Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №420/25409/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/25409/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді – Стефанова С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без виклику осіб) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності державного виконавця,-

В С Т А Н О В И В :

До Одеського окружного адміністративного суду 19 серпня 2026 року надійшов позов ОСОБА_1 до Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якому позивач, з урахуванням уточнення позовних вимог, просить:

- визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, яка полягає у невідкритті виконавчого провадження у справі № 420/34382/25;

- зобов`язати державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відкрити виконавче провадження у справі № 420/34382/25.

Позиція позивача обґрунтована наступним

Позивач зазначає, що Одеським окружним адміністративним судом у справі № 420/34382/25 видано виконавчий лист про стягнення військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) за період з 18.06.2025 року по 05.10.2025 року з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2025 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”. Надалі, позивачем (стягувачем) у цій справі було направлено 10 серпня 2026 року засобами поштового зв`язку АТ Укрпошта вказаний виконавчий лист до виконання, що підтверджується фіскальним чеком оператора поштового зв`язку № 03 1130 0306 980. Відповідно до трекінгу на офіційній сторінці АТ Укрпошта, зазначений лист було отримано 13 серпня 2026 року, однак, станом на день подачі цієї скарги жодної дії щодо відкриття виконавчого провадження вчинено не було.

Відповідно до частини 5 статті 26 цього Закону, виконавець зобов`язаний винести постанову про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа. Відображення цих законодавчих вимог також знайшло своє відображення у пункті 3 Розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень.

Більш того, позивач зазначає, що бездіяльність виконавця порушує і конституційний принцип, викладений у частини 2 статті 19 Основного закону України, яка встановлює, що органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

Ухвалою суду від 24 серпня 2026 року позов залишено без руху та позивачу надано строк на усунення недоліків.

25 серпня 2026 року позивачем подано заяву на усунення недолків.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами, за окремою категорію термінових адміністративних справ передбачених статтею 287 КАС України.

Відповідач відзив на позов до суду не подав.

Станом на 17 вересня 2026 року, інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.

Вивчивши матеріали справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та відзив, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Обставини справи встановлені судом

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду у справі від 17 березня 2026 року у справі № 420/34382/25 адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення (щомісячних основних видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та одноразових додаткових видів грошового забезпечення) за період з 18.06.2025 року по 05.10.2025 року з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2025 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”.

Зобов`язаго військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (щомісячних основних видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та одноразових додаткових видів грошового забезпечення) за період з 18.06.2025 року по 05.10.2025 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2025 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” з урахуванням раніше виплачених сум.

Зазначене рішення набрало законної сили 07.07.2026 року.

31 липня 2026 року Одеським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист у справі № 420/34382/25 про зобов`язання військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (щомісячних основних видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та одноразових додаткових видів грошового забезпечення) за період з 18.06.2025 року по 05.10.2025 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2025 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” з урахуванням раніше виплачених сум.

Позивачем (стягувачем) у цій справі було направлено 10 серпня 2026 року засобами поштового зв`язку АТ Укрпошта вказаний виконавчий лист до виконання, що підтверджується фіскальним чеком оператора поштового зв`язку № 03 1130 0306 980.

Відповідно до трекінгу на офіційній сторінці АТ Укрпошта, зазначений лист було отримано 13 серпня 2026 року, однак, станом на день звернення до суду жодної дії щодо відкриття виконавчого провадження вчинено не було.

Вважаючи протиправною бездіяльність державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, яка полягає у невідкритті виконавчого провадження у справі № 420/34382/25, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Релевантні джерела права та висновки суду

Згідно зі ст.1 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 р. №1404-VІІІ (далі Закон №1404-VІІІ), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (п.1 ч.1 ст.3 Закону №1404-VІІІ).

Згідно ст.5 Закону №1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів.

За статтею 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Статтею 3 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках, підлягають примусовому виконанню відповідно до цього Закону.

У статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч.1 ст.26 Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону:

1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення;

2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді;

3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом;

4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом;

5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів:

1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;

1-1) судові накази;

2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом;

3) виконавчих написів нотаріусів;

4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;

5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди;6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами;

8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України;

9) рішень (постанов) суб`єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень (ст.3 Закону).

Вимоги до виконавчого документу визначені ст. 4 Закону.

Так, у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання. У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Зазначене узгоджується з приписами розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень. Окрім іншого, вказаним розділом визначено загальні умови та порядок здійснення виконавчого провадження.

Так, згідно наведеної норми примусовому виконанню підлягають виконавчі документи, визначені у статті 3 Закону.

Виконавчий документ у паперовій формі повинен відповідати вимогам до виконавчого документа, зазначеним у статті 4 Закону.

При перевірці відповідності виконавчого документа вимогам пунктів 3, 4 частини першої статті 4 Закону виконавець враховує таке: повне найменування для юридичних осіб повинно містити інформацію про організаційно-правову форму такої особи відповідно до вимог чинного законодавства; ім`я фізичної особи (яка є громадянином України) складається з її прізвища, власного імені та по батькові (частина перша статті 28 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини третьої статті 12 Закону України "Про національні меншини в Україні" громадяни, в національній традиції яких немає звичаю зафіксовувати по батькові, мають право записувати в паспорті лише ім`я та прізвище, а у свідоцтві про народження - імена батька та матері; відсутність коду за Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб) допускається, якщо законодавством країни, на території якої зареєстровано юридичну особу, не передбачено присвоєння юридичній особі такого коду.

Заява про примусове виконання рішення подається до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця у письмовій формі разом із оригіналом (дублікатом) виконавчого документа.

У разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Водночас ч.4 ст.4 закону України «Про виконавче провадження» визначено виключні обставини для повернення виконавчого документу без прийняття до виконання.

Так, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю; 11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку; 12) відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню, незалежно від дати укладення такої угоди.

Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

З наведених норм права вбачається, що після надходження до органу державної виконавчої служби виконавчого документа разом із заявою стягувача про примусове виконання рішення державний виконавець зобов`язаний перевірити відповідність такого документа встановленим законом вимогам та наявність передбачених законом підстав для його повернення без прийняття до виконання.

За відсутності таких підстав державний виконавець зобов`язаний не пізніше наступного робочого дня з дня надходження виконавчого документа винести постанову про відкриття виконавчого провадження.

Як встановлено судом, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 березня 2026 року у справі № 420/34382/25 набрало законної сили 07 липня 2026 року, а 31 липня 2026 року судом видано виконавчий лист щодо зобов`язання військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення за визначений судовим рішенням період.

10 серпня 2026 року позивач як стягувач направив зазначений виконавчий лист до Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, що підтверджується фіскальним чеком оператора поштового зв`язку № 03 1130 0306 980.

Відповідно до відомостей з офіційного сервісу відстеження поштових відправлень АТ «Укрпошта» поштове відправлення отримано адресатом 13 серпня 2026 року.

Отже, саме з 13 серпня 2026 року у державного виконавця виник обов`язок вирішити питання щодо прийняття виконавчого документа до виконання та, за відсутності передбачених законом підстав для його повернення, відкрити виконавче провадження не пізніше наступного робочого дня, тобто 14 серпня 2026 року.

При цьому матеріалами справи не підтверджується наявність будь-якої з передбачених частиною четвертою статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.

Зокрема, на момент звернення позивача до суду рішення, на підставі якого видано виконавчий лист, набрало законної сили; встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання не пропущено; військова частина НОМЕР_1 як боржник не припинена; виконавчий лист виданий судом, містить резолютивну частину судового рішення та інші необхідні реквізити, передбачені статтею 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Водночас доказів винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, постанови про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання або вчинення будь-яких інших процесуальних дій щодо вирішення питання про прийняття виконавчого документа до виконання матеріали справи не містять.

Більше того, відповідачем відзиву на позовну заяву та будь-яких доказів на спростування доводів позивача щодо отримання виконавчого документа 13 серпня 2026 року та невчинення після цього передбачених законом дій до суду не подано.

