Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №420/17309/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/17309/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 10 червня 2026 року надійшов позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 військова частина НОМЕР_1 ), в якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 військова частина НОМЕР_1 ) щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу за час затримки виплати індексації грошового забезпечення;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму несвоєчасно виплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 22.01.2018 року по 27.05.2026 року;

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 військова частина НОМЕР_1 ) яка полягає у не виплаті ОСОБА_1 рівноцінної грошової компенсації податку на доходи фізичних осіб утриманого із індексації грошового забезпечення нарахованої за період з 22.01.2018 року по 08.01.2025 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року за справою № 420/5016/25;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 рівноцінну грошову компенсацію податку на доходи фізичних осіб утриманого із індексації грошового забезпечення нарахованої за час служби за період з 22.01.2018 року по 08.01.2025 рок на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року за справою № 420/5016/25;

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 військова частина НОМЕР_1 ) яка полягає у не виплаті ОСОБА_1 рівноцінної грошової компенсації податку на доходи фізичних осіб утриманого із грошового забезпечення нарахованої за період з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року у справі № 420/4919/25;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 рівноцінну грошову компенсацію податку на доходи фізичних осіб утриманого із грошового забезпечення нарахованого за час служби за період з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року у справі № 420/4919/25;

- відшкодувати Позивачу сплачений судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 військова частина НОМЕР_1 ).

Позиція позивача обґрунтовується наступним

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 22.01.2018 року проходив військову службу у НОМЕР_2 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України ( ІНФОРМАЦІЯ_3 військова частина НОМЕР_1 ) (далі - в/ч НОМЕР_1 або Відповідач), наказом начальника від 08.01.2025 року № 23-ОС звільнений з військової служби та виключений зі списків особового складу з 08.01.2025 року. Під час проходження військової служби в період з 22.01.2018 року Відповідач не доплачував Позивачу індексацію грошового забезпечення. Так, належну Позивачу за період з 22.01.2018 року індексацію в сумі 69024,11 грн. Відповідач виплатив 27.05.2026 року, що підтверджено банківською випискою (копія додається). Факт того, що індексацію Відповідач недоплачував саме в період з 22.01.2018 року по день звільнення Позивача підтверджено рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року за справою № 420/5016/25, яким зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 військова частина НОМЕР_1 ): нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 22.01.2018 по 28.02.2018 із застосуванням місяця підвищення доходу (базового місяця) - січень 2008 року; нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині в сумі 3821,55 грн за період 3 01.03.2018 по 31.12.2022 та 3 01.01.2024 по 08.01.2025 із врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з врахуванням раніше виплачених сум.

Крім того, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року у справі № 420/4919/25 яким зобов`язано Відповідача провести перерахунок та доплатити ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року включно належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, обчисливши їх із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 4. постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції чинній з 29.01.2020 року шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 14.11.2019 року № 294-ІХ "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 01.01.2020 року, Законом України від 15.12.2020 року № 1082-ІХ "Про Державний бюджет України на 2021 рік" на 01.01.2021 року, Законом України від 02.12.2021 року № 1928-ІХ "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 01.01.2022 року, Законом України від 03.11.2022 року № 27/10-IX "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 01.01.2023 року, на відповідні тарифні коефіцієнти.

Більше того, при виплаті грошового забезпечення та індексації грошового забезпечення Відповідач утримав із нарахованого грошового забезпечення податок на доходи фізичних осіб проте не виплатив Позивачу рівноцінну грошову компенсацію такого податку.

На його звернення про виплату Позивачу грошової компенсації за час затримки виплати індексації та грошової компенсації податку Відповідач відповідь не надав а виплату таких компенсацій не здійснив.

Вважаючи бездіяльність Відповідача щодо не виплати Позивачу грошової компенсації за час затримки виплати індексації та грошової компенсації податку на доходи фізичних осіб протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Позиція відповідача обґрунтовується наступним

Відповідач не погоджується із заявленими позовними вимогами та просить суд в задоволенні позову відмовити. Відповідач щодо нарахування та виплатити компенсації втрати частини доходів зазначив, що оскільки станом на дату розгляду даної справи оспорювані виплати позивача не виплачені, а тому нарахування та виплати компенсації стосується правовідносин, які можливо будуть мати місце в майбутньому.

