Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №420/39481/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/39481/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабенка Д.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 27.11.2025 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 04 березня 2016 року по 28 лютого 2018 року індексацію грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, з визначенням місяців, в яких відбулось підвищення посадових окладів військовослужбовців, січень 2008 року;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 04 березня 2016 року по 28 лютого 2018 року, індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців) - січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44, з урахуванням раніше виплачених сум;

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 04 березня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 04 березня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.

Стислий виклад позиції позивача

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що за період проходження військової служби з 04 березня 2016 року до 28 лютого 2018 року відповідач не нарахував та не виплатив йому індексацію грошового забезпечення, хоча індексація є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці та підлягає обов`язковому нарахуванню й виплаті.

Позивач вказує, що останнє перед спірним періодом підвищення посадових окладів військовослужбовців відбулось з 01 січня 2008 року на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294, а наступне - з 01 березня 2018 року на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, а тому місяцем, з якого починається обчислення індексу споживчих цін, є січень 2008 року. На обґрунтування цього позивач посилається на пункт 10-2 Порядку №1078, за яким обчислення індексу споживчих цін здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення окладу за посадою, яку займає особа.

Позивач також вважає, що визначення місяця підвищення доходу не є дискреційним повноваженням відповідача, що нарахування та виплата індексації має бути проведена з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44 і що право на компенсацію втрати частини доходів за Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Стислий виклад заперечень відповідача

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує та зазначає, що проведення індексації здійснюється в межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, а розрахунками фонду грошового забезпечення Військової частини НОМЕР_1 на 2016, 2017 та 2018 роки асигнувань на проведення індексації не передбачено.

Відповідач посилається на листи Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 №248/3/9/1/2, від 16.08.2017 №248/3/9/1/940, від 19.12.2017 №248/7/9/1/1661 та від 26.03.2018 №248/1485, якими підпорядкованим частинам доведено вказівку про припинення нарахування індексації до окремого розпорядження. Окремо відповідач зазначає, що механізм нарахування та виплати індексації в поточному році за попередні роки Порядком №1078 не передбачений.

Відповідач стверджує, що пунктом 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 Кабінет Міністрів України зобов`язав Міністерство оборони України переглянути розміри надбавок, доплат і премій військовослужбовцям так, щоб розмір підвищення всіх складових грошового забезпечення кожного військовослужбовця у грудні 2015 року перевищив суму індексації, яку йому мали виплатити у грудні 2015 року.

За твердженням відповідача, керівництво Міністерства оборони України прийняло рішення про збільшення розміру грошового забезпечення у грудні 2015 року за рахунок підвищення розміру щомісячної премії (телеграма Міністра оборони України від 31.12.2015 №248/3/9/1/1150), унаслідок чого грошове забезпечення військовослужбовців збільшилось приблизно у два рази. Відповідач також стверджує, що грошове забезпечення позивача за грудень 2015 року порівняно з листопадом 2015 року збільшилось приблизно у два рази, а з 01 січня 2016 року грошове забезпечення військовослужбовців на виконання протокольного рішення Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 року №3 було значно збільшено за рахунок збільшення розмірів преміювання.

Відповідач наводить показники індексу споживчих цін за грудень 2015 року - 100,7, за січень 2016 року - 100,9 та за лютий 2016 року - 99,6 і зазначає, що суттєвого подорожчання споживчих товарів і послуг у цей період не відбулось, а індекс не перевищив порогу індексації у 103 відсотки.

Відповідач зазначає, що нарахована сума ймовірної індексації протягом січня 2016 року - лютого 2018 року розміру підвищення грошового забезпечення випереджаючим шляхом у грудні 2015 року не перевищила, а тому грудень 2015 року є місяцем, у якому відбулось підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом, і обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року. На підтвердження підвищення випереджаючим шляхом відповідач посилається на листи Міністерства соціальної політики України від 15.12.2021 №211/0/214-21 та від 03.10.2022 №3148/0/290-22/51, а щодо обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком починаючи з січня 2016 року у період з січня 2016 року до лютого 2018 року - на лист Міністерства соціальної політики України від 03.10.2022 №3148/0/290-22/51, копію якого, за зазначеним у відзиві, додано до відзиву.

