінг» безпідставні та не ґрунтуються на нормах діючого законодавства, відповідно повинно бути скасовано податкове повідомлення-рішення, що було прийнято на його підставі, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню у зв`язку з наступним.

З огляду на матеріали справи, ТОВ «ГЛЕНПОРТ ОДЕСА» (експортер) уклало договір поставки № КГ2501-0103П від 01.01.2025 року з ТОВ «ЛЕНД ФАРМ ТРЕЙДІНГ» на придбання близько 1200 тонн сої українського походження (врожаю 2024 року). Поставка відбувалася у січні-лютому 2025 року на умовах CPT (м. Одеса / м. Южне).

У податковій декларації з ПДВ за лютий 2026 року позивач заявив до бюджетного відшкодування суму від`ємного значення ПДВ у розмірі 2 736 243,89 грн, сформовану за рахунок податкового кредиту від зазначених операцій.

Зі змісту акту перевірки від 27.04.2026 №279/34-00- 07-06/38721941 вбачається, що в ході проведення перевірки ТОВ «ГЛЕНПОРТ ОДЕСА» було встановлено взаємовідносини з контрагентом-постачальником, реальність здійснення взаємовідносин з яким за висновками перевіряючих не доведено.

Зокрема, під час перевірки встановлено взаємовідносини з контрагентом-постачальником ТОВ «ЛЕНД ФАРМ ТРЕЙДІНГ» (код ЄДРПОУ 44591693) по постачанню «Соя українського походження врожаю 2024 року», період взаємовідносин лютий 2025 року на суму ПДВ 2 736 243,89 грн: включено до Податкової декларації з ПДВ за лютий 2026 року до додатку 1 розділ 2 «Податковий кредит та до додатку 2 «Розрахунок суми бюджетного відшкодування та суми від`ємного значення, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду» - сума задекларована до бюджетного відшкодування.

Згідно даних ЄРПН підприємством ТОВ «ЛЕНД ФАРМ ТРЕЙДІНГ» зареєстровані податкові накладні на адресу ТОВ «ГЛЕНПОРТ ОДЕСА».

Формування податкового кредиту ТОВ «ГЛЕНПОРТ ОДЕСА» за даними податковими накладними відображено по рядку 10.3 «Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) товарів/послуг та необоротних активів на митній території України зі ставкою 14%» податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2026 року.

Проведено аналіз наданих ТОВ «ГЛЕНПОРТ ОДЕСА» до перевірки первинних документів за формою видаткових накладних, товарно-транспортних накладних від ТОВ «ЛЕНД ФАРМ ТРЕЙДІНГ»: ТОВ «ЛЕНД ФАРМ ТРЕЙДІНГ» не є виробником реалізованої в лютому 2025 року сої на адресу ТОВ «ГЛЕНПОРТ ОДЕСА».

Згідно наданих ТОВ «ГЛЕНПОРТ ОДЕСА» документів постачальником даної сільськогосподарської продукції було ФГ «САПФІР К» (код ЄДРПОУ 45062334).

У свою чергу, відповідно баз даних ДПС контролюючим органом було встановлено, що по ФГ «САПФІР К» прийнято Рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 19.03.2026 №15259 у зв`язку з виявленням обставин та/або отриманням інформації контролюючим органом у процесі поточної діяльності прийнято рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку. Підстава (зазначається відповідний пункт критеріїв ризиковості платника податку, що визначені у додатку 1 до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 р. № 1165): п.8 Критеріїв ризиковості платника податку (07, 11, 14).

Згідно зі статистичною звітністю, у 2024 році ФГ «САПФІР К» виростило 878,348 тонн сої. Однак, за даними ЄРПН, ФГ «САПФІР К» зареєструвало податкові накладні на реалізацію 4295,85 тонн сої, а загалом виписало на понад 7128 тонн. При цьому підприємство не закуповувало сою в інших суб`єктів. Відповідно, перевіркою встановлено від`ємний баланс: реалізовано на 3417,5 тонн більше, ніж вирощено.