Щодо виплати компенсації втрат доходів суми податку на доходи фізичних осіб, відповідач зазначив, що в ПК України чітко визначено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян. Отже, передбачено що компенсацію втрати доходів виплачуються за грошове забезпечення, грошові винагороди та інших виплат, одержані військовослужбовцями у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби. До того ж, у відповідності до п. 4 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу затвердженого постаново Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004 (надалі – Прядок № 44), виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Процесуальні дії та клопотання учасників справи

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 12 червня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в порядку ст.262 КАС України.

29 червня 2026 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву та клопотання про долучення доказів.

Станом на 17 вересня 2026 року, будь-яких інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позиції позивача та відповідача, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Обставини справи встановлені судом

ОСОБА_1 з 22.01.2018 року проходив військову службу у НОМЕР_2 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України ( ІНФОРМАЦІЯ_3 військова частина НОМЕР_1 ).

Наказом начальника від 08.01.2025 року № 23-ОС звільнений з військової служби та виключений зі списків особового складу з 08.01.2025 року.

Під час проходження військової служби в період з 22.01.2018 року Відповідач не доплачував Позивачу індексацію грошового забезпечення.

Так, належну Позивачу за період з 22.01.2018 року індексацію в сумі 69024,11 грн. Відповідач виплатив 27.05.2026 року, що підтверджено банківською випискою.

Факт того, що індексацію Відповідач недоплачував саме в період з 22.01.2018 року по день звільнення Позивача підтверджено рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року за справою № 420/5016/25, яким зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 військова частина НОМЕР_1 ):

- нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 22.01.2018 по 28.02.2018 із застосуванням місяця підвищення доходу (базового місяця) - січень 2008 року;

- нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині в сумі 3821,55 грн за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 08.01.2025 із врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з врахуванням раніше виплачених сум.

Крім того, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року у справі № 420/4919/25 яким зобов`язано Відповідача провести перерахунок та доплатити ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року включно належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, обчисливши їх із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції чинній з 29.01.2020 року шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 14.11.2019 року № 294-ІХ "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 01.01.2020 року, Законом України від 15.12.2020 року № 1082-ІХ "Про Державний бюджет України на 2021 рік" на 01.01.2021 року, Законом України від 02.12.2021 року № 1928-ІХ "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 01.01.2022 року, Законом України від 03.11.2022 року № 27/10-IX "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 01.01.2023 року, на відповідні тарифні коефіцієнти.

Судом встановлено при виплаті грошового забезпечення та індексації грошового забезпечення на виконання вищезазначених рішень суду у справах № 420/5016/25, № 420/4919/25 Відповідач утримав із нарахованого грошового забезпечення податок на доходи фізичних осіб проте не виплатив Позивачу рівноцінну грошову компенсацію такого податку.

На його звернення про виплату Позивачу грошової компенсації за час затримки виплати індексації та грошової компенсації податку Відповідач відповідь не надав, а виплату таких компенсацій не здійснив.

Вважаючи бездіяльність Відповідача щодо не виплати Позивачу грошової компенсації за час затримки виплати індексації та грошової компенсації податку на доходи фізичних осіб протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Джерела права та висновки суду

Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задоволення. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином.

Згідно з статтями 1- 3 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, сума індексації грошових доходів громадян.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Тобто, підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів; 2) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини, так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 3) затримка виплати доходів один і більше календарних місяців; 4) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; 5) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).

З метою реалізації Закону №2050-ІІІ Кабінет Міністрів України 21.02.2001 року прийняв постанову №159, якою затвердив Порядок №159.

В силу приписів пункту 1 Порядку №159 його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року (пункт 2 Порядку №159).