У відзиві вказано, що абзац перший пункту 5 Порядку №1078 не містить застереження про встановлення базового місяця незалежно від того, коли військовослужбовець вступив на службу або отримав призначення на посаду з більшим посадовим окладом, що обчислення індексу споживчих цін здійснюється індивідуально для кожного військовослужбовця та залежить від обставин проходження ним служби, що в період з січня 2008 року до лютого 2018 року розмір посадового окладу та складових грошового забезпечення позивача змінювався і сталим не був, а згідно з довідкою-розрахунком від 17.12.2025 №862/9046 останнім базовим місяцем є серпень 2013 року.

Відповідач зазначає, що індексація грошового забезпечення встановлена законом і в Конституції України прямо не визначена, а тому на неї не поширюються гарантії статті 22 Конституції України щодо заборони скасування чи звуження змісту та обсягу прав.

Відповідач також вказує, що норми Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» є загальними щодо норм Закону №1282-XII і Порядку №1078, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними і механізм їх реалізації може бути змінений державою (Рішення Конституційного Суду України від 26.12.2011 №20-рп/2011 та від 07.11.2018 №9-р/2018, рішення Європейського суду з прав людини від 09.10.1979 у справі «Ейрі проти Ірландії» та від 12.10.2004 у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії»), та що рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Кечко проти України» підтверджує позицію відповідача.

Щодо компенсації втрати частини доходів відповідач зазначає, що необхідною ознакою при вирішенні спору є встановлення факту нарахування доходу, про що вказано в статті 3 Закону №2050-III.

Відповідач наводить умови, за яких, на його думку, здійснюється компенсація: нарахування громадянину належних йому доходів, неразовий характер таких доходів, порушення встановлених строків їх виплати, затримка виплати на один і більше календарних місяців, зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги. Відповідач також зазначає, що компенсація за порушення строків виплати доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування - самим органом добровільно чи на виконання судового рішення, і що присуджена за рішенням суду сума підлягає компенсації в тому самому порядку, якщо ці умови настали у зв`язку з несвоєчасним виконанням рішення суду, з посиланням на постанову Верховного Суду України від 21.05.2014 у справі №6-43цс14.

Відповідач вважає, що право на компенсацію позивач набуде після набрання законної сили рішенням у цій справі і в разі несвоєчасної виплати стягнутих на його підставі сум, а тому позовні вимоги в цій частині є передчасними.

Процесуальні дії у справі

Суд ухвалою від 02.12.2025 відкрив провадження у справі та вирішив розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Цією ж ухвалою суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду у зв`язку з тим, що позивач цього строку не пропустив.

Ухвалою від 02.12.2025 суд витребував у відповідача докази проходження позивачем військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 , особисті картки грошового забезпечення позивача за 2016-2018 роки, інформацію про нарахування та виплату позивачу суми індексації грошового забезпечення за період з 04.03.2016 до 28.02.2018 з обов`язковим зазначенням базового місяця її нарахування, а також інформацію про наявність у Військової частини НОМЕР_1 статусу розпорядника бюджетних коштів або перебування на фінансовому забезпеченні в іншій військовій частині.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до витягу із послужного списку майора ОСОБА_1 , виданого Військовою частиною НОМЕР_1 , позивач у період з 04.03.2016 проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 та, згідно з довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 15.12.2025 №862/8916, перебуває на військовій службі за контрактом у Військовій частині НОМЕР_1 .

За карткою особового рахунку військовослужбовця за 2016 рік, оформленою на майора ОСОБА_1 . Військовою частиною НОМЕР_1 , рядок «індексація» цієї картки не заповнений за жоден місяць 2016 року.

Згідно з карткою особового рахунку військовослужбовця за 2017 рік, рядок «індексація» цієї картки не заповнений за жоден місяць 2017 року.