Також податковим органом враховано рішення Господарського суду Чернігівської області від 11.04.2025 по справі № 927/993/22, яким було скасовано державну реєстрацію права суборенди ФГ «САПФІР К» на дві земельні ділянки площею 147,2 га з загальних 267,34 га. Перевіряючі здійснили власний перерахунок і дійшли висновку, що на залишкових площах виробник міг зібрати не більше 451,44 тонн сої, що збільшує розбіжність між вирощеним і проданим обсягом.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що середня кількість працівників ФГ «САПФІР К» становила лише 6 осіб, а також враховано рішення комісії ДПС від 19.03.2026 року щодо присвоєння підприємству статусу ризикового платника податків.

Також виробник ФГ «САПФІР К» декларував зберігання зерна на складах у Чернігівській області (с. Хоробичі), проте, згідно з ТТН, навантаження здійснювалося, зокрема, у Кіровоградській області (м. Долинська). Перевіряючі встановили, що за цією адресою виробник не мав власних задекларованих об`єктів з огляду на ф. 20-ОПП станом на момент операції, а також не купував послуг оренди складів, так як відсутні зареєстровані в ЄРПН податкові накладні від орендодавців.

Крім того, згідно з базами даних (звіт 4ДФ), водії, прізвища яких вказані у наданих позивачем ТТН, не працювали ні за трудовими, ні за цивільно-правовими договорами у компанії-перевізника ТОВ «Транслогістик Плюс». Водночас, цей перевізник не залучав інших суб`єктів для надання транспортних послуг.

Також в ході перевірки здійснено аналіз ТТН, яким виявлено, що до пункту розвантаження (порт) було доставлено на 297,386 тонн вантажу більше, ніж відвантажено постачальником у пункті навантаження (відхилення становили від 1,5 до 26,9 тонн на одній машині). На підставі цього перевіряючі зробили висновок, що майже 300 тонн сої з`явилися з невідомого джерела.

Крім того, в акті перевірки зазначено що згідно з умовами п.п. 3.3, 3.5 договору поставки фактична та остаточна якість і залікова вага товару мали визначатися в лабораторії портового терміналу і підтверджуватися картками аналізу зерна. Проте ТОВ «ГЛЕНПОРТ ОДЕСА» не надало до перевірки карток аналізу зерна по жодній з поставлених партій. Відтак, на переконання податкового органу, у позивача відсутнє належне документальне підтвердження фактичної (залікової) кількості поставленого товару.

Враховуючи викладене вище, перевіряючі дійшли висновку, що задекларовані ТОВ «ГЛЕНПОРТ ОДЕСА» господарські операції за період взаємовідносин лютий 2025 року із придбання сільськогосподарської продукції (соя) від ТОВ «ЛЕНД ФАРМ ТРЕЙДІНГ» не відбулися у дійсності. Рух активу саме від ТОВ «ЛЕНД ФАРМ ТРЕЙДІНГ» до ТОВ «ГЛЕНПОРТ ОДЕСА» в дійсності не відбувся, а здійснювались лише на папері.

Таким чином, за висновком перевірки, надані ТОВ «ГЛЕНПОРТ ОДЕСА» первинні документи не підтверджені реальним рухом активів між ТОВ «ГЛЕНПОРТ ОДЕСА» та ТОВ «ЛЕНД ФАРМ ТРЕЙДІНГ» за період взаємовідносин лютий 2025 року. Зважаючи на той факт, що первинні документи: податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні не відповідають фактичному руху (його відсутності в дійсності) активів, останні не можуть враховуватися в даних податкового обліку.

Враховуючи той факт, що господарська операція між ТОВ «ГЛЕНПОРТ ОДЕСА» та ТОВ «ЛЕНД ФАРМ ТРЕЙДІНГ» за період взаємовідносин лютий 2025 року не відбулася, відсутнє виготовлення ідентифікованого товару (соя) по тільки документально оформленим ланцюгам постачання, первинні документи, надані до перевірки не відповідають фактичному руху активів та не можуть враховуватись в даних податкового обліку при декларуванні взаємовідносин з ТОВ «ЛЕНД ФАРМ ТРЕЙДІНГ».