Таким чином, з огляду на встановлені судом обставини, державний виконавець, отримавши 13 серпня 2026 року виконавчий документ, був зобов`язаний не пізніше наступного робочого дня вирішити питання про відкриття виконавчого провадження.

Невчинення відповідачем у встановлений законом строк відповідної процесуальної дії за відсутності встановлених законом перешкод для прийняття виконавчого документа до виконання свідчить про протиправну бездіяльність державного виконавця.

При цьому суд враховує, що відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання, а держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Обов`язковість судового рішення не може вважатися забезпеченою лише фактом набрання ним законної сили, оскільки право особи на судовий захист охоплює також право на своєчасне та належне виконання судового рішення. Відповідно, невчинення уповноваженим державним виконавцем передбачених законом дій після отримання виконавчого документа перешкоджає реалізації стягувачем права на виконання судового рішення.

З огляду на наведене суд доходить висновку, що бездіяльність державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, яка полягає у невирішенні у встановлений законом строк питання про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом Одеського окружного адміністративного суду у справі № 420/34382/25, є протиправною.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а також своєчасно.

У спірних правовідносинах відповідач не забезпечив своєчасного виконання покладеного на нього законом обов`язку, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання державного виконавця відкрити виконавче провадження у справі № 420/34382/25 суд зазначає таке.

Згідно з частиною третьою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі, якщо суд встановить, що суб`єкт владних повноважень діяв протиправно, суд може зобов`язати його вчинити певні дії з метою відновлення порушених прав, свобод чи інтересів позивача.

Суд не вбачає підстав для безпосереднього зобов`язання відповідача відкрити виконавче провадження, оскільки вирішення питання про прийняття виконавчого документа до виконання передбачає попередню перевірку виконавцем відповідності такого документа вимогам статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» та встановлення відсутності передбачених законом підстав для його повернення без прийняття до виконання.

Разом з тим, як встановлено судом, виконавчий лист Одеського окружного адміністративного суду у справі № 420/34382/25 отриманий відповідачем 13 серпня 2026 року, однак у встановлений частиною п`ятою статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» строк відповідачем не прийнято жодного процесуального рішення щодо його прийняття до виконання.

Доказів того, що за результатами перевірки виконавчого документа відповідачем було встановлено наявність будь-якої з передбачених законом підстав для його повернення без прийняття до виконання, суду не надано. Так само відсутні докази винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

За таких обставин порушене право позивача підлягає відновленню шляхом зобов`язання відповідача розглянути питання щодо прийняття до виконання виконавчого листа Одеського окружного адміністративного суду у справі № 420/34382/25 та за відсутності передбачених законом підстав для його повернення без прийняття до виконання - винести постанову про відкриття виконавчого провадження.

Такий спосіб захисту відповідає характеру встановленого судом порушення, не підміняє повноважень державного виконавця та водночас забезпечує поновлення порушеного права позивача на належне та своєчасне виконання судового рішення.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню частково: шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невирішення у встановлений законом строк питання про прийняття до виконання виконавчого листа та зобов`язання відповідача розглянути це питання у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», із прийняттям відповідного процесуального рішення.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та наявність підстав для їх часткового задоволення.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат судом у даній справі не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 139, 242-246, 249, 269, 271, 287 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності державного виконавця – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, яка полягає у невирішенні у встановлений законом строк питання про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом Одеського окружного адміністративного суду у справі № 420/34382/25.

Зобов`язати Святошинський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України розглянути питання щодо прийняття до виконання виконавчого листа Одеського окружного адміністративного суду у справі № 420/34382/25 та за відсутності передбачених законом підстав для його повернення без прийняття до виконання - винести постанову про відкриття виконавчого провадження.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили, згідно ст.255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в порядку та в строки встановлені ст.287 КАС України, з урахуванням особливостей, встановлених п.15.5 Розділу VII Перехідних Положень КАС України. Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 272 КАС України.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач: Святошинський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (03148, місто Київ, вул. Гната Юри, буд. 9, код ЄДРПОУ 34999049).

Суддя С.О. Cтефанов