Відповідно до картки особового рахунку військовослужбовця №1100 за 2018 рік, графа «Індексація» цієї картки не заповнена за жоден місяць з січня до листопада 2018 року включно, а за грудень 2018 року в ній зазначено 71,08 грн.

Листом від 08.10.2025 Військова частина НОМЕР_1 повідомила представника позивача, що базовий місяць, який враховувався для нарахування індексації грошового забезпечення, визначений як серпень 2013 року. У цьому ж листі відповідач зазначив, що з січня 2016 року індексація не нараховувалась і не виплачувалась згідно з пунктом 7 телеграми від 04.01.2016 №248/3/9/1/2, якою визначено не нараховувати індексацію грошового забезпечення до окремого роз`яснення, а для виплати індексації в січні 2016 року - лютому 2018 року фінансового ресурсу в Міністерстві оборони України не було і фінансування на виплату індексації не здійснювалось. З березня 2018 року індексація грошового забезпечення нараховувалась та виплачувалась згідно з чинним законодавством.

У цьому ж листі зазначено, що після прийняття Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації став березень 2018 року.

Цим же листом відповідач повідомив, що підстав для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 04.03.2016 до 28.02.2018 з урахуванням січня 2008 року як базового місяця немає.

Згідно з довідкою-розрахунком нарахованої індексації грошового забезпечення на ОСОБА_1 за період з 04.03.2016 до 28.02.2018, складеною Військовою частиною НОМЕР_1 17.12.2025 за №862/9046, розрахунок індексації проведений з урахуванням серпня 2013 року як останнього базового місяця, а загальна сума індексації за цією довідкою-розрахунком становить 41585,33 грн.

Вирішуючи адміністративну справу та надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 43 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII, Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII та Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Наведені нижче норми Закону №2011-XII, Закону №1282-XII та Порядку №1078 суд застосовує в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, оскільки спірний період тривав з 04 березня 2016 року до 28 лютого 2018 року включно, а пункти 5 і 10-2 Порядку №1078 діяли в цьому періоді в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013, яка застосовується з 01 грудня 2015 року.

Відповідно до пункту 2 статті 9 Закону №2011-XII, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Згідно з пунктом 3 цієї ж статті, грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Згідно зі статтею 1 Закону №1282-XII, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до статті 2 Закону №1282-XII, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника. Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону №1282-XII, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Відповідно до пункту 2 Порядку №1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Згідно з абзацом шостим пункту 4 Порядку №1078, сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Відповідно до абзаців першого та другого пункту 5 Порядку №1078, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Згідно з пунктом 10-2 Порядку №1078, для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

Схеми посадових окладів військовослужбовців затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Згідно з пунктом 13 Постанови №1294, ця постанова набирає чинності з дня втрати чинності указами Президента України, що визначають умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу державних органів, але не раніше ніж 1 січня 2008 року.

Нові розміри посадових окладів військовослужбовців установлені Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Згідно з пунктом 10 Постанови №704, ця постанова набирає чинності з 1 березня 2018 року.

Суд враховує, що відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 27 липня 2023 року у справі №380/813/22 Верховний Суд зазначив: «Термін «підвищення тарифних ставок (окладів)» для працівників бюджетної сфери за змістом запроваджених нововведень застосовується у розумінні підвищення, що здійснюється відповідно до законодавства, а не у розумінні підвищення тарифної ставки (окладу) кожному працівнику індивідуально (зокрема, у зв`язку з призначенням на посаду чи переведенням на іншу посаду), як це було передбачено попереднім механізмом індексації. Тобто за новими правилами місяць підвищення тарифних ставок (окладів) для кожного окремого працівника не визначається індивідуально».