Отже, до перевірки за період взаємовідносин лютий 2025 року з ТОВ «ЛЕНД ФАРМ ТРЕЙДІНГ» надано документи по тільки документально оформленим ланцюгам постачання, первинні документи, надані до перевірки не відповідають фактичному руху активів та не можуть враховуватись в даних податкового обліку при декларуванні взаємовідносин з ТОВ «ГЛЕНПОРТ ОДЕСА» (код ЄДРПОУ 38721941).

Вищенаведене, на думку перевіряючих, свідчить про те, що взаємовідносини ТОВ «ГЛЕНПОРТ ОДЕСА» з контрагентом постачальником ТОВ «ЛЕНД ФАРМ ТРЕЙДІНГ» залишаються не підтвердженими відповідними первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачені правилами ведення податкового обліку, у зв`язку з чим підприємством ТОВ «ГЛЕНПОРТ ОДЕСА» не доведено факт реальності здійснення господарської операції в частині придбання сільськогосподарської продукції (пшениця, соя) та фактичного отримання, оприбуткування та використання у власній діяльності.

Виходячи з вищенаведеного, перевіркою встановлено, що ТОВ «ГЛЕНПОРТ ОДЕСА» в ході перевірки не доведено факт реальності здійснення господарської операції у зв`язку з ненаданням первинних документів та документів бухгалтерського обліку, які б засвідчував фактичне отримання товару та складених у відповідності з діючим законодавством.

За висновком перевіряючих, результат відображений у даних податкового обліку ТОВ «ГЛЕНПОРТ ОДЕСА» фактично не настав внаслідок відсутності відповідних дій учасників такої операції, у зв`язку з імітацію купівлі-продажу у особи, яка фактично нічого не продавала.

Відсутність реального вчинення господарських операцій та як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 ПКУ не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податків - учасників відповідних операцій.

Таким чином, при внесенні ТОВ «ГЛЕНПОРТ ОДЕСА» інформації з неправомірно складених первинних документів (враховуючи вище перелічене) до облікових регістрів, порушено норми частини п`ятої ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, абзацу другого розділу І Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 21.12.1999 за № 893/4186.

Водночас за відсутності факту придбання/реалізації товарів (робіт, послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Отже, на підставі вищевикладеного, надані до перевірки первинні документи, які у своїй сукупності охоплюють або характеризують певні господарські операції підтверджують факт неможливості здійснення певних поставок на адресу ТОВ «ГЛЕНПОРТ ОДЕСА» (код ЄДРПОУ 38721941) контрагентом-постачальником ТОВ «ЛЕНД ФАРМ ТРЕЙДІНГ» на суму ПДВ 2736243,89 грн.

Таким чином, ТОВ «ГЛЕНПОРТ ОДЕСА» не мало права включати до складу податкового кредиту суму та задекларувати до бюджетного відшкодування суму ПДВ в розмірі 2736243,89 грн.

Враховуючи викладене вище, задекларовані ТОВ «ГЛЕНПОРТ ОДЕСА» господарські операції із придбання сільськогосподарської продукції від ТОВ «ЛЕНД ФАРМ ТРЕЙДІНГ» (код ЄДРПОУ 44591693) за період взаємовідносин лютий 2025 року, в дійсності не відбулися.