Детальний перелік грошових доходів, що підлягають компенсації, наведено у пункті 3 Порядку №159, яким встановлено, що компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, сума індексації грошових доходів громадян.

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, які вже були нараховані.

Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

При цьому, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1 - 3 Закону №2050-ІІІ, окремих положень Порядку №159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми попередньо нараховані, але не виплачені.

Зі змісту статті 1 Закону №2050-ІІІ слідує, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події) як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.

У пункті 4 Порядку №159 прописано, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Такого ж правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 14.05.2020 у справі №816/379/16, від 30.09.2020 у справі №280/676/19, від 13.09.2021 у справі №639/3140/17, від 15.10.2020 у справі №240/11882/19 та від 29.04.2021 у справі №240/6583/20.

Виходячи з наведеного, суд вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів за період з 22.01.2018 року по 27.05.2026 року у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої 27.05.2026 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року у справі № 420/5016/25.

Таким чином, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 22.01.2018 року по 27.05.2026 року у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої 27.05.2026 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року у справі № 420/5016/25.

Щодо вимог позивача про зобов`язання відповідача виплатити компенсацію податку на доходи фізичних осіб, суд зазначає наступне.

Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їхнього соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям і членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII).

Частинами першою-третьою статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

За положеннями ч.4 ст.9 Закону №2011-XII, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація), визначено Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004р. №44 (далі - Порядок №44).

За правилами пунктів 2, 3 Порядку №44, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Пунктами 4, 5 Порядку №44 передбачено, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Разом з цим, п.168.5 ст.168 ПК України передбачено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

У постанові від 27 липня 2023 року у справі №380/813/22, Верховний Суд вказував на те, що аналіз наведених пунктів 2-3 Порядку № 44 дає підстави для висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Верховний Суд у постанові від 26 березня 2020 року в справі №813/189/18 (№К/9901/53267/18) зазначив, що компенсація податку з доходів фізичних осіб відноситься до компенсаційних платежів і має характер окремих гарантій держави щодо соціального захисту громадян, зокрема, осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

Враховуючи зазначені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що здійснюючи розрахунки з позивачем на виконання рішень Одеського окружного адміністративного суду у справах №420/5016/25, №420/4919/25, відповідач повинен був нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за суму податку з доходів фізичних осіб, що утримується з грошового забезпечення.

Проте, як встановлено судом виплату грошового забезпечення на виконання вищезазначених рішень суду відповідач здійснив з відрахуванням утриманого ПДФО за ставкою 18% , що не спростовано відповідачем у відзиві.

Відтак, позов в частині нарахування та виплати позивачу недоотриманого грошового забезпечення у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб підлягає задоволенню.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», заява № 303-A, п. 29).

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, на підставі ст.8 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 5 ст. 139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судового збору у розмірі 1331,20 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 242-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії- задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 військова частина НОМЕР_1 ) щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів за період з 22.01.2018 року по 27.05.2026 року у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої 27.05.2026 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року у справі № 420/5016/25.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 22.01.2018 року по 27.05.2026 року у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої 27.05.2026 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року у справі № 420/5016/25.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 військова частина НОМЕР_1 ) яка полягає у не виплаті ОСОБА_1 грошової компенсації податку на доходи фізичних осіб утриманого із індексації грошового забезпечення нарахованої за період з 22.01.2018 року по 08.01.2025 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року у справі № 420/5016/25.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію податку на доходи фізичних осіб утриманого із індексації грошового забезпечення нарахованої за час служби за період з 22.01.2018 року по 08.01.2025 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року у справі № 420/5016/25.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 військова частина НОМЕР_1 ) яка полягає у не виплаті ОСОБА_1 грошової компенсації податку на доходи фізичних осіб утриманого із грошового забезпечення нарахованої за період з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року у справі № 420/4919/25.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 рівноцінну грошову компенсацію податку на доходи фізичних осіб утриманого із грошового забезпечення нарахованого за час служби за період з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року у справі № 420/4919/25.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 військова частина НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 1331 грн. 20 коп.

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).

Суддя С.О. Cтефанов