У цій же постанові Верховний Суд вказав: «Так, якщо на виконання пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 працівникам інших галузей бюджетної сфери були підвищені оклади, то військовослужбовцям оклади в грудні 2015 року не підвищувалися, а тому січень 2016 року не став для останніх «місяцем підвищення тарифних ставок (окладів)» для цілей застосування Порядку №1078 (із змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013)», а також: «З наведеного також слідує логічний висновок, що у спірному періоді (з 01.06.2016 до 28.08.2017) повноваження державних органів щодо визначення «місяця підвищення тарифних ставок (окладів)» для цілей застосування Порядку №1078 (із змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2019 №1013) не були дискреційними, оскільки нормами означеного Порядку установлено лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки відповідної установи галузі бюджетної сфери - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого у розмірі 103 відсотки, починаючи з місяця останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник, яким для військовослужбовців у спірному періоді був січень 2008 року».

Наведені висновки суд визнає застосовними до спірних правовідносин, оскільки обставини справи, у якій їх сформульовано, є подібними до обставин цієї справи за предметом спору (ненарахування та невиплата індексації грошового забезпечення та визначення місяця, з якого обчислюється індекс споживчих цін), за суб`єктним складом (військовослужбовець і військова частина) та за змістом правовідносин (спірний період охоплений тим самим проміжком з 01 грудня 2015 року до 28 лютого 2018 року).

Аналогічний за змістом висновок Верховний Суд виклав у постанові від 21 березня 2023 року у справі №620/7687/21: «Так, якщо на виконання пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2019 №1013 працівникам інших галузей бюджетної сфери були підвищені оклади, то військовослужбовцям оклади в грудні 2015 року не підвищувалися, а тому січень 2016 року не став для останніх «місяцем підвищення тарифних ставок (окладів)» для цілей застосування Порядку №1078 (із змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2019 №1013)».

Застосовуючи наведені норми та висновки до встановлених обставин, суд виходить з такого.

Схеми посадових окладів військовослужбовців, затверджені Постановою №1294, переглянуті Постановою №704, яка набрала чинності з 01 березня 2018 року.

Щодо грудня 2015 року діють процитовані вище висновки Верховного Суду. Доказів того, що у період між 01 січня 2008 року та 01 березня 2018 року схеми посадових окладів військовослужбовців переглядались, матеріали справи не містять.

Отже, місяцем, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення позивача за період з 04 березня 2016 року до 28 лютого 2018 року включно, є січень 2008 року.

Суд відхиляє заперечення відповідача про те, що проведення індексації перебуває у прямій залежності від фінансових ресурсів відповідних бюджетів, а розрахунками фонду грошового забезпечення на 2016-2018 роки асигнувань на індексацію не передбачено.

У постанові від 12 грудня 2018 року у справі №825/874/17 Верховний Суд зазначив: «Положеннями Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року №1282-XII та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Разом з тим, виплата індексації не ставиться, вищевказаними нормативно-правовими актами, у залежність від надходження коштів до власника підприємства, установи, організації». У цій самій постанові Верховний Суд зазначив: «Отже, реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань».

Наведені висновки суд визнає застосовними до спірних правовідносин, оскільки їх сформульовано під час вирішення спору про невиплату індексації, у якому відповідач так само посилався на недостатність бюджетного фінансування.

Наведені відповідачем норми Бюджетного кодексу України, Положення №671 і Правил, затверджених наказом Міністерства оборони України від 22.05.2017 №280, розподіляють повноваження розпорядників бюджетних коштів і визначають, у яких межах здійснюються видатки. Обов`язку нарахувати індексацію ці норми не скасовують і підстав для його невиконання не встановлюють, а тому висновків суду не змінюють.

Посилання відповідача на листи Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 №248/3/9/1/2, від 16.08.2017 №248/3/9/1/940, від 19.12.2017 №248/7/9/1/1661 та від 26.03.2018 №248/1485 обґрунтованості бездіяльності не підтверджує. Самих цих листів матеріали справи не містять, а їх зміст викладено лише у відзиві. Відповідно до статті 6 Закону №1282-XII порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України. Підстав, за яких нарахування індексації зупиняється за вказівкою органу вищого рівня, ані Закон №1282-XII, ані Порядок №1078 не передбачають.