Таким чином, враховуючи той факт, що господарська операція між ТОВ «ГЛЕНПОРТ ОДЕСА» та ТОВ «ЛЕНД ФАРМ ТРЕЙДІНГ» (код ЄДРПОУ 44591693) за період взаємовідносин лютий 2025 року не відбулася, відсутнє придбання по тільки документально оформленим ланцюгам постачання, первинні документи, надані до перевірки не відповідають фактичному руху активів та не можуть враховуватись в даних податкового обліку при декларуванні взаємовідносин з ТОВ «ЛЕНД ФАРМ ТРЕЙДІНГ» (код ЄДРПОУ 44591693) за період взаємовідносин лютий 2025 року, ТОВ «ГЛЕНПОРТ ОДЕСА» порушено вимоги п.44.1, ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), що призвело до завищення суми податкового кредиту (ряд. 17) на загальну суму ПДВ 2736243,89 грн.

Предметом доказування у цій справі є обставини фактичного здійснення зазначених господарських операцій, належного документального оформлення їх результатів, фактичного руху товару, проведення розрахунків, використання придбаної продукції у господарській діяльності позивача, а також правомірність формування за такими операціями податкового кредиту та від`ємного значення податку на додану вартість, що зумовлює необхідність застосування положень розділу V Податкового кодексу України.

Пунктом 198.1 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного капіталу та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п. 198.2. ст.198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника.

Згідно із положенням п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

Згідно положень п.201.1, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 200.1 ст.200 ПКУ сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.4 ст.200 ПКУ при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно п.200.7 ст.200 ПКУ платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Системний аналіз наведених норм свідчить, що право платника податків на формування податкового кредиту виникає за наявності сукупності юридичних фактів, а саме: фактичного здійснення господарської операції, її належного документального оформлення, наявності зареєстрованої податкової накладної та використання придбаних товарів (послуг) у межах господарської діяльності.

Водночас наведені положення Податкового кодексу України не ставлять право платника податків на податковий кредит у залежність від належного виконання податкових обов`язків його контрагентом, забезпеченості останнього трудовими, матеріально-технічними чи виробничими ресурсами або особливостей діяльності суб`єктів господарювання попередніх ланок постачання. Такі обставини можуть враховуватися контролюючим органом як один із доказів, однак самі по собі не підтверджують відсутності реального характеру господарських операцій. Для висновку про неправомірність формування платником податкового кредиту контролюючий орган повинен довести недостовірність первинних документів або відсутність фактичного руху активів.

Аналогічний правовий підхід неодноразово висловлено Верховним Судом, який зазначає, що визначальним критерієм правомірності формування податкового кредиту є реальність господарської операції, підтверджена належними первинними документами, тоді як податкова інформація щодо контрагентів, результати аналізу ланцюгів постачання або встановлені контролюючим органом ризики мають інформаційний характер та підлягають оцінці лише у сукупності з іншими доказами. Так само порушення податкового законодавства контрагентом чи іншими суб`єктами господарювання попередніх ланок постачання не може саме по собі бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит за відсутності доказів його недобросовісності чи участі у протиправній схемі.

З огляду на матеріали справи, па підтвердження фактичного виконання договору № КГ2501-0103П від 01.01.2025 позивачем надано як до перевірки, так і до суду специфікації до договору, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, платіжні інструкції, банківські документи, оборотно-сальдові відомості, картки бухгалтерських рахунків, документи складського обліку та інші первинні документи, що підтверджують виконання договору.

До матеріалів справи долучено документи, оформлені між ТОВ «ЛЕНД ФАРМ ТРЕЙДІНГ» та виробником сільськогосподарської продукції ТОВ «САПФІР К».

Зокрема, ТОВ «ЛЕНД ФАРМ ТРЕЙДІНГ» придбавало сою у виробника ФГ «САПФІР К» (45062334) за Договором № 675/01-С від 20.01.2025. Специфікацією № 1 від 20.01.2025 визначено якісні показники сої: вологість база 12% (макс 14%), сміттєва домішка база 2% (макс 5%), білок база 36% (мін 34%), олія 18,5%. Умови поставки FСА; строк відвантаження: з 20.01.2025 по 15.02.2025.