Твердження відповідача про те, що механізм нарахування та виплати індексації в поточному році за попередні роки Порядком №1078 не передбачений, не спростовує обґрунтованості вимог. Відсутність у підзаконному акті окремої процедури погашення заборгованості, яка утворилась унаслідок протиправної бездіяльності самого органу, не може бути підставою для позбавлення особи права на кошти, виплата яких передбачена законом.

Заперечення відповідача про те, що у грудні 2015 року грошове забезпечення позивача було підвищено випереджаючим шляхом за рахунок збільшення розміру щомісячної премії, а тому обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року, суд визнає помилковим.

За абзацом п`ятим пункту 5 Порядку №1078 у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. Премія тарифною ставкою (окладом) не є.

У постанові від 27 липня 2023 року у справі №380/813/22 Верховний Суд зазначив: «На відміну від правил визначення "базового місяця" (яким вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати) та який визначався у разі, коли збільшувалася заробітна плата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової зарплати), "місяцем підвищення доходу" є місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) і визначається він тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). При цьому, за новими правилами зростання зарплати за рахунок інших постійних складових зарплати (без підвищення тарифної ставки чи окладу) не впливає на індексацію та не призводить до зменшення суми індексації.».

Посадові ж оклади військовослужбовців у грудні 2015 року не підвищувались.

З тих самих мотивів суд відхиляє посилання відповідача на протокольне рішення Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 року №3: збільшення грошового забезпечення за рахунок преміювання підвищенням тарифних ставок (окладів) не є.

Наведені відповідачем показники індексу споживчих цін за грудень 2015 року, січень і лютий 2016 року висновків суду не змінюють. За частиною другою статті 4 Закону №1282-XII, обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Отже, величина індексу за окремо взятий місяць підставою для непроведення індексації бути не може.

Посилання відповідача на листи Міністерства соціальної політики України від 15.12.2021 №211/0/214-21 та від 03.10.2022 №3148/0/290-22/51 суд відхиляє. Ці листи нормативно-правовими актами не є.

Суд критично оцінює твердження відповідача про те, що останнім базовим місяцем для позивача є серпень 2013 року. Єдиним документом, у якому названо цей місяць, є складена самим відповідачем довідка-розрахунок від 17.12.2025 №862/9046. Документа, який пояснював би, що саме відбулось у серпні 2013 року з посадовим окладом позивача, у матеріалах справи немає. Водночас, навіть підтверджена зміна розміру окладу окремого військовослужбовця, місяця підвищення тарифних ставок (окладів) не утворює, оскільки цей місяць для кожного окремого працівника індивідуально не визначається.

З цієї ж причини суд відхиляє твердження відповідача про те, що обчислення індексу споживчих цін здійснюється індивідуально для кожного військовослужбовця та залежить від обставин проходження ним служби - підвищення або переміщення по службі, присвоєння чергових звань з підвищенням окладів. Такий підхід відповідав механізму індексації, що діяв до 01 грудня 2015 року, і саме від нього Кабінет Міністрів України відмовився, виклавши пункти 5 і 10-2 Порядку №1078 у редакції постанови №1013.

Відповідач обґрунтовує свою позицію також посиланням на пункт 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013. Суд не застосовує цю норму до спірних правовідносин, оскільки вона адресована міністрам та керівникам інших органів і зобов`язує їх вжити заходів для підвищення розмірів посадових окладів та перегляду розмірів надбавок, доплат і премій, тоді як умови її застосування у цій справі не встановлені: підвищення посадових окладів військовослужбовців у грудні 2015 року не відбулось.

Так само суд не застосовує до спірних правовідносин статті 18 і 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 №2017-III, на співвідношенні яких із Законом №1282-XII наполягає відповідач. Ці норми є загальними та закріплюють індексацію доходів населення як державну соціальну гарантію, а порядок і умови її проведення визначені спеціальними нормами - Законом №1282-XII і Порядком №1078, якими суд керується під час вирішення цієї справи. Твердження відповідача про пріоритет спеціальних норм є правильним, проте на результат вирішення спору не впливає, бо саме спеціальні норми покладають на відповідача обов`язок, про невиконання якого заявлено позов.

Твердження відповідача про те, що індексація грошового забезпечення прямо не визначена Конституцією України і на неї не поширюються гарантії статті 22 Конституції України, на вирішення спору не впливає. Позивач не заявляє про скасування чи звуження змісту та обсягу свого права законом, а заявляє про невиконання відповідачем обов`язку, встановленого чинними Законом №1282-XII і Порядком №1078.

Наведені відповідачем Рішення Конституційного Суду України від 26.12.2011 №20-рп/2011 та від 07.11.2018 №9-р/2018, а також рішення Європейського суду з прав людини у справах «Ейрі проти Ірландії» та «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» предмета цього спору не стосуються. Наведені в них позиції стосуються меж розсуду держави при зміні механізму реалізації соціально-економічних прав, тобто діяльності законодавця. Предметом цієї справи є не зміна механізму індексації, а невиконання відповідачем обов`язку, встановленого нормами законодавства.

Посилання відповідача на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» як на таке, що підтверджує правомірність його бездіяльності, суд вважає помилковим. Наведена відповідачем цитата з цього рішення - «якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними» - за своїм змістом спрямована проти позиції відповідача, а не на її підтримку.

Твердження відповідача про те, що посилання на постанову Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №825/874/17 підстав заявленого позову не доводить, суд визнає помилковим. У цій постанові Верховний Суд зазначив: «Колегія суддів Верховного Суду вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. При цьому відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації, у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи». Наведений висновок стосується того самого питання, що й заперечення відповідача, - чи звільняє недостатність фінансування від обов`язку нарахувати та виплатити індексацію, - і відповідає на нього не на користь відповідача.

Аргумент позивача про те, що визначення місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін, не є дискреційним повноваженням відповідача, є обґрунтованим. Пункти 5 і 10-2 Порядку №1078 пов`язують цей місяць з місяцем підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою і права обрати інший місяць відповідачу не надають.

Зобов`язуючи відповідача провести нарахування із застосуванням саме січня 2008 року, суд у дискрецію відповідача не втручається. Такий спосіб захисту суд визнає ефективним, оскільки він визначає місяць, з якого починається обчислення індексу споживчих цін, і тим самим виключає потребу повторного звернення позивача до суду з тим самим питанням. Частина четверта статті 245 КАС України дозволяє суду зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права діяти на власний розсуд.

За результатом розгляду справи, суд дійшов висновку, що відповідач - Військова частина НОМЕР_1 - протягом періоду з 04 березня 2016 року до 28 лютого 2018 року включно не нараховував і не виплачував позивачу індексацію грошового забезпечення з визначенням базового місяця – січень 2008 року, чим позбавив його частини грошового забезпечення, право на яку позивач набув у силу пункту 3 статті 9 Закону №2011-XII, статей 2 і 4 Закону №1282-XII та пунктів 2, 4, 5 Порядку №1078.

Відтак, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 04 березня 2016 року до 28 лютого 2018 року з визначенням місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, січень 2008 року, та про зобов`язання нарахувати і виплатити цю індексацію із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін, з урахуванням раніше виплачених сум, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи позовну вимогу в частині зобов`язання провести виплату індексації із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44, суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 1 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, цей Порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних зазначеними особами у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби.

Відповідно до пункту 2 Порядку №44, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Згідно з пунктами 4 і 5 цього Порядку, виплата грошової компенсації здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення, а сама компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Зі змісту наведених норм вбачається, що обов`язок виплатити грошову компенсацію сум податку виникає в момент виплати грошового забезпечення та в розмірі фактично утриманого з нього податку. Станом на день ухвалення цього рішення індексація грошового забезпечення позивачу не нарахована і не виплачена, податок з доходів фізичних осіб із неї не утримувався, а отже втрат, які підлягають відшкодуванню за Порядком №44, у позивача не виникло.

Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач відмовив позивачу у виплаті грошової компенсації сум податку або що при проведенні виплат на виконання цього рішення він такої компенсації не здійснить.