Крім того, до матеріалів справи долучено договори транспортно-експедиційного обслуговування, договори перевезення, заявки на перевезення, акти надання транспортних послуг, документи щодо перевалки зерна у морському порту, митні декларації, інвойси, коносаменти, сертифікати якості та сертифікати походження товару, які у своїй сукупності підтверджують подальший рух придбаної продукції та її експорт за межі митної території України.

Матеріали справи також містять договори транспортно-експедиційного обслуговування, договори перевезення, заявки на перевезення, акти надання транспортних послуг, документи щодо перевалки зерна у морському порту, митні декларації, інвойси, коносаменти, сертифікати якості та сертифікати походження товару, які підтверджують подальше транспортування, перевалку та експорт придбаної продукції.

Оцінюючи наведені докази у їх сукупності, суд зазначає, що вони узгоджуються між собою, містять послідовні відомості щодо укладення договору, поставки товару, його транспортування, оплати, зберігання, подальшої реалізації та експорту, а тому у своїй сукупності підтверджують фактичне здійснення спірних господарських операцій.

При цьому відповідач не заперечує факту укладення договору поставки, реєстрації податкових накладних, здійснення розрахунків між сторонами, відображення господарських операцій у бухгалтерському та податковому обліку позивача, а також факту подання зазначених первинних документів під час проведення перевірки.

Водночас висновок контролюючого органу про нереальність господарських операцій ґрунтується на податковій інформації щодо контрагентів позивача та суб`єкта господарювання попередніх ланок постачання, результатах аналізу інформаційно-аналітичних баз ДПС, а також припущеннях щодо недостатності у окремих суб`єктів господарювання матеріально-технічних, виробничих, земельних і трудових ресурсів.

Проте суд не може погодитися із даною аргументацією податкового органу з огляду на таке.

Суд відхиляє посилання відповідача на ризиковий статус ФГ «САПФІР К» (постачальника контрагента позивача), оскільки рішення про відповідність ФГ «САПФІР К» критеріям ризиковості були прийняті податковим органом у 2026 році, зокрема 19.03.2026, 23.06.2026 та у серпні 2026 р., тобто більш ніж через рік після фактичного здійснення спірних господарських операцій у січні-лютому 2025 р.

Надання контрагенту або постачальнику по ланцюгу статусу ризикового в майбутньому не може мати зворотної сили та свідчити про фіктивність операцій у минулому.

Крім того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (справи «Булвес АД проти Болгарії», «Інтерсплав проти України»), платник податків не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами або постачальниками попередніх ланок своїх податкових зобов`язань, якщо не доведено участі самого платника у протиправних схемах.

Поряд із тим, суд враховує преюдиційні обставини, встановлені рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20.03.2026 у справі № 420/36320/25, яке набрало законної сили 06.08.2026, в якому досліджувався той самий ланцюг постачання та було підтверджено спроможність ФГ «САПФІР К» вирощувати і реалізовувати сільгосппродукцію. Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України, ці обставини не потребують доказуванню, а відповідач не надав нових доказів, які б їх спростовували.

Крім того, розрахунки податкового органу щодо можливої врожайності на залишкових ділянках є виключно припущеннями. Податкове законодавство не наділяє контролюючий орган повноваженнями визначати фактичний обсяг вирощеної продукції виключно математичним шляхом на підставі площі землі, без врахування можливості придбання товару в інших осіб, залишків минулих періодів чи інших об`єктивних факторів. При цьому, скасування договорів суборенди відбулося після збору врожаю 2024 року, що не виключає факту фактичного вирощування сої на цих землях у відповідний період.

Також суд враховує, що згідно з укладеним договором, поставка сої здійснювалася на умовах CPT (Carriage Paid To) згідно з Інкотермс. За цим базисом поставки обов`язок щодо організації перевезення, укладення договорів з перевізниками та оплати їхніх послуг несе продавець (ТОВ «ЛЕНД ФАРМ ТРЕЙДІНГ»), а не покупець (ТОВ «ГЛЕНПОРТ ОДЕСА»).

Позивач як вантажоодержувач не формував ТТН у частині даних про перевізника, не здійснював вибір транспортної компанії та не мав об`єктивної можливості (і обов`язку) перевіряти стан трудових відносин між перевізником (ТОВ «Транслогістик Плюс») та водіями.

Крім того, відсутність найманих працівників у перевізника не свідчить про безтоварність самої поставки сої позивачу, оскільки водії могли залучатися за іншими цивільно-правовими механізмами, не відображеними у звітності перевізника.

Щодо розбіжностей у вазі понад 297 тонн, суд зазначає, що ТТН є документом, який фіксує рух транспорту, тоді як перехід права власності та остаточні розрахунки проводяться на підставі видаткових накладних та актів прийому-передачі. Допущені перевізником неточності при складанні ТТН не можуть слугувати єдиною і достатньою підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит за умови доведеності факту отримання товару в цілому.

Суд також відхиляє аргумент відповідача про ненадання позивачем карток аналізу зерна, як підставу для висновку про нереальність операцій. Картка аналізу зерна є внутрішнім технологічним документом лабораторії, що визначає якісні показники для подальшого зберігання чи переробки. Основними первинними документами у податковому та бухгалтерському обліку, що засвідчують факт придбання товару та його вартість, є видаткова та податкова накладні. Відсутність документа щодо якості не нівелює юридичної сили видаткових накладних та факту подальшого митного оформлення цього зерна для експорту, де якість підтверджувалася відповідними міжнародними сертифікатами.

Посилання відповідача на недостатність у контрагентів матеріально-технічних, виробничих, земельних чи трудових ресурсів саме по собі не є належним доказом відсутності господарської операції, оскільки не спростовує належним чином оформлених первинних документів та не підтверджує відсутності фактичного руху товару між сторонами договору.

Так само доводи контролюючого органу щодо неможливості простеження повного ланцюга постачання продукції не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит, оскільки предметом доказування у цій справі є реальність господарських операцій між позивачем та його безпосереднім контрагентом. Сам по собі аналіз діяльності суб`єктів господарювання попередніх ланок постачання без встановлення обставин, які б свідчили про відсутність фактичної поставки товару позивачу або недостовірність поданих ним первинних документів, не спростовує реальності спірних господарських операцій.

Суд також бере до уваги, що матеріали справи містять документи, які підтверджують подальший експорт придбаної сільськогосподарської продукції, зокрема митні декларації, інвойси, коносаменти, сертифікати якості та походження товару. Наявність зазначених документів узгоджується з первинними документами щодо придбання товару та свідчить про подальший рух товару у господарській діяльності позивача, що виключає висновок про безтоварність спірних господарських операцій.

При цьому відповідачем не встановлено недостовірності жодного з поданих позивачем первинних документів, не доведено фактів їх підроблення чи оформлення неуповноваженими особами, не наведено доказів відсутності фактичної передачі товару або проведення розрахунків між сторонами.

За таких обставин, оцінивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд доходить висновку, що господарські операції між ТОВ «ГЛЕНПОРТ ОДЕСА» та ТОВ «ЛЕНД ФАРМ ТРЕЙДІНГ» мали реальний характер, а відповідач не довів належними та допустимими доказами правомірності висновків про безпідставність формування позивачем податкового кредиту за зазначеними операціями.

Оцінюючи наведені докази відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що вони є взаємоузгодженими, не містять взаємних суперечностей та у своїй сукупності послідовно підтверджують походження продукції, її придбання постачальником, поставку позивачу, проведення розрахунків, транспортування, складське зберігання, подальший експорт і використання придбаної продукції у господарській діяльності позивача.

Наявність фактичних обставин щодо ТОВ «САПФІР К» свідчить про те, що походження придбаної продукції було документально підтверджено ще під час проведення документальної перевірки. При цьому відповідач не навів жодного належного та допустимого доказу недостовірності зазначених документів, а тому його доводи щодо неможливості встановлення походження товару не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Водночас висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій ґрунтуються переважно на аналізі податкової інформації щодо суб`єктів господарювання попередніх ланок постачання, відомостях інформаційно-аналітичних баз даних ДПС та припущеннях про недостатність у окремих виробників матеріально-технічних, земельних і трудових ресурсів для вирощування відповідної сільськогосподарської продукції.