Суд наголошує, що відмова в задоволенні позовних вимог у цій частині не позбавляє позивача права на грошову компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб: цей обов`язок покладений на відповідача пунктами 2, 4 і 5 Порядку №44 та виникне в нього одночасно з виплатою нарахованих на виконання цього рішення сум.

За таких обставин, позовна вимога в частині зобов`язання провести виплату індексації грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44 є передчасною та задоволенню не підлягає.

Вирішуючи позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та про зобов`язання нарахувати і виплатити таку компенсацію, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-III, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Згідно зі статтею 3 Закону №2050-III, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Відповідно до статті 4 цього Закону, виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

У постанові від 19 червня 2025 року у справі №580/11000/23 Верховний Суд зазначив: «Зміст наведених норм права дає підстави стверджувати, що основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої Законом №2050-III, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів, у тому числі пенсії. Одночасно законодавець пов`язав виплату компенсації із виплатою заборгованості доходу, тобто і компенсація, і заборгованість по доходу провадиться в одному місяці.».

Там же Верховний Суд вказав: «Тобто, для проведення компенсації обов`язковою умовою є наявність нарахованого, але не виплаченого доходу, а також порушення встановлених строків його виплати на один і більше календарний місяць».

Стосовно правовідносин, у яких дохід у вигляді індексації взагалі не нараховувався, Верховний Суд у постанові від 24 січня 2023 року у справі №200/10176/19-а зазначив: «Враховуючи, що у цій справі судами достовірно встановлено, що з 21.04.2009 позивачу не був нарахований та виплачений дохід у вигляді індексації страхової виплати, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що позовні вимоги про зобов`язання нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати індексації щомісячних страхових виплат за період з 21.04.2009 по день фактичної сплати відповідних сум індексації щомісячних страхових виплат, є передчасними, а відтак правові підстави для їх задоволення відсутні».

Наведені висновки суд визнає застосовними до спірних правовідносин, оскільки в них ідеться про застосування тих самих статей 2, 3 і 4 Закону №2050-III до вимоги про компенсацію, заявленої на суму індексації, яка на день вирішення спору не нарахована.

Застосовуючи наведене до встановлених обставин, суд виходить з того, що індексація грошового забезпечення за період з 04 березня 2016 року до 28 лютого 2018 року включно позивачу не нарахована і не виплачена, а обов`язок її нарахувати покладається на відповідача цим рішенням.

Отже, вихідної величини, за якою обчислюється сума компенсації за статтею 3 Закону №2050-III, - нарахованого, але не виплаченого доходу - на день ухвалення цього рішення не існує, а місяць, у якому за статтею 4 цього Закону виплачується заборгованість і одночасно з нею компенсація, ще не настав. Доказів того, що відповідач відмовив позивачу у виплаті компенсації втрати частини доходів, матеріали справи не містять.

Суд наголошує, що відмова в задоволенні позовних вимог у цій частині не позбавляє позивача права на компенсацію втрати частини доходів: це право виникне в силу закону в тому місяці, у якому відповідач здійснить виплату присудженої цим рішенням індексації, і не залежить від додаткового звернення позивача.

За таких обставин, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів та про зобов`язання нарахувати і виплатити таку компенсацію є передчасними та задоволенню не підлягають.

Суд оцінив усі доводи, що мають істотне значення для вирішення спору, та навів мотиви, з яких дійшов висновків у цій справі, як того вимагає стаття 242 КАС України. Інші доводи учасників справи є тотожними за змістом тим, яким суд надав оцінку в цьому рішенні, а тому не спростовують наведених висновків суду.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати за правилами статті 139 КАС України розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 78, 90, 139, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка виразилась у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 04 березня 2016 року до 28 лютого 2018 року індексації грошового забезпечення відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з визначенням місяця, в якому відбулось підвищення посадових окладів військовослужбовців, - січень 2008 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 04 березня 2016 року до 28 лютого 2018 року індексацію грошового забезпечення із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 .

Суддя Дмитро БАБЕНКО