Так, відповідач посилається на те, що ТОВ «ЛЕНД ФАРМ ТРЕЙДІНГ» не є виробником реалізованої продукції, а її постачання здійснювалося від іншого суб`єкта господарювання, зокрема ФГ «САПФІР К», щодо якого контролюючим органом зроблено висновок про неможливість здійснення задекларованих господарських операцій.

Сам по собі факт того, що постачальник не є виробником реалізованої продукції, не свідчить про нереальність господарської операції, оскільки норми податкового законодавства не пов`язують право платника податку на формування податкового кредиту з обов`язком його безпосереднього контрагента бути виробником товару.

Посилання відповідача на діяльність ФГ «САПФІР К», а також інших суб`єктів господарювання попередніх ланок постачання, також не змінює наведеного висновку, оскільки зазначені особи не перебували у договірних відносинах із позивачем, а контролюючим органом не встановлено обставин, які б свідчили про обізнаність позивача щодо можливих порушень у діяльності таких суб`єктів або про його участь у будь-яких неправомірних діях, спрямованих на незаконне формування податкової вигоди.

Так само посилання контролюючого органу на недостатність матеріально-технічних, земельних чи трудових ресурсів окремих суб`єктів господарювання не можуть бути достатньою підставою для висновку про нереальність господарських операцій, оскільки такі обставини самі по собі не спростовують достовірності первинних документів, не підтверджують відсутності фактичної передачі товару та не свідчать про відсутність реального руху активів між сторонами спірних правовідносин.

Аналогічно, податкова інформація щодо діяльності суб`єктів господарювання попередніх ланок постачання сама по собі має інформаційний характер і за відсутності інших належних та допустимих доказів не може бути достатньою підставою для висновку про безтоварність господарських операцій між позивачем та його безпосереднім контрагентом.

При цьому відповідачем не встановлено недостовірності жодного з первинних документів, оформлених між ТОВ «ГЛЕНПОРТ ОДЕСА» та ТОВ «ЛЕНД ФАРМ ТРЕЙДІНГ», не доведено фактів їх підроблення чи оформлення неуповноваженими особами, не наведено належних і допустимих доказів, які б спростовували факт поставки товару, проведення розрахунків, відображення відповідних операцій у бухгалтерському та податковому обліку позивача, а також подальшого експорту придбаної продукції.

За таких обставин, оцінивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд доходить висновку, що господарські операції між ТОВ «ГЛЕНПОРТ ОДЕСА» та ТОВ «ЛЕНД ФАРМ ТРЕЙДІНГ» мали реальний характер, а контролюючий орган не виконав покладений на нього частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення та не спростував належними, допустимими і достатніми доказами фактичне здійснення спірних господарських операцій та правомірність формування позивачем податкового кредиту.

Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб`єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Суд також враховує встановлений ст.3 Конституції України, ст. 6 КАС України принцип верховенства права, який в адміністративному судочинстві зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Суд акцентує увагу на приписах ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 139, 242-246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛЕНПОРТ ОДЕСА» (65045, м. Одеса, вул. Успенська, будинок 101; ЄДРПОУ 38721941) до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (пр-т. Шевченка, 15/1, м. Одеса, 65015; ЄДРПОУ 44104032) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 26.05.2026 року № 46834000702, згідно якого зменшена сума бюджетного відшкодування у розмірі 2736243,89 та застосовані штрафні санкції з цього податку у розмірі 1368121,95 грн.

Стягнути з бюджетних асигнувань Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛЕНПОРТ ОДЕСА» судовий збір в розмірі 33 280 грн (тридцять три тисячі двісті вісімдесят грн).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя І.В. Завальнюк